Виршення глобальних економичних проблем

Міністерство освіти і науки  України 

національний АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет міжнародних економічних відносин

Кафедра міжнародних економічних відносин та бізнесу

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

ВИРІШЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 303 групи ФМЕВ 

Курасова М.Г.

 

 

Науковий  керівник

к.е.н., доцент О.А. Федірко 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………….…3

Розділ 1. Методологія дослідження глобальних економічних проблем……………………………………………………………………………….5

1.1. Сутність та типологізація економічних проблем сучасності…...…..….......5

2. Оцінка перспектив і наслідків розвитку глобальних економічних проблем………………………………………………………………….....................12

Розділ 2. Сучасний стан і тенденції розвитку проблем світової економіки…………………………………………………………………………….17

2.1. Стан та особливості ключових глобальних економічних проблем сучасності.…………………………………………………………………………….17

2.2. Країновий аспект глобальних економічних проблем…….………………...………………………………………………………..25

Розділ 3. Шляхи вирішення глобальних економічних проблем ……………………………………………………………………………….….……..34

3.1. Механізми спільного висвітлення  глобальних економічних проблем...……………………………………………………………………………...34

3.2. Оцінка потенціалу подолання глобальних економічних проблем..………………………………………………………………………………38

ВИсновки……………………………………………………………………….44

анотація………………………………………………………………………..46

Список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………47

Додатки…………………………………………………………………………49

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Міжнародне співтовариство серйозно заговорило про глобальні проблеми з середини 60-х років ХХ століття. До їх категорії відразу стали відносити деградацію навколишнього середовища і демографічний вибух, загрозу виснаження в світі природних ресурсів і нестачі джерел енергії та продовольства, зростаючу прірву між багатими і бідними країнами, а також шалене зростання безробіття. Вінчала цей сумний перелік проблем небезпека III Світової війни і термоядерної катастрофи.

Минуло 50 років. Із закінченням  холодної війни відпала чи хоча б  істотно знизилася небезпека всесвітньої атомної війни. Людство значно просунулося в розумінні глобальних проблем, а уряди, міжнародні організації та громадські рухи здобули чималий досвід усунення та попередження ряду небезпечних явищ. Глобалізація світової економіки, революція у сфері телекомунікацій та інформаційних технологій, розвиток регіональної інтеграції створюють сприятливі передумови для більш ефективних дій у сфері відносин «людина - суспільство - природа».

Серед вчених, що досліджували глобальні економічні проблеми можна  виокремити А. Кінга, Б. Шнайдера, Д. Медоуза, И.Т. Фролова, В. В. Загладіна, Л.К. Безчасного, А.С. Гальчинського, А.І. Кредисова, П.М. Леоненка, Д.Г. Лук'яненка, Ю.М. Пахомова, А.М. Поручника, А.П. Рум'янцева, В.С. Савчука, А.С. Сіденка, А.С. Філіпенка, М. Месаровича, Є. Пестеля, Я. Тінбергена, Д. Габора, У. Коломбо, Е. Ласло, О. Тоффлера, Дж. Форестера, Р. Хейлбронера, Г. Кана, Дж. Фелпса, Д. Гвішіалі, М. Максимова, Т. де Шардена, Е. Реклю та ін.

Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є дослідження основних глобальних економічних проблем на основі найновіших даних з офіційних сайтів світових організацій та конференцій, аналіз світової скооперованої роботи, щодо врегулювання цих проблем, розгляд найпопулярніших і найраціональніших шляхів вирішення, сучасних тенденцій розвитку проблемних зрушень в той чи інший бік, а також розробка науково обґрунтованих спроб подолання негативного впливу глобалізації на найслабші країни та галузі в світовій економіці.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні завдання:

• розкрити методологічні засади вивчення глобальних економічних проблем;
• визначити ефективність стратегій пошуку найраціональніших шляхів вирішення;
• дослідити взаємодію світових організацій, конференцій, та країн в контексті спільного впливу на негативні наслідки кризи та інших глобальних проблем.

Об’єктом дослідження  є різноманіття глобальних економічних проблем у сучасному глобальному середовищі.

Предметом дослідження є  міжнародні спільні стратегії вирішення та прогнозування глобальних економічних проблем.

Методи дослідження. Для розв’язання основних завдань курсової роботи використовуються наступні методи наукового дослідження різноманіття глобальних економічних проблем в умовах сучасного глобального світу: аналізу та синтезу (для оцінки тенденцій формування, зміни, та вирішення глобальних економічних проблем в підрозділах 2.1 та 2.2); історизму  (для дослідження теоретичних концепцій вивчення сутності глобальних економічних проблем в підрозділі 1.1 та 1.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ  ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ

 

1. Сутність та типологізація економічних проблем сучасності

Ставлення до глобальних економічних проблем як фахівців, так і всіх жителів нашої планети  доволі неоднозначне, а часом і  діаметрально протилежне. Це пов'язано з різними точками зору на наслідки глобалізаційних процесів, в яких одні вбачають серйозну загрозу світовій економічній системі, а інші бачать засіб подальшого прогресу економіки. Безсумнівно, наслідки глобалізації можуть носити як позитивний, так і негативний характер, проте альтернативи їй немає, у зв'язку з чим часто основна увага дослідників звернена на небезпеки, загрози, які несуть ці процеси.

На виникнення подібних проблем вперше звернули свою увагу західні вчені в 60-х роках ХХ ст. Наприклад, Р. Фолк, О. Тоффлер, Д. Медоуз, Дж. Форестер, Р. Хейлбронер до глобальних проблем відносять досить вузьке коло питань: перенаселення планети, порушення екологічної рівновагі, вичерпання ресурсів. Г. Кан, Дж. Фелпс вважають, що перед людством стоїть близько 20 глобальних проблем, 9 з яких - найголовніші.

Близько до теоретичного обґрунтування глобальних проблем  підійшли вчені колишнього СРСР В. Загладін, Д. Гвішіалі, М. Максимова, І. Фролов та ін. Хоч їхні погляди не завжди збігаються і вони не завершили розробку цілісної концепції, в їхніх обґрунтуваннях подаються визначення причин, що спричинюють глобальні проблеми. Критерії, які дають можливість виділити їх серед багатьох проблем, що стоять перед людством - розкриті в конкретних та специфічних формах їх прояву; визначені внутрішні зв'язки та взаємозалежності між окремих проблемами, а також намічені шляхи їх вирішення. [3, с. 98-99]

 А вже на початку  70-х років XX ст. гострі Глобальні  економічні проблеми активно  вивчали провідні вчені світу  (політологи, соціологи, демографи, економісті, географи, біологи, математики та ін.). Сформувалася нова міждисциплінарна наука - глобалістика. "Батьком" глобалістики можна вважати англійського вченого-монаха Т. Мальтуса, який ще на початку XIX ст. проаналізував глобальну проблему зростання народонаселення.

У другій половині XIX ст. з'явилося багато робіт учених-географів, що стосувалися взаємовідносин суспільства  і природи. Усесторонній аналіз негативного  впливу тодішнього господарства на навколишнє середовище дав американський вчений Д. Марш у книзі "Людина і природа" (1864 p.). Про гостру екологічну спрямованість цієї праці говорить її початкова назва - "Людина - руйнівник гармонії в природі". Значну увагу глобальним екологічнім проблем приділяла група європейських вчених, що працювали під керівництвом французького географа Елізе Реклю, який, зокрема, написавши 19-томну географію "Земля і люди" і 6-томну працю "Людина і Земля".

Теоретичні основи сучасної глобалістики закладені на початку XX ст. французьким вченим Теяр де Шарденом та українським вченим В.І.Вернадським, які розробили вчення про "ноосферу" - як сферу панування розуму на нашій планеті.

Велику роль у становленні  глобалістики відіграла міжнародна неурядова організація вчених, політичних діячів, бізнесменів, яка отримали назву Римський клуб. Римський клуб був створений в 1968 р. З тих пір за моральної і матеріальної підтримки цієї організації була проведена ціла серія досліджень глобальної проблематики.

На замовлення Римського  клубу було виконано ряд моделей глобального розвитку. Першою і, мабуть, найбільш песимістичною була модель Д. Форестера і Д. Меддоуза, яка пройшла ряд стадій ("Світ-1", "Світ-2", "Світ-3") і відома як доповідь Римського клубу у 1972 р. під назвою "Межі зростання". Творці моделі прийшли до висновку, що якщо відновляться післявоєнні темпи росту населення, споживання сировини і енергії та забруднення довкілля, то людство неминуче чекає глобальна катастрофа найпізніше наприкінці XXI ст. Тому автори "Меж росту" пропонували зупинити ріст світової економіки, та таким чином законсервувати відсталість більшості країн світу.

Ця модель була підлягла гострій критиці (особливо вчених колишнього соціалістичного табору), але виконала свою позитивну роль тим, що привернула увагу світової громадськості до широкого спектру глобальних проблем. На сьогодні на рахунку Римського клубу вже чимало доповідей: "Людство на роздоріжжі" М. Месаровича і Є. Пестеля (1974 p.), "Перегляд міжнародного порядку" Я. Тінбергена (1976 p.), "Цілі для людства" Е. Ласло (1977 p.); "Поза межами віку марнотратства" Д. Габора і У. Коломбо (1978 p.). Дуже цікавою є праця "Дороговкази в майбутнє" (1980 р.) нашого земляка (зараз громадянина Швейцарії) Богдана Гаврилишина, який основну увагу приділив політичним і соціальнім проблемам розвитку людства і вже тоді передбачив розпад світової соціалістичної системи і Радянського Союзу. [9]

Доповідь Римського  клубу А. Кінга і Б. Шнайдера "Перша  глобальна революція" складається  з двох частин. Перша з них присвячена аналізу змін, що відбуваються в світі глобальних проблем та їх негативних наслідків. Друга частина містить низку конкретних рекомендацій щодо усунення найбільш небезпечних "ускладнень людства" і заклик до світової солідарності в цій невідкладній і благородній місії людства. Автори "Першої глобальної революції", спираючись на розробки попередніх доповідей, намагались сформулювати нові принципи, на яких, на їх думку, повинна бути заснована економіка майбутнього. Економіка майбутнього - це, перш за все, збалансована економіка, яка утримує "зовнішні межі" зростання. Для досягнення цієї збалансованості в доповідях Римського клубу пропонувалося багато різних концепцій.

Концепція "нульового  зростання" Д. Медоуза і його групи  – "Стан глобальної рівноваги встановлюється на рівні, який дозволяє задовольнити основні потреби кожної людини і дає кожній людині рівні можливості реалізації особистого потенціалу"

"Органічне зростання", запропоноване у доповіді "Людство на роздоріжжі" (1974 р.) М. Месаровича та Е. Пестеля, припускало диференційований розвиток: регіони світу, подібно органам в людському організмі, розрізняються по структурі і функціям. "Кожна частина - регіон або група націй - має свій власний внесок у створення органічного розвитку людства: ресурси, технологія, економічний потенціал, культура і т.д. У такій системі зріст будь-якої однієї частини залежить від збільшення або зменшення інших". [1]

Сьогодні важливий внесок в розвиток глобалістики у світлі цивілізаційного процесу вносять вітчизняні вчені Л.К. Безчасний, А.С. Гальчинський, А.І. Кредисов, П.М. Леоненко, Д.Г. Лук'яненко, Ю.М. Пахомов, А.М. Поручник, А.П. Рум'янцев, В.С. Савчук, А.С. Сіденко, А.С. Філіпенко та ін.

Усі глобальні проблеми (звичайно, умовно) можна поділити на політичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні. Зрозуміло, що будь-яка класифікація глобальних проблем не може бути вичерпною і абсолютно об'єктивною. Це пояснюється тим, що більшість проблем мають і політичні, і соціальні, і економічні корені і вони тісно взаємопов'язані між собою. Саме тому якої б галузі не стосувалась глобальна проблема, економічний аспект завжди буде присутнім в ній, будь-яка проблема матиме економічне підґрунтя та економічні наслідки.

Розглянемо тут варіант  класифікації, розроблений вітчизняними вченими И.Т. Фроловим і В. В. Загладіним. Згідно з цього варіанту, всі глобальні проблеми поділяються на три великі групи.

Першу групу складають  ті проблеми, які пов'язані з відносинами  між основними соціальними спільнотами  людства, тобто між групами держав, що володіють схожими політичними, економічними та іншими інтересами: «Схід-Захід», багаті і бідні країни та ін. Ці проблеми слід назвати інтерсоціальними. До них відноситься проблема запобігання війни, міжнародного тероризму та забезпечення миру, а також встановлення справедливого міжнародного економічного порядку.

Друга група об'єднує  ті проблеми, які породжені взаємодією суспільства і природи. Вони пов'язані  з обмеженістю можливостей навколишнього  середовища, що не виносить навантаження антропогенного характеру. Це такі проблеми, як забезпеченість енергією, паливом, сировинними ресурсами, прісною водою і т.д. До цієї ж групи належить й екологічна проблема, тобто проблема охорони природи від незворотних змін негативного характеру, а також прагнення до розумного освоєння Світового океану і космічного простору.

Третю групу глобальних проблем становлять ті, які пов'язані  з системою «індивід-суспільство». Вони безпосередньо стосуються окремої  людини і залежать від здатності  суспільства надати реальні можливості для розвитку особистості. Сюди відносяться проблеми охорони здоров'я та освіти, а також питання контролю за чисельністю народонаселення. Третя велика група проблем безпосередньо пов'язана з людиною, з її індивідуальним буттям. [3, с. 99-101]

Існує також класифікація, прийнята міжнародними організаціями.

1.Проблеми, пов'язані  з основними соціально-економічними  і політичними завданнями людства: 

• запобігання світової війни;

• демілітаризація Космосу;

• запобігання гонки  озброєнь і роззброєння;

• створення сприятливих  умов для світового соціального прогресу, подолання відставання в розвитку слаборозвинених країн.

2.Комплекс проблем,  що стосуються взаємин людини, суспільства та НТР: 

• ефективність використання досягнень НТР;

• проведення демографічної  політики;

• удосконалення системи освіти;

• ліквідація негативного  впливу техніки на людину.

3.Проблеми, пов'язані  з соціально-економічними процесами  і навколишнім середовищем: 

• рішення сировинної, енергетичної та продовольчої проблем;

• мирне освоєння Космосу  і багатств Світового океану;

• усунення дефіциту демократії та боротьба з репресіями.

Однак дана класифікація виділяє тільки першочергові завдання, що стоять перед світовою спільнотою. [4, с.35-36]

Існують і інші приклади систематизації існуючих глобальних проблем. Так, у підручнику політології В.А. Мальцева, пропонується наступний перелік головних проблем: знаходження шляхів сталого економічного розвитку у зв'язку з тим, що сучасні технологічні структури досягли своєї межі; проблеми війни і миру, забезпечення міжнародної безпеки, роззброєння і конверсії, зміцнення довіри до співробітництва між народами; екологічні проблеми, які поставили людство перед загрозою екологічного колапсу, який можна порівняти з наслідками ракетно-ядерної катастрофи; подолання економічної і культурної відсталості, бідності в країнах, що розвиваються в Азії, Латинській Америці, Африки; проблеми людини, включаючи вимір суспільного прогресу і дотримання соціальних, економічних та індивідуальних прав і свобод особистості, боротьбу з міжнародною злочинністю і тероризмом, гуманізацію міжнародних відносин. [4, стр.462].

Класичний підхід до проблем  глобалізації, що склався в 80-ті роки і розподіляє глобальні проблеми на кілька груп (Ю. В. Ірхін та ін. стр.444):

1. Міжнародні соціально-політичні проблеми: запобігання ядерної війни; зниження рівня гонки озброєнь; врегулювання регіональних, міждержавних конфліктів; формування ненасильницького світу на основі зміцнення системи загальної безпеки; затвердження довіри між народами;
2. Міжнародні соціально-економічні та екологічні проблеми: подолання слаборозвиненою і пов'язаної з нею убогості і культурної відсталості; пошук шляхів вирішення енергетичної, сировинної і продовольчої криз; оптимізація демографічної ситуації; освоєння в мирних цілях космічного простору і Світового океану; забезпечення екологічної безпеки виробництва (включаючи військове), всіх природних і рукотворних умов існування людства;
3. Проблеми людини: дотримання основних прав і свобод; забезпечення необхідних життєвих умов людського існування (особливо у слаборозвинених країнах); демократизація суспільних відносин, розвиток і збереження культури і т.д.

За запропонованою World Economic Forum класифікацією глобальні економічні проблеми, діляться на такі групи:

• Ціни на нафту / енергоспоживання

• Ціни активів / величезна  заборгованість

• Дефіцит поточного  рахунку США 

• Грошовий криза 

• Прискорення зросту Китаю

Не дивлячись на таке різноманіття вказаних вище проблем, всі вони мають спільні ознаки, що дають змогу визначити таку проблему глобально. А саме:

1) Вони мають загальносвітовій  характер, тобто стосуються інтересів  значної кількості або ж усіх  держав світу; 

2) Вони викликають  неабияку загрозу людству, погіршення  умов життя людей та розвитку  продуктивних сил; 

3) Вони потребують  невідкладних та рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства.

Глобальні проблеми сучасності знаходяться в тісному взаємозв'язку. Слід мати на увазі "горизонтальний" взаємозв'язок і взаємозалежність у  рамках виділення груп глобальних проблем, які зачіпають основні спільні риси сучасної цивілізації, а також відносини «людина - суспільство» і «людина - природа». [30]

 

1.2 Оцінка перспектив і наслідків  розвитку глобальних економічних  проблем

Суттєві досягнення людства  в виробничому, технологічному і науковому розвитку не призвели у XX ст. до покращення умов життя більшості населення нашої планети. Світова цивілізація, зіткнувшись з загостренням всіх без винятку глобальних проблем, деградацією людських ресурсів і екологічних систем, переживає сьогодні критичний момент в своїй історії. У цьому контексті важливе значення має висновок, зробленій на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. про те, що світовий розвиток і навколишнє середовище є взаємозалежними і неподільними. У декларації Ріо-де-Жанейро вперше було проголошено право народів на розвиток, який «потрібно здійснювати таким чином, щоб адекватно задовольнити потреби нинішнього і майбутнього поколінь в сфері економічного розвитку і охорони навколишнього середовища». Останнє положення також проходить червоною стрічкою через Порядок денний на XXI століття, схвалений на згаданій Конференції ООН.

Нажаль, наслідки глобалізації переконливо  свідчать про те, що сучасний світ неухильно  втягується в глибоку загальноцивілізаційну кризу. Через 5 років після згаданої Конференції ООН журнал «ЮНЕСКО Сорсіз» надрукував низку аналітичних матеріалів під заголовком «Ріо + 5 = Порушені обіцянки, невиправдані очікування». Ця публікація починається словами: «Ріо + 5 чи Ріо - 5?» Інакше кажучи, йшли ми шляхом прогресу чи регресу протягом п'яти років після Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку? Офіційна статистика, наведена в цьому виданні, не залишає сумніву, що капіталізм за минулі роки продемонстрував свою повну нездатність до вирішення глобальних проблем людства. Це мав визнати й голова комісії по сталому розвитку М. Толба, відповідаючи на запитання про результати втілення в життя декларації Ріо-де-Жанейро і Порядку денного XXI століття. «Картина не виглядає у рожевому світлі, - заявив він. - Негативні наслідки набагато перевищують досягнення ». Ще з більшою відвертістю висловився з цього приводу генеральний секретар ООН Кофі Аннан з трибуни 53-ї сесії Генеральної асамблеї ООН. «Мільйони і мільйони громадян переконуються на своєму досвіді, що глобалізація - це не подарунок долі, а сила руйнування, яка підриває спільний добробут або звичний спосіб життя», - засвідчив він. Всупереч обіцянкам теоретиків глобалізації, світогосподарських зв'язків, остання не стала ефективним інструментом вирішення глобальних проблем. Внаслідок цього в пошуку адекватних відповідей на глобальні виклики сучасності в Західній соціології посилився нахил у бік наукового аналізу негативних соціальних наслідків економічної глобалізації, розробки альтернативних теорій та пропозицій щодо подолання глобальних кризових явищ, які складають головну загрозу людству в XXI ст.

Найбільш вагомий внесок у вивчення актуальних проблем глобалізації зробили  двоє з фундаторів світосистемного підходу до вивчення глобальних процесів у Західному суспільствознавстві, президент Міжнародної соціологічної асоціації, відомий американський соціолог і історик І. Валлерстайн і британський соціолог, автор популярної зараз на Заході монографії «Соціологія глобальної системи» Л. Склейр. На думку І. Валлерстайна - переважне становище в світовій, економіці сьогодні займають країни-ядра світосистеми. «У таких країнах, - підкреслює він, - створення сильної державної системи у поєднанні з національною культурою є феноменом, на який часто-густо посилаються як на інтеграцію, тут виконується дві функції - механізм захисту диспаритетів, які склалися у межах світової системи, та ідеологічне прикриття і виправдання цих диспаритетів ». Країни-ядра домінують у світовій економіці і експлуатують ті країни, які знаходяться за межами ядра, тобто напівпериферійні та периферійні країни. Таким чином, сучасний світ поділяється на три частини складових: ядро, напівпериферію та периферію, які відповідно відображають багаті країни, країни з середнім доходом і бідні країни. За І. Валлерстайном, напівпериферія може утворюватись за рахунок витіснення деяких країн з ядра і підйому деяких країн з периферії внаслідок геополітичних і геоекономічних змін у світосистемі. Центральні, напівпериферійні і периферійні «держави-нації» мають трикласову структуру: правлячій капіталістичний клас, соціально інтегровану середню страту і соціально виключений нижче клас або «андерклас». [2]

Серйозним негативним наслідком глобалізації може бути перехід контролю над економікою окремих країн від суверенних урядів у інші руки , в тому числі й до найсильніших держав, багатонаціональних або глобальних корпорацій і міжнародних організацій. У силу цього деякі вбачають у глобалізації спробу підриву національного суверенітету. Сучасний корпоративний капітал фактично контролює політичне життя сучасних розвинених країн. Національно-державні утворення як такі втрачають роль активних агентів в житті світової спільноти. Переважає думка, що інтеграційні процеси в економіці, глобалізація фінансового ринку ведуть до «стирання» державних кордонів, до ослаблення державного суверенітету у фінансовій сфері. [8, с. 344]

Однією з найбільших загроз глобалізаційних  процесів багато експертів називають  зростання безробіття. Наводяться часом дуже песимістичні оцінки і прогнози. В якості зразка таких прогнозів можна привести висловлювання з нашумілої на Заході книги, написаної редакторами щотижневого журналу «Шпігель» Г.П. Мартіном і Х. Шумана - «Пастка глобалізації: атака на процвітання і демократію». Прогнозується, що для функціонування світової економіки в цьому сторіччі буде достатньо 20% населення. Більше робочої сили не буде потрібно. П'ятої частини всіх тих, хто шукає роботу вистачить для виробництва товарів першої необхідності і надання всіх дорогих послуг, які світова спільнота зможе собі дозволити. Ці 20% в якій би то не було країні будуть активно брати участь в житті суспільства, заробляти і споживати, і до них, мабуть, можна додати ще приблизно один відсоток тих, хто, наприклад, успадкує великі гроші. У тих же 80%, які залишаться не у справах, будуть колосальні проблеми. «Назріває економічне і соціальне потрясіння нечуваних розмірів ... Всього за три роки, з 1991 по 1994, число робочих місць в західнонімецькій промисловості скоротилося більш ніж на мільйон. І це при тому, що в Німеччині справи йдуть порівняно непогано ... У країнах ОЕСР безуспішно шукають роботу вже понад 40 мільйонів людей » [5, с. 169].

Однією з проблем глобалізації є потенційна глобальна нестабільність через взаємозалежності національних економік на світовому рівні. В результаті локальні економічні коливання або кризи в одній країні можуть мати регіональні або навіть глобальні наслідки. Така можливість має не тільки теоретичний характер, а є цілком реальною, це підтверджує фінансова криза в Азії, що почалася влітку 1997 року в Таїланді, а потім перекинулася на інші країни Південно-Східної Азії, дійшовши і до Південної Кореї.

Небезпека глобальних проблем приводить  до 2 висновків:

• якщо тенденція розвитку цих  проблем буде зберігатися, то протягом наступного століття людство підійде до меж свого зростання. Найбільш імовірним буде досить різке і некероване падіння, як чисельності населення, так і промислового виробництва;

• є можливість змінити  дані тенденції зростання, стабілізуючи економічний та екологічний стан людства, підтримуючи його в далекому майбутньому. Глобальну рівновагу можна спроектувати таким чином, щоб потреби кожної людини на землі задовольнялися, а його індивідуальний потенціал реалізовувався. [6]

Що стосується економічних  аспектів глобальних змін навколишнього  середовища, то слід розглянути масштаби і природу впливу регіональних змін на економіку; економічні втрати і надбання, пов'язані з альтернативними заходами щодо стримування або адаптації  до екодинаміки; економічні заходи (оподаткування, регулювання торгівлі та ін.), які можуть бути ефективними (і з екологічної точки зору) у національних і міжнародних масштабах.

Триватимуть пошуки шляхів і оцінки перспектив сталого соціального  неоекономічного розвитку. За визначенням, стійким вважається розвиток, який дозволяє задовольнити потреби сучасного покоління, зберігаючи благополучні екологічні перспективи для наступних. Отримано лише попередні оцінки технічного, економічного, інституційного та політичного забезпечення подібної рівноваги. Зауважу, що сучасні тренди не відповідають "траєкторії" сталого розвитку. Про це свідчать зростаючі масштаби використання природних ресурсів, що підсилюють процеси ерозії, токсичного забруднення і багато інших. Слід також проаналізувати сучасні тренди з їх довгостроковими перспективами створення енергозберігаючих, ресурсозберігаючих і маловідходних технологій з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку різних країн. З точки зору довгострокової перспективи необхідно (на міжнародній і міждисциплінарної основі) вивчити ймовірну специфіку соціальних, політичних та економічних умов в майбутньому і аналіз технологічних "траєкторій".

У рамках глобального  мислення сформувалися основні висновки про:

• необхідність міжнародного підходу до підвищення ролі міжнародних органів;

• підвищення ролі та відповідальності всіх суб'єктів господарювання і  політичного життя перед усім світом;

• вироблення і реалізації на національному та міжнародному рівні  правових і загальноекономічних умов природокористування (стандартів, якості, норм, оплати і т.д.);

• координацію зусиль на досягнення суворо визначених цілей  на планетарному рівні;

• перехід протягом наступних  трьох десятиліть світової соціоекономічної системи до якісно нового способу розвитку.

Розділ 2.

Сучасний стан і тенденції розвитку проблем  світової економіки