Модель оподаткуваня прибутку пiдприэмств

ВСТУП

           Податок на прибуток підприємств, поряд з іншими податками, є елементом податкової системи України й інструментом перерозподілу національного доходу. Даний податок - є прямим, і тому його кінцева сума повністю залежить від кінцевого результату господарської діяльності підприємств і організацій.        Актуальність теми. Питання пов’язані з цим податком мають велике значення як для держави так, як прибуток підприємства є одним з основних дохідних  статей бюджету більшості розвинутих країн, так і для підприємств, так як сума його виплат зазвичай одна з найбільших. При оподаткуванні прибутків підприємств завжди виникає кілька питань. По-перше, визначення об'єкта оподаткування. По-друге, рівень ставок податку і диференціація їх. По-третє, склад податкових пільг та умови надання їх підприємствам.  Податок на прибуток є джерелом формування бюджету, визначає можливості держави у вирішенні задач економічного зростання, розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою досягнення адекватної структури суспільного виробництва. В цих умовах оподаткування прибутку підприємств стає підґрунтям для розв’язання складних питань узгодження інтересів держави і суб'єктів господарювання.       Отже, дослідження даної проблеми, а саме оподаткування прибутків підприємств, є особливо актуальною в наш час, коли і Україна стоїть на шляху подальшого розвитку.          Метою роботи є розроблення математичної моделі щодо вдосконалення оподаткування прибутку підприємств, що дозволить визначити вплив податку на прибуток на стан і розвиток підприємств України, порядок здійснення податкових розрахунків з податку на прибуток підприємства, а також обґрунтувати пропозиції для удосконалення механізму функціонування податку на прибуток, підвищення його регулюючої і стимулюючої ролі в умовах реформування податкового законодавства.      Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• проаналізувати сутність та правові основи оподаткування підприємств як основу податкової системи України;
• виявити проблеми оподаткування підприємств, та чинники що їх визначають;
• провести макроаналіз податку на прибутку підприємств за останні роки;
• дослідити об'єкт оподаткування і його розрахунок;
• дослідити чинний порядок оподаткування прибутку;
• розробити математичну модель оподаткування прибутку підприємств.

Об’єктом дослідження є процес оподаткування прибутку підприємств. Предметом дослідження є механізм оподаткування прибутку підприємств.         Методологічною основою є системний підхід до аналізу фінансових явищ і процесів. Для вирішення поставлених завдань використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Методологічною базою дослідження були також фундаментальні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з проблем оподаткування прибутку підприємств. При дослідженні теоретичних основ функціонування податку на прибуток підприємства використано метод наукової абстракції; методи групування, економічного аналізу, синтезу, порівняння. При  написанні  роботи було використано  закони,  нормативно-правові акти, що регулюють економічні процеси в Україні, навчальні посібники, періодичні видання і інші спеціальні методичні та наукові матеріали.  Структура роботи. Курсова робота присвячена аналізу оподаткування прибутку ресурсів підприємства. Вона включає в себе вступ; главу 1, главу 2, главу 3, висновки та список використаних джерел.

ГЛАВА 1. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

В умовах ринкової економіки будь-яка  держава широко використовує податкову політику як певний регулятор впливу на негативні явища ринку. Податки, як і вся податкова система, є могутнім інструментом управління економікою в умовах ринку.           З досягненням незалежності Україна почала формувати власну податкову політику, і нині економіка нашої держави перебуває на надзвичайно відповідальному етапі становлення ринкових відносин. Податки, як і вся податкова система, є потужним інструментом управління економікою в умовах ринку. Від того, наскільки правильно побудована система оподаткування, залежить ефективне функціонування всього народного господарства.   Податок на прибуток підприємств, поряд з іншими податками, є елементом податкової системи України й інструментом перерозподілу національного доходу. Податок на прибуток – це той податок, який використовується в структурній економічній політиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики, оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроекономічної політики, що є однією із його важливих ознак.              До інших ознак можна віднести: податок є платою за користування певними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, де підприємства здійснюють свою діяльність; податок справляється з прибутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування; ;податок забезпечує досить значну частку надходжень до бюджету.        Наразі, механізм податку на прибуток підприємств регулюються новим Податковим кодексом України, прийнятим у 2011р.  У зв'язку з прийняттям нового ПКУ податок на прибуток підприємств зазнав «революційних» змін, які пов'язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат. Розглянемо основні його положення щодо оподаткування прибутку підприємств,порядок нарахування цього податку, застосування пільг тощо.        Відповідно до Податкового кодексу  платниками податків є: ( табл. 1.1).

Таблиця 1.1               

Платники податків на прибуток підприємств [9].

Відповідно до ст. 134 ПК об'єктом  обкладення податком на прибуток є: 1) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;       2) дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 розд. III ПК [9].      Тобто порівняно попереднім Законом про прибуток при визначенні об'єкта оподаткування більше не застосовуватимуться терміни «валовий дохід» та «валові витрати», а просто «дохід» та «витрати», як у бухгалтерському обліку, а також «собівартість». ст. 14 розд. І ПК, а саме:  - доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (фактично визначення цього терміна збігається з визначенням валового доходу в Законі про прибуток);         - витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Як бачимо, визначення цього терміна відрізняється від визначення терміна «валові витрати», оскільки запроваджує «бухгалтерські» критерії визнання витрат як «вибуття активів або збільшення зобов'язань»;      - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - це витрати, прямо пов'язані із виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розд. III ПК [9].         У Податковому кодексі визначено визначення порядку (дати) формування доходів, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування. Датою отримання доходів є звітний період. У якому такі доходи утворилися, незалежно від фактичного находження коштів. Аналіз складу доходів дає  змогу зробити висновок, що це в основному валові доходи, визначені в Законі про оподаткування  прибутку 1997 року та уточнені в законодавчих документах із оподаткування, прийнятих згодом [9]. Також, у ПК визначено визначення складу витрат операційної діяльності та інших витрат, які враховуються для обчислення об’єкта оподаткування ( оподатковуваного прибутку) [9].      Кодексом максимально наближено правила визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Так, згідно зі ст. 145 ПК розширена класифікація основних засобів у податковому обліку передбачає 16 груп основних фондів замість 4 груп у чинному законодавстві. Облік балансової вартості основних засобів кожної із груп тепер вестиметься за кожним з об'єктів, що входять до складу окремої групи, включаючи вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в оперативний лізинг (оренду), та в цілому по групі як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи [9].   На відміну від попереднього законодавства, сума амортизаційних відрахувань окремо не виділена у визначенні об'єкта оподаткування, оскільки така сума входитиме до складу собівартості та інших витрат. Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, установленого в розділ III ПК, помісячно починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію. З метою нарахування амортизації нематеріальних активів у ПК запроваджено класифікацію таких активів (6 груп) і встановлено терміни нарахування амортизації для кожної із цих груп.( табл. 1.2)

Таблиця 1.2

Мінімально доступні строки корисного використання

 основних  фондів [9].

У Податковому кодексі  (ст. 154) передбачено збереження цілої низки пільгових режимів оподаткування, зокрема звільнення від оподаткування прибутку: отриманого підприємствами та організаціями, заснованими громадськими організаціями інвалідів; отриманого від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва; Чорнобильської АЕС; отриманого за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду «Укриття» для реалізації міжнародної програми - Плану здійснення заходів на об'єкті «Укриття»; державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія» від провадження діяльності з оздоровлення та відпочинку дітей [9].            Як і в попередній редакції Закону про прибуток ПК передбачаються особливості пільгового оподаткування прибутку підприємств, отриманого у зв'язку із впровадженням енергозберігаючих технологій та реалізації енергоефективних проектів. Також збережено особливості оподаткування неприбуткових установ та організацій, виробників сільськогосподарської продукції, збережено норму, згідно з якою суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/переданi на користь резидентів для цільового використання з метою виробництва національних фільмів (у т. ч. анімаційних) та аудіовізуальних творів, включаються до складу витрат у розмірі, що не перевищує 10% оподатковуваного прибутку за попередній податковий рік. Проте на відміну від попереднього законодавства, установлено, що: будь-які витрати зі страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10% вартості виробництва національного фільму) включаються до складу витрат; не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.  На період з 01.04.11 р. до 01.01.16 р. вводяться податкові канікули, тобто застосовується ставка 0% [9]. Для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком із початку року не перевищує трьох мільйонів гривень, а розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають із платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом. Це стосується тих платників, які відповідають одному з таких критеріїв: утворені в установленому законом порядку після 01.04.11 р.; діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб; які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПК та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб [9].  При цьому якщо платники податку, які застосовують нульову ставку податку, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працiвників, з яких хоча б один не відповідає встановленим критеріям, то такі платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за основною ставкою податку.    Згідно зі ст. 151.1 та п. 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК передбачено поступове зниження ставки податку на прибуток до 16% (з 01.04.11 р. застосовувалась ставка - 23%; з 0101.12 р. - 21%; з 01.01.13 р. - 19%; з 01.01.14 р; - 16%). Слід підкреслити, що прибуток за підсумками діяльності у І кварталі 2011 року оподатковувався за ставкою 25%. Окремо слід звернути увагу на те, що розділ XX «Перехідні положення» ПК передбачає, що з 01.04.11 р, платники податку надприбуток підприємств складали наростаючим підсумком та подавали декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: II квартал, ІI і III квартали та ІІ-ІV квартали 2011 року. Тобто у 2011 році такі звітні періоди з податку на прибуток, як півріччя, три квартали та рік, не застосовувалися [9].  Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» 1 квітня 2011 року у зв'язку з набуттям чинності Податковим кодексом України Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратив чинність, крім пункту 1.20 статті 1 щодо визначення цін товарів ( робіт, послуг) цього Закону, який діятиме до 1 січня 2013 року.      Таким чином, в ході впровадження нового Податкового законодавства було досягнуто певного прогресу, навіть серед коротко освітлених вище положень Кодексу з податку на прибуток є кілька позитивних нововведень, зокрема зменшення ставки податку та податкові канікули для багатьох видів підприємств. Безумовно, що інші умови і обмеження спровокують активну роботу щодо створення нових схем оптимізації оподаткування. Але істотних змін на краще найближчим часом не очікується, і не через недосконалість Кодексу, а через сформовані принципи відносин платників і податкових служб.

ГЛАВА 2. ПРОБЛЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Проблема оподаткування прибутку підприємств в умовах нового податкового кодексу України є дуже актуальною.  Це пояснюється багатьма проявами оподаткування прибутку на економічну діяльність як підприємства, так і всього суспільства. По-перше, в тому, що від обґрунтованості і удосконалення оподаткування прибутку в значній мірі залежить наповнення бюджету. По-друге – в системі оподаткування прибутку накопичилося дуже багато протиріч,  які потребують їх узгодження, тобто усунення. Ці протиріччя, як показують дослідження, виникають у двомірному підході,  щодо формування податкової бази і бухгалтерського обліку доходів,  витрат,  активів, зобов’язань і капіталу, які у подальшому їх відображенні залишаються не врегульованими.  Це призводить до суттєвих помилок у визначенні податку на прибуток,  а також до уникнення від його сплати і перекручування фінансової звітності підприємства.

Диспропорції в податковій системі України мають місце  бути вже понад 10 років. Податкова система майже не виконує функції інвестиційного стимулювання, більш того слугує механізмом для створення розгалуженої тіньової економіки та надмірного податкового тиску.

Однією з головних ознак  недосконалого оподаткування є  надто велика частка податку на прибуток підприємств у структурі ВВП та Зведеного бюджету України. Як свідчить статистика останнього десятиліття, його загальні

обсяги, акумульовані в бюджет України, фактично дорівнюють податку  з доходів фізичних осіб. А після  введення пропорційного оподаткування  доходів

з 2004 р. податок на прибуток юридичних осіб навіть кілька років  перевищував подохідний [14].

Ще однією проблемою української податкової системи є незрозуміла практика з надання податкових пільг окремим підприємствам.  Як свідчать цифри,  політика влади мало пов'язана зі стимулюванням інвестиційно-інноваційної моделі розвитку. Лідером в отриманні пільг при сплаті податку на прибуток упродовж останніх років стала сфера фінансової діяльності.  У ній питома вага пільг взагалі перевищувала загальну суму сплаченого податку (у 2009 р. було сплачено 4846,5 млн. грн., а пільг нараховано на суму 8244,6 млн. грн.). Готелі і ресторани також отримували серйозні пільгові преференції, а виробництво машин і устаткування разом з транспортом і зв'язком опинились в категорії аутсайдерів. Тобто основний акцент у наданні пільг було зроблено на сферу споживання. Причому, значну частку з них (67 %) становили пільги неприбутковим підприємствам і банківським установам [15].

Податок на прибуток посідає  друге місце після ПДВ за значущістю у доходах Державного бюджету. Структура доходів загального фонду Державного бюджету України в 2007-2010 рр. відповідно до рис. 2.1 свідчить про тенденцію до зниження питомої ваги податку на прибуток [14].

Рис. 2.1. Питома вага податку на прибуток в доходах загального фонду Державного бюджету в 2007-2010 роках, %.

Питома вага податку на прибуток у 2009 р. знизилась до 19,4 % проти 24,7 % у 2008 р. Унаслідок негативного впливу світової фінансово-економічної кризи на обсяги зовнішньої торгівлі України відбулася переорієнтація економіки на внутрішній ринок, що відповідним чином відображається на структурі наповнення бюджету. У 2009 р. спостерігалось значне погіршення фінансового стану підприємств. Навіть тиск держави на підприємства не допоміг виконати планові показники надходжень податку на прибуток підприємств до Державного бюджету у зв'язку iз зниженням прибутку пiдприємств майже на третину [14].

Ситуація, що склалася з прибутками та збитками підприємств України  у 2008-2010 роках зображена на рис. 2.2

Рис. 2.2 Динаміка прибутків  і збитків підприємств України за 2008-2011 рр. ( млн. грн.).

У 2009 році проти 2008 року прибутки підприємств зменшились з 193669,1 млн. грн. до 14459,2 млн. грн., а вже у 2010 році зросли до 154150,1 млн. грн. Протилежна динаміка відносно збитків, у 2009 році збитки підприємств зросли з 184714,9 млн. грн. до 186473,9 млн. грн., то у 2010 році вони знизилися до 90883,7 млн. грн. Тобто спостерігається позитивна тенденція до зменшення збиткових підприємств у 2010 році [14].

Державний бюджет отримав 32569,8 млн. грн. податку на прибуток підприємств, що на 14886,5 млн. грн. менше, порівняно з 2008 р. Плановий показник за 2009 р. надходжень податку до державного бюджету не довиконано на 9762,5 млн. грн. (рис. 2.3).

До загального фонду Державного бюджету в 2009 р. надійшло 76,6 %

податку на прибуток від  запланованих надходжень. На зменшення обсягу надходжень податку на прибуток у 2009 р. значною мірою мали вплив:

• посилення світової фінансової кризи, яке призвело до істотного зменшення зовнішнього попиту та падіння обсягів виробництва у експорто-орієнтованих секторах економіки (насамперед у хімічному та металургійному);
• спад обсягів промислового виробництва протягом 2009 р. на 21,9 %;
• задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками

2008 р. в сумі 37,2 млрд. грн.;

Рис. 2.3  Динаміка надходження  податку на прибуток підприємств

до Державного бюджету  за 2007-2011 рр.

У 2011р. до Державного бюджету надійшло на 4374,6 млн. грн. більше ніж у 2010р ( або на 10,9%), у 2010 р. Державний бюджет України отримав 39969,2 млн. грн. податку на прибуток підприємств, що на 7399,4 млн. грн.. більше, ніж у 2009 р. тобто за останні три роки спостерігається тенденція росту надходжень податку на прибуток підприємств (рис. 2.3) [14].

На надходження податку  на прибуток підприємств у 2010 р. вплинуло

задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками 2009 р., згідно зі зведеною декларацією по Україні, в сумі 49,4 млрд. грн. Також на стан сплати податку на прибуток вплинуло введення у дію Закону України від 23.06.2009 № 1533-VI "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи", яким запроваджено збільшення величини страхового резерву банків від 20 % до 100 %, що, своєю чергою, призвело до збільшення витрат і, як наслідок, спричинило стрімкий приріст збитків банків за результатами роботи 2009 р. та, відповідно, негативно вплинуло на надходження податку на прибуток банківських організацій у 2010 р. Надходження податку на прибуток банківських організацій скоротились на 1,9 млрд. грн.. у 2010 р [14].

Податковий кодекс України  фактично декларує податкову політику держави, коли на високому рівні тримається не податок на прибуток, а інші податки і збори,  вважаючи,  що поступове зниження податку на прибуток дасть змогу утримати конкурентний рівень українських підприємств,  що,  своєю чергою, з часом знизить тонізацію економіки. Ефективність зменшення ставок податку на прибуток пояснює концепція А. Лаффера: якщо податкова ставка зростає, бізнес або йде у тінь, або згортається і навпаки. Зменшення ставки податку на прибуток приведе до збільшення коштів, які залишаються в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток, і до збільшення надходжень до бюджету з цього податку. В Україні ставка податку на прибуток є вищою, ніж її середнє значення у країнах Європейського Союзу [19].

У результаті зниження ставки податку до 16% Україна буде мати одну з найнижчих номінальних ставок. Найнижчі ставки у ЄС застосовується переважно у країнах Центрально-Східної  як наслідок конкуренції  змагання країн за залучення капіталу  через формування  максимального  сприятливого податкового режиму (рис 2.4).

Рис. 2.4.Ставка податку на прибуток в ЄС.

Оскільки Україна прагне до інтеграції в Європейський Союз, то зменшення ставки податку на прибуток в Україні випливає з того, що вона істотно зменшилась у країнах ЄС протягом останнiх рокiв. Отже, необхідно знизити ставку оподаткування прибутків підприємств в Україні до рівня країн членів Європейського Союзу – 20 % [14].

Кодексом передбачено  поступове зниження ставки податку на прибуток до 16 % (з 01.04.2011 застосовується ставка 23 %; з 01.01.2012-21 %; з 01.01.2013-19 %; з 01.01.2014-16 %). Проте номінальна ставка податку не відображає реальності –  так званої "ефективної"  ставки податку,  яка є значно

вищою. Ефективна ставка залежить від визначення обсягу валових витрат бізнесу, що більші витрати, то менший податок сплачують підприємства. Проблема у тому, що чіткий перелік витрат, які можна зараховувати до валових, є невизначений. Це створює простір для маневру між податківцями та бізнесом. Як наслідок, ефективна ставка податку на прибуток підприємств дуже часто перевищує номінальну, оскільки останнє слово залишається за податківцями.

Також, значною проблемою  сплати податку на прибуток є відсутність взаємоузгодженості між існуючим податковим і бухгалтерським обліком. Наслідком цього є різниця (відповідно до національного стандарту 17 "Податок на прибуток"), яка виникає між бухгалтерським і податковим прибутком, та має назву податкової різниці (постійної або тимчасової) у визначенні активів, зобов'язань, статей доходів і витрат підприємства, і внаслідок чого – відмінність між обліковим і оподатковуваним прибутком. Різниця, яка виникає внаслідок таких розходжень, має істотний вплив на прибуток підприємств і спричиняє труднощі та розбіжності в його оподаткуванні. У новому Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав "революційних" змін,  що пов'язані із необхідністю усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між правилами податкового обліку і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів і витрат. Перехід від методу "першої події" на метод "нарахувань та співставлень" при визнанні доходів та витрат у податковому обліку дасть змогу значно скоротити тимчасові різниці між податковим та бухгалтерським обліком. Це полегшить роботу бухгалтерів і надасть змогу бачити реальну картину фінансово-господарської діяльності підприємств [19].

Наразі доцільно було б використати для економічного зростання політику цільового стимулювання економіки за допомогою податків. До них належать:  прискорена амортизація;  відрахування з прибутку,  що оподатковується; витрати на інвестиції (що пріоритетніші проекти для розвитку економіки, то вищий відсоток відрахувань); надання податкового інвестиційного кредиту;  відрахування з оподатковуваного прибутку всіх витрат,  спрямованих на науково-дослідницьку діяльність;  цільові податкові пільги для підприємств, які здійснюють діяльність у депресивних районах та інші. Унікальність таких методів полягає у тому, що держава свідомо надає підприємцю додаткові кошти з отриманого ж ним прибутку, якщо зекономлені на оподаткуванні ресурси підуть у сферу інвестиційної діяльності.  Таке опосередковане фінансування з державного бюджету для бізнесу більш вигідне, ніж залучені під аналогічні цілі дорогі кредитні кошти.

Вивчення порядку справляння податку на прибуток підприємств свідчить, що в цілому його суттєво вдосконалено. У той же час, невирішеними залишаються проблеми формування доходів і витрат платника податку, врахування в наступних податкових періодах збитків, що утворилися на початок 2011 р., застосування нульової ставки податку на прибуток [19].

Таким чином, за допомогою  певних податкових норм, держава непрямими методами збільшує податкове навантаження на підприємства, сприяє руйнуванню економічних зв’язків юридичних осіб – платників податку на прибуток з фізичними особами - суб’єктами малого підприємництва, що оподатковуються за спрощеною системою. Це негативно впливає на фінансовий стан підприємств та ускладнює їх взаємовідносини з органами державної податкової служби.

Отже, можно зробити висновок, що наразі основними проблемами оподаткування прибутку підприємств є: існування низки протиріч в системі оподаткування, а саме -  відсутність взаємоузгодженості між існуючим податковим і бухгалтерським обліком; проблема формування доходів і витрат платника податку, необґрунтованність  з надання податкових пільг окремим підприємствам, проблема збільшення дохідної бази Державного бюджету, зокрема за рахунок податку, а також проблеми пов’язані із застосуванням нульової ставки податку на прибуток.

РОЗДІЛ 3. МОДЕЛЬ ОПОДАТКУВАНЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Виникнення проблем в  оподаткуванні прибутку підприємтсв  обумовлені впливом такіх факторів, як: розмір ставки цього виду стягнень, обсяг фінансових результатів виробничих установ та організацій до оподаткування, валовий внутрішній продукт, витрати на ННТР і сезонні особливості його дії та адміністрування. ВВП, обсяг прибутку й податкова ставка є регуляторами фіскальної політики щодо податку на прибуток і впливають на обсяги його надходжень із лагом в один квартал [20].

Проаналізуємо фактори, які  впливають на обсяги надходжень від  податку на прибуток фірм і виробничих установ на сучасному етапі розвитку економічної системи України.

Прибуток підприємств  – найбільш вагома складова об’єкта  оподаткування цього виду стягнень і впливає на обсяг надходжень від нього. Унаслідок подвійного обрахунку існують значні розбіжності  між прибутком виробничих установ  згідно з бухгалтерським та податковим обліком. Це є причиною особливостей, притаманних моделюванню надходжень податку на прибуток до бюджету.           Валовий внутрішній продукт (ВВП) – наслідок господарської діяльності, а отже, економічна база для оподаткування. Також ВВП є відображенням рівня розвитку економіки та наявних у ній ресурсів. Між обсягами надходжень від податку, прибутком підприємств і ВВП існує прямий зв’язок.

У перехідних економіках найбільш дієвий інструмент керування обсягами доходів бюджету – податкова ставка. Ставка податку на прибуток підприємств прямо впливає на обсяги надходжень від цього виду стягнень до бюджету. Проте, оскільки її підвищення може впливати на тінізацію доходів, цей інструмент слід застосовувати виважено та комплексно.

Виходячи з наведеної  формули розрахунку прибутку фірм і  виробничих установ, який підлягає оподаткуванню  відповідно до фіскального обліку, сума надходжень від податку на прибуток підприємств залежить також від  норм амортизації. Згідно із податковим кодексом України залежить також від норм амортизації. Згідно із ПКУ, існує диференціація норм на 6 груп активів. Оскільки запровадження інструменту амортизації в основу розрахунку величини податку до сплати відбулося одночасно зі зниженням ставки грошового стягнення, то введення його як окремого фактора впливу недоречне.

Ефективність бюджетної  політики можна оцінити через  використання грошових ресурсів держскарбниці  на інвестиції в економіку, зокрема  інноваційну діяльність, що є визначальною для показників рентабельності фірм і компаній. Нині основну частину  фінансування науково-технічних робіт  проводять на державних підприємствах [20].

Вплив обсягу інвестицій у  розвиток технологій та наукову діяльність на величину прибутку фірм і виробничих установ у попередні періоди відображає те, наскільки ефективно їх було вкладено в економіку, яку віддачу вони мають та чи спроможні приносити додаткові прибутки, з яких відбуватиметься сплата податку на прибуток у майбутньому. Якщо цей показник має позитивний вплив нанадходження обов’язкових платежів до держскарбниці, то інвестиції в інновації здійснюють ефективно, якщо ж негативний – неефективно.

Сезонність надходжень податку  пов’язана з особливостями його адміністрування та специфікою підприємницької  діяльності. До них належать згадані  сплата податку згідно з декларацією за 11 місяців протягом останнього кварталу звітного року, а також виконання планів підприємств щодо прибутків наприкінці року. Вагому частку витрат виробничих установ і організацій становить вартість промислових товарів, що входить у собівартість виготовленої продукції. Індекс цін виробників таких товарів відображає кон’юнктуру ринків різних галузей. Проте високі темпи зростання індексу цін продуцентів часто супроводжуються високим рівнем інфляції, тобто обсяги надходжень від податків у номінальному вираженні також збільшуються [21].

Таким чином, щоб урахувати  тенденції зростання цін, сезонну  складову потрібно зважити на індекс цін виробників промислової продукції.