Напрями запобігання банкрутства на підприємстві

ЗМІСТ

ВСТУП

У странах з розвитою економікою по причинам стабільності політичної системи 1/3 банкрутств проходять за рахунок зовнішніх, а 2/3-внутрішнім.

В мировій практиці законодавство про банкрутство мало розвиток по двох напрямках – британська та американська моделі.

Британська модель – спосіб повернення боргів кредиторам за рахунок коштів боржника та його ліквідація як суб’єкта господарювання.

Американська модель є причиною проведення санації підприємства з метою його реабілітації та повернення йому сили платоспроможності.

Сьогодні у странах з розвитою ринковою економіки інститут банкрутства розглядає об’єднання елементів цих моделей. Це відноситься до ситуації в Україні, де встановлені можливості для санації, реорганізації та обновленню фінансово-господарської діяльності підприємства.

У кризовій ситуації підприємство знаходиться не спочатку,а йде до нього з погіршення деяких показників, які характеризують його зовнішні та внутрішні показники, тобто з’являються симптоми банкрутства.

В свою чергу, недостатній вплив органів державної влади на проведення активної мікроекономічної політики не дозволив максимально реалізувати потенціал економічної реформи й налагодити ефективне функціонування ринкового механізму.

Велику роль у регулюванні економічних процесів відіграє антикризове управління -,яка має комплексний характер та спрямована на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер та дозволяє усунути тимчасові ускладнення, зберегти та помножити ринкові позиції за будь-яких умов при опорі в основному на власні ресурси .

Предметом дослідження є підприємства які знаходяться у кризовій ситуації, та на грані повного знищення . Об’єктом управління в системі , що розглядається, є процес банкрутства,яких було розглянуто протягом першої, другої ,третьої та четвертої частин курсової роботи.

Питання банкрутства на даний момент найбільш ніж будь-коли ,тому що в Україні розвивається ринкова структура, та з’являється багато підприємств,які на спроможні проводити своє виробництво без підтримки іншого( більш стабільного) підприємства. Процес банкрутства розкриває деякі моменти існування підприємства у момент кризи ( банкрутства),його дії у період санації, реструктуризації, та самого періоду проведення процесу ліквідації банкрутства.

Насамперед метою курсової роботи є вивчення основних етапів процесу банкрутства з точки зору антикризового управління; його методів прогнозування та їх порівняння; розгляд процесу санації, як основного інструменту оздоровлення економічного стану в Україні; та провести висновки. Метою курсової роботи є систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань по темі «Банкрутство підприємства» та їх використання.

Методами дослідженням курсової роботи є розгляд теоретичних основ по літературним посиланням, аналіз основних частин процесу банкрутства, санації ,реструктуризації ; порівняння методів прогнозування банкрутства, для виділення найбільш кориснішого та ефективнішого для економіки в період переходу України до держави з ринковою системою

1.1 Загальна характеристика банкрутства  підприємства

У наш час банкрутство — це невід'ємний елемент ринкової економіки. Вперше в Україні, з прийняттям закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правове регулювання банкрутства спрямоване на досягнення не приватного інтересу, а загальної мети — відновлення платоспроможності боржника і збереження суб'єкта господарської діяльності.

У правовій термінології різних держав зустрічаються два близьких один одному за змістом поняття - «банкрутство» та «неспроможність». В юридичній доктрині триває обговорення питання співвідношення цих понять. Ще в дореволюційному праві обговорювалося це питання. Наприклад, Г.Ф.Шершеневич вважав, що банкрутство є поєднанням неспроможності та злочинних дій незалежно від наявності причинного зв'язку між ними. Проте чіткого розмежування цих понять у дореволюційному законодавстві не було [2].

В юридичній науці первісне розуміння банкрутства або неспроможності зводилося до ототожнення з неплатоспроможністю. Що до понять "неспроможність" і "банкрутство", то вони в законодавстві переважної більшості держав вживаються як абсолютні синоніми. Аналогічною є ситуація і в Україні.

Проте російський правознавець Б. Колб запропонував розуміти під неспроможністю заявлену боржником або визнану арбітражним судом неможливість задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та зобов’язання з виплати обов’язкових платежів, що призвело до застосування до боржника процедури зовнішнього управління з метою відновлення його платоспроможності, а під банкрутством – стан, що призвів до застосування до боржника процедури конкурсного проведення процесу з метою пропорційного задоволення вимог кредиторів у межах наявних активів боржника (4). На думку українського вченого-практика В. Джуня, в Україні ці терміни вживаються як рівнозначні синоніми (5).  Порівняльний аналіз визначень цих термінів, що містяться у ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у ст. 209 Господарського кодексу України, у ст. 218 КК дає підстави вважати, що термін "неспроможність" вживається для характеристики фінансового стану суб’єкта підприємницької діяльності – як "боржника", так і "банкрута". Але різниця між боржником і банкрутом полягає в тому, що для визнання боржника банкрутом потрібне відповідне рішення суду. Саме тому банкрутство за своїм змістом не може бути синонімом неспроможності. (6)

ЗУ "ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ БОРЖНИКА АБО ВИЗНАННЯ ЙОГО БАНКРУТОМ дає наступне визначення терміну «банкрутство»:

банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; [1], а в свою чергу

 ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна; [1]

неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;(1)

На практиці дуже часто поняття «банкрутство» ототожнюють з поняттям «криза підприємства», вважаючи банкрутство останньою стадією прояву фінансової кризи. Отже, економічний стан підприємств можна умовно розділити на 2 зони: зону перебування у кризовому стані або зону економічної безпеки підприємства.

Визначаючи банкрутство саме як кризовий стан науковці визначають на спеціальних методах антикризового фінансового управління. Така система повинна складатися як на рівні підприємства так і на загальноекономічному рівневі. Відсутність та недосконалість такої антикризової системи наразі розглядається як одна з головних проблем українського підприємництва [17].

Поняття банкрутства характеризується різними його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:

1. Реальне  банкрутство. Воно характеризує  повну нездатність підприємства  відновити в майбутньому періоді  свою фінансову стійкість і  платоспроможність у силу реальних  втрат використовуваного капіталу. Катастрофічний рівень втрат  капіталу не дозволяє такому  підприємству здійснювати ефективну  господарську діяльність у майбутньому  періоді, унаслідок чого воно  з'являється банкрутом юридично.

2. Технічне  банкрутство. Цей термін характеризує  стан неплатоспроможності підприємства, викликаний істотним простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, включаючи його санування, звичайно не призводить до юридичного його банкрутства.

3. Навмисне  банкрутство. Воно характеризує  навмисне створення (чи збільшення) керівником чи власником підприємства  його неплатоспроможності; нанесення  ними економічного збитку підприємству  в особистих інтересах чи в  інтересах інших осіб; свідомо  некомпетентне фінансове управління. Виявлені факти навмисного банкрутства  переслідуються в карному порядку.

4. Фіктивне  банкрутство. Воно характеризує  свідомо помилкове оголошення  підприємством про свою неспроможність  з метою введення в оману  кредиторів для одержання від  них відстрочки (розстрочки) виконання  своїх кредитних зобов'язань чи знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в карному порядку [3].

Щодо незаконного доведення до банкрутства, то в Україні прикладом може стати наступна ситуація: органам прокуратури вдалося запобігти банкрутству ВАТ «Квант», доля держави в установчому капіталі якого складає 73,278% і яке віднесено до об’єктів права державної власності, та не підлягають приватизації. Згідно з касаційними документами Генеральної прокуратури України та м. Києва Виший господарський суд відмінив протизаконні постанови про необґрунтоване включення деяких комерційних структур у реєстр вимог кредиторів ТОВ «Квант» з вимогами на суму більшу, ніж102 млн. грн., про призначення арбітражного керуючого і визнанні товариства банкротом та відкритті ліквідаційної процедури. (Інформація Пресс служби ГПУ)

Передумови банкрутства   можуть бути різноманітні. Вони являють собою результат взаємодії численних факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Наукова спільнота виділяє безліч факторів банкрутства, які необхідно розкрити та враховувати. Їх можна класифікувати в наступний спосіб (Рис.1).

(Рис.1)

Внутрішні фактори:

1. Дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефективної виробничо-комерційної діяльності чи неефективної інвестиційної політики.

2. Низький рівень техніки, технології й організації виробництва.

3. Зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності і як наслідок - високий рівень собівартості, збитки, "проїдання" власного капіталу.

4. Створення наднормативних залишків незавершеного будівництва, незавершеного виробництва, виробничих запасів, готової продукції, у зв'язку з чим відбувається затоварення, сповільнюється оборотність капіталу й створюється його дефіцит. Це змушує підприємство «залазити» в борги, що може бути причиною його банкрутства.

5. Погана клієнтура підприємства, яка платить з запізненням чи не платить зовсім через банкрутство, що змушує підприємство самому залазити в борги. Так зароджується ланцюгове банкрутство.

6. Відсутність збуту через низький рівень організації маркетингової діяльності по вивченню ринків збуту продукції, формуванню портфеля замовлень, підвищенню якості і конкурентоздатності продукції, виробленню цінової політики.

7. Залучення позикових коштів в оборот підприємства на невигідних умовах, що веде до збільшення фінансових витрат, зниженню рентабельності господарської діяльності і спроможності до самофінансування.

8. Швидке  і неконтрольоване розширення  господарської діяльності, у результаті  чого запаси, витрати і дебіторська заборгованість зростають швидше обсягу продажу. Звідси з'являється потреба в залученні короткострокових позикових коштів, що можуть перевищити чисті поточні активи (власний оборотний капітал). У результаті підприємство підпадає під контроль банків і інших кредиторів і може піддатися погрозі банкрутства.

До зовнішніх факторів відносяться наступні:

1. Економічні: кризовий стан економіки країни, загальний спад виробництва, інфляція, нестабільність фінансової системи, ріст цін на ресурси, зміну кон'юнктури ринку, неплатоспроможність і банкрутство партнерів. Однієї з причин неспроможності суб'єктів господарювання може бути неправильна фіскальна політика держави. Високий рівень оподатковування може стати не підсилу підприємству.

2. Політичні: політична нестабільність суспільства, зовнішньоекономічна політика держави, розриви економічних зв'язків, втрата ринків збуту, зміна умов експорту й імпорту, недосконалість законодавства у сфері господарського права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності й інших проявів регулюючої функції держави.

Посилення міжнародної конкуренції в зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу.

3. Демографічні: чисельність, склад народонаселення, рівень добробуту народу, культурний рівень суспільства, що визначають розмір і структуру потреб і платоспроможний попит населення на ті чи інші види товарів і послуг.

Згідно з аналізом зарубіжної практики було виявлено, що в країнах з розвинутою ринковою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств зумовлена зовнішніми факторами, а 2/3 – внутрішніми [16]. Щодо вітчизняних умов, то вплив зовнішніх факторів на виникнення стану банкрутства підприємств, безумовно, значно більший, серед яких нестабільність законодавчої бази, непередбачені зміни цін на товари, різке коливання курсу гривні, зміна облікової ставки Національного банку.

На сьогоднішній день для більшості українських підприємств характерним є більш або менш однакове коло проблем:

• зміна економічного середовища, в якому вони існують;
• втрата традиційних ринків збуту власної продукції;
• зміна системи планування і, як результат – порушення ритмічності виробничої діяльності;
• нестабільність правового поля

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Через проведення аналізу теоретичних аспектів поняття банкрутства, становиться можливим зробити ряд висновків щодо доцільності проведення заходів для попередження негативних наслідків світової кризи на мікроекономічному рівні.  А саме, для підприємств будь-якого розміру, форми власності, насамперед, важливо зрозуміти, що попередження банкрутства, рання його діагностика свого часу зможе врятувати підприємство від кризи чи, навіть, ліквідації.

У світовій практиці існує безліч теорій та методів діагностики кризи, але всі вони спираються на дані бухгалтерського обліку, тобто на показники фінансової звітності, які характеризують фінансовий стан компанії.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.(20) Але так само відсутність,  або ж невдала маркетингова політика, або спад попиту зумовлений економічною політикою країни можуть призвести до краху. З огляду на нестабільність законодавства в Україні це питання стоїть досить гостро.

Розгляд статистичних даних дає наглядну картину, що склалася в Україні. Насамперед, розмір компанії не може дати гарантій, щодо збереження лідируючих позицій на ринку. По-перше, важливо завжди зберігати оптимальний рівень ліквідності; по-друге, максимально диверсифікувати виробництво, розширити спектр послуг, що надаються, тощо. Слід пам’ятати, що диверсифікація – це своєрідний спосіб розвитку підприємства, але він не завжди є доцільним або можливим. Тому для вирішення низки питань, щодо запобігання кризи на підприємстві для керівників важливо не тільки бачити цифри наведені в формах бухгалтерської звітності, але і знати ті показники і коефіцієнти, котрі є розрахунковими величинами з вихідних даних бухгалтерського обліку. Саме про них і йтиме мова в наступному розділі.

Динаміка банкрутств фізичних осіб у Великобританії.

 Щодо  Канади, то загальна кількість  банкротств у Канаді збільшилось  на 1,9% в серпні 2010 року у порівнянні  з попереднім місяцем. У динаміці 10 річної статистичної інформаціїї у цій країні ця позначка була перевищена лише три рази.(7)

Зарегестровані дані банкрутств у Сполученних шатах говорять наступне, згідно з діловою та неділовою регістрацією:

Ці статистичні данні наведені за період з 2006 до червня 2010 року, згідно данним адміністративного суда США. Стосовно розгляду більш широкої динаміки банкотств у США приведена наступна діаграма за 28 років.

(8)

---- - Фізичні особи

---- - Юридичні особи

Законодавство Російської Федерації в умовах світової кризи намагається скоротити кількість банкрутств шляхом зниження податкового тиску.

Міністерство економічного розвитку Росії підготувало для Федеральної податкової служби інструкцію, згідно з якою можливо визначити, чи призведе сплата податків до банкротства компанії. Відповідно до цієї інструкції аналіз фінансового стану повинен проводитися в два етапи:

1. Спочатку  перевіряється чи зможе компанія  розрахуватися зі своїми зобов’язаннями  або вона неплатіжездатна, присутність ознак банкрутства. Показниками будуть ступень платіжездатності по короткостроковим зобов’язанням і коефіцієнт ліквідності.

2. Якщо  компанія неплатіжоздатна, але немає ознак її банкрутства, податкові інспектори переходять до наступного етапу. Вони проводять оцінку кредитної заборгованості, нерозподілений прибуток чи збиток, скільки грошей поступало на рахунки та на яку суму можна дати відстрочку.  Але якщо грошей на рахунках недостатньо для того щоби розрахуватися з кредиторами, то існує загроза банкрутства і компанія має право на відстрочку платежів. На наданий кредит будуть нараховуватись проценти – половина ставки рефінансування ЦБ (на 01.08.10 – 7,75%).

У зв’язку з нині існуючою законодавчою практикою, яка склалася в Україні, цілий ряд нововведень та поправок до законів відноситься до захисту прав кредиторів у випадку ліквідації чи банкрутства юридичної особи, а також відповідальності правоприємників такого юридичної особи. Також планується припинити дію закона, який ввів мораторій на примусову  реалізацію державного майна.

Нині в Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості фінансове неспроможних підприємств. Так, 1993 року збитковим було кожне дванадцяте підприємство, 1994-го - кожне дев'яте, 1995-го - кожне п'яте, 1996-го - кожне третє, а в 1997- 98 pp. - кожен другий суб'єкт підприємницької діяльності працював збиткове. У 1999 році, без огляду на певні позитивні зрушення в економіці, тенденція до збільшення кількості збиткових підприємств збереглася: понад половина підприємств працювали збиткове.

Щодо стану українського бізнесу та самих українців статистика показує наступні тенденції.

Згідно з даними НБУ доля проблемних кредитів на 01. 05. 2010 року становила 11% від загального обсягу  виданих займів. Проте, слід зауважити, що експертні оцінки перевищують цей показник у п*ять разів.

Директор Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України Юліан Хорунжий зазначив, що попри всі прогнози банкрутств під час кризи поменшало. Так, у січні – листопаді 2009 р. кількість банкрутств комерційних підприємств в Україні зменшилася на 25% – з 3245 до 2611. Кількість порушених справ про банкрутство держпідприємств за 11 місяців 2009 р. зменшилась на 83% – з 192 до 105. Поменшало і фіктивних банкрутств, основними цілями яких були перерозподіл форм власності, ухилення від сплати податків або кредитів.

 Попре  зазначене, один з найбільших  операторів по турецькому напрямку - компанія "Туртесс Тревел" в 2009-му отримала чистого доходу на 20% менше, ніж у 2008 році. Чистий збиток компанії за цей період склав 21 млн грн. Нагадаємо, 5 липня 2010 року Господарський суд Києва визнав банкротом туркомпанію Karya Tour.(13)

Нагадаємо, що 11 лютого Господарський суд Києва почав банкрутство "КІА Моторс Україна". Компанія займалася дистрибуцією автомобілів KIA в Україні.(14)

Якщо розглядати загально галузеву ситуацію в країні, то Державний комітет з статистики наводить наступні дані щодо фінансового стану підприємств України.

Фінансові результати від звичайної діяльності підприємств до оподаткування за видами економічної діяльності за січень-серпень 2010 року