Міжнародна торгівля країн-членів ГУАМ

Зміст

Вступ

Одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки України  є розвиток її зовнішньоторговельної стратегії. Він передбачає передусім раціональний вибір торговельних партнерів з позиції максимальної вигоди для країни, укладення та реалізацію угод про зони вільної торгівлі та інші форми економічної інтеграції. Перш, ніж шукати нових партнерів, необхідно обов’язково визначити, наскільки ефективною є участь країни у попередніх домовленостях. Україна є членом ГУАМ і має в його рамках угоду про вільну торгівлю, тому надзвичайно важливим є аналіз зовнішньої торгівлі цієї організації та місця України в ній.

Метою даної роботи є  дослідити міжнародну торгівлю країн  ГУАМ, її структуру та динаміку. Виходячи з поставленої мети, в роботі вирішуються  такі завдання:

• розглянути історію виникнення та принципи функціонування ГУАМ;
• проаналізувати основні напрями стратегічного співробітництва країн-членів ГУАМ;
• охарактеризувати зовнішню торгівлю країн ГУАМ між собою;
• визначити пріоритети розвитку зовнішньої торгівлі країн ГУАМ.

Об’єктом дослідження є зовнішньоторговельні відносини країн ГУАМ. Предметом дослідження є структура та динаміка міжнародної торгівлі країн ГУАМ.

Теоретичною базою дослідження  є статистичні дані про динаміку та структуру зовнішньої торгівлі України, Молдови, Грузії та Азербайджану, а  також прикладні дослідження  щодо перспектив подальшого розвитку співробітництва між країнами ГУАМ.

У процесі дослідження  було використано такі методи дослідження – аналіз і синтез для деталізації предмета дослідження та вивчення його струтури та складових; метод дедукції і індукції для формування узагальнюючих висновків; графічний метод для наглядного подання статистичних даних та побудови схем.

Практичне значення дослідження  полягає у визначенні основних напрямів розвитку співробітництва між країнами ГУАМ та можливостей їх подальшої  розбудови, зокрема у сфері створення зони вільної торгівлі.

1.Історія створення та принципи функціонування ГУАМ.

Організація за демократію та економічний  розвиток – ГУАМ (скорочено ГУАМ) є міжнародною регіональною організацією, до складу якої на сьогодні входять  Азербайджанська Республіка, Грузія, Республіка Молдова та Україна. У своєму інституціональному становленні ГУАМ пройшла декілька етапів:

І. Консультативний форум  ГУАМ (заснований 10 жовтня 1997 року в  рамках Саміту Ради Європи у м. Страсбург).

ІІ. Об'єднання ГУАМ (засновано 7 червня 2001 року шляхом підписання Ялтинської Хартії ГУАМ).

ІІІ. Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ (створена 23 травня 2006 року на Київському саміті ГУАМ) [7].

Початок співробітництва  між цими країнами було покладено 10 жовтня 1997 року у м. Страсбург під час Саміту Ради Європи, коли голови держав Грузії, України, Азербайджану та Молдови прийняли Спільне Комюніке, в якому підкреслювалася необхідність розвитку чотиристороннього співробітництва для зміцнення стабільності та безпеки у Європі на основі принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності, непорушності державних кордонів, демократії, верховенства закону та поваги прав людини. Метою цього співробітництва була розробка нових дієвих механізмів кооперації, відновлення послаблених після розпаду СРСР економічних зв’язків та спрямування їх на гармонізацію процесів економічного розвитку.

У період з 1999 по 2005 рік  до складу Об'єднання входив також  Узбекистан, а організація носила назву ГУУАМ. З 2000 року країни-члени вирішили проводити регулярні саміти голів держав та зустрічі міністрів закордонних справ, а також створити робочий орган – Комітет національних координаторів.

Розвиваючи співробітництво, держави-члени ГУАМ 7 червня 2001 року підписали Ялтинську Хартію ГУУАМ, яка визначає цілі, принципи та основні напрями співробітництва Об'єднання:

• сприяння соціально-економічному розвитку;
• зміцнення торгівельно-економічних зв’язків;
• розвиток та ефективне використання в інтересах країн ГУУАМ транспортних магістралей та інфраструктури, що розташована на їх територіях;
• зміцнення регіональної безпеки та боротьба з міжнародним тероризмом.

23 травня 2006 року на Київському  саміті ГУАМ голови держав-членів (див. Табл.1.1.) оголосили про створення  Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ та підписали її Статут [6].

Таблиця 1.1.

Основні дані про країни-члени ГУАМ [7]

Згідно статуту, основними цілями ГУАМ є:

• ствердження демократичних цінностей, забезпечення верховенства права та повага прав людини;
• забезпечення стійкого розвитку;
• зміцнення міжнародної та регіональної безпеки і стабільності;
• поглиблення європейської інтеграції для створення спільного простору безпеки, а також розширення економічного та гуманітарного співробітництва;
• розвиток соціально-економічного, транспортного, енергетичного, науково-технічного та гуманітарного потенціалу країн-членів;
• активізація політичної взаємодії та практичного співробітництва у сферах, що мають спільні інтереси [16].

Для виконання поставлених цілей  ГУАМ має доволі розгалужену організаційну  структуру (див. Рис.1.1.).

Рис. 1.1. Організаційна  структура ГУАМ [16].

Статут ГУАМ передбачає обов’язкове функціонування двох головних інституцій організації – Ради та Секретаріату. Рада є головним органом  організації, що проводить свою роботу на 4 рівнях:

1. Рада голів держав визначає пріоритети та розробляє основні напрями діяльності організації; вирішує принципові питання її функціонування; приймає рішення щодо членства у ГУАМ; розглядає найбільш актуальні міжнародні проблеми та приймає відповідні рішення та рекомендації.
2. Рада міністрів закордонних справ забезпечує виконання рішень Ради голів держав, проводить консультації у сфері зовнішньої політики; приймає рішення з поточних питань діяльності організації; затверджує бюджет ГУАМ тощо.
3. Рада національних координаторів забезпечує взаємодію в рамках ГУАМ, підготовку засідань Рад голів держав та міністрів закордонних справ.
4. Рада постійних представників проводить роботу по забезпеченню діяльності ГУАМ на постійній основі, а саме: розглядає хід виконання рішень вищих органів, організує підготовку та проведення їх засідань [8; 9; 16].

Секретаріат займається організаційно-технічним  забезпеченням діяльності ГУАМ. Для  підвищення ефективності діяльності організації  в її рамках функціонують також Ділова рада (для розвитку співробітництва ділових кіл) та Парламентська Асамблея ГУАМ, що має 3 комітети: політичний; торговельно-економічний; з питань науки, культури та освіти [7].

Співробітництво між  країнами-членами ГУАМ здійснюється в рамках "Стратегії розвитку галузевого співробітництва ГУАМ", що забезпечується такими робочими органами:

• Робоча група з транспорту;
• Робоча група з економіки та торгівлі;
• Робоча група з енергетики;
• Робоча група з питань інформаційний технологій;
• Робоча група з туризму;
• Робоча група з питань культури, науки та освіти;
• Робоча група з питань боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків;
• Керівний комітет зі сприяння торгівлі та транспорту;
• Економічний форум.

В рамках стратегії галузевого співробітництва  виділяють 3 блоки:

І. Економічний блок, що включає економіку та торгівлю, транспорт, енергетику та інформаційні технології.

ІІ. Блок питань охорони  правопорядку та безпеки, що охоплює  боротьбу з тероризмом, організованою  злочинністю та розповсюдженням  наркотиків, попередження та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

ІІІ. Гуманітарний блок, що стосується співробітництва у  сферах науки, культури, освіти і туризму.

Для розвитку зовнішньої торгівлі країн ГУАМ особливе значення має їх співробітництво у сферах економіки і торгівлі, а також транспорту. При цьому країни-члени намагаються досягти таких цілей:

• створення зони вільної торгівлі без виключень та обмежень;
• усунення технічних бар'єрів у торгівлі;
• розвиток торгівлі та інвестицій, що забезпечують стійкий розвиток економік держав-членів;
• інтеграція економічних потенціалів країн-членів з метою підвищення конкурентоспроможності їх економік на зовнішніх ринках;
• сприяння розвитку виробничої кооперації та науково-технічному співробітництву на усіх рівнях;
• розвиток транспортної інфраструктури та створення налагодженої мережі для мультимодальних перевезень;
• створення єдиних вимог до перевізників;
• максимальна координація та оптимізація транспортної політики;
• участь у розробці та реалізації спільних проектів у сфері транспорту;
• сприяння розвитку всіх видів транспортного сполучення між державами-членами ГУАМ;
• розвиток міжнародного співробітництва у сфері транзитних перевезень;
• зближення та гармонізація законодавства у сфері зовнішньої торгівлі та зовнішньоторговельної політики, а також зближення із законодавством ЄС у цій сфері;
• подальший розвиток співробітництва у митній сфері [15].

Крім того, важливим напрямом співробітництва  між країнами-членами ГУАМ, що має  суттєвий вплив на їх міжнародну торгівлю, є енергетична сфера. Необхідність співробітництва у цій сфері пов’язана із їх зростаючими потребами в енергетичних ресурсах, тому країни ГУАМ ставлять за мету координацію заходів по посиленню енергетичної безпеки і планують використовувати та розвивати трубопровідні мережі та іншу транспортну інфраструктуру для збільшення транзиту і постачання електроенергії, а також впроваджувати альтернативні джерела енергії. Як наслідок, ця сфера співробітництва викликає найбільшу зацікавленість та занепокоєність їх найближчих сусідів, зокрема, інших країн СНД.

Якщо оцінювати реальні  успіхи цієї організації щодо співробітництва  у різних сферах, то нажаль вони є  досить незначними. За оцінками зарубіжних експертів, та й самих учасників, більшість проектів існує виключно на папері. Це викликано декількома причинами. По-перше, окрім того, що всі учасники ГУАМ є колишніми членами СРСР та досягли не найкращих успіхів у сфері макроекономічних реформ, вони мають небагато спільного. По-друге, три з чотирьох членів є сторонами у доволі тривалих міжетнічних внутрішніх конфліктах, що також не сприяє успішному міжнародному співробітництву. По-третє, деякі сусіди країн-членів не зацікавлені у подальшому поглиблені цих відносин внаслідок власних геополітичних та економічних інтересів. По-четверте, усі країни-члени мають різний тип економічного зростання, що унеможливлює більш тісну координацію їх економічних політик, оскільки вони мають різні економічні пріоритети. Все це зумовлює доволі неактивну діяльність цієї організації майже в усіх сферах запланованого співробітництва [3].

2. Співробітництво країн  ГУАМ у сфері міжнародної торгівлі.

Одним з пріоритетних напрямів співробітництва країн  ГУАМ є економіка та торгівля, а  також розвиток транспорту. Окрім "Стратегії  розвитку галузевого співробітництва ГУАМ" відносини між її країнами-членами забезпечуються такими документами як "Угода про створення зони вільної торгівлі між державами-учасниками ГУУАМ" (набрала чинності 10 грудня 2003 року, у 2005 році Узбекистан вийшов з угоди) [13], "Угода про співробітництво торговельно-промислових палат держав-учасників ГУУАМ у сфері виставково-ярмаркової діяльності" (підписана 22 квітня 2005 року) [14], "Угода між урядами держав-членів Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ про міжнародні мультимодальні перевезення вантажів" (підписана 19 червня 2007 року) [12], "Заява голів держав-членів Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ про розвиток транспортного коридору ГУАМ" (червень 2008 року) [4].

Згідно "Угоди про  створення зони вільної торгівлі між державами-учасниками ГУУАМ" країни домовилися взаємодіяти у створенні зони вільної торгівлі для забезпечення:

• скасування митних тарифів, податків та зборів, що мають однакову з ними дію, а також кількісних обмежень у взаємній торгівлі;
• усунення інших перешкод для вільного руху товарів і послуг;
• створення та розвитку ефективної системи взаємних розрахунків і платежів по торговельних та інших операціях;
• співробітництва у проведенні торговельно-економічної політики для досягнення цих цілей у сфері промисловості, сільського господарства, транспорту, фінансів, інвестицій, соціальної сфери тощо;
• гармонізації законодавства країн-членів такою мірою, щоб це забезпечило належне та ефективне функціонування зони вільної торгівлі.

Важливим елементом угоди про зону вільної торгівлі є положення про транзит, принцип свободи якого визнається найважливішою умовою досягнення цілей Угоди, а також суттєвим елементом процесу включення країн-членів до системи міжнародного поділу праці та кооперування. Угодою встановлюється, що умови транзиту, включаючи перевезення будь-яким видом транспорту та надання послуг, визначаються Основною багатосторонньою угодою про міжнародний транспорт щодо розвитку коридору Європа-Кавказ-Азія від 8 вересня 1998 року [11; 13].

Щоб визначити, наскільки дієвою виявилася ця угода, розглянемо динаміку зовнішньої торгівлі країн-членів після створення зони вільної торгівлі. На момент створення та реального початку її функціонування, який можна визначити як 2005 рік, оскільки сторони угоди мали 12 місяців для запровадження усіх заходів, передбачених угодою, спостерігалася така ситуація (див. Табл. 2.1.). Як видно з таблиці 2.1., що стосується експорту, то з 4 країн-членів лише Грузія має зовнішню торгівлю з іншими країнами ГУАМ, що є суттєвою у її загальній структурі (14%), і навіть ця частка є не дуже великою. А у випадку інших членів, частки яких є набагато меншими, то вони взагалі матимуть незначний вплив на загальні обсяги торгівлі. Що стосується імпорту, то суттєві частки мають Грузія (18,3%) та Молдова (21,1%), тоді як Україна та Азербайджан небагато імпортують зі своїх партнерів. Це свідчить передусім про те, що між країнами ГУАМ у 2005 році не було тісних економічних зв’язків, що передбачали суттєву взаємозалежність між економіками. Крім того, це означає, що запровадження зони вільної торгівлі та подальше скасування митних тарифів матимуть не дуже значний вплив на бюджетні надходження від них, що може бути додатковим стимулом для реалізації даної угоди. Як наслідок, можна сказати, що країни-члени ГУАМ мали значний потенціал до розширення зовнішньої торгівлі між собою, особливо якщо перешкодою для руху товарів були саме митні та інші бар'єри. Для того, щоб визначити успішність угоди, потрібно розглянути динаміку торгівлі між країнами-членами після повного запровадження угоди в дію.

Таблиця 2.1.

Структура зовнішньої торгівлі країн  ГУАМ за основними торговельними  партнерами у 2005 році (у %) [1]

Перш, ніж визначити, наскільки  успішною була торгівля між самими країнами-членами, потрібно проаналізувати загальні тенденції обсягів зовнішньої торгівлі цих країн одна з одною. Динаміку зовнішньоторговельного товарообігу країн-членів ГУАМ за 2006 – 2010 роки можна побачити на рис.2.1.

Рис.2.1. Товарообіг держав-членів ГУАМ за 2006 – 2010 роки (у млн. дол. США) [5].

Як ми можемо побачити з рис.2.1., спостерігалася неоднорідна динаміка товарообігу країн-членів ГУАМ. Товарообіг цих країн зростав по 2008 рік включно (до 4007,4 млн. дол. США), після цього спостерігалося його різке загальне падіння (до 2630,4 млн. дол. США), однак вже у 2010 році він почав знов повільно зростати, і у 2011 році прогнозується його подальше зростання.

Що стосується торгівлі між самими країнами ГУАМ, то спостерігалася така динаміка (див. Табл. 2.2.).

Таблиця 2.2.

Товарообіг країн-членів ГУАМ за 2006 – 2010 роки (млн. дол. США) [5]

Як  видно з табл.2.2., відсутність тісних економічних зв’язків між всіма  членами ГУАМ можна простежити з  географічного розподілу торговельних потоків. Наприклад, до 2009 року Азербайджан  переважно експортував до Грузії (88,8% від його загального експорту до країн ГУАМ), однак у 2010 році повністю переорієнтувався на торгівлю до України (67% від його експорту). З іншого боку, його експорт до Молдови залишається надзвичайно низьким. Водночас, імпорт Азербайджану переважно походив з України серед країн ГУАМ (81,34% у 2006 році та 96,06% у 2010 році).

Так само, Грузія переважно експортувала до України та Азербайджану, тоді як її торгівля з Молдовою була дуже незначною (у 2010 році вона експортувала лише 2,1%). Імпорт Грузії демонстрував схожі тенденції: Україна та Азербайджан займали приблизно однакові частки, тоді як торгівля з Молдовою була майже відсутня.

У зовнішній торгівлі Молдови з  іншими членами ГУАМ переважну частку займали торговельні відносини  з Україною (92,57% експорту та 98,36% імпорту у 2010 році), тоді як торгівля з іншими членами була дуже незначною.

З іншого боку, серед усіх членів ГУАМ, найбільш збалансовану торгівлю з іншими членами має Україна (у 2010 році структура  її експорту була такою: 37,9% – до Молдови, 29,7% – до Грузії та 32,4% – до Азербайджану). Водночас, структура її імпорту була досить неоднорідною та мінливою: якщо у 2006 році переважав експорт до Молдови (45,8%), то вже у 2010 році повністю домінував експорт до Азербайджану (84,3%).

Таким чином, можна зробити висновок, що запровадження зони вільної торгівлі викликало зростання загального обсягу товарообігу країн ГУАМ, за винятком 2009 року, що пояснюється світовою фінансовою кризою, що торкнулася майже  всіх країн світу. Водночас, зона вільної торгівлі викликала радикальну зміну структури зовнішньої торгівлі лише в двох країнах з чотирьох (в Україні та Азербайджані), що може свідчити про пасивну участь Грузії та Молдови у даному проекті.

Що  стосується структури загального товарообігу країн ГУАМ, то тут спостерігалася така тенденція (див. Рис. 2.2.).

Рис.2.2. Структура товарообороту країн  ГУАМ за експортом у 2006 році [5].

Таким чином, у 2006 році переважну частину  товарообігу за експортом займала  Україна (68%), що свідчило про те, що саме вона потенційно мала найбільші втрати від припинення надходжень до бюджету за митними тарифами. У 2010 році відбулася значна зміна структури товарообігу країн ГУАМ за експортом (див. Рис.2.3.).

Рис.2.3. Структура товарообороту країн  ГУАМ за експортом у 2010 році [5].

З рис.2.2. та 2.3. ми можемо побачити, що частка Азербайджану зросла майже вдвічі (з 18% до 38%), частка Грузії залишалися майже  незмінною (з 8% до 9%), тоді як частки України та Молдови суттєво зменшилися. Це свідчить про те, що створення зони вільної торгівлі негативно вплинуло на експорт України та Молдови зі своїми партнерами і позитивно вплинуло на експорт Азербайджану та Грузії. Розглянемо тепер, яким чином змінилася динаміка товарообігу країн ГУАМ за експортом (див. Рис.2.4.).

Рис.2.4. Структура товарообороту країн  ГУАМ за імпортом у 2006 році [5].

У 2006 році найменшу частку у товарообігу  за імпортом займала Україна (13%), тоді як імпорт інших країн був розподілений переважно однаково. Це свідчило про те, що Україна має найбільший потенціал до зростання імпорту за умови скасування митних тарифів. Як наслідок, у 2010 році ситуація дещо змінилася (див. Рис.2.5.).

Рис.2.5. Структура товарообороту  країн ГУАМ за імпортом у 2010 році [5].

Таким чином, з рис.2.5. ми можемо побачити, що частка України у товарообігу  країн ГУАМ у 2010 році значно зросла порівняно з 2006 роком (з 13% до 32%), тоді як частки Азербайджану і Молдови значно зменшилися. Це свідчить про погіршення торговельного балансу України у торгівлі із партнерами, що може виявитись негативним явищем у довгостроковому періоді.

Як вже зазначалося, для поліпшення ефективності функціонування зони вільної торгівлі в рамках ГУАМ було укладено додаткові угоди про співробітництво у сфері торгівлі. Так, "Угода про співробітництво торговельно-промислових палат держав-учасників ГУУАМ у сфері виставково-ярмаркової діяльності" (підписана 22 квітня 2005 року) стосується налагодження більш інтенсивних зв’язків між підприємствами країн-членів на макрорівні шляхом обміну виставками на економічну тематику, що передбачає обмін нормативним актами, що регулюють виставкову діяльність, сприяння у розв’язанні проблемних питань розвитку виставково-ярмаркової діяльності, здійснення оперативного обміну інформацією про виставки та ярмарки, що проводяться, а  також підготовку спеціалістів у цій сфері [14]. "Угода між урядами держав-членів Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ про міжнародні мультимодальні перевезення вантажів" (підписана 19 червня 2007 року) стосується розвитку інфраструктури, що дозволить комбінувати декілька видів транспорту при перевезенні вантажів, виходячи із максимально швидкого, безпечного, енергозберігаючого способу доставки, що найменше шкодить довкіллю [12]. "Заява голів держав-членів Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ про розвиток транспортного коридору ГУАМ" (червень 2008 року) стосується розвитку окремих проектів поліпшення транспортної інфраструктури на території усіх країн-членів [4].

3. Міжнародна торгівля  країн-членів ГУАМ.

Розвиток зовнішньої торгівлі будь-якої країни безпосередньо залежить від  багатьох чинників. Серед них можна  назвати загальний рівень економічного розвитку країни, загальний економічний стан в країні тощо. Динаміка зовнішньої торгівлі країни з певним торговельним партнером визначається не лише умовами в самій країні і у цьому партнері, але й економічними умовами інших торговельних партнерів цієї країни, оскільки вони представляють собою альтернативу торговельним потокам до певного контрагента. Як наслідок, щоб зробити висновок про подальші можливості розвитку торгівлі між країнами ГУАМ, необхідно проаналізувати їх зовнішню торгівлю в цілому, тобто розглянути альтернативні напрями торговельних потоків та їх перспективи.