Механізм формування, методи планування та управління прибутком підприємства

Форма № Н-6.01

 

ПВНЗ «Хмельницький  економічний університет»

(повне найменування вищого навчального закладу)

 

Кафедра фінансів

(повна назва  кафедри)

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

З дисципліни фінанси

на тему: «Механізм формування, методи планування та управління

прибутком підприємства»

 

 

 

 

 

                                                     Студент (ки) 5 курсу Ф-5.1 групи

                                                              галуззю знань економіка підприємства

                                                 спеціальності фінанси і кредит

                                                                              Шибунько Г.Л.

                                                                               (прізвище та ініціали)

                                                                                      Керівник ст.викладач Бучковська Я.Г.

                                                                           (посада, вчене звання, науковий ступінь,прізвище

                  та ініціали)   

                                                        Національна шкала____________

                                                                       Кількість балів:_____ Оцінка: ЄКТС_____

 

                                                                Члени комісії ______  _____________________

                                                                                                                         (підпис)    (Прізвище та ініціали)

                                                                                               

                                                                                                       ________  _______________________

                                                                                                       (підпис)  (Прізвище та ініціали)

                                                                                               

                                                                                      _______  ____________________

                                                                                       (підпис)     (Прізвище та ініціали)

                                                                                               

 

 

 

 

 

 

м. Хмельницький 2012 рік

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………

3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти механізму  формування, планування та управління прибутком підприємства………………………………

5

1.1. Економічна сутність прибутку підприємства………………………..

5

1.2. Механізм формування та методи планування прибутку на підприємстві…………………………………………………………………

9

1.3. Управління  прибутком підприємства………………………………….

18

РОЗДІЛ 2. Аналіз управління прибутком на прикладі

КП  «Південно-Західні тепломережі»……………………………………

24

2.1. Характеристика  фінансово-господарської діяльності підприємства...

24

2.2. Аналіз доходів   підприємства та джерел їх  формування……………..

33

2.3. Оцінка ефективності розподілу та використання прибутку підприємства…………………………………………………………………..

36

РОЗДІЛ 3. Шляхи оптимізації управління прибутком підприємства..

40

3.1. Покращення ефективності господарювання як основа зростання дохідності підприємства……………………………………………………...

40

3.2. Удосконалення політики розподілу і використання прибутку……….

43

ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………

49

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………

52

ДОДАТКИ……………………………………………………………………

54


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. «Прибуток і суть його формування» є досить актуальною в наш час, оскільки, як відомо, основною метою діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки є одержання прибутків. Прибуток є основним показником в умовах товарно-грошових відносин, що характеризує кінцевий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. З доходами і прибутком підприємства зв’язане вирішення важливих соціальних, економічних, політичних, етичних проблем суспільства як на мікро, так і на макрорівні. Усе це додає цим господарським поняттям підвищену актуальність і значимість.

Прибуток - це частина  чистого доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.

Він виступає як суспільний провокатор і особистий  мотиватор, що спонукає підприємців  до збільшення обсягів товарів та їхніх видів з метою задоволення  зростаючих потреб суспільства.

Це одне з  основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих  і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних  ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо, саме тому формування та напрямки використання прибутку в наш час є дуже актуальною темою.

     Дана  проблема досліджувалась ще в  давні часи представникам класичної школи, зокрема це роботи: А. Сміта, Д. Рікарда, Дж. Ст. Міля, які відображають економічні умови того часу та мають відповідний ідеологічний відтінок. Значний внесок у розв’язання проблеми формування та напрямків використання прибутку в системі забезпечення діяльності підприємницьких структур внесли українські економісти С.Ф. Покропивний, М. Я. Коробов, В. І. Баранов, О. С. Філіпченко, І. В. Зятковський, С. В. Мочерний, В. І. Іваненко, С. М. Онисько та інші

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних та практичних питань, щодо формування, планування та управління прибутком підприємства.

Завданнями курсової роботи є:

  • визначити економічну сутність прибутку;
  • дослідити  механізм  формування, та методи планування   прибутку на підприємстві ;
  • розглянути особливості управління прибктуом підприємства;
  • проаналізувати фінансово-господарську діяльність КП «Південно-Західні тепломережі»;
  • провести аналіз доходів підприємства та джерел їх формування;
  • дати оцінку ефективності розподілу та використання прибутку підприємства;
  • визначити шляхи оптимізації управління прибутком підприємства.

Предметом дослідження  є механізм формування, планування та управління прибутком КП «Південно-Західні  тепломережі».

Об’єктом дослідження  курсової роботи є господарська діяльність

КП «Південно-Західні  тепломережі».

В процесі виконання  дипломної роботи використовуватимуться  такі методи дослідження:

    • метод порівняльного аналізу;
    • розрахунково-аналітичний метод.

Теоретичною основою  курсової роботи стало вивчення та творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки в галузі управління прибутком на підприємстві.

Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, які містять вирішення основних задач дослідження, узагальнюючих  висновків за результатами роботи, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ, ПЛАНУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1. Економічна сутність прибутку підприємства

 

Однією з  головних економічних категорій, пов’язаних із діяльністю підприємства є прибуток.

Прибуток - найважливіша фінансова категорія. Він є показником, що відображає фінансовий результат  господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності [14, с. 28].

У домарксовий  період найближче до розуміння змісту прибутку підійшли класики буржуазної політичної економії Вільям Петті,  Адам Сміт, С. Сісмонді, Т. Р. Мальту.

Прибутком, на думку  В. Петті, є та частина продукту, яка  залишається після відрахування заробітної плати, тобто прибуток зводився до ренти. Незважаючи на ототожнення  прибутку з рентою, один з видів прибутку – відсоток на позичковий капітал. Він визначив відсоток таким доходом, що є похідним від земельної ренти. У праці «Різне про гроші» (1862) відсоток прирівнювався до орендної плати [11, с. 62].

Поряд з цим, А. Сміт розглядав прибуток як дохід промислового капіталіста,  що залишився після сплати ренти земельному власнику і відсотка власнику грошового капіталу. Прибуток вважався породженням усього авансового капіталу, а його отримання визнавалося кінцевою метою капіталістичного виробництва [11, с. 63]. Тоді як теорія прибутку у С. Сісмонді глибоко розроблена, але залишається різнобарвною: від визначення прибутку як доходу капіталіста, що представляє собою вирахування з продукту праці робітника,  до зведення прибутку як результату продуктивності самого капіталу або ототожнення прибутку з винагородою за бережливість капіталіста.

Дослідивши  наукову спадщину своїх попередників, К. Маркс характеризує прибуток як перетворену  форму додаткової вартості, яка виступає не як результат експлуатації робочої сили, а як породження всього авансового капіталу [19, с. 87].

Серед вітчизняних  економістів також немає єдності  щодо розуміння сутності прибутку. Так, В. М. Гриньова підтримує позицію меркантилістів і визначає прибуток як різницю між грошовими надходженнями і грошовими виплатами за певний певний період [24, с. 130].

Інша група економістів притримується теорії доданої вартості [24, с. 58]. Д. С. Моляков під прибутком розуміє частину вартості додаткового продукту . Такої ж думки притримується і А. М. Поддєрьогін, який писав: «Прибуток – це частина знову створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу» [24, с. 58].

Покропивний С. Ф. повністю розділяє думку А. Маршалла, говорячи, що прибуток – це частина доходів, що залишаеться після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства [21, с. 23].

Бланк І. О. у своїх працях для визначення прибутку намагався об'єднати теорію ризику Ф. Найта, погляди А. Маршалла та концепцію продуктивності капіталу. За ними «прибуток являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на власний капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності», який являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності [3, с. 15].

У сучасній західній економічній літературі прибуток розглядають  як дохід від використання факторів виробництва,  в тому числі як плату за ризик, невизначеність результатів  підприємницької діяльності.

Велика різноманітність поглядів на сутність прибутку пояснюється тим, що ця категорія визначається з різних точок зору.

Розглядаючи сутність прибутку, необхідно в першу чергу  відмітити такі його характеристики (табл.1.1).

 

 

 

Таблиця 1.1.

Основні ознаки прибутку та їх характеристика [10, с. 63].

 

Ознака

Характеристика

Прибуток являє  собою форму доходу підприємця, який здійснює певний вид діяльності.

Це зовнішня, найбільш проста форма вираження  прибутку є разом з тим недостатньою для його повної характеристики, так  як в багатьох випадках активна діяльність в будь-якій сфері може і не бути пов'язаною з отриманням прибутку (наприклад: діяльність політична, благодійна тощо).

Прибуток є  формою доходу підприємця, котрий вклав  свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху.

Категорія прибутку нерозривно пов'язана з категорією капіталу - особливим фактором виробництва - і в опосередкованому вигляді  характеризує ціну функціонуючого капіталу.

Прибуток не є гарантованим доходом підприємця, який вклав свій капітал в той чи інший бізнес.

Він є результатом  тільки вмілого і успішного ведення  цього бізнесу. Але в процесі  ведення бізнесу підприємець  внаслідок своїх невдалих дій  або об'єктивних причин зовнішнього  характеру може втратити не лише очікуваний прибуток, але й повністю або частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток у певній мірі є платою за ризик здійснення підприємницької діяльності. Рівень прибутку і рівень підприємницького ризику знаходяться між собою в прямо пропорційній залежності.

Прибуток характеризує не весь дохід, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а лише ту частину доходу, яка «очищена» від понесених витрат на здійснення цієї діяльності.

В кількісному  вираженні прибуток є кінцевим показником, який представляє собою різницю  між сукупним доходом та сукупними витратами в процесі здійснення підприємницької діяльності.

Прибуток є  вартісним показником, вираженим  в грошовій формі.

Така форма  оцінки прибутку пов'язана з практикою  узагальненого вартісного обліку всіх пов'язаних з ним основних показників - вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат тощо, а також з діючим порядком податкового її регулювання.


 

Прибуток як економічний показник являє собою  різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та реалізацією продукції.

Прибуток - це частина  заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після  того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми [10, с. 65].

Із врахуванням  розглянутих основних визначень  та характеристик прибутку його поняття  в найбільш узагальненому вигляді  може бути сформульовано наступним  чином: «прибуток» представляє собою  виражений в грошовій формі чистий доход підприємця на вкладений капітал та характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, який являє собою різницю між сукупним доходом та сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Отже, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу.

Прибуток є  основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування.

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торгового  підприємства. Його одержання є обов'язковою  умовою розширеного відтворення  на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку. Тому виділяють такі функції [16, с. 164]:

1. Оціночна функція використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

2. Розподільча  функція полягає в тому, що  прибуток використовується як  інструмент розподілу чистого  доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різний рівнів та залишається в розпорядженні підприємства.

3. Стимулююча  функція визначається тим, що  прибуток є джерелом формування  різних фондів стимулювання, фонд  виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів.

Прибуток, як економічний  показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарського суб'єкта, робітників і власників  підприємства. Вирішення цього завдання перш за все пов'язане з пропорціями  в розділі та використанні прибутку.

Об'єктом економічних  інтересів держави є частина  прибутку, яка виплачується у вигляді  податків та обов'язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення у обсязі прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес працівників підприємства пов'язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже - та частина прибутку, котра пов'язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв'язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перерахованих сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в його збільшенні, що призводить до зменшення надходжень у бюджет.

Прибуток є  якісним показником, позаяк в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому.

 

 

1.2. Механізм формування та методи планування прибутку на підприємстві

 

Різні напрямки основної діяльності підприємства, що пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції – товарів, робіт, послуг, а також фінансової та інвестиційної діяльності дістають остаточну грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів. Ці показники подаються в розділі І „Фінансові результати” „Звіту про фінансові результати” (далі – Звіту).

Основним узагальнюючим  показником Звіту є чистий прибуток, який підприємство отримало за звітний  період (або збитки, яких воно зазнало).

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку – це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток – найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відбито у формі №4 „Звіт про власний капітал” фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу [3, с. 25].

Розглянемо, які  саме чинники впливають на цей підсумковий показник [3, с. 26].

Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого  прибутку, - це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також  адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).

Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства показано н а рис. 1.1   



 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Формування чистого прибутку (збитку) підприємства [3, с. 27]

Прибуток і  собівартість є традиційними показниками  у ефективності господарювання вітчизняних підприємств. У ринкових умовах господарювання до основних показників поряд із зазначеними належать грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування. На відміну від інших видів витрат нараховані амортизаційні відрахування залишаються на рахунку підприємства, поповнюючи залишок ліквідних коштів. Амортизаційні відрахування відіграють важливу роль у системі обліку і планування діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом фінансування. Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що оподатковується. Таким чином, амортизаційні відрахування – істотний чинник стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.

Аналіз чистих грошових потоків є основою класичних  методів інвестиційного аналізу. У  формі №3 „Звіт про рух грошових коштів” фінансової звітності передбачається додавання амортизації необоротних коштів до прибутку, що свідчить про орієнтацію українських підприємств на „чистий грошовий потік”.

Таким чином, базуючись на наведеній вище інформації, до завдань управління прибутком можна віднести [3, с. 28]:

1. Забезпечення максимізації розміру формованого прибутку, що відповідає ресурсному потенціалу підприємства.

2. Забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства.

3. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до  задач розвитку підприємства в майбутньому періоді.

4. Забезпечення постійного росту ринкової вартості підприємства.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів. Прибуток — це показник, що формується па мікрорівні. Прибуток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін в порядку обліку фінансових результатів.

Облік і визначення прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність; діяльність, пов’язана в виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та операційну діяльність [24, с. 170].

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України, момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції, а для послуг - за датою фактичного їх надання або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника реалізація продукції, товарів, робіт, послуг.

Однак незалежно  від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне  формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має  місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення  моменту реалізації за датою відвантаження  товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

Істотний  вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається  в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції [11, с. 48] .

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва  продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Розглянемо  вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість  продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати  підприємства на їх виробництво (виконання) [24, с. 62].

Витрати на виробництво продукції утворюють  виробничу собівартість.

Як  уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно  взяти до уваги таке [24, с. 58].

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна  відносити на собівартість, регламентований  законодавством.

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні  витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація  основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються  в собівартість, розмір деяких -із них  також регулюється державою встановленням  нормативів відрахувань. Це передусім  стосується таких елементів витрат:

- відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

- амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

- витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

- інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок).

Управління  формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб’єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Прибуток, який є основним фінансовим показником і  результатом підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, забезпечує потреби у фінансових ресурсах не тільки самих підприємств, а й  держави загалом.

Тому для  ефективного ведення господарства підприємства в умовах ринку повинні  планувати прибуток.

Механізм формування, методи планування та управління прибутком підприємства