Напрями розвитку машинобудування в Україні

1

                                                ЗМIСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….2

РОЗДIЛ 1. Значення машинобудiвельного комплексу  в Українi та умови його формування………………………………………………………………………..3

1.1             Роль машинобудівельного комплексу для розвитку економіки України…………………………………………………………………………….3

1.2             Принципи i фактори розвитку та розміщення підприємств машинобудування………………………..……………………………………….4

РОЗДІЛ 2. Аналіз розвитку розміщення і структури  машинобудування в Україні…………………………………………………………………………..…7

2.1 Географічні особливості розвитку машинобудування……………………..7

2.2 Структура  машинобудівного комплексу……………………………….......9

2.3 Аналіз розвитку машинобудівної промисловості України ………………11

РОЗДIЛ 3.Напрями розвитку машинобудування в Україні ……………...…..16

3.1 Вплив економічної кризи на розвиток машинобудування України……...16

3.2 Перспективні напрямки розвитку транспортного машинобудування…...19

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...24

ВСТУП

Актуальнiсть теми: Машинобудування — провідна галузь промисловості, яка забезпечує випуск різноманітних машин і устаткування для багатьох галузей господарства і населення. Машинобудування визначає науково-технічний прогрес у національній економіці, забезпечує її технічне переозброєння, інтенсифікацію і підвищення ефективності всього суспільного виробництва.

Мета: дослідити особливості сучасного стану машинобудування України та визначити перспективні напрямки його розвитку.

Задачi роботи:

розкрити значення машинобудiвного комплексу;

розглянути умови й фактори його формування в Україні;

проаналiзувати розвиток й розмiщення машинобудування України;

визначити особливості галузевої структури машинобудівного комплексу України;

дослідити проблемні аспекти розвитку машинобудування;

визначити пріоритети  розвитку машинобудівної промисловості у рамках анткризової політики України.

Об'єктом дослідження є система мiжгалузевих комплексiв України, а предметом – особливостi розвитку й розміщення машинобудiвного комплексу України.

Методи: діалектичний, порівняльний, індуктивний, метод обробки літературних джерел..

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, висновку, трьох розділів, списку літератури з 11 джерел. Зміст роботи викладено на 25 сторінках комп’ютерного тексту, включаючи 3 таблиці, 2 рисунки.

РOЗДIЛ 1. ЗНАЧЕННЯ МАШИНОБУДIВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ  В УКРАЇНI ТА УМОВИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ

1.1 Роль машинобудiвельного комплексу для розвитку економіки України

Машинобудування має велике значення для зміцнення економіки України і становлення її як незалежної високорозвиненої держави. "Економічне диво" Німеччини, Японії, Південної Кореї і інших держав починалося з розвитку сучасних його галузей. Машинобудування є одним з провідних ланок важкої промисловості.  Створюючи найбільш активну частину основних виробничих фондів (знаряддя праці), машинобудівна галузь істотно впливає на темпи і напрями науково-технічного прогресу в різних галузях народного господарства, зростання продуктивності праці, інші економічні показники, що визначають ефективність розвитку суспільного виробництва. У Україні цей комплекс - один з найбільш розвинених. З 1940 по 1990 рік об'єм його продукції виріс в 95 разів. З кінця 70-х років машинобудування стає провідною галуззю промисловості. На нього доводиться більше 40% всього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва. Доля продукції комплексу в загальному об'ємі продукції промисловості складає 29%.

Значення машинобудування в розвитку країни визначає його обслуговуюча функція у всіх міжгалузевих комплексах - паливному, агропромисловому, будівельному і т.п.; участь в територіальному розподілі праці (внутрідержавному і міждержавному). Саме від долі машинобудівної продукції в експортному секторі залежить, багато в чому, статус країни, її місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах. Машинобудівний комплекс України як основа важкої індустрії грає вирішальну роль у вдосконаленні матеріально-технічної бази. Випускаючи засоби виробництва для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію і автоматизацію виробництва. Особливо велику роль грає машинобудування України в економічній інтеграції держав колишнього СРСР. Так, в 1990 р. Україна виробляла 95-100% роторних екскаваторів, вугільних, кукурузно- буряковозбиральних комбайнів, 40% доменного і сталеплавильного устаткування, майже 50% силових трансформаторів і 30% екскаваторів і т. п.. У структурі експорту 1995 р., коли об'єми продукції цієї галузі знизилися майже на 50% в порівнянні з 1990 р., машинобудування і металообробка все ж займали значне місце (на них доводилося 13% експорту).

Поглиблення загальнодержавної кризи, погрішності в системі ціноутворення особливо гостро відбилися на цій галузі.

1.2 Принципи i фактори розвитку та розміщення підприємств машинобудування

Розміщення машинобудівних підприємств здійснюється науково обґрунтовано. При виборі місць розміщення конкретних підприємств враховуються різні чинники і умови. 

Підприємства машинобудівної галузі мають відмінні від інших галузей особливості розміщення. Вони майже не залежать від природних умов і ресурсів, їх продукція має широке коло споживачів. Внаслідок цього машинобудування розвинуте в усіх регіонах країни, відмінності полягають у різному рівні розвитку та набір галузей, їх зна­ченні на різних територіях. В одних регіонах вони є галузями спеціалізації, в інших — задовольняють потреби тільки даного регіону.

Один із важливих принципів розміщення машинобудівних підприємств — орієнтація на сировину. Основна сировина для підприємств галузі — метал, а також конструкційні матеріали, які виробляють легка, хімічна, деревообробна промисловість.

Металомісткі виробництва здебільшого розміщені в районах металургійної промисловості. Більшість галузей машинобудівного комплексу належить до трудомістких. Орієнтація на трудові ресурси — другий принцип розміщення. Постійно зростають вимоги до кваліфікації робочої сили. В усіх галузях машинобудування зростає значення науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт. Наукомісткість — визначальна риса багатьох сучасних машинобудівних виробництв. Такі виробництва тяжіють до найбільших міст і агломерацій, де сконцентрована наукова база країни. Таким чином розміщуються галузі  точного наукомісткого машинобудування, зокрема верстато- і приладобудування, електронного, електротехнічного та деяких інших підгалузей.
На розміщення підприємств, які випускають важкотранспортабельну продукцію, також значно впливає споживач. Це виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловості, а також металургійного комплексу, нафто-, газовидобувної та вугільної промисловості. Виключно на споживача орієнтуються морське і річкове суднобудування, яке розміщується у морських та річкових портах.
Вплив названих чинників необхідно розглядати у їх сукупності, тому що деякі галузі машинобудування одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача, і на трудові ресурси. Розміщення сучасних машинобудівних підприємств України безпосередньо залежить від техніко-економічної специфіки їх виробництва, насамперед від таких його особливостей, як конструктивна складність виробів, широкий розвиток спеціалізації і кооперування. Обмеження розміщення нових машинобудівних підприємств у великих містах створює сприятливі передумови для розташування їх у середніх, малих містах і навіть у селищах міського типу.

Транспортне машинобудування займає провідне місце в структурі загального машинобудування. Підприємства галузі орієнтуються у своєму розміщенні в основному на споживача готової продукції, а також на наявність металу. Україна має досить сприятливі умови для розвитку цієї галузі машинобудування, що і сприяло концентрації її виробництва на території нашої держави ще за часів Радянського Союзу. 
Структура. Підприємства, що виготовляють тепловози, вагони, легкові й вантажні машини, мікроавтобуси, тролейбуси, літаки. 
Центри. Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі. В Луцьку налагоджено виробництво легкових автомобілів для сільської місцевості.

Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Автомобільна промисловість кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон, Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів). За останні роки в Україні налагоджується власне виробництво внутрішньоміського транспорту: тролейбусів (Київ і Дніпропетровськ) і в перспективі — трамваїв. Виробляють також мотоцикли (Київ), мопеди (Львів), велосипеди (Харків, Чернігів).

Локомотивобудування зосереджене в Луганську (тепловози, дизель-поїзди, трамваї) і Харкові (електровози), а вагонобудування у Кременчуці, Стаханові, Маріуполі. Ці галузі є металомісткими, тому у своєму розміщенні орієнтуються на сировину. У крупних залізничних вузлах — Львові, Києві, Полтаві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Одесі, Дружківці і Конотопі є підприємства для ремонту тепловозів. Вантажні вагони виробляють у Кременчуці, Дніпродзержинську, Києві — на Дарницькому вагоноремонтному заводі, великовантажні вагони — у Стаханові, цистерни — у Маріуполі. Суднобудування розвинуте у портових містах: річкове — у Києві, Запоріжжі, Херсоні, Ізмаїлі, морське — у Миколаєві, Києві, Керчі, Херсоні, Феодосії.

Літакобудування і виробництво космічної техніки — це наукомісткі галузі, які орієнтуються на потужні конструкторські бюро. Основні центри літакобудування — Київ і Харків, виробництва космічної техніки — Дніпропетровськ і Харків.

РOЗДIЛ 2. АНАЛIЗ РОЗВИТКУ РОЗМIЩЕННЯ I СТРУКТУРИ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНI

2.1 Географічні особливості розвитку машинобудування

У дореволюційній Україні машинобудування розвивалося за участю іноземних капіталів. Перші підприємства, які виробляли сільськогосподарські машини, з'явилися в 60-х роках XIX століття в Одесі, Харкові, Києві, Бердянську, Миколаєві, Херсоні.

У 90-х роках XIX століття розвиток промисловості, у тому числі металургійною і вугільною, залізничного транспорту, а також потреб сільського господарства сприяли формуванню галузей машинобудування. Проте в той період розвивалися переважно транспортне, сільськогосподарське машинобудування і в деякій мірі виробництво устаткування для шахтарської, металургійної, харчовий промисловості. У Донбасі і Придніпров'ї сформувався центри виробництва гірничо-шахтарського і металургійного устаткування: Катеринослав, Харків, Юзовка, Горлівка, Краматорськ. На центри транспортного машинобудування перетворилися Луганськ(1876р.) і Харків(1895р.), де почали працювати паровозобудівні заводи. Суднобудування було налагоджене в Миколаєві і Херсоні.

На південних землеробських районах України розвивалося сільськогосподарське машинобудування (Одеса, Кіровоград). Його центрами також були Харків, Київ, Біла Церква і ін. Напередодні Першої світової війни Україна випускала більше 50% загальноросійського виробництва сільськогосподарської техніки. Машинобудування того періоду в Україні випускало продукцію невисокого технологічного рівня. Складне виробниче устаткування завозилася з-за кордону. Перед Першою світовою війною в Україні налічувалося 450 підприємств машинобудівної промисловості, на яких працювали близько 57 тис. людей, що складало 23% Росії.

На південних землеробських районах України розвивалося сільськогосподарське машинобудування (Одеса, Кіровоград). Його центрами також були Харків, Київ, Біла Церква і ін. Напередодні Першої світової війни Україна випускала більше 50% загальноросійського виробництва сільськогосподарської техніки.

Прискорений розвиток машинобудування в Україні перед Другою світовою війною значно змінив його матеріально-технічну базу.  Відбувалися серйозні структурні зміни. Все більше збільшувалася доля енергетичного машинобудування, верстатобудування, інструментальною, харчовою і ін. галузей, зменшувалася доля сільськогосподарської і транспортної галузей.

Завдяки будові верстатобудівних і інструментальних підприємств виробництво металоріжучих верстатів в Україні досягло в 1940р. 11704 шт. (у 1913-65 шт.) Обсяги виробництва продукції машинобудування України в 1940р. виросло порівняно с1913 р. у 50 разів.

За час Великої Вітчизняної війни машинобудівна промисловість України фактично перестала існувати. Промислове устаткування значною мірою було демонтоване і перевезене в західні райони колишнього СРСР. Залишені на окупованій території підприємства були розграбовані або повністю знищені. Відновлення машинобудування після війни було завершене вже в першої післявоєнної п'ятирічки (1946-1950 рр.).

За 50-80-і роки машинобудування в Україні продовжувало розвиватися.  Разом з наукою воно здатне створювати і випускати  складні машини і устаткування, такі, наприклад, як літак «Мрія»,  сучасні танкери і багатотонні суховантажні судна, тепловози, турбіни для атомних електростанцій потужністю 1 млн. кВт, високо економічні газоперекачувальні агрегати, устаткування для ліній електропередачі напруги 1500кВт і др. У наш час Україна виробляє 100% екскаваторів, кукурудзо- і бурякозбиральних комбайнів, 95% вугільних комбайнів, 40% доменного і сталеливарного устаткування, близько 50% силових трансформаторів, 35%  прокатного устаткування союзного виробництва.

2.2 Структура машинобудівного комплексу

На основі технологічних процесів, металомісткості і значення в народному господарстві галузі машинобудування класифікуються таким чином: важке, загальне, середнє машинобудування; виробництво точних механізмів; виробництво приладів та інструментів; виробництво металевих виробів та заготовок; ремонт машин і устаткування.

Машинобудування України виникло ще в середині XIX ст. Наявність металу, вигідне транспортно-географічне розташування, зокрема вихід до узбережжя Чорного та Азовського морів, висока концентрація сільськогосподарського виробництва сприяли розвитку тут важкого, транспортного і сільськогосподарського машинобудування.

В минулому машинобудування стало провідною галуззю в структурі промислового комплексу України. В 1990 р. його частка становила 30% всього промислового виробництва. Важливе місце в ньому зайняли галузі ВПК, які виготовляли 40% вартості продукції машинобудування України і приблизно стільки ж відсотків вартості продукції ВПК колишнього СРСР. Вищеназвані передумови для розвитку машинобудування визначили місце України в загальносоюзному поділі праці. Зокрема, Україна в 1990 р. забезпечувала в структурі виробництва колишнього СРСР: 45% металургійного устаткування, 97% — магістральних тепловозів, майже 50% вантажних вагонів і цистерн, 26% продукції сільськогосподарського машинобудування (в тому числі 100% бурякозбиральних і 100% кукурудзозбиральних комбайнів), 23% тракторів, 50% землеобробних машин і сівалок. Сучасна галузева структура машинобудування України сформувалась за останні десятиліття (таблиця 2.1).

                                                                                                       Таблиця 2.1

Галузева структура  машинобудування  України  в 1997 р., у  %. [3]

Машинобудування України представлено практично усіма галузями (крім годинникової), але далеко не всіма підгалузями. В умовах територіального поділу праці колишнього СРСР Україна не виробляла деяких машин, зокрема: магістральних електровозів, електропотягів для приміських ліній і метрополітену, пасажирських вагонів, зернозбиральних і картоплезбиральних комбайнів і деяких інших машин. Недостатньо вироблялось вантажних та легкових автомобілів, товарів народного споживання. Названі машини Україна отримувала з інших колишніх союзних республік. Монопольне виробництво та відсутність конкуренції в галузях цивільного машинобудування колишнього СРСР не сприяли якості його продукції. Сучасна галузева структура машинобудування за вартістю продукції представлена на рис. 2.2

Рис.2..1 Галузева структура машинобудування за вартістю продукції України[6].                                                                                               

Зараз, коли Україна є незалежною і суверенною державою і має великий власний ринок, а також метал, науково-дослідну базу і кваліфіковані кадри, вона повинна створити власне виробництво названих машин. Висока якість продукції ВПК підкреслює значні можливості для підвищення конкуренто здатності всього машинобудування України.

2.3 Аналіз розвитку машинобудівної промисловості України

Машинобудування є однією з основних галузей промисловості України, де зосереджено 20 % основних засобів промисловості та виробництво інноваційної продукції з високим рівнем доданої вартості. Обґрунтування пріоритетів розвитку вітчизняного машинобудування сприятиме відновленню його ролі у якості локомотива економічного зростання України та забезпеченню модернізації економіки держави загалом. Випереджаючий розвиток машинобудівної промисловості сприятиме:

- досягненню позитивного синергетичного ефекту в супутніх галузях промисловості, насамперед гірничо-видобувній, чорній та кольоровій металургії, металообробці через збільшення споживання їх продукції;

- створенню замкнених виробничих циклів, побудованих на коопераційних зв’язках між українськими підприємствами;

- розвитку внутрішнього ринку збуту споживчих і промислових товарів власного виробництва;

- зростанню частки товарів з високою доданою вартістю у загальному експорті товарів, зменшенню негативного сальдо зовнішньої торгівлі товарами;

- загальному пожвавленню виробничої активності, що призведе до збільшення прибутків підприємств, які можуть бути спрямовані на технічне переозброєння та модернізацію виробництв;

- створенню додаткових робочих місць у машинобудівній і супутніх галузях.

Машинобудування є однією з галузей промисловості, які найбільше постраждали внаслідок світової фінансово-економічної кризи (таблиця 2.3).

                                                                                                       Таблиця 2.2

Динаміка обсягів реалізованої промислової продукції (у % за  2003-2010 рр.)[3]

Обсяги реалізованої продукції машинобудівної промисловості у 2009 р. знизилися на 29,5 %. Певне відновлення обсягів реалізованої машинобудівної продукції, яке відбулось у 2010 р., досі не забезпечило досягнення передкризового рівня. Так, у 2008 р. було реалізовано товарів цієї галузі на 121,8 млрд. грн., у 2009 р. – на 85,8 млрд. грн., а у 2010 р. - на 101,8 млрд грн (у 2009 р. - 79,2 млрд грн, у 2010 р. - 90,4 млрд грн з урахуванням індексу цін виробників машинобудівної продукції за відповідний рік).У 2010 р. темп зростання обсягів реалізованої продукції становив 18,6 %, що менше середньорічного темпу за 2003-2007 рр. (33,0 %). Отже, відновлення обсягів виробництва машинобудівної промисловості не відбулось, причинами чого є залежність машинобудівних підприємств та споживачів їхньої продукції від доступу до кредитних ресурсів, повільне введення в дію основних фондів, низький рівень інвестиційної та інноваційної активності машинобудівних підприємств. Найбільш вразливими до кризових явищ виявилися підприємства з виробництва транспортних засобів та шляхового обладнання Це пояснюється скороченням споживчого кредитування населення під час кризи, основний обсяг якого припадав на придбання автомобілів. Обсяг реалізованих транспортних засобів у 2009 р. по відношенню до 2008 р. знизився на 55,9 %, у той час як обсяг реалізації машин та устаткування знизився на 8,5 %, приладів і апаратів – на 0,4 %. Причиною падіння обсягів реалізованої продукції у основних підгалузях машинобудівної промисловості є також повільне введення нових основних фондів. Так, у 2009 р. у машинобудівній промисловості було введено в дію нових основних засобів на суму 3062 млн грн, у той час як цей показник за аналогічний період для харчової промисловості склав 7071 млн грн, металургійної – 5431 млн грн. Відбувається значне скорочення інвестицій в основний капітал машинобудівної промисловості, яке становило у 2009 р. порівняно з 2008 р. 57,6 %. Таким чином, обсяги інвестицій в основний капітал у 2009 р. (у фактичних цінах) повернулися на рівень 2006 р. Знижується інноваційна активність підприємств машинобудування, що негативно впливає на конкурентоспроможність товарів галузі. Так, якщо у 2007 р. кількість інноваційно-активних підприємств у машинобудівній промисловості становила 23,3 % від їх загальної кількості, то у 2008 р. вона скоротилась до 21,2 %, а у 2009 р. - до 21,1 %. Під час кризи відбулося падіння обсягів зовнішньої торгівлі товарами основних підгалузей машинобудівної промисловості. Зокрема, у 2009 р. по відношенню до 2008 р. знизилися обсяги експорту транспортних засобів на 63,1 %, машин та устаткування – на 20,9 % . У 2010 р. зростання експорту продукції машинобудування відновилося й склало 25 % по відношенню до 2009 р. Основним чинником зростання було нарощування експорту транспортних засобів через покращення економічної ситуації у країнах СНД (основних імпортерах продукції вітчизняного машинобудування). Найбільшим споживачем товарів української машинобудівної промисловості є Російська Федерація – у 2010 р. частка експорту товарів машинобудівної галузі до цієї країни в загальному обсязі експорту товарів машинобудування склала 53,5 % або 2,859 млрд дол. США. Серед основних споживачів товарів машинобудівної промисловості України - також Білорусь, Казахстан, Німеччина, Угорщина, Польща та Іран. Експорт здійснюється в основному за такими товарними групами класифікатора ТН ЗЕД як котли, машини та апарати, електричні машини та устаткування, залізничні та трамвайні локомотиви, шляхове обладнання. Через кризовi явища, якi супроводжувалися девальвацією гривні щодо основних світових валют і скороченням кредитування промисловості та населення, обсяги імпорту машин та устаткування у 2009 р. по відношенню до 2008 р. зменшились на 53,2 %, транспортних засобів - на 82,1 %, приладів та апаратів - на 44,7 % .У 2010 р. відбувалось поступове відновлення імпорту: обсяги імпорту машин та устаткування зросли на 30,5 %, транспортних засобів – на 69,3 %, приладів і апаратів – на 31,7 % відносно 2009 р. Україна перебуває у значній залежності від імпорту продукції машинобудування. Так, у передкризовому 2008 р. перевищення імпорту над експортом становило по машинах та устаткуванню - 2 рази, по транспортних засобах - 2,8 разу, по приладах і апаратах - 4,9 разу. Загальне зростання обсягів імпорту товарів машинобудівної промисловості у 2010 р. по відношенню до 2009 р. становило 39,9 % і відбувалось більш швидкими темпами, ніж зростання експорту (33,3 %), що загострює ризик нарощування негативного сальдо зовнішньої торгівлі товарами. Загалом, експорт товарів машинобудівної промисловості у 2010 р. склав 9,2 млрд. дол. США, імпорт – 12,7 млрд. дол. США. У міру завершення фінансово-економічної кризи і відновлення світового господарства нарощування промислового виробництва триватиме. За попередніми оцінками, у 2010 р. відбулось зростання промислового виробництва у світі на 4,6 %. У США цей показник склав 3,3 %, Німеччині – 9,0 %, Франції – 3,5 %, Китаї – 11 %, РФ – 8,3 %, Бразилії 11,5 %. Країни – лідери з виробництва продукції машинобудування застосовують різні механізми для відновлення виробництва і забезпечення міжнародної конкурентоспроможності машинобудівної продукції. Наприклад, виробники транспортних засобів, насамперед автомобілів, здійснили масштабну переорієнтацію своїх підприємств на виробництво енергоефективних зразків зі зменшеною вартістю.

РOЗДIЛ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНI

3.1 Вплив економічної кризи на розвиток машинобудування України

Державна підтримка підприємств машинобудівної галузі у розвинених країнах світу переважно здійснюється шляхом надання їм фінансової допомоги та забезпечення поліпшеного доступу до кредитних ресурсів з реструктуризацією боргових зобов’язань. Випереджаючий вихід з кризи машинобудівних підприємств інших країн посилить наступні ризики для вітчизняних машинобудівних підприємств:

- зростання імпорту в Україну більш конкурентоспроможної машинобудівної продукції через відновлення споживчого попиту з боку реального сектору і домогосподарств за умов поліпшення кредитування і стабілізації фінансової системи;

- витіснення вітчизняних виробників машинобудівної промисловості з внутрішнього ринку та скорочення їхньої частки на світових ринках через нездатність швидко адаптуватись до змін світової кон’юнктури;

- поглиблення науково-технологічного відставання виробництва на підприємствах вітчизняного машинобудування від світових лідерів і «консервування» застарілих технологічних укладів.

Виходячи з вищенаведеного, пріоритетами державного впливу на розвиток машинобудівної галузі в Україні у післякризовий період мають бути стимулювання розгортання виробництва імпортозаміщуючої продукції на підприємствах машинобудівної промисловості, що передбачає:

- компенсацію банкам за рахунок держбюджету частини відсоткової ставки при кредитуванні операцій з придбання вітчизняної машинобудівної продукції і відповідного розширення внутрішнього попиту на цю продукцію

- надання підприємствам, що розгортають виробництво імпортозаміщуючих товарів, в оренду на пільгових умовах вільних виробничих площ, що знаходяться в державній власності;

- розвиток системи фінансово-кредитного забезпечення імпортозаміщуючих виробництв у машинобудівній промисловості шляхом використання небанківських джерел інвестування, насамперед інститутів спільного інвестування;

- запровадження механізмів страхування ризиків впровадження новітніх технологій на підприємствах машинобудівної промисловості, зокрема щодо впровадження технологічних рішень, які застосовуються у виробництві імпортозаміщуючої продукції.

 Нарощування обсягів реалізації української машинобудівної продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках, для чого необхідно: