Нафтова промисловість у системі РПС

     1. Значення нафтової промисловості у соціальному та економічному розвитку країни

      Нафта – корисна копалина, основа світового  паливно-енергетичного комплексу, ефективне  та зручне для використання паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються у всіх галузях промисловості, сільськогосподарському виробництві, на транспорті, у побуті. Значна частина продукції використовується для виробництва електроенергії у хімічній промисловості.

      Нафтова промисловість відіграє значущу  роль в економіці країни, адже вона забезпечує більшість галузей народного господарства необхідною сировиною, продуктами нафтопереробки. Нафта була і залишається стратегічною сировиною і одним з найважливіших факторів економічної незалежності будь-якої держави.

      Нафтова галузь являє собою важливу складову частину паливно-енергетичного комплексу України, яка разом з іншими галузями забезпечує пошук, розвідку та розробку родовищ нафти, транспортування, переробку, зберігання і реалізацію нафти, продуктів їх переробки. Нафтова галузь забезпечує енергетичну незалежність держави, тому її стану і розвитку приділяється значна увага.[4, ст.160]

      Значення  нафтової промисловості у соціальному  та економічному розвитку України полягає  в : забезпеченні населення вільними робочими місцями (видповідно до кваліфікації та рівня знань робітників); виробленні нафтопродуктів, що відповодають загальним споживчим потребам. Згрупувавши вище перелічені можливості впливу нафтової промисловості на соціальний та економічний розвиток України можна зазначити, що нафтова промисловість впливає на підвищення рівня розвитку населення.

      Також слід зазначити, що нафтова промисловість  України забезпечує населення нафтопродуктами, такими як бензин, дизильне пальне, мазут топковий, що і дає перспективи для економічного добробуту України. Для цього використовують систему загальноекономічних показників, які характеризують рівні регіонального господарського розвитку та економічну ефективність функціонування галузей промисловості. Ця система дає змогу ранжувати області, райони, галузі промисловості (зокрема нафтову промисловістьУкраїни) за рівнем економічної ефективності, соціального розвитку та розвитку продуктивних сил, виявляти причини відставання окремих галузей промисловості (економічних регіонів). Такими показниками є наступні:

1. Розподіл  національного багатства, виробництво  сукупного суспільного продукту та національного доходу по регіонах (Україні загалом);

2. Розвиток  основних галузей матеріального  виробництва промисловості, сільського  господарства і транспорту;

3. Використання трудових ресурсів та рівень продуктивності праці.

      Статистика  ще не обліковує створеного різними  галузями промисловості по областях та економічних районах національного  доходу. Цей показник, зазвичай, можна  було б використовувати для зіставлення  рівнів економічного розвитку.

      Важливим  завданням науки нині є розроблення  показників для виявлення конкретної залежності між рівнем розвитку продуктивних сил та рівнем спеціалізації, комплексності, станом розвитку виробничої і соціальної інфраструктури як у районах, так і між районами на різних стадіях господарського розвитку.

      Рівень  задоволення потреб населення визначають як співвідношення фактично досягнутого  рівня споживання матеріальних і  духовних благ з раціональними нормами  споживання, розрахованими для населення певного регіону. Крім того, треба враховувати конкретні умови життя людей, які визначають характер споживання матеріальних і духовних благ. Ці відмінності відображують специфіку споживання матеріальних благ міським і сільським населенням, їх доступність.[12, ст.201]

      На  даний момент в Україні гостро стоїть проблема про неможливість нафтової промисловістю забезпечити споживчів  нафтопродуктами.

     Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобутку нафти значно більші. Нафтова промисловість в структурі світового паливно – енергетичного балансу ( 2006 ) займає перше місце ( Додаток А). Внаслідок певного вичерпання нафтових родовищ у старопромислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми роками видобувають промислову нафту.

     Собівартість  видобутої в Україні нафти  відносно висока, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом майже припинився. Для підтримання її високого пластового тиску практикують закачування у законтурні горизонти гарячої води, пари, хімічних реагентів, що дає змогу збільшити видобуток нафти до 60-70%. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на її транспортування, що залежить від діаметру трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. Останніми роками визначилася тенденція до подорожчання нафти, що пов`язано з ускладненням умов її видобутку та експлуатації більшості родовищ. Разом з тим будівництво нафтопереробних підприємств в районах споживання нафти і нафтопродуктів має ряд переваг, оскільки сприяє різкому зменшенню перевезень нафтопродуктів незалежно від способу транспортування сирої нафти (зберігання сирої нафти обходиться дешевше), а для споживання є можливість використовувати сиру нафту, яка надходить з різних районів.

     Нині  жоден з економічних районів  України не забезпечений власною  нафтою і нафтопродуктами.

     Отже  можна сказати, що нафта є одним  із найважливіших та цінних ресурсів у природі, рівень забезпеченості нафтовими  ресурсами певної країни визначає рівень її фінансової незалежності. В Україні  нафтова промисловість характеризується низькими показниками. Собівартість видобутої нафти висока, оскільки її видобуток ведеться застарілими методами з низькою ефективністю.

     2. Структура нафтової  промисловості у системі РПС

     Потужності  нафтопереробної промисловості  сягають 60 млн тон річної первинної переробки. Сьогодні майже 50% нафтопереробки припадає на Кременчуцький НПЗ, що перероблює в основному нафту з Татарстану. В цілому ж потужності українських НПЗ використовуються лише на 23,2% (це також є чинником, що обумовлює високу собівартість українських нафтопродуктів).

           Таблиця 2.1

     Виробництво нафтопродукції в Україні по роках, млн тон

     Проаналізувовши дані таблиці 2.1. слід зробити висновок, що починаючи з 2005 р. Обсяг виробництва різних видів нафтопродукції зайняли тенденцію до зменшення та починаючи з 2007 р. не забезпечувати населення України продукцією власного виробництва. Слід зазначити, що в 2010р. деякі НПЗ почали застосовувати, в процесі виробництва бензинів, напівфабрикати (прямогонний бензин, вакуумний газойль). Що, в свою чергу, дозволило їм збільшити випуск товарної продукції та збільшити вартість корзини нафтопродуктів, що вироблялися, на тонну нафти.[21, ст.5]

     Бензини – ціновий рівень за нафтопродукти на українському ринку в 2010 році, як і в 2009, слідував за трендом ринку Європи, відображаючи відкритість ринку і значний внесок імпортного ресурсу у формування ціноутворення. За оцінками, на тлі зростання в країні споживання в 2010р. високооктановнх бензинів, частка імпорту в забезпеченні потреби ринку України в даному виді палив складала в 2010р. близько 1 млн. мт. або до       26-28% порівняно з 8-9% в 2008р. У свою чергу, об'єм імпорту А-95 склав до 30-31%, а А-92 до 22-25% від потреб у 2010р.

     Завдяки деяким елементам модернізації на українських НПЗ і застосуванням напівфабрикатів, у процесах переробки нафти, виробництво високооктанових бензинів в Україні в 2010р., порівняно з 2009р. майже не змінилося. Так, виробництво бензину А-95 в Україні у 2010 році зменшилося, порівняно з 2009 роком на 5-10 тис. мт. (до 1%) і за оцінками склало 1,4-1,45 млн. мт., а виробництво бензину А-92, навпаки навіть збільшилося (до 1 %) і склало близько 1,2 -1,22 млн. мт. Проте, даний ресурс не зміг задовольнити потребу країни в даному виді палива. І природно, що в 2010 р. різко зріс об'єм імпорту.

     Імпорт  бензину А-95 до України склав близько 630 тис. мт, збільшившись, порівняно з рівнем 2009 року, більш ніж на 300 тис. мт (93%). Слід зазначити, що впродовж трьох останніх років, стрімко зросло споживання А-95 з темпами зростання 7-8% у 2009р. і близько 15-18% у 2010р. (близько 28% за період 2008-2010рр.). Для задоволення зростаючого попиту, розрахунковий ресурс у 2010 р. даного виду палива склав біля                             2-2,05 млн. мт.

     Однією  з причин стрімкого зростання  споживання А-95, на фоні стрімкого збільшення автомобільного парку України, є стрімке скорочення - на 40% або приблизно на 900 тис. мт. за період 2005-2006рр., потреби в низькооктанових бензинах, які також використовувалися для "отримання" високооктанових бензинів.

     Також, великої кількості виробленого  в Україні бензину марки А-92 було недостатньо для задоволення попиту, який оціночно зріс за два роки на 10-11 %. Оцінка ресурсу в 2007 р. складає біля 1350-1400 тис. мт. на рік, або близько 110-115 тис.мт. на місяць. І отже, об'єми імпорту бензину А-92 до України не могли не вирости і збільшилися, порівняно з рівнем 2009 року, на 80 тис. мт (37%). Оціночно частка імпорту в структурі попиту складає    22 - 25% в       2007 р.

     Особливо  помітно позначилося зменшення  об'ємів переробки нафти в Україні на виробництві низькооктанового палива. За три роки об'єми виробництва зменшилися приблизно на 1200 тис. мт (майже на 50%). Паралельно, зі зменшенням об'ємів виробництва, скорочувався і попит на нього. Так, за нашими оцінками, необхідний ресурс для покриття попиту зменшився з 2,2 - 2,3 млн.мт. у 2008 р. до 1,3 - 1,35 млн. мт в 2010р.

     За  оцінками, виробництво бензину А - 76/80 в Україні в 2009 році склало біля 1,25 - 1,3 млн. мт, що на фоні його експорту - близько 90 тис.мт. потребувало імпорту на рівні 140 тис. мт. Імпорт був необхідний в період літньо – осінніх с/г робіт і на період зупинення на ремонт Лисичанського НПЗ.

     Дизельне  паливо – ціновий тренд дизельного палива в 2009 році повторив тренд як російського, так і європейського ринку. І це не дивно, оскільки й об'єми імпорту дизельного палива до України, збільшившись, порівняно з рівнем 2010 року, майже на 1,1 млн.мт (185%), і становив близько 1670 тис. . Ці об'єми в основному поставлялися до України з РФ.

     Хоча  попит на дизельне паливо за два останні роки зростав не так стрімко як на високооктанові бензини, все ж він збільшився приблизно на    7 - 10%, а рівень імпорту для покриття попиту збільшився з 1 - 2% 2006р. до 30% в      2007 р.

     Виробництво дизельного палива в Україні в 2008 р. оцінюється на рівні 4,25 – 4,3 млн. мт. порівняно з 6,3 млн. мт. у 2009р. Необхідний ресурс         2006 р. для задоволення попиту на ринку України в даному виді пального оцінюється на рівні 5,45-5,5 млн.т.

     Дизильне  паливо та бензин виробляють на семи нафтопереробних заводах: Кременчуцькому, Лисичанському, Херсонському, Одеському, Дрогобицикому, Надвірянському, Шибелинському.

     Переробка палива — основа формування    промислових   комплексів,    особливо    нафтохімічних і  вуглехімічних.  Велику  роль  відіграє  паливо  як   районотворний фактор.  Вплив  його  тим  більший, чим потужніші  запаси  і  вищі техніко-економічні показники ресурсів палива. Дешеве паливо сприяє розвитку    паливомістких   виробництв,    формує    спеціалізацію господарства  району.  Поряд  з  цим  слід  зазначити,  що  паливо використовується  також в енергетиці і є сировиною  для  одержання різноманітних  цінних продуктів. Наприклад, з нафти  одержують  не тільки паливні матеріали, а й різні масла й змащувальні матеріали, пластмаси,   мийні речовини,  синтетичні  волокна,   добрива.

     У перспективі доцільно використовувати  нафту для виробництва моторного  палива і як сировину для хімічної промисловості.

     Вироблення  нафтопродуктів переважє над споживанням. Це добре виражено та показано в додатку Б. Нафтопереробна промисловість являє собою галузь обробної промисловості, підприємства якої переробляють видобуту із свердловин сиру нафту та виготовляють з неї нафтопродукти. Нафтопереробні підприємства розташовують поблизу нафтовидобувних територій. Одночасно вирішують питання по забезпеченню транспортування нафти та нафтопродуктів на значні відстані з використанням різних видів транспорту.

      В Україні розміщені і функціонують шість основних нафтопереробних заводів (НПЗ) — Кременчуцький, Лисичанський, Херсонський, Одеський, Дрогобицький, Надвірнянський. Відносно новими і надпотужними заводами є Кременчуцький та Лисичанський.

     Перший  з них побудований у 1966 р., його потужність з первинної переробки  нафти становить зараз 18,6 млн. т. за рік. Другий побудований у 1976 р. має потужність 16,0 млн. т за рік. Решта заводів (крім Дрогобицького) споруджен, ще в довоєнні роки і мають значно меншу потужність. У повоєнний період в результаті реконструкції їх потужності зросли до 2,7 - 7,1 млн. т. за рік (1997 р.). Разом з тим глибина переробки нафти в країні залишилась досить низькою — до 60%. У Західній Європі вони досягли узагальнено 80%, а у США — понад 90%. Зазначені дані по Україні свідчать про те, що значна частка обсягу вироблених нафпродуктів припадає на паливний мазут.

     Сумарна потужність вторинних процесів (по всіх НПЗ) становить приблизно 35% потужності первинних процесів (близько 12% з 35% —поглибленая переробки нафти, 23% облагородження нафтопродуктів), що, звичайно, недостатньо, виходячи з сучасного світового рівня розвитку нафтопереробки.

     Низький технічний рівень виробництва нафтопереробної  промисловості України, недосконалість технологічних схем НПЗ, випуск  неякісних нафтопродуктів викликають інтенсивне забруднення навколишнього середовища. Основними забрудниками від нафтопереробних заводів є сірчані сполуки, окисли вуглецю, тощо. Нафтопродукти імпортують в різні країни світу. Зміна ресурсу за періоди 2008 – 2010 рр. зображено в табл. 2. 2.

     Таблиця 2.2

     Зміна ресурсу (виробництво плюс імпорт, мінімум експорт)

     за 2008 -2010 рр.

Рис. 2.1. Імпорт нафтопродуктів

     Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що з кожним роком зміна ресурсу  нафтопродуктів знижуєится. Що мажу призвести  ди глобальних проблем.

      У зв'язку з незначним видобутком нафти  в Україні обсяги переробки значною  мірою залежать від масштабів поставок її за меж країни. Фактична забезпеченість споживання нафтопродуктів на території України власною нафтою за 2009 – 2010 роки показана в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

«Рівень споживання нафтопродуктів в Україні  за

рахунок нафти власного виробництва з 2003 – 2010 рр.»

     Характерною рисою нафтопереробки України слід визнати її технологічне відставання від сучасного рівня цієї галузі в країнах-членах Організації економічного розвитку і співробітництва у сфері поглиблюючих конверсію процесів, що віддзеркалюється на ефективності переробки нафти (глибині) і якості нафтопродуктів. Саме цим можна пояснити велику частку мазуту в загальному обсязі переробки нафти, яка в 2010 р. становила 32,5%, у тому числі на окремих НПЗ — від 27,8% (Кременчуцький НПЗ) до 45% (Одеський НПЗ). Разом з тим у 2010 р. було вироблено дизельного палива в обсязі 5650,7 тис. т, автомобільних бензинів — 4105,1 тис. тонн. При цьому низькооктанові бензини становили 41,8% загальної кількості, а дизельне високосірчасте паливо (з вмістом сірки — 0,5%, 0,6% і 0,85%) - 22%.

      Зростання дефіциту на ринку моторного палива негативно позначилося на імпорті, який по автомобільному бензину в 2010 р. зріс порівняно з 2009 р. у 5,1 раза і становив 562 тис. т (218,4 млн. дол. США), по дизельному                  паливу — у 8,4 раза і становив 587 тис. т (307,4 млн. дол. США) відповідно.

     Таким чином, Україна стоїть перед необхідністю вирішення складних проблем, пов'язаних з подальшим розвитком нафтореробки як однієї з найважливіших галузей промисловості і всього народногосподарського комплексу, а також з раціональним та стабільним забезпеченням НПЗ сирою нафтою (власною і привізною). Виробництво і споживання нафтопродуктів зображено в додатку В.

     Потужності  нафтопереробної промисловості  сягають 60 мли. т. річної первинної переробки. Однак використовуються вони лише на 22,3% за переробкою нафти, на 31,0% ― за виробництвом бензину, на 27,4%) - за виробництвом дизельного пального і лише на 16% ―  за товарним випуском топкового мазуту.

     Більш ніж у 90 країнах світу є нафтопеперобні заводи. Нафтопереробна промисловість України представлена сьома нафтопереробними заводами, переробна потужність, яких складає 80-90 млн. т. сирої нафти щороку. В Україні діють такі нафтопереробні заводи: Лисичанський, Кременчуцький, Херсонський, Бердянський, Дрогобицький, Львівський і Надвірнянський. Власними ресурсами потребу в нафті Україна забезпечує лише частково      (в 2003 році потрібно було 40-45 млн. тон. нафти на рік, а було добуто 3,9 млн тон). Перші з них – Львівсько-Дрогобицький та Надвірнянський – розміщено в найстарішій Прикарпатській провінції. Науково-технічний прогрес, побудова нафтопроводів та морські перевезення нафти змінили географію нафтопереробної галузі.

     Нафта розташована в баготьох частинах України. Разташування нафти по Україні детально можна побачити в додатку Г.

     Щодо  розміщення нафтопереробної промисловості діє дві тенденції:

• "ринкова" — спорудження НПЗ, що є великими ринками збуту нафтопродуктів,
• "сировинна" - наближення нафтопереробки до місць видобутку.  Монополіям вигідніше перевозити нафту до країн її споживання у сирому вигляді, бо вони заощаджують на транспортних витратах. Крім того, нафта вивозиться за монопольно низькими цінами, а одержані з неї в інших країнах нафтопродукти продаються за ціною в кілька разів вищою.

      Нерозвинута нафтопереробна промисловість у  нафтодобувних країнах, що розвиваються, брак у них власного танкерного флоту посилює залежність цих країн від іноземних монополій. Отже, нафтовидобуток зосереджується у країнах, що розвиваються, а потужності НПЗ з первісної перегонки — у розвинутих країнах.

         Високорозвинуті країни приділяють велику увагу розвиткові нафтопереробної промисловості, поглибленню переробки нафти, енергозбереженню, поліпшенню екології й автоматизації нафтопереробних заводів (НПЗ). Інші постсоціалістичні країни, крім країн – членів СНД, створивши привабливий інвестиційний клімат, одержали від міжнародних організацій-донорів значні інвестиції і майже повністю закінчили реструктуризацію нафтопереробної промисловості.

               Найважливішим завданням розвитку  нафтопереробної промисловості  є  забезпечення істотного зростання технічного рівня виробництва. Насамперед слід підвищити глибину переробки нафти до рівня країн, що мають розвинуту нафтопереробку. Це може бути досягнуто до 2010 р. Поглиблення переробки нафти для України має зараз першорядне значення, бо дозволяє значно економити нафту (до 30%), не зменшуючи виробництва світлих нафтопродуктів, в першу чергу найбільш споживаних — автомобільного бензину, дизельного палива, авіаційного гасу. Правда, при цьому знизяться обсяги виробництва паливного мазуту. Однак він може і повинен заміщатися іншими видами палива, насамперед вугіллям. З поглибленням переробки нафти в Україні поліпшиться загальна структура випуску нафтопродуктів та більш ефективним стане використання нафтової сировини.  

      Внаслідок низького рівня завантаження виробничих потужностей, собівартість української переробленої нафти є дуже високою. Україні необхідно вирішувати проблему із завантаженням виробничих потужностей нафтопереробних заводів. Практика підтверджує, що собівартість нафти ВАТ «Укрнафта» як основного продукту, на якому, головним чином, ґрунтується грошовий потік компанії, значно перевищує собівартість 1 т. нафти основних конкурентів в Україні - «Лукойл» та «ТНК».

      Нафтовий  сектор виявися нездатним відреагувати на зміни в соціально-економічному становищі України, а ринкові реформи, які проводились в галузі, не є ефективними. З урахуванням великих потенційних можливостей підвищення ефективності і впливу на економіку, розвиток нафтопереробної промисловості слід вважати одним з основних пріоритетів структурної перебудови паливно-енергетичного комплексу і інвестиційної політики в Україні.

      Можливо декілька варіантів розвитку нафтопереробної  галузі України. Необхідно приймати до уваги, що розвиток нафтопереробної  галузі може бути ефективним як при передачі підприємств галузі приватним компаніям, так і за умови повного державного контролю галузі. Для досягнення ефективного функціонування нафтопереробної галузі за будь-якого з вище наведених варіантів, обов'язковою умовою є стабільність законодавства в країні.

      Щоб уникнути енергетичної кризи, нафтовики  західної Європи вирішили розгорнути масштабний пошук нафти. Після кількох невдач, в Північному морі було виявлено гігантські родовища, які повністю змінили світову географію нафти. Країни, які раніше не мали своєї власної нафтової промисловості, стали провідними нафтовидобувниками і перейшли у розряд експортерів нафти. Щорічно понад 100 млн т нафти видобуває в Північному морі. 

      Для виводу з кризового стану української  нафтопереробної галузі, для досягнення рівня країн Заходу, необхідно, з урахуванням поточної ціни світового ринку нафти, модернізувати діючі українські НПЗ, для того, щоб збільшити показники переробки нафти до рівня глибокої схеми, тобто до     90-95 %. З цією метою доцільно, скориставшись допомогою провідних західних нафтових компаній, розпочати застосування принципово нових схем розвитку НПЗ, інноваційних для вітчизняної нафтопереробки.

        Як висновок можна підкреслити,  що українська нафтопереробна  галузь знаходиться на низькому  рівні розвитку, що зумовлює високу собі вартість виробленої продукції. Також ми бачимо, що впродовж останніх років зменшилась кількість виробленої продукції у нафтовій промисловості та зріс імпорт палива в Україну. Українські НПЗ працюють не ефективно, потребують модернізації, як обладнання так і технології. У зв’язку з цим відбувається сильне забруднення навколишнього середовища. Як підсумок звернемо увагу на те, що Україні не здатна на даному етапі в повному обсязі забезпечити потреби споживачів у паливних продуктах, що робить цю сферу однією із проблемних в наш час.

    3. Розміщення нафтової  промисловості України

    Сьогодні  нафту видобувають у 75 країнах  світу. Найхарактернішою особливістю сучасної географії нафтового господарства є великий територіальний розрив між видобутком нафти й споживанням нафтопродуктів.

      Україна не багата на нафту. Виокремлюються три  райони: