Массовая культура по Ортега-и-Гассету
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, СПОРТУ ТА МОЛОДІ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. М. П. ДРАГОМАНОВА
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФСЬКОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ
КАФЕДРА
КУЛЬТУРОЛОГІЇ
КУРСОВА РОБОТА
КОНЦЕПЦІЯ
МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ
ХОСЕ ОРТЕГА-І-ГАССЕТА
Студентки 2 курсу
денної форми навчання
спеціальності
„культурологія: організація та
управління екскурсійною діяльністю ”
Сидоренко
Олени Вячеславівни
Науковий керівник:
Доцент, кандидат філософських наук
Уліщенко Віолетта Валентинівна
Київ-2012
ПЛАН
Вступ.........................
РОЗДІЛ І
Концепція
масового суспільства Хосе Ортега-і-Гассета.
Масова культура в контексті масового
суспільства...................
РОЗДІЛ II
Критика концепції масового суспільства Хосе Ортега-і-Гассета. Функцінування цієї концепції в сучасній гуманітарній науці……………………………………..10
2.1 Концепція
комунікації у масовому
2. 2 Масова
культура в контексті
2.3 Принцип історизму в аналізі культури за Гаспаровим………………………12
2.4 Гносеологічні
проблеми як причина появи
масової культури за А.
РОЗДІЛ III
Аналіз прикладів масової культури в історії……………………………………15
Висновок …………………………………………………………………...….
Список використаної
літератури………………………………………………….
ВСТУП
Актуальність цієї роботи обумовлена тим, що у XX столітті остаточно сформувався феномен «маси», і це призвело до суттєвих змін у самому суспільстві та сучасній культурі. У XXI столітті вплив мас став тотальним, і саме тому вивчення цього феномену та його впливу на суспільне життя та усі трансформації, що в ньому відбуваються не можна обділити увагою. Не один філософ звертався до цієї тематики, але досі феномен «масової культури» залишається не вивченим. На сьогоднішній день не існує чіткої концепції, що ж насправді являє собою «маса», як вона функціонує, як впливає на культуру.
Об’єктом наукової роботи виступає концепція масової культури та суспільства, шо в ній існує Хосе Ортега-і-Гассета.
Предметом – постає функціонування цієї концепції у сучасній культурологічній науці.
Метою даної роботи є вивчення концепції масового суспільства Хосе Ортега-і-Гассета.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1) ознайомитися із основною працею Хосе Ортега-і-Гассета;
2) з’ясувати у чому полягає суть концепції масового суспільства Хосе Ортега-і-Гассета;
3) розглянути критичні джерела даної концепції та з’ясувати, як ця концепція функціонує у сучасній гуманітаристиці;
4) виокремити приклади масової культури в історії та сучасності.
У сучасний довідниках можна знайти таку дефініцію поняття «масова культура» - «термін, використовуваний в сучасній культурології для позначення специфічного різновиду духовного виробництва, орієнтованого на «середнього» споживача і передбачає можливість широкого тиражування оригінального продукту» [1].
Та це визначення є узагальненим, воно не відображає певної чіткої думки щодо того, чим насправді являється масова культура, хто її творить, і загалом чи є цей феномен позитивом чи негативом. Саме через ці неточності доречним буде звернутися до Хосе Ортега-і-Гассета для того, щоб мати чітке уявлення про дану проблему.
Хосе Ортега-і-Гассет жив на межі двох століть(XIX – XX), і він був свідком усіх трансформацій, яких зазнало західноєвропейське суспільство у цей час: криза буржуазних відносин, революційні виступи, війни… Він був соціологом і міг дати авторитетну оцінку тодішньому стану речей.
Найбільш
значущою його працею є «Повстання
мас» - саме у цій роботі викладена його
концепція масового суспільства.
РОЗДІЛ I
Концепція масового суспільства Хосе Ортега-і-Гассета. Масова культура в контексті масового суспільства
У наслідок політичних та економічних змін у Європі в XIX – XX століттях на авансцену виходять маси. Маси стаюсь осередком усього соціального життя, і тепер натовп творить культуру.
«Натовп - поняття кількісне і видиме. Висловлюючи її в термінах соціології, ми приходимо до поняття соціальної маси. Будь-яке суспільство - це динамічна єдність двох факторів, меншин і маси. Меншини - це особистості або групи особистостей особливої, спеціальної гідності. Маса - це середня, пересічна людина. Таким чином, те, що раніше сприймалося як кількість, тепер постає перед нами як якість, воно стає загальною соціальною ознакою людини без індивідуальності, яка нічим не відрізняється від інших, безособового "загального типу".»[2].
Відправними
точками для розуміння
Людина маси у Ортега-і-Гассета – це людина, яка не відчуває себе інакшою, яка не мислить свого існування без настанови, яка не бере на себе відповідальність, яка не хоче приймати особистісні рішення, яка абсолютна підвладна, і головне, що це становище її ніяк не бентежить. Маси існували завжди, але ніколи раніше ці маси не були настільки згуртовані як зараз. Представник еліти – «аскет», що піклується про добробут людства, який не шукає простих рішень, інтелектуал, який постійно розмірковує над реальним станом речей.
«…розподіл суспільства на маси і обрану меншість - поділ не на соціальні класи, а на типи людей; це зовсім не те, що ієрархічна відмінність «вищих» і «нижчих». Звичайно, серед «вищих» класів, якщо вони і справді вищі, набагато більше ймовірності зустріти людей "великого шляху", тоді як "нижчі класи" зазвичай складаються з індивідів без особливих талантів. Але, строго кажучи, в кожному класі можна знайти і «масу», і справжню "обрану меншість"».[2].
Можна стверджувати, що відбулася переоцінка цінностей. Прості люди отримали речі та можливості, які до того були доступні виключно аристократам – починаючи з ванни і закінчуючи місцем в парламенті. Найвірогіднішими причинами зміни ролей у суспільстві автор називає науковий вибух та лібералізм влади – все це було спрямоване на покращення життя людини, але як кажуть: «за що вболівали, те і маємо». Аристократична влада хотіла показати простим людям, що вони такі ж повноцінні члени суспільства, що вони також можуть впливати на перебіг подій, що вони власноруч можуть творити власне життя, життя своєї країни. Не останню роль у виході мас на арену соціального життя відіграв і технічний прогрес. Наука робила все нові і нові відкриття, створювала нові машини для того, щоб покращити життя людини. Згодом усі ці старання призвели до того, що пересічна людина почала вважати себе «богом» і згуртувавшись, прибрала все до своїх рук. Головна проблема у тому, що новоутворена маса із усіма новими можливостями закрила власний розум, вона не спроможна відтворювати щось, вона спроможна лише використовувати готове.
Хосе Ортега-і-Гассет зауважує і те, що отримавши всі ці блага маса забула про моральність:
«Проблема в тому, що Європа залишилася без моралі. Людина маси відкинула застарілі заповіді не з тим, щоб замінити їх новими, кращими, ні, суть її життєвих правил в тому, щоб жити, не підкоряючись заповідям.»[2].
Маса гуртувалася через острах бути позбавленими цих нових благ, і через те, що масові люди не мали великого розуму, вони намагалися тиснути кількістю. Почалася так звана «масовізація». Почали будувати багатоповерхові будинки, де одночасно могла проживати велика кількість людей; була започаткована мода на натовп, тому влаштовували величезні бали із 800-1000 гостей, величезні паради; почалося глобальне виготовлення однакового продукту, оскільки виділятися не можна було – все тиснуло своєю кількістю і величезністю. Все це було обумовлено страхом бути одним, тобто бути вразливим через відсутність захисту. Як пише сам автор: «Епоха мас — епоха масивного».[2].
Масова культура була продукована різким збільшенням населення, індустріалізацією та урбанізацією.
Усі ці зміни запустили ланцюгову реакцію. Маса захопила всі сфери життя. Тепер маса продукує масу.
Маса творить власну культуру базуючись на власних потенціях сприйняття та творення. Ортега-і-Гассет говорить про двобічність впливу маси на культуру: з одного боку рівень культурності мас значно зростає, оскільки вони отримали доступ до культурних інституцій на кшталт театру, опери, та балету. Але масова людина, не завжди освічена і вона не спроможна зрозуміти геній Шекспіра чи Мольєра, і це призводить до того, що необхідно знизити рівень культури до рівня пересічної людина. Це призводить до появи кабаре, тобто до появи чогось менш якісного. І виходить, що з іншого боку масовізація культури – це негативний вплив на культуру, це знецінення певних культурних планок. Досяжність освіти для мас призвели до зниження рівня цієї освіти. Можливість отримання владної посади призвело до того, що при владі опинилися малоосвідчені та нерозумні люди, не спроможні піклуватися про добробут країни.
Хосе Ортега-і-Гассет відстоює позицію елітарності суспільства. Він гадає, що виключно справжні аристократи повинні творити культуру загалом, а не маси.
І своїй роботі він пише: «людина еліти, тобто людина видатна, завжди відчуває внутрішню потребу звертатися вгору, до авторитету або принципу, якому він вільно і добровільно служить. …. Я стверджував, і я все більше вірю, що людське суспільство по самій суті своїй завжди аристократичне - хоче воно цього чи ні; більше того: воно лише остільки суспільство, оскільки аристократичне, і перестає бути суспільством, коли перестає бути аристократичним». [2].
Підсумовуючи
ознайомлення із основними думками
Хосе Ортега-і-Гассета можна
По-перше, масове
суспільство спирається на механізм стереотипізації.
Стереотип відіграє основну оцінюючу
функцію. Отримана інформація «проходить
перевірку» на співставлення з уже існуючими
правилами та уявленнями. Цей момент не
можна однозначно назвати негативним,
оскільки той факт, що маса звертається
до існуючого досвіду є позитивним явищем.
Але така опора на досвід є негативом у
тому розумінні, що будь-яке нововведення,
що суперечить існуючим уявленням просто
не сприймається масою і відкидається.
Це значно гальмує процес розвитку суспільства.
По-друге, масовізація суспільства перетворює
це суспільство на циклічний механізм,
оскільки з комунікації людини маси витісняється
пошук нового і вся його комунікація базується
на повторенні вже існуючих установок.
Дух і культура витісняються з цієї комунікації
і суспільство перетворюється на консервну
банку.
По-третє, в масовому суспільстві повністю
знецінюється інформація. Вона перетворюється
на механізм вирішення побутових проблем
або ж на розвагу.
Із
усього вищезгаданого можна зробити
висновок, що позиція Хосе Ортега-і-Гассета
дуже категорична, але я в жодному разі
не заперечую її. Навпаки, я погоджуюся
із думкою автора в деяких аспектах цього
питання. З точки зору культурології, масовізація
культури не є позитивним явищем,оскільки
вона суттєво знижує якість культури.
Проте, не можна не зауважити, що покращення
життя пересічних громадян, що призвело
до появи «натовпу», є позитивним явищем,
якщо ми будемо розмірковувати як соціологи.
З точки зору політолога – масовізація
являється позитивним явищем, оскільки
вона спрощує політичне керівництво та
сприяє єдності населення держави.
РОЗДІЛ II
Критика концепції масового суспільства Хосе Ортега-і-Гассета. Функцінування цієї концепції в сучасній гуманітарній науці
Від написання Гассетом своєї роботи минуло чимало часу, але його ідеї знайшли підтримку багатьох сучасних дослідників і є актуальними по сей день. Проблемою масового суспільства та масової культури розвивали такі науковці, як Карл Ясперс, Жан Бодрійар, Питирим Сорокін, Олександр Гофман, Денієл Белл, Анна Костіна та інші. Хтось збігався думками із Гассета, хтось – заперечував і висловлював власну концепцію і оцінку.
2.1 Концепція комунікації у масовому суспільстві
Найдоречнішим буде почати із думок філософа, шо як і Гассет, мав змогу побачити ситуацію сласними очима – Карла Ясперса.
Позиція Карла Ясперса є дуже схожою на на позицію Хосе Ортега-і-Гассета. Ясперс вбачав соціум як певний механізм, сконструйованим геніальним вченим.
«Маси населення не можуть жити без величезного апарату, в роботі якого вони беруть участь в якості коліщаток, щоб таким чином забезпечити своє існування.» [3 ст.12]
Лише злагоджена робота цього механізму забезпечує добробут. Карл Ясперс, будучи філософом-екзистенціалістом, на відміну від Хосе Ортега-і-Гассета, говорив не про масове суспільство,а про масове існування. Відправною точкою виступає саме колективне існування великої кількості людей – звідси і випливають усі подальші проблеми. У такому колективному існуванні відбувається урівняння людей іншими людьми, тобто ти не можеш мати більше ніж інші, бути розумнішим за іншого і тд. Людина в такому масовому суспільстві існує за принципом «а що скажуть інші?». Дуже проникливою є цитата: «Створюється враження, що світ потрапляє у владу посередності, людей без долі, без відмінностей і без справжньої людської сутності.»
Маси живуть за критеріями технологічності та функціоналізму. Те саме бачив і Гассет. Машини створені щоб полегшувати життя людей, люди працюють щоб полегшувати життя самим собі. Маса обслуговує масу. Праця возвеличується в масовому суспільстві, і не лише за для стимулювання приносити більше користі, а й за для «спокути гріхів». Людина не хочу замислюватися і щось виправляти, вона воліє перекласти всю відповідальність на когось іншого. Масова людина воліє, щоб «великі» проблеми віришували самі. Вона прагне керівника. Навіть релігія починає відігравати роль управлінчеського апарату. Сам по собі дух нікому не потрібен - потрібна корегуючи сила.
Але не дивлячися на все це, Ясперс вважав, що людина спроможна вирватися із цього гнітучого існування в масі, справжня мисляча людина спроможна сама творити своє існування.
2. 2 Масова культура в контексті постмодернізму
Не менш актуальним є і підхід Жана Бодрійяра. На мою думку, його концепція дуже заплутана, але все ж таки деякі ідеї є доречними до даного огляду.
На
думку Бодрійяра, масу
становлять лише ті,
хто вільний від своїх
символічних обов'язків (спійманий
в нескінченні «мережі»)
й кому призначено бути
вже тільки багатоликим
результатом функціонування
тих самих моделей, яким
не вдається їх інтегрувати
і які в
Зрештою пред'являють
їх лише як статистичних
залишків. Маса не має
ні
атрибутом, ні предикатом,
ні якістю, ні референцією.[3.ст..200]
«Маси - це ті, хто засліплений
грою символів і поневолений
стереотипами, це ті,
хто сприйме все, що
завгодно, лише б це
виявилося видовищним.»[3. ст. 204].
Будучи філософом-постмодерністом, Бодрійяр переглядає концепцію масовго суспільства. Він говорить, про те що маси змінилися, змінилося суспільство, змінилася культура в решті решт. Тепер вже неможливо виокремити елітарну чи масову культуру. Все пов’язане між собою, одне впливає на інше, одні включені в інших. Елітарна культура вже не виокремлюється, вона є частиною масової культури. Тепер маси перетворюються у «клей». Маси спричиняють масовість. Одним із нащадків мас Бодрійяр виділяє тероризм. Маси тепер вплетені в політику. І тепер важко зрозуміти чи то політика творить маси, чи то маси творить політику. Із появою злагодженої маси, зазначає філософ, з’явився і страх маси перед самою масою. З одного боку людина почуває себе захищеною за спинами великої кількості людей, але з іншого ж боку – людину паралізує страх перед натовпом, в якому вона існує. В цьому і є парадокс масового існування.
2.3 Принцип історизму в аналізі культури за Гаспаровим
Дуже цівкою постає і думка Гаспарова. Головнім принципом в аналізі культури він вбачає історизм. Якщо Гассет пов’язував появу мас із ХIХ століттям, то ми можемо дати оцінку лише масовій культурі ХIХ-ХХ століть – ми не можемо поки що говорити про масову культуру ХХI століття. Лише із плином часу ми можемо побачити чіткі рамки та кольори будь-якого феномену. Цікавим є і думка про призму оцінку феномену масової культури. Гаспаров пише:
«Але ця масова культура не заслуговує зарозумілого презирства. Масова - вона і є справжня і представницька, а елітарна, авангардна культура складається при цьому серійному виробництві духовних цінностей лише як експериментальна лабораторія.» [4.ст.26]
У будь-якому суспільстві зажди існував поділ на привілейованих та простих людей. Еліта не може виокремитися, якщо відсутня маса. Гаспаров вважає, що елітарна культура і створилася на базі масової, і тут він наводить такий приклад:
«Грецькі вази, перед якими ми благоговіємо в музеях, були масовою культурою, глиняним ширвжитком, і драми Шекспіра в «Глобусі» були масовим видовищем, на яке вчені-гуманісти дивилися зверху вниз.» [4.ст.27]
Отже, масова культура – це базис, без якого не можливе існування будь-якої іншої культури. І саме через це, ми не можемо дати оцінку цьому явищу загалом. Натомість, ми можемо оцінювати явища, що породжуються в середині цієї культури, її впливи на інші культури та їх взаємодію.
2.4 Гносеологічні проблеми як причина появи масової культури за А. Костіною
У сучасній гуманітаристиці існує і ще один не менш цікавий підхід до вивчення «масової культури». Російський культуролог Анна Костіна вбачає причиною виникнення масової культури проблему пізнання. Х1Х століття досягло великих висот у сферах освіти, науки та мистецтва і все це стало мало зрозумілим і доступним для пересічних людей. Усе це спричинило збільшення прірви між представниками інтелігенції, так званої еліти і звичайних пересічних громадян. Прості люди розуміли, що досягнення певних благ у житті можливе лише через підняття свого інтелектуального рівня. Для влиття у це культурне середовище необхідна освіта, тобто обізнаність у багатьох сферах. Костіна пише у своїй статті:
«Виникнення масової культури не було випадковим, вона є конкретним історичним явищем, обумовленим об'єктивними факторами, серед яких особливе значення набуває її здатність здійснювати в культурному співтоваристві взаємообмін цінностями і смислами, виробляти спільність картини світу, єдині стандарти поведінки, що і дозволяє говорити про масову культуру як специфічному механізмі освіти ситуацій розуміння.» [5. ст. 31]
Для адаптації знання необхідна була колективна зацікавленість та створення власної символічної системи спрощення.
«Масова
культура, по суті, виступила
в якості тієї знакової
системи, яка була одно
доступна всім членам
суспільства незалежно
від соціального статусу
і ступеня включеності
в професійну систему
знання.» [5 ст. 31]
Дуже яскравим прикладом такої адаптації культури виступає критичний реалізм у російському та українському живописі – мистецтво наповнене смислом, але просте і зрозуміле для пересічної людини.
Масова культура, на думку Костіной, виступає важливим соціалізуючим фактором. Пізнання загальних культурних особливостей,, їх функціонування та співставлення із людиною готує базу для подальшої інкультурізації.
Як висновок, можна сказати, що усі ці концепції базуються на поглядах Хосе Ортега-і-Гассета, проте кожен з цих поглядів несе щось нове у сучасну науку. Зальним визначенням масової культури для цих поглядів може стати така дефініція:
«масова культура – це базовий апарат знакової адаптації тексту культури для широкого загалу, без якого неможливе формування будь-якої іншої культурної структури.»
РОЗДІЛ Ш
Аналіз прикладів масової культури в історії
Спираючися на думки вищезгаданих філософів, я приходжу до такої думки – масова культура – це універсальна системам соціальної комунікації . Сукупність загальних матеріальних і не матеріальних цінностей, що є об’єднуючими для великої кількості людей.
У історії ми можемо знайти декілька дуже влучних прикладів масової культури. Лише за останні два століття маси створили не один переворот в соціально-політичній сфері.
Наклавши отримане знання, що власне собою являє масова та елітарна культура, на історію ми можемо навести приклади обох культур.
Почавши аналіз з ХIХ століття ми можемо звернути свою увагу на явища балів, дуелі, театру, газет та кіно.
Бали та дуелі завжди належали елітарній культурі. Лише багаті аристократи із знатних мали змогу відвідувати ці заходи, для простого люду це було недосяжно. Проте і бали мали дещо масовий характер. Це були не камерні зібрання, а величезні вечірки на 300-1000 осіб. На всіх цих зібраннях існував жорсткий дресс код – усі повинні були бути однаково багато одягнуті,адже існувала своя мода, що також є виявом масовості. Що до дуелі – то це також елітне явище, оскільки у звичайних людей моди на таке вирішення проблем не було, та і зброї підходящої вони не мали. До театру ж навідувалася виключно знать, бо це була досить дорога справа.
Як ми бачимо, ці приклади є доказом того, що і в елітарній культурі наявна масовість.
Та звернемося до газет. Пересічні громадяни не завжди мали освіту, а тим більше вищу,і тому вони не мали доступу до книжок. Але потреба у інформації все ж існувала, саме тому і з’явилися газети, щоб розповсюджувати необхідну і доступну інформацію малоосвідченим людям. Газети писалися простою мовою та містили в собі чітку та лаконічно викладену інформацію про актуальні подіїї. Газети в свою чергу дали поштовх і розвитку більш аристократичних видань, як журнали та альманахи, що містили в собі вже більш комплексну та розширену інформацію, що була вже доречна і еліті.
Тут вже відображається взаємодія елітарної та масової культури, де масова дає базис для розвитку елітарної.
Із розвитком науки та техніки з’явилося досі не бачене кіно. Звісно ж з початку кіно було дуже далеким від того, яке ми знаємо сьогодні. Кіно з’явилося як елітарне, а згодом пішло у масове. Перша стрічка була знята братами Люм’єр у 1895 році. Ці перші фільми являли собою хронічки подій. Люди тікали з сеансу показу від жаху, що на них їде потяг, оскільки це було вражаючим явищем для них. Звичайно ж ці сеанси були платними і бідні люди не могли собі цього дозволити. Та ж розвитком кінематографу, кіно перейшло у розважальну індустрію та стало масовим.
Що до цілісних масових культур в історії, то я б звернула увагу на події ХХ століття.
Росія та навколишні країни у ХХ столітті перебували під владою комуністичної ідеології, що дуже кардинально відобразилося на соціальному житті та культурі. Переворот, що відбувся на початку ХХ століття кардинально змінив соціальний уклад Росії. На перше місце в соціумі вийшов середній клас. Еліта була цілком знищена шляхом масових розстрілів та репресій. До влади прийшли вожді пролетаріату. Саме цей пролетаріат, а простіше сказати – робітники, і стали укладчиками нової культури. Майже кожен сучасний громадянин із країн пострадянського простору може згадати популярну фразу В. Леніна: «будь-яка кухарка може навчитися керувати державою.» Можна сказати, що за таким принципом і жив Радянський союз на початку свого існування. І все відбувало за сценарієм, про який писав Ортега-і-Гассет. Відбулося розкуркулення, всі стали однаково бідними і кожен був певний що це добре. На мій погляд найбільш показовим прикладом масової культури є суспільство Радянського союзу у післявоєнні роки. Всі однаково вдягалися, вся однакого говорили, працювали на суспільно корисних роботах, оскільки можна було і до буцегарні за неробство потрапити, усі здували пил із бюстиків Леніна, молилися на портрети Сталіна, однаково не вірили в Бога, і намагалися не виділятися з натовпу. Усі боялися доносів, тому прагнули не говорити багато, прагнули не переймати нововведення і жили одним великим стереотипом.
Криза цих масових відносин настала на межі розпаду Радянського союзу. І саме тоді вчені змогли побачити чітку різницю між масовою та популярною культурою. Кінець ХХ століття приніс не мало змін у свідомість людей. Почали з’являтися речі, яких раніше радянська людина ніколи не бачила: порвані джинси, пепсі-кола, новомодні зачіски, кросівки та багато іншого. Почали з’являтися нові молодіжні субкультури. Усі ці новинки сприймалися в штики стереотипною свідомістю людей, що виросли у СРСР. Будь-які дії спрямовані на запровадження нових ідеалів викликали агресивну реакцію з боку старшого покоління. Цю агресію, спрямовану на речі, яких не розуміють, ми бачимо і сьогодні.
Абсолютно ідентичний стан речей ми бачимо і в культурі Німеччини 20-40-хх роках ХХ століття. Панування нациської ідеології спричинило появу такого цікавого феномену, як міф «панівної раси». Усім відомі факти генетичних дослідів фашиських лікарів, спрямовованих на пошуки «арійського гену» для створення надлюдини. Саме породження цього міфу і давало поштовх для ідеалізації власної нації. Пересічні громадяни Німеччини навіть не уявляли, про що йде мова, але вірили у свої панівні можливості.

- Массовая культура. Управление массовой культурой
- Массовая обслуживания теория
- Массовая оценка недвижимости и сфера ее применения
- Массовая пресса
- Массовая психология фашизма
- Массовая работа библиотеки
- Массовидные социально – психологические явления
- Массовая коммуникация в политической системе
- Массовая коммуникация в речевой деятельности
- Массовая комуникация и ее принципы работы СМИ
- Массовая культура
- Массовая культура
- Массовая культура и массовая коммуникация в социологической концепции Маршалла Маклюэна
- Массовая культура и «массового общества»