Міжнародне науково-технічне співроб

Зміст 

Вступ……………………………………………………………………………...2

Розділ 1. МІЖНАРОДНІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ВІДНОСИНИ……….....4

1.1. Суть та структура міжнародного науково-технічного співробітництва..4

1.2. Інтелектуальна  власність і світовий ринок  технологій….…………..…….6

1.3.Міжнародні науково-технічні відносини та Міжнародне виробництво..9

1.4.Науково-технічний прогрес - основа розвитку та інтенсифікації виробництва. ……………………………………………………………………16

Розділ 2. ФОРМИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ІЗ ЗАКОРДОННИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ…………………………..………….19

2.1. Науково-технологічне  співробітництво з установами і компаніями……23

2.2. Співпраця  з університетами………………………………………………29

Розділ 3. СУЧАСНИЙ СТАН НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА…………………………………………34

3.1. Науково-технічний потенціал України: сучасний стан та особливості територіальної організації. 34

3.2. Місце науково-технічного потенціалу в науково-технічному прогресі і розвитку народногосподарського комплексу. 39

3.3. Проблеми реконструкції народного господарства України в контексті завдань прискорення науково-технічного прогресу…………………….. …....44

Висновки…………………………………………………………….…..…….....46

Список  використаної літератури ……………………………………………….49 
 
 

                                                            Вступ.  
          Науково-технічне співробітництво являє собою взаємопов'язаний розвиток науки і техніки, яке проявляється в постійному впливі наукових відкриттів і винаходів на рівні техніки і технології, а також на застосування нових приладів та обладнання. Він впливає на перетворення і розвиток засобів праці та на взаємовідносини людей у процесі виробництва.  
Науково-технічне співробітництво є потужним засобом швидкого зростання економіки, вирішення багатьох соціальних завдань. Темпи впровадження його досягнень і ефективності виробництва багато в чому залежать від виробітку і послідовної реалізації науково обгрунтованої загальнодержавної політики у цій сфері діяльності.  
          Застосування наукових відкриттів у використанні природних багатств, розвитку та формуванні продуктивних сил суспільства необмежено. За певних умов за допомогою науки на службу виробництва можуть бути поставлені величезні сили природи, а сам процес виробництва може бути представлений як технологічне застосування науки.  
          Метою моєї курсової роботи є розгляд науково-технічного співробітництва який проявляється у сфері науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі, а також впровадження прогресивної технології та організації виробництва. Це співробітництво здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідницьких і проектно-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідницьких груп фахівців чи організацій. 
         Сутність науково-технічного прогресу полягає в зміні співвідношення між уречевленим (минулим) та живою працею, у відносному збільшенні минулої праці та в абсолютному або відносному зменшенні живої праці при абсолютному скороченні сукупних витрат праці. Отже, зниження загальних витрат праці, витрачених на виробництво продукції, досягається в результаті прогресуючої економії живої праці на базі застосування нової високопродуктивної техніки. У кінцевому підсумку заощадження праці та вивільнення робочої сили є важливою рисою, яка розкриває сутність науково-технічного прогресу.  
         Завданнями курсової роботи є розгляд міжнародного науково-технічного співробітництва , та розвиток науково-технічного прогресу.  
         Науково-технічний прогрес супроводжується перебудовою всього технічного базису, всієї технології виробництва, розвитком системи машин, що одержує більше поширення в різних галузях народного господарства. Він створює широкі передумови та матеріально-технічні умови для подолання існуючих відмінностей між розумовою і фізичною працею, сприяє зміні місця і ролі людини в процесі виробництва.  
        Під впливом науково-технічного прогресу в сучасних умовах здійснюється перехід від екстенсивного зростання виробництва, при якому залучаються нові матеріально-грошові ресурси, до інтенсивного росту за рахунок більш високої продуктивності праці, вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції, подальшого зниження собівартості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Міжнародне науково-технічне співробітництво

1.1.Суть та структура міжнародного науково-технічного співробітництва                                                                                            Міжнародне  науково-технічне співробітництво – це форма міжнародних економічних відносин, яка являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі, і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах.

        Науково-технічне співробітництво відіграє велику роль як у розвитку науки і техніки країн-учасниць, так і в розвитку їх економік у цілому. Це співробітництво здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідницьких і проектно-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідницьких груп фахівців чи організацій.

Найбільш  раціональними й ефективними  формами цього співробітництва є:

° створення  спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх науково-технічних ідей, конструювання, маркетингових досліджень і техніко-економічних розрахунків;

° спільні  експерименти в області вдосконалення  діючої техніки і технології з метою поліпшення техніко-економічних показників роботи фірми;

° спільні  дослідження та вивчення закордонного досвіду в області організації  виробництва і праці;

° поточна координація та консультації з питань науково-технічної політики;

° організація  підготовки кваліфікованого дослідницького персоналу.

         Особливо важливим для науково-технічного співробітництва є аналіз його ефективності.

          Прогнозуючи про зв'язки на наступне тисячоріччя, Європейський Союз у надії на розширення постачань сировинних товарів з Центральної Азії та зміщення співробітництва з далекосхідним регіоном розробив широкомасштабну програму ТRАСЕСА, метою якої є розвиток мережі транс-європейських магістралей, їх продовження на Схід за напрямком Шовкового шляху, що існував раніше. Ця програма була схвалена Міжнародною федерацією транспортних шляхів з метою відродження Великого Шовкового Шляху та розвитку раніше відомих торгових міст і регіонів на континенті Євразія.

         ТRАСЕСА містить ряд проектів, які знаходяться в стадії виконання й орієнтовані на залучення як приватного, так і суспільного секторів в роботу зі створення дорожньої інфраструктури та розвиток кооперації на регіональних рівнях. Розвиток інфраструктури дає змогу створити багато прибуткових напрямків бізнесу, оскільки орієнтований на обслуговування великої кількості клієнтів з метою задоволення їх комерційних й особистих потреб.   

 Структура   міжнародного науково-технічного  співробітництва:

• створення координаційних міжнародних програм, спільних науково-технічних досліджень.
• Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями.
• Міжнародний інжиніринг.
• Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів.
• Проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів.
• Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій.
• Розробка науково-технічних прогнозів.

      Пріоритетні напрямки розвитку  міжнародного науково-технічного  співробітництва:

• Електронізація та автоматизація виробничих процесів.
• Надійне мирне використання атомної енергії.
• Розширення практичного використання біотехнології та генної інженерії(клонування).
• Космічні дослідження.

1.2. Інтелектуальна власність і світовий ринок технологій.

          Інтелектуальну власність можна визначити, як відносини між людьми, які виникають з приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження щодо результатів інтелектуальної власності.

        Предметом інтелектуальної власності є : новітні технології, наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або промислові зразки устаткування, апаратура, інструменти, технологічні лінії, документація, способи виробництва.

         Інтелектуальна власність - це володіння виключним правом, яке визначає виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності щодо об’єкта інтелектуальної власності.

         Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент – це документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід.

       Проблема міжнародного патентування полягає в тому, що в різних країнах по різному побудовані правила щодо патентування. В США Патентне бюро повинно вирішити хто є першим, істинним та оригінальним винахідником, а час подання заявки на винахід не грає ніякої ролі, так як це практикується в Європі(при цьому сам винахідник залишається невідомим).

                Основні міжнародні форми передання  технологій:

• Продаж патентів.
• Міжнародне ліцензування.
• Міжнародний інжиніринг.
• Спільне проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.
• Іноземні інтелектуальні інвестиції.
• Міжнародні міжвузівські стосунки.
• Наукові міжнародні конференції, симпозіуми, семінари.
• Створення комп’ютерних банків даних
• Технологічний шпіонаж.

        Міжнародне ліцензування – це структурний елемент міжнародного науково-технічного співробітництва, що виступає у вигляді міжнародної ліцензійної торгівлі ліцензіями на винаходи, патентами, технологіями, ноу-хау.

       Ліцензія – це дозвіл, який видається ліцензіаром ліцензіату на промислове або комерційне використання винаходу протягом обумовленого терміну за винагороду. Ліцензійна торгівля на світовому ринку здійснюється шляхом укладання ліцензійних угод.

              Основні види ліцензійних угод:

Проста  ліцензія – ліцензіар дозволяє на певних умовах використовувати винахід ліценціату, залишаючи при цьому за собою право, як самостійно користуватися так і видавати аналогічні ліцензії іншим зацікавленим особам.

Виключна  ліцензія – ліцензіар має право сам користуватись винаходом і дозволяє використовувати винахід виключно ліцензіату.

Повна ліцензія – ліцензіар передає повністю права ліцензіату.

 Види  ліцензійних винагород за надання  ліцензійних прав на використання  винаходу:

Роялті – це періодичні процентні відчислення.

Паушальний  платіж – це чітко зафіксована в угоді сума, яка виплачується разово (або в розстрочку).

Перехресне  ліцензування – це обмін ліцензіями чи патентами, які за передбаченням є еквівалентними.

Попередня плата – це платіж, який компенсує витрати ліцензіара ще до здійснення ліцензійної угоди.

Передача  цінних паперів і  надання права  участі у прибутку

           Об’єкти міжнародного ліцензування: розробки конструктивного, технологічного характеру, склад матеріалу, речовини чи сплаву, способи лікування, способи пошуку та добування корисних копалин, товарні та промислові знаки.

           Для міжнародного ліцензування характерне таке поняття як патентна чистота – це юридична властивість об’єкта, яка означає, що він може використовуватись у даній країні без порушень діючих на її території охоронних документів виключного права(патентів, що належать третім особам).

           На практиці терміни дії ліцензійних угод складають від 3 - до 10років, і більше для ліцензій, освоєння яких вимагає значних капітальних витрат.

          Міжнародний інжиніринг – це форма міжнародного науково-технічного співробітництва, що має вигляд сукупності інтелектуальних видів діяльності, кінцева мета яких полягає в одержанні найкращих результатів від закордонних капіталовкладень чи інших витрат, пов’язаних з реалізацією проектів різного призначення інженерно-консультативного типу.

         Іншими словами міжнародний інжиніринг  – це надання інженерно - консультативних послуг.

           Види інжинірингових послуг:

Перед проектні послуги – дослідження пов’язанні з вивченням ринку товарів, що вироблятиме об’єкт, який будуватиметься; топографічні зйомки; розвиток транспортної мережі.

Проектні  послуги – підготовка проекту, оцінка вартості проекту, експертиза проекту, робочі креслення, нагляд за проведенням робіт.

Після проектні послуги – підготовка контракту на будівництво, будівництво, монтаж обладнання, консультації з експлуатації обладнання. 
 
 
 
 
 
 
 

1.4 Міжнародні науково-технічні відносини

       Міжнародні науково-технічні відносини найбільш концентровано реалізуються у формуванні світового ринку технологій, «ноу-хау», патентів і ліцензій, інжинірингових та інформаційних послуг. Відповідно до визначальних тенденцій світового економічного розвитку в сучасних умовах різко посилюється значення науково-технічних компонентів господарського зростання, як факторів динамізації та якісного вдосконалення виробництва. Так, обсяг наукової діяльності подвоюється приблизно кожні 10—15 років, а кількість науковців, за даними ЮНЕСКО за останні 50 років зростала майже в 4 рази швидше, ніж загальна чисельність населення, подвоюючись у розвинутих країнах через 7—10 років. Подвоєння кількості заявок на наукові відкриття та винаходи відбувається в середньому кожні 2.5—3 роки. Згідно з прогнозами, у XXI столітті науково-дослідною роботою буде займатися близько 20 % працездатного населення. На цій основі посилюватимуться процеси інтелектуалізації виробництва і праці, зростатиме ефективність використання всіх ресурсів. Провідні позиції в міжнародному технологічному обміні міцно утримують США, частка яких у продажу ліцензій — майже 2/3 світового обсягу. Слідом ідуть Японія, Велика Британія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург і Швеція. Останнім часом значну активність у цій сфері виявляють також Австралія, Нова Зеландія, Бразилія, Мексика, Марокко та інші країни.

      Ліцензійна торгівля охоплює переважно електротехнічну й електронну промисловість, загальне машино – приладобудування, автомобільну, авіаракетну промисловість, хімію й нафтохімію, біотехнологію, ресурсозберігаючі технології. Відносно новим напрямом диверсифікації міжнародної ліцензійної торгівлі є галузі обчислювальної техніки та засоби автоматизації, включаючи комплексно автоматизовані виробництва з використанням єдиних транспортних систем та систем управління на базі ЕОМ.

       Особливості сучасного стану розвитку науково-технологічної сфери проявляються, зокрема, в змінах структури міжнародної торгівлі. Як бачимо, за 20 років питома вага товарів, то втілюють у собі високі технології, збільшилась у міжнародній торгівлі вдвоє, середні технології — майже в 1,5 рази за одночасного скорочення первинних продуктів та товарів із низькою технологією. Усе це сприяє піднесенню загального рівня світового технологічного розвитку, розширює можливості використання технологічних ресурсів менш розвинутими в економічному відношенні країнами. Широка міжнародна кооперація в галузі науки й техніки, обмін технологією, патентами та ліцензіями формують постійно діючу міжнародну науково-технологічну систему.

Міжнародне  виробництво

       Сфера міжнародного виробництва як елемент глобальної економіки викристалізовується нині на основі взаємодії трьох найголовніших процесів: міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, спільної інвестиційної діяльності й спільного підприємництва. Найвиразніше тут проявляється роль ТНК, спільних підприємств, вільних економічних (експортних) зон тощо. Відносини у сфері міжнародного виробництва визначають зміст, динаміку і структуру господарської взаємодії в інших підсистемах світової економіки.

       У процесі посилення глобалізації господарського життя органічно поєднуються національні та інтернаціональні форми виробництва. На цій основі розвивається міжнародне (багатонаціональне) виробництво внаслідок взаємодії в єдиному виробничому процесі різноманітних за своїм походженням ресурсів і факторів. Найяскравіше це проявляється в діяльності ТНК, спільних підприємств, при реалізації міжнародних інвестиційних проектів, у межах вільних економічних зон тощо. У цілому на вказані форми міжнародного виробництва тепер припадає від ЗО до 50 % матеріального, фінансового й технологічного обороту світової економіки.

         У навчальній і науковій літературі досить поширена так звана еклектична парадигма міжнародного виробництва Дж. Данінга. Він, зокрема, виділяє п'ять головних типів міжнародного виробництва залежно від детермінуючих факторів:

• виробництва, що ґрунтуються на ресурсній базі й спільному використанні капіталів, технології, додаткових активів, природних ресурсів, інфраструктури, ринків;
• виробництва ринкової основи, які теж базуються на спільному використанні капіталів, технології, інформації. Крім того, застосовуються сучасний менеджмент і організаційний досвід, здійснюються реконструкція й модернізація, вводяться в дію інші потужності, досягається ефект економії в результаті стрімкого розширення масштабів виробництва, реалізуються переваги від зниження матеріальних і трудових витрат, від стимуляційних заходів урядової політики;
• виробництва, що базуються на раціональній спеціалізації продуктів або технологічних процесів. Вони поєднують характерні риси й особливості перших двох типів міжнародних виробництв, а також забезпечують широкий доступ до ринків, економію на масштабах і географічну диверсифікацію. Досягається економія від спеціалізації й концентрації виробництва, зниження трудозатрат, реалізуються переваги від розміщення підприємств у країні, що приймає;
• виробництва, пов'язані з торгівлею й розподілом продукту. Джерела економії  - скорочення затрат на виробництво і доступ до місцевих ринків, близькість замовників, після продажне обслуговування;
• змішані виробництва, що становлять різні комбінації названих чотирьох і використовують, крім того, переваги ринку та портфельних інвестицій.

        Синтез різних типів міжнародного виробництва дає можливість реалізувати три головні групи переваг: власності, розміщення виробництва та інтерналізації. Додаткові переваги пов'язані зі спільним використанням активів та з транс акційними діями.

        Переваги власності та нематеріальних активів втілюються у виробничих інноваціях, виробничому менеджменті, організаційних і маркетингових системах, інноваційних потужностях (не кодифікованих знаннях), людському капіталі, фінансах, «ноу-хау» та ін. Переваги спільного управління на базі об'єднаної власності полягають в економії на масштабах та внаслідок спеціалізації, виняткового або пільгового доступу до джерел робочої сили, природних ресурсів, фінансової інформації, ринку продукції, дешевих ресурсів материнської компанії. З'являються більш сприятливі можливості для отримання достовірних даних про міжнародні ринки, в тому числі грошові й фінансові, що зменшує ризик від валютних коливань.

        Переваги інтерналізації пов'язані насамперед з подоланням негативних чинників, що випливають із так званої відмови (неспроможності) ринку (market failure). Йдеться про скорочення витрат на дослідження й торгівлю, запровадження власності, зміст якої визначають нематеріальні активи, що є більш гнучкими до змін кон'юнктури та можливої цінової дискримінації на ринку. Сюди ж належать використання гарантій якості проміжного і кінцевого продуктів, отримання економії від взаємопов'язаної діяльності, компенсація від ринкових трансакцій, уникнення негативних дій уряду (квоти, тарифи, ціновий контроль, податки). Нарешті, фірма контролює пропозицію й обсяги втрат, включаючи технологію, ринки збуту, в тому числі конкуренцію, може замовляти перехресне субсидування, впроваджувати трансферні ціни, конкурентну чи анти конкурентну стратегію.

         Переваги розміщення виробництва можуть реалізовуватись або в країні походження багатонаціональних корпорацій, або у приймаючій країні, в тому числі шляхом створення філій, дочірніх компаній тощо. Тут виникають додаткові можливості ефективного просторового розподілу природних, техніко-економічних інтелектуальних ресурсів, а саме: грошей, енергії, матеріалів компонентів, напівфабрикатів з метою зниження затрат і цін. На цю саму мету орієнтовані міжнародні транспортні й комунікаційні витрати, стимули інвестиційної діяльності. Долаються штучні бар'єри в торгівлі, створюється необхідна інфраструктура вирішуються комерційні, правові, освітні, транспортні та комунікаційні проблеми. Мовні, етнокультурні, митні та інші розбіжності також використовуються з вигодою для підприємництва. Досягається економія внаслідок централізації наукових і маркетингових досліджень. Робляться поправки на економічну систему й політику уряду, на інституційні основи розподілу ресурсів.

         Усього на транснаціональні корпорації, де найповніше проявляється міжнародний характер виробництва, припадає понад 20 % світової продукції та близько ЗО % світового промислового виробництва й 1/5 внутрішньо фірмової торгівлі.

         Важливим різновидом інтернаціонального виробництва є міжнародна інвестиційна діяльність. Розрізняють дві основні форми міжнародних інвестицій — портфельні і прямі.

         Портфельні інвестиції - це суто (винятково) фінансові активи у вигляді облігацій та акцій, які деномінуються в національну валюту. Переважного розвитку така форма міжнародного підприємництва набула ще до Першої світової війни. Головним інвестором виступала Англія, яка була заінтересована в отриманні в такий спосіб додаткових природних ресурсів із менш розвинутих держав та колоній. Купуючи акції й облігації, інвестор претендував тільки на чистий доход фірми. Портфельні, або фінансові, інвестиції здійснювалися насамперед із допомогою банків чи інвестиційних фондів. Після Першої світової війни портфельні інвестиції занепали й відновилися лише в 60-ті роки.

         Значно більше поширені в наш час прямі інвестиції, які є реальними капіталовкладеннями в підприємства, землю чи реманент або ж здійснюються з допомогою експортних інвестиційних товарів чи передачі технологій, досвіду управління, коли інвестор зберігає контроль над інвестованим капіталом. Прямі інвестиції використовуються, як правило, при створенні нових фірм (спільних підприємств) або ж для встановлення контролю над діючою фірмою шляхом закупівлі контрольного пакета акцій. У міжнародній практиці прямі інвестиції широко застосовуються транснаціональними корпораціями для виробництва готової промислової продукції, видобутку сировини, розширення сфери послуг. Вони є важливим каналом міжнародного переміщення приватного капіталу.

        Всього в другій половині 90-х років вивіз прямих інвестицій у світовій економіці перевищував щорічно суму в 400 млрд дол. Серед найбільших експортерів капіталу — США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Гонконг. Із усього обсягу експорту прямих зарубіжних інвестицій більш ніж 90 % припадає на розвинуті в економічному відношенні країни. Майже 70 % прямих зарубіжних інвестицій переміщується між самими розвинутими країнами, решта спрямовується у країни, що розвиваються, та держави з перехідною економікою.

       Важлива роль у формуванні й диверсифікації міжнародного виробництва належить спільним підприємствам (joint ventures) та вільним економічним зонам. Спільні підприємства створюються в таких формах: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, командитні товариства, холдинги тощо. Вони характеризуються трьома головними ознаками: майном, спільним управлінням та спільним розподілом прибутку. Сфера діяльності спільних підприємств охоплює перед виробничу стадію (науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи, інформаційні послуги), процес виробництва товарів, збут і після продажне обслуговування, співробітництво в галузі фінансів, страхової справи, транспорту, туризму та ін. Різке зростання кількості спільних підприємств спостерігається останнім часом у країнах Східної Європи, нових незалежних державах, що виникли на терені колишнього СРСР, у Китаї. Зокрема, в Польщі діє більше 6 тис. СП, Румунії —14,5 тис., Угорщині — 13,5 тис., у Китаї — майже 40 тис. За оцінками, ЗО—40 % діяльності ТНК також відбувається у формі спільних підприємств.

        Винятково сприятливі умови для розвитку міжнародного виробництва створюються у вільних економічних зонах. Розрізняють безмитні зони або зони вільної торгівлі, експортні промислові зони, парки технологічного розвитку, зони страхових і банківських послуг, імпортні-промислові зони. За різними оцінками, у світовій економіці існує майже 3 тис. вільних економічних зон, які обслуговують понад 10 % світового товарообороту.

       У розвинутих країнах поширені переважно вільні митні й транзитні зони та порти, технополіси і технопарки. У країнах, що розвиваються, більшість вільних зон орієнтована на експортне виробництво. Для країн з перехідною економікою характерним є використання різних видів комбінованих (комплексних) зон.

      Найбільших масштабів розбудова вільних економічних зон набрала у Бразилії і Китаї. Створена в Амазонії вільна економічна зона "Манаус" займає майже чверть території Бразилії (3,6 млн. Км²). Вона стала потужним полюсом зростання бразильської економіки. Загальний обсяг інвестицій у цю зону, починаючи з 1967 р., склав близько 14 млрд. дол., а щорічний продаж продукції сягає 7 млрд. дол. У Китаї статус вільних економічних зон отримали 4 великі території та 14 приморських міст. Загальна сума іноземних інвестицій становить тут 22 млрд. дол. Через вільні економічні зони реалізується 2/3 зовнішньо торгівельного обороту Китаю.  
 
 
 

1.4. Науково-технічний прогрес - основа розвитку та інтенсифікації                                                                                              виробництва  
           Науково-технічний прогрес - це процес безперервного розвитку науки,                               техніки, технології, удосконалювання праці, форм і методів організації виробництва і праці. Він виступає також як найважливіший засіб вирішення соціально-економічних завдань, таких, як поліпшення умов праці, підвищення його змістовності, охорона навколишнього середовища, а в кінцевому рахунку - підвищення добробуту народу. Науково-технічний прогрес має велике значення і для зміцнення обороноздатності країни.  
У своєму розвитку НТП виявляється у двох взаємопов'язаних і взаємозалежних формах - еволюційний і революційний.  
Еволюційна форма НТП характеризується поступовим, безперервним удосконаленням традиційних технічних засобів і технологій, нагромадженням цих вдосконалень. Такий процес може тривати досить довго, та забезпечувати, особливо на початкових етапах, істотні економічні результати.  
           На певному етапі відбувається накопичення технічних удосконалень. З одного боку, вони вже недостатньо ефективні, з іншого, - створюють необхідну базу для корінних, принципових перетворень продуктивних сил, що забезпечує досягнення якісно нової суспільної праці, більш високої продуктивності. Виникає революційна ситуація. Така форма розвитку науково-технічного прогресу називається революцією. Під впливом науково-технічної революції відбуваються якісні зміни у матеріально-технічній базі виробництва.  
        Сучасна науково-технічна революція базується на досягненнях науки і техніки. Вона характеризується використанням нових джерел енергії, широким застосуванням електроніки, розробкою та застосуванням принципово нових технологічних процесів, прогресивних матеріалів з наперед заданими властивостями. Все це в свою чергу сприяє швидкому розвитку галузей, що визначають технічне переозброєння народного господарства. Таким чином, виявляється зворотний вплив науково-технічного прогресу. У цьому взаємозв'язок і взаємозалежність науково-технічного прогресу і науково-технічної революції.  
         Науково-технічний прогрес (у будь-якій його формі) відіграє визначальну роль у розвитку та інтенсифікації промислового виробництва. Він охоплює всі ланки процесу, включаючи фундаментальні, теоретичні дослідження, прикладні дослідження, конструкторсько-технологічні розробки, створення зразків нової техніки, її освоєння та промислове виробництво, а також впровадження нової техніки в народне господарство. Відбувається оновлення матеріально-технічної бази промисловості, зростає продуктивність праці, підвищується ефективність виробництва. Дослідження показують, що протягом ряду років зниження витрат на виробництво промислової продукції в середньому на 2 / 3 забезпечувалося за рахунок заходів науково-технічного прогресу.  
          В умовах переходу економіки країни до ринкових відносин ситуація дещо змінилася 
          Проте такий стан носить тимчасовий характер. Тенденція впливу науково-технічного прогресу на рівень виробничих витрат, яка існує в західних країнах з ринковою економікою, в міру просування нашої країни до цивілізованого ринку буде здійснюватися і у нас.