Міжнародний бізнес

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет імені  Ю. Кондратюка

Кафедра міжнародної  економіки

Курсова робота

з дисципліни міжнародна економіка

на тему:

 ЗЛИТТЯ ТА ПОГЛИНАННЯ КОМПАНІЙ В МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ

Виконала:

                                                                                             студентка групи 201-ФМ

                                                                                               Харченко Т.І.

                                                                       Науковий керівник:

Чичкало-Кондрацька І.Б.

Полтава 2012

План

Вступ…………………………………………………………………….…………..3

РОЗДІЛ 1 Сутність та структура міжнародного бізнесу в Україні

1. Поняття міжнародного бізнесу та форми його регулювання………..….5
2. Передумови розвитку міжнародного бізнесу в Україні……………...….9

РОЗДІЛ 2 Особливості  процесу злиття і поглинання (ЗІП) у глобальній

               економіці 

2.1 Сутність злиття і поглинання  та його роль у міжнародному бізнесі…..11

2.2  Основні мотиви ЗІП та очікуванні результати………………………..…15

    2.3 Види та технології злиття і поглинання компаній…………………..…..18

РОЗДІЛ 3 Сучасні тенденції розвитку ринку злиття та поглинання

                компаній у світі

3.1 Розвиток  транскордонного злиття і поглинання компаній як основної форми міжнародного інвестування у ХХІ столітті…………………..…21

3.2   Міжнародний ринок злиттів і поглинань на прикладі аналізу та

        закономірностей ринку М&А(Mergers and Acquisitions)……………..…….26

3.3   Україна на міжнародному ринку  ЗІП……………………………...……30

Висновки………………………………………………………………………..…37

Список використаної літератури…………………………………………..….….39

Вступ

«Книгу ви читаєте з початку до кінця. У бізнесі ви слідуєте по іншій дорозі. Ви починаєте з кінця, а потім робите все можливе, щоб досягти його.»

Гарольд Генін

Ведення міжнародного бізнесу має значні відмінності в порівнянні з веденням бізнесу в рамках країни. Велике значення для успішної діяльності фірми  набувають речі, про які національним компаніям не доводиться навіть думати. У зв'язку з цим стає очевидним  необхідність ретельного вивчення особливостей ведення і управління міжнародним  бізнесом, чим саме і займається міжнародний менеджмент.

Міжнародний бізнес включає будь-які господарські операції, що здійснюються двома і  більше країнами. Такі ділові взаємовідносини  можуть виникати на рівні як приватних, так і державних організацій. У випадку участі приватних компаній у міжнародному бізнесі господарські операції, як правило, проводяться з  метою одержання прибутку. Діяльність фірм, що мають державну форму власності, не завжди орієнтована на прибуток.

 Основні  причини здійснення міжнародного  бізнесу:

• Вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;
• Доступ до нових ринків робочої сили;
• Прагнення до нових ринків збуту.

Злиття  і поглинання є невід'ємною частиною економічного життя. Вони відіграють провідну роль як в міжнародній економіці  в цілому, так і в економіці  будь-якої країни та впливають на розвиток окремих підприємств, галузей, господарських  комплексів тощо.

Останнім  часом відомі фінансові періодичні видання досить часто публікують інформацію про злиття чи поглинання компаній у різних сферах бізнесу. Залежно  від розмірів компаній-учасників  цих угод, їх вартості та ринкового  впливу інформація про злиття та поглинання може зумовити різні резонанс і реакцію  як у бізнес-колах, так і на фондовому  ринку.

Сьогодні  практика укладання угод про злиття чи поглинання компаній поширилась і  на український бізнес. Український ринок злиттів та поглинань з кожним роком набирає обертів. Абсолютно усі фахівці визнають його помітну роль як на території СНД, так і у світовому масштабі. Це зумовило зростання інтересу до цієї проблеми з боку фінансових аналітиків, менеджерів компаній та інших фахівців. Злиття і поглинання є невід'ємною частиною економічного життя. Вони відіграють провідну роль як в міжнародній економіці в цілому, так і в економіці будь-якої країни та впливають на розвиток окремих підприємств, галузей, господарських комплексів тощо.

Актуальність  даної теми полягає в тому, що угоди по злиттях і поглинаннях серед компаній зарекомендували себе в міжнародній практиці як один з головних інструментів стратегії розвитку бізнесу. Підприємства, що прагнуть до розширення, стоять перед вибором між внутрішнім зростанням і зростанням через злиття і поглинання. Внутрішнє зростання може бути повільним і невизначеним. Зростання через злиття і поглинання часто є більш швидким процесом. Компанії можуть зростати усередині своєї галузі чи проникати в інші сфери бізнесу. Безумовно, злиття і поглинання не слід вважати єдино можливим засобом удосконалення методів управління. Якщо реструктуризація в результаті злиття дозволить підвищити якість управління, то це само по собі досить вагомий аргумент на її користь.

Об’єктом  даної курсової роботи є міжнародний бізнес як рушій розвитку світової економічної системи.

Предметом курсової роботи виступають такі процеси реорганізації підприємств як злиття та поглинання.

РОЗДІЛ  1

Сутність  та структура міжнародного бізнесу  в Україні

1.1 Поняття міжнародного бізнесу та форми його регулювання

Міжнародний бізнес (міжнародна підприємницька діяльність) становить собою науково-технічне, виробниче, торговельне, сервісне та інше співробітництво господарських суб'єктів двох або більше країн. В сучасних умовах він зв'язаний з міжнародною торгівлею товарами і послугами та міжнародним рухом і використанням факторів виробництва.

 Основними  суб' єктами міжнародного бізнесу виступають фізичні та юридичні особи, їх інституціональні та добровільні об'єднання, держави та міжнародні організації.

Розвиток  міжнародного бізнесу обумовлює  необхідність існування ефективного  механізму регулювання його на державному, міжнародному та наднаціональному рівнях. [15, с.225] Метою такого регулювання є:

• Забезпечення збалансованості сфер та галузей країни в умовах максимальної свободи   міжнародного руху товарів та факторів їх виробництва;
• Стимулювання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та суб'єктів підприємницької діяльності;
• Створення передумов для широкої інтеграції національної економіки у світове господарство;
• Захист національних економічних інтересів в цілому і окремих суб'єктів міжнародного бізнесу зокрема;
• Створення рівних можливостей усім суб'єктам міжнародного бізнесу.

На державному рівні регулювання міжнародного бізнесу здійснюють законодавчі та виконавчі органи влади. В нашій країні це Верховна рада, Кабінет міністрів, Національний банк, Міністерство економіки, Державне управління митного контролю.

Звичайно, кожен з названих органів державної  влади наділений відповідною  компетенцією, в межах якої він  і здійснює регулювання міжнародного бізнесу. Так, законодавчий орган приймає і скасовує закони щодо зовнішньоекономічної діяльності, визначає основні напрями зовнішньоекономічної політики, визначає структуру органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ратифікує міжнародні договори країни, встановлює порядок та умови оподаткування зовнішньоекономічної діяльності тощо. Виконавчі органи влади здійснюють конкретні заходи в галузі зовнішньоекономічної діяльності, приймають підзаконні акти з питань зовнішньоекономічної діяльності, заключають відповідні угоди з іноземними представниками влади, забезпечують реєстрацію міжнародних спільних підприємств і таке інше.

 До державного регулювання міжнародного бізнесу причетний і центральний банк країни. Він забезпечує зберігання та ефективне використання золотовалютного резерву та інших цінностей, задіяних у міжнародному бізнесі, а також представляє інтереси країни у відносинах з центральними банками та іншими фінансово-кредитними установами зарубіжжя, регулює курс національної валюти стосовно грошових одиниць інших держав тощо. В структурі органів виконавчої влади є спеціальні відомства (міністерства), які забезпечують єдину зовнішньоекономічну політику у процесі виходу суб'єктів міжнародного бізнесу на зовнішній ринок та безпосередню координацію і контроль їх діяльності. [11, с.154]

 На  міжнародному рівні регулювання бізнесу здійснюється міжнародними організаціями, передусім такими як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Міжнародна організація праці, Міжнародна фінансова корпорація, Рада ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), Європейський банк реконструкції та розвитку. На міжнародному рівні регулюються умови експорту-імпорту товарів і факторів їх виробництва, здійснення спільної підприємницької діяльності, правила переведення платежів (коштів) у країну базування, порядок розв'язання суперечок господарського і фінансового характеру, норми поведінки іноземних партнерів тощо.

 Регулювання  бізнесу на міжнародному рівні здійснюється головним чином для того, щоб забезпечити країні базування правовий захист її інвестицій від можливих некомерційних ризиків і сприяти зміцненню стабільності й надійності зовнішньоекономічних зв'язків між партнерами.

 Регулювання  міжнародного бізнесу на наднаціональному рівні здійснюється в межах інтеграційних об'єднань. Країни-учасниці заключають відповідні угоди щодо здійснення спільного підприємництва і утворюють відповідні наднаціональні інститути по регулюванню спільної підприємницької діяльності. [14, с.268]

 При  здійсненні регулювання міжнародного  бізнесу використовуються адміністративно-правові, економічні та соціально-психологічні методи. Адміністративно-правові методи регламентують господарську діяльність, форму власності на засоби виробництва та результати діяльності, механізм розв'язування конфліктних ситуацій в судовому порядку тощо. Економічні методи проявляються в результаті реалізації підприємницької діяльності шляхом надання кредитів і дотацій, здійснення відповідної податкової та митної політики. Соціально-психологічні методи регулювання міжнародного бізнесу становлять собою формування певної ідеології, громадської думки щодо місця та ролі міжнародного бізнесу в суспільному відтворенні.

Сьогодні  феномен злиття та поглинання перейшов до нового етапу розвитку, характерними ознаками якого є злиття транснаціональних  корпорацій, тобто підвищення рівня  концентрації бізнес-альянсів у світовому масштабі. Ще з кінця 1999 року, за оцінками аналітиків, було зафіксовано близько 40 000 угод про злиття чи поглинання загальною вартістю понад $3,4 трлн. Масштаби цих угод спричинили фундаментальні зміни у ряді галузей економіки, зокрема хімічній, телекомунікаційній, а також у банківській сфері.

У результаті все більш ліберальної політики і технологічних досягнень, а також під тиском конкуренції глобалізація усе в більшій мірі формує сучасну світову економіку. Прямі іноземні інвестиції ТНК відіграють зараз найважливішу роль у сполученні багатьох національних економік і створенні інтегрованої інтернаціональної виробничої системи - виробничого ядра глобальної світової економіки. [13, с.30]

Позитивні наслідки діяльності ТНК:

• Зміцнення ресурсної і виробничої бази країн, що приймають.
• Розширення експортних можливостей.
• Сприяння реструктуризації економіки країн-реципієнтів.
• Поширення передової технології.
• Поглиблення міжнародного поділу праці.
• Посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації.

 Негативні  наслідки діяльності ТНК:

• ТНК передають слаборозвиненим країнам не відповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж.
• Централізація і контроль основних функцій ТНК із країн приналежності закріплюють неоколоніальну залежність слаборозвинених країн.
• Якщо країна намагається жорстко регулювати діяльність ТНК, останні просто покидають її і переміщаються туди, де регулювання м'якіше.
• Важлива інформація про різні країни поширюється на міжнародному рівні глобальними розвідувальними мережами ТНК.
• ТНК зневажають інтересами місцевих робітників, оскільки їхня діяльність носить глобальний характер.
• Встановлюючи штучні ціни, ТН підривають спроби країн управляти власною економікою.

 В  умовах глобалізованої економіки  найбільші транснаціональні компанії (ТНК), що володіють філіями і  дочірніми компаніями в десятках  країн, із багатьма тисячами  співробітників різних національностей,  стають основною господарською  одиницею. Тому глобалізація поставила  на порядок денний добір і  підготовку не просто менеджерів, а спеціалістів саме в області  глобального менеджменту, спроможних  ефективно працювати в ТНК. [4, с.17]

1.2 Передумови розвитку та результативність міжнародного бізнесу в Україні

Економічні  передумови розвитку міжнародного бізнесу  в Україні склалися ще в умовах планової економіки. Вже тоді за рівнем економічного розвитку, науково-технічного прогресу, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та економічних традицій Україна була спроможна активно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, в тому числі і брати більш помітну участь у міжнародному бізнесі.

Тенденцію до гальмування економічних передумов  розвитку міжнародного бізнесу обумовлюють  кризові явища в економіці  України. Зокрема, зменшення обсягів  виробництва негативно вплинуло на експортні та імпортні можливості вітчизняних суб'єктів міжнародного бізнесу і так само негативно позначилось на структурі експорту й імпорту товарів і послуг.

 Соціально-культурні передумови розвитку міжнародного бізнесу в Україні, зокрема такі, як прогресивна структура населення (вік, стать, рівень освіти, професійний склад, національний склад), політична орієнтація населення, відношення до праці та навколишнього середовища тощо, були сформовані в нашій державі до початку ринкових перетворень. Однак в нових умовах вони потребують удосконалення і розвитку. Передусім виникла потреба в підготовці населення до позитивного сприйняття ринкових перетворень, усвідомлення корисності виходу на зовнішні ринки нових суб'єктів господарської діяльності та їх професійної підготовки. [11, с.527]

Крім того, в умовах ринкових перетворень в економіці виникає потреба забезпечення нового оптимального поєднання підприємницької самостійності й ініціативи, з одного боку, та обгрунтованого втручання відповідних державних органів у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів міжнародного бізнесу - з іншого боку.

Удосконалення та розвиток сучасних форм міжнародного бізнесу в Україні відбувається поряд з формуванням відповідних  політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктурних передумов. Завдяки останнім наша держава досягла певних позитивних зрушень у розвитку таких форм міжнародного бізнесу як експорт-імпорт товарів і послуг, інвестиційна діяльність, спільне підприємництво.

 Звичайно, найбільшого розвитку в умовах  ринкових перетворень набула  експортно-імпортна діяльність українських підприємств. Завдяки лібералізації механізму інтернаціонального співробітництва істотно розширилося коло його учасників, які забезпечили торгівлю товарами з більш як 120 країнами світу. При цьому найбільш інтенсивно товарообмін здійснюється з підприємствами Росії, Німеччини, Білорусі, КНР та деяких інших країн. [16, с.19]

Інвестиційна  діяльність характеризується більш  високим у порівнянні з експортно-імпортними відносинами рівнем інтернаціоналізації. Як форма міжнародного бізнесу вона відображає головним чином тривалу зацікавленість іноземного інвестора в резидентському підприємстві в економіці іншої країни. Вона передбачає здійснення прямих інвестицій в Україну (іноземні інвестиції) і прямих інвестицій з України (зарубіжні інвестиції). Зростання прямих інвестицій в Україну відбулося в результаті збільшення капіталу нерезидентів, в тому числі за рахунок грошових внесків, внесків у формі цінних паперів, реінвестування доходів, внесків у формі рухомого і нерухомого майна, внесків у формі нематеріальних активів (придбання юридичних прав, ноу-хау) тощо. [19, с.20]

Зараз найбільшими  інвесторами в українську економіку  залишаються Кіпр, Швеція, Німеччина  і Росія. Найбільші суми вони інвестують у фінансовий сектор. Цього року експерти радять чекати 4,5 мільярда доларів  прямих іноземних інвестицій. Наступного року, на думку українських експертів, вони досягнуть 7 мільярдів доларів - завдяки зростанню надходжень на Євро-2012 і приватизаційним проектам.[2, с.180]

РОЗДІЛ 2

Особливості  процесу злиття і  поглинання (ЗІП) у глобальній економіці 

2.1 Сутність злиття і поглинання  та його роль у міжнародному бізнесі

Угоди по злиттях і поглинаннях серед  компаній зарекомендували себе в  міжнародній практиці як один з головних інструментів стратегії розвитку бізнесу. Усі угоди по злиттях і поглинаннях можна розділити на дві великі групи: дружні і недружні. [6, с.10]  Під дружніми поглинаннями розуміють угоди, у яких обидві сторони - і поглинач (acquirer), і компанія, що поглинається, (target) зацікавлені у здійсненні угоди чи як мінімум не протидіють їй. При цьому сторони дійшли згоди в істотних умовах угоди, включаючи вартість компанії, що поглинається, а також порядок розрахунків.

 З класичної точки зору поняття злиття і поглинання нерівнозначні. Злиття - це, як правило, об'єднання рівних між собою компаній і створення конгломерату на однакових умовах. Проте слід визнати, що в усьому світі те, що формально називається злиттям, насправді часто є поглинанням, оскільки одна компанія фактично отримує контроль над іншою.

Ініціатором процесу поглинання може бути як поглинач, так і власник (власники) компанії, що поглинається. У міру формування великих корпорацій, а також приходу міжнародних гравців на вітчизняний ринок конкуренція в багатьох галузях значно посилилася. За таких умов невеликі підприємства починають розуміти, що вже не можуть успішно конкурувати на ринку. Це пов'язано з такими факторами, як зовсім інший рівень доступу до ринку капіталів (і, як наслідок, принципові розбіжності в бюджетах на той чи інший напрям розвитку), економія на масштабі (коли питомі витрати на одиницю продукції для великих корпорацій зазвичай нижчі, ніж для невеликого бізнесу). У цій ситуації в акціонерів і менеджменту компанії є кілька альтернатив, основні з яких - фінансування розвитку за рахунок залучення інвестиційних ресурсів для того, щоб можна було вийти на рівень, який дозволяє конкурувати зі світовими «монстрами», або продаж компанії поглиначу (стратегічному інвестору) і подальший розвиток бізнесу вже всередині великого холдингу. [14, с.126]

На прикладі, це можна побачити  з Російським оператором зв'язку МТС, коли одна компанія викуповує й “з'їдає” іншу, часто менш велику компанію, те це й називається поглинання компанії. (Образ проковтування менших компаній породив термін “акула бізнесу”.) Після того, як менш велику компанію “з'їли”, вона, природно, перестає існувати в юридичному змісті.

У цьому сценарії, усі активи поглиненої або “з'їденої” компанії переходять у володіння компанії-поглиначу. У результаті поглинання, більша компанія стає ще крупніше.

Більш впливовий  приклад:  Google - дуже агресивна акула-поглинач, яка вже поглинула більш 50 компаній, серед яких Youtube, Begun (російська компанія), Feedburner, AOL і багато інших компаній по усьому світу. [3, с.13]

Щоб почати переговори з потенційним поглиначем, акціонери самі оцінюють власний  бізнес, і поглинач оцінює для себе бізнес, що поглинається. Треба сказати, що так само фонди прямих інвестицій оцінюють компанії, в акції яких передбачається інвестувати кошти.

 Існує  кілька методів оцінки:

       1. Метод оцінки за дисконтованими грошовими потоками. Будується план розвитку, скажімо на п'ять років, на основі якого розраховуються грошові потоки, що генеруються компанією, і дисконтуються виходячи з ризиків, можливих для країни в цілому, визначеній галузі промисловості і конкретного підприємства. Отримана величина збільшується на приведену дисконтовану вартість грошових потоків, що генеруються компанією в післяпрогнозному періоді. Склавши кілька варіантів розвитку бізнесу, можна уявити вартість компанії (бізнесу).

     2. Метод угод, які можна порівняти. Якщо ми продаємо, наприклад, мережу аптек, то за точку відліку можна взяти підприємство, що має приблизно однакову кількість аптек на вітчизняному ринку чи на ринку, аналогічному за рівнем ризику. Потрібно розглянути такі показники, як вартість 100%-го акціонерного капіталу і всіх довгострокових запозичень компанії, співвіднесену з річним виторгом у доларах за останні 12 місяців, чи показник прибутку до процентних витрат, оподаткування й амортизації або показник кількості торгових метрів площі та ін.

      3. Метод оцінки за активами. Якщо підприємство зупинено чи виторг від нього мізерний, але у вас є земля, інфраструктура, стіни і верстати, що за ринковими цінами коштують відносно дорого, можна оцінювати підприємство не за грошовими потоками, не методом порівняння угод, а саме за вартістю активів. Якщо активи підприємства коштують 2 млн дол., оцінка всього бізнесу складає 2 млн дол., навіть якщо виторг нульовий і є витрати на утримання всієї інфраструктури. [18, с.435]

 Названі три вищеописані методи оцінки бізнесу можна назвати найпоширенішими. Третій метод дуже часто застосовується там, де останнім часом істотно зросла вартість землі і збиткові чи фактично непрацюючі радянські підприємства продаються за ціною активів, безвідносно до грошових потоків, які вони генерують.

Здійснення  угод по злиттях і поглинаннях  – украй складне завдання: кожна сторона може виграти, здійснивши угоду професійно, чи програти через недосвідченість.  Поглиначу, для якого така угода найчастіше вже не перша, доводиться легше: він, як правило, досить досвідчений у переговорах, а також знає, як структурувати угоду й оцінити підприємство. У свою чергу, якщо продавцем є підприємець, який кілька років тому сам створив бізнес, розвивав його, довів до певного масштабу і тепер хоче продати, то, як правило, угода злиття чи поглинання є першою в його житті. Він ніколи не потрапляв у подібну ситуацію і не знає, як діяти. Навіть якщо підприємець домігся успіху в розвитку своєї справи - у наданні яких-небудь послуг чи виробництві продукції, - це не означає, що він може добре оцінити і продати бізнес. Така процедура вимагає високої майстерності і професійних навичок, а також багаторічного навчання.

 Якщо  поглинаюча компанія часто укладає  угоди злиттів і поглинань,  у ній зазвичай існує спеціальний  структурний підрозділ, де працюють професіонали, що мають досвід роботи в інвестиційних банках. Компанія, що поглинається, не може дозволити собі таку розкіш, як підрозділ по злиттях і поглинаннях, тому доцільно наймати для однієї конкретної угоди професійного фінансового радника, який оцінить вартість компанії, напише інвестиційний меморандум і складе правильну фінансову модель з оцінкою вартості бізнесу. [6, с.14]

Серед факторів посилення конкурентоспроможності національної економіки важливу  роль відігрвють саме міжнародні злиття та поглинання (М&A). Цей фактор, насамперед, є надзвичайно масштабним в інвестиційному плані і становить інколи мільярди дол. США. Так, наприклад, міжнародне поглинання одного з провідних металургійних підприємств України – комбінату «Криворіжсталь» - 25 жовтня 2005р. корпорацією «Міттал Стіл» дозволило Україні отримати інвестиції у розмірі 4,8 млрд.дол.США.

Можна відмітити  ще й те, що корпорації – покупці  посилюють позиції об’єктів поглинання за рахунок використання власної  торгової марки і міжнародних  каналів збуту продукції. Також, міжнародні поглинання позитивно впливають  на удосконалення менеджменту у  вітчизняних компаніях. Адже зарубіжні  корпорації формують у компаніях, що стали об’єктами поглинань, сучасні  системи менеджменту, призначають  на ключові посади керівників з різноманітним  міжнародним досвідом прозорого  ведення бізнесу, в повній відповідності  з діючим законодавством. [20, с.52] 

І ще можна  додати те, що після міжнародних  поглинань компаній у країнах  з перехідною економікою, зокрема  в Україні, суттєво посилюється роль інноваційної складової у нарощуванні конкурентоспроможності підприємств. Досить типовою є технічна реконструкція вітчизняних підприємств. І хоча новий власник, як правило, не впроваджує у поглинутих підприємствах найновіші технології та виробництво наукомістких видів продукції, все ж таки рівень технічного розвитку зростає.

2.2 Основні мотиви ЗІП та очікуванні результати

У найбільш поширеному розумінні, злиття чи поглинання є одним із додаткових способів укрупнення бізнесу, розширення компанією своєї діяльності та сфер впливу на окремому ринку. Відповідно до загальноприйнятого за кордоном підходу під злиттям розуміють будь-яке об'єднання господарюючих суб'єктів, у результаті якого утворюється єдина економічна одиниця із двох або більше раніше існуючих структур.

До групи  мотивів, націлених на збільшення чи стабілізацію надходжень, можна віднести наступні [7, с. 91]:

• мотив взаємодоповнюючих ресурсів;
• мотив придбання великих контрактів;
• мотив переваг на ринку капіталу;
• мотив монополії;
• диверсифікованість виробництва, яка здійснюється за надлишкові

      ресурси;

• мотив доступу до інформації (know how);
• група мотивів, нейтральних щодо руху ресурсів;
• мотив економії на роботах з розробки і створення нових видів 

      продукції ті інші.

Розглянемо  мотив взаємодоповнюючих ресурсів. Його використовують, коли злиття може виявитися доцільним, якщо дві чи кілька компаній мають у своєму розпорядженні взаємодоповнюючі ресурси. Ці компанії після об'єднання коштуватимуть дорожче порівняно із сумою їхньої вартості до злиття, оскільки кожна здобуває те, чого їй не вистачало, причому одержує ці ресурси дешевше, ніж вони обійшлися б їй, якби довелося їх створювати самостійно.

Злиття  з метою одержання взаємодоповнюючих  ресурсів характерні як для великих  фірм, так і для малих підприємств. Найчастіше об'єктом поглинання з боку великих компаній стають малі підприємства, оскільки вони здатні забезпечувати відсутні компоненти для успішного функціонування перших. Малі підприємства створюють часом унікальні продукти, але відчувають недолік у виробничих, технічних і збутових структурах для організації великомасштабного виробництва і реалізації цих продуктів. Великі компанії найчастіше самі здатні створити необхідні компоненти, але можна набагато дешевше і швидше одержати до них доступ, поглинувши компанію, що їх вже виробляє [16, с. 49].