Відходи як сировина

зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

Розділ І  Поняття та класифікація відходів…….…………………4

1. Відходи, їх види, значення………………………………………………...4
2. Класифікація відходів……………………………………………………...8

Розділ  ІІ Рециклінг, його екологічне, економічне значення………………………………………………………………………10

2.1 Історія вторинної переробки в В Україні……………………..……………10

2.2    Значення вторинної переробки відходів…………………………………12

2.3    Технології вторинної переробітки…………………………………….….13

2.4    Рециклінг відходів…………………………………………………………14

Розділ ІІІ  Шляхи вирішення проблеми з відходами  та їх вторинна переробка……………………………………………………...17

3.1    Проблеми звалищ в Україні………………………………………………17

3.2    Проблеми відходів в Україні……………………………………………..19

3.3    Перспективи міжнародної торгівлі відходами…………………………..20

Розділ IV  Практичне завдання. Екологічне становище Житомірської області...…………………………………...…….……….22

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...32

Література………………...…………………………………………………..33

ВСТУП

Небезпека, що породжується господарською діяльністю людини, сьогодні вже перевищує всі розміри  та результати природних катастроф  та катаклізмів. Вона з усіх боків  підступила до життєвого середовища людини. На сьогодні існує реальна загроза подальшого існування людства. Підтвердженням цієї експертної оцінки американського еколога Б.Коммера ми бачимо в сучасному забрудненні світового океану та атмосфери, трансграничному перенесені забруднювачів, деградації ґрунтів, у зпустелюванні та обезлісованні окремих територій, в накопичуванні у біосфері шкідливих речовин, наслідками шкідливої дії для природи ми бачимо у зміні клімату за рахунок «парникового ефекту» та в періодичному випаданню кислотних дощів, а для - людини в онкозахворюваннях та у виникненні діатесів у кожної третьої людини.

Використання людиною   в повсякденній діяльності цих речовин та їх сполук неминуче веде до їх появи у відходах її життєдіяльності.

Відходи – це будь-які  речовини, матеріали і предмети, що утворилися в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких власник повинен  позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Основними джерелами утворення  твердих відходів в Україні залишаються  підприємства гірничорудного,  хімічного, металургійного , машинобудівного, паливно-енергетичного та будівельного комплексів, які займають і будуть займати в найближчій перспективі провідне місце в структурі національної економіки. А значить, у найближчій перспективі не буде суттєвих структурних перемін в утворенні твердих промислових відходів.

Виробництво продукції та її використання більш важливі для більшості споживачів, ніж те, як ця продукція виробляється і що з нею відбувається після використання. Все менша частина людей безпосередньо зайнята у фізичному виробництві товарів, все менша частина суспільства інформована про те, як видобуваються матеріали і як вони перетворюються в корисну продукцію, і як швидко вона виявляється на звалищах навколо великих міст.

Поступово проблема сировини і відходів набула статусу глобальної та стала актуальною для всього світу в цілому, для кожного регіону і окремої держави планети.

Метою даної роботи є розгляд  проблеми переробки відходів і використання вторинної сировини.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

• розгляд основ створення безвідходного виробництва;
• аналіз концептуальних основ використання вторинної сировини.

РОЗДІЛ І

 ПОНЯТТЯ ТА  КЛАСИФІКАЦІЯ ВІДХОДІВ

1. Відходи, їх види, значення

Відходи поділяються  на тверді та рідкі, промислові та побутові, виробництва та споживання.

Відходи виробництва—усе  те, що утвориться в процесі виробництва  чи після завершення його циклу, крім продуктів у вигляді енергії  чи речовини — предметів виробництва. Відповідно до цього визначення до відходів виробництва відносяться  залишки багатокомпонентної природної  сировини після витягу з неї цільового  продукту, наприклад, порожня рудна  порода, розкривна порода гірських розробок, шлаки і пил теплових електростанцій, доменні шлаки і  горіла земля металургійного виробництва, металева стружка машинобудівних підприємств  і т.д. Крім того, до них відносяться  значні відходи лісової, деревообробної, текстильної й іншої галузей  промисловості, дорожньобудівельної  індустрії і сучасного агропромислового комплексу (невикористані хімічні  добрива і пестициди, необладнані  цвинтарі загиблих під час епідемій тварин і ін.).У принципі відходами  виробництва є і речовини, що містяться  в технологічних газах, що відходять, (димові) чи в стічних водах підприємств, що використовують воду в технологічних  процесах. Ці газоподібні і рідкі  види відходів звичайно розглядаються  в рамках екологічних проблем  забруднення атмосферного повітря  і водного басейну Землі і  їх охорони.

У промисловій  екології під відходами виробництва  розуміють відходи, що знаходяться  у твердому агрегатному стані (деякі  газоподібні і рідкі відходи  можуть переходити у тверду фазу, наприклад, у фільтрах чи відстійниках). Те ж  відноситься і до відходів споживання — промисловим і побутовим.

Відходи споживання:

Відходи споживання - вироби і матеріали, що втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного (матеріального) чи морального зносу.

Промислові відходи  споживання — машини, верстати й  інше застаріле обладнання підприємств.

Побутові відходи - відходи, що утворюються в результаті життєдіяльності людей і які  вони викидають як небажані чи марні. До твердих побутових відходів відносять  картон, газетний, пакувальний чи споживчий  папір, усіляку тару (дерев'яна, скляна, металева), що вийшли з ужитку чи втратили споживчі властивості, предмети і вироби з дерева, металу, шкіри, скла, пластмаси, текстилю й інших матеріалів, зламані  чи застарілі побутові прилади - сміття, а також сільськогосподарські і  комунальні харчові відходи - викиди.

Велику небезпеку  для навколишнього середовища представляють  токсичні відходи, у тому числі частина  безпечних на стадії їхньої появи  відходів, що здобувають токсичні властивості під час збереження

Відходи виробництва:

Видобуток і переробка  сировини, необхідної для виробництва  енергії, різних матеріалів і в остаточному  підсумку задоволення тих чи інших  потреб суспільства, веде до виснаження природних ресурсів Землі, руйнування природних екосистем, порушення  біосферних процесів і небаченого забруднення  навколишнього середовища, у тому числі в результаті нагромадження  відходів виробництва.

Характерне для  сучасного світу розширення індустріального  виробництва супроводжується використанням  величезної кількості сировини й  енергетичних ресурсів, спрямованих  на виробництво матеріальних благ. При цьому діє сформований  століттями стереотип, що саме екстенсивне  зростання промислового виробництва  визначає добробут суспільства; промислове виробництво вважається основою  економічного розвитку і соціально-економічного рівня життя суспільства, а обсяг споживаних сировини і ресурсів розцінюється як показник економічного процвітання.

Структурна перебудова економіки розвинутих країн в  останній чверті XX століття (розвиток високотехнологічних галузей промисловості, що випускають електронну техніку, комп'ютери, фармацевтичні препарати і т.д.) призвела до зниження темпів споживання сировини (воно потрібно в основному  для заміни устаткування, а не для  створення нової інфраструктури) і енергії. У той же час різко  підвищилися рівні споживання сировинних ресурсів у країнах, що розвиваються. Однак, обсяг сировини, що надходить  в економічну систему, нічого не говорить ні про його кінцеве використання, ні про його внесок у добробут людей. Але цей показник дозволяє однозначно оцінити збиток, який наноситься навколишньому  природному середовищу як на початковій, так і на завершальній стадії виробничого  циклу.

Видобуток сировини - це не тільки самий руйнівний вид  людської діяльності, при якому відбувається переміщення величезної кількості  ґрунту і гірської породи, але й  основне джерело промислових  відходів. Велика частина відходів утворюється на початковій стадії. Для доступу до сировини необхідно  видалити шар ґрунту і гірських порід (розкривні породи), при цьому  обсяги розкривних порід при відкритому способі видобутку сировини, який зараз широко розповсюджений, значно більші, ніж при підземному способі. Наочний приклад цьому - гори порожньої  породи — терикони в районах вуглевидобутку, відвали поблизу кар'єрів при  наземному видобутку руди. Після  процесу збагачення добутої руди також з'являються гори порожньої  породи ("хвости" збагачення). Такі ж гори відходів утворюються на стадії виплавки металу (доменні шлаки, пил, горіла земля).

В основному ці терикони і відвали складаються  з відносно інертних компонентів, але  в той же час вони містять речовини, які утворюють кислоти, важкі  метали й інші небезпечні для навколишнього  середовища елементи. Піддаючись інтенсивному фізико-хімічному впливу природних  факторів - повітря і води, вони стають джерелами комплексного забруднення навколишнього природного середовища.

Підвищена міграційна здатність багатьох хімічних елементів  викликає забруднення підземних  вод, а високі коефіцієнти біологічного поглинання важких металів призводять до забруднення рослинного покриву  прилягаючих територій. Потім забруднення  через ланцюги харчування надходить  в організм тварин і людини, приводячи  до важких захворювань. Повітряна ерозія і локальні самозаймання відвалів і  териконів сприяють забрудненню  приземної атмосфери. За даними Держкомекології, тільки в 1997 р. у вугільній галузі промисловості утворилося близько 700 млн. т. розкривних порід і відходів збагачення. Частка використання твердих  відходів у галузі складає в середньому 50%. Починаючи з 1991 р. спостерігається  щорічне зменшення відновлюваних  земель. . Обсяги рекультивації стримуються  недостатнім фінансуванням і  забезпеченням відповідною технікою й устаткуванням. Аналогічна ситуація спостерігається й в інших  галузях гірничодобувної галузі промисловості, у металургійному виробництві  і будівельній індустрії, причому  не тільки в нашій країні, але  і в усьому світі.

 Особливу  категорію відходів (головним чином,  промислових) складають радіоактивні  відходи (РВ), що утворюються при  видобутку, виробництві і використанні  радіоактивних речовин як пального  для атомних електростанцій, транспортних  засобів (наприклад, атомних підводних  човнів) і інших цілей.

1.2 Класифікація відходів

Клас небезпеки  відходів встановлюється залежно від  вмісту в них високотоксичних  речовин розрахунковим методом  або згідно з переліком відходів, наведених у Державному класифікаторі  відходів. На всі види відходів розробляється  технічний паспорт згідно з Міждержавним стандартом ДСТУ-2195-93, дія якого поширюється  на 10 країн СНД.

Перший клас небезпеки :

1. Відпрацьовані  лампи люмінесцентні 

    Другий  клас небезпеки :

2. Батареї акумуляторні  свинцеві некондиційні 

3. Акумулятори  лужні, у т. ч. кадмій-нікелеві, некондиційні 

4. Батареї свинцеві  зіпсовані або відпрацьовані  (автотранспорт) 

    Третій  клас небезпеки :

5. Масла та  мастила моторні, трансмісійні  інші зіпсовані або відпрацьовані 

6. Відходи піску,  забрудненого нафтопродуктами

7. Матеріали обтиральні  зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені (Промащене ганчір'я) 

8. Матеріали фільтрувальні  зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені (автомобільні фільтри) 

9. Лакофарбувальні  відходи 

    Четвертий  клас небезпеки:

10. Шини, зіпсовані  перед початком експлуатації, відпрацьовані,  пошкоджені чи забруднені під  час експлуатації 

11. Відпрацьовані  накладки гальмових колодок автомашин 

12. Брухт чорних  металів (у т.ч. списане обладнання)

13. Брухт кольорових  металів (у т.ч. списане обладнання, що вміщує кольорові метали, кабельна  продукція) 

14. Макулатура 

15. Брухт абразивного  інструменту 

16. Пил абразивно  – металевий 

17. Відходи зварювальних  електродів 

18. Використаний  спецодяг 

19. Взуття зношене  чи зіпсоване 

20. Одяг захисний  зіпсований, відпрацьований чи забруднений 

(рукавиці брезентові, діелектричні, костюми брезентові)

21. Вироби та  матеріали гумові зіпсовані або  відпрацьовані 

(рукавички гумові, діелектричні коврики) 

22. Матеріали  та вироби з пластмаси зіпсовані  (кабіни таксофонні, каски захисні)

23. Списане обладнання, деталі, у т.ч. комп’ютерне обладнання, крім джерел безперебійного живлення, акумуляторів

24. Відходи деревини 

25. Будівельні  відходи 

26. Інші відходи 

Стандарт "Класифікація і загальні вимоги безпеки" (ГОСТ 12.1.007-76 «Классификация и общие требования безопасности») визначає наступні ознаки для визначення класа небезпеки:

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються  на чотири класи небезпеки:

I  надзвичайно небезпечні речовини

II   високонебезпечні речовини

III   помірно небезпечні речовини

IV безпечні речовини

Види вторинної сировини:

Макулатура: Папір, Картон, Газети, TetraPak;

Скло: Склотара, Склобій; 

Металобрухт: Чорний, Кольоровий, Дорогоцінний;

Хімікати: Кислоти, Луги, Органіка;

Нафтопродукти: Оливи, Бітум, Асфальт;

Електроніка: Вироби, Плати, Акумулятори, Ртутні лампи, Провід;

Пластмаси: ПЕТ, ПВХ, ПВД, АБС, ПС, ПНД;

Гума: Шини, Гума; 

Біологічні: Харчові відходи, Жири, Асенізація;

Деревина: Сучки, Стружка, Листя;

Будівельні: Цегла, Бетон; 

Стічні води: Промислова, Побутові, Спеціальні.

РОЗДІЛ ІІ

 РЕЦИКЛІНГ, ЙОГО ЕКОЛОГІЧНЕ  ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

2.1 Історія вторинної переробки

1. Вперше проблемою переробки  сміття зайнялися в Англії 200 років тому. В кінці XIX століття там з'явився перший завод по спалюванню сміття. Сьогодні в Європі під утилізацією сміття розуміється його сортування і використання в якості вторсировини.  Найкраще зі своїм сміттям справляється Швеція, переробляючи 52% від загальної кількості відходів. За нею слід Австрія (49,7 %) і Німеччина (48%).

2. Сміття завжди відгравало значну  роль у людській культурі. Цікаво, що воно залишило свій слід  і в релігії. Наприклад, ділянка  землі під Єрусалимом, куди скидали  і періодично спалювали відходи,  в Біблії названа Вогненною. Для християн Геєна Вогненна стала одним з позначень Пекла. Не менш відомий один з 12-ти подвигів, які вчинив герой давньогрецьких міфів Геракл - він вирішив проблему відходів, накопичених в стайнях царя Авгія.

3. Вивченням способів утилізації  сміття займається наука гарбологія. Гарбологія (від англ. Garbage "сміття") або сміттєзнавство, або сміттєлогія - окремий напрямок екології, що займається вивченням сміттєвих відходів та методів їх утилізації. Так само гарбологія - вид археології, інакше кажучи "сміттєва археологія", яка вивчає сміттєві відходи з метою вивчення побутового життя людей. У всьому світі щорічно більше 100000 ссавців, птахів і риб гинуть через викинуті поліетиленових пакетів. Тварини з'їдають їх або задихаються.

4. Кожну секунду в світі з'являється 3,8 кг "екологічно нешкідливого сміття" : недоїдки, яєчна шкаралупа, шкірка від картоплі та інше. Він становить 29% від середньостатистичного сміттєвого кошика сучасної людини. Що ж стосується інших складових, то 25 % - це картон і папір, 13% - скло, 11% - пластик, 4% - метал і 18% - інші матеріали. У Нью-Джерсі (США) відкрито музей сміття. Там зберігаються зразки нестандартного, цікавого і небезпечного сміття.

5. Величезна проблема - утилізація  старих комп'ютерів. У них містяться  небезпечні для навколишнього  середовища сполуки, тому в  Європі для комп'ютерної техніки існують спеціальні, закриті звалища. Вони завжди знаходяться під спостереженням, щоб запобігти крадіжкам цінних, але шкідливих деталей.  Отримання енергії за рахунок спалювання сміття в британському місті Едмонтоні щорічно економить 100 тисяч тонн вугілля.

6. За один рік переробка вторинних металів у світі дозволяє зберегти ресурси, достатні для того, щоб обігріти та освітити близько 150 млн приватних будинків. Енергії, збереженої при переробці однієї скляної пляшки, досить, щоб лампочка в 100 Ватт горіла протягом 4 годин.  Найбільший сміттєвий полігон у світі розташований в Америці. У місцевості Fresh Kills. Він займає площу в 1200 га, що дорівнює 1700 футбольним полям. Кожен день на нього звозять 13 тис. тонн відходів.

7. Після завершення будівництва  Зимового палацу в м.Санкт-Петербург (Росія) вся площа була завалена будівельним сміттям. Імператор Петро III вирішив позбутися від нього оригінальним способом - наказав оголосити народу, що кожен бажаючий може взяти з площі все, що завгодно, і безкоштовно. Через кілька годин все сміття було розчищено.  Щорічно у світі на смітник викидається 7000000 тонн одягу, з яких тільки 12% переробляється і повторно використовується.

8. Скидання відходів у море  в контейнерах не гарантує, що вода не буде забруднена, так як матеріал контейнерів схильний до корозії. Металеві контейнери руйнуються в морському середовищі за десять років, а бетоновані - протягом тридцяти років.  Найпоширеніше сміття на планеті - сигаретні недопалки. Щороку їх викидається 4.500.000.000 штук.

9. З середини 1990-х років у Європі та Північній Америці зародився рух фриганів - людей, які заперечують сучасну економічну систему і потяг до споживання, який лежить в її основі, а їжу знаходять на смітниках і в сміттєвих контейнерах. На звалищах фригани знаходять одяг і домашнє начиння, яке в разі непотрібності можуть обмінювати на блошиних ринках на інші речі без участі грошей.

Значення вторинної переробки  відходів:

По-перше, ресурси багатьох матеріалів на Землі обмежені та не можуть бути заповнені в терміни, порівнянні з часом існування  людської цивілізації.

По-друге, потрапивши в навколишнє середовище, матеріали зазвичай стають забруднювачами.

По-третє, відходи та вироби, що закінчили свій життєвий цикл, часто (але не завжди) є дешевшим джерелом багатьох речовин і матеріалів, ніж  природні джерела.

2. Технології вторинної переробітки

Безліч різних відходів може бути використано вдруге. Для кожного  типу сировини є відповідна технологія переробки.

Для розділення відходів на різні матеріали використовують різні види сепарації, наприклад, для  витягання металу — магнітна.

Уживані технології:

Загальноприйнятий метод  розміщення як небезпечних, так і  твердих побутових відходів (ТПВ) — полігонне поховання. За оцінками фахівців, в європейських країнах  щорічно утворюється 24 млн тонн небезпечних  відходів, з них 75 % ховається.

При цьому полігонне поховання  вважається найменш переважним для  відходів, які можна рециклювати, утилізувати чи використати іншими шляхами. У ЄС популярнішим порівняно  до безпосереднього розміщення відходів на полігонах є сміттєспалювання, яке виникло як засіб знешкодження ТПВ і згодом перетворилося на енергетичну індустрію, оскільки за тепловому еквівалентом 1 тонна ТПВ = ½ тонни вугілля.

Спалювання сміття:

Спалювання ТПВ дозволяє значно знизити їхню обсяг і вагу; перетворити речовини (у тому числі  й небезпечні) в інертні тверді; зруйнувати речовини, які б призводили до утворення біогазу при безпосередньому похованні на полігонах. Можлива утилізація енергії за рахунок спалювання органічних компонентів відходів.

До недоліків сміттєспалювання зазвичай відносять:

• високі витрати порівняно до інших видів переробки ($280—750 на одну тонну відходів на рік);
• проблеми експлуатації внаслідок змінного складу відходів і використання шлаків і золи;
• не всі види відходів можна спалювати;
• можливість розсіювання в навколишнє середовище речовин, що утворюються в процесі спалювання.

Як альтернатива спалюванню за температур 700–800 °С за кордоном сьогодні інтенсивно ведуться науково-технічні розробки зі створення процесів і  агрегатів високотемпературної  переробки (1350–1600 °С), як-от піроліз.

Останні розробки:

Науковці з Нідерландів  представили останні розробки в  галузі оброблення відходів — поліпшену  технологію, яка без попереднього сортування, в рамках однієї системи, розділяє й очищає всі відходи, які  туди надходять, до первісної сировини. Система повністю переробляє всі  види відходів (медичні, побутові, технічні) в закритому циклі, без залишку. Сировина повністю очищається від домішок (шкідливих речовин, барвників тощо), пакується та може бути використана  вдруге. При цьому система екологічно нейтральна.

У Німеччині споруджено та протестовано TÜV(англ.)укр. (німецькою  Службою технічного контролю та нагляду) завод, який успішно працює за даною  технологією 10 років у тестовому  режимі. На сьогодні уряд Нідерландів  розглядає питання про будівництво  на території своєї країни.

  2.2  Рециклінг відходів

Рециклінг - єдиний цивілізований шлях поводження з  твердими побутовими відходами. 

           Згідно загальних положень Закону  України «Про основні засади (стратегію)  державної екологічної політики  України на період до 2020 року»  низка тривалість життя українців  (у середньому близько 66 років)  значною мірою зумовлена забрудненням  навколишнього природного середовища. Однією з гострих природоохоронних  проблем в Україні є поводження  з  твердими побутовими відходами.  Сьогодні показники  утворення  відходів у середньому становлять 220-250 кілограмів на рік на одну  особу, а у великих містах  сягають, навіть, 330-380  кілограмів  на рік. В цілому, загальна маса  цих  відходів сягає 13 млн.  тон на рік і ця цифра  росте по експоненті. Більше того, серед твердих   побутових відходів  збільшується частка відходів, яка  не піддається швидкому розкладу  та потребує значних площ для  зберігання. Разом з тим, постійно  збільшується кількість перевантажених  сміттєзвалищ, а деякі із цих  сміттєзвалищ, на жаль, не відповідають  нормам екологічної безпеки. На  сьогодні кількість полігонів  та сміттєзвалищ в Україні  становить близько 4,5 тисяч, проте,  існує інша проблеми - несанкціоновані  сміттєзвалища, кількість яких  перебільшує 35 тисяч. Серед європейських  країн Україна посідає перше  місце за рівнем шкідливого  впливу полігонів на довкілля.

         Разом з цим, Україна - не  єдина європейська  держава,  перед якою постають проблеми  у сфері поводження з твердими  побутовими відходами. Більшість  розвинених європейських держав  намагається захистити навколишнє  середовище та досить ефективно  впроваджує сучасні технології  переробки та утилізації ТПВ  задля забезпечення екологічного  благополуччя, охорони довкілля  та ресурсозбереження, а деякі  з них, навіть, планують найближчим  часом повністю припинити захоронення  твердих побутових відходів на  полігонах. Таким чином, європейська  та світова практика у сфері  поводження з твердими побутовими  відходами ставить на мету  запобігання і зменшення виробництва відходів та їх шкідливого впливу, що, в свою чергу, досягається шляхом вторинного використання відходів за допомогою переробки, повторного використання відходів, розробки належних технологій кінцевої утилізації небезпечних речовин, використання відходів як джерела енергії. У цій практиці європейські держави керуються цілою низкою директив та регламентів ЄС. Базовим законом ЄС у сфері управління відходами є «Рамкова директива ЄС про відходи», яка поширюється на всі потоки відходів та встановлює, так звану, ієрархію відходів, правила планування управління відходами, їх кваліфіковане збирання і перероблення, а також вимагає дотримання обов'язкових дозвільних процедур для переробників.

        Світовий досвід пропонує три  основі шляхи у сфері поводження  з твердими побутовими відходами,  а саме:

полігонне поховання  (з метою запобігання шкідливого впливу на довкілля);

знищення твердих  побутових відходів шляхом їх спалювання;

очищення твердих  побутових відходів від шкідливих  компонентів та їх утилізація з метою  добування ресурсоцінних компонентів.

          Слід зазначити негативні наслідки  використання полігонного поховання  та спалювання відходів. Складування  твердих побутових відходів на  сміттєзвалищах є недосконалим  та екологічно небезпечним способом  поводження з ними, адже токсичний  фільтрат (стічні води звалищ) забруднює  ґрунти, поверхневі та ґрунтові  води місць, які розташовані  поряд із звалищами, а самоспалення  та гниття відходів призводить  до забруднення повітря. Спалювання  відходів вкрай небезпечне для  навколишнього середовища та  має вкрай негативний вплив  на здоров’я людей, бо спалювання  сміття призводить до утворення  токсичних речовин та сполук, які осідають в атмосфері. Крім  того, цей спосіб є найбільш  відсталішим та витратним способом  поводження з відходами. Саме  тому сьогодні багато країн  спрямовують своє законодавство  на часткову заборону спалювання  відходів, а деякі з них повністю  забороняють їх спалювання. Отже, єдиним цивілізованим та безпечним шляхом поводження з твердими побутовими відходами є рециклінг (треба додати, що майже всі компоненти твердих побутових відходів можуть бути повторно використані) і мінімізація утворення сміття, що пов’язане  поширенням екологічної свідомості населення України.

РОЗДІЛ ІІІ

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ  ПРОБЛЕМИ З відходами та їх вторинна переробка

3.1 Проблеми звалищ в Україні

Разом з тім, Постійно збільшується кількість перевантажених сміттєзвалищ, а деякі Із цих сміттєзвалищ, на жаль, чи не відповідають нормам екологічної безпеки. На сьогодні кількість полігонів та сміттєзвалищ в Україні ставити близько 4,5 тисяч, проте, існує Інша проблема - несанкціоновані сміттєзвалища, кількість яких перебільшує 35 тисяч. Серед європейських країн Україна посідає перше місце за рівнем шкідливого впливу полігонів на довкілля.

У кожному людському домі утворюється величезна кількість  непотрібних матеріалів та виробів, починаючи від старих газет і  журналів, порожніх консервних банок, пляшок, харчових відходів, обгорток і упаковок, закінчуючи битим посудом, зношеним одягом і зламаною побутової або офісної технікою. Кожен день ми змушені стикатися з відходами: вдома, на вулиці, біля торгових точок. Всюди нас оточують папірці, обгортки з пластика, скло, целофан і т.д..