Музикотерапія

План

Вступ

І. Історичні аспекти музикотерапії

ІІ. Музика як один із засобів терапії

2.1. Вплив музики на психоемоційний стан людини

2.2. Особливості музикотерапії, як психотерапевтичного методу

2.3. Види музикотерапії.  Умови їх проведення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Входячи в нове тисячоліття, ми залишаємо за собою епоху, коли лікарі діагностували захворювання і призначали лікування, а пацієнти механічно підкорялися їм. Ми можемо використовувати музику для того, щоб стати чутливіше до ритмів свого організму.

Слово “музика” походить від  грецького кореня (мюзе). Фахівці з міфології говорять, що дев'ять муз, небесні сестри, правлячі співом, поезією, мистецтвом і наукою, було народжено від Зевса і Мнемозіни, богині пам'яті; таким чином, музика – це дитя природної любові, що володіє грацією, красою і незвичайними цілющими властивостями, які нерозривно пов'язані з божественним порядком і пам'яттю про наші суті і долі.

Терапія – в перекладі  з грецького “лікування”. Таким  чином, термін музикотерапія означає  використання музики в цілях відновлення  і зміцнення здоров'я.

Музика є особливим  видом мистецтва. Це велика перетворююча сила, яка служить засобом морального, інтелектуального і духовного формування особистості. Сила музики, чарівна краса  симетрії звуків, здатна вирвати людину з буденного одноманіття життя, створити навколо неї атмосферу  чогось значного, справжнього.

Музика має великий  емоційний вплив на людину, яка  її слухає. До того ж її вплив не залежить від віку, професії, соціальної і  національної приналежності слухача. Сприйняття музики не вимагає попередньої  підготовки і доступне навіть маленьким  дітям. Зрозуміло, що музичні образи, мова музики повинні відповідати  віку людини.

Музикотерапія представляє  собою метод, що використовує музику в якості засобу корекції. Численні методики музикотерапії передбачають як цілісне і ізольоване використання музики в якості основного і провідного чинника впливу (прослуховування музичних творів, індивідуальне та групове музикування). Так і доповнення музичним супроводом інших корекційних прийомів для посилення їх впливу і підвищення ефективності.

Різнобічний вплив музики на психіку людини обумовив музикотерапію  одним із перспективних сучасних методів лікування хворих із порушенням нервової системи. Доведено, що музика, завдяки своїй властивості впливати на внутрішній світ людини, допомагає  хворим звільнитися від душевного  дискомфорту, конфлікту, тривалості; коректує емоційний стан; може відновити душевний спокій, тобто позитивно впливати на психічне здоров'я особистості.

Цілющий вплив музики на організм людини був помічений ще на зорі цивілізації. Містичними легендами  пояснювалось покращення самопочуття  та настрою, зменшення болісних відчуттів, страху, повернення людині бадьорості, енергії під дією зачаровуючих звуків музики.

Музикотерапія активно використовується в корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних розладів, психосоматичних захворювань, відхилень  у поведінці, при комунікативних труднощях і ін.

Паростки психологізації музикознавства помітні вже у  працях Е.Курта, а продовжуються  у дослідженнях Б.Асаф‘єва, В.Медушевського, Є.Назайкінського та інших. Зокрема, Е.Курт в своїх положеннях виходить з усвідомлення музики як особливо енергетичного простору, що пов‘язує людську свідомість та мистецтво в єдину енергетичну систему; Б.Асаф‘єв розуміє музику як процес інтонування, що тісно пов‘язаний із напруженням, а відтак – з етносом як засобом впливу на психіку; Л.Мазель, В.Медушевський та Є.Назайкінський безпосередньо тлумачать музику як засіб художнього впливу, і з цієї точки зору розглядають її природу та психологію сприйняття. З таких позицій однією з найактуальніших музикознавчих проблем постає питання взаємозв’язку музики і реципієнта.

Лікар і музикант, доктор Патрік Єшвен, автор книжки "Музика і медицина" висловлювався, що музика здійснює набагато сильніший вплив  на людину, ніж всі інші види мистецтва.

 Мета роботи: дослідити терапевтичний вплив музичного мистецтва та визначити можливості використання музикотерапії в умовах роботи з школярами.

Предмет дослідження: музичне мистецтво як засіб психотерапії

Об’єкт дослідження: психологія музичного сприйняття.

Завдання:

1. Вивчити терапевтичні  властивості музичного мистецтва  в різні історичні періоди  розвитку суспільства та визначити  сучасні напрямки в розвитку  музикотерапії. 

2. Ознайомитися з науковими  теоретичними розробками методик  у галузі музичної терапії. 

3. Визначити й систематизувати  основні механізми впливів музичних  засобів на психічний і фізичний  стан людини.

І. Історичні аспекти  музикотерапії

Про лікувальні властивості  музики китайські мудреці писали ще до нашої ери. Стародавня китайська  теорія музики орієнтувалася на пятиступенний  звукоряд, який ототожнював ноту з  одним з п'яти елементів (вогнем, водою, деревом, землею і металом).

Впродовж всієї старокитайської  історії багато цілителів використовували  відповідність п'яти музичних елементів  п'яти внутрішнім органам (серце, печінка, нирки, легені, селезінка) як основу для  лікування хвороб за допомогою музичної терапії.

Про те, що певні мелодії  здатні впливати на душевний і фізичний стан людини, добре знали в Стародавній  Греції, в Римі. Вірменські манускрипти  навіть пропонували рецепти музики, що зупиняють кров.

У Стародавньому Єгипті під  музику приймали пологи. У Стародавній  Індії вона використовувалася як спосіб загоєння ран, отриманих на полі битви. Авіцена лікував музикою психічно хворих. Гіппократ зціляв нею безсоння та епілепсію. Римський лікар Гален рекомендував використовувати музику як протиотруту від укусів змій, Ескулап - при емоційних розладах. Древньокитайські ж лікарі вважали, що музикою взагалі можна вилікувати будь-які хвороби і навіть виписували музичні рецепти для впливу на той чи інший хворий орган.

 Однак стародавні традиції  і досвід були загублені. Розвиток  матеріалістичної свідомості і  науки відсунув їх на узбіччя  історії - адже геліоцентрична  картина світу Коперника не  визнала ідею «гармонії сфер»,  зв'язок музики з Космосом, і  інтерес вчених до цих проблем  поступово згас.

 Лише з ХIХ століття  починається відродження музичної практики: французький психіатр Еськироль почав використовувати музичну терапію в психіатричних закладах. Подальше розповсюдження музикотерапія отримала після першої світової війни.

Американська медицина вперше почала експериментувати з терапевтичним  використанням музики в 19 – поч. 20 ст. Але ще в 1890-х невропатолог Корнінг  повідомив про те, що музика Вагнера  і інших композиторів-романтиків знижує рівень хворобливих думок  і підсилює дію позитивних образів  і емоцій.

У 1914г. у журналі Американської  медичної асоціації було опубліковано лист доктора Кейна, який повідомляв про використання фонографа для  “заспокоєння і відвернення пацієнтів” під час хірургічної операції.

У 1918г. колумбійський університет розробив перший курс “Музикотерапії”, який вела Маргарет Андертон, музикант з Великобританії. Вона працювала з солдатами, що отримали поранення під час першої світової війни. У 1930-х і 1940-х роках використання музики і звуку для зменшення і послаблення болю почало застосовуватися в зуболікарській і хірургічній практиках.

Сучасна музикотерапія починає  розвиватися з кінця 40-х років, узявши за основу досвід використання музики для зняття неврозу у солдатів другої світової війни.

У 30-х роках досвід військових лікарів використовували німецькі терапевти при лікуванні виразки  шлунка, швейцарські - при лікуванні  легких форм туберкульозу. Австрійські  акушери за допомогою музики знеболювали  пологи. Використання музики і звуку  як анестезуючого засобу стало застосовуватися  і в стоматологічній і хірургічній  практиці.

Викладачка факультету музичної освіти в Канзаському університеті Гастон відкрила першу інтернатуру  по музичній терапії, а також центри при Канзаському університеті і в місті Топека, де навчали використанню музикотерапії в США.

Одне з найперших впорядкованих  застосувань музики для лікування  в Америці належить докторові  Келлогу, ентузіастові, директорові  першого курорту на мінеральних  джерелах. У його будинку відпочинку в широкому масштабі використовували  терапевтичну цінність музики. При  цьому у нього не було ні часу, ні цікавості, щоб докопатися до того, чому це все відбувається. Він просто бачив, що користь є, і робив все, щоб використовувати ці нетрадиційні методи терапії в ім'я зцілення.

За останні півстоліття  музична терапія в Америці  зробила колосальний крок вперед як наукова дисципліна. У 1998 році Національна  асоціація музичних терапевтів (НАМТ) і Американська асоціація музичних терапевтів (ААМТ) злилися в єдину  організацію – Американську музичну  терапевтичну асоціацію (АМТА). Знання і цінності терапевтичної дії  музики розповсюджуються серед широких  кругів американців. В даний час  в США більше 5000 музичних терапевтів працюють в лікарнях, реабілітаційних  центрах, відновних і освітніх установах, поліклініках, дитячих будинках, в'язницях, школах і так далі. Більше половини з них працює з психічними хворими, розумово відсталими, і старезними. 70 коледжів і університетів в  США готують фахівців в області  музичної терапії.

Ще одна надихаюча ознака: в деяких випадках музична терапія  визнана офіційним засобом відновлення  в рамках державної системи страхової  медицини.

Історія розвитку музикотерапії  в країнах СНД не така багата, але все таки і у нас є  свої досягнення в цій області. На кафедрі фізіології університету Дружби народів і кафедрі рефлексотерапії  Московського стоматологічного інституту  проводилися дослідження, в результаті яких було встановлено, що 12 звуків, з  яких складається октава, гармонійно пов'язано з 12 системами нашого організму. Органи при направленій дії на них музикою, співом приходять в стан максимальної вібрації. У результаті зміцнюється імунна система, поліпшується обмін речовин, активніше йдуть відновні процеси, і людина видужує.

Отже, музикотерапія є  цікавим і перспективним напрямком, який використовують в багатьох країнах  в лікувальній і оздоровчій меті.

У 1997г. Михайлом Львовичем  Лазаревим – завідуючим лабораторією валеології Московського інституту  підвищення кваліфікації працівників  освіти, дійсним членом Академії педагогічних і соціальних наук, національним координатором  Російського відділення Європейської мережі шкіл формування здоров'я була створена програма “Здрастуйте” (програма формування здоров'я дітей дошкільного  віку), в якій музиці відводиться  центральне місце, оскільки «саме у  ній закладений колосальний потенціал  для оздоровлення».

ІІ. Музика як один із засобів терапії

2.1. Вплив музики на психоемоційний стан людини

Музика - феноменальне явище. Її стосунки з людиною дивні. Мелодійні звуки  вершать дива - в людині пробуджується, перетвориться душа, змінюються стан, настрій ... Музика панує над нашими емоціями, які, виявляється, навіть перемагають фізичну біль.

Узбецький учений Мірзакарім Норбеков встановив: здоров'я залежить від емоційного центру людського організму. Він підкреслює: "Хаос не у світі, він усередині нас". І саме музика перемагає цей хаос, гармонізує емоційну сферу людини.

Науково доведено, що музика може зміцнювати імунну систему, призводить до зниження захворюваності, покращує обмін речовин і, як наслідок, активніше йдуть відновлювальні процеси.

Західні вчені, провівши численні дослідження  і експерименти, прийшли до переконання: деякі мелодії володіють сильним  терапевтичним ефектом. Духовна, релігійна  музика відновлює душевну рівновагу, дарує відчуття спокою. Якщо порівнювати музику з ліками, то релігійна музика - анальгетик у світі звуків, вона полегшує біль. Спів веселих пісень допомагає при серцевих недугах, сприяє довголіттю. Але найбільший ефект на людину надають мелодії Моцарта. Цей музичний феномен, до кінця ще не пояснений, так і назвали - "ефект Моцарта".

Медики встановили, що струнні інструменти найбільш ефективні при хворобах серця. Кларнет покращує роботу кровоносних судин, флейта надає позитивний вплив на легені і бронхи, а труба ефективна при радикулітах і невритах. Але серед музичних інструментів можна виділити лідера по впливу на стан людини це орган.

Певні ноти впливають на певні органи:

• звукова частота, що відповідає ноті до, впливає переважно на функції шлунка та підшлункової залози;
• ре - на жовчний міхур і печінку;
• ми - на органи зору і слуху;
• фа - на сечостатеву систему;
• сіль - на функції серця;
• ля - легені та нирки;
• сі - на функцію енергообміну, зігріваючи тіло.

Низькі звуки резонують більше з нижньою частиною тіла, високі - з верхньої (головою).

Експериментально доведено, що музичніше  звуки змушують вібрувати кожну  клітку нашого організму, електромагнітні хвилі впливають на зміну кров'яного тиску, частоту серцевих скорочень, ритм і глибину дихання. Не випадково в сучасній медицині все більшого поширення набуває поряд з фітотерапією і арттерапією музикотерапія. Мова йде про відновлення здоров'я людини за допомогою занять музикою.

Музична терапія використовується для лікування цукрового діабету, так як було встановлено, що між рівнем цукру в крові і психічним станом існує прямий зв'язок. Таким чином, змінюючи і регулюючи свій психічний стан, людина може змінювати рівень цукру в крові. У цьому велику допомогу надають звуки природних шумів: прибою, співу птахів, рокоту океанічних хвиль, гуркоту грому, шуму дощу.

Дослідження центру під керівництвом М. Лазарєва показали, що музичні вібрації роблять благотворний вплив на весь організм, особливо на кісткову структуру, щитовидну залозу, масажують внутрішні  органи, досягаючи глибоко лежачих  тканин, стимулюючи в них кровообіг. Музика підвищує здатність організму до вивільнення ендорфінів - мозкових біохімічних речовин, що допомагають справлятися з болем і стресом.

Особливо інтенсивно вивчається вплив  музики в останні десятиліття. Експерименти ведуться в кількох напрямках, таких  як:

• вплив окремих музичних інструментів на живі організми;
• вплив музики великих геніїв людства, індивідуальний вплив окремих творів композиторів;
• вплив на організм людини традиційної народної музики.

Слід підкреслити, що в Росії  музикотерапію МОЗ визнало офіційним  методом лікування у 2003 році. Факт залишається фактом: музикотерапія в світі стає визнаною наукою. Більш того, в цілому ряді західних вузів сьогодні готують професійних докторів, що лікують музикою. Росія так само взяла на озброєння цей досвід. При Музичної академії імені Гнесіних створено відділення музичної реабілітації. Відділення музикотерапії та реабілітації успішно працює і в Російській академії медичних наук. Педагогам - музикантам необхідно йти в ногу з актуальними тенденціями в науці. Музична терапія разом з арттерапією, тобто терапією засобами образотворчого мистецтва, може стати ефективним методом лікування шкільних неврозів, які сьогодні все більше вражають вчаться, як у процесі отримання освіти, так і в сучасному житті взагалі.

Музика існує в нашому житті  як живе знання і уявлення людини про самого себе, як засіб самопізнання і самовираження. Сприйняття і розуміння музики полягає у відчутті її зв'язками, м'язами, рухом, подихом. Використовуючи класичну музику в цілях музичної терапії, не слід забувати, що серед творів сучасної легкої музики, в тому числі серед джазу і року, можна знайти чимало таких, які можуть бути використані в терапевтичних цілях.

Музика як, мабуть, ніяке інше мистецтво, може впливати на настрій, створювати його. Всі музичні твори можна умовно розділити на активізують, тонізуючі і розслабляючі, заспокійливі. Сприйняття музики тісно пов'язано з розумовими процесами, тобто вимагає уваги, спостережливості, кмітливості. Музика, що сприймається слуховим рецептором, впливає на загальний стан усього організму, викликає реакції, пов'язані зі зміною кровообігу, дихання.

В. М. Бехтерєв, підкреслюючи цю особливість, довів, що якщо встановити механізми впливу музики на організм, то можна викликати або послабити збудження.

2.2. Особливості музикотерапії, як психотерапевтичного методу

Являє собою метод, що використовує музику в якості засобу корекції. Численні методики музикотерапії передбачають як цілісне і ізольоване використання музики в якості основного і провідного чинника впливу (прослуховування  музичних творів, індивідуальне та групове музикування), так і доповненням  музичним супроводом інших корекційних прийомів для посилення їх впливу і підвищення ефективності.

Музикотерапія активно використовується в корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних розладів, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці, при комунікативних труднощі і ін

Шведська школа, будучи орієнтована на глибинну психологію, вважає, що в корекційній роботі музикотерапії повинна відводитися центральна роль, так як музика завдяки своїм специфічним особливостям в змозі проникнути в глибинні шари особистості. Альтшулер виявила фізіологічні зміни у пацієнтів, адекватні певних типів музичного впливу і обгрунтувала терапевтичний підхід, названим нею ізо-принципом музикотерапії. Згідно з цим положенням при скруті словесного контакту з хворим музика сприяє його встановленню, якщо вона відповідає емоційного тонусу стану пацієнта, при депресії показана музика тиха, спокійна, при збудженні - гучна, швидкого темпу. Музика здатна встановлювати загальний настрій, причому емоційне забарвлення образів, що виникають при її сприйнятті, різна в залежності від індивідуальних особливостей музичного сприйняття, ступеня музичної підготовки, інтелектуальних особливостей слухача.

Таким чином, музикотерапія може служити допоміжним засобом встановлення контакту між психологом і клієнтом і засобом, що полегшує емоційне відреагування в процесі корекційної роботи.

Розглядаючи основні напрямки корекційного дії музики, зазвичай виділяють 4 наступних  аспекти:

1. емоційне активування в ході вербальної психотерапії;
2. розвиток навичок міжособистісного спілкування - комунікативних функції та здібностей;
3. регулюючий вплив на психовегетативні процеси;
4. розвиток естетичних потреб.

На психологічні механізми  корекційного впливу музикотерапії  вказують:

• катарсис - емоційну розрядку, регулювання емоційного стану;

• полегшення усвідомлення власних переживань;

• конфронтацію з життєвими  проблемами;

• підвищення соціальної активності;

• придбання нових засобів  емоційної експресії;

• полегшення формування нових  стосунків і установок.

Фізіологічний вплив музики на людину грунтується на тому, що нервова система, а з нею і мускулатура мають здатність засвоєння ритму. Музика як ритмічний подразник стимулює фізіологічні процеси організму, що відбуваються ритмічно як в руховій, так і вегетативної сфері. Ритми окремих органів людини завжди відповідні. Між ритмом руху і ритмом внутрішніх органів існує певний зв'язок. Ритмічні рухи являють собою єдину функціональну систему, руховий стереотип. Використовуючи музику як ритмічний подразник, можна досягти підвищення ритмічних процесів організму в більш суворої компактності та економічності енергетичних витрат.

Вивчення емоційної значущості окремих елементів музики - ритму. Тональності - показало їх здатність  викликати стан, адекватне характером подразника: мінорні тональності виявляють депресивний ефект, швидкі пульсуючі ритми діють збудливо і викликають негативні емоції, м'які ритми заспокоюють, дисонанси збуджують, консонанси заспокоюють.

Як психологічних механізмів корекційного впливу музикотерапії вказують:

• катарсис - емоційну розрядку, регулювання емоційного стану;
• полегшення усвідомлення власних переживань;
• конфронтацію з життєвими проблемами;
• придбання нових засобів емоційної експресії.

Отже, по-перше, музика впливає на багато сфер життєдіяльності через три основні чинники: вібраційний, фізіологічний і психологічний.

1. Вібраційний чинник музики є стимулятором обмінних процесів на рівні клітини. Сьогодні наукові дослідження показують, що за допомогою вібрації можна впливати навіть на процес каталізу, підбираючи точну вібрацію і стимулюючи діяльність окремих ферментів. Більш того, звуковий вібраційний чинник через звуки імені дитини в буквальному розумінні слова формує його організм. Кожне ім'я має свій набір звуків, що створюють унікальне вібраційне поле.
2. Фізіологічний чинник музики здатний змінювати різні функції організму, такі як дихальна, рухова, серцево-судинна.

Психологічний чинник через асоціативний зв'язок, медитацію здатний значно міняти психічний стан дитини.

По-друге, музика має фундаментальні початки всього живого: ритм, мелодію  і гармонію. Вона вчить дитину відчувати  ритми життя, гармонізує його власні біоритми, дозволяє відчути себе частиною космосу, вийти за межі своїх особистих  проблем.

По-третє, музика дозволяє дозувати психофізичне навантаження, починаючи  з прослуховування ніжних звуків і доходячи до могутніх ритмів аеробіки і танців. Різні види музики впливають  на різні функції організму. Наприклад, при порушенні дихальної функції  можна використовувати духові інструменти, при порушенні дрібної моторики пальців – клавішні інструменти, при психоневрологічних порушеннях – прослуховування музики. Важливо  відзначити, наприклад, що дихальна музикотерапія  дозволяє людині займатися оздоровленням, не помічаючи процесу лікування.

По-четверте, музика дозволяє удосконалювати дихальну функцію опосередковано. Наприклад, граючи на духовому інструменті, людина повинна підпорядкувати своє дихання тому розміру, який закладений в п'єсі. Це справедливо і для  інших нюансів музики.

Слід зазначити, що емоції тісно пов'язані з диханням. Наприклад, радість супроводжується диханням в 17 вдихів в хвилину, активний сум  – 20 вдихів в хвилину, страх – 60 вдихів, гнів – 40 вдихів.

Відповідно до цього, впливаючи  на ритм дихання через музичну  фразу, ми можемо моделювати емоційний  стан людини.

По-п'яте, музика, пожвавлюючи  емоційну сферу, відновлює імунобіологічні  процеси. Мається на увазі, що при  зниженні емоційного тонусу або за наявності негативних емоцій знижується імунітет людини, і він частіше хворіє.

Крім того, спеціально підібрана  музика дозовано тренує емоційний світ людини і підвищує рівень імунних  процесів в організмі, тобто призводить до зниження його захворюваності.

Музику можна використовувати  і в реабілітації людини унаслідок  її зв'язку з правою півкулею мозку, відповідальною за образне сприйняття. Активізація діяльності правої півкулі  при музицируванні, створення музичних образів призводить до пожвавлення  емоційної сфери, що у свою чергу, гасить домінантне вогнище збудження, пов'язане з хворобою.

Прослуховування медитативної музики відновлює природне фізіологічне дихання.

Музику можна розглядати і як спосіб поліпшення емоційного фону в сім'ї, що може привести до гармонізації взаємин в ній. Іншими словами, музика може стати одним з умов формування здорового способу життя, а оздоровчі  заняття з використанням музики дадуть приголомшливий ефект.

У кожної людини є улюблена музика, яка діє на його душу найефективніше. Яку ж дію на людину надають  різні жанри музики? Слід мати на увазі, що в рамках кожного жанру  існує різноманітність стилів. Деякі  з них активні і несуть енергію, інші пасивні і допомагають розслабитися. Ось деякі загальні тенденції, які  істотно змінюються залежно від  слухача, умов прослуховування, навколишнього  середовища:

– у григоріанських співах використовуються ритми природного дихання, що дозволяє добитися відчуття просторового розслаблення. Вони добре  підходять для тихих занять і  медитації, можуть понизити стрес;

– повільна музика у стилі  барокко (Бах, Гендель, Вівальді, Кореллі) дає відчуття стійкості, порядку, безпеки  і створює духовне стимулююче середовище, яке підходить для  занять або роботи;

– класична музика (Гайдн  і Моцарт) відрізняється ясністю, елегантністю і прозорістю. Вона здатна підвищувати концентрацію, пам'ять  і просторове сприйняття;

– музика романтизму (Шуберт, Шуман, Чайковський, Шопен і Лист) підкреслюють виразність і чуттєвість, часто будять індивідуалізм, містицизм. Її краще використовувати для  того, щоб активізувати симпатію, пристрасність  і любов;

– музика імпресіоністів (Дебюссі, Равель, Фавр) заснована на вільно поточних музичних настроях і враженнях. Вона викликає приємні образи, як в сновидіннях;

– джаз, блюз, регги і інші музичні форми можуть підняти  настрій і надихнути, дати вихід  радості, розсіяти печаль, підвищити  товариськість;

– румба, маранга, макарена володіють живими ритмами і імпульсністю, що підвищує серцебиття, робить дихання  частішим і глибшим, примушує все  тіло рухатися, самба, проте, відрізняється  рідкісною властивістю порушувати і заспокоювати одночасно;

– поп-музика, а також  народні мелодії провокують рухи тіла, створюють відчуття благополуччя;

– доля-музика у виконанні  таких геніальних артистів, як Елвіс  Преслі або Стінг може збудити  відчуття, стимулювати активні рухи, зняти напругу, ослабити біль і понизити неприємний ефект гучних і різких звуків, присутніх в навколишньому  середовищі. Ця музика також здатна створити напругу, викликати дисонанс, стрес і біль в організмі;

– спокійна фонова музика або  сучасні оркестровки, в яких немає  чітких ритмів, підсилюють стан розслабленої готовності;

– музика в стилі панк, реп, хіп-хоп може перезбуджувати нас, підвищити активність;

– релігійна і обрядова музика може заспокоїти нас і привести в стан утихомирення.