Недобросовісна конкуренція. 3

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………....3

Розділ 1. Поняття недобросовісної конкуренції…………………………..4

Розділ 2. Методи та ознаки недобросовісної конкуренції…………….....6

2.1.Неправомірне використання ділової конкуренції суб’єкта господарювання….………………………………………………………….7

2.2. Створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі

конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкурент………..11

2.3. Неправомірне збирання,розголошення та використання комерційної таємниці……………………………………………………………………..14

Розділ 3. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію…………….16

Розділ 4. Правові засади захисту від недобросовісної конкуренції…….22

Розділ 5. Приклади недобросовісної конкуренції………………………...27

Висновки…………………………………………………………………….30

Список використаних джерел та літератури………………………………31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Якщо є ринок, то на ньому існує конкуренція. Добросовісна конкуренція -це благо для економіки, вона забезпечує її розвиток та становлення. Але поряд з нормальною, добросовісною конкуренцією завжди може існувати неправомірна, недобросовісна конкуренція. Добросовісну конкуренцію на ринку держава не лише дозволяє, а й захищає та підтримує. Недобросовісна конкуренція заборонена законодавством, особи, які під час здійснення підприємницької діяльності вчиняють дії, визнані як недобросовісна конкуренція, порушують принципи Конституції України щодо недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності і підлягають покаранню.

Вважаю, що тема курсової роботи «Види еедобросовісної конкуренції» є актуальной, так як наша країна перейшла від планової економіки до абсолютно ринкової. У зв’язку з цим, особливо гостро постало питання урегулювання такого явища як конкуренція, так як не рідко, від недобросовісної конкуренції страждають не тільки суб’єкти господарювання а й споживачі.

Отже, метою даної роботи було розлянути основні питання та проблеми недобросовісної конкуренції.

В даній курсовій роботі я розглянула такі питання:

-поняття недобросовісної конкуренції;

- методи та ознаки недобросовісної конкуренції( та її прояви);

-відповідальність за недобросовісну конкуренцію;

-правові засади від недобросовісної конкуренції;

- приклади недобросовісної конкуренції;

Під час написання курсової роботи, мною були застосовані різноманітні законодавчі акти, навчальна література, наукові статті і публікації з питань недобросовісної конкуренції.

 

Розділ 1. Поняття недобросовісної конкуренції

 

Питання захисту конкуренції є досить актуальним на сучасному етапі розвитку економіки України. Це пояснюється тим, що з одного боку, в Україні швидкими темпами розвиваються різноманітні форми підприємництва, що призводить до загострення конкурентних відносин, які самі по собі навряд чи можуть розвиватись в цивілізованому руслі, а з іншого боку в Україні майже повністю відсутня культура підприємництва, яка наявна в інших країнах. Конкуренція є найважливішим елементом ринкової економіки, без неї не можуть розвиватися ринкові відносини.

Конкуренція у перекладі латинської мови - "зіштовхуватися" і означає боротьбу між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва та збуту. Конкуренція виконує роль регулятора темпів та обсягів виробництва, спонукаючи у своїй виробника впроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивності праці, удосконалювати технологію, організацію праці та т.д.

Конкуренція є визначальним чинником упорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження у виробництво нововведень: нових ідей, винаходів). Вона сприяє витіснення із виробництва неефективних підприємств, раціонального використання ресурсів, запобігає диктат виробників (монополістів) стосовно споживачеві.

Конкуренцію можна умовно розділити на добросовісної та недобросовісну.

Згідно статті 32. господарського кодексу України ,недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

 Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті. [5]

Відповідно до законодавства України недобросовісна конкуренція - протиправна, карана поведінка.

Суб'єктами недобросовісної конкуренції можуть бути лише суб'єкти господарювання.

Метою недобросовісної конкуренції завжди є отримання переваг у підприємницькій діяльності без додаткових фінансових чи інтелектуальних затрат, інновацій чи покращення якості товарів чи послуг.[3], [11. .с 47]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Методи та ознаки недобросовісної конкуренції

 

Основними методами недобросовісної конкуренції є:

- економічний (промисловий  шпигунство);

- підробка продукції конкурентів;

- підкуп і шантаж;

- обман споживачів;

- махінації з ділової  звітністю;

- валютні махінації;

- приховування дефектів;

- порівняльна реклама, тощо.

До ознак недобросовісної конкуренції відносять три великі групи правопорушень, а саме:

1.неправомірне використання ділової  репутації суб'єкта господарювання;

2.створення перешкод господарюючим  суб'єктам (підприємцям) господарювання  у процесі конкуренції та досягнення  неправомірних переваг у конкуренції;

3.неправомірне збирання,розголошення  та використання комерційної  таємниці.

У розділі 2 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» міститься перелік дій, що вважаються неправомірними, які будуть розглянуті у розділі 2 курсової роботи.[12 c212] [2]

 

 

 

 

 

 

2.1.Неправомірне  використання ділової конкуренції  суб’єкта господарювання

 

До першої групи сумлінної конкуренції належить неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта (підприємця),а саме:

- неправомірне використання  чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки Відбувається у вигляді неправомірного використання предметів інтелектуальної праці, а саме: чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів.

Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця).

Зазначені предмети є результатами інтелектуальної діяльності фізичних чи юридичних осіб, права на них охороняються законодавством. Тому їх використання без дозволу уповноваженої на те особи (власника) є правопорушенням. Захист від неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки необхідний ще й тому, що він дає змогу:

• стимулювати творчу діяльність та заохочувати прагнення здобути ділову репутацію високого рівня;

• забезпечити споживачів важливою інформацією (споживач знатиме, що товар виробила добросовісна особа);

• зменшити можливість несумлінних продавців реалізовувати товар неналежної якості.

- неправомірне використанням  товару іншого виробника Ним визнається введення на ринок товару конкурента під своїм позначенням шляхом змін чи зняття позначень конкурента без його дозволу. Таким чином недобросовісний конкурент намагається здобути певний імідж на ринку та «розкрутити» свою торгову марку за рахунок сумлінного суб’єкта господарювання, який належним чином стежить за якістю та асортиментом продукції, вкладаючи при цьому значні кошти.

За такої ситуації добросовісний підприємець може нести значних збитків, наприклад, у разі проведення недобросовісним конкурентом «агресивної» рекламної компанії своєї торгової марки.

- копіювання зовнішнього  вигляду виробу. Вчиняється шляхом копіювання зовнішнього вигляду виробу конкурента і введення його на ринок без однозначного зазначення виробника копії. Ці дії можуть бути визнані порушенням, якщо вони призводять чи можуть призвести до змішування з виробами іншого суб’єкта господарювання.

Не визнається порушенням копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо воно зумовлено виключно їх функціональним застосуванням.

Через зовнішнього вигляду товару підприємець намагається виділити його із загальної маси схожих товарів. Це здійснюється шляхом надання своєму товару нової оригінальної форми, малюнку, кольорової гами тощо. Зовнішній вигляд товару - результат творчої діяльності підприємця. Щоб надати товару оригінальності та неповторності, він витрачає значні інтелектуальні та фінансові ресурси. Наділяючи товар оригінальними ознаками, підприємець намагається здобути прихильність споживачів, забезпечуючи при цьому його належну якість. Тому копіювання зовнішнього вигляду товару недобросовісним конкурентом може завдати збитків дійсному виробникові, а також підірвати його авторитет на ринку.[8 c 235]

- порівняльна реклама- реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб’єкта господарювання. Це порушення вчиняється шляхом доведення до споживачів неправдивих, неточних або неповних відомостей стосовно товару конкурента. Зазначені неправомірні відомості можуть стосуватися якості, асортименту, вартості тощо продукції конкурента.

Разом з тим порівняння у рекламі, що підтверджені фактичними даними, є достовірними, об’єктивними та корисними для споживачів, не можуть бути визнані недобросовісною конкуренцією.

Предметом порівняння у рекламі можуть бути товари, ділова репутація конкурента. Порівняльна реклама може бути правомірною та неправомірною. Правомірна порівняльна реклама містить об’єктивну інформацію стосовно конкурента, неправомірна - неправдиву, неточну або неповну інформацію стосовно товару конкурента. [2],[12 с212]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Створення перешкод  суб’єктам господарювання у процесі  конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції

 

 Другу групу порушень, що вчиняються шляхом недобросовісної конкуренції, становлять неправомірні дії, пов’язані з дезорганізацією виробничого процесу конкурента, створенням йому перешкод у процесі конкурентної боротьби та досягненням неправомірних переваг у конкуренції. Ця група включає такі порушення:

- дискредитація господарюючого  суб'єкта (підприємця). Дискредитація  є поширення у будь-якій формі  неправдивих, неточних або неповних  відомостей, пов'язаних з особою  чи діяльністю господарюючого  суб'єкта (підприємця), які завдали  або могли завдати шкоди діловій  репутації господарюючого суб'єкта(підприємця);

- купівля-продаж товарів, виконання  робіт, надання послуг із примусовим  асортиментом. Тобто купівля-продаж  одних товарів, виконання робіт, падання послуг за умови купівлі-продажу  інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних  споживачу або контрагенту;

Порушення полягає у примушуванні суб’єкта господарювання до вчинення додаткових дій (купувати товар, виконувати роботи, надавати послуги) для задоволення своїх потреб.

Таким чином недобросовісний конкурент намагається додатково позбутися товарів, виконати роботи, надати послуги, що не користуються попитом, за рахунок товарів, робіт, послуг, що користуються підвищеним попитом.

- схилення до бойкоту  господарюючого суб'єкта(підприємця) - спонукання конкурентом іншої  особи, безпосередньо або через  посередника, до відмови від встановлення  договірних зв'язків із цим  господарюючим суб'єктом(підприємцем); Виявляється у безпідставній повній чи частковій відмові від підтримки ділових стосунків з суб’єктом господарювання (відмові купувати, продавати товар) або у встановленні таких цін, тарифів на свої товари чи послуги, за яких суб’єкт господарювання сам буде змушений відмовитися від них.

За умов відсутності ділових стосунків з постачальниками суб’єкт господарювання може опинитися у становищі, за якого він не матиме можливості виготовляти продукцію або йому буде не вигідно її виготовляти.

- схилення постачальника до  дискримінації покупця (замовника)- спонукання постачальника конкурентом  покупця(замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця(замовник)а певних переваг перед покупцем/замовником без достатніх на те підстав.

Може відбуватися у вигляді першочергових поставок товарів, виконання робіт, надання послуг, а також у зниженні цін, тарифів на товари.

- схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору  з конкурентом з корисливих  мотивів або в інтересах третіх  осіб чи до невиконання або  неналежного виконання договірних  зобов'язань перед цим конкурентом  шляхом падання або пропонування  контрагенту за договором безпосередньо  або через посередника, матеріальної  винагороди, компенсації чи інших  переваг;

- Підкуп працівника, посадової особи постачальника

  Підкуп працівника, посадової особи постачальника - надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, матеріальних чи інших вигод за неналежне  виконання або невиконання працівником, посадовою особою постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані  з укладенням між постачальником і покупцем (замовником) договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, іншого договору або за неукладення договору.

Порушення вважатиметься вчиненим, якщо неправомірні дії, пов’язані з виконанням працівником постачальника своїх службових обов’язків, призвели або можуть призвести до отримання недобросовісним конкурентом певних переваг над своїм конкурентом.

До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка відповідно до наданих їй повноважень приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг чи впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов’язана з ним.

- Підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника):

Підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника) - надання або пропонування йому конкурентом постачальника,безпосередньо або через іншу особу, матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або невиконання працівником, посадовою особою покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем (замовником) договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, іншого договору або за неукладення договору.

До працівника покупця прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним. [8 c346]

-Досягнення неправомірних перевагу  конкуренції. Досягненням неправомірних  переваг у конкуренції є отримання  таких відносно іншого господарюючого  суб'єкта (підприємця) шляхом порушення  чинного законодавства, яке підтверджене  рішенням державного органу, наділеного  відповідною компетенцією.

Характерною ознакою цього порушення є те, що факт вчинення порушення законодавства суб’єктом господарювання вже доведений певним

державним органом і у зв’язку з цим ним прийнято відповідне рішення (постанова, припис, наказ тощо) про порушення особою законодавства.

Під терміном «державний орган» розуміють суди, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, на які законодавством покладено здійснення контролю за додержанням законодавства у певній галузі господарства та прийняття рішення про встановлення (припинення) порушень згідно з їх компетенцією

- Приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; Поширення інформації, що вводить в оману. Поширенням інформації, що вводить в  оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання  (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні  або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації. [2], [12 с213]

 

 

 

 

 

 

2.3. Неправомірне  збирання,розголошення та використання  комерційної таємниці

 

До третьої групи порушень, що вчиняються шляхом недобросовісної конкуренції належать неправомірні дії, пов’язані з неправомірним збиранням, розголошенням та використанням комерційної таємниці. Ця група включає такі порушення:

- неправомірне збиранням комерційної  таємниці. - Тобто, добування протиправним  способом відомостей, що відповідно  до законодавства України становлять  комерційну таємницю, якщо це  завдало чи могло завдати шкоди  господарюючому суб'єкту(підприємцю).

Під неправомірним збиранням комерційних відомостей, що становлять комерційну таємницю, розуміють активні дії, спрямованні на отримання таких відомостей будь-яким шляхом: вилучення, а також викрадення документів, що містять комерційну таємницю; неправомірного ознайомлення з такими документами шляхом підслуховування телефонних чи усних розмов, опитування працівників підприємця тощо.

- розголошення комерційної  таємниці - ознайомлення і будь-якої особи з відомостями, що становлять комерційну таємницю без згоди особи, яка є власником цих відомостей, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Розголошення комерційної таємниці полягає у незаконному ознайомленні інших осіб з відомостями конфіденційного характеру, що віднесені підприємцем до таких, що є його комерційною таємницею, а також у навмисному створенні умов, які сприяють ознайомленню з ними сторонніх осіб. Ці дії вчиняє особа, якій такі відомості стали відомі у зв’язку з її професійною діяльністю і яка повинна тримати такі відомості у таємниці.

 

Розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, відбувається різними шляхами: повідомлення зазначених відомостей іншим особам, зокрема конкурентам підприємця; надання іншим особам для ознайомлення документів, що містять комерційну таємницю; розголошення відомостей, що містять комерційну таємницю в засобах масової інформації тощо.

Обов’язковою ознакою порушення конкурентного законодавства у вигляді розголошення комерційної таємниці є наявність шкоди, завданої підприємцю таким розголошенням.

- схилення до розголошення комерційної  таємниці - спонукання особи, якій  були довірені у встановленому  порядку або стали відомі у  зв'язку з виконанням службових  обов'язків відомості, що відповідно  до законодавства України становлять  комерційну таємницю, до розкриття  цих відомостей, якщо це завдало  чи могло завдати шкоди господарюючому  суб'єкту(підприємцю);

Відбувається шляхом пропонування особі, якій відомі відомості, що становлять комерційну таємницю, винагороди, матеріальних чи нематеріальних благ.

Ці дії будуть порушенням конкурентного законодавства, якщо вони завдали чи можуть завдати шкоди суб’єктові господарювання.

- неправомірне використання комерційної  таємниці - впровадження у виробництво  або врахування під час планування  чи здійснення підприємницької  діяльності без дозволу уповноваженої  на те особи неправомірно здобутих  відомостей, що становлять відповідно  до законодавства України комерційну  таємницю. [12 с214 -215]

 

 

 

 

 

Розділ 3. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію

 

Згідно зі ст. 37 ГКУ вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, зумовлює адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність винних осіб суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом.

Правомірні відносини у сфері економічних відносин і захист конкуренції забезпечуються різними засобами, у тому числі юридичною відповідальністю. Як відомо, юридична відповідальність є заходом державного примусу і осудження, що застосовується за здійснення правопорушення і пов'язаний з покладанням на винну особу обов'язку витерпіти несприятливі наслідки особистого і майнового характеру.

Підставою для відповідальності конкретної особи є вчинене нею правопорушення.

Розрізняють кілька умов виникнення відповідальності. Насамперед це вимога так званої конкурентної ситуації. Іншими словами, відмінність недобросовісної конкуренції від цивільного делікту полягає в тому, що така конкуренція припускає наявність акта конкуренції. Для позову про припинення недобросовісної конкуренції визначальним є факт, що сторони перебувають у конкурентних відносинах, а недозволена діяльність має конкурентну мету. Отже, у конкурентній ситуації визначальними є конкурентні відносини підприємців (торговців), що мають на ринку однакове коло клієнтів, є суперниками у сфері підприємництва і пропонують на ринок ідентичні чи подібні товари (послуги). Разом з тим не потребується повний збіг сфер діяльності конкуруючих підприємців. Для визнання правопорушення достатньо часткового збігу сфер.

Друга умова відповідальності - винна дія (це положення спірне в науковій літературі у зв'язку з тим, що зі змісту Закону України раїни "Про захист від недобросовісної конкуренції" щодо суперечок про неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання немає потреби доводити, що порушник мав намір чи наявна інша форма провини при його здійсненні, спрямована на плутання споживачем джерела товару чи його послуги. Проте розгляд провини в тому аспекті, про який йтиметься далі як про одну з умов виникнення юридичної відповідальності, характери­зується особливостями, пов'язаними з природою недобросовісної конкуренції. Винна дія в такому виді правопорушення пов'язана насамперед з елементом недобросовісності. Заборона недобросовісної конкуренції розглядається як обмеження свободи торгівлі й підприємництва, що, у свою чергу, обмежує свободу конкуренції на ринку. Факт допущення свободи конкуренції об'єктивно спричинює заподіяння шкоди інтересам однієї групи підприємців з боку їх вдаліших конкурентів. Але таке заподіяння шкоди в умовах товарного ринку вважається правомірним, оскільки зумовлюється легальними способами конкурентної боротьби. Неправомірними кваліфікуються лише недобросовісні способи і прийоми ведення конкурентної боротьби на ринку. Отже, основна особливість винної дії в такому правопорушенні полягає в недобросовісності конкурента. Це встановлюється судовою практикою емпірично і залежать в кожному конкретному випадку від обста­вин справи.

У сфері застосування конкурентного законодавства правопорушення виявляється в поведінці, що суперечить нормам, і є одним з видів недобросовісної конкуренції.

Розглянемо основні класифікації і відповідно види юридичної відповідальності в конкурентних відносинах.

Залежно від органу, що поклав відповідальність на правопорушника, розрізняють відповідальність, що накладається:

• органом виконавчої влади (Антимонопольним комітетом України і його територіальними відділеннями);

- судом.

Зазначений поділ на види здійснюється на основі різного порядку (процесу) накладення стягнення, а також розбіжностей правових сфер захисту відповідними органами і їх компетенції. Домінуюче положення має суд, оскільки тільки суд може притягти особу до кримінальної відповідальності, а також скасувати рішення антимонопольного органу.

За суб'єктним складом, а практично залежно від "ваги" (розміру у грошовому еквіваленті) юридичної відповідальності й кількості загальногалузевих видів юридичної відповідальності, що можуть бути застосовані до правопорушника, розрізняють юридичну відповідальність юридичних осіб і громадян-підприємців. Варто виокремити ст. 23 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»: «вчинення в інтересах третіх осіб дій, класифікованих законодавством як недобросовісна конкуренція, громадянами, що не є підприємцями». [10]

Доходимо висновку, що за інших рівних умов (і взагалі на підставі ст. 22, 23 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції») штраф, накладений на юридичну особу, перевищуватиме штраф, покладений на фізичну особу, насамперед оскільки юридична особа є більшою господарською структурою і повинна ретельніше стежити за своєю діяльністю, тому що може заподіяти набагато більше шкоди, ніж громадянин-підприємець, а надто конкурентні відносини, як правило, характерні тільки для великих економічних суб'єктів - юридичних осіб.

Якщо до адміністративної відповідальності залучається особа, що безпосередньо не бере участі в конкурентних відносинах, то обов'язковим є чітке встановлення в кожному конкретному випадку причинного зв'язку між її діями і сприятливими наслідками, що настають для третіх осіб, тобто чи був громадянин, власне кажучи, виконавцем волі одного з конкуруючих суб'єктів. Однак для цього необхідно встановити, чи усвідомлював він неправомірний характер своїх дій (був намір чи необережність) і чи домовлявся з конкурентом.

У противному разі до відповідальності залучається "опосередкований", недобросовісний конкурент, що намагається завуалювати неправомірні дії за допомогою актів волевиявлення іншої особи. Якщо ж громадянин діяв без попередньої домовленості з конкурентом, то останній не підпадає під юридичну відповідальність.