Механізм функціонування ринку

Зміст

 

 

Вступ ……………………………………………..4

Розділ 1. Ринок як центральна ланка ринкової економіки………………………………………………………...7

1. Функції ринку та умови його функціонування………………………………………………………… 7
2. Критерії класифікації ринків та їхня структура ……………………………………………………..  11

Розділ 2. Механізм функціонування ринку……………………………………………………………………………19

1. Попит і пропозиція як основні важелі регулювання ринку та їх закони………………………………………………………………………………………………………………….19
2. Ціна та конкуренція   об'єктивні умови ефективного функціонування ринкового механізму та їх закони ………………………………………………………………………………………………………………………24

2.3. Еластичність попиту і пропозиції ……………………………………………..30

Висновки ……………………………………………. .35

Список використаних джерел …………………………………………….. 37

Додатки…………………………………………………………………………………………………………………………39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур, що взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, і що об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

По визначенню ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитом називається кількість товару, що споживачі можуть купити по певній ціні) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, що виробники продають по певній ціні) встановлюються і ціпи товарів, і обсяги продажів.

При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквівалента вартості (грошей) па якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відношень між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.

Сучасна економіка є насамперед ринковою. Тому важливе значення має з'ясування сутності ринку, його структури, функцій та умов формування.

Ринок не може існувати без системи підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів і послуг, цінних паперів і робочої сили, тобто ринкової інфраструктури.

Як явище господарською життя ринок з'явився у давнину, будучи наслідком історичного розвитку виробництва й обміну: розвитку суспільного поділу праці, появи економічно самостійних, юридично незалежних господарюючих суб'єктів і переходу від натурального виробництва до безпосереднього продуктообміну, а потім і до товарного обміну.

У сучасних умовах, коли, з одного боку, неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з другого - відбувається розвиток засобів зв'язку, купівля-продаж може здійснюватися за допомогою телефонного і поштового зв'язку, через Інтернет-магазини. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб'єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі.

Ринок - це сфера обміну, який здійснюється за законами товарного виробництва та обігу

Проте коли йдеться про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що обмін може відбуватися й у неринковій формі (наприклад, бартер), тому поняття ринку передбачає, що обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, яка відображується у ціпі. Інакше кажучи, ринок виконує роль механізму, за допомогою якого досягається рівновага политу і пропозиції, відбувається координація різноманітної діяльності людей через систему цін. Ринок вирішує три основні економічні завдання: що, як і для кого виробляти.

Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність, суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість задовольняє потреби людей лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і пропозицією. Па ринку кількість товарів, які хочуть придбати покупці, має дорівнювати кількості товарів, які пропонують продавці. За таких умов ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й зумовлює рівновагу.

Ринок є складним утворенням, яке, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю процесів купівлі-продажу, баланс між якими досягається за рахунок цін, а з другого - забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність. Рийок характеризується тим, що в ньому діють притаманні лише йому закони: закон попиту, пропозиції, конкуренції та ін.

Обравши за предмет розгляду таку тему, як «Механізм функціонування ринку і його закони», ми маємо за мету розкрити структуру і механізм функціонування ринку та його закони.

Отже, для досягнення мети курсової роботи визначимо завдання, які потрібно вирішити:

• Визначити функції та умови функціонування ринку;
• Дослідити попит і пропозиції та їх закон;
• Визначити конкуренцію в умовах ринку та її закони;
• Проаналізувати еластичність попиту та пропозиції.

Предметом курсової роботи с механізм функціонування ринку та його закони

Об'єктом курсової роботи с ринок.

Розділ 1. Ринок як центральна ланка ринкової економіки 1.1. Функції ринку та умови його функціонування

 

Ринок - обов'язковий компонент товарного господарства. Без товарного виробництва немає ринку, без ринку немає товарного виробництва. Об'єктивна необхідність ринку викликана тими ж причинами, що і товарне виробництво: розвитком суспільного поділу праці та економічним відокремленням суб'єктів ринкових відносин. Ці умови зароджувалися і розвивалися як єдине ціле, як єдиний процес взаємодії виробництва і збуту продукції.

Ринок - це обмін, організований за законами товарного виробництва і обігу, сукупність відносин товарного і грошового обігу.

Ринок - є тип господарських зв'язків між суб'єктами господарювання, це суспільна форма функціонування економіки. Ринок - це форма руху суспільного продукту і послуг.

II. Самуельсон визначає ринок як "процес конкурентних торгів". Можна (а може бути і краще) визначати ринок як механізм, що зводить разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг.

Ринки приймають самі різні форми. Одні ринки є локальними, інші носять національний, міжнародний характер. Механізм рийку - це механізм прогресу. Його зворотній бік полягає в його жорстокості. Суть останньої полягає в існуванні всього живого за законами природного відбору.

Ринок виконує певні функції:

• видає сигнали виробництву по виробленню певних товарів і послуг;
• врівноважує попит та пропозицію;
• забезпечує збалансованість економіки;
• веде до утвердження нового, прогресивного в житті суспільства;
• це своєрідний двигун науково-технічного прогресу;
• об'єктивно формує корпус умілих підприємців.

Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породило товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридично незалежних господарюючих суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку. В сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого - розвиваються засоби зв'язку, акти купівлі-продажу можуть здійснюватися за допомогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв'язку. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб'єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ринок -це обмін, який ведеться за законами товарного виробництва і обігу. (4]

Проте, коли мова іде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватись і у неринковій формі -наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні. Інакше кажучи, збалансування актів купівлі - продажу має досягатися за допомогою ціни. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Для ефективного функціонування цивілізованого ринку потрібні відповідні умови:

По-перше, реальний плюралізм типів і форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинених країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму мають існувати індивідуальна (приватна) власність (заснована як на власній, так і на чужій праці), колективна власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власність трудових колективів тощо), державна власність, змішані форми власності як наслідок різних комбінацій названих типів і форм.

По-друге, ефективність функціонування ринку залежить від здатності суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін, Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій як колективних монополій), знижує ефективність функціонування ринку.

По-третє, розвинене антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації певною мірою послаблюють монополістичні тенденції в економіці та сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку.

По-четверте, добре розвинена система економічного та адміністративного регулювання економіки державою (за переважання економічних методів) створює передумови для існування регульованого ринку. По-п'яте, надійність і доступність всебічної інформації про рийок, розвинена маркетингова діяльність.

По-шосте, конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності, кількість яких у виробництві однотипної продукції має становити більш як 7-8, оскільки 1-2 суб'єкти - це монополія, а 3-5 - олігополія.

По-сьоме, розвинений і розгалужений комплекс об'єктів власності, що можуть стати об'єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій тощо, послуги, різні види цінних паперів - акцій, облігацій, сертифікатів тощо, гроші, нерухомість, предмети споживання та ін.).

По-восьме, наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу інститутів, підприємств, служб та установ, що забезпечують обслуговування ринку, купівлю-продаж різних об'єктів власності.

По-дев'яте, свобода господарської діяльності, що передбачає здатність суб'єктів господарювання самостійно вибирати партнерів і укладати з ними контракти, договори за взаємовигідними ціпами, вільно розпоряджатися частиною прибутку (після сплати податків), різними ресурсами, незалежність в ухваленні інших господарських рішень, що поєднується з відповідальністю

за економічно необґрунтовані рішення, господарювання на принципах господарського розрахунку (самоокупності, самофінансування та ін.) тощо.

По-десяте, поступова і наростаюча інтегрованість національної економічної системи у світове господарство, передусім, через механізм міжнародного поділу праці.

По-одинадцяте, наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування - низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо.

Наявність таких умов дає можливість сучасному ринку виконувати більшість конструктивних функцій, інтегрованих у комплекс основних ролей. Відсутність комплексу таких умов в Україні зумовлює особливості функціонування  ринку.

1.2. Критерії класифікації ринків та їхня структура

 

 

Структуру ринку розглядають з різних точок зору, що пов'язано із складністю піп системи господарських відносин, які стосуються усього комплексу економічних, політичних, соціальних, правових, моральних та інших аспектів життєдіяльності людини і суспільства.

Розрізняють такі структурні ознаки класифікації ринків: [8]

• з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин;
• з точки зору територіального підходу;
• з точки зору конкретних видів характеристик товарів і послуг.

Пізнання ринку як економічної категорії неможливо без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя.

Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин: ринок предметів споживання та послуг; засобів виробництва; науково-технічних розробок та інформації; фінансовий, валютний, праці (робочої сили).

Кожний з названих ринків дуже різноманітний і в свою чергу поділяється на ринки взуття, косметики, швейних виробів, молочних, хлібних, м'ясних, рибних товарів, що існують всередині ринку предметів споживання. Ринки машин, верстатів, нафтопродуктів, металу, вугілля органічно входять до складу ринку засобів виробництва. Ринки акцій, кредитних ресурсів є складовими фінансового ринку. Існує і такий критерій розмежування рийку, як ступінь зрілості ринкових відносин: розвинений ринок, ринок, що формується, ринки з різним ступенем обмежування конкуренції.

Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства як легальний і нелегальний.

Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий ринок, окремих територій, регіонів, країни, ринок коаліцій різних країн, світовий ринок.

Регіональні ринки поєднані між собою і взаємодіють як певний органічний механізм. Саме ньому порушення у будь-якій ланці відразу передаються решті ланок через ціпи, попит, пропозицію, конкуренцію. Це означає, що ринок єдиний, а кожний його елемент - невід'ємна складова.

Розвиток ринкових відносин долає територіальні перепони, ліквідовує економічний сепаратизм, веде врешті-решт до інтеграції національного ринку у світовий.

Ринок предметів споживання і послуг. Свої фізіологічні та соціальні потреби людина задовольняє па ринку предметів споживання. Він безпосередньо відображає виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів. Матеріальне і нематеріальне виробництво має бути адекватним платоспроможному попиту населення. Якщо цієї рівноваги немає, то у суспільстві настає дисбаланс: не вистачає певної групи товарів споживання, з одного боку, і перевиробництво - з іншого. Ринок через конкуренцію, ціни, прибуток, перелив капіталу та інші його механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру, ліквідує тим самим диспропорції в економіці та у сфері обігу. Гак відновлюється рівновага між платоспроможним попитом населення та пропозицією товарів і послуг.

Для України характерним є дефіцит багатьох товарів, що забезпечує виробнику і продавцю монопольне становище, надаючи можливість встановлювати завищені ціпи, протидіяти формуванню ринкових відносин. Не подолавши цієї суперечності, збудувати ринок не вдається. Па практиці це зумовить існування законних і незаконних форм неринкового розподілу, що призволятиме як до зрівнялівки, так і до збагачення всіх, хто має доступ до предметів споживання та послуг. Для того щоб виробити відповідний антидефіцитний механізм, важливо знати причини, що відтворюють товарний голод у країні. |8]

Головною причиною такого становища с структурне створення економіки України.

Насичення ринку споживання залежить від перебудови агропромислового комплексу, докорінної зміни відносин між сільським господарством та промисловістю, іншими галузями. Третина і більше вирощеної продукції ланів та ферм втрачається через низький розвиток переробної промисловості, нестачу холодильників, інших засобів зберігання продукції. Великі втрати продукції при транспортуванні. Отже, слід більш швидкими темпами розвивати галузі переробної продукції, інфраструктуру, що сприятиме зберіганню продукції, поліпшенню її якості і як наслідок - насиченості нею ринку.

Треба покласти край нееквівалентним відносинам, що склалися між містом і селом. Десятки років село с специфічним донором для розвитку машинобудування, воєнного комплексу, будівництва, видобувних галузей. Ціпи на комбайни, 'трактори, мінеральні добрива, пальне зростають набагато швидше, ніж па продукцію аграрного сектора. Якщо не подолати подібні перекоси, ринок не матиме достатньої кількості продукції цієї сфери. Може статися навіть, що товаровиробники перейдуть до натурального обміну.

Перепоною па шляху створення повноцінного ринку споживання па нинішньому етапі розвитку є монополія державної торгівлі, яку слід подолати. Це відбувається за рахунок відтворення приватних, кооперативних та інших підприємств торгівлі, які формують реальне ринкове середовище, де діє конкуренція.

Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб'єктів, їхня самостійність залежать від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення на неї цін, укладання договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва. Для досягнення цієї мети у нашій країні мають відбутися докорінні перетворення і якомога швидший перехід до вільної торгівлі засобами виробництва, де б її суб'єктами були різні власники. Це і є шлях побудови відповідного ринку, оскільки буде подоланий адміністративний монополізм, який безроздільно панував у нас у вигляді матеріально-технічного забезпечення і являв собою командний розподіл ресурсів централізовано встановленими фондами, що ґрунтувався на закріпленні виробників і споживачів один до одного. Такий розподіл призводив до того, що підприємство отримувало не те, що йому потрібно, а те, що дадуть.

Ринок науково-технічних розробок та інформації. Цей сектор ринкового народного господарства обслуговує всі сфери людської діяльності. Без впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво не можна примножити національного багатства України, підвищити добробут її громадян, забезпечити їхнє духовне та інтелектуальне зростання. Цим визначається місце ринку науково-технічних розробок та інформації у суспільно-економічному житті. Проте значний науково-технічний потенціал у нашій країні використовується вкрай незадовільно. Па винаходи, перспективні розробки, наукову інформацію майже немає попиту. Кількість підприємств, де використовувався хоча б один винахід, швидко зменшується, внаслідок чого невикористаними залишаються понад 80 відсотків винаходів, створених і зареєстрованих протягом 1985-1991 pp. Зменшення обсягів застосування досягнень науки і техніки призводить до консервації технічної відсталості народного господарства України з застарілими технологіями, вкрай спрацьованими основними виробничими фондами, порушеною екологією, важкими та небезпечними для людей умовами праці. |7|

Формування рийку науково-технічних розробок та інформації передбачає переведення установ, що займаються цією діяльністю, на комерційні засади; створення тимчасових науково-технічних колективів, центрів поширення нової технології та передового досвіду; розвитку інформаційного забезпечення. При цьому зазначимо, що всі ці форми в умовах ринкових відносин мають бути ефективними, інакше зацікавленості замовника не буде.

Фінансовий ринок. Фінансовий ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля - продаж фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої ринкової економіки і включає : ринок капіталів (інвестиційний ринок), ринок кредитів, ринок цінних паперів. Такий ринок формується па основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує оборот платіжних коштів, кредитів та пінних паперів. У розвиненому конкурентному середовищі він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємстві організацій, істотного розширення можливостей вишукування необхідних фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку.

Ринок капіталів (інвестиційний ринок) здійснює інвестиції, тобто вкладення у виробничу і невиробничу сфери економіки, забезпечуючи загальний розвиток їх. |7|

Оскільки конкуренція стимулює активне впровадження нової техніки та технології, розробку нових моделей товарів, підвищення їхньої якості, підприємства потребують все нових інвестицій. [Важливим джерелом їх є кредит, який надається у вигляді позик і являє собою необхідний компонент фінансового ринку - кредитний ринок.

Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позикоодержувачами з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни). Залежно від суб'єктів і змісту відносин розрізнять : взаємний кредит, тобто кредитні відносини між підприємствами, фізичними особами і небанківськими закладами; різновидом взаємного кредиту є комерційний кредит у товарній формі, що надається постачальником покупцеві; банківський кредит надається банками, як правило, у грошовій формі; при державному кредиті кредитором виступає держава; кредит на цілі споживання може надаватися у формі взаємного (комерційного) і банківського; позикоодержувачами є фізичні особи.

Ринок цінних паперів у нашій країні перебуває у зародковому стані, але він має активно розвиватися. Все більше фізичних і юридичних осіб намагатимуться стати власниками цінних паперів. Як же саме ? Акція дає більші дивіденди, облігація - менший процент, проте є більш надійною, оскільки не пов'язана з ризиком. Однак власник облігацій не мас можливості брати участі у розвитку компанії, розділити її фінансовий успіх. Мрія будь-якого інвестора - купити пінний папір, який би поєднував високу прибутковість з не менш високою надійністю. Таким міг би бути актив, який би поєднував позитивні якості акцій та облігацій.

Валютний ринок. Це такий специфічний ринок, де предметом купівлі - продажу є різні національні валюти. їхнє функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків.

Ринок праці (робочої сили). Створення повноцінного ринку праці є однією з найважливіших ланок у розвиненій ринковій системі й означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Такий вибір визначається суспільними потребами та індивідуальними можливостями, і тому заробітна плата працівників залежатиме від вартості робочої сили, попиту та пропозиції па неї.

Формування ринку праці призведе не лише до існування умов для вільного вибору професії або виду діяльності, а й до вільного вибору між зайнятістю і незайнятістю в суспільному виробництві. Інакше кажучи, не лише людина, яка здатна до праці, може цс робити чи не робити, але й той, хто наймає робочу силу, також має право на вибір. Л це означає, що невіддільним атрибутом ринку праці є безробіття, надзвичайно важлива економічна і соціальна проблема будь-якої країни.

Тіньовий ринок. Ринок, який заборонений законом, називають тіньовим. Він с продовженням тіньової економіки, що являє собою несанкціоновану господарську діяльність. Така економіка існує у всіх країнах незалежно від соціально - економічного устрою.

Нелегальний ринок мас таку саму структуру, що й легальний (законний), тобто його елементами с і предмети споживання, і засоби виробництва, і кредит, і робоча сила. [7]

Міжнародна практика до тіньової економіки відносить два компоненти:

- заниження або приховування від обліку доходів від реалізованої у країні діяльності;

- доходи від незаконної в країні діяльності.

Перший компонент пов'язаний з легальними видами діяльності, доходи від якої приховуються з різних причин; це, зокрема, приховування від податкових органів нерегулярних заробітків та доходів.

Другий компонент називають нелегальною, підпільною або чорною економікою наркобізнес, проституція, рекет та інші види злочинної діяльності. Ця діяльність переважно не створює повної продукції, лише перерозподіляє уже створені доходи.

Чорний ринок виникає внаслідок нездорових потреб окремих людей і намагання інших нажитися на цьому.

Несанкціонована діяльність сприяє розвитку шахрайства, крадіжкам, зловживанням чиновників владних структур і виникнення мафії.

Боротьба з тіньовою економікою може бути успішною лише при подоланні товарного дефіциту, монопольних явищ у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання. Ніякими адміністративними карними методами при збережені їхньої економічної бази мафіозні структури побороти не вдається.

Як бачимо, перелічені ринки, зберігаючи загальні риси, відрізняються об'єктом купівлі - продажу, специфікою ціноутворення, формування попиту та пропозиції, способом споживання і відтворення. Кожний ринок має своє місце реалізації (товарна, фондова, валютна біржа, біржа праці). Однак при цьому всі вони є елементами єдиного цілого, що й утворює інститут ринку.

 

Розділ 2. Механізм функціонування ринку

2.1. Попит і пропозиція як основні важелі регулювання ринку тa їх закони

 

 

Всі мікроекономічні суб'єкти взаємодіють через ринок, який характеризують такі основні змінні: попит, пропонування, ціна. Вони тісно пов'язані і взаємно впливають одна на одну, формуючи ринковий механізм саморегулювання. Поведінку покупців описує категорія „попит", поведінку продавців - категорія „пропонування". Ринкова ціна визначається як результат складної взаємодії продавців і покупців. [4]

Покупці, які мають потребу у певних товарах, виходять на ринок і пред'являють попит. Попит це форма вираження потреб, представлених на ринку і забезпечених грошовими засобами. Розрізняють індивідуальний попит - попит окремого споживача та ринковий попит, який складається з суми індивідуальних попитів.

Попит це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Попит, як взаємозв'язок ціни і кількості, можна зобразити графічно у вигляді кривої попиту (Додаток А).

Конкретну кількість товару, яку покупці бажають і можуть придбати за кожного рівня ціни, називають обсягом попиту. Його можна визначити за графіком як параметр точки па кривій попиту: наприклад, обсяг попиту на яблука за ціною 4 гривні за кг становить 20 кг на день.

Закон попиту твердить, що між ціною і обсягом попиту існує обернений зв'язок: обсяг попиту скорочується зі зростанням ціпи і зростає зі зниженням ціпи.

Математичним виразом закону попиту є функція попиту: Q_D=f(Р), де Q_D - обсяг попиту на товар, D- попит, Р- ціна товару.

Лінійна функція попиту описується рівнянням:  Q_D=а-bР. [ 1 ]

Ціна с основною детермінантою попиту, зміна якої спричиняє зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точками на даній кривій попиту (Додаток Б).

Нецінові детермінанти попиту спричиняють зміни у попиті, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої попиту: праворуч-вгору, якщо попит зростає, і ліворуч-вниз, якщо попит скорочується. Нецінові детермінанти являють собою основні мотиви споживчого попиту. До недійових детермінант попиту відносяться: смаки і уподобання споживачів; доходи споживачів; ціпи сполучених товарів; кількість споживачів па ринку; очікування споживачів відносно майбутніх ціп.

Смаки і уподобання споживачів визначаються звичаями, рекламою, модою, освітою і здатні змінювати попит в обох напрямках за незмінної ціни та інших рівних умов.

Доходи споживачів чинять неоднозначний вплив па попит. Відповідно до динаміки попиту в залежності від динаміки доходів розрізняють:

• нормальні товари - не товари, попит на які зростає зі зростанням доходів споживачів, крива попиту зміщується праворуч. Абсолютна більшість товарів є нормальними;
• нижчі товари це товари, попит на які скорочується зі зростанням доходу, а крива попиту зміщується ліворуч. До таких товарів можна віднести немодне вбрання, висококалорійні, з низьким вмістом вітамінів продукти, а також товари низької якості.