Музичнi журнали Украiни

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА  ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

 

Кафедра видавничої справи, редагування і теорії інформації

 

 

ПОЖАР Вікторія Вікторівна

 

МУЗИЧНІ ЖУРНАЛИ УКРАЇНИ

Напрям – 6.030303 – видавнича справа та редагування

 

 

Курсова робота

студентки 2 – Р курсу

  денної форми навчання

навчально-наукового  інституту 

української філології 

та соціальних комунікацій

 

 

Науковий керівник:

ФІТЬ  Людмила Володимирівна,

викладач

 

 

 

 

ЧЕРКАСИ 2011

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖУРНАЛЬНИХ

ВИДАНЬ………………………………………………………………………......5

1. Журнал як вид періодичного видання……………………………5
2. Історія розвитку музичних видань……………………………….11

Висновки до першого розділу……………………………………13

 

РОЗДІЛ 2. АРХІТЕКТОНІКА МУЗИЧНИХ ЖУРНАЛЬНИХ ВИДАНЬ……15

2.1 Загальна  характеристика оформлення…………………………...15

2.2 Особливості формату, шрифту, кольорового оформлення…….23

Висновки до другого розділу…………………………………………29

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...31

 

ДОДАТКИ…………………………………………………………………..........34

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….36

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На сучасному етапі  розвитку суспільства спостерігається  дуже швидке циркулювання інформації в усіх галузях суспільного життя, бурхливий розвиток засобів масової комунікації. Музичний журнал як вид періодичного видання – тема, над якою працюють теоретики та практики, але яка є не досить ґрунтовно дослідженою. У бібліотечних каталогах відсутні теоретичні чи хоча б аналітичні розвідки в царині спеціалізованої журнальної періодики. Розглядаючи музичні видання, з’ясували, що ступінь наукового опрацювання цієї теми в українськомовних джерелах є невисоким: дослідницькі роботи Т. Брагіної [2], В. Шевченко [23]. Наукові джерела розглядають лише теоретичний аспект проблеми, залишаючи поза увагою практичний аналіз журнальної періодики.

У роботі досліджено ряд україномовних музичних видань, значну увагу приділено їх аналізу (оформленню, формату, шрифту, використанню кольорів, ілюстрацій, фотографій тощо).

У наукових студіях  досліджувану проблему окреслено лише в загальних рисах, що переконує  в необхідності подальшого вивчення. Тому тема дослідження концепції музичного журналу сьогодні є актуальною. Оскільки сьогодні розширюється ринок музичних видань, з’являється багато людей, які цікавляться музичною культурою. Адже саме музичні видання допомагають формувати кругозір людини, її естетичні смаки та вподобання.

Метою роботи є визначення особливостей музичних журнальних видань України.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. розглянути журнал як вид періодичного видання;
2. прослідкувати історію розвитку музичних видань у світі й в Україні;
3. встановити особливості оформлення текстової частини музичних  

          видань;

4. дослідити формат, шрифт та кольорове наповнення музичних

          журналів.

Об’єктом дослідження є журнальні видання України.

Предмет дослідження: музичні журнали «MP3view», «Djam», «Pop idol». 

У роботі застосовані методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, аналогія, абстрагування, конкретизація, системний аналіз.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що робота може бути використана під час проведення диспутів, обговорень у студентському середовищі проблем розвитку музичної періодики України. Також робота може стати своєрідним поштовхом для створення нового музичного видання, яке приверне до себе увагу цільової аудиторії.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків (3), списку використаних джерел (28 позицій).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА ЖУРНАЛЬНИХ ВИДАНЬ

 

 

1. Журнал як вид періодичного видання

 

Основним завданням  журналів є забезпечення комунікації  в різних видах суспільної діяльності.

Існує наукова  класифікація журналів за такими особливостями:

- нескінченність  та регулярність виходу у світ номерів через певні проміжки часу;

- наявність  опублікованих матеріалів у формі  статей;

- певний тематичний напрямок змісту, статей, які його складають;

- особливе поліграфічне  оформлення [17, с. 56].

Кожний номер  журналу виходить упродовж року під постійною назвою, але номери мають різний зміст. Наявність і характер ілюстрованих матеріалів визначається конкретним типом періодики. Внутрішню структуру музичних журнальних видань визначають рубриковані розділи та різноманітні за жанром та обсягом матеріали.

Всі журнальні видання поділяються на масові і соціальні. Масові – для широкого кола читачів. Соціальні призначені для окремих соціальних груп. Їх завданням є забезпечення комунікації у цих групах. Тобто за читацьким призначенням журнали можуть бути розраховані на читачів-неспеціалістів та для спеціалістів в певних галузях знань чи суспільної практики  [21, с. 81].

Деякі музичні журнали мають додатки, які виходять з певною періодичністю в межах року видання. Додаток до журналу може бути і неперіодичним виданням і виходити одноразово.

Практичне вивчення журналів з метою визначення їх місця у системі засобів масової комунікації передбачає виявлення типологічних ознак і характеристик, а також моделювання і прогнозування нових видань. Аналіз включає такі складові: класифікацію за тематичною спрямованістю, визначення типологічних ознак журналів, їх типів, видів, складення логічної класифікаційної моделі і типологічного моделювання. Саме класифікація дозволяє поділити велику кількість журналів на класи, підкласи, групи, підгрупи з тим, щоб визначити, до якої з них належить те чи інше видання, його основні відмінності та загальні риси.

 Читацьке призначення певного видання залежить від сфери діяльності реципієнта, його професії, загального культурного розвитку та інтересів. Саме ці аспекти визначають стиль викладу інформації, тематику видання, характер його матеріалів, розрахованих на читачів певних вікових категорій, залежно від виду їх занять та діяльності, для специфічних груп населення, наприклад, людей із фізичними вадами.

Деякі дослідники класифікують журнали за такими ознаками:

1) читацькою  аудиторією;

2) місцем видання,  характером інформації;

3) видавничим  органом; 

4) мовою;

5) тематичною спрямованістю;

6) цільовим призначенням [17, с. 32].

Всі журнали  спрямовані на цільову аудиторію. Умовно їх можна поділити на три рівні  сприйняття, відповідно для трьох різних аудиторій:

1) інформація  для всіх;

2) широке коло  працівників галузі й тих, хто цікавиться певними сферами науки, техніки, культури;

3) наукова і  спеціальна інформація [6, с. 176].

Необхідно підкреслити, що найважливішими визначальними ознаками виступають тематична спрямованість  і цільове призначення. Відповідно до цього вирізняються дві основні класифікації, які доповнюють одна одну в характеристиці журналів і можуть бути використані залежно від конкретних завдань:

1) поділ за  цільовим призначенням всередині  тематичної класифікації;

2) поділ за  тематикою всередині класифікації  за цільовим призначенням.

Серед поділу журналів за цільовим призначення виділяють  спеціальну періодику. Спеціальні журнали, незалежно від їх галузевої належності, розраховані переважно на наукових працівників, широке коло спеціалістів. Відповідно до цього спеціальні журнали поділяються на наукові, фахові та інформаційні та на відповідні типи:

1) наукові (академічні, вузівські, галузеві);

2) фахові (теоретичні, практичні та масові);

3) інформаційні (реферативні та фахово-інформаційні) [21, с. 59].

Головне завдання журналів полягає у вихованні читацької аудиторії, реалізації можливостей людини, культурному просвітництві, розкритті сенсу життя. Спеціалізовані журнали актуальні для тих людей, які шукають у житті свою власну дорогу, які готові розширювати межі звичних їм речей, у кого є необхідність краще зрозуміти себе й підвищити власні можливості адаптації до подій, які відбуваються навколо них, а також готові взяти на себе відповідальність за власне життя. Аудиторія читачiв спеціалізованих журналiв зростає, хоч і повiльнiше, нiж, наприклад, аудиторія читачів жіночих чи молодіжних журналів. Кiлькiсть конкурентiв на ринку серед таких видань – невелика, а це визначає потребу їх створення в Україні. Вони мають короткий термiн iснування на ринку, але є досить помiтними та стабiльними.

Важливим аспектом подібних журналів є комунікативна  структура. Вона залежить від тексту, основне призначення якого – вплив на людину. Вся його структура повинна бути пристосована до виконання цієї основної функції. Текст має бути організованим так, щоб «дане» готувало читача до сприймання інформації.

Кожен з журналів має свої особливості, які є унікальними. Це – читацька адреса, тематична  спрямованість, а також цільове  призначення видання. Читацька аудиторія  дуже важлива ознака журнальної періодики. Її вплив на тип видання найбільш багатогранний та органічний. Це пояснюється великою соціальною значущістю і складністю категорії «читач», яка являє собою єдність загального, особливого та індивідуального, що в сучасних умовах досить адекватно відбиває відносини загального, особливого й індивідуального в їхньому соціальному вираженні. Будь-яке журнальне видання розраховане на читачів, тому читацька аудиторія – одна з головних підстав поділу в різноманітних класифікаціях періодичних видань. Оскільки всяка класифікація передбачає поділ на типи, то читацька аудиторія, зрозуміло, є однією з типоформуючих ознак. Існує ряд характерних ознак, якостей, які визначають схожість і відмінності видів і типів журналів. Важливим явищем у цьому процесі є соціальні чинники, які створюють умови для виникнення нових типів журнальної продукції, визначають типоформуючі ознаки: видавець (засновник), ціль (мета), завдання журналу та читацька аудиторія [23, с. 174]. Під внутрішньою структурою журналу слід розуміти принцип розміщення матеріалів безпосередньо всередині видання, тобто принцип поділу на розділи й рубрики, їх характер і методи подання, а також співвідношення між ними за обсягом. Головна роль у журналах належить змісту, саме смислове наповнення публікацій відіграє тут велику роль. Однак концепцію всього видання формують певні ознаки, які властиві всім журналам, а не лише спеціалізованим.

Однією із характерних  типоформуючих ознак журналу  є жанр матеріалів, що в ньому  публікуються. Дуже важливо, щоб працівники вміло використовували саме ті жанри, які більшою мірою відповідали б вимогам журналу в розв’язанні поставлених завдань. Як і в газетах, літературі, мистецтві використовуються різноманітні жанри. Це допомагає більш повно і яскраво відображати різні явища життя, багатство духовної культури, робить журнал більш актуальним, цікавим.

У створенні  журнального видання найважливіша роль належить його оформленню та загальній  концепції. Саме від того, який вигляд матиме журнал, залежить, чи захоче читач придбати його.

Для виходу номера журналу повинна існувати його модель, яка передбачатиме, насамперед, обов'язкову присутність у виданні структурно органiзованого комплексу матерiалiв. Цю структуру характеризують такi ознаки, як тема матерiалу, ставлення автора до теми, тип авторства i т. д. Змiстовий бiк моделi номера повинен взаємодіяти з його композицiйно-графiчним оформленням, де важливу роль вiдiграють спiввiдношення обсягу матерiалiв i способи їх розмiщення. Крім того, повинна існувати стійка композиція номера, яка є одним з основних компонентів моделі журналу. Стабільність в оформленні пов'язана зі змістом, тематикою і жанровою структурою.

Однак зміст  не може існувати без форми, яка є  невід'ємною частиною видання. Насамперед слід охарактеризувати обкладинку, яка і визначає зовнішній вигляд видання. Обкладинки журналів, зазвичай, мають яскраву кольорову палітру, чіткість зображення та логічну побудову, часто зображення бувають абстрактними [24, с. 236]. Завдання полягає як у приверненні уваги завдяки зображенню, як це часто буває серед жіночих видань чи журналів, орієнтованих на молодь, так і темі номера та назвах публікацій, які виносяться на обкладинку часопису.

Графічна концепція  визначає зовнішню форму видання, яка  допоможе виділити й запам'ятати  видання серед інших, а організаційна визначає структуру й штат редакції, її стратегічне планування. У сукупності ці засоби й визначають концепцію і формують обличчя видання.

Типологічна концепція  журналу характеризується тематикою  змісту, жанровою характеристикою, мовностилістичними властивостями [26, с. 154]. Кожне видання користується тими жанрами й стилістичними особливостями, які притаманні саме йому. Через жанрову й тематичну спрямованість відбувається спілкування з читачами, що визначає комунікативну структуру видання. Вона полягає в такому розгортанні тези (основної думки), за допомогою якої не лише можна якнайкраще розкрити зміст, а й вплинути на ситуацію. Характер жанрової структури та її склад безпосередньо позначаються на зовнiшньому виглядi видання.

Проблема щодо організації семантичної структури тексту була б знята, якби умови спілкування автора з читачем були завжди одні й ті ж самі. Насправді ж процес творення й сприймання кожного тексту неоднаковий, що й відбивається на його структурі. Таким чином, головними якостями роздiлових засобiв мають бути їх максимальна нейтральнiсть й унiверсальнiсть. Треба намагатися використовувати їх так, щоб вони залишалися непомiтними для читача i водночас, пронизуючи всю зовнiшню форму номера, становили мiцний каркас.

Декоративні елементи також є розділовим елементом, вони використовуються як видільно-роздільний засіб, що включається у графіку для подання текстових блоків, заголовних елементів.

Зображальні елементи повинні  бути систематизовано оформлені, потрібно чітко визначити місце тих чи тих ілюстрацій у структурі видання та окремого номера, залежно від їх значення й теми.

Бажано планувати зображення так, щоб у номері не повторювалися знімки подібного плану, жанру, сюжету. Одноманітні знімки складають враження, що все видання робиться зі штампів, адже елементи зображення першими впадають в око [5, с. 34]. Ілюстрації відіграють значну роль у конструюванні сторінки, виступаючи в композиційній єдності з іншими елементами. З їх допомогою видання набуває вигляду довершеності, гармонійного цілого. Однак привабливість може знизитися, якщо ілюстрації будуть неякісними. Саме тому художні та технічні редактори повинні бути професіоналами не лише з питань розташування матеріалів, а й визначення їх якості .

Основне призначення тексту – це вплив на людину. Вся його структура повинна бути пристосована до виконання цієї основної функції.

 

1.2  Історія розвитку музичних видань

 

Музичний журнал (від франц. journal, первісне значення – щоденник; англ. magazine) ̶ періодичне видання, присвячене питанням музичного мистецтва [2]. Виходить щотижня, щомісяця, поквартально як окрема книжка, зошит, зазвичай великого формату. Музичні журнали публікують критичні статті, огляди, хроніку, рецензії на концерти, музично-історичні і теоретичні дослідження, бібліографію, нотографію. Є також спеціальні нотні журнали, що публікують лише музичні витвори.

У періодичних  видання важко окреслити всі  тонкощі та деталі, які виражає  музика за допомогою сукупності упорядкованих  звуків. На противагу цьому саме в друкованій періодиці ми знаходимо критику, репортажі з масштабних подій, повꞌязаних з музичним мистецтвом. Музику прийнято розділяти за жанрами і видами. Музичні твори можна легко відрізнити один від одного через специфічність властивостей кожного.

Перші музичні журнали з'явилися у ХVIII столітті в західноєвропейських країнах. Їх видання було викликане розвитком національного мистецтва, культури, зростанням інтересу до музики дедалі ширшого кола професійних музикантів. Уперше назва «Музичний журнал» зꞌявилась у Німеччині (видання до Томазіуса в Галлі в 1791), «Музична критика» («Critica musica»), видавався І. Маттезоном в 1722-1723 і 1725, та «Музичний патріот» («Der Musikalische Patriot», 1728). Далі аналогічні видання випускали Л. Міцлер, Ф. Марпург та інших. Видання ці виходили нерегулярно, як обꞌємні томи, зазвичай книжкового формату. На той час новини музичного життя, нотні докладання, статті про музику публікувалися у загальних журналах, газетах чи друкувалися як літературні додатки до нотних журналів, що періодично випускалися музичними  видавництвами: Юберті (Париж) і Бремнер (Лондон). З кінця XVIII ̶ початку ХІХ століття з недостатнім розвитком суспільно-музичного життя значення музичних часописів. Вони починають впливати на формування товариств. Більшість із них, що випускалися великими  фірмами, вміщали великі бібліографічні та нотографічні матеріали. Перше таке музичне видання – «Загальна музична газета» («Allgemeine musikalische Zeitung», з 1798), видавалося фірмою Брейткопф і Гертель у Лейпцизі [12].

У Росії першими музичними журналами були «Музыкальные увеселения...»,  «Музыкальный и театральный вестник», «Музыкальный листок»,  «Русская музыкальная газета», «Музыка и пенеи», «Хоровое и регентское дело»,  «Музыкальный труженик»,  «Оркестр»,  «Музыка» та інші. Матеріали про музичне та сценічне мистецтво публікували альманахи «Театр», «Театральная жизнь».

В Україні музична періодика почала виходити у другій половині ХІХ ст. Це були «Детский музыкальный мирок», «Сцена и музика»,  «Музыкальное самообразование», «Южный музыкальный вестник» [2].

В умовах відкритого суспільства, частиною якого стала Україна, національний музичний медіа ринок позначається жорсткою конкуренцією між національною та закордонною продукцією, а в царині пісенної творчості – ще й між продукцією, витвореною українською та іноземними (передусім російською) мовами. Спостерігається й вельми непросте співіснування в національному медіапросторі продукції різного функціонального призначення, де внаслідок значної комерціалізації непропорційно велике місце посідають програми розважального характеру.

В українському медіапросторі недостатньо музичних видань або таких, які орієнтуються на сучасне музичне мистецтво. Їхня кількість досить обмежена.

Насьогодні  на ринку музичної періодики Укрїни можна спостерігати: спеціалізовану «Музичну Україну», «Молоко» від Estetic Education, журнал «ПРО», «Свою музику», Готичний журнал «G.O.T.H», «Х3М», «Djam», «MP3view», «Pop idol».

  Варто сказати, що і ці видання, як стверджують очевидці, мають досить суттєві проблеми. По-перше: ринок об′єктивно розраховує потрібну кількість видань визначеної спеціалізації, тому не витрачає кошти на розвиток нових подібних журналів. По-друге: будь-яке друковане періодичне видання не може конкурувати з Інтернет-ресурсами.

За словами  експерта Сергія Зимогляда (портал «Фа-Дієз»): «Все дуже просто. Інтернет дозволяє те, чого не дозволяють друковані ЗМІ, є певна інтерактивність, оперативність та й взагалі можна публікувати будь-що, немає цензури та чогось подібного, немає законів, які це все регулюють, це по-перше. По-друге, навіть якщо б «Фа-Дієз» захотів стати друкованим ЗМІ, то навряд би знайшлися кошти на це, серйозні інвестори не зацікавлені у розвитку нормальної музики, можна сказати, що всі до цього … не готові, навіть самі люди» [2].

 

Висновки  до першого розділу

 

Проведений  аналіз дає підстави зробити такі висновки:

1. Основним завданням журналів є забезпечення комунікації в різних видах суспільної діяльності.

Кожен із журналів має власні особливості, своє "обличчя", яке буде його характеризувати. Таке поняття виражає сукупність способів організації інформації для кожного виду видавничої продукції. Це й особливості аудиторії, для якої призначено журнал, і традиційні для цього видання способи роботи, й вимоги до журналістів та їхніх матеріалів, і характер редакційного колективу.

Журнал –  це інформаційно-аналітичний документ вторинного плану.

У створенні  журнального видання найважливіша роль належить його оформленню та загальній  концепції. Художні та технічні редактори повинні бути професіоналами не лише з питань розташування матеріалів, а й визначення їх якості.

2. Музичний журнал – періодичне видання, присвячене питанням музичного мистецтва. Перші музичні журнали з'явилися  у ХVIII столітті в західноєвропейських країнах. На Україні почали виходити у другій половині ХІХ ст.

Сьогодні національний музичний медіаринок позначається жорсткою конкуренцією між національною та закордонною продукцією. Кількість українських музичних видань досить обмежена. Музична журналістика більше спрямована на Інтернет-видання.

У періодичних  видання дуже складно висвітлити все те, що виражає музика, тому частіше друкують критику, репортажі з масштабних подій, повꞌязаних з музичним мистецтвом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АРХІТЕКТОНІКА МУЗИЧНИХ ЖУРНАЛЬНИХ ВИДАНЬ

 

 

2.1 Загальна  характеристика оформлення

 

Друковане видання відіграє важливу роль у житті суспільства. Немає людини, яка хоча б раз  на день не звернулася до газети, журналу, улюбленої книги, не переглянула  рекламу.

В організації будь-якого  періодичного видання важливу роль відіграє художньо-технічне редагування, що починається з розробки проекту художнього оформлення, який перетворюється на макет видання, ескізи, текстові та зображальні оригінали, оригінал-макет [26, с. 59]. Концепція оформлення розробляється відповідно до редакторської концепції видання, але це не обмежує творчої роботи художника, який створює оригінальні матеріали. Редакторська концепція відображає загальні напрями роботи над виданням, а художній та технічний редактори шукають конкретні варіанти оформлення і поліграфічного виконання. У своїй основі друкована продукція має багато спільних ознак, але кожному виданню притаманні особливості, які відрізняють його від багатьох інших. Кожен вид друкованих видань має специфічну внутрішню та зовнішню структуру, яка є основою його оформлення. Недотримання певних норм і стандартів при створенні видавничої продукції призводить до того, що друкований продукт виходить неякісним і незручним, не відповідає вимогам читача. Для читача важливі, крім відповідності заданій тематиці, такі показники видання, як формат, читабельність, ілюстративність, обсяг, міцність, зручність пошуку [24, с. 101]. Саме ці вимоги читача і повинні бути враховані під час перетворення авторського тексту в матеріальний продукт – друковане видання.

Зміст друкованої продукції  визначає зовнішню форму, а сукупність усіх характеристик дає змогу зараховувати її до певного типу. При роботі над оформленням видання найістотнішими ознаками є зміст, цільове і читацьке призначення. Правильне визначення виду видання і відповідне його оформлення є важливим для подальшого просування на ринку та у суспільному житті.

 Метою музичних газетно-журнальних видань є привернути увагу до конкретного матеріалу, застосувати новий незвичний прийом і цим виділити його. Нерідко матеріали періодичних видань мають рекламний характер, що й визначає форму їх представлення. Однак модель періодичного видання створюється один раз, а кожний окремий випуск потребує ретельного опрацювання художнім і технічним редакторами через різну кількість текстових, зображальних матеріалів, тематичну спрямованість тощо. Первісний макет зазвичай створює професійний дизайнер, а спільне завдання художнього та технічного редакторів – дотримуватися цього макету, його основних принципів, аби не порушувалась уніфікація видання [8, с. 86]. Саме тому в журналах роботу технічного редактора найчастіше виконує верстальник. Кожен вид текстового матеріалу відіграє важливу роль у виданні і вимагає особливої уваги художнього та технічного редакторів.

Для оптимального сприймання періодичного видання слід розуміти, що таке  мова архітектоніки – це сукупність різноманітних засобів, прийомів і елементів виразності, інформативності форми газетно-журнального видання, що виконують інформаційно-естетичну, архітектонічну функцію, що дозволяє відобразити характер видання та викликати певні емоції й естетичне враження, що допомагають сприймати інформацію [24, с. 148].

У мові архітектоніки, як у  будь-якій іншій мові, «слова» з'єднуються  у «фрази» і «тексти» з урахуванням певних правил – своєрідної «граматики» архітектоніки. Головне «граматичне» правило мови архітектоніки – доцільність застосування того чи іншого художньо-виразного засобу, гармонічний взаємозв'язок окремих слів цього своєрідного тексту і підпорядкування їхньому загальному змісту – призначенню і внутрішньому змісту конкретного видання. Якоюсь мірою в ролі правил мови архітектоніки виступають також композиційні закономірності візуальної цілісності і гармонійності форми: симетрія, урівноважена асиметрія, ритм, метр, контраст, нюанс, подібність, масштабна домірність, «золотий перетин» [24, с. 88].

Кожен журнал повинен мати постійні елементи у виданні. До них  належать розділові засоби, які можуть визначати не лише розподіл, а й  якість видання за допомогою єдності таких елементів. Пробіли, лінійки та прикраси повинні виконувати роль сполучних ланок. Їхня головна мета – роз'єднуючи, об'єднувати графічні елементи номера [15, с. 89].

Зазвичай увагу читача привертають яскраві заголовки. Їхній стиль має бути простим, із використанням одного чи двох шрифтів. Розмаїття досягається використанням різних розмірів та стилів (курсив, жирний, вузький та поєднання стилів). Це враження посилюється завдяки пробілам над та під заголовком. Привабливі заголовки використовують редактори в журналі «Pop»: «Робі Вільямс помирив собачок», «Нестардартне треш-шоу для неординарних чуваків і чікс», «Arash ˗ вибухова суміш зі Сходу». Щодо видання «Dj», то заголовки носять більш інформаційний характер: «Огляд музики», «Armin Only. Гучний дебют», «Музика машин з людським обличчям». Редактори «МР3» використовують влучні короткі заголовки: «Шеріл Коул: «Хто на світі всіх миліший?», «Lady Gaga перша», «Rammstein: катастрофа на сцені». В усіх трьох виданнях заголовки відмежовуються від основного тексту пробілами. Також своє призначення в оформленні мають підзаголовки. Вони деталізують і пояснюють основні заголовки, тим самим відрізняючись від рубрик, що, навпаки, являють собою заголовки загального типу.

Для постійних  рубрик обирається єдине оформлення, найчастіше – визначене місце. Для деяких рубрик роблять фотоефект на вивороті, інші – ставлять на підкладку, треті – на лінійки. Уніфікація, на перший погляд, те саме що штамп, але це далеко не так. У використанні рубрик і їхнього оформлення, у розташуванні окремих добірок (на тему, що газета веде, наприклад, протягом року) треба дотримуватися одноманітності. Рубрики в «Dj» не відрізняються неординарним оформленням, проте мають оригінальні назви: «Гаджети», «Техноген», «Арт», «Дивись в обидва», «Speech defect», «Look at me», «Urban Wawe». В «МР3» рубрики мають назви: «Музичні новини», «Техно-новини», «Перший погляд», «Тест мобільних телефонів», «Джерело звуку», «Лікбез».