Виникновение хозяйственных обществ

ЗМІСТ

ВСТУП .....................................................................................................................3 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ.................................................................6

            1.1. Поняття господарського товариства...................................................6

            1.2. Види господарських товариств,їх  характеристика та правовий статус......................................................................................................................11

РОЗДІЛ 2. ГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ..........................................................................................13

             2.1. Порядок створення та державної реєстрації господарських товариств................................................................................................................13

     2.2. Правовий  режим майна господарських товариств.........................14

             2.3. Правове становище засновників господарських товариств..........17

РОЗДІЛ 3. РЕОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКИХ  ТОВАРИСТВ...................21

            3.1. Реорганізація господарських товариств шляхом злиття, приєднання, розподілу, виділення, приєднання.................................................21 
            3.2. Етапи проведення реорганізації господарських товариств............26

ВИСНОВКИ...........................................................................................................29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………....31

ВСТУП

 
         Актуальність теми. Інтергація України до світової економічної системи стимулює розвиток міжнародних господарських зв'язків, зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва. Змінилися принципи, на яких будуються відносини держави з суб'єктами господарської діяльності, запроваджується ефективне державне регулювання підприємництва у формі єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва тощо.

Всі ці чинники зумовлюють необхідність не тільки відповідного правового регулювання, а й вивчення правових засад господарської діяльності, а також правового статусу її учасників. Перехід економіки України до розвинених ринкових відносин багато в чому залежить від правового забезпечення ринкових реформ, від створення належних умов функціонування таких суб'єктів господарської діяльності як господарські товариства, від суворого додержання останніми вимог чинного законодавства.

В Україні господарське товариство, зокрема акціонерне товариство та товариство з обмеженою відповідальністю, є достатньо поширеною організаційно-правовою формою суб'єкта господарювання. Адже створення саме господарського товариства дозволяє об'єднати майно та зусилля декількох (а в акціонерному товаристві – необмежену кількість) осіб для здійснення господарської діяльності.

Поняття і види господарських  товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначаються Цивільним та Господарським кодексами України та Законами України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства» які містять, у порівнянні з іншими організаційно-правовими формами юридичних осіб, значну кількість норм, що упорядковують діяльність господарських товариств.

Саме така, на перший погляд, «достатня» правова регламентація нерідко зумовлює те, що засновники господарського товариства зазначають в установчих документах товариства лише передбачені законодавством положення, використовуючи при цьому типові документи, та не враховують існуючі недоліки законодавства, які зумовлені, в першу чергу, тим, що Закон України «Про господарські товариства» прийнятий у 1991 році, не зазнав істотних змін з часу його прийняття, не відповідає вимогам часу і його застосування виявило чимало прогалин та колізій законодавства.

Такі занадто прості та лаконічні положення установчих документів породжують найрізноманітніші проблеми у процесі діяльності господарських товариств – від неможливості прийняття рішень органами управління до конфліктів між учасниками товариства, що пояснює актуальність обраної теми курсової роботи.

За умов ринкової економіки  в Україні набули пріоритетності питання правового регулювання правового статусу господарських товариств, жоден з яких не може існувати без відокремленого майна, для якого, у свою чергу, встановлений відповідний майновий режим. Таким чином, дослідження правового статусу, організаційної форми та правового режиму майна господарських товариств є важливим науковим та практичним завданням.

Об'єкт дослідження – суспільні відносини пов'язані із створенням, діяльністю господарських товариств, як суб'єктів господарської діяльності.

Предмет дослідження – організаційно-правові форми господарських товариств, правові норми, що регулюють загальні засади їх створення, діяльності.

Мета дослідження – проаналізувати та охарактеризувати правові форми організації господарських товариств для ефективного соціально-економічного розвитку держави.

Завдання дослідження:

1. Визначити поняття господарського товариства та його основних ознак.
2. Дослідити основні види господарських товариств, що діють в Україні.
3. Окреслити загальний порядок створення, державної реєстрації господарських товариств.
4. Охарактеризувати особливості правового товариства з одним учасником.
5. Проаналізувати та оцінити сучасний стан законодавства про господарські товариства у зв'язку із внесеними змінами, виявлення негативних тенденцій у розвитку цього законодавства з метою надання відповідних рекомендацій до їх подолання.

Теоретичною основою  дослідження стали наукові праці  таких вчених як В. Васильченко, О. Вінник, В. Гончарова, Н. Грудницької, С. Долинскої, Л. А. Жук, Т. Кашаніна, О. Кібенко, В. Кравчука, Н. Кузнецова, В. Ливинець, В. К. Мамутова, А. Пилипенко, В. Самойленко, В. С. Щербини та інш.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

1.1. Поняття господарського товариства

 Одним з найпоширеніших видів суб’єктів господарювання є господарські товариства . Їх правовий статус визначається положеннями Глави 8 ЦК “ Господарські товариства “ , главою 9 ГК, та Законом України від 19 вересня 1991 року “ Про господарські товариства “.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГК господарськими товариствами є підприємства або інші суб’єкти господарювання , створені юридичними особами та / або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку .

До господарських товариств  належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність , яка не заборонена законом .

Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації. Відповідно до ч. 1, ст. 4 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ”, державною реєстрацією юридичних та фізичних осіб - підприємців є засвідчення факту створення або припинення юридичної особи , засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою , а також вчинення інших реєстраційних дій , шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру [9].

В Україні облік юридичних осіб здійснюється в декількох реєстрах : Єдиному державному реєстрі , що створюється і ведеться спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації і Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, який ведеться Державним комітетом статистики України .

Зареєструвавши організацію , держава засвідчує , що вона визнала  цю організацію , а тому всі учасники цивільних відносин теж повинні  визнати цю організацію . Факт державної  реєстрації фіксується у спеціальних  документах , що видаються реєстраційними органами ( сертифікат , свідоцтво ). Інформація про зареєстровану організацію включається до спеціального реєстру . Частина інформаційних ресурсів такого реєстру доступна для зацікавлених осіб [14].

Господарське товариство може відкривати рахунки в банках , а також укладати договори та інші угоди лише після державної реєстрації . Угоди укладені засновниками товариства до дня його реєстрації , визнаються такими , що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством у порядку , визначеному законом та установчими документами .

Угоди , укладені засновниками до дня реєстрації товариства і в  подальшому не схвалені товариством , тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди .

При державній реєстрації у найменуванні господарських товариств обов'язково має бути зазначений вид товариства: «повне товариство», «акціонерне товариство» тощо, для повних та командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, а також інші необхідні відомості. Найменування товариства міститься в установчих документах товариства і не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій. Місцезнаходження (розташування) товариства повинно бути на Україні.

Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих  немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді від свого  імені. Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Законом передбачена  можливість створення господарського товариства однією особою . Це положення  не поширюється на повні та командитні товариства . Учасниками господарського товариства можуть бути фізичні або юридичні особи , як резиденти, так і іноземні суб’єкти права .

Законодавство України  встановлює обмеження щодо участі певних суб’єктів у господарських товариствах . Стаття 80 ГК передбачає , що учасниками повного товариства , повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи , зареєстровані як суб’єкти підприємництва . Також відповідно до ст. 14 Закону України “ Про банки та банківську діяльність “ власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан . Цей же закон встановлює обмеження стосовно учасників товариства, зокрема ст. 14 вказує , що учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь,об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації [6]. Згідно з ЦК України учасники господарського товариства мають права та обов’язки у порядку , встановленому установчими документами товариства .

Права учасників :

- брати участь в управлінні товариством у порядку , визначеному в установчому документі ;

- брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину ( дивіденди ) ;

- вийти з товариства ;

- здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві ;

- одержувати інформацію про діяльність товариства .

Залежно від змісту ці права поділяються на майнові ( право  брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину ) та особисті немайнові права ( право  брати участь в управлінні товариством . Право на управління товариством реалізується як шляхом безпосередньої участі в роботі товариства ( членство в правлінні, наглядовій раді ), так і через представників , які обираються в органи управління товариством .

Учасник товариства має  право одержувати інформацію про діяльність товариства . Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища , що мали або мають місце у суспільстві , державі . Інформація про діяльність товариства міститься у фінансовій звітності , балансі . Реалізувати своє право на інформацію учасник може звернувшись безпосередньо до товариства . Порядок одержання інформації встановлюється в установчих документах , процедура її отримання може бути прописаною у спеціальному положенні , яке затверджується загальними зборами товариства .

За нормами ЦК учасники мають право вийти з товариства . Вихід учасника з товариства пов’язаний з обов’язком сплатити певну суму коштів чи передати майно . Це може вплинути на фінансовий стан товариства , тому установчими документами може бути встановлений обов’язок для учасників письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк . Цей строк не може перевищувати одного року .

Обов’язки :

додержуватись установчого  документа товариства ( статуту чи договору ) та виконувати рішення загальних зборів ;

виконувати свої зобов’язання перед товариством , у тому числі  ті , що пов’язані з майновою участю ;

вносити вклади у розмірі ( оплачувати акції ) у розмірі , порядку  та коштами , що передбачені установчими  документами ;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства [20, с. 43]. 

Учасники товариства зобов’язані не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства . Комерційною  таємницею згідно ст. 505 ЦК є інформація , яка є секретною в тому розумінні , що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб , які звичайно мають справу з видом інформації , до якого вона належить , у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності , вжитих особою , яка законно контролює цю інформацію . Комерційна інформація – це інформація , яка є корисною і не є загальновідомою суспільству . Вона має дійсну або комерційну цінність , з якої можна отримати прибуток і щодо якої володілець вживає заходів для її захисту в усіх сферах життя і діяльності . Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного , організаційного , комерційного , виробничого та іншого характеру .

Конфіденційною інформацією  є відомості , які знаходяться  у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов .

В установчих документах товариства може бути передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання учасниками товариства своїх обов’язків [3].

Згідно ст. 57 ГК установчими  документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення  або засновницький договір , а у випадках передбачених законом статут ( положення ) .

Відповідно до ст. 82 ГК установчі документи повинні  містити відомості про вид  товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

Якщо в установчих документах не вказаний строк діяльності господарського товариства , то воно вважається створеним на невизначений строк.

Установчі документи  у передбачених законом випадках погоджуються з Антимонопольним комітетом України [5].

1.2. Види господарських  товариств,їх характеристика та правовий статус

Стаття 80. Види господарських товариств

1. До  господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства  з обмеженою відповідальністю, товариства  з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

2. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

3. Товариством  з обмеженою відповідальністю  є господарське товариство, що  має статутний фонд, поділений  на частки, розмір яких визначається  установчими документами, і несе  відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

4. Товариством  з додатковою відповідальністю  є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

5. Повним  товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно  до укладеного між ними договору  здійснюють підприємницьку діяльність  від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

6. Командитним  товариством є господарське товариство, в якому один або декілька  учасників здійснюють від імені  товариства підприємницьку діяльність  і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

7. Учасниками  повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва [2]. 

РОЗДІЛ 2

ГОСПОДАРСЬКЕ  ТОВАРИСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1. Порядок  створення та державної реєстрації  господарських товариств

Стаття 56 Господарського Кодексу України визначає загальні засади створення суб’єкта господарювання, в тому числі правові підстави,форми створення, необхідність додержання вимог чинного законодавства [2].

Правовою підставою створення господарського товариства є рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також рішення інших органів, організацій і громадян, при цьому можуть застосовуватися різні форми заснування нового чи реорганізації (злиття, виділення, поділу, перетворення) діючого господарського товариства.

Установчими документами  суб’єкта господарювання є рішення  про його утворення або засновницький  договір, а у випадках,передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.

Державна реєстрація господарського товариства:

1. Державна  реєстрація господарського товариства  здійснюється відповідно до закону.

2. Особливості  реєстрації господарських товариств,  які здійснюють банківську і  страхову діяльність, а також професійну діяльність на ринку цінних паперів, визначаються цим Кодексом та відповідними законами.

3. Господарське  товариство набуває статусу юридичної  особи з дня його державної  реєстрації.

4. Зміни, які  сталися в установчих документах  господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

2.2. Правовий  режим майна господарських товариств

Господарське товариство характеризується складною майновою і фінансовою структурою, яка являє собою врегульовані правом відносини вкладників та учасників товариства щодо випуску, обліку, розподілу його майна. Статтею 87 Господарського кодексу України майном товариств визначається: основні фонди, обігові кошти та інші матеріальні активи.

Юридично-технічною формою, що відображає майновий стан товариства, є самостійний баланс.

Закон “Про власність” визначає дві підстави виникнення колективної  власності:

Добровільне об’єднання майна засновників і учасників  господарських товариств.

Перетворення державного майна у колективне на підставі спільного  рішення трудового колективу і уповноваженого державного органу про випуск акцій на всю вартість майна підприємства. Рішення про продаж акцій такого товариства приймає орган приватизації. Засновники визначають в установчих документах види вкладів до статутного фонду та власні майнові права [7]. 

Вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майно чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Майнова і фінансова  структура акціонерного товариства становить собою врегульовані правом відносини щодо об’єднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціонерів щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди товариства та виплати дивідендів на акції. 

Майно товариства юридично відособлене від майна власників товариства, тобто акціонерів. Це майно є власністю саме товариства як юридичної особи.

Об’єкти права власності  акціонерного товариства різні. Товариство визнається власником, по-перше, майна, яке засновники і учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Загальний розмір статутного капіталу, а також номінальна вартість та кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета діяльності, мінімального легального розміру статутного капіталу акціонерних товариств. Засновники визначають в установчих документах і вид вкладів до статутного фонду. Як і в інших товариствах, в статутному капіталі може бути майно в прямому розумінні, цінні папери та грошові кошти в національній та іноземній валюті, а також майнові права.

Оцінку вкладів у  статутний фонд акціонерного товариства, внесених у натуральній формі, затверджують установчі збори товариства. Ці правила безпосередньо стосуються вкладів фізичних і недержавних юридичних осіб-акціонерів.

Фонди акціонерного товариства – це передбачені нормами права  види або частини майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення. Кожен фонд має певний правовий режим [23, c.357]. 

Законом України “Про господарські товариства” встановлено  мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства як суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. Як спільна часткова власність статутний капітал акціонерного товариства поділений на визначену установчими документами кількість акцій рівної номінальної вартості.

Статтею 156 Цивільного кодексу України передбачена можливість збільшення статутного капіталу акціонерного товариства, яке може бути можливе лише за умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій. Збільшується він у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зокрема шляхом випуску нових акцій і реалізації їх за рахунок додаткових грошових, матеріальних або інших внесків акціонерів.

Акціонери користуються переважним правом на придбання акцій  додаткового випуску перед іншими особами. Збільшення статутного капіталу може здійснюватись також завдяки збільшенню номінальної вартості вже випущених акцій, а також шляхом обміну облігацій на акції. Прийняття рішення про збільшення статутного фонду належить до компетенції загальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного капіталу не більше ніж на 1/3 за рішенням правління товариства). У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції [23, c.250]. 

Відповідно до ст. 157 Цивільного кодексу України зменшення статутного капіталу можливе шляхом зменшення  номінальної вартості випущених акцій та викупу акціонерів акцій для їх анулювання. Зменшення статутного капіталу неможливе за наявності заперечень кредиторів. Рішення про зменшення статутного капіталу приймається в такому ж порядку, як і про збільшення.

Рішення товариства про  зміну статутного фонду впливає  на майнові інтереси акціонерів, тому діє правило: товариство зобов’язане відшкодувати власнику акцій збитки у зв’язку зі зміною статутного капіталу. Порядок відшкодування збитків повинні визначати загальні збори з питань зміни статутного капіталу. Спори про відшкодування збитків цієї категорії вирішують суд, господарський суд.

Для покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків позаплановими  видатками товариства, останнє створює  резервний фонд, розмір якого визначається законодавством. Він має бути не менше 25 відсотків статутного капіталу товариства. Формується резервний фонд за рахунок чистого прибутку шляхом щорічного відрахування 5 відсотків прибутку до отримання необхідної суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку. Рішення про використання фонду приймає вищий орган управління товариства. Резервний фонд має цільове призначення, тому ці кошти на інші цілі не використовуються.

2.3. Правове  становище засновників господарських  товариств

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб’єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у ст. 2 ГКУ, а також громадяни, які не є суб’єктами господарювання. В той же час, учасниками повного товариства та повними учасниками командитного товариства можуть бути згідно ч. 7 ст. 80 ГКУ лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва [2].

Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб’єктів господарювання або інших осіб встановлюються ГКУ та іншими законами.

На сьогодні законодавство України  не встановлює обмежень щодо мінімальної  кількості учасників господарського товариства. Навпаки, Цивільний Кодекс передбачив, що господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створено однією особою, яка стає його єдиним учасником. Таким чином, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство можуть бути створені однією особою, як фізичною, так і юридичною.

Обмеження щодо повного  і командитного товариств обумовлені тим, що зазначені товариства створюються  і діють на підставі засновницького договору, який укладається і реалізується кількома особами. Крім того, однією із характерних ознак повного товариства є солідарна відповідальність учасників за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. У зв’язку з чим, законодавець встановив для даного виду товариств ще одне обмеження, яке полягає в тому, що особа має бути учасником лише одного повного товариства. Особливість командитного товариства полягає у наявності у складі його засновників тих, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть необмежену відповідальність за зобов’язаннями товариства, а також тих, що відповідають по боргах товариства тільки в межах внесених ними вкладів.

Прийнятий 17 вересня 2008 року Верховною Радою України Закон  України «Про акціонерні товариства» також передбачає можливість створення акціонерного товариства однією особою [4].