Национальный банк Украины

ВСТУП 

     Актуальність  теми. Національний банк України – Центральний банк України, єдиний емісійний центр держави, державний орган грошово-кредитного та валютного регулювання, нагляду за комерційними банками; особливий центральний орган державного управління, юридичний статус, завдання , функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією та Законом України . Оскільки запорукою успішного економічного розвитку держави є дієва банківська система, тому дуже важливо, щоб Національний банк України зміг забезпечити ефективне та стабільне функціонування всієї банківської системи.

     Мета  курсової роботи: визначити роль та місце Національного банку України в банківській системі держави, проаналізувати доходи та витрати Центрального банку України за останні 4 роки (2006-2010рр.) на основі річних звітів Національного банку.

     Завданням роботи є розглянути теоретичні та методичні аспекти діяльності Національного  банку країни, проаналізувати діяльность Центрального банку України та ознайомитися з особливостями діяльності центральних  банків світу.

     Об**’єктом дослідження є Центральний банк України.

     Предметом є організація системи, що забезпечує ефективність банківської діяльності, механізми застосування монетарного інструментарію, вдосконалення регулятивних функцій, виходячи з досвіду, що накопичено в світовій банківській практиці

     В ході роботи використовувалися метод  порівняння фактичних показників із показниками минулих  років (звітних  періодів) для визначення зростання  чи зменшення доходів та витрат Національного  банку.

     Теоретична  та практична значущість отриманих  в ході дослідження результатів полягає в тому, що запропоновані в роботі рекомендації можуть бути використані в подальшій діяльності Національного банку.

     Робота  складається з анотації, вступу, трьох розділів і висновків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ  ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ 

     Створення Національний банк України було викликане розпадом колишнього СРСР і його централізованої банківської системи. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою України в липні 1990г., проголосила курс на політичну і економічну самостійність України як незалежної держави. Для реалізації цього курсу потрібні були власна банківська система і гроші. Національний банк України створений відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" і діє на основі законодавства України, свого Статуту, затвердженого постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 р.. Прийнятою одночасно постановою Верховної Ради України про порядок введення в дію цього закону проголосити власністю України усі філії банків колишнього СРСР, які діяли на території України, включаючи Український республіканський банк Держбанку СРСР, на його базі створити Національний банк України; розробити проект статуту Національного банку України, визначити структуру і чисельність центрального апарату, мережу установ і тому подібне. Вказаними законодавчими актами були закладені організаційно-правові основи створення і подальшого розвитку Національного банку України. [18]

           Формування Національного банку України в наступні роки відбувалося в надзвичайно складних умовах перехідної економіки, побудови принципово нової системи державного управління, корінної зміни політичної ситуації в країні.

      За  таких умов центральному банку України було дуже складно вирішувати не лише загальноекономічні і політичні завдання, такі як отримання належного центральному банку статуту і місця в системі державного управління, розробка і реалізація адекватних умов грошово-кредитної політики, управління грошовим обігом, регуляції валютного ринку і тому подібне, але і конкретні практичні завдання, пов'язані із створенням матеріально-технічної бази, формування персоналу, розробкою нормативно-правової бази банківської діяльності.

      Найпомітнішими  подіями, які визначили розвиток Національного банку як центрального банку держави, були: закріплення за ним права на емісію національних грошей України; розробка теоретично-методологічних принципів грошово-кредитної політики і організаційного механізму її реалізації. У 1995р. був створений ринок державних цінних паперів і Національний банк отримав у своє розпорядження такий важливий інструмент цієї політики, як операції на відкритому ринку; розмежування емісійної діяльності центрального банку і бюджетного процесу Міністерства фінансів, надання взаємовідносинам цих двох фінансових органів держави чіткої визначеності і прозорості; встановлення традиційного для країн з ринковою економікою механізму обслуговування бюджетного дефіциту через ринок державних цінних паперів, національної платіжної системи, міжбанківських розрахунків із застосуванням новітніх технологий переказу коштів на основі електронних платежів; впровадження діючого механізму регуляції валютного ринку, що базується на використанні валютних інтервенцій, впровадження валютного ліцензування і валютного контролю, формування золотовалютних резервів, лібералізації валютного ринку України; проведення грошової реформи і впровадження гривні в 1996г.,створення механізму державного нагляду за діяльністю комерційних банків. Видатною подією в розвитку Національного банку України стала постанова Верховною Радою України в 1999р. Закону "Про Національний банк України" (зі змінами і доповненнями в 2000г.).

     Основними завданнями Національного банку  України є регулювання і дотримання сталого грошового обігу в  державі, здійснення заходів, спрямованих  на забезпечення конвертованості гривні і розвиток валютного ринку; забезпечення спрямування кредитних ресурсів у пріоритетні галузі економіки  і, насамперед, — на розвиток ринку  товарів і послуг; аналіз грошово-кредитних  відносин та їх прогнозування; здійснення функцій резервного банку, зберігання й управління резервними фондами  грошових знаків, дорогоцінних металів  і золотовалютних запасів; організація розрахунків між комерційними банками через кореспондентські розрахунки, а також інші кредитно-розрахункові операції згідно з діючим законодавством; контроль за додержанням банками, їх філіями й установами положень та економічних нормативів, встановлених відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".[3]

     Національний  банк як суб’єкт права характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Майно Національного банку складається  із фондів основних і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Національного банку України.

     Джерелом  формування майна центрального банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержані від банківської діяльності. Статутний фонд банку утворюється за рахунок коштів держави і слугує забезпеченням його зобов’язань. Розмір цього фонду встановлюється і змінюється рішеннями Верховної Ради України.

     Доходи  Національного банку України  утворюються за рахунок надання  позичок і гарантій, дисконтування  векселів, продажу цінних паперів, валюти інших держав, проведення інших операцій. Витрати Національного банку: це одержання позичок і гарантій, купівля цінних паперів, валюти, інші операції. Основним показником госпрозрахункової  діяльності Національного банку  є прибуток. Національний банк та його установи, за винятком госпрозрахункових, звільняються від сплати всіх видів  податків (крім земельного), зборів і  державного мита. [23]

     Законодавством  встановлено, що Національний банк України  підзвітний Верховній Раді України, має автономний статут у системі органів виконавчої влади і не залежить від неї при вирішенні питань, що входять до компетенції центрального банку. Якщо раніше головний банк держави і вся кредитна система безпосередньо підпорядковувались уряду, то новий правовий статут банку забезпечує самостійність у проведенні банком єдиної державної грошово-кредитної політики, запобіганні неконтрольованої емісії грошей. Однак Національний банк щорічно (у квітні) подає Верховній Раді України звіт про свою роботу, баланс своєї діяльності і зведений баланс банківської системи держави. Верховна Рада України щорічно за поданням Національного банку затверджує розподіл його прибутку, а також основні напрями грошово-кредитної політики. В Національному банку, крім статутного фонду, утворюються резервний фонд, фонд основних коштів, фонд накопичення і споживання, фонд валютних відрахувань та ін. [14]

     Резервний фонд призначається для покриття можливих збитків по операціях Національного  банку. Відрахування у резервний  фонд проводяться за рахунок прибутку Національного банку до досягнення ним розміру статутного фонду. Якщо резервний фонд частково або повністю буде використано на покриття збитків, то відрахування у цей фонд поповнюються і проводяться до досягнення ним  установленого розміру.

     Слід  відмітити, що для виконання своїх  адміністративно-контрольних функцій  Національний банк України має право  видавати нормативні акти з питань, що входять до його повноважень. Ці акти видаються у формі постанов Правління Національного банку  і є обов’язковими для виконання  всіма юридичними й фізичними  особами. Інструкції, положення, правила  нормативного характеру затверджуються постановами Правління Національного  банку, які не повинні суперечити законодавству України і не мають  зворотної сили. [5,17]

      Діяльність  Національного банку України  спрямована насамперед на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, здійснення фінансування і розрахунків у  народному господарстві України. Як головний орган валютної регуляції і контролю державний банк України видає нормативні акти до здійснення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України і організовує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення операцій з валютними цінностями, здійснює контроль за діяльністю банків і інших установ на валютному ринку з метою забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності національний грошової одиниці.

      Відповідно  до Конституції України основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції центральний банк держави сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, в межах своїх повноважень, - ціновій стабільності.

      Функція Національного банку України як банка держави полягає в тому, що він зберігає засоби державного бюджету України і позабюджетних фондів, здійснює розрахункове обслуговування центральних органів влади, веде рахунки Державного казначейства, бере участь в обслуговуванні державного боргу шляхом розміщення державних цінних паперів. виконує роль фінансового консультанта уряду.

       Національний  банк виконує такі функції:

1) відповідно  до розроблених Радою Національного  банку України

основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно  здійснює емісію національної  валюти України та організовує її обіг;

3) виступає кредитором  останньої інстанції для банків  і організовує систему рефінансування;

4) встановлює  для банків правила проведення  банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; (пункт 4 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)

5) організовує  створення та методологічно забезпечує  систему грошово-кредитної і банківської  статистичної інформації та статистики  платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; (пункт 6 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)

7) визначає напрями  розвитку сучасних електронних  банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське  регулювання та нагляд;

9) веде Державний  реєстр банків, здійснює ліцензування  банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках; (пункт 9 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 13.07.2000 р. № 1919-III, від 10.01.2002 р. № 2922-III)

10) веде офіційний  реєстр ідентифікаційних номерів  емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем; (статтю 7 доповнено новим пунктом 10 згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III)

11) здійснює сертифікацію  аудиторів, які проводитимуть  аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку; (статтю 7 доповнено новим пунктом 11 згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III);

12) складає платіжний  баланс, здійснює його аналіз  та прогнозування;

13) представляє  інтереси України в центральних  банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно  до визначених спеціальним законом  повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; (пункт 14 статті 7 у редакції Закону України від 10.01.2002 р. № 2922-III)

15) забезпечує  накопичення та зберігання золотовалютних  резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує стан  грошово-кредитних, фінансових, цінових  та валютних відносин;

17) організує  інкасацію та перевезення банкнот  і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну  політику з питань захисту  державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь  у підготовці кадрів для банківської  системи України;

20) визначає особливості  функціонування банківської системи  України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку; (статтю 7 доповнено новим пунктом 20 згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III);

21) вносить у  встановленому порядку пропозиції  щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України; (статтю 7 доповнено новим пунктом 21 згідно із Законом України від 01.12.2005 р. № 3163-IV)

22) здійснює методологічне  забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

(статтю 7 доповнено новим пунктом 22 згідно із Законом України від 01.12.2005 р. № 3163-IV);

23) здійснює інші  функції у фінансово-кредитній  сфері в межах своєї  компетенції, визначеної законом. [1,2,21]

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО  БАНКУ УКРАЇНИ 

2.1. Організаційно – економічна характеристика Національного банку України 

      Для ефективної діяльності Національного банку велике значення мають мережа його установ та організаційна структура банку, за допомогою яких він здійснює надані законодавством повноваження. Структура центрального банку України побудована за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням і має функціонально-територіальний характер. До системи Національного банку належать центральний апарат філії (територіальні управління), розрахункові палати, представництва банку за кордоном. Головне управління, інженерно-технічний центр, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади та інші структурні одиниці й підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

      Національний  банк України в межах, визначених законодавством, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує їх статути та положення.[4]

      Для здійснення своїх функцій та керівництва  територіальними управліннями Національний банк має центральний апарат, який функціонує у Києві. Організаційні основи і структура центрального апарату затверджені постановою Правління Національного банку. До структури центрального апарату центрального банку України входять департаменти та самостійні управління з основних напрямів банківської діяльності, зокрема, функціями яких є розроблення грошово-кредитної політики, здійснення банківських операцій, дослідно-аналітичних робіт, а також організація робіт технічного та адміністративного характеру. В центральному апараті Національного банку функціонують такі департаменти: адміністративний, економічний, банківського нагляду, валютного регулювання, платіжних систем, готівково-грошового обігу, бухгалтерського обліку, монетарної політики, інформатизації, персоналу, міжнародних зв’язків, валютного контролю і ліцензування, фінансовий, юридичний, економічного аналізу, досліджень і прогнозування, банківської безпеки, пруденційного нагляду, внутрішнього  аудиту тощо.

      Внутрішня структура департаменту неоднакова і деякі з них мають складну побудову. Так, до департаменту валютного регулювання входять чотири управління, а саме: валютних операцій; прогнозування; валютної політики; методології валютного регулювання та валютного контролю і ліцензування. [19]

      Департамент економічного аналізу і прогнозування  включає; управління ринку капіталів та бірж, оперативного прогнозування й аналізу розвитку грошово-кредитного ринку, управління методології інструментів грошово-кредитної політики та рефінансування комерційних банків. Крім департаментів, у структурі апарату Національного банку є самостійні управління: реєстрації та ліцензування й інспектування банків, нагляду за великими банками, з питань роботи з проблемними банками, безвиїзного нагляду за діяльністю банків, методології валютного регулювання.

      Національний  банк України виступає як-єдина централізована система, якій підпорядковуються всі ланки цієї системи на місцях (територіальні управління). Свої завдання і функції Національний банк здійснює через територіальні управління, які є відокремленими підрозділами Національного банку, що розташовані поза місцем його знаходження і здійснюють свою діяльність на правах філій. [13]

      Територіальні управління Національного банку  України утворюються відповідно до існуючого територіального устрою України і складаються з головного управління Національного банку України в Автономній Республіці Крим, головного управління Національного банку у Києві і Київській області та 23 територіальних управлінь в обласних центрах України. У територіальних управліннях Національного банку структура апарату аналогічна центральному з деякими відмінностями, що випливають зі специфіки їх роботи. 

      Філії  Національного банку не мають  статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, затвердженим Правлінням Національного банку.

      Організаційна структура Національного банку  України і його мережа, таким чином, забезпечують втілення в життя єдиної державної політики в сфері грошово-кредитного обігу і спрямовані на. ефективне функціонування центрального банку країни —Національний банк України.

      Функціонування  всіх структурних підрозділів центрального апарату Національного банку та діяльність їхніх працівників регламентується відповідними положеннями, посадовими інструкціями тощо.[6,8]

      Рада  Національного банку —це вищий колегіальний орган управління,особливості його формування випливають із Конституції України (ст. 84, п. 18; ст. 106, п.12). Суть їх полягає, в тому, що одна половина членів ради призначається Верховною Радою України, а друга — Президентом України. [1]

      Члени Ради Національного банку, які входять до її складу за посадою, належать до квоти Верховної Ради чи Президента України залежно від того, хто їх призначив на посаду. Раду Національного банку України очолює Голова центрального банку. Строк повноважень членів Ради становить 5 років, проте їхні повноваження можуть бути припинені за поданням Голови Національного банку або органом, що їх призначив, у таких випадках:

1) за власним  бажанням, у разі подання письмової  заяви про це;

2) за неможливості  виконання своїх обов'язків (у  тому числі й за станом здоров'я);

3) якщо вчинено  злочин, установлений вироком суду, що набув чинності;

4) у разі звільнення  з посад осіб, які входять до  складу Ради Національного банку за посадою.

      Вакансії  в Раді Національного банку заміщуються у порядку, передбаченому Конституцією України. Оскільки створення Ради центрального банку України має конституційні засади, її діяльність регламентовано в Законі "Про Національний банк України"[2]

      Діяльність  Правління Національного банку передбачена Законом України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 10) і Статутом Національного банку (ст. 21). Члени Правління призначаються Верховною Радою України за поданням Голови Національного банку. Правління центрального банку держави переважно вирішує організаційні, координаційні і контрольні питання. Так, цей орган розглядає питання організації і здійснення єдиної політики в галузі кредитування, розрахунків, грошового обігу, обліку й звітності, банківського контролю та інші питання діяльності банків. Правління Національного банку розробляє проекти основних напрямів грошово-кредитної політики, прогнози касових оборотів, зведений валютний план, координує діяльність управлінь Національного банку на місцях, а також підвідомчих підприємств і організацій. [22]

      До  повноважень Правління Національного банку України належать також: підбір, розстановка, виховання, підготовка і перепідготовка кадрів; розгляд проектів, постанов та інших нормативних актів центрального банку країни, річного звіту й балансу ,річних звітів про роботу системи банків і зведеного балансу банків України, звітів керівників установ Національного банку, структурних підрозділів центрального апарату Національного банку України. Рішення Правління НБУ з розглянутих питань ухвалюються простою більшістю голосів і оформляються відповідними постановами. [21]

      Порядок призначення на посаду Голови Національного банку визначено Конституцією України (ст. 85, п. 18). Про це також ідеться в Законі України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 10), а також у Статуті Національного банку України (ст. 20).[1,3]

      Відповідно  до Статуту Національного банку до обов'язків його Голови входить насамперед керівництво всією діяльністю банку. У зв'язку з цим на Голову покладено персональну відповідальність за виконання поставлених перед Національним банком завдань. Він має право видавати накази та інші локальні правові акти з питань діяльності центрального банку України. Голова Національного банку розпоряджається згідно з чинним законодавством усім його майном, дає доручення, встановлює порядок підписання зобов'язань і видання доручень від імені Національного банку України, а також здійснює представництво за кордоном з усіх питань діяльності Національного банку.[1]

      Статутом  Національного банку України передбачено, що Голова вносить зміни в структуру банку, виходячи з конкретних умов діяльності, за винятком центрального апарату. Він же затверджує штатний розпис центрального апарату, типову структуру управлінь на місцях; призначає посадових осіб Національного банку згідно із затвердженою номенклатурою та звільняє їх, установлює посадові оклади, заохочує працівників, які відзначилися своєю працею, накладає дисциплінарні стягнення.

      До  повноважень Голови Національного банку входить також затвердження положень про структурні підрозділи центрального апарату і про установи Національного банку України, розподіл обов'язків між заступниками, керівництво всією поточною діяльністю. У разі необхідності Голова Національного банку доручає розгляд окремих питань, які входять до його компетенції, своїм заступникам, керівникам структурних підрозділів центрального апарату, а також керівникам установ Національного банку на місцях.

      Таким чином, Голова Національного банку України вирішує важливі питання щоденної діяльності "банку банків" незалежної України з одночасною колегіальністю при вирішенні проблем, які входять у компетенцію Національного банку України.[15] 

2.2. Аналіз діяльності  Національного банку України 

       Статутом  Національного банку України, який затверджений постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 р., визначено, що майно Національного банку складається із фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному балансі Національного банку України (розділ VI, ст. 27)[2].

       Джерелом  формування майна Національного  банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержані від  банківської діяльності відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також інші джерела, не заборонені законодавчими актами України. Статутний та резервний фонди є основними фондами банку. Крім того, створюються ще фонди загального призначення.Доходи і витрати Національного банку України обчислюються щорічно при складанні бюджету банку[6].

       Доходи  банку — це збільшення економічних  вигод протягом звітного періоду  у формі припливу чи зростання активів, або зменшення зобов'язань, що зумовлюють збільшення капіталу. Доходи Національного банку підрозділяються за такими ознаками: