Механізм інвестиційного кредитування

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

  імені Вадима Гетьмана

Кредитно-економічний  факультет

Кафедра банківських інвестицій 
 

Спеціальність 6508/1 —

  «Банківська справа»

Денна форма навчання 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Інвестиційне кредитування»

на  тему:

“МЕХАНІЗМ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КРЕДИТУВАННЯ” 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Загальні принципи, етапи та прийоми інвестиційного кредитування……..5
2. Аналіз ринку інвестиційного кредитування………………………………..14
3. Порівняльна характеристика механізмів інвестиційного кредитування на практиці вітчизняних банків…………………………………………...……25

Висновки………………………………………………………………………....33

Список використаної літератури………………………………………………..36 

Вступ

     1Процеси економічної стабільності, зростання та оновлення визначаються розмірами і структурою інвестицій, якістю та швидкістю їх упровадження. Економічний розвиток будь-якої країни залежить не лише від рівня розвитку сучасних технологій і техніки, рівня та тенденцій розвитку реального сектору економіки, а й великою мірою визначається ступенем розвитку банківської системи.

     Сталий  розвиток України можливий лише за умови достатніх обсягів інвестиційних ресурсів для здійснення структурних зрушень у господарському комплексі країни. Цього можна досягти через активізацію банківських установ до фінансування економіки. При цьому від ефективної інвестиційної діяльності банків виграють не лише самі банки, але й суспільство в цілому, зокрема через формування повноцінного фінансового ринку України, що знаходить своє відображення в оздоровленні та розвитку економіки країни, та відповідно розширенні та покращенні фінансування соціально необхідних для населення заходів держави.

     Аналізу ролі кредитно-інвестиційної діяльності банків та перспективам розвитку останніх приділяється все більше уваги з боку вчених та науковців. Результати досліджень знаходять відображення у статтях та монографіях таких вітчизняних науковців, як О. Васюренко, С. Герасимової, С. Глущенко, Л. Лаврова, Б. Луціва, Т. Майорової, А. Пересади. Головним завданням публікацій вчених було всебічне висвітлення особливостей інвестиційної діяльності банків України та обґрунтування їх особливого значення у активізації інвестиційних процесів в економіці країни, але невирішеними залишаються питання визначення проблем кредитно-інвестиційної діяльності банків України.

     Враховуючи  підвищення уваги до дослідження  ролі банківських інвестицій у розвитку фінансового сектору зокрема та економіки України в цілому, можна стверджувати, що аналіз ринку інвестиційних послуг банків та визначення головних шляхів подолання перепон у напрямку розвитку кредитно-інвестиційної діяльності банків України, що знайшли свої відображення в статті, є актуальними.

     Мета  роботи полягає у виявленні особливостей механізму інвестиційного кредитування та визначенні проблем кредитно-інвестиційної діяльності банків України.

     Основними завданнями є:

• розробка механізму інвестиційного кредитування згідно основних принципів та етапів його здійснення;
• виявлення основних проблем інвестиційного кредитування в Україні;
• розробка заходів щодо активізації банківського інвестиційного кредитування за умов зниження ризиків та збільшення ефективності.

     Джерелами літературного та фактичного матеріалу є нормативно-правові акти, спеціальна література по темі і статистичні дані з офіційних сайтів центрального банку і статистики.

     Структура курсової роботи включає вступ, три розділи, висновки с послідовним викладом матеріалу та висвітленням проблеми курсової роботи. 

1. Загальні  принципи, етапи та прийоми інвестиційного кредитування.

     Інвестиційне кредитування — одна з найризикованіших операцій комерційного банку. Тому чітке розуміння сутності процесу банківського інвестиційного кредитування та принципів його організації, вміле використання їх на практиці має важливе значення для ефективної діяльності комерційного банку. [ 20]

     Розглядаючи поняття механізму інвестиційного кредитування, деякі науковці ототожнюють його з рядом організаційно-економічних прийомів видачі та погашення позичок. Сукупність цих прийомів як конкретних дій з організації кредитного процесу, його регулювання відповідно до принципів інвестиційного кредитування, і визначається як механізм банківського інвестиційного кредитування.  На мою думку, дані визначення не відображають всієї складності та багатоаспектності даного поняття, не розкривають повністю його фінансово-економічну сутність. Під механізмом банківського інвестиційного кредитування варто розуміти комплекс дій щодо залучення банком інвестиційних ресурсів та їхнього розміщення згідно нормам чинного законодавства, принципам і методам кредитування, обраним напрямкам кредитної політики, с одного боку, та ефективне управління портфелем діючих кредитних угод з метою гарантованого отримання заданого рівня прибутку та забезпечення своєчасного повернення кредиту, з іншого боку. Вибір певного механізму банківського інвестиційного кредитування залежить від статусу позичальника, цільового характеру та джерел погашення позички, строку та суми кредиту, виду забезпечення, тощо. [ 11]

      Ланками кредитного механізму є: 1) організаційна структура кредитної системи; 2) тип взаємовідносин кредитних установ із клієнтами, формування кредитних ресурсів та кредитного портфеля; 3) безпосередньо процес кредитування як практична реалізація кредитних відносин; 4) регулювання кредитних відносин та контроль за ними. В умовах входження в ринкові структури зміст усіх ланок кредитного механізму істотно трансформувався й набув рис, які відповідають реаліям розвитку кредитних відносин у даних умовах, призначення кожної з них більш повно реалізує потреби ринкового господарства [17]. Усі ланки кредитного механізму взаємозв’язані, від їх взаємодії та виконання спільної мети залежить його дієвість, тобто ефективність функціонування, яка полягає в забезпеченні інтересів суб’єктів кредитних відносин (як кредиторів, так і позичаль-ників) та економіки в цілому, основними індикаторами стану якої є структура та обсяг інвестицій .

      Рис. 1.1. Система надання та реалізації інвестиційного кредиту [ 13]

      Вибір конкретного механізму кредитування банком інвестиційних заходів позичальника залежить від названих нижче критеріїв.

• Статус кредитора:
• позичка видається безпосередньо комерційним банком;
• видача позички здійснюється міжнародними фінансово-кредитними установами через комерційний банк.
• Статус позичальника:
• кредит одержує акціонер банку;
• кредит одержує новий або постійний клієнт банку;
• кредит одержує велике, середнє або мале підприємство;
• кредит одержує державне підприємство.
• Валюта інвестиційної позички:
• національна валюта;
• вільноконвертована валюта;
• міжнародні грошові одиниці;
• мультивалютні позички.
• Кількість учасників операції, що кредитується:
• двостороння угода;
• багатостороння («дзеркальна», тобто надання позички одним банком через інший; кредитування банківським консорціумом; синдикатна позичка) угода.
• Мета та призначення позички:
• на збільшення капіталу (виробничих потужностей, фондів), на розширення обсягів виробництва тощо;
• кредити під сукупний об’єкт (реальний інвестиційний проект).
• Вид позички за строками кредитування:
• короткий (до 1-го року);
• середній та довгий (більше 1-го року).
• Вид відсотка:
• фіксований;
• плаваючий.
• Спосіб погашення:
• позичка погашається однією сумою в кінці строку кредитування (найризикованіша позичка);
• позичка погашається рівними частками протягом строку кредитування;
• позичка погашається обумовленими частками через узгоджені проміжки часу.
• Техніка кредитування:
• кредит надається однією сумою;
• кредитна лінія:

а) поновлювана (револьверна);

б) непоновлювана;

в) «рамкова»;

г) з повідомленням;

д) підтверджена.

      У теорії та практиці банківського інвестиційного кредитування вирізняються, як правило, три стадії кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організувати.

• Розробка основних напрямів роботи банку з інвестиційного кредитування на перспективу, що включає в себе:

    а) оцінку макроекономічної ситуації в країні у цілому, а також у регіоні роботи потенційних інвестиційних позичальників зокрема;

    б) розробку внутрішньобанківських нормативних  документів з інвестиційного кредитування;

    в) визначення лімітів на інвестиційне кредитування (для акціонерів, для нових та старих клієнтів, для певного виду кредиту тощо);

    г) підготовку персоналу банку для  роботи з інвестиційними позичками;

    д) розробку стратегії управління кредитними ризиками при кредитуванні інвестиційних  проектів.

• Надання банківського інвестиційного кредиту. На цій стадії відбувається:

    а) розгляд заявки на одержання інвестиційного кредиту позичальником;

    б) аналіз техніко-економічного обґрунтування  об’єкта кредитування (інвестиційного проекту);

    в) вивчення кредитоспроможності клієнта  та оцінка ризиків по позичці;

    г) визначення умов забезпечення кредиту;

    д) підготовка та укладання кредитної  угоди.

• Контроль за цільовим використанням кредиту та його своєчасним погашенням (моніторинг банківського інвестиційного кредиту), що включає в себе:

    а) перевірку цільового використання позичкових коштів на фінансування інвестиційного проекту протягом усього строку дії кредитної угоди;

    б) аналіз бухгалтерського балансу  та фінансового стану позичальника протягом усього строку кредитування;

    в) контроль за своєчасним погашенням позички та відсотків;

    г) перевірку збереження застави;

    д) перевірку виконання умов кредитної  угоди.

     Принципи  банківського кредитування (в широкому розумінні — принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) — це основні вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу. Ці вихідні положення обумовлені цілями та завданнями, що стоять перед банками, а також об'єктивними закономірностями розвитку і функціонування кредитних відносин. Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб'єктів чіткого дотримання принципів кредитування. 
Необхідно розрізняти принципи і правила кредитування. Правила випливають з принципів і відображають лише окремі положення і моменти того чи іншого принципу, механізми використання принципів у конкретній практичній діяльності банку.

     У науковому плані єдино правильним є системний підхід до дослідження  принципів кредитування. В системному підході реалізується і конкретизується  наукове розуміння принципів  кредитування як взаємозв'язаної цілісної сукупності певних положень (понять). 
Можна виділити три основні рівні системи принципів банківського кредитування:

     1) загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

     2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

     3) часткові, одиничні принципи кредитування, або правила кредитування, які випливають з кожного особливого принципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних кредитних операціях.

     Загальноекономічні  та особливі принципи кредитування, а  також правила кредитування взаємозв'язані, певним чином вони взаємопереходять одне в одне.

     У запропонованій вище системі принципів банківського кредитування на першому місці стоїть загальноекономічний принцип відповідності змісту банківського кредиту ринковим відносинам, умовам ринкової економіки. Кредитний механізм має відображати умови конкуренції, суперництва комерційних банків за позичальника, комерціалізації кредитної угоди, прагнення забезпечити максимально можливу вигоду (прибуток) від позики, самостійність і автономність у прийнятті управлінських рішень тощо. 
Принцип раціональності та ефективності банківського кредитування характеризує економічність використання позики як з позицій інтересів банку, так і з позицій позичальників — господарських суб'єктів. Кредитний механізм не може не ґрунтуватися на здоровому практицизмі, спрямованості на збільшення доходів. Принцип раціональності кредитування здійснюється на основі оцінки кредитоспроможності позичальника, що забезпечуватиме впевненість банку у здатності й готовності боржника повернути позичку в обумовлений договором строк.

     Принцип комплексності банківського кредитування передбачає побудову кредитного механізму на основі врахування всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції. Безумовно, що насамперед слід брати до уваги економічні чинники та умови. 
Принцип розвитку банківського кредитування відображає постійний рух і динаміку кредитного механізму. Зміна економічних відносин призводить і до зміни кредитних відносин, підходів до їх практичної організації. Принцип розвитку вимагає від комерційних банків використовувати гнучкі методи кредитування, оперативно змінювати порядок практичної роботи з позиками, методи контролю за використанням та поверненням кредиту, засоби регулювання заборгованості тощо.

     Центральне  місце в системі принципів  банківського кредитування посідають особливі принципи кредиту. Саме вони відображають економічну сутність банківського кредиту.

     Принцип поверненості означає, що кредит має  бути повернений позичальником банкові. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений відсоток. Цей принцип вважається вихідним у системі банківського кредитування. Він випливає із суті кредитних відносин, адже якщо позичка не повертається, втрачається економічний зміст кредиту.

     Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Мета реалізації цього принципу — зменшити ризик кредитної операції. Майнові інтереси кредитора мають бути повною мірою захищені у разі можливого порушення позичальником узятих на себе зобов'язань. Кредит надається під певне реальне забезпечення — заставу, гарантію, поручительство, страхове свідоцтво та ін. Банківський кредит, не забезпечений реальними цінностями, надається як виняток окремим позичальникам, які мають давні ділові зв'язки з банком та високу платоспроможність.

     Принцип строковості означає, що позичка  має бути повернена позичальником  банкові у визначений в кредитному договорі строк. Кредит обов'язково має бути повернений у певний заздалегідь обумовлений час. У разі порушення принципу строковості банк пред'являє до позичальника фінансові вимоги. Строк кредиту — це період користування позичкою. Він розраховується з моменту одержання позики (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунка позичальника) до її кінцевого погашення.

     Принцип платності означає, що кредит має  бути повернений позичальником банкові  з відповідною оплатою за його користування. Кредит як комерційна операція обов'язково має приносити кредиторові певний доход у формі відсотків. Відсоток — плата позичальника у кредитних відносинах. Банк вимагає від позичальника не тільки повернення одержаної позики, а й сплати відсотка за її використання.

     Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором. Позичальник не може витрачати кредит на інші цілі. Цільовий характер кредитування означає спрямованість позички на певний господарський об'єкт. Закономірність переходу до кредитування господарського суб'єкта, про що йшлося вище, не можна абсолютизувати. Банк обов'язково повинен розрізняти об'єкти кредитування, насамперед ті з них, які пов'язані або з капітальними вкладеннями, або з основною виробничою діяльністю. 
Щодо правил кредитування, то їх чітке формулювання має вирішальне значення в кредитному менеджменті. В процесі управління кредитними операціями важливо володіти ефективними алгоритмами (сукупністю правил) розв'язання тих чи інших типових проблем.

     У конкретних умовах роботи комерційного банку, з врахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності його клієнтів (позичальників), набір  і зміст правил банківського кредитування змінюються. Ці правила в основному  і головному визначають стандартні вимоги та орієнтири для кредитних працівників банку. Йдеться про чітке структурування, систематизацію, програмування, алгоритмізацію, стандартизацію способів і прийомів проведення кредитних операцій. 
Отже, у принципах кредитування відображаються стійкі й перевірені практикою банківські орієнтири, закономірні зв'язки та закономірності організації кредитного процесу. Принципи кредитування стимулюють економічну зацікавленість суб'єктів кредитних відносин у найкращих результатах своєї діяльності.

     Принципи  банківського кредиту не є раз  і назавжди незмінними. Розвиток економіки, зміна характеру економічних  відносин спричиняють як появу нових  принципів, що відповідають новим умовам, так і зміну сутності традиційних  принципів кредитування. 
 

2. Аналіз  ринку інвестиційного кредитування.

     На  даний момент вітчизняна фінансова  система не стала істотним джерелом інвестиційних ресурсів для сфери  реального виробництва. Станом на 01.01.2011 р. співвідношення портфелю інвестиційних кредитів до ВВП – 11%, частка кредитів інвестиційного спрямування юридичним особам в сукупних кредитах банківської системи України – 12%. Міжнародна фінансова криза 2008 року ще раз довела велику залежність економіки України від іноземних позик – незначні темпи збільшення інвестицій в основний капітал за рахунок позик уповільнилися (Рис. 2.1).

     Рис. 2.1. Динаміка інвестиційної активності фінансових установ України за 2002-2010 роки [ 2] 

     За  даними Держкомстату України, у розрізі  джерел фінансування капітальних інвестицій суб’єктів господарювання у 2010 році частка державного бюджету складає 5,8% (2009 рік - 4,3%), місцевих бюджетів – 3,4% (2009 рік - 3,1%), власних коштів підприємств – 60,8% (2009 рік - 66,1%), кредитів банків та інших позик – 12,3% (2009 рік - 13,3%). Частка іноземних позик зменшилась до 2,1% проти 4,2% за 2009 рік [ 4 ].

     Хоча  протягом 2010 року були створені умови для відновлення інвестиційної функції банківської системи (обсяг кредитів, наданих юридичним особам, збільшився на 7,8%, у т.ч. у національній валюті – на 13,4%), проте не змінилася галузева структура наданих кредитів. Приріст кредитів відбувався майже за всіма видами економічної діяльності, крім будівництва, найбільше зростання спостерігалося за кредитами, наданими торговельним організаціям, підприємствам з виробництва, розподілу, електроенергії, газу та води, транспорту та зв’язку, добувної промисловості, а також корпорацій, що займаються операціями з нерухомим майном. Не вдалося активізувати інвестиційне кредитування – частка кредитів, наданих на інвестиційні цілі, зменшилася на 2 в.п., але подовжилися терміни надання кредитів – довгострокові кредити суб’єктам господарювання зросли на 4 % за 9 місяців 2010 р. [19]

     Таблиця 1

     Кредити, надані нефінансовим корпораціям, за цільовим спрямуванням і строками погашення [12]

     Як  бачимо, починаючи з початку аналізованого  періоду переважають кредити в поточну діяльність. Окрім того, їх питома вага у загальній сумі наданих кредиті збільшилась з 80% у 2009 р. до 83% у 2010 р. 

       Таблиця 2

    Кредити, надані нефінансовим корпораціям, у розрізі  валют, млн. грн., [12]

     Як  бачимо, в післякризовий період (2009 рік) зменшилась частка кредитів в доларах  США (на 39 млн.грн.) , незначно збільшилась  частка кредитів у євро (на 3%) і помітно збільшились обсяги кредитування у вітчизняній валюті (на 57 млн.грн).

     Таблиця 3

     Кредити, надані нефінансовим корпораціям, у розрізі  строків погашення, [12]

     Проаналізувавши дані таблиці можна сказати, що найбільш активно надаються кредити строком до 1 року та кредити від 1 до 5 років (41,6% та 44,7% у 2010 році відповідно.

     Одними  з найважливіших передумов активізації інвестиційного кредитування є наявність «довгих» грошей в структурі портфелів банку та очікуваний рівень інфляції. Між довгостроковими депозитами та інвестиційним кредитуванням прямо пропорційний зв'язок (при збільшенні депозитів банки мають більші можливості для надання інвестиційних кредитів). З рівнем інфляції ситуація протилежна, адже її збільшення зменшує доходи по проекту, а тому збільшує ризики для банків.