Митна справа

Змімт

Вступ……………………………………………………………………3

Розділ 1.Організація митного контролю за товарами, що               

        переміщуються   через митний    кордон   України…………..5

1. Митний контроль: поняття мета його здійснення, функції та об’єкти митного контролю……………………………………………………….......5
2. Організація митного контролю…………………………………………….13
3. Зони митного контролю…………………………………………………….19

Розділ 2. Здійснення  митного   конролю товарів, що

        переміщуються через   митний кордон України…………....25

1. Огляд,  переогляд товарів,  транспортних      засобів,   ручної   поклажі,   

     багажу………………………………………………………………………...25

2. Особистий огляд та інші форми митного     контролю. Індетифікація   

     товарів, транспортних засобів,під час здійснення митного контролю…27

3. Особливі процедури митного контролю………………………………..…39

Розділ 3. Митний контроль за особистими речами та іншими

        предметами, що переміщуються громадянами через                                    

        митний кордон України………………………………………....41

1. Декларування особистих речей та інших предметів. Митна декларація:

     поняття    призначення,  порядок     заповнення   та   прийняття  до  

          оформлення, особливості використання…………………………………41

2. Порядок митного контролю, митного оформлення та пропуску

     особистих речей та інших предметів, що вивозяться громадянами  за  

          межі митної території України…………………………………………….47

3. Умови ввезення громадянами особистих речей та інших преметів   на  

     митну територію України…………………………………………………..51

Висновки………………………………………………………….58

Рекомендації……………………………………………………...59

Список використаних джерел………………………………………..60

Вступ

  Із становленням України як незалежної держави, розкріпаченням економічної активності населення та міграційної політики особливого значення набуло забезпечення її економічної самостійності, невід'ємним елементом якої є митна система. Відповідно до розділу VI Декларації про державний суверенітет України Україна самостійно створює банківську (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет. Отже, самостійний розвиток України з самого початку пов'язувався із її суверенітетом у зовнішньоекономічній діяльності, де особливого значення набуває митна справа, основу якої складає митне законодавство.

    Актуальність теми. Митна справа ― це відносини, що складаються в системі зовнішньоекономічних відносин, важлива ланка в міжнародному співробітництві на регіональному та національному рівнях. Вона складається з митної політики, міжнародних правил, зовнішньоторгівельних угод, порядку та умов переміщення через митні кордони товарних, транспортних, фінансових та інформаційних потоків, а також із загальноприйнятних заходів тарифного та нетарифного регулювання, експортного контролю тощо.

  Вивчення митної справи набуває особливої актуальності в сучасних умовах, оскільки її об’єктивно зростаюча роль у внутрішньоекономічних процесах та розширення діапазону її впливу на зовнішньоекономічну діяльність зумовили, в свою чергу, необхідність підходу до регулювання всього складного та неоднорідного комплексу відносин, пов’язаних безпосередньо з реалізацією митної справи. Врахування цих обставин є необхідною умовою проведення ефективної митної політики. Кількісне зростання зовнішньоекономічних зв’язків, суттєві якісні зміни вимагають активного втручання держав у процес регулювання цієї діяльності з метою оптимізації, підвищення ефективності засобів, форм та інструментів.

  При проведені в життя митної  політики митні органи України  розв’язують такі головні завдання: виконання та контроль за додержанням  законодавства України;забезпечення  виконання зобов’язань , передбачених  міжнародними договорами України  з питань митної справи, сприяння  відповідно до захисту інтелектуальної  власності учасників зовнішньоекономічних  зв’язків здійснення митного  контролю та митного оформлення  товарів і транспортних засобів,  що переміщуються через митний  кордон України, боротьба з контрабандою та порушення митних правил.

    Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової роботи є дослідження  організації митної справи в Україні, роботи митнох органів України в сфері попередження скоєння митних злочинів.

     Для досягнення поставленої мети  було вирішено такі завдання:

• Розкрити зміст, функції та об’єкти митного контролю
• Дослідити особливі процедури митного контролю
• Розкрити зміст митної декларації
• Розробити шляхи підвищення ефективності управління митною справою в Україні

     Обєктом дослідженняє організація  управління в митній справі  України.

Предметом дослідження є правові засоби, порядок здійснення митного контролю, митного оформлення та пропуску речей  та інших предметів, що переміщуються  громадянами через митний кордон України.

      Курсова робота складається з  вступу, трьох взаємопов’язаних  розділів, висновків. У першому  розділі висвітлюється організація  митного контролю за товарами, що переміщуються через митний  кордон Україн. Другий розділ відображає здійснення митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України. У третьому розділі викладено митний контроль за особистими  речами та іншими предметами, що переміщуються громадянами через митний кордон України.

     Методологічною основою курсової  роботи є сукупність прийомів  і методів наукового пізнання, застосування яких засноване  на діалектиці.

                                                    Розділ 1

Організація митного контролю за товарами, що переміщуються через  митний кордон України

1. Митний контроль: поняття мета його здійснення, функції та об’єкти

митного контролю

   Категорію «контроль» в контексті реалізації митної політики держави слід розуміти в широкому та у вузькому розумінні слова. З одного боку, мова може йти про контроль як основний засіб забезпечення законності та дисципліни в сфері управління митною справою. З іншого — як діяльність посадових осіб митного органу, здійснювана у встановленій послідовності й спрямована на забезпечення дотримання чинного законодавства, яке регламентує порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.

  У чинному МК поняття митного контролю визначено таким чином: митний контроль — це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п. 15 ст.1 МК).

Таким чином, одне із основоположних понять в митному праві означено, виходячи з суб'єктного складу митного  контролю та його головної мети. Відповідно до ч. 2 ст. 12 МК до митних органів належать спеціально уповноважений центральний  орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці. Вони, згідно з ч. 2 ст. 11 МК, реалізуючи митну політику України, виконують одне з основних своїх  завдань: виконання та контроль за додержанням  законодавства України з питань митної справи. Крім того, митні органи є державними контролюючими органами виконавчої влади

Митний  контроль є різновидом державного контролю, отже, він має здійснюватися на принципах: законності, системності, систематичності, дієвості, гласності.

Водночас  митному контролю властиві й специфічні принципи, що відрізняють його від  деяких інших видів державної  контрольної діяльності: вибірковості, мінімізації митних процедур, безперервності

Принцип вибірковості означає, що при  проведенні митного контролю митні  органи вправі самостійно визначити  форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення дотримання митного  законодавства України, інших нормативно-правових актів, в тому числі и міжнародних, контроль за дотриманням яких покладено  на митні органи.

  Основна мета митного контролю — перевірка та виявлення за допомогою різних форм контролю відповідності проведених митних операцій та дій митному законодавству; дотримання фізичними та юридичними особами, які беруть участь у митній діяльності, встановлених митних правил і процедур, тобто порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

  Інститут митного контролю розуміється подвійно: по-перше, як загальний статус (правовий режим) переміщуваних через митний кордон товарів і транспортних засобів. По-друге, як сукупність перевірочних заходів. Митні органи, беручи участь у формуванні митної політики держави та безпосередньо її реалізуючи, здійснюють різносторонню діяльність, якій властиві певні особливості. Безумовно, діяльність митних органів – це державно-владна діяльність, яка спрямована на реалізацію функцій держави у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин.

  Головна мета діяльності митних органів, як і будь-яких органів виконавчої влади – це найбільш повне та адекватне задоволення всіх суспільно значущих потреб громадськості так званого “публічного” характеру через усебічне забезпечення пріоритету прав та законних інтересів людини, у нашому випадку в сфері митно-правового регулювання суспільних відносин. Крім того, система митних органів покликана виконувати ряд специфічних цілей, пов’язаних з участю у формуванні державної митної політики та її безпосередньою реалізацією. До таких специфічних цілей, належить: точне та неухильне виконання вимог митного законодавства;

забезпечення  реалізації прав та законних інтересів  громадян та суб’єктів ЗЕД, пов’язаних з переміщенням через митний кордон товарів, предметів і транспортних засобів;

раціональної  й ефективної роботи об’єктів, що знаходяться  під їх управлінським впливом;

створення оптимальних умов для їх власної  організації та функціонування тощо.

  Неоднорідність та різноманітність керованого середовища обумовлює існування численних класифікацій цілей. Так, розрізняють об’єктивну та суб’єктивну мету, загальну і спеціальну, ближню та віддалену. Саме складний характер потреб суспільного середовища зумовлює існування “дерева цілей”, яке можна побудувати шляхом диференціації цілей. Зважаючи на це, на нашу думку, найбільше значення для дослідження ієрархії мети діяльності митних органів має класифікація мети діяльності, здійснена з урахуванням джерела виникнення та змісту . Ця класифікація мети структурована за спадною (від більш складної до менш складної і в той же час похідної) та в логічній послідовності (коли попередня детермінує наступну). Відповідно до цього розрізняють такі різновиди мети:

– суспільно-політичну, що охоплює комплексний, цілісний, збалансований і якісний розвиток суспільства;

– соціальну, що відображає вплив суспільно-політичної мети на соціальну структуру суспільства, взаємовідносини її елементів, стан і рівень соціального життя людей;

– економічну, що характеризує і затверджує систему економічних відносин, які забезпечують матеріальне підґрунтя реалізації суспільно-політичних та соціальних цілей;

– виробничу, що полягає у створенні та підтримці активності тих керованих об’єктів, які відповідають вищезгаданим цілям і сприяють їх здійсненню;

– організаційну, спрямовану на вирішення організаційних проблем у суб’єкті та об’єкті управлінського впливу, побудову відповідних функціональних та організаційних структур;

– діяльнісно-праксеологічну, що передбачає розподіл і регулювання діяльності між окремими підрозділами та посадами;

– інформаційну, що веде до забезпечення певної мети необхідною, достовірною та адекватною інформацією;

– роз’яснювальну, що вимагає опрацювання знань, мотивів та стимулів, які сприятимуть практичному здійсненню комплексу мети діяльності.

   Під завданням діяльності митних органів слід мати на увазі поняття, яке відображає потреби митних органів у здійсненні конкретно визначених дій, спрямованих на досягнення мети адміністративної діяльності. Фактично завдання конкретизують загальні цілі, локалізуючись у процесі розподілу між елементами системи митних органів.

Таким чином, поняття “мета діяльності митних органів” ширше від поняття  “завдання діяльності”. Саме мета обумовлює існування комплексу  завдань, розв’язання яких і дозволяє досягти сформульованої мети.

    З’ясування правової характеристики функцій митних органів, їх класифікації має вагоме теоретичне та практичне значення, оскільки їх аналіз дозволяє більш глибше дослідити змістовну характеристику діяльності митних органів. Місце, що займають функції в системі діяльності митних органів, можна визначити за допомогою схеми: мета – завдання – функції. Ця схема пояснюється так: мета – це майбутній кінцевий результат, досягнення якого передбачає виконання більш конкретних та чітко визначених робіт – завдань, які можна реалізувати лише шляхом організації їх виконання в певних, чітко визначених напрямах – функціях.

    Під функціями митних органів слід мати на увазі специфічні, відносно самостійні та якісно однорідні складові діяльності митних органів, які характеризуються цільовою спрямованістю на досягнення мети і завдань, що стоять перед ними.

    Функції митних органів – це результат поділу змісту їх діяльності на відносно однорідні, взаємопов’язані напрямки впливу. Вони є втіленням призначення цього різновиду органу виконавчої влади. Зважаючи на це, досить 36 суттєвим є питання видів функцій митних органів, критеріїв їх розмежування, здатності до деталізації тощо.

З позицій  теорії державного управління та науки  адміністративного права, вважаємо, що всі функції, здійснювані митними  органами, залежно від змісту, характеру  та обсягу впливу можна поділити на загальні та специфічні. У загальних  функціях митних органів безпосередньо  відбивається владно- організуюча сутність управління, вони відповідають найбільш загальній меті діяльності керівного  суб’єкта. До таких функцій належить: прогнозування, планування, організація, розпорядництво, керування, регулювання, контроль, координація, облік та інформування. Специфічні функції митних органів  віддзеркалюють особливий зміст  окремих впливів, обумовлених специфікою правовідносин у царині митної діяльності.

Деталізуючи функції митних органів залежно  від їх значення, можна виокремити основні та допоміжні функції. Основні функції митних органів розкривають сутність управлінської діяльності митних органів та їх суспільне призначення, тобто це функції, для виконання яких, власне, й створена система митних органів. До основних функцій митних органів можна зарахувати:

– забезпечення участі у формуванні митної політики держави;

– опрацювання  правового, економічного та організаційного  механізму реалізації митної політики;

– здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів  їх здійснення;

– узагальнення практики застосування митного законодавства  та розроблення пропозицій щодо його удосконалення;

– стягнення  податків і зборів (обов’язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи, контроль за їх своєчасним та повним перерахуванням до відповідних бюджетів;

– забезпечення дотримання порядку переміщення  товарів і транспортних засобів  через митний кордон України;

– створення  сприятливих умов для прискорення  товарообігу та пасажиропотоку через  митний кордон України;

– забезпечення дотримання встановлених законодавством України заборон та обмежень щодо товарів та інших предметів, які  переміщуються через митний кордон України;

– сприяння захисту інтелектуальної власності  учасників зовнішньоекономічних зв’язків, інших юридичних та фізичних осіб;

– здійснення боротьби з контрабандою та порушеннями  митних правил, у тому числі забезпечення виконання заходів, спрямованих  на недопущення незаконного вивезення  за кордон цінностей, що становлять національне, культурне або історичне надбання українського народу;

– здійснення контролю за дотриманням правил переміщення  валютних цінностей через митний кордон України;

– здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів  щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних  інтересів на зовнішньому ринку;

– здійснення ліцензійно-дозвільної діяльності;

– здійснення інформування та консультування з питань митного законодавства, забезпечення необхідною інформацією інших державних  органів, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян;

– ведення  митної статистики;

– ведення  УКТ ЗЕД;

– здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з  України;

– забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з  питань митної діяльності, укладених  в установленому законом порядку;

– здійснення співробітництва з митними та іншими уповноваженими органами іноземних  держав, міжнародними організаціями  у сфері митної діяльності.

   До допоміжних функцій митних органів належать усі види діяльності внутрішньоорганізаційного та фінансово-господарського характеру, а саме:

– здійснення кадрового забезпечення діяльності митних органів, у тому числі й  підготовка наукових та наукового-педагогічних кадрів;

– здійснення фінансово-господарської діяльності;

– забезпечення правового та соціального захисту  працівників митних органів;

– здійснення матеріально-технічного забезпечення;

– забезпечення розвитку митної інфраструктури тощо.

Зважаючи на здійснений аналіз юридичної  літератури та норми чинного законодавства, можемо зробити висновок, що всі  вищезазначені функції митних органів  рівнозначні, взаємопов’язані та взаємообумовлені, адже в сукупності вони становлять узагальнюючу характеристику призначення  й направленості дій митних органів, спрямованих на досягнення об’єктивно обумовлених цілей та завдань  у сфері митного регулювання  суспільних відносин. Вони реалізуються безперервно, взаємодіючи між собою, становлять органічну єдність, закріплюються  в правових актах, об’єктивно необхідні  і внаслідок цього визначають структуру митних органів. [Бойко Валерій Миколайович. Митна справа України: [підруч. для студ. вищ. навч. закл.:у 3 т.] — К. : Видавець Вадим Карпенко, 2006. — 156с.]

     Отже, необхідно відрізняти контроль в митній галузі від митного контролю товарів та інших предметів. Крім того, поряд з обов'язковістю митного оформлення, контрольованість з боку митних органів є одним із принципів переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

Безперечно, порівняння запропонованих вище функцій  митних органів, зіставлення та виявлення  їх спільних рис і властивостей дає  можливість виокремити такі узагальнені  функції митних органів: регулятивну, контрольну, економічну, фіскальну, охоронну і статистичну.

Перелік безпосередньо здійснюваних митними  органами функцій невичерпний і  може розширюватися залежно від  соціально-економічної та політичної ситуації в державі.

                           1.2 Організація митного контролю

   Діяльність митних органів України пов'язана із здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, речей, валюти, цінностей, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

Митне оформлення та митний контроль здійснюються особовим складом підрозділів регіональних митниць, митниць, і є його повсякденною роботою. Як і будь-яка діяльність, робота з виконання митного контролю та митного оформлення потребує належної організації. Тобто всі операції, які здійснюються в процесі митного оформлення та контролю, мають бути належним чином упорядковані та відображені в нормативних актах (документах), технологічних схемах, порядках, що визначають правову основу та послідовність дій співробітників митниці. Така робота проводиться в митних органах України Управлінням організації митного контролю Держмитслужби України та відділами організації митного контролю регіональних митниць. У митницях функція з організації митного контролю покладається на одного із заступників начальника митниці або на один чи декілька спеціально створені підрозділи (відділ, сектор).

  Управління організації митного контролю Державної митної служби України підпорядковується заступнику Голови ДМСУ, відділ організації митного контролю регіональної митниці — начальнику регіональної митниці та одному із його заступників. Структура Управління організації митного контролю затверджується Головою ДМСУ (рис, 2.1), відділу організації митного контролю — начальником регіональної митниці.

      Основними завданнями і напрямками організації митного контролю є:

• підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури;
• аналіз діючих та впровадження передових форм і методів митного контролю та заходів підвищення їх ефективності;
• запровадження технологій митного контролю та митного оформлення;
• організація взаємодії митних органів (підрозділів) зі службами прикордонного, санітарного, фітосанітарного, радіологічного, ветеринарного, екологічного контролю, іншими контрольними службами та правоохоронними органами при здійсненні митного контролю;
• розробка і запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення;
• удосконалення видів особистих митних забезпечень, форм їх застосування.

Підготовка  проектів законодавчо-нормативних  актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури здійснюється на регіональному (регіональні митниці, митниці) та центральному (центральний апарат ДМСУ) рівнях. Регіональні митниці на підставі практичної роботи оперативних підрозділів збирають, узагальнюють, систематизують та аналізують інформацію щодо діючого порядку митного оформлення та контролю, розвитку інфраструктури регіональної митниці та підпорядкованих їй митниць, виявляють проблемні питання, визначають передовий досвід і готують пропозиції ДМСУ щодо вирішення проблемних питань, розповсюдження передового досвіду, вдосконалення порядку митного контролю та митного оформлення. Передові форми та методи митного контролю, а також заходи з підвищення їх ефективності впроваджуються регіональною митницею у практику роботи підпорядкованих митниць. На підставі отриманої від митниць інформації ДМСУ (управління центрального апарату) готує проекти законодавчих актів і нормативні акти з питань митної справи й організації та розвитку митної інфраструктури. Одним з елементів митної інфраструктури є пункт пропуску через державний кордон України — це територія або частина території прикордонної залізничної, автомобільної станції, морського, річкового порту (аеропорту) з комплексом будівель, споруд та інженерно-технічних засобів, де здійснюються визначені законодавством види контролю з метою пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

                             Пункти пропуску поділяються:

• за видами транспортного сполучення — на залізничні, автомобільні, морські, річкові, повітряні, пішохідні;
• за категоріями поїздок — на міжнародні (пропуск через кордон громадян і транспортних засобів усіх держав), міждержавні (пропуск через кордон громадян і транспортних засобів України і суміжної держави), місцеві (спрощений пропуск через кордон громадян України і суміжної держави, які проживають у прикордонних областях, районах, та транспортних засобів, що їм належать);
• за характером транспортних перевезень — на пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські;
• за режимом функціонування — на постійні, тимчасові, цілодобові й такі, що працюють у визначений на підставі двосторонніх договорів час.

Одним із напрямків організації митного  контролю є розробка і запровадження  в дію технологічних схем митного  контролю та митного оформлення.

  Технологічна схема — це встановлена керівництвом митного органу, обов'язкова для виконання послідовність дій співробітників підрозділів митного органу під час здійснення операцій митного контролю та митного оформлення. Технологічна схема може регламентувати діяльність як одного окремо взятого підрозділу, так і декількох підрозділів митного органу в комплексі, а також взаємодію підрозділів митного органу з підрозділами інших контролюючих органів (служб): ветеринарної, санітарної, фітосанітарної, екологічної, підрозділами прикордонних військ України та ін. За допомогою технологічних схем, погоджених з відповідними службами, врегульовуються питання взаємодії під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

   Взаємодія — це комплекс організаційних заходів, спрямованих на узгодженість дій різних підрозділів, служб, посадових осіб під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

Результати  митного оформлення, з метою виключення підробок, фальсифікації, потребують спеціального захисту. Такий захист передбачений на особистих митних забезпеченнях особового складу (особистій номерній печатці, штампі «Під митним контролем»). Також використовується захист у вигляді нумерації бланків митних документів (митних декларацій, протоколів про порушення митних правил тощо), нанесення на такі бланки спеціального малюнка, водяних знаків. Робота із запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення є одним із напрямків організації митного контролю. Одним із нових видів захисту, впровадженим Управлінням організації митного контролю ДМСУ, є нанесення на відбитки особистих митних забезпечень та митні документи спеціальних голографічних етикеток з декількома ступенями захисту. Самі митні забезпечення та порядок їх застосування також постійно вдосконалюються Держмитслужбою України. Так, у 1997 р. повністю було змінено форми митних забезпечень на більш досконалі.