Офіційно-діловий стиль: підстилі, жанри та специфічні мовні ознаки

                    Міністерство освіти і науки,  молоді та спорту України

Уманський державний педагогічний університет  імені Павла Тичини

Інститут  соціально-економічної освіти

                                              Економічний факультет 

              ІНДЗ

                                          на тему:

                         «Офіційно-діловий стиль: 

          підстилі, жанри та специфічні  мовні ознаки.»

                                           Виконала:

                                                        студентка 1 курсу 1 групи

                                                        економічного факультету

                                                        денної форми навчання

                                                        Вигівська Юлія Юріївна  

                                                        Перевірив:

                                                        кандидат педагогічних наук, доцент

                                                        Авраменко Валентина Іванівна 
 

                                               Умань - 2011

Вступ…………………………………………………………………………….....3                                                                                           

І. Офіційно-діловий  стиль……………………………………………………......4

ІІ. Підстилі та жанри офіційно ділового мовлення……………………………..6

1. Документ в офіційно-діловому стилі……………………………………..9
2. Специфічні мовні ознаки ………………………………………………...11
3. Критерії виділення офіційно-ділового стилю…………………………..14
4. Комунікативна сфера……………………………………………………..15
5. Специфіка дипломатичного підстилю…………………………………..22

ІІІ. Проблеми офіційно-ділового тексту……………………………………….23

Висновки…………………………………………………………………………29

Список  використаної літератури……………………………………………….30

Вступ

Офіційно-діловий  стиль сучасної української мови певний час розвивався тільки як епістолярій  приватного характеру, оскільки український  народ не мав своєї державності  і українська мова в царській Росії  офіційною владою взагалі не визнавалась  як мова, а вважалася наріччям російської. Проте інтенсивний розвиток художнього стилю, кодифікація норм літературної мови заклали добре підґрунтя  для розвитку офіційно-ділового стилю, як тільки з'явилися для цього  належні умови — утворення  Української  Народної Республіки. На жаль, законодавча, дипломатична, адміністративно-управлінська мовна спадщина того періоду (1918—1920 рр.) з відомих політичних причин мало досліджена. Офіційно-ділове життя української мови в УРСР всіляко обмежувалося, допускалося тільки для вигляду, проте ті мовні кліше, специфічна термінологія, синтаксичні структури, композиція ділового тексту, що були ще в давній книжній мові, сформувалися у стильову парадигму мовних ознак офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови. У зв'язку з проголошенням України незалежною самостійною державою нині максимально зростає роль офіційно-ділового стилю української мови, що обслуговує суспільне, громадське і державне життя громадян усієї країни.

Мета  роботи: дати характеристику підстилям  та жанрам офіційно-ділового стилю.

Завдання: дати загальну характеристику та висвітлити проблеми офіційно-ділового стилю; а  також його підстилів: законодавчого, дипломатичного, адміністративно-канцелярського.

І. Офіційно-діловий  стиль

Мовленню  у сфері управління притаманна низка  специфічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління — організації, заклади, підприємства, посадові особи, працівники. Характер і зміст інформаційних зв'язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежать від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Ці стосунки стабільні й регламентуються чинними правовими нормами.

Специфіка ділового спілкування полягає в  тому, що незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація в цілому.

Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є конкретна адресність інформації.

Офіційно-діловий  стиль — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.

Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему  мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених соціальними  завданнями мовлення.

Сфера використання офіційно-ділового стилю мови — це офіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Головне призначення— регулювання ділових  відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадянських потреб людей у  типових ситуаціях.

Головні ознаки офіційно-ділового стилю: регулювально-імперативний характер, документальність (кожний офіційний  папір повинен мати характер документа), стабільність (тривалий час зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація значної частини  висловів, сувора регламентація тексту.

Офіційно-діловий  стиль мас свою офіційно-ділову лексику, але вона не є особливо чисельною, такою, як терміни у науковому  стилі. Колорит офіційності, діловитості  формується не так лексикою, як стабільною композицією тексту, який складається  загалом із загальновживаної лексики, і тільки окремі лексеми є стилістемами офіційно-ділового стилю.

Основні мовні засоби: на нейтральному тлі  загальновживаних мовних елементів  широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської  термінології (відрядження, протокол, наказ, вищезазначений, вищезгаданий, нижчепідписаний, пред'явник, пред'явлений, заява, заявник, сторони, показання, ухвала, угода, розпорядження, резолюція, інструкція, план, звіт, документ, декларація, кредит); специфічна термінологія на зразок: порушити питання, подати пропозицію; відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія. У синтаксисі офіційно-ділового стилю переважають: безособові і наказові форми дієслів; безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові речення; іменний присудок, складні синтаксичні конструкції, дієприкметникові і дієприслівникові звороти. Обов'язковим є чітко регламентоване розміщення і побудова тексту, обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних висловів (тому в діловому спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками).

ІІ. Підстилі та жанри  офіційно-ділового мовлення

Офіційно-діловий  стиль мови має такі підстилі (та їх жанри):

1. законодавчий (закони, укази, статути, постанови);
2. дипломатичний (міжнародні угоди — конвенції, повідомлення — ком’юніке, звернення — ноти, протоколи);
3. адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти).

Законодавчий  підстиль складають документи, які виконують настановчо-регулювальну функцію в державному і суспільному житті, утверджують обов'язкові правові норми: декрети, закони, кодекси, конституції, укази, постанови, рішення. Мова цих документів, хоч і насичена юридичною термінологією, ускладненими синтаксичними конструкціями з відокремленням, підрядністю, повинна бути доступною і зрозумілою кожному громадянинові держави, бо всі мають однакове конституційне право на таку законодавчу інформацію.

Дипломатичний підстиль обслуговує дипломатичну службу, контакти української держави з іншими державами, міжнародним співтовариством і всесвітніми організаціями. Цей підстиль характеризується специфічною лексикою, термінологією, серед якої чимало запозичень, та своєрідними формулами дипломатичної ввічливості.

До дипломатичних  належать:

• організаційно-регулюючі документи (конвенція, пакт, угода, протокол про наміри);
• організаційно-впливові документи (декларація, нота, вербальна нота, міжнародна заява);
• інформативно-описові документи (меморандум, ком’юніке).

Адміністративно – управлінський підстиль, як кровоносна система, забезпечує зв'язок усього управлінського - виконавчого апарату держави між його внутрішніми підрозділами і кожним громадянином держави. Він єдиний з підстилів активно доходить до кожного члена суспільства, як і розмовний стиль, особливо нині, коли Україна є правовою державою.

Серед адміністративно-управлінської документації виділяють:

• розпорядчу (наказ, постанова, рішення, резолюція, розпорядження);
• організаційну (договір, інструкція, статут, штатний розпис, тарифікація);
• інформаційно-довідкову (автобіографія, заява, звіт, план, 
  характеристика, інформація, довідка).

За строком  зберігання визначають короткотермінові (до 10 років) і тривалого часу зберігання (понад 10 років) документи.

За секретністю  чи відсутністю її документи бувають: секретними, для службового користування і звичайними.

За надходженням документи називають зовнішніми або внутрішніми (ті, що складаються  в організації).

Документи, що стосуються особи, є її особистими, а ті, що стосуються роботи, — службовими.

Для офіційно-ділового стилю основною є функція повідомлення громадянам, установам і організаціям законів, постанов, розпоряджень, угод та іншої офіційної інформації, що виникає і вступає в дію  чи виводиться з обігу на всіх рівнях державного, суспільного, громадського і виробничого життя.

Положення, висловлене М. Брандес, про те, що в  межах однієї предметної галузі функціональний стиль «уніфікує тип функціонування, тип поведінки кожного мовного  жанру», найповніше підтверджується  саме характером офіційно-ділового стилю: «Офіційно-діловий стиль керує (управляє) вибором і комбінуванням мовних засобів для оформлення змісту (висловлення, спілкування) у сфері суто офіційних  людських взаємовідношень, а саме у  сфері правових відношень і управління».

Традиційно, як і інші дослідники, відзначаючи  книжний характер і писемну форму  офіційно-ділового стилю, М. Брандес  логічно продовжує: «... він не є  мовою регулярного масового спілкування. Крім того, він комунікативне односторонній: це мова повідомлення, а не спілкування, Його сприймають, але дуже рідко  відтворюють, і ним не говорять». На наш погляд, зауваження «ним не говорять»  є дуже суттєвим для характеристики офіційно-ділового стилю: його використовують, він - засіб: системний, кодовий, схематичний.

Хоча  офіційно-діловий стиль прийнято називати книжним, писемним, бо основними  його текстами є офіційні папери, що мають статус документів, проте він  має і усну форму вияву (переговори на різних рівнях державної і громадської  влади, офіційні зустрічі, ділові розмови, прийоми громадян тощо).

До специфічних  рис офіційно-ділового стилю відносять  імперативність, розпорядність, регламентованість, непроникність. Це означає, що зміст  документів є обов'язковим до виконання  для тих, кому вони адресуються, у  певних межах і регламентах; самі документи чітко відокремлені від  інших текстів і непроникні для  їх елементів.

Для офіційно-ділового стилю, як і наукового, характерні точність, однозначність, логічність викладу  змісту. Однак у науковому стилі  ці риси служать об'єктивності й  доказовості змісту, а в офіційно-діловому вони мають забезпечувати дотримання адресатами правових норм, їх волевиявлення, містити в собі наказовість і  розпорядність.

З художнім стилем офіційно-діловий перебуває в повній опозиції і за сферою дії, і за призначенням та функціями (в офіційно-діловому стилі — повідомлення і волевиявлення, у художньому — образне відтворення дійсності та естетичний вплив), і за добором виражальних засобів (в офіційно-діловому стилі — однозначний термінологічний лексикон, стійкі словосполучення, у художньому — полісемія, синонімія, експресивний синтаксис).

Вплив художнього стилю на офіційно-діловий  виявляється через норми літературної мови, які формуються у своїй основній масі переважно в художньому стилі  і потім сприймаються всіма стилями, насамперед офіційно-діловим.

На початковому  етапі формування ділового стилю  помітний сильний вплив розмовної  мови, тому що влада прагнула донести  свої розпорядження до багатьох верств людності й широко використовувала  елементи живого мовлення, чого не було, наприклад, у конфесійному стилі.

В часи, коли український народ був позбавлений  державності і не мав своїх  владних структур, ділове письменство  зберігалося в історичних пам'ятках  попередніх періодів, продовжувало виробляти  свої засоби в надрах інших стилів, зокрема в художньому стилі, публіцистиці, епістоляріях української еліти.

З розвитком  документалістики й законодавства  документа-реалізуються і мовні засоби, термінологізується лексика, усталюються словосполучення і закріплюються як маркери офіційно-ділового стилю.

Документ  в офіційно-діловому стилі

Основним  видом текстів у офіційно-діловому стилі є документи. Вони класифікуються за формою донесення до адресатів  і за жанрами підстилів — законодавчого, дипломатичного й адміністративно-управлінського.

Слово документ (від лат. dokumentum— повчальний приклад, взірець, доказ) у сучасній мові має такі значення:

1) діловий  папір, що посвідчує певний  юридичний факт, підтверджує право  на що-небудь, служить доказом  чого-небудь;

2) письмове  свідоцтво, що офіційно підтверджує  особу;

3) письмовий  твір, грамота і т. ін. як свідчення  про щось історичне, важливе.

За формою донесення до адресатів виділяють  документи, що повинні мати письмове підкріплення (квитанції, накладні, відомості, довідки, кошториси, фінансові звіти  тощо), в яких переважає цифрова  інформація і які мають призначення  доказовості.

Тексти  інших жанрів також фіксуються на письмі, але насамперед розраховані  на усне оголошення по радіо і телебаченню, на зборах, прес-конференціях, зустрічах, проголошення на судових засіданнях. Це укази, постанови, акти, декларації, рішення, ухвали, оголошення, заяви, звернення  офіційних осіб і партій, протести, угоди, договори, галузеві команди (спортивні, пілотні, морські, військові, будівельні) тощо.

За призначенням документи поділяються на директивні, що є орієнтиром для діяльності тим, кому адресуються, і нормативні, що містять правила діяльності і  поведінки осіб чи колективу.

За рівнем стандартизації виділяють:

• Документи з низьким рівнем стандартизації, в яких обов'язковим є тільки виклад найзагальніших відомостей, інші 
  можуть мати конкретний і довільний виклад (доручення, авто 
  біографія, розписка, звіт, протокол, рапорт, довідка, інформація, офіційний лист тощо).
• Документи з високим рівнем стандартизації (паспорт, анкета, диплом, посвідчення, свідоцтво, типові заяви, бланки), в яких укладач чи заповнювач документа тільки вписує необхідні дані, вибирає варіант запису чи ставить прочерк. У таких документах думка уже стандартизована. До них належать і науково-ділові документи, що сформувалися на межі наукового і ділового стилів: анотації, каталоги, інструкції, огляди, проекти, програми конференцій, проспекти.

За видом  інформації документи можна поділити на цифрові (статистичні бюлетені, кошториси, фінансові звіти, накладні) і текстові. Серед текстових можна назвати регламентуючі (конституція, статут, акт, угода, дипломатичний протокол), інформативні (повідомлення, оголошення, меморандум, звіт) і підсумовуючі (протокол засідання, витяг з протоколу, резолюція, резюме, декларація, заява партії, відозва).

До вже  названих ознак офіційно-ділового стилю  слід додати безособовий характер тексту, висловлювання йде від якоїсь узагальненої особи (держави, закону, порядку, права). І навіть у тих документах, де є конкретна особа (заява, доручення  тощо), авторська індивідуальність приховується стандартом документа. Відсутність  авторства зумовлює і відсутність  емоційності, суб'єктивності. В офіційно-діловому стилі діє експресія не почуттів, а волевиявлення й логіки змісту.

2. Специфічні мовні  ознаки

Специфічною мовною ознакою офіційно-ділового стилю  є ділова лексика, що містить юридичну, дипломатичну, адміністративну термінологію (акт, акредитація, заява, інструкція, лота, контроль, кодекс, позов, уповноважені, компенсація), терміни з різних галузей  науки, виробництва, громадського життя, оскільки офіційно-діловий стиль  регулює не тільки дії владних  структур, а й ділові стосунки груп і окремих людей між собою.

В офіційно-діловому лексиконі основний масив складає  міжстильова, загальновживана лексика  з високою частотністю. Офіційно-діловий  стиль має в чотири рази більше високочастотної лексики, ніж художній. Така частотність пояснюється потребою забезпечити адекватність і точність передачі інформації, швидку обробку  документів, тому однотипні поняття  позначаються однотипними лексемами, не замінюються синонімічними, щоб  не «розмивався» зміст, не виникало різночитання.

На морфологічному рівні офіційно-ділового стилю помітна  висока частотність іменників. У  текстах багато назв, іменники і  прикметники майже не замінюються  займенниками, дії і процеси передаються  опредмечено, через віддієслівні іменники (виконання, засідання, опис, розподіл).

До високочастотних  мовних одиниць у офіційно-діловому стилі можна віднести відіменні  похідні прийменники: відповідно до, у відповідь на, на виконання, у  зв'язку з, на заміну, у разі.

Імперативний, розпорядчий характер багатьох документів (наказ, постанова) зумовив високу частотність  інфінітивів (заслухати, обговорити, підготувати, обґрунтувати, піднести), серед дієслівних форм виділяються частотністю використання форми теперішнього часу та дієприкметники і дієприслівники, що пояснюються  потребою стисло викласти зміст.

Слід  відзначити, що в текстах офіційно-ділового стилю мало прикметників, зокрема  майже немає якісних, тому що переважає  номінація фактів, явищ без якісної  оцінки їх.

Ті прикметники, що вживаються в офіційно-діловому стилі, є відносними і майже всі  входять у стійкі словосполучення: державна скарбниця, матеріальна допомога, соціальний захист, моральне відшкодування, нормативний акт, грошова одиниця, споживчий кошик. З цієї самої  причини (відсутність якісних оцінок) у документах дуже мало прислівників, частково функція їх компенсується  прийменниково-іменниковими конструкціями: до запитання, за власним бажанням, за наказом, у розвиток наказу, за фактами  порушень.

На синтаксичному  рівні специфікою офіційно-ділового стилю є використання ускладнених  довгих речень з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами, однорідними  членами, підрядними реченнями, але  при цьому зміст речення негубиться завдяки членуванню його на окремі блоки, що створюють своєрідну синтаксичну  комбінацію.

Синтаксичною  ознакою офіційно-ділового стилю  є широке використання односкладних речень, зокрема інфінітивних, безособових, що пояснюється імперативним характером документів, а також номінативних речень у заголовках різних документів: Заява про відкриття рахунка; Опис бланків суворої звітності.

Найсуттєвішою рисою офіційно-ділового стилю є  стандартність мовного оформлення документів, яка відображає типові і часто повторювані ситуації і змісти у сфері ділових стосунків. Вона сприяє економії місця і часу під час оформлення, а також  при обробці документів і адекватному  сприйманню та розумінню їх, підвищує інформативність документів.

Стандартизація  породжує усталені мовні формули  і блоки текстів, які за синтаксичного  будовою нагадують словосполучення  чи моделі речень: вид па проживання, вірча грамота, грошова компенсація, запис актів громадянського стану, засоби до існування, одноразова допомога, особа без певного місця проживання, порядок денний, право на працю, рада засновників, строк чинності, бути на утриманні, вести облік, вступити в  права, входити до компетенції, діяти  на засадах, довести до відома, залишитись у силі, набрати чинності, падати послуги, накласти стягнення, оскаржити  стягнення, поновити на посаді, притягти до відповідальності, с обов'язковим  для виконання, па виконання розпорядження, па вимогу керівництва, незалежно від  форм власності, у відповідь на ваш  лист, договірні сторони погоджуються з тим, що передбачено нижче; з  правилами ознайомлений і зобов'язуюсь викопувати, визнати такими, що втратили чинність.

Особливістю цих стійких словосполучень (мовних формул) є те, що вони нерозчленовано виражають поняття і водночас мають виразну норму синтаксичного  словосполучення, ніби перебувають  на межі між фразеологією і синтаксисом. За граматичними ознаками вони — словосполучення, за вживаністю — фраземи, які не можна модифікувати (особа похилого віку; контроль за виконанням даного рішення; покласти на...; табель про ранги, притягнення  до відповідальності).

3. Критерії виділення  офіційно-ділового  стилю

Критерії  виділення офіційно-ділового стилю, зокрема дипломатичного підстилю, можна  поділити на паралінгвістичні (суто комунікативні) і лінгвістичні (мовно-комунікативні).

До стилетворчих комунікативних (паралінгвістичних) чинників офіційно-ділового стилю відносяться:

• комунікативна сфера суспільної діяльності;
• соціально-культурні типи мовців;
• ситуативна специфіка мовної комунікації. 
  Вона складається з кількох компонентів:
• типової цільової настанови мовного спілкування;
• типових обставин та умов;
• предмета мовлення і предметного оточення;
• кількості учасників мовного спілкування;
• їх соціально-рольових характеристик;
• міжособистісних аспектів спілкування (знайомство, контакт, передбачуваність, непередбачуваність, приязнь, агресивність тощо).

До основних мовно-комунікативних стилетворчих чинників офіційно-ділового стилю можна віднести:

• форму мовного спілкування (усна, писемна), жанри цих форм (доповідь, звіт, участь в обговоренні, пропозиція, зауваження, бесіда, експертиза, документи, листи);
• загальні ознаки функціонального стилю;
• основний функціональний тип мовлення і композиційно- 
  мовні форми (монолог, діалог, полілог, розповідь, міркування, опис, переключення тощо);
• принципи композиційної побудови тексту: інвенція, диспозиція (виклад, тези, логічні й аналогійні аргументи, факти, спростування, висновки);
• специфічне (спеціалізоване) використання мовних засобів 
  різних рівнів у межах дії названих комунікативних стилетворчих чинників офіційно-ділового стилю (елокуція), його підстилів та жанрів.

4. Комунікативна сфера

Комунікативна сфера, або сфера мовного спілкування, — це та галузь діяльності, в якій функціонує мова і в якій виробляє свою мовленнєву системність. Отже, такі сфери виділяються, а точніше, формуються залежно від професійної специфіки  суспільної діяльності людей, матеріального  виробництва, духовно-інтелектуальних  інтересів. Важливими для суспільного  і навіть особистого життя людини є правова, адміністративно-управлінська та державно-політична сфери. На їх теренах формується офіційно-діловий  стиль. У державно-політичній сфері  виокремлюється вужча, але надзвичайно  актуальна для державного суверенітету нації сфера зовнішньополітичних  відносин і міжнародної діяльності, вона має свою специфіку, суть якої в її двосторонньому характері. Одна сторона зумовлена внутрішнім станом країни і виявляється у обстоюванні  її інтересів і намірів політики, а друга сторона спрямована у  зовнішній світ