Методи управління організацією

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ

НІЖИНСЬКИЙ АГРОТЕХНІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

 

Факультет економіки та менеджменту

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент  організацій»

на тему: «Методи  управління організацією»

 

 

студента  V  курсу групи CА-121

спеціальності 7.03060101  «Менеджмент  організацій і адміністрування»

 

 

 

 

 

 

Науковий керівник:                                                                                       асистент кафедри менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2012

Зміст

 

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3

Розділ 1. Процес і методи управління організацією ... ... .. ... ... .. ... ... ... .. 5

1.1. Процес управління  організацією ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 5 

1.2. Сутність і зміст функцій менеджменту ... ... …………..…...... ... ... ... .8 1.3.Характеристика основних функцій менеджменту ... ……….... ... ... 14

Розділ 2.  Методи управління організацією ... ... ... ... ... .. ... .. ... ... ... ... .. 20

2.1. Адміністративні методи управління ... ... ... ... ... ... ... ... ……….. .. 22

2.2. Економічні методи управління ... ... ... ... ... ... ... ... ... …………. ... .25

2.3. Соціально-психологічні методи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ……….... 30

Розділ 3. Практика формування організаційної структури управління

підприємством (на прикладі ЗАТ «Ніжинський консервний завод» ) ... . 45

3.1. Організаційна структура ЗАТ «Ніжинський консервний завод» . ... .45

3.2. Сфера діяльності та ринки збуту підприємства ... ... ... ... …….. ... ... 49

3.3. Показники виробничо-господарської діяльності підприємства ... ... .52

Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..... ... ... ... ... ... ... ... 54

Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... .. 55

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

 

У загальному вигляді управління / менеджмент / слід представляти як уміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, мотиви поведінки та інтелект людей. Мова йде про цілеспрямоване вплив на людей з метою перетворення неорганізованих елементів у  ефективну і продуктивну силу. Іншими словами, управління - це людські  можливості, за допомогою яких лідери використовують ресурси для досягнення стратегічних і тактичних цілей організації.

В економіці формуються, функціонують і розвиваються різноманітні об'єкти як державного соціального  управління, так і менеджменту  горизонтальних ринкових структур. Приватна, недержавна і змішана власність  є об'єктами управління горизонтальних ринкових структур.

Отже, управління - це координація  зусиль колективу людей для досягнення певних цілей.

Підвищення інтересу до управління говорить про значні соціальних і  економічних змінах, що відбулися  в суспільстві. Це підтверджується  на прикладі практично всіх республік  СНД, у тому числі і ПМР. Протягом останніх 3 - 5 років в економіці  республік пострадянського простору відбуваються серйозні зміни. Ці зміни  не тільки масштабні, але й безпрецедентні - ні в яких інших країнах світу  за такий короткий термін не відбувалися  корінна ломка однієї економічної  системи і формування іншої. До числа  таких змін відносяться наступні: - зміна структури власності, пов'язаної з руйнуванням монополії держави  у сфері виробництва, створенням бази для формування ефективних власників / слід відзначити велику роботу, проведену  Верховною Радою ПМР в даний  час щодо прийняття нових законів  у вищевказаній області /;

- Зміна галузевої структури  виробництва в результаті її  пристосування до нової структури  попиту і виникненню досить  великої кількості дрібних підприємств,  породжених приватним підприємництвом; 

- Зміна умов зовнішньоекономічної  діяльності;

- Зміна геополітичної  ситуації внаслідок розпаду СРСР.

За цей період в республіках  колишнього СРСР було утворено безліч компаній малого і середнього бізнесу, включаючи груповий бізнес. Незважаючи на істотні відмінності компаній і фірм, підприємств, всім їм доводиться в цілому вирішувати одні й ті ж  проблеми: розробляти структуру своїх  об'єднань, вибудовувати єдину політику обліку та контролю за діяльністю, керувати всією організацією як єдиним цілим  відповідно до прийнятої стратегії  і т. д.

Таким чином, всі компанії, фірми і підприємства на певному  етапі зіткнулися з має велике значення проблемою ефективного  управління.

У даній роботі будуть розглянуті основні функції та методи управління організацією.

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Процес і методи управління організацією

 

1.1. Процес управління організацією

В даний час в управлінській  думки широко поширений процесний підхід до управління, який розглядає управління як процес, що складається з ряду певних послідовний кроків - функцій управління. Всі функції управління взаємопов'язані; кожна функція також являє собою процес, тому що складається з серії взаємопов'язаних дій.

Функція - широко поширене слово, що має безліч значень. Функція (лат.functio) - це обов'язок, коло діяльності, призначення, роль. Дане поняття використовується у всіх галузях знань і у всіх сферах діяльності.

У політекономії під функцією розуміють конкретну форму прояву сутності; у філософії - зовнішній  прояв властивостей якого-небудь об'єкта в даній системі відносин; в  біології - роботу, вироблену органом, організмом; в математиці - залежність однієї змінної від іншої.

Більшість людей планують свою діяльність на день (місяць, рік  і т.д.), потім організовує ресурси, які будуть потрібні для виконання  їх плану. У міру руху вперед ми порівнюємо те, що зробили, з цілями і завданнями, які поставили раніше. Така повсякденна  робота зачіпає цілий ряд управлінських  функцій. Тобто управління необхідно  розглядати як циклічний процес, що складається з конкретних видів  управлінських робіт, званих функціями  управління. У соціально-економічних  системах поняття "функція" також  широко застосовується до системи в  цілому, об'єкту і суб'єкту управління, окремих підсистем та видами діяльності. Функції займають особливе місце  в системі менеджменту та грають ключову роль в її формуванні. Функція  як категорія менеджменту характеризує істотний вид управлінської діяльності або об'єктивно необхідний вид  відносин між людьми як області прояву сутності менеджменту.

Функція менеджменту як можлива  область формування керуючого впливу передбачає здійснення безперервних взаємопов'язаних між собою дій з вироблення засобів і методів впливу і  їх реалізації стосовно до вирішення  конкретної проблеми. Тому функція  розглядається як об'єктивно необхідна  область процесу управління, що має  тимчасову і просторову визначеність і кінцеву результативність.

Поділ єдиного процесу  управління на відносно відокремлені, але в той же час нерозривно пов'язані функції необхідно при  описі системи управління як інтегрованого  процесу, спрямованого на досягнення чітко  визначеної мети.

 

 

Таблиця 1. Характеристика елементів управління

Елементи управління	Характеристика елементу
Структура	Опис характеристики організаційної схеми (рівні, ланки, організаційні  зв´язки).
Системи	Опис формальних та неформальних процесів і встановлення процедур на підприємстві.
Стратегії	Спрямованість підприємства на досягнення поставлених цілей.
Склад персоналу	Характеристики основних категорій персоналу підприємства.
Сума навичок	Характеристика дій керівників підприємства, спрямованих на досягнення цілей і системи управління в  цілому.
Стиль	Характеристика дій керівників підприємства, спрямованих на досягнення цілей і системи управління в  цілому.
Спільність цінності	Найважливіші цінності та основоположні концепції, що визначають поведінку учасників діяльності підприємства.

 

Функції керуючої системи, тобто  менеджменту як такого, визначає лише кілька основних видів функцій:

а) Планування;

б) Організація;

в) Стимулювання / мотивація /;

г) Контроль.

Планування - процес підготовки на перспективу рішень про те, що повинно бути зроблено, як, коли, які  і скільки ресурсів має бути використано. Функція планування відповідає на три  питання:

· Де організація знаходиться  у даний час;

· Куди вона хоче рухатися;

· Як організація збирається зробити це.

Організація.

Етапи:

1. структурна організація  (включає структуру повноважень  і структуру комунікацій; 

2. організація процесу  виробництва (включає організацію  роботи персоналу, роботи в  часі, роботи в просторі).

Мотивація - максимальне  задоволення потреби працівників  організації в обмін на їх ефективну  роботу.

Етапи:

1. визначення потреби  працівників; 

2. надання можливості  працівникові задовольнити ці  потреби через гарну роботу.

Контроль - процес забезпечення того, що організація дійсно досягла  своєї мети.

Етапи:

1. встановлення стандартів;

2. вимір того, що було  фактично досягнуто і порівняння  досягнутого з наміченими стандартами; 

3. визначення джерел розбіжності  і дій, необхідних для корекції  планів.

Концепція управлінського процесу  застосовна до всіх типів організацій, оскільки процесний підхід визначає лише основні загальні кроки при управлінні і надає можливість їх використання та вибору змісту в залежності від умов кожної конкретної фірми.

Без прояву функцій управління неможливо нормальне функціонування організації чи підприємства, тому вивченню й аналізу функцій управління потрібно приділяти достатню увагу.

Функції управління - це конкретний вид управлінської діяльності (здійснюється спеціальними прийомами і способами), а також відповідна організація  робіт.

Як ми бачимо, одним з  основних компонентів, що складають  зміст управління, є функції. Таким  чином, для виконання тієї чи іншої  щодо простої роботи необхідно заздалегідь  визначити, що потрібно в підсумку одержати, як організувати справу, мотивувати і  проконтролювати його виконання. Це і є функції управління. Хоча з  часом техніка управління і вдосконалювалася, основоположні управлінські функції  залишилися порівняно незмінними.

Кожна функція менеджменту  являє собою сферу дії визначеного  процесу управління, а система  управління конкретним об'єктом чи видом діяльності - це сукупність функцій, зв'язаних єдиним управлінським циклом. У цьому суть процесного підходу до дослідження функцій менеджменту.

Анрі Файоль, якому належить розробка теорії адміністративного управління, на початку ХХ ст. виділив п'ять вихідних функцій, або елементів, адміністративного процесу: передбачення, організація, розпорядництво, узгодження, контроль.

Але дуже часто говорять лише про чотири функції управління - планування, організація, мотивація  та контроль.

Концепція російського менеджменту  як процесу виконання взаємопов'язаних функцій планування, організації, координування  і регулювання, мотивації та стимулювання, контролю об'єднала ряд теорій управління, зокрема, школу наукового управління й адміністративну теорію. У подальшому розвитку процесна модель менеджменту уточнювалася і розширювалася, поглиблювалася внаслідок застосування до менеджменту методології системного та ситуаційного підходів, соціологічних досліджень, економіко-математичних методів та моделювання. [3]

1.2 Сутність і  зміст функцій менеджменту.

Сутнісна характеристика менеджменту - це функція або вид  діяльності по керівництву людьми. У процесі розвитку менеджменту  сутність управління одержала трактування "впливу" на людей для узгодження й упорядкування їхніх дій  у спільній праці за допомогою  мотивації поведінки.

Найбільш повний зміст  менеджменту як процесу відбивають основні функції, що виступають загальною  умовою управління соціальними і  соціально-економічними процесами. Процес впливу буде реальним при його завершенні у виробничо-господарської діяльності, де застосовуються будь-які засоби взаємодії: мети, стратегії, методи, структури  управління. Тому процес управління може бути розглянутий як процес взаємодії  суб'єкта та об'єкта управління, де реалізуються ідеї суб'єкта, тобто менеджера. Дана група функцій поєднується процесом вироблення і реалізації управлінського рішення, які мають універсальні етапи у визначеній їх послідовності, які можна трактувати як групи  функцій менеджменту, тобто видів  діяльності по виробленню і реалізації управлінських рішень.

Таблиця 2. Співставлення результативного та дієвого підходу до управління підприємством

Характеристика  складових процесу управління
За результативного підходу	За дієвого підходу
• виконання роботи таким  чином, щоб забезпечити її ефективність	• виконання робіт необхідним чином, навіть у випадках коли вона не дає суттєвих результатів
• уникання виникнення проблем, щоб зменшити ефекти раптовості	• вирішення проблем у  міру їх виникнення засобами управління
• оптимальне використання ресурсів, пошуки ефективних замінювачів	• економія ресурсів
• підвищення прибутковості	• зниження собівартості
• досягнення кращих результатів	• виконання посадових  обов´язків у відповідності до інструкцій
• оцінювання кінцевих результатів	• контролювання витрат

 

Сутнісна особливість  менеджменту обумовлює наявність  менеджера - суб'єкта управління, професійного керуючого, що пройшов спеціальну підготовку, що дає йому право на виконання  функцій по керівництву людьми.

У ринкових умовах повинні  закріплюватися не тільки функції, але  і ресурси, пов'язані з виконанням даних функцій і прийняттям рішень, конкретні види відповідальності за результативність менеджменту.

Для менеджерів знання взаємозв'язку і взаємодії груп функцій менеджменту  створює умови прийняття правильних рішень в області формування і  функціонування систем менеджменту.

Відзначимо головні особливості  функцій менеджменту. Відносини  управління в ринковій економіці  багатогранні, багатошарові, бо відображають різні грані соціально-економічних  відносин між людьми і колективами, зайнятими у виробничих і невиробничих сферах діяльності організацій різних форм власності.

Важлива особливість функцій  менеджменту, обумовлена ​​специфікою російської економіки, полягає в потребі високого ступеня адаптивності до змін зовнішнього і внутрішнього середовища.

Перехідний етап розвитку ринкової економіки Росії (а також, зокрема, і ПМР) характеризується особливим  характером взаємодії ринкових важелів  управління та системи державного регулювання. Тому функції менеджменту, крім їх інтеграційної  ролі, забезпечують адаптацію виробничо-господарських  систем до нових і часто змінюються державним регулятором, а також  адаптацію до нових ринкових умов у всіх сферах господарської та соціальної діяльності.

Під адаптивністю розуміється  здатність збереження якісної визначеності функції менеджменту при змінах соціально-економічного середовища. У  систему адаптивних елементів системи  менеджменту включається вся  сукупність засобів впливу: цільові, регулюючі, координуючі, що активізують, мотивуючі, контролюючі, що самоорганізуються. Звідси випливає, що система засобів впливу і взаємодії по кожній функції повинна мати гнучкість і забезпечувати менші втрати ресурсів при зміні соціально-економічних і організаційно-технічних факторів.

Слід відзначити і процеси  адаптації до помилкових рішень і  негативним явищам в системі управління. Так, нинішня практика реформування виробничих відносин (одномоментний відпустку цін, введення законодавчих актів заднім числом, відсутність механізмів їх реалізації) викликає обурення економічного середовища та адаптацію до даних умов нижчих ланок (приховування доходів, несплата податків, невиконання державних рішень).

Функції управління мають  специфічний характер, особливий  зміст і можуть здійснюватися  самостійно, бути як не зв'язаними між  собою, так і нерозривно пов'язаними, більше того, вони як би взаємопроникають один в одного. Іншими словами, у системі управління всі управлінські функції об'єднані в єдиний цілісної процес.

Основні функції менеджменту  характеризуються повнотою змісту, стійкістю  структури, системністю й універсальністю  використання в різних сферах діяльності. Головна їхня особливість у тому, що кожна основна функція менеджменту  являє собою окремий процес управління по виробленню методів активізації  і засобів впливу на персонал і  його діяльність для досягнення загальних  результатів соціально-економічної  системи.

 Кожен з 6-ти блоків  функцій є відокремлений етап  процесу управління об'єктом,  фірмою, корпорацією. У кожному  блоці два види функцій, взаємопов'язаних  між собою і взаємодоповнюють  один одного. При одному і тому  ж призначення функції кожного  блоку відображають особливості,  характерні для менеджменту різних  сфер керованої діяльності, різних  рівнів управління і об'єктів. 

Функції цікаві тим, що в  систематизованому виді можуть дати повне уявлення про процеси мотивації, впливи і взаємодії від зародження ідей до їхньої реалізації, оцінки результату і появи наслідків. Основні функції  характеризують вплив, обумовлюючи  його визначальні засоби, реалізація яких може забезпечити необхідний результат.

Планування як основна  функція менеджменту являє собою  види діяльності по формуванню засобів  впливу, які забезпечують єдиний напрямок зусиль усіх членів фірми на досягнення загальних цілей. Планування як процес управління включає розробку і реалізацію засобів впливу: концепцію, прогноз, програму, план. Кожне з засобів  впливу має свою специфіку й умови  використання.

Концепція - ідея, теоретичні і методологічні основи її розробки, обгрунтування, методи й умови реалізації. Будь-яка теоретична економічна проблема до її втілення в економіці проходить стадію формування концепції.

Прогноз - наукове передбачення можливого стану фірми, корпорації, економіки, суспільства в майбутньому. Прогнози в бізнесі розробляються  по складних соціально-економічних  проблемах, як правило, на довгостроковий чи середньостроковий період. Найчастіше прогноз використовується в стратегічному  управлінні.

Програма - закінчений комплекс завдань, заходів, робіт, об'єднаних  спільною метою, що має конкретний кінцевий результат, що вимагає залучення  значних ресурсів, здійснюваний сукупністю взаємодіючих органів, організацій, осіб різних функціональних сфер економіки. Формування цільових комплексних програм  у бізнесі та їх реалізація відіграють все зростаючу роль у процесах управління в різних сферах економіки  і наукових дослідженнях.

Організація як основна функція  менеджменту являє собою вид  діяльності людей для досягнення цілей. При реалізації даної функції  оперують категоріями: процес, система, комунікації, організаційно-стабілізаційні методи та організаційно-розпорядчі кошти. Організація як функція менеджменту  формує об'єкт, удосконалює його, розробляє  режими функціонування, створює механізми  адаптації у змінах зовнішніх  і внутрішніх зв'язків в системі  управління. Тому організація управління - формування умов стійкості і гнучкості  соціально-економічної системи на основі комплексного підходу з урахуванням  системних та ситуаційних чинників. Організація як основна функція  менеджменту орієнтує виробничо-господарську систему в часі і просторі. Її призначення - постановка, визначення та формулювання цілей управління відповідно до потреби суспільства в виробленої фірмою продукції (послуги), в обґрунтуванні  ресурсозабеспеченості цілей і реалізації відповідно до наявним потенціалом.

Цілі - конкретні бажані результати, яких прагне досягти колектив у процесі  спільної діяльності. Виділяються економічні, соціальні, маркетингові, інноваційні, інвестиційні та інші цілі. Їх склад  і взаємозумовленість визначаються призначенням структурної діяльності.

Усвідомлення спільної мети, причетність до процесу її досягнення та отримання вигоди від кінцевого  стану системи виступають впливають  стимулами.

Постійний контроль цілей  і результатів їх досягнення дозволяє уточнити проміжні цілі, порядок їх важливості і характер виробленої стратегії. Таким чином, цілі та стратегії їх досягнення тісно взаємопов'язані, коригування або уточнення однієї з цих категорій відразу ж  безпосередньо відбивається на іншій. У процесі управління здійснюється постійний процес їх узгодження, визначення взаємної відповідності.

Стратегія управління розробляється  на тривалий період, але може розроблятися і на поточний період при корінних поворотах у господарській політиці. Стратегія управління властива як великим, так і малим підприємствам, будь-яким формам господарювання.

При оцінці будь-якого засобу впливу менеджер аналізує процес управління по всіх його стадіях і основних функцій.

Зміст функції організації  управління передбачає формування та обгрунтування набору видів робіт, необхідних для виконання організує діяльності, визначення по кожному виду діяльності: компетенції, тобто можливостей або меж дій і прийняття рішень; повноважень, тобто прав на прийняття рішень; відповідальності, тобто заходи і форми відповідальності та санкцій за наслідки прийнятих рішень. На базі цих даних встановлюються перелік і професійний склад персоналу і створюється система інформаційного забезпечення. При цьому формуються рівні управління, підрозділи або ланки по рівнях управління і система зв'язків між ними. Ланка системи управління розглядається як окремий елемент за критерієм спеціалізації та комбінації функцій за обсягом і масштабом повноважень управління. В якості ланки може виступати посаду, відділ, служба, підрозділ. Склад ланок у системі управління різноманітний. Пріоритет при характеристиці ланки віддається критеріям виду функцій та обсягу повноважень.

За такими критеріями розрізняють  лінійні ланки (керівник фірми, цеху), функціональні (планово-економічний  віддав), лінійно-функціональна ланка (головний інженер), функціонально-лінійне  ланка (керівник творчої групи). Слід зазначити, що зв'язки між ланками  і місце ланки в ієрархії системи  управління визначаються критеріями формування системи, серед яких найважливішими виступають: доцільність інтеграції функцій, керованість, виробничі і  життєві цикли виробів.   

Мотивація як основна функція  менеджменту пов'язана з процесом спонукання себе та інших людей до діяльності через формування мотивів  поведінки для досягнення особистих  цілей і цілей організації. У  процесі мотивації передбачається використання певної послідовності  взаємозалежних категорій: потреби  людей - інтереси людей - мотиви діяльності - дії людей.

В якості мотивів можуть виступати причетність до великої  компанії, до вирішення значущих проблем, зацікавленість у цікавих комунікаціях, потреба у формуванні кар'єри. Можна  сказати, що мотиви, які спонукають людину до активної, продуктивної, творчої  роботи, багатогранні, як багатогранний  сама людина і суспільні відносини, які чинять на нього вплив.

Мотиваційний підхід до поведінкової діяльності є центральною функцією менеджменту. Менеджер впливає на іншу людину через його реальні цілі, життєві установки та очікування, створюючи ефективну мотивацію  виробничої діяльності працівника. Як приклад можна вказати особливості  мотивації різних категорій самих  управлінців. Мотивація фахівців - орієнтація на професійний ріст, накопичення  знань; вони вважають за краще, щоб їх оцінювали професіонали.

Мотивація через потреби  відображає процес їх вивищення від  простих (їжа, житло, безпека) до складних (самоствердження, самовдосконалення, самоуправління). Якщо мотивація заснована  на задоволенні вищих потреб, то така людина схильний до самоврядування. Для задоволення вищих потреб попередньо повинні бути задоволені первинні потреби, і необхідна висока виробнича і управлінська культура.

Стимулювання - основна функція, пов'язана з процесом активізації  діяльності людей і колективів шляхом використання стимулів, важелів і  способів формування інтересів і  мотивів діяльності. Звідси випливає, що функція стимулювання грунтується на процесах мотивації, перетворюючи їх у стимули, які впливають на поведінку і діяльність переважно колективів і фірм.

Найбільш дієво в даний  час економічне стимулювання працівників. Самий чутливий стимул, застосовуваний до працівника - розмір заробітної плати  та своєчасність її виплати. Розмір заробітної плати зіставляється з прожитковим  мінімумом з урахуванням цін  на формування споживчого кошика і  іншими показниками і служить  критерієм рівня життя населення. Про недієвості економічних стимулів у період спаду виробництва і  кризи, що переживається економікою Росії на стадії реформування, свідчить значний розрив у доходах (у 36 разів) між багатими і бідними. [1]

Зарубіжні моделі менеджменту, орієнтованого на високі показники, спираються на два ключових стимулу: участь персоналу в розподілі  прибутку і перехід підприємства у власність працівників. У літературі наводяться приклади спроб застосування американськими фірмами деяких японських  систем, наприклад гуртків якості та статистичного контролю виробничого  процесу, які виявилися малоуспішними  через різких відмінностей у культурі американських і японських компаній.

Контроль як основна функція  менеджменту об'єднує види управлінської  діяльності, пов'язані з формуванням  інформації про стан і функціонування об'єкта управління (облік), вивченням  інформації про процеси і результати діяльності (аналіз), роботою з діагностики  і оцінки процесів розвитку і досягнення цілей, ефективності стратегій, успіхів  і прорахунків у використанні засобів і методів управління.

Остання стадія контролю пов'язана  з з'ясуванням проблем і причин їх виникнення, що і є підставою  для активних дій з коригування  відхилень від мети і плану  діяльності. Слід зазначити, що всі  розглянуті стадії функції контролю здійснюються одночасно, тобто контроль може бути в процесі діяльності і  після її завершення, а система  організації контрольної діяльності залежить від конкретної ситуації. У значній мірі ефективність виконання  функції контролю визначається методологією, тобто попередніми дослідженнями  та розробкою принципів, правил, інструкцій, а також критеріїв оцінки та показників, що вимірюють окремі сторони діяльності та процеси. Крім того, необхідна розробка процедур проведення контрольних операцій, підбір і підготовка управлінського персоналу, здатного до такої роботи.

Виконання функції контролю вимагає високої професійної  підготовки, досвіду роботи з людьми. Фахівець у галузі контролю повинен  бути організованим і доброзичливим, що може дати більший ефект, ніж жорсткий контроль і жорсткі санкції, хоча останнє багато в чому визначається видом робіт, самостійністю виконання та іншими ситуаційними чинниками. У всякому разі менеджери відповідають за ефективність своїх рішень матеріально, адміністративно, морально, тобто своїм престижем і кар'єрою.

Функцію контролю, виходячи з її ролі в процесі управління, називають функцією зворотного зв'язку менеджменту з об'єктом управління. Значення даної функції обумовлено природою економічної діяльності менеджерів, які здійснюють процес управління цією діяльністю і через діяльність людей  у відповідності з об'єктивним характером відтворювальних процесів і з урахуванням суб'єктивних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, які впливають на цей  розвиток. [8]