Механізм оплати праці в умовах ринку Конкурентоспроможність продукціїта напрямки її підвищення

Харків

2005 рік 

ЗМІСТ 

Вступ..........…………………………………………………………………….....3

1. Конкурентоспроможність продукції та напрямки її підвищення................5

1.1 Економічна сутність i функції конкурентоспроможності

       підприємства   та його продукції…………....…....................................5

1.2. Методи  оцінки рівня конкурентоспроможності продукції.................11

1.3. Проблема  підвищення конкурентоспроможності  підприємства та

       його продукції на ринку ........................................................................21

2. Механізм оплати праці в умовах ринку......................................................24

2.1. Сутність  заробітної плати та її основні  функції..................................24

2.2. Форми та  системи оплати праці............................................................29

Висновки………………………………………………………………..............36

3. Визначення критичного обсягу виготовлення товарів

та отримання  прибутку.................................................................................38

Список використаних джерел...................……………………………………41 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

      В курсовій роботі проводиться аналіз методологічних основ конкурентоспроможності продукції та механізму оплати праці  в умовах ринку.

      Важливим атрибутом ринкової економіки є конкурентоспроможність підприємства та його продукції. Тому одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому, нерозривно пов`язана із підвищенням ефективності виробництва, забезпеченням випуску необхідної кількості сучасної продукції, покращенням її якості та досягненням високого рівня конкурентоспроможності продукції на ринку.

      Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї  продукції, за місце на ринку) поміж  фірмами-виробниками та торговими  організаціями змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких шляхів є створення товарів високої якості.

      В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об`єктивним розвитком  продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в боротьбі за ринки збуту і отримання прибутку.

      Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка  склалась в Україні, дає змогу  розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі. Джерелами конкурентних переваг є прогресивна организаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо розвитку конкурентних переваг.

      У цілому конкурентоспроможність підприємства - це відносна характеристика, що виражає  відмінності розвитку даної фірми  від розвитку конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності. Це також можливість ефективної господарської діяльності та її практичної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку. Ця реалізація задовольняється всім комплексом засобів, що має підприємство. Виробництво і реалізація конкурентоспроможних товарів та послуг – узагальнюючий показник життєстійкості підприємства, його вміння ефективно використовувати свій фінансовий, виробничий, научно-технічний та трудовий потенціал. Конкурентоспроможність підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.

      Ефективність  праці деякою мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є джерелом грошових доходів працівників, тому її величина в значній мірі характеризує рівень благополуччя всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація зацікавлює працівників підвищувати ефективність виробництва, а отже, безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку.

      Дослідження заробітної плати є дуже актуальним у цей час особливе для України, тому що тільки лише при ефективному підході до нарахування й обліку заробітної плати можливе процвітання фірми, і відповідно, всієї економічної системи держави в цілому.

      Метою курсової роботи є розгляд сутності конкурентоспроможності продукції та механізму оплати праці в умовах ринку.

       Задачами  курсової роботи є такі:

       - розгляд сутності та функцій конкурентоспроможності підприємства та його продукції;

       - аналіз можливостей підвищення конкурентоспроможності підприємства та його продукції на ринку;

        - аналіз механізму оплати праці  в умовах ринку. 
 
 

1 КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ  ПРОДУКЦІЇ ТА НАПРЯМКИ  ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ 

1.1  Економічна сутність i функції конкурентоспроможності

       підприємства   та його продукції 

       Протягом  багатьох десятків років у нашій  країні, в умовах високої монополізації  виробників та торгових представників, регулятором виробництва продукції  був не реальний попит, а  виробництво  й адміністративно-командний механізм розподілу, що регулювали виробництво і споживання.

       У цих умовах проблема конкурентноздатності підприємства і продукції, у виробників практично не виникала, а якщо і  виникала, то зважувалася лише у  відношенні тієї продукції, що підлягала  реалізації на зовнішньому ринку.

       З розвитком ринкового механізму  ця проблема в нашій країні різко  загострилася, і її вирішення жадало від усіх суб'єктів ринку активного  пошуку шляхів і методів підвищення конкурентноздатності вироблених і  споживаних товарів. У зв'язку з цим у сучасній економіці головним напрямком фінансово-економічної і виробничо-збутової стратегії кожного торгового підприємства стає підвищення конкурентоспроможності для закріплення його позицій на ринку з метою одержання максимального прибутку.

       Конкуренція є важливим атрибутом ринкової економіки. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, «суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети ».[12, с.83]

       Поняття конкурентоспроможності нерозривно пов’язане  з конкуренцією. Конкурентоспроможність проявляється тільки в умовах конкуренції  і через конкуренцію. Притому, чим  ефективніше функціонує ринок, чим  сильніша на ньому конкуренція, тим більше значення має конкурентоспроможність підприємства та його продукції. 

       Поняття конкурентоспроможності інтерпретується  і аналізується в залежності від  економічного об`єкту який розглядається. Критерії, характеристики і фактори  динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження.

       У цілому конкурентоспроможність підприємства - це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності. Це також можливість ефективної господарської діяльності та її практичної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку. Ця реалізація задовольняється всім комплексом засобів, що має підприємство. Виробництво і реалізація конкурентоспроможних товарів та послуг – узагальнюючий показник життєстійкості підприємства, його вміння ефективно використовувати свій фінансовий, виробничий, научно-технічний та трудовий потенціал. Конкурентоспроможність підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.

       Вона  включає в себе:

• здатність виробляти конкурентоспроможну продукцію;
• вміння розробляти стратегію, направлену на підтримання високого рівня конкурентоспроможності;
• наявність чіткого організаційно-управлінського механізму;
• орієнтацію в своїй діяльності на ринок і систематичну роботу зі споживачами;
• наявність конкурентної стратегії і тактики дій по відношенню до конкурентів;
• високу професіональну підготовку персоналу;
• вміння орієнтуватися у внутрішній середі, що включає всю сукупність державних законодавчих актів.

       Конкурентоспроможність  підприємства слід розуміти, як реальну  та потенційну спроможність, а також  наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі є більш привабливими для споживачів, ніж товари конкурентів.

       Конкурентоспроможність  підприємства  можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати  швидко та дешево якісну продукцію  в достатній кількості.

       Поняття конкурентоспроможності фірми містить у собі великий комплекс економічних характеристик, визначаючих положення фірми на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може містити характеристики товару, які визначаються сферою виробництва, а також фактори, формують у цілому економічні умови виробництва і збуту товарів фірми.

       Конкурентоспроможність  підприємства залежить від ряду таких  факторів, як:

• конкурентоспроможність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому ринках;
• вид товару та його асортимент;
• місткість ринку (кількість щорічних продажів);
• легкість доступу на ринок;
• однорідність ринку;
• конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;
• конкурентноздатність галузі;
• можливість технічних нововведень у галузі;
• конкурентноздатність регіону і країни. [7, с.79]

       Як  показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення  цих проблем і використання даних  принципів гарантує підвищення конкурентоспроможності підприємства.

         На рівень конкурентоспроможності  торгівельної фірми впливає науково-технічний рівень і ступінь удосконалення технологій продажу, використання новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації збуту та збільшення асортименту продукції.

       Рівень  конкурентоспроможності торгівельної фірми залежить від того, якими товарами вони торгують, де і як товари споживаються.

       Як  правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатна довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої  ринкової економіки.

       До  кола показників, які визначають конкурентоспроможність фірм, включаються:

• частка на внутрішньому і світовому ринках;
• чистий доход на одного зайнятого;
• чисельність зайнятих;
• кількість основних конкурентів.

       Конкурентоспроможність  продукції і конкурентоспроможність фірми-виробника продукції відносяться поміж собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби. Тобто найголовнішою умовою  конкурентоспроможності підприємства є конкурентоспроможність товару.  Підприємство не може бути конкурентоспроможним , якщо його продукція не знаходить реалізації.

       При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура випускаємої продукції та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.

       Основні параметри конкурентоспроможності продукції зображено на рис. 1.1. 

       Рис 1.1. Основні параметри конкурентоспроможності продукції. 

       Конкурентоспроможність  підприємства визначається за допомогою  трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції, що випускається, та ефективність використання ресурсів.

       Перша група включає показники, які  характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.

         Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

       Третя група – нормативні параметри, які  показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр не має права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурс виробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення тощо.

       На  основі вивчення основних факторів конкурентоспроможності підприємства, формулюються висновки про слабкі та сильні сторони як самого підприємства так і його основних конкурентів. При цьому виявляються конкурентні переваги підприємства, тобто ті характеристики товарів (споживчі властивості), специфічні умови виробництва та продажу, додатковий сервіс, які відрізняють діяльність підприємства, створюють його переваги над прямими конкурентами. Відокремлюють зовнішні та внутрішні конкурентні переваги.   

       Зовнішні  переваги базуються на окремих якостях  товару, що  представляють цінність для покупця за рахунок або скорочення витрат, або підвищення ефективності. Намагаючись досягти зовнішніх переваг над своїми конкурентами підприємство використовує диференціацію, пошук нових шляхів задоволення потреб споживачів.

       Внутрішні конкурентні переваги  базуються на випереджанні підприємства стосовно затрат виробництва  і прибутку (рентабельності), використання фінансових і матеріальних ресурсів, управління виробництвом, товаром і підприємством в цілому, кваліфікованості занятого персоналу, які створюють цінність для виробника. 

       1.2. Методи оцінки  рівня конкурентоспроможожності  продукції 

       Спеціалісти звертають увагу на те, що для  об’єктивної оцінки конкурентоспроможності товару виробник повинен використовувати  ті ж  самі критерії, що й споживач. Тільки в такому випадку можна очікувати, що оцінка, яку дав своїй продукції виробник, співпадає із думкою покупця.

       При цьому  справедливо вважається, що покупця перш за все цікавить ефективність споживання (Есп), яка розуміється як відношення корисного ефекту до повних затрат на придбання товару. Під корисним ефектом звичайно розуміють якість товару (Q) і якість після продажного обслуговування (С), а під повними затратами на придбання товару – ціна споживання (Цсп), що відображається формулою:

       Q+С

                                              Есп =  --------------      max.                        (1.1.)

       Цсп

       Але виробник не забуває і про свою вигоду. Для нього конкурентоспроможність товару – це можливість отримання прибутку від його реалізації, що створює фінансові можливості проведення конкурентної боротьби. Не існує єдиного методологічного підходу до визначення показників конкурентоспроможності товару. Але прийнято вважати, що оцінку конкурентної ситуації в галузі та конкурентоспроможність підприємства слід починати зі встановлення потреб потенційних покупців, вивчення ринку збуту, збору даних про конкурентів та аналізу споживчої цінності продукції.

       Загальна  схема оцінки конкурентоспроможності продукції представлена на рис.1.2.

             Рис. 1.2.- Загальна схема оцінки конкурентоспроможності продукції 

       1. Оцінка конкурентоспроможності  починається з визначення мети  дослідження:

       - якщо необхідно визначити положення даного товару  серед аналогічних, буде достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;

       - якщо метою дослідження являється оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, яка включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміни діючих в країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.

       Незалежно від цілей дослідження, основою  оцінки конкурентоспроможності являється  вивчення ринкових умов, яке повинно  проводиться постійно, як до початку  розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку.

       Аналіз  споживчої цінності виконується  шляхом опитування  споживачів. У  них з’ясовують, яке значення вони надають тим чи іншим вигодам, пов’язаним із придбанням товару чи послуги, та яке місце займає підприємство по ряду важливих показників серед конкурентів. 

       2. На основі вивчення ринку та  вимог покупців обирається продукція,  по якій буде проводитися аналіз  чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.  При аналізі повинні використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

       3. Далі оцінюється, наскільки продукція конкурентів  є конкурентоспроможною і задовольняє потреби споживачів.

       По  кожній з груп параметрів проводиться  порівняння, яке показує наскільки  ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

       4. Для початку вираховується одиничні  параметри по кожній групі.

       Аналіз  конкурентоспроможності починається  з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, який передбачений нормативними нормами та стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції  не має сенсу, незалежно від результату порівняння по іншим параметрам. Методологічно облік нормативних параметрів при оцінці рівня конкурентоспроможності пропонується виконувати шляхом введення спеціального показника, який приймає лише два значення – 1 або 0. Якщо товар відповідає обов’язковим нормам і стандартам, тоді цей показник дорівнює 1, в протилежному випадку – 0. Загальний показник по нормативним параметрам являє собою добуток окремих показників по кожному з них, тобто 

           n

                                                         I_нп = Пq_i,                                         (1.2.)

             і=1 

       де  І_нп – загальний показник по нормативним параметрам;

       q_i – окремий показник по і-му нормативному параметру;

       n   -  число нормативних параметрів, що підлягають оцінці.

       Таким чином, якщо хоча б один із окремих показників дорівнює 0 (тобто виріб по якомусь параметру не відповідає обов’язковій нормі), то то загальний показник також дорівнює 0.

       Потім приступають до аналізу параметрів технічної групи. Одиничний параметричний  показник технічної групи розраховується за формулою:

                                                               Р

                                                     q  = ------ ,                                              (1.3)

                                                               Р₁₀₀ 

       де  q – параметричний показник,

       Р – величина параметра реального  виробу;

       Р₁₀₀ – величина параметра гіпотетичного виробу, задовольняючого потреби на 100%.

       Кожному параметричному показнику по відношенню до виробу в цілому відповідає деякій питомій вазі  a, різний для кожного показника.

       Після вирахування одиничних параметричних  показників, розраховують узагальнений (груповий),  що характеризує відповідність виробу до потреби в ньому:

       n

                                                   Ітп = ∑ q_i*a_i,                                     (1.4)

         i=1 

       де  Ітп – груповий технічний показник(по технічним параметрам);

           qi   - одиничний параметричний показник по і-му параметру;

           аі   -  вага і-го параметру;

           ni  -  кількість параметрів для розглянення.

       Показник  конкурентоспроможності нашого виробу(товару) по відношенню до виробу іншої фірми буде дорівнювати:

       Ітп1

                                                          К = ____,                                        (1.5)

       Ітп2 

         де К – показник конкурентоспроможності 1-го(нашого) виробу до 2-го(конкуруючого),

       Ітп1 та Ітп2 – відповідні групові технічні показники. Потреба не може бути задоволена більш ніж на 100%, так що показник q не може бути більшим від 1.

       Економічним параметром конкурентоспроможності товару є ціна споживання, яка складається  із затрат на на: транспортировку до місця використання; установку і приведення до робочого стану; навчання персоналу; паливо(електроенергію); зарплатню персоналу;  післягарантійний сервіс і покупку запчастин; страхування виробу; податки; утилізацію виробу після закінчення строку гідності; непередбачені події.

       При порівнянні економічних параметрів(ціни споживання) використовується наступний  показник:

       Цпа

                                        Ееп = --------    1,                          (1.6)

       Цпк 

       де  Ееп  - загальний показник по економічним  параметрам;

            Цпа  - ціна споживання аналізуємого  виробу;

            Цпк – ціна споживання товара-конкурента.

       Чим нижча ціна споживання, тим вище рівень конкурентоспроможності, оскільки це значить, що споживач має змогу придбати одиницю якості одного із порівнюємих товарів дешевше, ніж іншого.

       5. На наступному етапі проводиться  підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають  відмінність між аналізуємою  продукцією та потребою по даній групі параметрів та дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

       6. На основі загальних показників  по нормативним, технічним та  економічним параметрам розраховується  інтегральний показник рівня  конкурентоспроможності (ІК) виробу, що створюється. Він виглядає так: