Наслідки нецільового використання бюджетних коштів

Зміст

Вступ

Розділ 1. Розуміння використання бюджетних коштів не за цільовим призначенням                                                                                                                                                                      

1. Визначення та зміст
2. Різновиди нецільового використання коштів
3. Приклади ситуацій, в яких використання бюджетних коштів буде визначено як нецільове та неефективне

Розділ 2. Відповідальність за бюджетне правопорушення та нецільове використання коштів

2.1. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства

2.2. Правова природа стягнень за порушення бюджетного законодавства

 Розділ 3. Контроль за нецільовим використанням бюджетних коштів

1. Повноваження щодо контролю
2. Заходи щодо виявлення правопорушень

Розділ 4. Наслідки нецільового використання бюджетних коштів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

      Майно та  кошти, якими розпоряджаються бюджетні організації, належать до державної та комунальної власності. Принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів є одним з найважливіших принципів, на яких було побудовано бюджетну систему України, регламентовану Бюджетним кодексом України.

      Грошові кошти  мають використовуватись тільки  на цілі, передбачені бюджетними призначеннями. При цьому їх використання має бути максимально економним та ефективним. Цілі використання бюджетних коштів затверджується кошторисом – головним плановим документом бюджетної організації, що дає право на отримання доходів і здійснення видатків протягом бюджетного періоду.

      Під використанням бюджетних коштів не за цільовим призначенням розуміють використання коштів державного, місцевого бюджетів або державних цільових фондів, здійснене в будь-якій формі.

      Нецільовим використання бюджетних коштів, зокрема, є:

- спрямування бюджетних коштів на банківські депозити, придбання активів;

- здійснення за рахунок бюджетних коштів внесків до статутного фонду іншої юридичної особи або надання будь-якої благодійної допомоги;

- використання цільових коштів не за призначенням;

- використання бюджетних коштів за відсутності первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції;

- використання бюджетних коштів понад установлені нормативи;

- використання коштів місцевих бюджетів на витрати, фінансування яких має бути здійснено за рахунок коштів інших бюджетів.

      Відповідно до Бюджетного кодексу України Державну контрольно-ревізійну службу України наділено повноваженнями щодо здійснення контролю за цільовим та ефективним використанням коштів державного та місцевих бюджетів,цільовим використанням та своєчасним поверненням кредитів, отриманих під гарантією Кабінету міністрів України, порядок ведення бухгалтерського обліку і достовірністю звітності про виконання Держбюджету і місцевих бюджетів, кошторисів.

      Ретельний аналіз  двох напрямків видатків у  бюджетних установах – касових  і фактичних, а також фінансування  дозволяє виявити факти порушення  фінансової дисципліни.

      Мета бухгалтерського  обліку – це забезпечення правдивою інформацією про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів для прийняття управлінських рішень. На даних бухгалтерського обліку побудовано всю фінансову та статистичну звітність. Недостовірність облікових та звітних даних є причиною допущення фінансових порушень.

      Нецільове використання  бюджетних коштів має негативні  наслідки для їх розпорядників: притягнення відповідальних посадових  осіб до дисциплінарної, адміністративної  чи кримінальної відповідальності.

Розділ 1. Розуміння використання бюджетних коштів не за цільовим призначенням.   

1.1.Визначення та зміст

 Нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлення бюджетних призначень або з їх перевищенням  є витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим Законом України про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів, бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів). Тобто це фінансування за рахунок бюджетних коштів видатків, взагалі не передбачених видатковими статтями затвердженого бюджету, або ж фінансування одних видаткових статей за рахунок інших.

      Нецільовим використанням бюджетних коштів, має також визнаватись направлення бюджетних коштів на банківські депозити; придбання різноманітних активів (валюти, цінних паперів, іншого майна) з метою отримання прибутків та наступного продажу; здійснення за рахунок бюджетних коштів внесків у статутний фонд іншої юридичної особи чи надання їй благодійної допомоги, використання коштів, що мали цільове спрямування, з іншою метою; витрачання бюджетних коштів за відсутності первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій; витрачання бюджетних коштів понад установлені нормативи, у разі коли такі види витрачання не дозволені нормативно-правовими актами або не обумовлені окремо при виділенні коштів тощо.

      Нецільове використання бюджетних коштів утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 16412 КУпАП, а використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню в обсягах у великих (сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) або особливо великих (сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) розмірах, - утворює склад злочину, передбаченого ст. 210 Кримінального кодексу України.

2. Різновиди нецільового використання коштів

Бюджетний кодекс України (далі – БК України) не дає визначення поняття „бюджетні кошти". Єдине в чинному законодавстві визначення цього поняття наведене у примітці до ст. 210 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Згідно з цим визначенням, до бюджетних коштів належать кошти, що включаються до бюджетів усіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Згідно зі ст. 119 БК України, нецільове використання бюджетних коштів – це витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису.       

      До нецільового використання бюджетних коштів можна віднести:

       - використання бюджетних коштів понад кошторисні призначення;

       - фінансування заходів, не передбачених бюджетом;

       - витрати бюджетних коштів за окремими кодами економічної класифікації за рахунок інших, у тому числі здійснення капітальних видатків за рахунок зменшення бюджетних призначень на поточні потреби;

       - взяття до сплати зобов’язань, що перевищують ліміти й кошторисні призначення;

       - використання коштів за відсутності затверджених кошторисів.

       Наприклад, нецільовим використанням бюджетних коштів є використання коштів місцевих бюджетів на витрати, фінансування яких має бути здійснено за рахунок коштів інших бюджетів. Глава 14 БК України встановлює розмежування видатків між бюджетами. В ній, зокрема, зазначено, що витрати на судову влади здійснюються тільки з Державного бюджету. При проведенні ревізії виконання районного бюджету в одній з районних рад був виявлений факт здійснення видатків з місцевого бюджету на закупівлю меблів для потреб районного суду, який був кваліфікований як нецільове використання бюджетних коштів.

      Стаття 210 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему.

       З об’єктивної точки зору, вчинення злочину, описаного у ст. 210 КК України, можливе у чотирьох формах:

1) використання бюджетних коштів  усупереч їх цільовому призначенню, яке ми вже розглядали вище. Для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності бюджетні кошти мають бути витрачені у великому або особливо великому розмірі. Великим розміром визнається сума, яка в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великим розміром – сума, яка у три тисячі й більше разів перевищує такий мінімум (примітка до ст. 210 КК України). Вказані параметри поширюються також на ст. 211 КК України;

2) використання бюджетних коштів  у обсягах, що перевищують затверджені  межі видатків. Така ситуація можлива, наприклад, у випадку, коли до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, а Кабінет Міністрів України, здійснюючи витрати з Державного бюджету України (крім випадків, передбачених ч. 4 статей 15 та 23 БК України), перевищив 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, що прямо заборонено п. 2 ст. 46 БК України. Так само й розпорядник бюджетних коштів, здійснивши видатки з перевищенням межі бюджетних асигнувань, порушить вимоги п. 5 ст. 51 БК України;

3) недотримання вимог щодо пропорційного  скорочення видатків бюджету;

4) недотримання вимог щодо пропорційного  фінансування видатків бюджетів  усіх рівнів.

Деякі автори, коментуючи ст. 210 КК України, наводять як приклад недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету неприйняття уповноваженою особою рішення про пропорційне скорочення видатків бюджету в разі зменшення надходжень до нього, а також прийняття рішення поширити пропорційне скорочення на всі видаткові статті бюджету, у тому числі й захищені. Отже, недотриманням вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів автори пропонують розуміти, зокрема, фінансування у повному обсязі одних статей видатків при одночасному зменшенні фінансування за іншими статтями або при їх повному не фінансуванні, недодержання строків фінансування видатків за окремими статтями, що призводить до виникнення і зростання заборгованості з соціальних виплат та заробітної плати, перевищення або зменшення видатків бюджету в одному кварталі (місяці) за рахунок іншого періоду бюджетного року.

      Необхідно зазначити, що чинне бюджетне законодавство на сьогодні не встановлює будь-яких вимог до пропорційного скорочення видатків або їх пропорційного фінансування. Принцип збалансованості, визначений п. 2 ст. 7 БК України, суть якого полягає в тому, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період, є найближчим за суттю до таких вимог, проте таким не є, оскільки не встановлює будь-яких конкретних вимог. Єдиним нормативно-правовим актом, який до моменту набрання чинності Бюджетним кодексом визначав необхідність дотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету й вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів та визначав відповідальність за їх недотримання, був Закон України „Про бюджетну систему України" від 5 грудня 1990 р. № 512-ХІІ з наступними змінами й доповненнями (статті 33, 36, 37, 39). Після прийняття Бюджетного кодексу ці положення втратили чинність і, відповідно, наведені вище форми вчинення злочину припинили своє існування.

3. Приклади ситуацій, в яких використання бюджетних коштів буде визначено як нецільове та неефективне

      Неефективне використання бюджетних коштів не є бюджетним правопорушенням.

      Законодавчого визначення неефективного використання бюджетних коштів у даний час немає.

      З огляду на зазначене вище "неефективне використання бюджетних коштів" доцільно сьогодні трактувати не як операцію з їх обігу, а лише як оцінку того, що бюджетні кошти не були витрачені раціонально та економно.

     Оскільки така оцінка є суб’єктивною (бо ревізор одноосібно оцінює наслідки фінансово-господарських операцій), недопустимим є включення до актів ревізій і перевірок, що є двосторонніми документами, такої оцінки діяльності розпорядника чи одержувача бюджетних коштів.

      Записи про те, що бюджетні кошти використано неефективно, можна робити лише в інформаціях, підготовлених за результатами контрольних заходів (листах-вимогах до об’єктів контролю, інформаціях на адресу органів влади і правоохоронних органів).

      При цьому навіть у цих інформаціях доцільно робити певні застереження такій оцінці використання бюджетних коштів, наприклад: "на нашу думку, зазначене свідчить про неефективне використання бюджетних коштів в сумі...".

      З метою обґрунтування в інформаціях за результатами контрольних заходів правомірності записів про наявність ознак неефективного використання бюджетних коштів в актах відповідних ревізій і перевірок обов’язково має бути задокументовано не лише факт бюджетного правопорушення, але й його наслідок.

      Наприклад, при нецільовому використанні бюджетних коштів потрібно зазначити, які цілі були не профінансовані або профінансовані не в повному обсязі і на яку суму.

      При порушенні законодавства про державні закупівлі в акті ревізії (перевірки) бажано зазначити вартість фактично придбаних товарів (робіт, послуг) та їх середню (або експертну) вартість по регіону під час здійснення господарської операції.

      З аналогічною метою в актах доцільно також документувати: вартість тієї кількості товарів, яка не може бути застосована за своїм основним призначенням в терміни, обумовлені сертифікатами якості; інфляційні втрати на суму дебіторської заборгованості понад встановлений законодавством термін; суми фінансових санкцій, сплачених на суму кредиторської заборгованості або внаслідок порушення порядку ведення бухгалтерського обліку; видатки, що проведені в сумах, менших за мінімальну потребу для реалізації визначеної цілі, через що вони не забезпечують надання необхідних послуг, тощо.

Розділ 2. Відповідальність за бюджетне правопорушення та нецільове використання коштів

2.1. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства

       Підставою відповідальності за порушення бюджетного законодавства є бюджетне правопорушення, поняття якого сформульовано в ст. 116 Бюджетного кодексу України: "бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету".

      Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів у межах своїх повноважень можуть призупиняти бюджетні асигнування у разі:

- несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;

- невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;

- подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;

- порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань;

- нецільового використання бюджетних коштів.

      У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:

- застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях, відповідно до закону;

- зупинення операцій з бюджетними коштами;

- накладення на особу стягнення за бюджетне правопорушення не звільняє її від відшкодування заподіяної таким правопорушенням матеріальної шкоди в порядку, встановленому законом.

      Суб'єктом бюджетного правопорушення може виступати лише учасник бюджетного процесу. Відповідно до ст. 20 Бюджетного кодексу учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, яких наділено бюджетними повноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнають права й обов'язки учасників бюджетних правовідносин. Враховуючи положення цієї статті, суб'єктом бюджетного правопорушення може бути учасник бюджетного правовідношення, який не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або бюджетною установою. В окремих випадках, і це безпосередньо передбачено в ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу, учасниками бюджетних правовідносин є фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів). Таким чином, одержувачів бюджетних коштів слід також вважати потенційними учасниками бюджетного процесу та, відповідно, суб'єктами бюджетних правопорушень.

      Такий висновок відповідає ст. 118 Бюджетного кодексу, в якій законодавець закріпив перелік заходів, що застосовують до розпорядників і одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення:

1) застосування адміністративних  стягнень до осіб, винних у  бюджетних правопорушеннях відповідно  до закону;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами.

      Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає в зупиненні будь-яких операцій зі здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначає Кабінет Міністрів України.

      Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законом його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.

       Одним із основних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в використанні бюджетних коштів лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Порушення цього принципу має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, які витрачено не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України.

       Адміністративну відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів передбачено в ст. 16412 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

       Кримінальну відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів передбачено ст. 210 Кримінального кодексу України. До того ж предметом такого злочину повинні бути бюджетні кошти у великих розмірах (сума, в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) або в особливо великих розмірах (сума, в три тисячі й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

юджетний правопорушення стягнення казначейство

2.2 Правова природа стягнень  за порушення бюджетного законодавства

      Відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фінансова санкція – грошова сума, що стягується за порушення вимог цього закону з суб’єктів підприємницької діяльності за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету.

      Під фінансово-правовими санкціями слід розуміти передбачені фінансово-правовими нормами засоби державного примусу, що покладають на правопорушника додаткові обтяження у вигляді фінансової пені або штрафів. Узагальнюючи наведені положення, фінансовою санкцією можна вважати грошовий платіж за порушення законодавства, що стягується до відповідного бюджету. Однак, аналізуючи правову природу стягнень (заходів) за порушення бюджетного законодавства, передбачених ст. 117-120, 122 БК України, можна виділити ознаки, які відрізняють їх від фінансових санкцій і дозволяють об’єднати у відокремлену групу – бюджетні санкції.

      По-перше, зазначені стягнення застосовуються тільки за здійснене бюджетне правопорушення. Однак бюджетне правопорушення може бути підставою виникнення й інших видів охоронних правовідносин, зокрема адміністративних або кримінальних, що є цілком виправданим, оскільки призначення цих правовідносин полягає у забезпеченні нормального існування інших, в тому числі й бюджетних, правовідносин.

      По-друге, стягнення (заходи) за порушення бюджетного законодавства, передбачені санкціями бюджетно-правових норм, мають наслідком тимчасові обмеження грошового характеру або дії рішення про місцевий бюджет.

      Застосування таких заходів як призупинення бюджетних асигнувань, зупинення операцій з бюджетними коштами, зменшення асигнувань розпорядникам асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, зупинення операцій з бюджетними коштами має на меті, як і фінансові санкції позбавлення (обтяження) майнового (грошового) характеру до правопорушника, але на відміну від фінансових, грошові кошти замість перерахування з рахунку правопорушника до бюджету, не виділяються з бюджету або виділяються з обмеженнями.

      Певний науковий інтерес викликає ст. 122 БК України, якою встановлено відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення бюджетного планування. У разі порушення вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України щодо формування місцевого бюджету в частині делегованих повноважень Кабінету Міністрів України надається право протягом місяця з дня прийняття рішення про обласний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим чи міст Києва та Севастополя призупиняти дію цього рішення з одночасним зверненням до суду. Таке ж право надається Голові Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, голові обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій стосовно районного та міського (міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), а також голові районної державної адміністрації, голові виконавчого органу міської (міста обласного чи республіканського Автономної Республіки Крим значення) стосовно сільського, селищного чи районного у місті бюджету в частині державних делегованих повноважень.

      Підсумовуючи наведене, уявляється можливим визнати передбачені Бюджетним кодексом України санкції стягненнями, які є заходами впливу за порушення бюджетного законодавства. Такі заходи впливу є передбаченими санкціями бюджетно-правових норм тимчасовими обмеженнями бюджетного фінансування видатків або дії рішення про місцевий бюджет за порушення бюджетного законодавства.

     По-третє, вказані стягнення застосовуються до правопорушника уповноваженими суб’єктами, яким надане таке право Бюджетним кодексом України. Такими суб’єктами є Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів, а стосовно призупинення дії рішення про місцевий бюджет – Кабінет Міністрів України, Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, голова районної адміністрації, голова виконавчого органу міської (міста республіканського Автономної республіки Крим та міст обласного значення) ради. Усі зазначені суб’єкти є учасниками бюджетного процесу.

      По-четверте, стягнення (заходи) реалізуються в процесуальній позасудовій формі, що передбачено ст. 124 БК України. Однак недоліком Бюджетного кодексу України є неврегульованість порядку застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, оскільки у ст. 124 БК України визначено лише суб’єктів притягнення, підставу застосування заходів впливу та набуття чинності рішення про їх застосування. Порядок застосування заходів регламентується підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Порядком призупинення бюджетних асигнувань (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.05.2002 № 319), Порядком зупинення операцій з бюджетними коштами (затверджений наказом Державного казначейства України від 18.11.2002 № 213), Порядком зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулому роках (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2006 № 492).

      Особливість застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства полягає в тому, що суб’єктами притягнення є визначені Бюджетним кодексом України органи державної виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в особі їх керівників, суб’єктами, що притягаються, є як бюджетні установи, так і одержувачі бюджетних коштів, які не є бюджетними установами, але отримують бюджетні кошти.

      Оскільки заходи впливу за порушення бюджетного законодавства мають односторонній характер і застосовуються уповноваженою особою безпосередньо в позасудовому порядку, то вони мають оперативний характер. Оперативний характер заходів впливу полягає також і у можливості дострокового відновлення дії бюджетних асигнувань, відновлення бюджетних операцій у випадку усунення бюджетного правопорушення. Підставою відновлення є інформація про усунення бюджетного правопорушення.

Розділ 3. Контроль за нецільовим використанням бюджетних коштів

3.1. Повноваження щодо контролю

      Стаття 110 БКУ "Повноваження Рахункової палати по контролю за дотриманням бюджетного законодавства" визначає:

       1. До повноважень Рахункової палати по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

          1) використанням коштів Державного бюджету України відповідно до закону про Державний бюджет України;

2) утворенням, обслуговуванням і  погашенням державного боргу  України;

3) ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України;

4) використанням бюджетних коштів  у частині фінансування повноважень  місцевих державних адміністрацій  та делегованих місцевому самоврядуванню  повноважень органів виконавчої  влади по доходах і видатках.

      Згідно статті 111 БКУ "Повноваження Міністерства фінансів України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства":

       1. Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

       Стаття 112 БКУ "Повноваження Державного казначейства України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства" визначає:

        1. Державне казначейство України:

1) здійснює бухгалтерський облік  всіх надходжень та витрат  Державного бюджету України;