Вибір і обґрунтування вихідних даних для проектування

 

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Вибір і обґрунтування вихідних даних для проектування
2. Технологічний розрахунок СТО
1. Обґрунтування потужності і типу СТО
2. Розрахунок виробничої програми СТО
3. Розрахунок обсягу робіт
4. Розрахунок річного обсягу робіт із самообслуговування підприємства
5. Розрахунок числа робочих постів і автомобіле-місць очікування
6. Розрахунок числа виробничих робітників
3. Спеціальна частина
1. Призначення зони поточного ремонту
2. Технологічний процес
3. Характеристика зони ПР
4. Охорона праці і навколишнього середовища

Висновок

Література

Додаток А

Додаток Б

 

ВСТУП

 

Складність конструкції сучасної автомобільної техніки та перспективи розвитку технологій автомобілебудування дозволяє зробити висновок, що проведення якісного технічного обслуговування (ТО) і ремонту можливо тільки із застосуванням досить складного діагностичного та виробничого обладнання. Проведення ремонтних робіт, обслуговування та капітального (КР) ремонтів сучасних транспортних засобів можливе тільки на спеціалізованих підприємствах з обслуговування автомобілів (автосервісу), із залученням кваліфікованого персоналу та сучасного обладнання. Створення та розвиток мереж автосервісу вимагає підготовки кваліфікованих фахівців з ремонту та обслуговування систем і вузлів автомобіля.

Попит на сервіс техніки постійно збільшується з наступних причин:

• парк автомашин буде рости ще багато років, так як розвивається економіка вимагає все більше техніки;
• сотні тисяч нових підприємств, які купують техніку, що не обзаводяться ремонтною базою, розраховуючи на сервіс виробників;
• середні старі підприємства, намагаючись знижувати собівартість, позбавляються від ремонтних цехів, воліючи обслуговувати машини в сервісних фірмах;
• крупние підприємства, зберігаючи ремонтні потужності, не хочуть мати запасів деталей, воліючи термінові поставки;
• споживачі новітніх моделей не можуть ремонтувати їх самі, не бажаючи витрат на спеціальне обладнання і навчання ремонтників;
• приватні власники автомобілів та сільгосптехніки, для яких ринок посилив умови заробітків, а й надав можливості для їх збільшення, не хочуть витрачати час на ремонт машин.

Управління виробничою діяльністю станцій техобслуговування, поліпшення умов праці, підвищення ефективності трудозатрат і використання основних виробничих фондів при раціональних витратах ресурсів також є однією з актуальних завдань технічної експлуатації автотранспортних засобів.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження є підвищення ефективності діяльності СТО шляхом розробки зони ПР.

Для досягнення поставленої мети визначені завдання дослідження:

1. Технологічний  розрахунок СТОА.

2. Підбір  та обґрунтування обладнання  для забезпечення робіт у зоні  ТО і ПР;

Об'єкт роботи: міська СТО

Предмет роботи: розробка зони ПР

 

1. Вибір і обґрунтування вихідних даних для проектування

 

Задоволення потреб із технічного обслуговування (ТО) та поточного ремонту (ПР) автотранспортних засобів (АТЗ) виконуються розгалуженою мережею станцій технічного обслуговування (СТО), а також автомайстерень, мотелів, мийних пунктів, автокооперативів, гаражів-стоянок і таке інше.

Технічне обслуговування й ремонт АТЗ призначене для підтримки їх працездатності, відповідності вимогам безпеки руху, екологічної безпеки і належного зовнішнього виду. Підприємства, які виконують ТО і ремонт АТЗ, повинні бути підготовлені до якісного виконання послуг, відповідати вимогам і параметрам нормативної документації і мати для цього необхідну виробничо-технічну базу, технологічне устаткування, приладдя та інструмент, а також фахівців, кваліфікація яких відповідає складності виконуваних робіт.

Сучасна система автосервісу автомобілів індивідуального та комерційного використання включає підприємства по виконанню як комплексного обслуговування (тобто усіх видів ТО і ремонту), так і спеціалізованих за окремими видами робіт (їх називають майстерні кузовних, малярних, шиноремонтних чи інших робіт). Розміри цих підприємств коливаються від 1 до 25 і більше робочих постів.

Крім виконання робіт з обслуговування автомобілів ці підприємства можуть займатися продажем запасних частин, експлуатаційних матеріалів, а деякі і продажем автомобілів.

Вибір типу підприємства та переліку робіт, що виконуються на ньому, є відповідальним етапом проектування і виконується або самим замовником, або проектною організацією за дорученням замовника. В навчальному проекті вихідні дані узгоджуються з керівником проекту і затверджуються в завданні на проектування.

Вибір вихідних даних має винятково важливе значення для рентабельної роботи спроектованої станції. Складність обгрунтування вихідних даних полягає у тому, що заявки на виконання робіт носять випадковий характер. Тому вибору й обґрунтуванню вихідних даних передують маркетингові дослідження попиту на послуги, фінансових можливостей клієнтів, наявності конкуруючих підприємств і їхнього завантаження замовленнями та інше.

Навчальний проект ґрунтується на статистичних даних, опублікованих у пресі, підручниках, методичних посібниках.

Перед початком проектування, насамперед, необхідно визначитися з місцем розташування СТО і для обслуговування яких автомобілів, і якої їх кількості призначена СТО.

Для конкретних умов необхідно визначитися з інтенсивністю експлуатації автомобілів (середнім річним пробігом, кількістю заїздів на СТО), коефіцієнтом попиту на виконання окремих видів робіт, очікуваного росту (зниження) парку обслуговуваних автомобілів, режимом роботи СТО й окремих дільниць.

За сумарним річним пробігом усіх автомобілів, що обслуговуються на СТО або інтенсивності руху автомобілів по прилеглій дорозі треба визначитися з типорозміром СТО, що проектується, і вибрати нормативну питому трудомісткість ТО і ПР.

 

2. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК  СТО

 

2.1 Обґрунтування потужності і  типу СТО

 

Для характеристики потужності (розміру) СТО встановлений основний показник - кількість робочих постів, які одночасно обслуговують автомобілі.

Потужність і розміри станції повинні, з однієї сторони, забезпечити завантаження устаткування (постів) і виробничого персоналу, а з іншої - виключити надмірно великі втрати часу у чеканні обслуговування й ремонту автомобілів. СТО можуть бути призначені для обслуговування як легкових, так і вантажних автомобілів та автобусів (дорожні СТО).

Одним із головних чинників, що визначають потужність і тип міських станцій (майстерень), є кількість і склад автомобілів за моделями, які знаходяться в зоні обслуговування станції, що проектується.

Кількість автомобілів, що належать населенню міста (населеного пункту), у зоні діяльності СТО, з урахуванням перспективи розвитку парку може бути визначена на основі звітних (статистичних) даних МРЕВ ДА1 міста й очікуваного їх збільшення за 5 - 10 років, або, виходячи із середньої насиченості населення автомобілями в даному регіоні або країни в цілому (на 1000 жителів), тобто:

N= M n/1000,      (2.1)

 

де N - число автомобілів у зоні діяльності СТО, од.;

М - чисельність населення даного міста, люд.;

n- число автомобілів на 1000 мешканців, од.

 

 

З огляду на те, що деяка частина власників проводить ТО і ПР власними силами, а також можливість збільшення парку автомобілів, що обслуговуються за рахунок прилеглих населених пунктів, транзиту й перспективи росту кількості автомобілів у майбутньому, розрахункова кількість автомобілів, що обслуговуються на станції у рік дорівнює:

 

(2.2)

 

де АСТО - число автомобілів, що можуть обслуговуватись на СТО, од.;

- коефіцієнт попиту послуг СТО;

К2 - коефіцієнт "транзиту", К2 = 1,0 - 1,2;

К3 - коефіцієнт перспективи проектування.

 

 

 

Коефіцієнт попиту послуг СТО залежить від багатьох умов: вартості послуг, фінансових можливостей власників, конкурентонасиченості району обслуговування та інше. При достатньому рівні фінансових співвідношень замовник - виконавець і відсутності підприємств автосервісу у районі дії СТО, можна прийняти = 0,5 - 0,75. Якщо в районі дії СТО (межах міста) є ще одна чи дві СТО, то = 0,35 - 0,4, чи = 0,23 - 0,25 відповідно.

Коефіцієнт перспективи проектування визначається за формулою:

 

(2.3)

 

де Q – частка щорічного приросту кількості автомобілів, щообслуговуються або зменшення за рахунок станцій, що будуються; приймають у межах 0,02 - 0,1;

p - перспектива проектування; приймають від 5 до 10 років.

 

 

 

Для вибору типу станції обслуговування (універсальної або спеціалізованої за окремими моделями чи видами робіт) із загальної кількості обслуговуваних автомобілів визначають їхню кількість за моделями, їх загальний річний пробіг і орієнтовно визначають число робочих постів для ТО і ПР автомобілів кожної моделі

Кількість автомобілів визначеної марки, що обслуговуються на станції у рік дорівнює:

(2.4)

 

де - кількість автомобілів і-тої марки, од.;

- відсоток автомобілів і-тої марки в загальному обсязі.

 

(2.5)

 

 

 

Загальний річний пробіг усіх автомобілів, що обслуговуються на СТО:

 

      (2.6)

 

де - середній річний пробіг усіх автомобілів і-тої марки, км;

- середній річний пробіг одного автомобіля і-тої марки, км.

 

 

LВАЗ= 9000∙(20305∙27,3/100)=49∙106 км.

LДЭУ=10000∙ (20305∙19,2/100)=38∙106км.

LДругие=10500∙ (20305∙9,6/100)=20∙106км.

Lср=9000+10000+10500/3=9833км.

 

У великих і середніх містах, із чисельністю мешканців більше як 100 тис. люд., при наявності досить значного числа автомобілів, стає доцільною спеціалізація станцій обслуговування (як за моделями автомобілів, так і за окремими видами робіт).

При організації дрібних автосервісних майстерень, їх універсальність або спеціалізація визначається з урахуванням їх конкурентоспроможності, наявності комерційних зв’язків із постачальниками запасних частин, кваліфікації виробничого персоналу.

При проектуванні фірмової СТО необхідно провести маркетингові дослідження й обгрунтувати необхідність будівництва бізнес - планом.

Потужність дорожніх СТО залежить від частоти сходу автомобілів із дороги, інтенсивності руху по дорозі й відстані до найближчої СТО.

Загальна кількість заїздів усіх автомобілів (вантажних, легкових і автобусів) у добу на дорожню СТО:

 

(2.7)

 

де - кількість заїздів автомобілів у добу на СТО;

- інтенсивність руху на автомобільній дорозі, авт./добу, інтенсивність руху транспорту визначається за результатами хронометричних спостережень або за категорією дороги.

Р - відсоток автомобілів, що заїжджають на СТО для виконання ТО і ремонту (для легкових автомобілів Р = до 4 %, для вантажних і автобусів Р = до 0,4 %) та прибирально - мийних робіт (для легкових автомобілів Р = до 5%, для вантажних і автобусів Р = до 0,6 % )

 

2.2 Розрахунок виробничої програми СТО

 

Для міських комплексних СТО виробнича програма характеризується кількістю автомобілів, що комплексно обслуговуються на рік, тобто автомобілів, яким на станції виконується весь комплекс робіт для підтримки їх у технічно справному стані протягом року.

Для ремонтних майстерень із конкретних видів робіт виробнича програма може бути визначена виходячи з приблизного розподілу трудомісткості за видами робіт для міських СТО

Для фірмових СТО виробнича програма визначається сервісними документами, гарантійними нормами, та обсягом робіт післягарантійного обслуговування.

Для дорожніх СТО виробнича програма визначається режимом її роботи у рік.

Виробнича програма є основним показником для розрахунку річних обсягів робіт, на основі яких визначаються чисельність робітників, площі виробничих, складських, адміністративно - побутових і інших приміщень. Вихідними даними для розрахунку виробничої програми можуть бути:

- кількість автомобілів, що обслуговуються СТО в рік і норма питомої трудомісткості ТО і ПР для даного типорозміру СТО і визначеного класу автомобілів;

-середньорічний пробіг автомобілів, що обслуговуються на СТО;

-середнє число заїздів автомобілів на станцію у рік;

- середня трудомісткість робіт з одного заїзду;

- режим роботи станції;

-доля (відсоток) робіт, що виконуються на спеціалізованій СТО (майстерні);

-кількість автомобілів , що продається за рік.

Середньорічний пробіг автомобілів індивідуального користування в Україні складає 8-10 тис. км.

Число заїздів одного автомобіля на СТО на рік складає:

 

(2.8)

 

де - річна кількість заїздів для виконання планових ТО;

- річна кількість заїздів для виконання ПР (приблизно 1-2 на рік).

 

 

 

Річна кількість заїздів для виконання планових ТО

 

(2.9)

 

де - періодичність виконання робіт ТО згідно сервісної книжки,км.

 

 

 

Режим роботи СТО визначається кількістю днів роботи підприємства у році Дрр., тривалістю робочого дня Тд, яка визначається кількістю змін С і тривалістю зміни :

.      (2.10)

 

Для міських СТО: =253 - 305 дн., С = 1 - 2; = 6,7 або 8 год.

Для дорожніх СТО: =357 - 365 дн, С = 2 - 3; = 6,7 або 8 год.

При цьому треба враховувати, що тривалість робочого часу робітника в неділю повинна складати 40 годин, а річний фонд робочого часу 2070 годин.

При необхідності річна виробнича програма, за кількістю заїздів, для міської СТО визначається за формулою:

 

(2.11)

 

Виробнича програма для дорожньої СТО визначається за формулою:

 

.     (2.12)

 

2.3 Розрахунок обсягу робіт

 

Річний обсяг робіт міських СТО включає ТО, ПР, прибирально-мийні роботи, роботи по протикорозійній обробці, передпродажну підготовку автомобілів (при наявності магазину).

При проектуванні універсальної СТО, призначеної для обслуговування автомобілів декількох марок, річний обсяг робіт із ТО і ПР визначається сумою річних обсягів робіт з автомобілями окремих марок.

Річний обсяг робіт із ТО і ПР (у люд-год):

 

(2.13)

 

де Т0 - загальний річний обсяг робіт із ТО і ПР автомобілів усіх марок, що обслуговуються на СТО, люд-год;

Тоі - річний обсяг робіт із ТО і ПР автомобілів і-тої марки, що обслуговуються на СТО, люд-год;

- очікуване число автомобілів і-тої марки, що обслуговуються на СТО за рік;

- середньорічний пробіг автомобіля і-тої марки, км;

- нормативна питома трудомісткість робіт ТО і ПР автомобілів і-тої марки, люд-год /1000 км;

- коефіцієнт коректування нормативу питомої трудомісткості ТО і ПР у залежності від розміру СТО.

При відомій кількості заїздів на СТО за видами робіт (дорожні, фірмові СТО) використовуються разові трудомісткості, що коректуванню не підлягають.

При цьому річний обсяг робіт буде дорівнювати:

 

(2.14)

 

де - річна виробнича програма;

- середня трудомісткість робіт, (разова трудомісткість), люд-год.

 

люд-год.

 

Річний обсяг прибирально - мийних робіт визначається, виходячи з кількості заїздів на станцію автомобілів у рік для прибирально - мийних робіт і середньої трудомісткості цих робіт:

 

(2.15)

 

де - річний обсяг прибирально - мийних робіт, люд-год;

- число заїздів одного автомобіля на СТО на рік для виконання прибирально-мийних робіт;

- середня трудомісткість прибирально-мийних робіт, люд-год.

 

люд-год.

 

Якщо на міській СТО прибирально - мийні роботи виконуються не тільки перед ТО і ПР, а і як самостійний вид послуг, то загальна кількість заїздів на прибирально-мийні роботи може прийматись з розрахунку одного заїзду на 1000 км (тобто = 5 - 10) або розраховуватись:

 

(2.16)

 

де - річна кількість заїздів для виконання туалетних прибирально- мийних робіт, як самостійного виду послуг (приблизно 1 заїзд на 1000 км).

 

люд-год.

 

Річна кількість заїздів для виконання туалетних прибирально-мийних робіт

(2.17)

люд-год.

 

Середня трудомісткість становить 0,15 - 0,2 люд-год (в залежності від виду устаткування для прибирально-мийних робіт і класу обслуговуваних автомобілів) при механізованій мийці і 0,5 люд-год при ручній шланговій мийці. Вибір устаткування залежить від потрібної продуктивності мийної установки:

(2.18)

 

де - продуктивність мийної установки, авт./ год.;

- число автомобілів, що можуть обслуговуватись на СТО;

- число заїздів одного автомобіля на СТО на рік для виконання

прибирально-мийних робіт;

Дрр - кількість днів роботи підприємства у році;

С - кількість змін;

- тривалість зміни;

 

авт./ год.

 

При малій добовій програмі, застосування автоматичної мийної установки економічно невиправдано (продуктивність 60...90 авт./ год.). Тоді приймають пост із ручним способом проведення робіт. При цьому трудомісткість робіт зростає і її необхідно коректувати.

Річний обсяг робіт передпродажної підготовки визначається кількістю проданих автомобілів на рік і трудомісткістю їхнього обслуговування , яка в середньому становить 3,5 люд-год:

 

(2.19)

 

Приблизний розподіл загального річного обсягу робіт із ТО і ПР дорожньої СТО за видами й місцем виконання

 

Загальна трудомісткість робіт, виконуваних на СТО

 

(2.20)

 

 

Таблиця 2.1 - Розподіл трудомісткості ТО і ПР

РОБОТИ	Розподіл за видами робіт		Розподіл за місцем виконання
			на постах		на дільницях
	%	люд-год	%	люд-год	%	люд-год
1 Діагностичні	4	2192,92	100	2192,92	-	-
2 ТО в повному обсязі	15	8223,45	100	8223,45	-	-
3 Мастильні	3	1644,69	100	1644,69	-	-
4 Регулювання кутів установки коліс	4	2192,92	100	2192,92	-	-
5 Ремонт і регулювання гальм	3	1644,69	100	1644,69	-	-
6 Електротехнічні	4	2192,92	80	1754,33	20	438,58
7 Обслуговування системи живлення	4	2192,92	70	1535,04	30	657,87
8 Акумуляторні	2	1096,46	10	109,64	90	986,81
9 Шиномонтажні	2	1096,46	30	328,93	70	767,52
10 Ремонт вузлів і агрегатів	8	4385,84	50	2192,92	50	2192,92
11 Кузовні та арматурні	25	13705,75	75	10279,31	25	3426,43
12 Малярні та протикорозійні	16	8771,68	100	8771,68	-	-
1	2	3	4	5	6	7

 

Продовження таблиці 2.1.

 

1	2	3	4	5	6		7
13 Оббивальні	3	1644,69	50	822	50		822,34
14 Слюсарно-механічні	7	3837,61	-	-	100		3837,61
Усього	100	54823	76	41665,48	24		13157,52
Прибирально-мийні роботи	100	47920	100	47920	-		-
Передпродажна підготовка	-	-	-	-	-	-
Загалом		102743		89585,5		13157,52

 

 

2.4 Розрахунок річного обсягу робіт із самообслуговування підприємства

 

Крім робіт із ТО і ПР на станції обслуговування автомобілів виконуються допоміжні роботи, обсяг яких складає 20 - 30% від загального обсягу робіт із ТО і ПР РС.

 

(2.21)

 

де - річний обсяг допоміжних робіт, люд-год.

 

люд-год.

 

До складу допоміжних робіт входять роботи по прибиранню приміщень і території (15 - 20%), приймання, збереження й видача матеріальних цінностей (10 - 20%), транспортні і перегін автомобілів (10 - 20%), а також роботи по самообслуговуванню підприємства (обслуговуванняй ремонт технологічного обладнання, устаткування та інструменту, виготовлення нестандартного технологічного оснащення, утримання й ремонт інженерних комунікацій, будівель і споруд, обслуговування й ремонт компресорного, вентиляційного та подібного обладнання), які можуть виконуватись в самостійномупідрозділі - у відділі головного механіка (ВГМ) або у відповідних виробничих дільницях.

 

Таблиця 2.2 - Розподіл допоміжних робіт за видами

 

Види робіт	Обсяг робіт
	%	люд-год
1. Обслуговування та ремонт технологічного обладнання, устаткування та інструменту, виготовлення нестандартного технологічного оснащення	25	1789,15
2. Утримання й ремонт інженерних комунікацій, будівель і споруд	20	1431,32
3. Транспортні роботи	8	572,528
4. Приймання, збереження і видача матеріальних цінностей	12	858,792
5. Перегін автомобілів	10	715,66
6. Прибирання приміщень	7	500,962
7. Прибирання території	8	572,528
8. Обслуговування й ремонт компресорного та вентиляційного обладнання	10	715,66
Усього	100	7156,6

 

Обсяг робіт по самообслуговуванню підприємства Тсам складає приблизно 55% від обсягу допоміжних робіт.

 

2.5 Розрахунок числа робочих постів і автомобіле-місць очікування

 

Розрахунком визначається число робочих постів, допоміжних постів і автомобіле-місць очікування й зберігання.

Число робочих постів:

 

(2.22)

 

де - річний обсяг постових робіт, люд-год;

- коефіцієнт, що враховує нерівномірність надходження автомобілів на СТО в різні часи року й дні тижня, = 1,1... 1,3;

- річний фонд робочого часу поста, год.;

- середня кількість робітників на посту, = 1,0 - 2,0 люд.

 

постів

 

Коефіцієнт нерівномірності надходження автомобілів для СТО з кількістю робочих постів

 

 

 

 

 

Річний фонд робочого часу поста

 

(2.23)

 

де - число днів роботи СТО в році;

- тривалість зміни, год.;

С - число змін;

- коефіцієнт використання робочого часу поста.

 год.

 год.   (2.24)

 

Для кузовних і арматурних робіт, при середній кількості робітників на посту 1 люд:

(2.25)

 

 

Для малярних робіт, включаючиантикорозійну обробку, кількість постів дорівнює: