Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Тема : Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
ПЛАН
Вступ
1. Організація міжнародної діяльності підприємства.
1.1 Суть, методи і принципи зовнішньоекономічної діяльності.
1.2 Основи організації зовнішньоекономічної діяльності.
1.3 Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.
2. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
2.1 Організаційна та економічна характеристика підприємства
2.2 Економічні передумови здійснення зовнішньоекономічної діяльності
2.3 Напрям та стан зовнішньоекономічної діяльності
3. Проект системи управління зовнішньоекономічною діяльністю
3.1 Планування ринкової стратегії підприємства
3.2 Управління маркетинговою діяльністю
3.3 Вдосконалення функцій управління зовнішньоекономічною діяльністю.
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Потреба динамічної інтеграції національних економічних систем у світове господарство є глобальною закономірністю кінця XХ ст. Сучасний світовий розвиток визначає тенденції до співробітництва та взаєморозуміння, загальний поступ до єдиного, взаємопов'язаного, взаємозалежного миру. Одним із характерних факторів формування цілісного світового господарства виступає тенденція до інтернаціоналізації як об'єктивна закономірність розвитку світового господарства. Зміст інтернаціоналізації полягає у розростанні продуктивних сил та виході виробничих відносин за межі національних кордонів. Поняття «інтернаціоналізація» сьогодні асоціюється з ефективним функціонуванням багаторівневої світової системи господарських зв'язків, яка об'єднує окремі країни в єдиний комплекс.
Проблеми ефективної участі України у міжнародному поділі праці і підвищення ролі зовнішньоекономічних зв'язків у реалізації національних економічних інтересів мають теоретичне і практичне значення. Адже в сучасному взаємозалежному світі взаємодоповнюваність національних економік різних країн досягла такого ступеня, що зовнішньоекономічні зв'язки прямо й безпосередньо впливають на процес відтворення у кожній з країн як вирішальний структуротворчий фактор. Інтернаціоналізація виробництва сприяє підвищенню його ефективності, прискореному розвиткові науки і техніки, зростанню життєвого рівня населення, що має велике значення в умовах кризового стану економіки України.
Однією з головних рушійних сил ринкових перетворень в Україні є співпраця з індустріально розвинутими державами, які нагромадили багатий досвід ринкового господарювання. Він може бути адаптований до специфічних умов та реалій України. Особливо важливим він є у галузі формування інфраструктури, адже її нові елементи мають відповідати світовим вимогам. Налагоджене економічне співробітництво з цими країнами сприяло б виведенню українських товарів на потужні, вимогливі, досить жорсткі сучасні ринки, конкуренція на яких змушувала б наших підприємців якісно підвищити рівень виробництва. Нарешті, взаємодія із західними державами створює можливості для фінансової підтримки у формуванні інфраструктури в Україні та іноземних інвестицій, конче потрібних в умовах ринкової трансформації економіки.
Дослідження принципів і методів зовнішньоекономічної діяльності є основною метою написання даної курсової роботи.
Курсова робота складається з трьох розділів, у яких послідовно розглядаються питання, пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання в Україні.
1. Організація міжнародної діяльності підприємства.
1.1 Суть, методи і принципи зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств - це сфера господарської діяльності, що зв'язана з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок.
Відповідно до законів України "Про зовнішньоекономічну діяльності" і "Про підприємство" суб'єкти господарювання мають право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.
Зовнішньоекономічну діяльність вправі здійснювати об'єднання, підприємства й організації промисловості, сільського господарства, переробних галузей агропромислового комплексу, транспорту, зв'язку, будівництва, навчальні установи, туристично-екскурсійні організації, комерційні структури, торгово-посередницькі організації і т.д.
Для здійснення зовнішньоекономічних зв'язків необхідно наступне:
- державна реєстрація підприємства за місцем перебування підприємства;
- стати на облік у податковій інспекції по місцю реєстрації;
- одержати у встановленому порядку печатку, штамп;
- зареєструватися в державному реєстрі підприємств і організацій України;
- відкрити гривневий і валютний рахунки в будь-якому акціонерному комерційному банку України.
Визначення економічної доцільності намічуваної комерційної справи припускає дотримання наступних основних положень:
- експортно-імпортна операція ґрунтується на принципі повної самоокупності (у тому числі валютної), самофінансування, тобто основних принципів повного госпрозрахунку;
- обсяг передбачуваної угоди установлюється виходячи з наявних у розпорядженні підприємства ресурсів: матеріальних, валютних, інтелектуальних;
- комерційні справи повинні передувати ретельний маркетинг, техніко-економічне обґрунтування, повинні бути перелічені і розглянуті багато численні варіанти можливих комерційних справ;
- організація комерційної справи повинна вестися з дотриманням нормативно-правових актів (міжнародних; законів, указів, постанов відповідних органів державної влади України; двосторонніх державних угод);
- обов'язковою умовою будь-якої угоди повинне бути повне знання системи оподатковування, системи конвертації валюти, рівня світових і внутрішніх цін, а також наявність визначеного досвіду здійснення зовнішньоекономічних операцій;
- особа, що безпосередньо здійснюють комерційні справи з іноземними партнерами, повинні володіти іноземною мовою (бажано англійською), знати загальноприйняті правила проведення переговорів.
Існують різні класифікації сфер зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися різні критерії. Так, зовнішня торгівля може розглядатися з позицій напрямку ЗЕД (імпорт і експорт), а також з позицій предмета (товари, послуги) чи ж регіональних особливостей (прикордонна торгівля) способу розрахунків (бартерні операції) і ін. У число основних сфер ЗЕД можна включити наступне:
- міжнародна торгівля;
- міжнародний лізинг;
- використання активів з-за кордону;
- контрактні форми ЗЕД;
- міжнародні інвестиції.
При проведенні міжнародного бізнесу компанії повинні вибирати одну з різних сфер діяльності. Роблячи вибір, їм варто уважно розглянути власні цілі й оцінити ресурси, а також умови здійснення своєї діяльності.
Міжнародна торгівля. Серед наведених сфер зовнішньоекономічної діяльності історично першою і переважаючою є міжнародна торгівля, що представляє собою міжнародний обмін продуктами і послугами - результатами національного праці.
Міжнародний лізинг. Міжнародний лізинг являє собою здачу в довгострокову оренду (на термін понад 12 місяців) виробничого устаткування, транспортних засобів, комп'ютерної техніки, складських приміщень. Тим самим орендар, що не володіє валютними засобами для придбання відповідного об'єкта в повну власність, одержує можливість його експлуатації. Відповідно до правил Міжнародного валютного фонду зобов'язання, що випливають з лізингу, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави. Тому він знаходить підтримку держави. Крім того, орендні платежі відносяться до операційних витрат і тому не обкладаються податками.
Корисний досвід міжнародного лізингу накопичений авіаційними компаніями України. Зокрема українсько-ірландське спільне підприємство "Міжнародні авіалінії України" (МАУ) завдяки лізингу трьох "Боїнгів" здійснює рейси в 9 країн по 13 маршрутам. Сам лізинг став можливий завдяки високому авторитету партнера - ірландської компанії "Gіnnes Peat Avіatіon", що є світовим лідером в області послуг по лізингу літаків і володіє 12 % пакета акцій.
Використання активів з-за кордону. Роялті (royaltіes) являють собою виплати за використання активів, що знаходяться за рубежем, наприклад фірмових знаків, патентів авторських прав чи інших видів експертних документів, відповідно до підписаних контрактів, що звуться ліцензійними угодами. За допомогою роялті оплачується також франчайзінг, тобто такий спосіб ведення бізнесу, при якому одна сторона - франшизер, продає іншій незалежній стороні - франшизі, право на користування своїм фірмовим знаком, що є істотним активом для франшизи. У доповнення до цьому франшизер на тривалій основі допомагає партнеру в здійсненні господарських операцій, поставляючи напівфабрикати і комплектуючі вироби, надаючи управлінські послуги і надаючи технології.
Контрактні форми зовнішньоекономічної діяльності. Ця форма ЗЕД є протилежною попередній, оскільки означає здійснення діяльності за кордоном. Комісійні являють собою оплату за здійснення визначеної діяльності за рубежем, а саме: проведення банківських операцій, страхування, оренду чи прокат (наприклад, фільму "Зоряні війни"), проектно-конструкторські роботи й управлінські послуги. Проектно-конструкторські роботи, як правило. проводяться в рамках операцій "під ключ", що припускають спорудження на контрактній основі виробничих потужностей, переданих в експлуатацію замовнику після забезпечення їхньої повної готовності до початку експлуатації. Комісійні виплати за управлінські послуги звичайно є результатом попередньо підписаних контрактів чи на керування досягнутих домовленостей, згідно яким одна фірма надає іншій фірмі управлінський персонал для загального керівництва чи спеціалізованих управлінських функцій.
Міжнародні інвестиції. Розрізняють два види міжнародних інвестицій: прямі і портфельні. Прямі інвестиції є різновид іноземних інвестицій, що супроводжуються контролем за діяльністю компанії навіть у випадку придбання невеликої частки її акцій (на рівні 10%). Володіння контрольним пакетом акцій закордонного підприємства є найвищим типом зобов'язань стосовно зовнішньоекономічних операцій. Воно не тільки припускає право власності на доход з капіталу, але звичайно має на увазі і більш інтенсивний обмін кваліфікованими фахівцями і новими технологіями між країнами, чим у випадку відсутності контрольного пакета акцій у закордонному виробництві. Унаслідок високого рівня зобов'язань прямі інвестиції найчастіше (але не завжди) стають можливі після того, як фірма придбала досвід у здійсненні експортно-імпортних операцій. Операції по прямих капіталовкладеннях можуть бути початі з метою знаходження доступу до визначених ресурсів чи ринку реалізації продукції фірми. Наприклад, фірма "Кока-Кола" використовує свої прямі інвестиції в Україні для виробництва безалкогольних напоїв, оскільки це дозволяє забезпечити доступ до ресурсів і дешевої робочої сили. Ця фірма має також прямі капіталовкладення в Європі, Азії, Південній Америці, Австралії, Африці, що був зроблений як засіб придбання ринків тих країн, у яких це виробництво організоване.
До "портфельних" інвестицій можуть бути віднесені як боргові зобов'язання, так і акції фірми. Фактором, що дозволяє відрізнити даний тип інвестицій від прямих, є відсутність контролю за діяльністю фірми, яка приймає інвестиції. Іноземні "портфельні" інвестиції важливі майже для усіх фірм, що ведуть міжнародні операції. До них прибігають в основному з метою вирішення фінансових задач. Фінансові відділи корпорацій за звичай переводять кошти з однієї країни в іншу для одержання більш високого прибутку за рахунок короткострокових капіталовкладень. Вони також прибігають до позик у різних країнах.
Згідно Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:
Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:
- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;
- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;
Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва що полягає у:
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;
- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;
- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;
Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:
- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;
- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;
Принципом верховенства закону, що полягає у:
- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;
- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;
Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:
- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;
- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;
- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;
Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
1.2 Основи організації зовнішньоекономічної діяльності.
Підприємства, організації, фірми, що беруть участь у зовнішньоторговельній діяльності, тобто здійснюють експортно-імпортні операції, можна поділити на наступні групи:
- підприємства-товаровиробники. Це численні об'єднання, підприємства й організації промисловості, сільського господарства, переробних галузей агропромислового комплексу, будівництва і т.д. У залежності від масштабу, обсягу експортованої продукції підприємство-товаровиробник може мати спеціальний підрозділ, іноді виділюваний в зовнішньоторговельну структуру на правах юридичної особи. На підприємствах - товаровиробниках з невеликим обсягом експортно-імпортних товарів створюються окремі підрозділи. Зовнішньоторговельний підрозділ в складі виробничого чи наукового об'єднання, підприємства, організації чи кооперативу є його структурним підрозділом, не має статусу юридичної особи і має право укладати зовнішньоторговельні операції, а також господарські договори з іншими організаціями від імені і з доручення тієї організації, у складі якої вона створена;
- організації, фірми, комерційні структури-посередники. До них відносять біржі, брокерські контори, збутові, торгові фірми й інші торгово-посередницькі структури;
- організації, фірми, що обслуговують, забезпечують зовнішньоторговельну діяльність. До цієї групи відносяться комерційні банки, страхові компанії, рекламні і маркетингові агентства, аудиторські фірми, транспортні організації (авто-, авіа-, залізничні, морські і річкові), організації зв'язку, консультативні компанії й інші.
До цієї групи організацій, фірм відносяться:
- інженерно-консультаційні (інжинірингові) фірми; фірми, що спеціалізуються на наданні інженерно-консультаційних послуг на внутрішньому і міжнародному ринках. Інженерно-консультаційні фірми користаються статусом формально незалежних, тобто не підкоряються будь-яким промисловим, торговим чи будівельним фірмам. Здійснюють перед проектні роботи, керування будівництвом об'єктів, підготовку кадрів, надають багато інших послуг;
- консалтингові фірми надають послуги по дослідженню і прогнозуванню ринку (товарів, послуг, ліцензій, ноу-хау і т.д.), цін світових товарних ринків, по оцінці торгово-політичних умов, експортно-імпортних операцій, по розробці техніко-економічних обґрунтувань на об'єкти міжнародного співробітництва і створення спільних підприємств, розробці експортної стратегії, проведенню комплексу маркетингових досліджень, розробці маркетингових програм, аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства з врахуванням внутрішнього і зовнішнього середовища, а також характеристик конкретних ринків, на яких підприємство здійснює експортно-імпортні операції;
- інаудит - організація по наданню допомоги і консультуванню підприємств в області фінансів. Задача інаудиту - надавати консультаційні послуги і контролювати стан фінансової діяльності і бухгалтерського обліку на підприємствах.
Проведення експортно-імпортних операцій здійснюється в кілька етапів:
- Маркетингові дослідження ринку.
- Вивчення системи державного регулювання ЗЕД.
- Техніко-економічне обґрунтування.
- Укладання зовнішньоторговельного контракту.
- Виконання контрактних зобов'язань.
1. Маркетингові дослідження ринку. Аналіз кон'юнктури ринку являє собою комплекс мір, спрямованих на повне дослідження процесів і факторів, що впливають на попит та пропозицію, і визначальних економічне положення між виробником і споживачем продукції. Визначаючими факторами є: ціна товару, якість, умови постачання. Цими питаннями займаються маркетологи, найбільш кваліфіковані фахівці фірми.
Особлива увага приділяється наступним питанням:
- вивчення і можливості ринків збуту;
- забезпечення реклами товару;
- прогнозування кон'юнктури товарних ринків і динаміки цін;
- збір і обробка даних про аналогічну продукцію.
За результатами цих робіт приймається рішення про вибір товару, виду діяльності, характер зовнішньоторговельної операції.
Пошук іноземного партнера для підприємств, що не володіють достатньою інформацією про можливих партнерів, може бути здійснений одержанням інформації в галузевому міністерстві, відомстві, Торгово-промисловій палаті, Союзі підприємців.
Пошук партнера може бути здійснений по комерційних довідниках: „Міжнародний довідник фірм-імпортерів Європи", "Міжнародний довідник фірм-імпортерів США і Канади", "Міжнародний довідник фірм-імпортерів Східної Азії" і ін. У них зазначені адреси, факси, телефони іноземних фірм.
Перш ніж установлювати безпосередній контакт з інофірмою - направленні оферти на її адресу, варто вивчити міжнародний документ "Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів".
Одержавши позитивну відповідь (акцепт), варто провести вивчення іноземних фірм і систематизацію інформації:
- форма власності фірми, тобто повнота її відповідальності;
- платоспроможність;
- ділова репутація фірми, наявність досвіду постачання в Україну, фінансовий стан, тобто її надійність;
- загальну інформацію про фірму (масштаби, повна адреса, наявність фірми в каталогах країни, обсяг виробництва, характер діяльності, система знижок і т.д.);
- якість продукції;
- віддаленість від границь України.
Після добору залишають 2-3 фірми, їм направляють офіційний запит (мовою країни чи англійському; можна подзвонити - це прискорить одержання відповіді).
2. Вивчення системи державного регулювання ЗЕД. Організація експортно-імпортних операцій включає ретельне пророблення нормативних документів, що регламентують зовнішньоекономічну діяльність.
Нормативні акти умовно можна підрозділити на:
- міжнародні угоди по торгово-комерційній діяльності;
- угоди країн СНД;
- укази Президента;
- постанови уряду;
- відомчі нормативні акти (Національного банку, Державного митного комітету, Міністерства фінансів і інших).
3. Техніко-економічне обґрунтування. Техніко-економічне обґрунтування включає: розрахунок ціни товару, розрахунок рентабельності угоди з урахуванням усіх витрат, податків, мита.
4. Укладання зовнішньоторговельного контракту. Структура і зміст контракту значною мірою визначаються видом зовнішньоторговельних операцій (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт), призначенням, видом товару і послуг (торгівля промисловими товарами, машинами й устаткуванням, торгівля ліцензіями і ноу-хау, торгівля інжиніринговими послугами, транспортне обслуговування і т.д.), а також характером угоди (бартер, кліринг і т.д.).
Однак, незважаючи на розходження, загальними розділами контракту, як правило, є: "Юридичні особи", "Предмет контракту", "Термін постачання", "Ціна й загальна сума контракту", "Кількість", "Базисні умови постачань", "Якість товару", "Здача і прийому", "Страхування", "Претензії", "Форс-мажор", "Санкції", "Врегулювання спорів", "Інші умови контракту".
У ряді випадків окремі розділи контракту поєднуються. Це залежить від ступеня деталізації договірних відносин партнерів.
Підписанню зовнішньоторговельного контракту передують проведення переговори з іноземним партнером. Цей етап, як правило, здійснюють керівники підприємства, фірми. Він включає наступне:
- підготовка плану заходів щодо прийому іноземних фахівців;
- підготовка протоколу;
- підписання контракту.
5. Виконання контрактних зобов'язань. Валютне регулювання в зовнішньоекономічній діяльності припускає знання нормативних актів по проведенню валютних операцій а також інформаційно-методичних матеріалів по організації міжнародних розрахунків.
При виконанні митних процедур варто прийняти рішення - хто їх буде здійснювати - власними силами чи митним агентом (декларантом, перевізником). Останнє значно спрощує підготовку документів, хоча необхідно передбачити додаткову плату за митні послуги.
Організація митної служби включає знання Митного кодексу, а також нормативних актів про правила ввозу-вивозу товарів через границю, порядку переміщення речей, про транзит товарів, порядку здійснення контролю за доставкою речей, вивозі валюти, про митні режими, про стягування мита, зборів і т.д.
Необхідно знати правила транспортно-експедиційної діяльності (Тарифна угода по перевезеннях, Інструкція заповнення товаротранспортної накладної, Інструкція заповнення товарної накладної, Інструкція про порядок супроводження вантажів).
По завершенню зовнішньоторговельної операції за даними бухгалтерського обліку проводиться розрахунок фактичного коефіцієнта рентабельності. При цьому враховуються усі види податків, платежів по зовнішньоекономічній діяльності: сплата мита, акцизів, ПДВ, зборів за митне оформлення товарів, а також усі види витрат, зв'язані з зовнішньоторговельною операцією.
1.3 Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:
- Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;
- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;
- самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:
- законів України;
- передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;
- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;
- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.
В основі тарифних методів регулювання лежить Закон України „Про Єдиний митний тариф”.
Єдиний митний тариф України (ЄМТУ) є систематизованим зводом ставок мита, яким обкладаються ввезені на митну територію України речі.
ЄМТУ формується відповідно до міжнародно-визнаних принципів і стандартів митно-тарифного регулювання і базується на системі опису і кодування товарів.
Нетарифні методи обмежень - це сукупність економічних і адміністративних мір, що виходять за рамки митно-тарифної політики і використовуються у якості національного торгово-політичного інструментарію при регулюванні зовнішньої торгівлі.
Нетарифні обмеження класифікуються по наступним основним групам заходів:
1. Участь держави в зовнішньоторговельних операціях (підтримка вітчизняного товаровиробника, субсидування виробництва й експорту товарів і ін.).
2. Вироблення митних і адміністративних процедур (митні і консульські формальності, товаросупроводжувальна документація й ін.).
3. Технічні перешкоди торгівлі.
До технічних перешкод торгівлі відноситься: сертифікація ввезеної продукції, санітарно-ветеринарні норми, а також заборони й обмеження на ввіз-вивіз окремих товарів, упакуванню, маркіруванню товару й ін.
4. Специфічні обмеження.
До специфічних обмежень відноситься ліцензування і квотування.
Ліцензування - це видача державними органами офіційного дозволу (ліцензії) на здійснення ввозу-вивозу окремих товарів. Видача ліцензії на здійснення експортних операцій надається Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.
Квотування - це кількісне обмеження ввозу-вивозу товарів.
5. Валютні обмеження (обов'язковість продажу валюти, обмеження по її конвертації, граничні терміни одержання валюти за експортну угоду, обмеження по її продажі на валютній біржі й ін.).
До основних нормативних актів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність можна віднести:
- Закон „Про зовнішньоекономічну діяльність” : Прийнятий 16 квіт. 1991 р. №959-ХІІ
- Закон України „Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24.02.1994р.
- Закон України „Про Єдиний митний тариф” від 05.02.92р.
- Указ Президента „Про заходи щодо вдосконалення кон'юктурно-цільової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності” : 10 лют.1996 р. № 124/96
- Указ Президента „Про додаткові заходи щодо регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”: 26 лип. 1995р.
- Указ Президента „Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”:27 січ.1995 р. № 84/95
- Указ Президента „Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні”: 7листоп. 1994 р.
- Постанова Кабінету Міністрів „Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”:29 квіт. 1999 р. № 756
- Постанова Кабінету Міністрів „Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності”
- Постанова Кабінету Міністрів „Про Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності”: 13 січ. 1999 р. № 41
- Постанова Кабінету Міністрів „Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності”: 31 серп. 1998 р. № 1354
- Постанова Кабінету Міністрів та Національного банку „Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті”: 21 черв. 1995 р. № 444
- Постанова Кабінету Міністрів „Про порядок розподілу коштів, отриманих від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”: 25 січ. 1995 р. № 50
- Постанова Кабінету Міністрів „Про вдосконалення структури управління зовнішньоекономічною діяльністю”: 10 лип. 1993 р. № 530
- Декрет Кабінету Міністрів „Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності”: 20 трав. 1993 р. № 54-93

- Менеджмент и внешнее окружение организации на примере КК Бабаевский
- Менеджмент и его влияние на микроклимат в организации
- Менеджмент и его влияние на микроклимат в организации
- Менеджмент и его роль в условиях рыночной экономики
- Менеджмент и его функции
- Менеджмент и конкуренция
- Менеджмент и конкуренция
- Менеджмент, его сущность, цели, задачи и функции
- Менеджмент ее эффективность
- Менеджмент және кадрларды дайындаудың теориялық негіздері
- Менеджмент жуйесіндегі бакылау
- Менеджмент жүйесіндамыту
- Менеджмент зарубежных стран
- Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства