Мета та основні завдання аудиту ефективності

ВСТУП

Зважаючи на сучасні світові тенденції розвитку фінансового контролю і аудиту, спрямованого на своєчасне виявлення негативних відхилень від поставлених завдань та визначення основних методів їх усунення, а також враховуючи нестабільність економічного середовища України, ефективне витрачання бюджетних коштів стає необхідною умовою діяльності бюджетних установ, підприємств та організацій. Удосконалення системи зовнішнього та внутрішнього контрою й аудиту використання коштів державного і місцевих бюджетів належить до першочергових заходів бюджетної політики уряду. Одним з основних напрямів удосконалення системи державного фінансового контролю в Україні слід вважати розроблення і запровадження механізмів аудиту ефективності в бюджетній сфері. Сьогодні аудит ефективності залишається новим та недостатньо дослідженим поняттям для вітчизняної теорії і практики.

      Однією з важливих проблем  виконання бюджету у більшості країн світу є ефективне використання бюджетних коштів. Для України ця тема є найбільш актуальна, адже з кожним роком все більше зростає проблема  щодо нецільового та неефективного використання бюджетних коштів, законності та правильності їх витрачання, обґрунтованості планового обсягу видатків, знаходження та використання резервів залучення додаткових грошових ресурсів для поліпшення діяльності, виявлення надлишкових асигнувань.

    Аудит ефективності являє собою новий вид контролю, що спрямований  на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають. Він дозволяє оцінити рівень досягнення запланованих результатів та надати пропозиції щодо  ефективного використання фінансових ресурсів.

Актуальність вивчення цього  питання визначається переорієнтацією  державної політики України на раціональне використання бюджетних коштів, упровадженням програмно-цільового методу планування бюджетів, пошуком способів підвищення ефективності виконання бюджетних програм, посиленням контрольних функцій бюджетного регулювання як основного механізму запобігання протиправним діям під час  використання бюджетних коштів. Одним із головних завдань держави, її органів і структур є формування

механізму ефективного й  раціонального використання бюджетних коштів. В сучасних умовах ефективне витрачання бюджетних коштів стає необхідною умовою діяльності бюджетних установ, підприємств та організацій. Впорядковане та ефективне використання державних коштів є однією з

передумов розумного розпорядження  державними фінансами та ефективності рішень, що приймаються міністерствами та іншими державними органами.

Для досягнення цієї мети застосовують аудит ефективності, завданням якого  є дослідження діяльності, що передбачає економічність, ефективність та результативність державного управління.

Метою даної курсової роботи є аналіз проблем аудиту ефективності використання бюджетних коштів, визначення етапів проведення аудиту ефективності та розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання коштів державного та місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетних програм, визначення проблем, пов’язаних із запровадженням аудиту ефективності у практику роботи вітчизняних органів державного фінансового контролю, розроблення підходів щодо розвитку його теорії й методології застосування у бюджетній сфері, надання пропозицій щодо вирішення проблем, окреслення принципових умов для подальшого розвитку

теорії аудиту та її наближення до міжнародної практики.

Розвиток і впровадження аудиту ефективності дасть змогу здійснювати контроль за використанням бюджетних коштів, виявляти недоліки щодо їх використання і їх ліквідувати.

Об'єктом   аудиту  ефективності є  бюджетні  кошти,  що спрямовані на  виконання    бюджетної    (державної)    програми, ефективність якої необхідно оцінити у процесі аудиту.

Основною проблемою   аудиту    ефективності є невиконання запланованих результативних показників  бюджетної  програми  через неефективне використання бюджетних коштів.

РОЗДІЛ І.СУТНІСТЬ АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ

1.1.Мета та основні завдання аудиту ефективності

Аудит ефективності - це форма  контролю, яка є сукупністю дій  зі збору та аналітичного опрацювання  статистичних і звітних даних, матеріалів ревізій та перевірок, іншої публічної  інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень для реалізації запланованих цілей, встановлення факторів, які перешкоджають досягненню максимального результату при використанні визначеного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів.

Метою аудиту ефективності є здійснення оцінки досягнення запланованих   показників   (продукту,   ефективності,    якості), виявлення  проблем  у  виконанні  бюджетної  програми  та розробка пропозицій  щодо  підвищення  ефективності  використання  ресурсів держави.

Відповідно до методичних рекомендацій щодо проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм метою аудиту ефективності є здійснення оцінки досягнення запланованих показників (продукту, ефективності, якості), виявлення проблем у виконанні бюджетної програми та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності використання ресурсів держави. Основними завданнями аудиту ефективності є:

• Оцінка ефективності виконання бюджетних програм шляхом порівняння звітних даних щодо виконання програми (виконання результативних показників) із заданими параметрами, у т.ч. зазначеними в паспорті бюджетної програми, порівняння рівня досягнутих показників з рівнем їх фінансування.
• Виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно-правового та фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному і повному виконанню бюджетної програми.
• Визначення ступеня впливу виявлених упущень і недоліків на досягнення запланованих показників.
• Підготовка обґрунтованих пропозицій щодо шляхів (форм, засобів) більш раціонального та ефективного використання ресурсів держави, поліпшення організації виконання бюджетної програми з наголосом на можливостях зменшення витрат, підвищення продуктивності програми та якості послуг, її подальшої реалізації із залученням оптимального (або додаткового) обсягу бюджетних коштів чи її припинення.

Здійснюючи аудит ефективності, аудитори вибирають та застосовують прийоми і процедури, які відповідають конкретним обставинам. Ці прийоми та процедури повинні дозволяти отримувати достатні, дійсні та необхідні докази, які вмотивовано підкріплюють або спростовують їхні точки зору та висновки, зокрема:

• аналіз нормативно-правових актів, планових розрахунків та обґрунтувань, методичних документів, видань і публікацій у сфері реалізації бюджетної програми, стосовно якої проводиться аудит ефективності;
• аналіз результатів раніше здійснених контрольних заходів;
• аналіз показників статистичної, фінансової та оперативної звітності;
• порівняння фактично досягнутих результативних показників виконання бюджетної програми із запланованими в динаміці за кілька років, з вітчизняним і зарубіжним досвідом у сфері реалізації бюджетної програми, з технологічними стандартами тощо;
• інтерв'ювання, анкетування (процес опитування учасників бюджетної програми та користувачів її продукту з метою встановлення проблемних питань, результати якого фіксуються письмово);
• одержання інформації від юридичних осіб.

Інформація, необхідна для  проведення аудиту ефективності, може бути отримана від юридичних осіб за письмовими запитами органів ДКРС.

1.2. Методи проведення аудиту ефективності

Основні методи аудиту ефективності :

1. Аналіз нормативно-правових  актів, планових розрахунків та  пояснювальних записок до них,  методичних документів, видань і  публікацій про сферу діяльності, обрану для дослідження.

2. Аналіз результатів  раніше проведених ревізій та  перевірок, з допомогою яких  можна зробити висновки щодо  об'єктивних і суб'єктивних причин  виникнення або існування проблеми  аудиту.

3. Аналіз показників статистичної, фінансової та оперативної звітності.

4. Обстеження виробничих  приміщень, хронометраж затрат  робочого часу. Ці методи полягають  у спостереженні процесу або  процедури, яка виконується учасниками  бюджетної програми, іншими особами;  наприклад, спостереження ревізори  за контрольними обмірами виконаних  робіт, контрольним запуском продукції  у виробництво, визначення затрат  праці і ресурсів на одиницю  продукції тощо.

5. Опитування, інтерв'ювання, анкетування - встановлення проблемних  питань, збір пропозицій та підтвердження  (спростування) гіпотез (причин існування  проблем аудиту) під час спілкування  з учасниками бюджетної програми. Опитування полягає в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб підприємства або поза його межами. Надзвичайно важливо, щоб питання були простими з точки зору розуміння і коректно сформульовані. При підготовці анкети або інтерв'ю необхідно чітко уявляти: - яку мету має кожне із запитань; - як треба сформулювати запитання і які є альтернативні можливості з'ясування цього ж питання; - як оброблятимуться відповіді.

6. Збір інформації у  юридичних осіб.

7. Збір інформації здійснюється  у формі письмових запитів,  адресованих третім особам. Відповіді,  одержані в ході збору інформації, можуть дати учаснику дослідження (аудитору) інформацію, якою він раніше не володів, або таку, що підтверджує висновки аудиту.

На відміну від незалежного  аудиту, якій здійснюється на договірній основі, аудит ефективності виконання місцевого бюджету здійснюється органами контрольно-ревізійної служби України у відповідності до планів контрольно-ревізійної роботи. Однак, він може проводитись за участю фахівців Мінфіну, органів державної податкової служби, фінансових управлінь державних адміністрацій та інших органів державного фінансового контролю. За необхідності посилення координації дій фахівців органів, що прийматимуть участь в аудиті, за дорученням голови обласної (міської, районної) державної адміністрації можуть створюватися робочі групи з представників різних органів державного фінансового контролю для проведення аудиту.

Відбір місцевих бюджетів щодо яких має проводитись аудит  ефективності здійснюється відповідно до критеріїв Положення про планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби. 

Період аудиту ефективності виконання місцевого бюджету  повинен бути обраний не меншим, ніж 2 роки, оскільки це дозволяти оцінити показники місцевого бюджету у динаміці, визначити характер причин, що впливають на ефективність виконання бюджетного процесу (разовий або триваючий). Водночас для порівняння окремих показників бюджету у динаміці може використовуватись і більший період.

Варто зазначити, що аудит  ефективності виконання місцевого  бюджету, як правило, розпочинається одночасно з ревізією поточного рахунку обраного для дослідження місцевого бюджету.

Аудит ефективності проводиться  шляхом аналізу: 

–  нормативно-правових актів, розрахунків та обґрунтувань, методичних документів, видань і публікацій щодо напряму діяльності в бюджетній програмі, стосовно якої проводиться аудит ефективності; 

– показників статистичної, фінансової та оперативної звітності; 

–  даних порівняння фактично досягнутих результативних показників виконання бюджетних програм із запланованими в динаміці за кілька років, а також з вітчизняним і зарубіжним досвідом за напрямом діяльності в бюджетній програмі, стосовно якої проводиться аудит ефективності, тощо; 

–  даних інтерв'ювання, анкетування, опитування громадян і  збирання інформації від юридичних осіб. 

1.3.Організаційно-правове забезпечення аудиту ефективності бюджетних програм в Україні

Проведення аудиту ефективності регулюється Наказом Головного Контрольно-Ревізійного управління «Про затвердження методичних рекомендацій щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми» від 16.10.12 р. Проведенню аудиторського дослідження передує направлення головному розпоряднику бюджетних коштів (відповідальному виконавцю) повідомлення про проведення аудиторського дослідження . Аудит ефективності може проводитися як з виходом, так і без виходу на об'єкт контролю. Вихід на об'єкт аудиторського дослідження здійснюється на підставі посвідчення, виданого керівником органу ДКРС. Керівник групи учасників дослідження на рівні головного розпорядника та Міністерства фінансів повинен:

• ознайомитися із обгрунтуваннями до бюджетної програми та даними її паспорта , проаналізувати пояснювальні записки до відповідних регулюючих документів, а також розрахунки, які подавалися головному розпоряднику на затвердження;
• порівняти дані затверджених і фактично виділених обсягів бюджетних коштів;
• дати оцінку достатності виділених коштів для досягнення запланованих результативних показників;
• визначити коло учасників бюджетної програми і обсяги бюджетного та іншого фінансування;
• підібрати та проаналізувати нормативно-правову базу, яка регулює механізм проходження бюджетних коштів, забезпечення контролю та відповідальності за дотримання норм законодавства;
• підібрати дані фінансової звітності, статистичного та економічного аналізу щодо виконання результативних показників, якості, затрат тощо;
• оцінити досягнуті результати як співвідношення фактично отриманих результативних показників до запланованих.

Після аналізу отриманих  результатів ревізій (перевірок) та на підставі зібраних у головного розпорядника, інших органів державної влади даних показників статистичної, фінансової та оперативної звітності, аналізу законів та нормативно-правових актів тощо визначаються причини існуючої проблеми аудиту (гіпотези). Що перешкоджають досягненню очікуваних результатів бюджетної програми та ефективному використанню державних ресурсів. Результати аудиторського дослідження відображаються в аудиторському звіті, який є найважливішим продуктом основного дослідження. Він має бути написаний у такий спосіб, який відповідає специфіці організацій, для яких він призначений. Аудиторський звіт викладається в довільній формі, але має виключати можливість двоякого трактування положень дослідження і містити тільки ту інформацію, яка отримана з компетентних джерел, є об'єктивною та конструктивною, забезпечена надійними та достовірними фактами аудиторського дослідження.

Головним нормативним  документом, що регламентує порядок  проведення аудиту ефективності бюджетних  програм в Україні є  наказ  Головного КРУ України «Про вдосконалення  проведення аудиту ефективності виконання  бюджетних програм», яким затверджені методичні рекомендації щодо проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту ефективності виконання бюджетної програми.

Основними нормативно-правовими  актами, що регламентують аудит ефективності виконання бюджетної програми, є: Порядок проведення органами Державної контрольно-ревізійної служби аудиту ефективності виконання бюджетних програм, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України  № 1017 від 16.10.2012р.,  Концепція запровадження у роботу органів Державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, затверджена Постановою Колегії  КРУ України від 23.12.2012р., а також Методичні рекомендації щодо проведення аудиту ефективності бюджетної програми, затверджені Наказом Голов КРУ України № 75 від 02.04.2012 р. Відповідно до згаданих Методичних рекомендацій аудит ефективності – це форма контролю, яка є сукупністю дій зі збирання та аналітичного опрацювання статистичних і звітних даних, матеріалів ревізій та перевірок, іншої публічної інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень для реалізації запланованих цілей, встановлення факторів, які перешкоджають досягненню максимального результату в разі використання визначеного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів.

Результатом аудиту ефективності є надання обґрунтованого звіту  щодо ефективності бюджетної програми, визначення причин неефективного використання бюджетних коштів та розробка кола заходів, спрямованих на підвищення ефективності програми. Він  має бути написаний у такий спосіб, який відповідає специфіці організацій, для яких він призначений.  У процесі реалізації результатів аудиту відбувається публікація аудиторського звіту та

інформації про результати аудиту ефективності, інформування, контроль за станом впровадження наданих пропозицій.

При впровадженні аудиту ефективності бюджетних програм треба 

враховувати ту низку особливостей, що не дають змоги на сьогодні

відмовитися від проведення ревізій та перевірок і повністю зосередитися лише

на впровадженні аудиту адміністративної діяльності. Це, зокрема, відсутність  у 

державі достатньої нормативно-правової бази для проведення такого аудиту;

морально-психологічна неготовність розпорядників бюджетних коштів до

нефіскальних форм контролю; відсутність шкали оцінки використання

бюджетних коштів, спрямованих  на виконання державних програм; потреба у 

формуванні постійно діючих курсів із перепідготовки особового  складу

контролюючих органів  для забезпечення необхідного обсягу додаткових знань 

для вмілого діагностування проблем, що виникають у ході виконання 

державних програм.

Правильна організація  аудиту ефективності бюджетних програм, який є важливою складовою державного фінансового контролю при застосуванні програмно-цільового методу формування бюджету,  дозволить не тільки контролювати використання бюджетних коштів, а й значно їх економити, враховуючи недоліки, виявлені аудитом. 

На моя думку, аудит  бюджетних програм має включати аналіз найважливіших питань адміністративної діяльності, серед яких:

• аналіз вихідних техніко-економічних умов цільової бюджетної програми, механізму реалізації програмних вимог;
• наявність альтернативних шляхів реалізації державної програми та можливість їхнього використання;
• вибір оптимальних методів досягнення мети при виконанні програми;
• раціональне використання чинної нормативно-правової й адміністративної бази для забезпечення максимального ефекту;
• наявність чи відсутність зайвих елементів виконавчої структури програми, що не впливають на якість виконаної роботи і, в кінцевому підсумку, не несуть суттєвого навантаження при досягненні очікуваного результату;
• оцінка якості (після завершення програми) отриманих результатів (товарів, робіт, послуг).

Підсумовуючи, слід зазначити, що реальне впровадження аудиту ефективності бюджетних програм в практику фінансового контролю можливе лише за декількох умов:

• наявність адекватної сучасним вимогам системи обліку, яка містить параметри звітності органів влади про ефективне витрачання державних ресурсів.
• політична воля і реальне бажання законодавчої влади контролювати і оцінювати ефективність діяльності виконавчої влади.
• об'єктивні умови для переходу до аудиту ефективності  (правова база, наділення певними правами контрольних органів, наявність методичного забезпечення та кваліфікованих фахівців).

РОЗДІЛ ІІ. ЕТАПИ  АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ

2.1. Організація та проведення аудиту ефективності

Для проведення аудиту ефективності, як правило, створюється аудиторська група. Аудитори, що входять до складу цієї групи, повинні мати навички проведення аналізу, написання звітів зі складних питань, що вимагають логічного і ретельного обґрунтованого викладу. Крім того аудит ефективності може вимагати додаткової підготовки в таких галузях знань, як державне управління, економіка та соціальні науки.

У разі необхідності до проведення аудиту ефективності можуть залучатись фахівці підприємств, установ та організацій, оскільки в окремих випадках тільки їхня кваліфікація та компетентність у специфічних питаннях дозволяють зробити відповідні висновки та підготувати аудиторський звіт і обґрунтовані пропозиції. Питання щодо залучення до аудиту таких фахівців, залежно від конкретних обставин, вирішує керівник органу ДКРС з направленням відповідного звернення. Залучені фахівці з питань, які входять до їх компетенції, мають надати письмово відомості для використання їх при складанні аудиторського звіту.

Керівник аудиторської групи  проводить інструктаж серед аудиторів  та залучених фахівців щодо визначення ключових питань, методів дослідження тощо.

Керівнику аудиторської групи (аудитору - у разі коли аудит ефективності проводиться одноосібно) необхідно враховувати, що в ході ревізій та перевірок розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів (які можуть бути проведені до початку аудиту ефективності) працівниками органів ДКРС може бути зібрана корисна для аудиту ефективності інформація. За відповідним зверненням керівника аудиторської групи (аудитора) керівництвом органу ДКРС, що проводить аудит ефективності, приймається рішення щодо надання доручень з отримання зазначеної інформації.

Планування контрольно-ревізійної роботи з проведення аудиту ефективності проводиться відповідно до вимог Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, та Положення про планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби.

Процес аудиту передбачає, як правило, таку послідовність дій:

• перспективне планування;
• п'ятирічне планування;
• щорічне планування;
• складання програм;
• виконання аудиту;
• механізм обміну інформацією;
• оцінювання;
• огляд планування і політики.

Планування поділяється  на два основні типи:

• стратегічне планування й обрання тем;
• планування індивідуальних аудитів.

Стратегічне планування є  процесом визначення напрямів та цілей, а також найкращих шляхів їх досягнення.

Воно здійснюється виходячи з природи аудиторської установи та очікувань зацікавлених осіб. Крім того стратегічне планування безпосередньо  залежить від можливостей аудиторської установи, зокрема доступних ресурсів для його реалізації.

Стратегічне планування має  такі цілі:

• забезпечення стратегічних напрямів для майбутніх аудитів;
• обрання потенційних тем аудитів;
• забезпечення платформи для спілкування з органами влади;
• створення основи для підзвітності/відповідальності аудиторської установи.

Аудит ефективності бюджетних  програм, що фінансуються з державного бюджету, на рівні головного розпорядника бюджетних коштів здійснюється фахівцями  ГоловКРУ України із залученням для  дослідження інших стадій проходження бюджетних коштів фахівців регіональних КРУ (участь в аудиті ефективності).(Дод.В).

Аудит ефективності бюджетних  програм місцевих бюджетів здійснюється фахівцями органів ДКРС відповідного рівня.

Рішення про необхідність залучення до аудиту ефективності підпорядкованих  контрольно-ревізійних підрозділів  приймається керівництвом відповідного органу ДКРС самостійно, виходячи з необхідності цього.

Проведенню аудиту ефективності передує направлення головному  розпоряднику бюджетних коштів за досліджуваною програмою (відповідальному виконавцю) не пізніше, ніж за 10 днів до початку проведення аудиту ефективності, повідомлення про проведення аудиту ефективності.

Збір інформації в процесі  аудиту ефективності може проводитися  як за місцезнаходженням учасника бюджетного процесу, так і за письмовим зверненням до нього органів ДКРС. Збирання інформації за місцезнаходженням учасника бюджетного процесу здійснюється на підставі направлення, виданого керівником органу ДКРС або його заступником.(Дод.Г)

Підготовка до аудиту (І етап) полягає у попередньому вивченні питань, пов'язаних з досліджуваною програмою (попередній аудит) та подальшій розробці програми аудиту.

Попередній аудит починається  із збору даних про досліджувану бюджетну програму для збільшення знань аудитора про неї, визначення результативних показників бюджетної програми, або критеріїв оцінки .

Як правило, за критерії оцінки приймаються результативні показники  паспорту бюджетної програми. У разі недостатності показників паспорту бюджетної програми або за відсутності чітко визначених показників виконання бюджетної програми необхідно разом з головним розпорядником (відповідальним виконавцем) визначити найбільш значущі звітні дані про надані послуги, виконані роботи, реалізований продукт або фінансовий результат, що можуть характеризувати досягнення мети бюджетної програми.

Дані доцільно зібрати  за кілька років, що підвищить ступінь  достовірності оцінки ефективності виконання бюджетної програми.

На підставі зібраних даних необхідно:

• оцінити рівень досягнення результативних показників бюджетної програми через співвідношення фактично отриманих та запланованих результативних показників;
• оцінити ефективність програми порівнянням забезпеченого рівня виконання результативних показників програми до рівня їх фінансування.

Зокрема, виконання бюджетної  програми може бути оцінено як:

• ефективне (рівень показників виконання показників продукту, ефективності, якості перевищував або дорівнював рівню забезпеченого фінансування);
• недостатньо ефективне (рівень виконання деяких показників продукту, ефективності, якості був менший за забезпечений рівень фінансування);
• неефективне (рівень показників виконання показників продукту, ефективності, якості був значно менший за забезпечений рівень фінансування).

Якщо виконання бюджетної  програми оцінено як ефективне, на етапі  попереднього аудиту керівництвом органу ДКРС може бути прийнято рішення про відміну проведення аудиторського дослідження.

Виходячи з аналізу  виконання результативних показників бюджетної програми, в залежності від того, які показники бюджетної програми виконувались найгірше, необхідно сформулювати проблему, яка існує у виконанні бюджетної програми, тобто проблему аудиту. Це повинна бути актуальна проблема, яка реально існує, хвилює Уряд, громадян, потребує глибокого вивчення на предмет її усунення.

Якщо при проведенні аудиту ефективності планується зосередити увагу  на продуктивності бюджетної програми (забезпечення максимального обсягу вироблених товарів (робіт, послуг) за виділений обсяг бюджетних коштів), орієнтовною проблемою аудиту можуть бути питання: Чи існують шляхи підвищення продуктивності програми? Чи можна було досягти кращих результатів при реалізації програми іншими шляхами?

Після визначення проблеми аудиту для підготовки програми аудиту збираються дані з різних джерел, що характеризують бюджетну програму. Такими даними можуть бути: інформація про діяльність головного розпорядника бюджетних коштів за програмою (відповідального виконавця) та його органів на місцях, механізми управління та форми контролю головного розпорядника за виконанням програми, законодавче, економічне та інше середовище, заходи для забезпечення функціонування бюджетної програми, тощо.

На підставі аналізу зібраних даних визначаються гіпотези аудиту, які можуть стосуватись кожної стадії проходження бюджетних коштів: