Монопольний ринок та особливості його функціонування

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна фінансова академія

КУРСОВА  РОБОТА

з дисципліни _______________________________________________________

Тема роботи: _______________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Виконала студентка _______ курсу ______________________________ групи

_______________________________________________            _____________

                              (прізвище, ім’я та по батькові)                                                                 (підпис)                                                       

Оцінка _______________________

Керівник _____________________________________         ________________

                                                                                                                               (підпис)                                   

“_____”______________________ 20__ р.

Міністерство фінансів України

Дніпропетровська державна фінансова академія

Кафедра___________________________________________________________

Дисципліна________________________________________________________

Спеціальність______________________________________________________

Курс___________група_________________________семестр_______________

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу студента

__________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

1.Тема роботи_____________________________________________________              __________________________________________________________________

2.Термін подачі студентом закінченої роботи____________________________

3. Вихідні дані до роботи____________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Зміст  розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які підлягають розробці)________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Перелік графічного матеріалу______________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Дата видачі завдання “__” __________ 200_ р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...……...4

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МОНОПОЛІЙ……..........5

1.1.               Визначення монопольного ринку та його види………………………....5

1.2.              Причини появи й існування монополій……………………………...……8

1.3.              Рівновага в короткостроковому та довгостроковому періоді………….12

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МОНОПОЛЬНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ…….................16

2.1. Особливості функціонування природних монополій в Україні…………16

2.2 Встановлення цін на продукцію природних монополій в Україні…….....21

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МОНОПОЛІЙ В УКРАЇНІ……………………………………………...…………………………..24

3.1.               Соціально-економічні наслідки монополій………………...…………...24

3.2.               Напрями вдосконалення природних монополій в Україні……...……...28

ВИСНОВКИ…………………………………………………………...………....32

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК……………………………………...……........34

ДОДАТКИ………………………………………………………………...……...37

5

4

ВСТУП

Актуальність теми. У будь-яких економічних системах існують певні сектори національного господарства  природні монополії. Природні монополії функціо­нують у житлово-комунальному господарстві, на залізничному, водному та повітряному транспорті, в нафтогазовій галузі, у сфері місцевих телефонних послуг тощо. За оцінками експертів, на ринках природних монополій в Украї­ні на сьогоднішній день виробляється до 8% усього обсягу реалізованих това­рів, робіт і послуг у вартісному вираженні. Природно-монопольна сфера суттєво впливає на соціально-економічний розвиток країни, що обумовлює необхідність державного регулювання галузей природних монополій.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження в даній роботі виступає монопольний ринок.

Предмет дослідження. Предметом дослідження являється сутність та роль монополізму, а також його вплив на економіку України.

Мета. Метою даної роботи є з'ясування сутності та характерних ознак монополії. Дослідити особливості функціонування монополій в Україні та наслідки їх впливу на економіку країни.

Завдання. Виходячи з мети, моїм завданням виступає визначити можливі напрями реформування природно-монопольних галузей.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню сутності, змісту та ді­яльності природних монополій, проблемам регулювання цін і тарифів на продукцію та послуги природних монополій присвячені праці багатьох зарубіжних (В. Баумоля, Дж. Вільсона, X. Демзеца, Б. Депортера, Т. Ділоренцо, Дж. Панзара та ін.) та вітчизняних (В. Базилевича, В. Венгера,   Ю. Крав­ченка, Г. Филюк та ін.) науковців.

Методи досліджень. Основними методами досліджень є емпіричний ( аналіз статей та іншої літератури) та теоретичний методи.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МОНОПОЛІЙ

1.1.               Визначення монопольного ринку та його види

Монополією в економічній теорії називають такий тип будови ринку, в якому існує один і тільки один продавець певного товару. Будучи єдиним постачальником, підприємство монополіст (його також називають монополією) стикається із сукупним попитом всіх потенційних покупців товару в межах даного (національного чи місцевого) ринку, і в цьому значенні воно тотожне галузі [11, 93].

Монополія в чистому вигляді  явище рідке, але на багатьох ринках конкурують лише декілька фірм. Взаємодія фірм на таких ринках може бути складною і нерідко зв'язана з різноманітними аспектами конкурентної стратегії. Однак фірми можуть впливати на ціну і одержувати прибуток за рахунок встановлення граничних витрат [4, 56]. У таких фірм є монопольна влада.

Ми розглянемо фактори, що визначають монопольну владу, критерії її виміру і її вплив на ціноутворення.        

Існує також й інша важлива відмінність між конкуренцією і монополією. В умовах досконалої конкуренції не існує ніяких перешкод входженню в ринок нових виробників [18, 56]. Так, якщо ринкова ціна пшениці піднімається вище величини довгострокових середніх витрат її виробництва, то фермери переключаються з інших зернових на пшеницю. Цей процес спрямований на зменшення різниці в розмірах економічного прибутку у досконало конкурентних галузях. З іншої сторони, на монопольних ринках існують бар’єри входження, які роблять неможливим проникнення на ринок любого нового продавця. В силу цього монополія може мати значний притік прибутку.             
          Монополії бувають різні. Економічні, політичні і технологічні. Глобальні і локальні. Державні і приватні. Абсолютні і відносні. Природні та штучні. Внутрішні та зовнішні. Національні та міжнародні. Монополії влади, управління та власності. Але всі їх можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної.

Природна монополія  це такий ринок, на якому одна фірма спроможна обслуговувати цей ринок краще і дешевше ніж будь-яка сукупність двох чи більшої кількості фірм.             

За умов функціонування монополізм поділяють на два типи – підприємницький, тобто пов'язаний із розвитком підприємств на основі концентрації капіталу і виробництва, та інституційного, який пов'язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників [24].              Йдеться про не однаковий режим оподаткування, субсидії або привілеї з боку держави, пільговий доступ до виробничих і фінансових ресурсів тощо.

За характером і причинами виникнення монополії поділяють на три типи:
• монополія окремого підприємства;             
• монополія як угода;             
• монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.             

Досягнення монополії першого типу нелегко. Це абсолютна монополія й існує вона рідко. Поширеним шляхом створення монопольного становища є угода декількох могутніх фірм. Вона дає можливість швидко створювати ситуацію, коли продавці (виробники) виступають на ринку «єдиним фондом», зводячи нанівець конкурентну боротьбу, насамперед цінову, а покупець перебуває в безальтернативних умовах. Монополія, що базується на диференціації продукту, створює ринок монополістичної конкуренції [5, 30].

За сферою функціонування і причиною виникнення розрізняють природну, адміністративну та економічну монополію.             

Прикладом природних монополій можуть слугувати енергозабезпечення, телефонні послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт і т. д. Заборона або розукрупнення таких монополій є справою економічно недоцільною.

Державний монополізм є найбільш небезпечним і руйнівним для економічних систем [25].             

Економічна монополія зумовлена економічними причинами, вона формується на базі закономірностей господарського розвитку. Основними організаційними формами економічних монополій є:             

Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.             

Синдикат  це об’єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, тобто зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостiйнiсть. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою.             

Трест - це об’єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва i вироблений продукт, виробничу i комерційну самостiйнiсть, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, керування, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дає їм право брати участь у керiвництвi та привласнювати вiдповiдну частину прибутку тресту.             

В наші дні картелі, синдикати, трести втратили своє значення й у чистому вигляді майже не зустрічаються.             

Характерною особливістю сучасного ринку є поєднання, переплетення, взаємопроникнення різноманітних органiзацiйних форм монополій, що свідчить про подальший розвиток, поглиблення процесів монополізації сучасної економіки.             

Ринок з лише одним продавцем і одним покупцем називають двосторонньою монополією. В цьому разі важко передбачити якими будуть ціна та кількість. Двостороння монополія зустрічається рідко.

1.2.              Причини появи й існування монополій

              Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свого існування та розвитку зіткнувся з серйозними проблемами. Саме в той час виникла досить реальна загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування са­мого ринку  конкуренції. На її шляху виникли вагомі та істотні пере­пони у вигляді монополістичних утворень.

Історія монополії вираховуються тисячами років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про неї, відносячи її до “мистецтва наживати майно”. Він зазначав, що “вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію”.

Англійський філософ Томас Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном”.

Проте в обох цих випадках поява монополій пов’язувалась із накопиченням багатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважа­лося панівне становище на ринку.

Взагалі монополістичні тенденції в різних формах та з різною си­лою проявлялися на всіх етапах розвитку ринкового суспільства (з IV тисячоліття до н.е. до останньої третини ХІХ ст.), проте панівними вони стають лише наприкінці ХІХ ст. Саме в цей час (а особливо під час економічної кризи 1873 р.) почалася їх новітня історія. Взаємопов’язаність цих двох явищ  криз та монополій  показує одну з причин монополізації, а саме: намагання багатьох фірм вбе­регтися від кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випад­ково тогочасна економічна література давала досить дотепну і влучну назву монополіям: “діти криз”.

Природна монополія виникла внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або декількома фірмами. В її основі поляга­ють особливості технології виробництва та обслуговування спожи­вачів. Тут конкуренція неможлива, та вона й небажана. Прикладом можуть слугувати енергозабезпечення, телефонні послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт і т.д. Уявімо на хвилинку, що б було, якби наше суспільство обслуговувала більш ніж одна електрична ком­панія. Тоді кожен споживач повинен був би мати власну лінію напруги, технічне забезпечення, трансформатор і т. ін. Ці галузі зосереджує, як правило, у своїх руках держава (хоча в такій країні, як США, які мо­жуть бути взяті за приклад як провідна держава світу, телефонний зв’язок, приміром, концентрується переважно у руках приватних фірм, таких як АТ&T, яка взагалі є фірмою, що має найбільшу кількість акціонерів в Сполучених Штатах). Заборона таких монополій є справою економічно недоцільною.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних ор­ганів. З одного боку, це надання одній або декільком фірмам виключ­ного права на виконання певного роду діяльності. Так, англійській Ост-Індській та голландській Вест-Індській компаніям на початку XVII ст. держава надала виняткове (монопольне) право на торгівлю з Індією.

З іншого боку, це організаційні структури для державних підпри­ємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. В цьому випадку, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як єдиний гос­подарський суб’єкт і між ними немає конкуренції. Так, економіка ко­лишнього СРСР була однією з найбільш монополізованих у світі. Провідну роль відігравала саме адміністративна монополія, де ос­новна влада знаходилася у руках всесильних міністерств і відомств. У СРСР взагалі існувала абсолютна монополія держави на ор­ганізацію та управління економікою, що базувалася на державній власності на засоби виробництва. Істотною ознакою цієї системи є прямий розподіл всіх основних ресурсів, що також є потужним помічником адміністративній монополії. Кінцевим її результатом стає гігантоманія, прагнення перетворити галузь в один величезний завод. Спираючись на галузеві міністерства, підприємства-гіганти через га­лузеві НДІ контролюють і об’єктивно гальмують науково-технічний прогрес в своїй країні. Їм не загрожує конкуренція товарів-субститутів, оскільки виробництво більшості з них прямо чи опосередковано регу­люється даним міністерством. “Залізна завіса” надійно захищає їх і від іноземних конкурентів.

Таким чином, адміністративна монополія, що виникає в неринко­вому середовищі, має набагато більше монопольної влади, аніж еко­номічна, про яку буде вестися далі.

Економічна монополія є найпоширенішою. Саме її при розгляді проблеми монополізму найбільше торкаються в економічній літерату­рі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі зако­но­мір­ностей господарського розвитку. Ці причини пов’язані передусім зі змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кінця XVIII  початку ХІХ ст., поява цілої низки винаходів, виникнення нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед у легкій промисловості. Так, обсяг промислового виробництва в Англії у першій половині ХІХ ст. зріс у чотири рази.

До завоювання підприємцями монопольного становища на ринку ведуть два основні шляхи. Перший з них полягає в концентрації ви­робництва, тобто зосередженні засобів виробництва, працівників та обсягів виробництва на крупних підприємствах. Якщо процес концен­трації виробництва відбувається безперервно протягом тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, то він вже набуває рис закону концентрації виробництва, дія якого з різною інтенсивністю спостерігалася на всіх етапах розвитку капіталізму, тобто починаючи з XVI ст. Щоб вижити у конкурентній боротьбі, яка була неминучою для процесу концентрації, підприємці були змушені впроваджувати нову техніку, розширювати далі масштаби виробниц­тва. При цьому відбувалося розшарування підприємців на дрібних, середніх та крупних. І саме перед найкрупнішими з них нарешті по­стала проблема вибору: або продовжувати між собою виснажливу боротьбу, яку однозначно б “пережили” не всі, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Звичайно, далеко­глядні виробники віддавали перевагу другому шляху і укладали між собою угоди (гласні і негласні, таємні), які  й зараз є однією з найха­рактерніших рис монополізації економіки. Отже, як можна бачити, ви­никнення підприємств-монополістів  закономірний етап розвитку продуктивних сил, еволюції ринку.

Існує також інший шлях, внаслідок якого монополії виникають набагато швидше, ніж внаслідок концентрації. Мається на увазі цен­тралізація виробництва і капіталу, тобто добровільне об’єднання компаній або поглинання фірмами-переможцями банкрутів. Цен­тралізація  капіталу  це збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Типовим при­кладом такого об’єднання можуть слугувати акціонерні компанії.

За останні 15-20 років у ведучих капіталістичних країнах виникли потужні стимули до централізації капіталу, до злиття та поглинення одних фірм іншими, особливо в рамках великого бізнесу. Економічні труднощі 70-80-х років, зумовлені ними падіння норми прибутку та посилення інвестиційного ризику змусили багато великих компаній поглинати суперників [21, 25].

1.3. Рівновага в короткостроковому та довгостроковому періоді

Існування на ринку монополії різноманітних вхідних бар'єрів є джерелом монопольної влади. Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ціни. Тому фірма-монополіст є ціноутворювачем, тобто встановлює ціни на ринку. Однак це не означає, що монополіст може назначити будь-яку високу ціну, якщо його метою є максимізація прибутку.

Щоб максимізувати прибуток, монополіст повинен спочатку визначити як характеристики ринкового попиту, так і свої витрати. Оцінка попиту і витрат є вирішальною в процесі прийняття фірмою економічного рішення. Маючи такі відомості, монополіст повинен визначитися щодо обсягів виробництва і продажу. Ціна за одиницю продукції, що отримується монополістом, встановлюється в залежності від кривої ринкового попиту — це означає, що монополіст може встановити ціну і визначити обсяг виробництва у відповідності з характером ринкового попиту [15, 4].

Правило граничного випуску MR = МС, яке було визначено для конкурентної фірми, є універсальною необхідною умовою для всіх типів ринкових структур.

Розбіжність виникає за рахунок показника граничної виручки MR. Для конкурентної фірми MR = Р, для монополіста MR < P.

Графічний розв'язок задачі ілюструє Рис. 1.1.

Рис. 1.1. Максимізація економічного прибутку монополістом (Р>АТС)

Оскільки у фірми-монополіста крива граничної виручки лежить завжди нижче кривої попиту, то на відміну від досконалої конкуренції, при монополії універсальне правило 2 (MR = МС) виконується, коли граничні витрати менші за ціну товару МС < Р, і точка перетину кривих МС і MR (точка А) знаходить ся нижче кривої попиту. Ціна при цьому визначається відповідною точкою на кривій попиту (точка Е). Фірма-монополіст у короткостроковому періоді може мати економічні збитки, якщо вартість виробництва одиниці продукції перевищує її ціну, АТСВ> РЕ. Тоді фірма може лише мінімізувати свої економічні збитки (Рис. 1.2).

Рис. 1.2. Мінімізація економічних збитків монополіста (AVC<P<ATC)

Точка Е на рисунку 1.2 визначає стан короткострокової рівно ваги монополіста, тому що при досягненні ціни РЕ та обсягу QE н;і монопольному ринку відсутня тенденція до їхньої зміни за інших незмінних умов. Слід виділити наступну обставину: за будь якого обсягу виробництва граничні витрати вище нуля.

Максимізуючи свій прибуток фірма-монополіст буде прагнути випускати таку кількість товару, за якої MR = МС. Але в такому випадку і гранична виручка також повинна бути завжди вище нуля. Якщо MR > 0, то сумарна виручка буде зростати зі збільшенням обсягу випуску, отже, попит на даний товар при таких обсягах є еластичним. На основі цього можна зробити важливий висновок: фірма-монополіст виробляє таку кількість товару, щоб попит на нього був еластичним. При існуванні монополії умова беззбитковості й умова закриття фірми в короткостроковому періоді виглядають інакше, ніж у випадку конкурентної фірми. Для конкурентної фірми умова беззбитковості — РЕ = ACmin, умова закриття — РЕ < AVCmin. У випадку монополії умова беззбитковості досягається за ціни, яка є вищою, ніж АСmin, оскільки крива попиту має спадаючий вигляд (Рис. 1.3).

Рис. 1.3. Умова беззбитковості фірми-монополіста

Фірма-монополіст приймає рішення про закриття, якщо за умови оптимального обсягу виробництва Р < AVC (Рис. 1.4).

Рис. 1.4. Умова закриття фірми-монополіста

Оскільки фірма є монополістом, то вона представляє собою галузь, тому умови максимізації прибутку для окремої фірми застосовні і для всієї галузі. Безперечно, прибуток, одержуваний фірмою-монополістом, буде приваблювати в галузь інші фірми. Тому монополіст забезпечить рівновагу в довгостроковому періоді тільки в тому випадку, якщо він зможе утримати контрольовану ним галузь від проникнення в неї інших фірм.

Довгострокова рівновага монополіста — це самий найкращий з короткострокових станів рівноваги.             

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ МОНОПОЛЬНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

2.1. Особливості функціонування природних монополій в Україні

Закон України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 р. № 1682-ІІІ визначає природну монополію як стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обся­гів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послуга­ми), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від змі­ни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) [2]. У даному визначенні чітко простежуються традиційний неокласичний підхід до розу­міння сутності природного монополізму з його двома характерними ознака­ми: по-перше, відсутністю конкуренції внаслідок дії ефекту масштабу (econo­my of scale), по-друге, відсутністю товарів-замінників на продукцію природ­них монополій.

Наголос на неокласичній традиції в даному випадку не є єдино можливим. Наприклад, виникає необхідність розмежування монопродуктових і багатопродуктових природних монополій. Для багатопродуктових монополій (наприклад, залізничного транспорту) головним чинником «природності» є не стільки зростаюча віддача від масштабу, скільки економія від різноманіт­ності (economy of scope) [6, 5]. Ефект різноманітності означає, що виробництво комплексу різних продуктів і послуг на одному підприємстві є більш дешевим, ніж виробництво кожного з них на спеціалізованому підприємстві. Цей важ­ливий аспект сучасного природного монополізму не знайшов достатнього ві­дображення в українському законодавстві. В сучасній економіці сфера діяль­ності багатопродуктових природних монополій ширша, ніж монопродуктових.

Дослідження особливостей функціонування природних монополій буде неповним і обмеженим без аналізу суміжних із ними ринків. Суміжний  ринок  це товарний ринок, що безпосередньо не перебуває у стані природної моно­полії, але реалізація вироблених товарів на ньому є неможливою без викорис­тання товарів, які виробляються (реалізуються) суб'єктами природних моно­полій. Для електроенергетики суміжними ринками є виробництво електрич­ної енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення відповідної підприємницької діяльності (ліцензій­ними умовами). Для теплових оптових генеруючих компаній важливим є ри­нок газу; йдеться про належні ціни на поставку газу. У цьому плані постійно дискутується питання про формування великих газоенергетичних компаній. Згадаємо, що у кінці 2002 р. Антимонопольний комітет України (АМКУ) забо­ронив Київській міській державній адміністрації, АЕК «Київенерго» та ДКП «Київгаз» злиття цих компаній (справа № 28-25.6/115-01) [23]. АМКУ вважав, що здійснення подібного злиття матиме негативні наслідки для розвитку конку­ренції на ринку теплової енергії і призведе до підтримання та посилення мо­нопольного становища її учасників. Однак, таке злиття все ж відбулося  було створено ЗАТ «Київенергохолдинг».

Визначення переліку конкретних підприємств  суб'єктів природних монополій  здійснюється на основі Положення «Про складання та ведення переліку суб'єктів природних монополій». Відповідно до ст. 5 Закону України «Про природні монополії» контролює цей перелік Антимонопольний комітет України. Перелік стосується тих підприємств, які працюють на природно мо­нопольних ринках, і ця діяльність для них є основною. Однак, його не можна вважати вичерпним, оскільки не враховано ті суб'єкти господарювання, для яких ця діяльність не є основною. Так, зокрема, опалення адміністративних і житлових будівель, послуги користування під'їзними залізничними коліями, передача електричної енергії місцевими мережами, місцевий телефонний зв'язок знаходяться у власності і експлуатуються суб'єктами господарювання, у яких ці послуги не співпадають з основним видом діяльності.

Залежно від територіальних (географічних) меж ринків, перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться на загальнодержавних, міжре­гіональних і регіональних ринках. На перших двох ринках цю діяльність здійс­нює Антимонопольний комітет із залученням територіальних відділень, на ре­гіональному  територіальні відділення АМКУ. Суб'єктами природних моно­полій на загальнодержавному ринку України є ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», Державна адміністрація залізничного транспорту Ук­раїни (Укрзалізниця), НАК «Нафтогаз України», ДП обслуговування повітря­ного руху України (Украерорух), ВАТ «Одеський припортовий завод», Україн­ське ДП поштового зв'язку «Укрпошта», Концерн «РРТ» (Міністерство транс­порту та зв'язку України), ВАТ «Укртелеком» [13, 36].