Недобросовісна конкуренція

                                                                                                                                                                    

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ “ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

 

 

Факультет технології і організації виробництва

 

Кафедра соціально-гуманітарної підготовки

 

 

 

К У Р С О В А   Р О Б О Т А

з дисципліни

„Підприємницьке право”

на тему:

“Недобросовісна конкуренція”

 

 

 

Виконала

ст. гр. МП-07-5_______________________________________Гусар  А. М.

        зал. книжка                                    (дата, підпис)

№ 140810

 

 

Перевірив      _______________________________________ Василенко А. І.

(дата, підпис)

 

 

 

 

Красноармійськ 

2010

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ   47 сторінок, 2 таблиці, 17 джерел. Предмет дослідження – законодавство про захист від недобросовісної конкуренції. Мета курсової роботи – аналіз наявного стану справ в галузі захисту суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції та вироблення конкретних рекомендацій щодо покращення даної діяльності. У першому розділі  розповідається про розвиток конкуренції загалом, її конкретні види та можливі шляхи захисту від недобросовісної конкуренції. У другому розділі  проведений аналіз сучасного стану конкуренції та його впливу на економіку в цілому. У третьому розділі  наведені рекомендації покращення конкурентного становища.   КОНКУРЕНЦІЯ, ДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ, НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ, СУБ’ЄКТИ ТА ОБ’ЄКТИ КОНКУРЕНЦІЇ, АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ
					З 0201 43 43.3 810  КР
Ізм	Лист	№ документа	Підпис	Дата
Розробив		Гусар			Недобросовісна  конкуренція	Літера			Аркуш	Аркушів
Керівник		Василенко					У		3	47
Перевірив		Василенко				КІІ ДонНТУ, каф. СГП гр. МП-07-5
Н.контр.
Зав.каф.		Василенко

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН   ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7 1.1. Конкуренція. Загальні поняття. . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . .7 1.2. Законодавче визначення недобросовісної конкуренції. . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 1.3. Види недобросовісної конкуренції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12 1.4.Можливі шляхи захисту від недобросовісної конкуренції та санкції за її порушення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16 2. АНАЛІЗ ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТІВ ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19 2.1.Нормативно-правова база захисту суб’єктів господарювання. . . . . . . . . . . . .19 2.2. Суб’єкти захисту інтересів суб’єктів господарювання та їх діяльність. . . . .22 2.3.Характерні риси проявів недобросовісної конкуренції в Україні, та чинники, що їм сприяють . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . .28 2.4. Негативний вплив недобросовісної  конкуренції на соціально-економічний  розвиток України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .30 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПОКРАЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО СТАНОВИЩА В УКРАЇНІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 3.1. Рекомендації для Уряду. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 3.2. Рекомендації для АМКУ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40 ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .45 СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
					З 0201 43 43.3 810  КР	Аркуш
						4
Ізм	Лист	№ документа	ПІдпис	Дата

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Питання захисту  конкуренції є досить актуальним на сучасному етапі розвитку економіки  України. Це пояснюється тим, що з  одного боку, в Україні швидкими темпами розвиваються різноманітні форми підприємництва, що призводить до загострення конкурентних відносин, які самі по собі навряд чи можуть розвиватись в цивілізованому руслі, а з іншого боку в Україні майже повністю відсутня культура підприємництва, наявна в інших країнах. Власне споконвічні традиції ведення бізнесу, що розвивались історично, були майже повністю втрачені за роки існування адміністративно-командної системи і за той досить короткий термін, що пройшов з моменту утвердження незалежності України та початку становлення ринкових відносин, ці традиції чесного підприємництва навряд чи можна сформувати з нуля.

Крім того питання  боротьби з недобросовісною конкуренцією набуває нового, більш широкого змісту в контексті глобалізації та інтеграції України в європейську економіку.

Досвід показав, що втручання держави у економіку  у вигляді регулювання конкурентних відносин є невід’ємною і необхідною складовою сучасної ринкової економіки. У 1980-х - 1990-х рр відбувся справжній „бум” законодавства, спрямованого на захист підприємців від недобросовісної конкуренції - воно було прийнято у декількох десятках країн світу і зараз існує більше ніж у 60.

В Україні запровадження  державного захисту добросовісної  конкуренції практично співпало з початком переходу до ринкової економіки, що обумовило одну трохи парадоксальну  ситуацію: фактично законодавство про  захист економічної конкуренції  та інструменти його реалізації з’явилися  раніше, ніж сама конкуренція, і стали  активними чинниками її становлення.

В результаті вжитих протягом останніх років правових та організаційних заходів в нашій  державі створено умови для практичної реалізації конституційного принципу забезпечення державного захисту конкуренції  у підприємницькій діяльності, запобігання  зловживанню монопольним становищем, неправомірним обмеженням конкуренції  та недобросовісній конкуренції, на загальнодержавних та регіональних ринках з’явилися десятки тисяч самостійних суб’єктів господарювання. Отже, створення конкурентної структури в основному здійснено.

Незважаючи на вищесказане, дана проблема не є достатньо  теоретично розробленою. Хоча навряд чи хтось буде оспорювати її теоретичну значимість.

Навіть нормативно-правова  база з даного питання ще не є  цілком сформованою, хоча за останні роки і були дуже значні зрушення в цьому плані. Зокрема було прийнято новий Закон України „Про захист економічної конкуренції” від 11січня 2001року. Ним передбачено досить значне посилення відповідальності за порушення конкурентного законодавства. Хоча проблема правового забезпечення діяльності все ще залишається. Вона виявляється у нестабільності та суперечливості законодавства і додатково посилюється наявністю „білих плям” в правовому полі. В першу чергу гостро відчувається необхідність існування Конкурентного Кодексу.

Метою даної  роботи є аналіз наявного стану справ  в галузі захисту інтересів суб’єктів  господарювання від недобросовісної  конкуренції та вироблення конкретних рекомендацій щодо покращення даної діяльності.

Дана мета досягається  через аналіз законодавчої та нормативно-правової бази захисту від недобросовісної  конкуренції, характерних особливостей проявів недобросовісної конкуренції, світового досвіду в даній  галузі та ґрунтовного розгляду всіх складових даної проблеми, особливо тих, що стосуються питань захисту інтелектуальної  власності.

Предметом курсової роботи є нормативні акти та звіти  з даної теми.

Основними джерелами  в роботі є звіти Антимонопольного комітету України та Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції”, а також інші нормативні акти, перелік яких надано в відповідному списку використаних джерел, та статті періодичних видань, підручники та ін.

При написанні  роботи застосовувались загальнонаукові  методи дослідження.

При обробці  статистичних матеріалів застосовувались  методи економічної статистики із застосуванням  сучасних прикладних комп’ютерних програм  для економіко-статистичного аналізу.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНЦІЇ

 

1.1. Конкуренція.  Загальні поняття

 

Якщо є ринок, то на ньому існує конкуренція. Конкуренція - це змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку  і стимулюють виробництво тих  товарів, які необхідні споживачу.

Добросовісна  конкуренція - це благо для економіки, вона забезпечує її розвиток та становлення. Але поряд з нормальною, добросовісною конкуренцією завжди може існувати неправомірна, недобросовісна конкуренція. Добросовісну конкуренцію на ринку держава не лише дозволяє, а й захищає та підтримує. Недобросовісна конкуренція заборонена законодавством. Особи, які під час здійснення підприємницької діяльності вчиняють дії, визнані як недобросовісна конкуренція, порушують принципи Конституції України щодо недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності і підлягають покаранню.

Недобросовісна  конкуренція спричиняє шкоду  однаковою мірою як споживачам, так  і конкуренції на ринку. На конкурентному  ринку споживачі мають змогу  ознайомитися з перевагами та недоліками запропонованих їм товарів і вибирати з-поміж них ті, що можуть повністю задовольнити їхні потреби. Ідеальне становище на ринку - це коли продавці рекламують і продають свої товари так, щоб споживач мав змогу об’єктивно їх оцінити. На жаль, це не завжди так. Іноді продавці надають споживачам необ’єктивну інформацію про свої товари чи товари своїх конкурентів, а також намагаються видати свої товари за ті, що виробляються іншими підприємцями і мають відоміші торгові марки та кращу репутацію.

Зазвичай добросовісні продавці намагаються здобути ділову репутацію високого рівня, забезпечуючи споживачів товарами високої якості. Якщо виробник рекламує свій товар  як товар високої якості, а виробляє товар низької якості, то споживачі  швидко зрозуміють дійсний стан речей  і виникне ситуація, за якої вони повністю відмовляться від товару недобросовісного підприємця та придбаватимуть товар його добросовісних конкурентів. Наслідком цього буде зниження обсягів реалізації товару недобросовісним підприємцем, а в подальшому - його банкрутство.

За умов розвинутої ринкової економіки недобросовісна конкуренція є винятком, а не правилом. Оскільки більшість підприємців  орієнтується на постійних споживачів, які тривалий час споживають продукцію  з їх торговими марками, вони постійно намагаються підвищити якість та розширити асортимент пропонованої продукції, щоб зберегти своїх споживачів і залишитися на ринку.

Зрозуміло, що метою  діяльності підприємця є отримання  прибутку від використання майна, продажу  товарів, виконання робіт, надання  послуг. При цьому він намагається  отримати найбільшу користь для  себе. За умов конкурентної боротьби на ринку це можливо лише за наявності  у підприємця певних правомірних  переваг над конкурентами, якими, зокрема, є:

- краща організація підприємницької діяльності;

- наявність новітніх технологій виробництва;

- результати маркетингових досліджень щодо прихильності споживачів до тих чи інших товарів;

- нижчі витрати на виробництво одиниці продукції і виходячи з цього - найнижчі ціни тощо.

Отже, неправомірні дії підприємців, спрямовані на отримання  неправомірних переваг при здійсненні ними господарської діяльності, можуть бути визнані недобросовісною конкуренцією, що в свою чергу є порушенням конкурентного  законодавства.

Основою недобросовісної  конкуренції є нечесне, неправомірне ведення підприємницької діяльності. У той час, коли добросовісні учасники ринку витрачають свій час та значні кошти на здобуття ділової репутації, розробку та втілення нових технологій, схилення споживачів до використання товарів з їх торговою маркою, тобто  ведуть чесну конкурентну боротьбу, їх несумлінні конкуренти всілякими  шляхами намагаються неправомірно використати чужу ділову репутацію, створити перешкоди своїм конкурентам  під час здійснення ними господарської  діяльності і, таким чином, досягти  неправомірних переваг у бізнесі.

Характерною ознакою  недобросовісної конкуренції є  активна поведінка особи, спрямована на вчинення неправомірних дій. Бездіяльність  не може бути визнана недобросовісною  конкуренцією. Зазначені неправомірні дії, мають такі спільні ознаки: 1) спричиняють збитки іншим господарюючим суб’єктам чи їх діловій репутації; 2) спрямовані на отримання неправомірних переваг у підприємницькій діяльності; 3) порушують норми законодавства України.

Відповідно до законодавства України недобросовісна конкуренція - протиправна, карана поведінка. Норми, що визначають цю поведінку як протиправну містяться у конкурентному законодавстві, а також в інших нормативно-правових актах [1].

Незалежно від  виду конкуренції, у ній присутні як суб’єкти так і об’єкти конкуренції. Суб’єкти конкуренції - це фізичні або юридичні особи (групи осіб), інтереси яких спрямовані на один і той же об’єкт. Це як окремі покупці та продавці товарів, послуг, робочої сили, так і галузі народного господарства, держава, національні економіки в цілому, що вступають у конкурентні відносини один з одним. Об’єкти конкуренції - це умови виробництва і збуту, переваги споживачів, робоча сила, кредити, державні пільги, преференції - тобто все, з приводу чого виникають конкурентні відносини [2].

 

1.2. Законодавче визначення недобросовісної конкуренції

 

Поняття недобросовісної  конкуренції, як спеціальне на законодавчому  рівні вперше було визначене в ст. 7 Закону України „Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції” [3]. Але це по суті був тільки перелік дій, які визнавались недобросовісною конкуренцією. Всі інші питання стосовно захисту від недобросовісної конкуренції вирішувались на рівні законодавчих і підзаконних актів.

Це можна пояснити тим, що в 1992 р. на час прийняття закону приватизація ще тільки розпочиналася, більшість майна, в тому числі і цілісні майнові комплекси підприємств знаходились у державній власності, а кількість суб’єктів підприємницької діяльності недержавних форм власності взагалі була ще незначною. По суті тільки розпочиналося становлення цивілізованого підприємництва, а тому конкуренція на ринку ще не набрала сили. На ринку товарів, послуг діяли в значній більшості монополісти. Тому вимоги закону, які регулювали питання конкуренції майже повністю відповідали стану економічних відносин, які склалися на той час на ринку.

Але в подальшому в зв’язку з впровадженням ринкових реформ, роздержавленням та приватизацією, наявність різноманітних недержавних форм підприємництва (приватних, колективних і індивідуальних), появи і розвитку конкуренції на ринку України між вітчизняними та зарубіжними товаровиробниками виникла об’єктивна необхідність щодо вдосконалення правових засад захисту господарчих суб’єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, яка з кожним роком набрала все більші масштаби.

Тому тільки з прийняттям Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” [4], були чітко визначені правові засади захисту господарюючих суб’єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції. Він спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгівлі та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Згідно ст. 1 Закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначаються слідуючи дії:

- неправомірне  використання ділової репутації  господарюючого суб’єкта тобто підприємця;

- створення  перешкод підприємцем в процесі  конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- неправомірне  збирання, розголошення та використання  комерційної таємниці.

Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі суб’єкти, їх об’єднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об’єднання, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території.

Час показав, що і прийнятий закон не вирішив всіх проблем, не відповідав реаліям часу в повному об’ємі, і 11 січня 2001 р. був прийнятий Закон України „Про захист економічної конкуренції”[5], перехідними положеннями якого Закон України „Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції” був визнаним таким, що втратив чинність. Закінчивши короткий екскурс в історію становлення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, зупинимось конкретніше на його стані на сьогодні.

Як же дає  законодавець визначення недобросовісної  конкуренції?

Згідно статті 32 Господарського Кодексу України  недобросовісною конкуренцією є  неправомірне використання ділової  репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті [6].

Згідно ст.1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Цей закон визнає недобросовісною конкуренцією, зокрема, такі дії:

- неправомірне  використання чужих позначень,  рекламних матеріалів, упаковки;

- неправомірне використання товару іншого виробника;

- копіювання зовнішнього вигляду виробу;

- порівняльну рекламу;

- дискредитацію господарюючого суб’єкта (підприємця);

- купівлю-продаж  товарів, виконання робіт, надання  послуг із примусовим асортиментом;

- схилення до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця);

- схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

- схилення господарюючого  суб’єкта до розірвання договору з конкурентом;

- підкуп працівника постачальника;

- підкуп працівника покупця (замовника);

- досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- неправомірне збирання комерційної таємниці;

- розголошення комерційної таємниці;

- схилення до розголошення комерційної таємниці;

- неправомірне використання комерційної таємниці (статті 4-19 Закону)[4].

 

1.3. Види недобросовісної  конкуренції

 

До першого  виду недобросовісної конкуренції  належить неправомірне використання ділової  репутації суб’єкта господарювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського Кодексу України  неправомірним використанням ділової репутації суб’єкта господарювання визнаються:

- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

-  неправомірне використання товару іншого виробника;

-  копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника;

-  порівняльна  реклама [6].

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої  на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших  позначень, а також належних іншій  особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до плутання з діяльністю іншого суб’єкта господарювання, який має пріоритет щодо їх використання.

Використання  в комерційному найменуванні власного імені громадянина правомірне, якщо до власного імені додається будь-який відмітний елемент, що виключає плутання з діяльністю іншого суб’єкта господарювання.

Неправомірним використанням товару іншого виробника  вважається введення в господарський  обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу  уповноваженої на те особи.

Копіюванням зовнішнього  вигляду виробу є відтворення  зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта господарювання і введення його в господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до плутання з діяльністю іншого суб’єкта господарювання. Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням (ч. 5 ст. 33 ГКУ). Але такі дії не вважаються неправомірними, якщо поширюються на вироби, що перебувають під охороною як об’єкти права інтелектуальної власності.

Порівняльною  є реклама, що містить порівняння з товарами чи діяльністю іншого суб’єкта господарювання. У статті 7 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” зазначається, що не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, достовірні, об'єктивні, корисні для інформування споживачів.

Другий вид  правопорушень становить створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції.

У статті 34 ГКУ визначається, що перешкодами у процесі конкуренції вважаються дискредитація суб’єкта господарювання, нав’язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб’єкта господарювання або дискримінації покупця (замовника) чи до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замовника).

Дискредитацією  суб’єкта господарювання є поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання.

Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу  інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу  або контрагенту.

Схилянням до бойкоту  суб’єкта господарювання вважається спонукання конкурентом іншої особи безпосередньо або через посередника до відмови від встановлення договірних відносин із цим суб’єктом господарювання.

Схилянням постачальника  до дискримінації покупця є спонукання безпосередньо або через посередника  до надання постачальником конкуренту покупця певних переваг без достатніх  на це підстав.

Схилянням суб’єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб’єкта господарювання вважається вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання суб’єкта господарювання - учасника договору до невиконання або виконання в неналежний спосіб договірних зобов’язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб’єкту господарювання - учаснику договору безпосередньо або через посередника матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

Підкуп працівника постачальника - це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника) безпосередньо або через посередника матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов’язків, що випливають з укладеного чи пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником). До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про постачання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або в якийсь спосіб пов’язана з ним.

Підкуп працівника покупця (замовника) - це надання або пропонування йому конкурентом постачальника безпосередньо або через посередника матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником. До працівника покупця (замовника) прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця (замовника) про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або в якийсь спосіб пов’язана з ним.

До другого  виду недобросовісної конкуренції  належить також досягнення неправомірних  переваг у конкуренції. Відповідно до статті 35 ГКУ досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання певних переваг стосовно іншого суб’єкта господарювання шляхом порушення законодавства, яке підтверджене рішенням відповідного органу державної влади.

До третього виду належать неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею.

Згідно зі статті 36 ГКУ відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею і розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання.

Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається здобуття протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди уповноваженої  на те особи з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому законом порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво  або врахування при плануванні чи здійсненні підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.

За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, винні особи несуть відповідальність, що встановлюється законом [7]

 

1.4. Можливі шляхи  захисту від недобросовісної  конкуренції та санкції за  її вчинення

 

Сучасне українське законодавство дає можливість підприємцям  захищати свої права та законні інтереси від недобросовісної конкуренції  різними шляхами. Залежно від  засобів захисту та бажаних наслідків можна виділити три такі шляхи:

1. Судовий шлях, який передбачає звернення підприємця  до суду. В Україні права та  інтереси юридичних осіб та  осіб, які є суб’єктами підприємницької  діяльності, захищають господарські  суди.

2. Адміністративний  шлях пов’язаний зі зверненням  потерпілої особи до органів  Антимонопольного комітету України  для розгляду та прийняття  рішення стосовно порушеного  права.

3. Самозахист  підприємця від неправомірних  дій конкурентів.

Одна з можливостей  запобігти недобросовісній конкуренції - це передбачити в договорі між особами умови, які зобов’язують їх не вчиняти дії, визнаних недобросовісною конкуренцією. Наприклад, коли робітник підприємства, який звільнився, створює власне підприємство та в процесі своєї діяльності використовує виробничу, фінансову, технологічну та іншу інформацію з попереднього місця роботи. Щоб запобігти цьому підприємцям доцільно передбачати в трудових угодах спеціальні умови, які зобов’язують їх робітників не розголошувати та не використовувати комерційну інформацію до і після звільнення.