Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ , НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

Кафедра фінансів

 

 

 

КУРСОВА  РОБОТА

з дисципліни: “Фінансова діяльність”

на тему:

« Методичні  підходи до оцінки кредитоспроможності  підприємства»

 

 

 

Виконала студентка

4 курсу 5 грипи

Факультету ОФПД

спеціальності «Фінанси»

Немченко Тетяна

Науковий керівник

Багацька К.В.

 

 

 

Київ-НУХТ- 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Аналіз причин банкрутства великих і середніх банків в Україні за останні роки дає підставу дійти висновку, що вони полягають у необґрунтованій кредитній політиці, а саме: у низькій якості кредитного портфеля. Сюди входять такі показники, як завищена сума кредиту, недостатність інформації про діяльність позичальника, надання кредитів товариствам з обмеженою відповідальністю без достатнього забезпечення, відсутність або ненадійність гарантій та ін.

У будь-якому разі банк стикається з проблемою визначення та аналізу  ряду показників діяльності клієнта, які  б дали змогу сформувати якісні активи (платоспроможність, ліквідність, оборотність коштів, достатність власного капіталу, прибутковість, ефективність діяльності та ін.). Одним з найважливіших показників у разі виникнення кредитних відносин є кредитоспроможність.

Більшість вітчизняних методик  оцінки кредитоспроможності не приділяє належної уваги проблемі оцінки галузевих особливостей функціонування позичальника - юридичної особи. Саме з цієї причини ми вирішили приділити увагу проблемі проведення аналізу впливу методичних підходів до оцінки кредитоспроможності підприємства

Мета курсової роботи і полягає в дослідженні теоретичних і практичних аспектів впливу методичних підходів до оцінки кредитоспроможності підприємства.

Об’єктом  дослідження є господарська діяльність дочірнього підприємства приватного акціонерного товариства Київхліб «Булочно-кондитерський комбінат» та оцінка його кредитоспроможності.

Для досягнення поставленої  мети в роботі необхідно вирішити наступні завдання:

 

- висвітлити сутність і значення  кредитоспроможності підприємства  та системи критеріїв її оцінювання;

- дослідити сучасні концепції  оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника;

- здійснити загальну характеристику  фінансово-економічної діяльності  ДП ПАТ «Булочно-кондитерський  комбінат»

- проаналізувати фінансовий стан  ДП ПАТ «БКК» та оцінити його кредитоспроможність за різними банківськими методиками;

- дослідити проблеми використання  сучасних методик оцінки кредитоспроможності  вітчизняних підприємств та шляхи  їх вирішення; 

- обґрунтувати напрямки удосконалення  методики рейтингової оцінки кредитоспроможності ДП ПАТ «БКК».

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та методичних аспектів щодо здійснення оцінки кредитоспроможності підприємства.

Дослідженню питань щодо оцінки кредитоспроможності  позичальників банківських установ  присвячено праці багатьох зарубіжних авторів, зокрема  В.Бівера, Л. Гапенські, П. Роуза, Дж. Ф.Сінкі. Дана тема знайшла відображення в працях багатьох вітчизняних науковців, серед яких В. Вітлінський, А. Мороз, В. Галасюк, В. Пернарівський, О.Дзюблюк, В.Кочетков, та ін. Однак проблему ще не можна вважати достатньо вивченою, оскільки й досі в теорії та практиці немає єдиного підходу до визначення системи показників, котрі комплексно характеризували б кредитоспроможність позичальників, окрім того, дотепер фінансово-кредитні установи майже не враховують галузеві аспекти при оцінці кредитоспроможності позичальників.

Методи  дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців з питань управління кредитоспроможністю підприємств.

 

В курсовій роботі застосовувались  такі методи: монографічний, порівняльний, класифікаційний (статистичний), моделі комплексного аналізу, засновані на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту, а також такі методи аналізу фінансового стану як горизонтальний та вертикальний методи.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, нормативні документи міністерства фінансів та Національного Банку України. В роботі використано статистичні та аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, фінансова звітність ДП ПАТ «БКК» за 2009 – 2010 рр., а також інформаційною базою виступили методики оцінки кредитоспроможності вітчизняних та іноземних комерційних банків, монографічні дослідження статей, роботи та наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів з обраної теми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Економічний зміст поняття «кредитоспроможність» підприємства та система критеріїв її оцінювання

 

У сучасних умовах господарювання фінансовий сектор, у тому числі i така його складова, як установи банків, є  важливим інфраструктурним елементом, що забезпечує стрімкий розвиток ринкової економіки. 3 переходом до нових умов господарювання кредитні відносини стають активним фактором підвищення ефективності функціонування суб'єктів підприємницької діяльності.

У процесі своєї діяльності суб'єкти господарювання можуть опинитися в ситуації недостатнього фінансування потреб за рахунок власних pecypciв, що призводить до залучення ними кредитних.

Одним iз суб'єктів  кредитних відносин є банківська установа, яка акумулює кредитні ресурси i передає їx у тимчасове користування підприємству. Кредитування є найбільш дохідною статтею активу банку i одночасно — це одна з найризикованіших операцій банків України на сучасному eтапі ix діяльності. Основним критерієм у формуваннi відносин між кредитором i клієнтом є кредитоспроможність позичальника.

Розвиток кредитної  системи країни та орієнтація на ринковий характер економіки вимагають більш обгрунтованих підходів до проблем оцінки установами банків кредитоспроможності позичальника.

Значний внесок у розробку питань сутності та оцінки кредитоспроможності позичальників зробили такі сучасні закордонні економісти: Е. Бpiгхeм, Л. Гапенські [28], П.С. Роуз [20], Дж.Ф. Сінкі [21], Ж. Матук [15,16].

 Дослідженню питань  щодо оцінки кредитоспроможності  позичальників банківських установ  присвячено також багато вітчизняних наукових праць. Ця проблема набула широкого висвітлення в монографіях i підручниках таких українських авторів, як В.В. Вітлінський та О.В. Пернарівський [14], О.В. Дзюблюк [7], A.M. Мороз [2] та ін.  Заслуговують на увагу розробки російських науковців, а саме: В.Н. Єдронової [9], O.I. Лаврушина [3], Г.С. Панової [17], В.М. Усоскіна [26] та ін.

Слід зазначити, що серед  вчених-економістів немає однозначного розуміння сутності поняття кредитоспроможності. Існують piзнi підходи щодо визначення даної категорії, які базуються на певних критеріях, що формують сутність кредитоспроможності, а саме: платоспроможність, дієздатність та правоздатність позичальника при здійсненні кредитної операції, його ділова репутація, наявність забезпечення кредиту, здатність позичальника генерувати грошовi потоки.

Ще наприкінці XIX ст. Н.Х. Бунге в роботі "Теорія кредиту" зазначив, що кредитоспроможність позичальника, перш за все, грунтується на моральних  якостях клієнта i його здатності  відтворити авансові кошти для погашения боргу [2]. Існують piзнi тлумачення категорії кредитоспроможності.

Так, у роботі Л. П. Бєлих  кредитоспроможність розглядається  як спроможність компанії або приватної  особи залучати позиковий капітал i в майбутньому належним чином  обслуговувати свій борг [25].

У словнику-довіднику  фінансового менеджера зазначається, що кредитоспроможність — система  умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал i повертати  його в повному обсязі у передбачені  терміни [22].

Автори А. Градов i Б. Кузін кредитоспроможність позичальника розглядають як його спроможність повністю i в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями [23].

У навчальному посібнику  «Статистика банківської діяльності»  зазначається, що кредитоспроможність підприємства чи банку – це наявність передумов для отримання кредиту та здатність повернути його. Тому вона визначається наступними показниками, які характеризують позичальника:

  • акуратність у розрахунках за раніше отримані кредити, його поточний фінансовий стан;
  • здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел [6].

В. Галасюк [5] вважає, що кредитоспроможність - це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязi й у визначений кредитного угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Отже, для банку, який надає позику, важливо, щоб позичальник був не лише платоспроможним, а й кредитоспроможним.

У навчальному посібнику "Кредитування: теорія i практика" наведено наступне визначення кредитоспроможності позичальника — це його здатність повністю i своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Kpiм того, на думку авторів, кредитоспроможність поняття більш вузьке, ніж платоспроможність, адже погашения позики - це лише один з видів заборгованості, яку може мати підприємство (фірма) [13].

Отже, одна група авторів  розуміє під кредитоспроможністю  позичальника «...його здатність своєчасно i повно розраховуватися за своїми зобов'язаннями». Але це твердження не розкриває наявних розбіжностей між платоспроможністю i кредитоспроможністю відповідно до їхньої сутності. Так, поняття "платоспроможність" охоплює спроможність юридичної чи фізичної особи вчасно погасити вci види заборгованості, тоді як кредитоспроможність характеризує лише здатність погашення позичкової заборгованості. У даному розумінні кредитоспроможність - поняття вужче, ніж платоспроможність [27].

Інша група авторів  вважає, що «...кредитоспроможністю  є оцінювання банком позичальника з точки зору можливості й доцільності надання йому кредиту i визначає ймовірність повернення позик i виплати відсотків по них у майбутньому» [17]. Кредитоспроможність оцінюється з точки зору банку, якого, передусім, цікавить не спроможність позичальника "залучати" кошти, а його здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

На законодавчому piвнi поняття кредитоспроможності визначено  у Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279. Згідно з даним Положенням кредитоспроможність визначається як «наявність у позичальника (контрагента) банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит i відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки» [18].

Таке визначення відповідним  чином відображає сутність поняття  кредитоспроможності. Його застосування має не лише важливе теоретичне, але й практичне значення, оскільки визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а, отже, i його результати.

Кредитоспроможність прямо  пов'язана з фінансово-господарським  станом підприємства - сукупністю характеристик, які розкривають його забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для ефективного функціонування, ефективністю використання власних i залучених pecypciв, фінансово-господарськими зв'язками з іншими суб'єктами господарської діяльності, платоспроможністю, прибутковістю, фінансовою стабільністю та діловою активністю.

Фінансово-господарський  стан підприємства може бути стійким  чи дуже добрим; недостатньо стійким  чи задовільним; нестійким чи сумнівним; кризовим чи незадовільним, що залежить від багатьох факторів:

  • виду діяльності
  • виду pecypciв, що використовуються у процесі виробництва;
  • ефективності управління підприємством;
  • кон'юнктури ринку;
  • загальної економічної ситуації у країні тощо.

Зазначені фактори впливають i на кредитоспроможність позичальника.

До основних критеріїв  оцінювання кредитоспроможності позичальника належать такі:

  • забезпеченість позичальника власними коштами щонайменше на 50% від загальної суми витрат, які він здійснює;
  • репутація позичальника (кваліфікація та здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);
  • оцінка продукції, яка випускається, наявність замовлень на її реалізацію, характер послуг, що надаються (конкурентоспроможність на 
    внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію та послуги, обсяги експорту, ступінь залежності попиту на продукцію від сезонності та ін.);
  • економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність або потенційна можливість джерел для фінансування та капіталовкладень);
  • ринкова кон'юнктура (перспективи розвитку ринку даного товару 
    чи послуги, позиціювання товару чи послуги позичальника, темпи 
    зростання ринку, сезонність та iншi фактори, що впливають на його розвиток) [1].

Також мають бути враховані  фактори суб'єктивного характеру:

  • ефективність системи управління;
  • ринкова позиція позичальника i його залежність від циклічних та 
    структурних змін в економіці та галузі;
  • професіоналізм керівництва;
  • склад засновників;
  • історія погашения кредиторської заборгованості в минулому [1].

Кредитоспроможність як складне та багатоаспектне явище  дозволяє банківській установі визначити коло показників, які враховуються при оцінці конкретного позичальника.

Класифікація видів  кредитоспроможності позичальника за основними ознаками наведена в  табл. 1.2.

               

 

 

Таблиця 1.2

Класифікація  видів кредитоспроможності за основними ознаками

Ознака

Вид

За строком запозичення коштів

- комерційна (короткострокова)кредитоспроможність; 

- інвестиційна (довгострокова) кредитоспроможність

За статусом кредитора

- кредитоспроможність, що оцінюється  приватною особою;

- кредитоспроможність, що оцінюється  підприємством;

- кредитоспроможність, що оцінюється  кредитною організацією;

- кредитоспроможність, що оцінюється  державою

За регіональною приналежністю  позичальника

- кредитоспроможність національного  позичальника;

- кредитоспроможність іноземного  позичальника

За статусом позичальника

- кредитоспроможність корпоративного  позичальника;

- кредитоспроможність індивідуального  позичальника

За масштабом діяльності корпоративного позичальника

- кредитоспроможність великого позичальника;

- кредитоспроможність середнього  позичальника;

- кредитоспроможність малого позичальника

За сферою діяльності корпоративного позичальника

- кредитоспроможність виробничого  підприємства;

- кредитоспроможність підприємства, працюючого у сфері торгівлі i послуг;

- кредитоспроможність фінансової  організації


 

Слід зазначити, що до основних класифікаційних ознак  можна віднести такі: строк запозичення  коштів; статус кредитора та позичальника; регіональну та галузеву приналежність; масштаб діяльності. Така класифікація дозволяє враховувати специфіку різних аспектів кредитоспроможності при прийнятті конкретного кредитного рішення.

Кредитоспроможність позичальника залежить від багатьох факторів, кожен  з яких повинен мати оцінку i бути дослідженим.

Таким чином, достовірність  оцінки кредитоспроможності позичальника впливає як на результат кредитної  угоди, так i на ефективність кредитнoї  діяльності банку в цілому. Kpiм  того, точність оцінки важлива i для  позичальника, оскільки від неї залежить прийняття рішення про отримання кредиту.

 

1.2. Сучасні концепції  оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника

 

На сучасному етапі  розвитку економіки при організації  кредитних відносин використовується значна кількість підходів та методів  щодо визначення оцінки кредитоспроможності позичальника. Вдалою, на наш погляд, є запропонована професором I.B. Вишняковим класифікація підходів до оцінки кредитоспроможності позичальника (рис. 1.1) [11].


Рис. 1.1. Підходи до оцінки кредитоспроможності позичальників

 

Серед існуючих вітчизняних  та зарубіжних методів i моделей оцінки кредитоспроможності позичальників  виділяють наступні:

  • класифікаційні (статистичні) методи оцінки, до яких належать рейтингові (бальні) системи оцінки та моделі прогнозування банкрутств;
  • моделі комплексного аналізу (на основі "напівемпіричних" методологій, тобто які базуються на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту): "правило п'яти Ci", PARTS, CAMPARI, MEMO RISK, PARSER, система 4FC [11].

Отже, сучасні підходи  до методології оцінки кредитоспроможності  позичальників у банківських  установах базуються на комплексному застосуванні кількісних i якісних показників.

Використання різних підходів у комплексі дає можливість здійснити та доповнити оцінку кредитоспроможності позичальника, виходячи iз реальних умов господарювання, що постійно змінюються.

Класифікаційні моделі дають можливість диференціювати позичальників  за відповідними ознаками, а саме:

  • залежно від ix категорій, що встановлюється за допомогою розрахунку фінансових коефіцієнтів та визначення ix рангів на базі рейтингових моделей;
  • залежно від ймовірності настання банкрутства на основі прогнозних моделей.

Застосування класифікаційних  методів оцінки кредитоспроможності  позичальника ставить за мету напрацювання стандартних підходів для об'єктивної характеристики позичальників, пошуку кількісних критеріїв для поділу майбутніх клієнтів на основі наданих ними матеріалів на надійних i ненадійних, тобто таких, які підпадають під ризик банкрутства, й тих, для кого загроза банкрутства малоймовірна.

Рейтингова (бальна) оцінка підприємства-позичальника визначається на основі розрахунку системи фінансових коефіцієнтів i переведения їx у бали. Бали обчислюються шляхом множення значення показника на його вагу в інтегральному показнику (рейтингу) [10].

Цінність рейтингової процедури полягає у використанні технологій, які оцінюють не тільки кількісні показники, але i якісні фактори, що дозволяють врахувати всю сукупність ризиків, пов'язаних з діяльністю позичальника. Рейтингові моделі не оцінюють кредитоспроможність позичальника на якусь конкретну поточну дату, а дають можливість оцінити ймовірністъ невиконання позичальником його зобов'язань у майбутньому.

Слід зазначити, що у  світовій практиці для оцінки кредитоспроможності  позичальника  на  основі  фінансових  коефіцієнтів  банки використовують п'ять груп коефіцієнтів, а саме: ліквідності, обертання, фінансового важеля, прибутковості та обслуговування боргу.

Модифікацією рейтингової  оцінки є кредитний скоринг (credit scoring) — технічний прийом, запропонований американським економістом Д. Дюраном на початку 40-х років для відбору позичальників за споживчим кредитом [26]. Вітчизняні банки досить широко застосовують даний метод при проведенні оцінки кредитоспроможності юридичних та фізичних oci6 у споживчому кредитуванні.

Кредитний скоринг - це одна iз складових процесу прийняття  рішень про видачу кредиту, основним завданням якого є відбір небажаних  для банку позичальників. Така оцінка здійснюється за допомогою скорингових таблиць, що поділяються залежно від вміщеної в них інформації на оціночні, індивідуальні та типові. Метою процесу розробки скорингових таблиць є визначення найбільш повного профілю ризику кожного клієнта. Результатом застосування скорингу є визначення вирогідності того, що кредитна операція закінчиться «поверненням в строк» чи «дефолтом» [8].

Відмінність кредитного скорингу від рейтингової (бальної) оцінки полягає в тому, що у формулу  рейтингової оцінки замість Кі (значення i-го показника) підставляється Ві - приватна бальна оцінка i-гo показника. При цьому для кожного показника визначаються декілька інтервалів значень, i кожному інтервалу відповідає певна кількість балів або визначається клас (1, 2, 3...). Практично, об'єднуючи piзнi скорингові оцінки в класи, отримуємо рейтингові оцінки.

Якщо одержаний позичальником  рейтинг (кредитний скоринг) нижче  встановленого фахівцями i експертами банку нормативного значення, то такому позичальнику в кредиті буде відмовлено. Якщо ж його оцінка відповідає встановленим нормативам, то його кредитна заявка буде задоволена. Особливістю даного методу є одночасне визначення процентної ставки за кредитом i виду забезпечення відповідно до рівня інтервалу, в якому знаходиться позичальник.

Перевагою рейтингових (бальних) моделей є простота їх застосування, яка проявляється в тому, що на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів та використання вагових показників у загальному iнтегральному показнику швидко визначається клас позичальника. Але для розрахунку рейтингу беруть тільки тi значениня, які відповідають встановленим нормативам. Наприклад, невідповідність коефіцієнта поточної ліквідності значенню «2 i більше», а забезпеченості власними засобами значенню «0,1 i більше» є підставою для визнання підприємства банкрутом незалежно від значень інших коефіцієнтів.

Слід зазначити, що для підприємств торгівлі та сфери послуг, малого та середнього бізнесу більш вдалим є проведення оцінки фінансового стану позичальника методом аналізу грошового потоку.

У зв'язку iз складністю прогнозування зміни платоспроможності позичальника банку доцільно здійснювати оцінку грошових потоків підприємства. Тому при аналізі фінансового стану клієнта з точки зору його спроможності в майбутньому необхідно своєчасно розраховуватися за одержані кредити головна увага повинна бути приділена оцінці здатності позичальника генерувати потоками грошових коштів, що є первинним джерелом погашення кредиту i відсотків. Ця оцінка грунтується на даних про рух коштів у минулому (обсяг реалізації, собівартість продукції, прибутки, склад дебіторської i кредиторської заборгованості, обсяги ліквідних активів, позичені кошти), а також аналогічних планових показниках на період кредитування (техніко-економічне обгрунтування кредиту, бізнес-план, тощо) [27].

Основним джерелом погашення кредиту позичальника є грошові надходження на поточний рахунок, тому з метою оцінки можливості надання кредиту доцільно розраховувати співвідношення виплат, які мають здійснюватись за кредитом, i надходжень на рахунок.

Стійке перевищення надходжень над витратами свідчить про стабільний фінансовий стан i кредитоспроможність клієнта, коливання — низьку кредитоспроможність, систематичне перевищення вибуття над надходженням – не кредитоспроможність. Середня позитивна величина загального грошового потоку показує, в якому poзміpi позичальник може погашати свої боргові зобов'язання. На основі співвідношення величини загального грошового потоку i розміру боргових зобов'язань клієнта визначається клас кредитоспроможності.

Величина співвідношення обсягу валового грошового потоку i розмipy боргових зобов'язань клієнта (X) розраховується за формулою:

X=Валовий грошовий потік / Боргові зобов’язання клієнта

Клас позичальника визначається залежно від величини отриманого значения показника (X), характеристика якого наведена в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

 Визначення класу позичальника на основі аналізу грошових потоків

Значення показника X

Клас

0,75

1

0,30

2

0,25

3

0,20

4

0,15

5


 

Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновки про слабкі місця в управлінні фінансами позичальника.

Щоб розв'язати питания  про доцільність i розмір надання кредиту на відносно тривалий строк, аналіз грошового потоку здійснюється не тільки на основі фактичних даних за минулі періоди, a i на основi прогнозних даних на плановий період. Фактичні дані використовуються для оцінки прогнозних даних. В основі прогнозу величини окремих елементів надходження i вибуття коштів покладене їx середнє значения за минулі періоди та плановані темпи зростання виручки від реалізації.

Прогнозні моделі банкрутства використовуються для оцінки якості потенційних позичальників i базуються на статистичних методах, найбільш поширеним з яких є множинний дискримінантний аналіз (МДА), відомий також як «кластерний аналіз» [24].

Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з достатньою ймовірністю можна передбачити банкрутство підприємств [10].

Для застосування множинного дискримінантного аналізу (МДА) необхідна достатньо репрезентативна вибірка підприємств, диференційованих по галузях та обсягах виробництва. Складність використання даного підходу полягає в тому, що усередині галузі не завжди можливо знайти достатню кількість збанкрутілих підприємств, щоб розрахувати коефіцієнти peгрecii [93].

Аналогічний метод дослідження може бути проведений i в умовах економіки України, але при цьому відповідні показники та їx граничні значення вимагають свого попереднього визначення на основі статистичних методів обробки емпіричних даних.

На Заході найвідомішими з таких МДА є Z-модель Альтмана i модель нагляду за кредитами Чессера.

У 1977 poцi групою вчених, а саме: Альтманом, Хольдерманом i Нарайаною було запроваджено «7-аналіз», відомий під назвою модель Альтмана. Z-модель Альтмана мае вигляд [21]:

Z = 1,2х1 +1,4х2 +3,3х3 +0,6х4 +1,0х5

Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства