Вивчення психологічного клімату

Вивчення психологічного клімату Зміст

Введення

Глава I. Теоретичні основи вивчення соціально-психологічного клімату колективу

1.1 Соціальна  група, колектив: сутність поняття, типи

1.2 Соціально-психологічний клімат групи. Фактори, що впливають на соціально-психологічний клімат групи

Глава II. Вивчення соціально-психологічного клімату трудового колективу

2.1 Організація дослідження соціально-психологічного клімату колективу

Соціометричні індекси

Висновок

Список  літератури:

Додаток

Введення

В умовах організації  сучасного суспільства постійно зростає інтерес до явища соціально-психологічного клімату колективу. Актуальність даної проблеми диктується перш за все зростанням вимог до рівня психологічної включеності індивіда в його трудову діяльність і ускладненням психічної життєдіяльності людей, постійним зростанням їх особистісних домагань.

Удосконалення соціально-психологічного клімату колективу - це завдання розгортання  соціального та психологічного потенціалу суспільства та особистості, створення найбільш повнокровного образу життя людей. Формування сприятливого соціально-психологічного клімату трудового колективу є однією з найважливіших умов боротьби за зростання продуктивності праці і якість продукції, що випускається. Разом з тим, соціально-психологічний клімат є показником рівня соціального розвитку колективу і його психологічних резервів, здатних до більш повної реалізації. А це, у свою чергу, пов'язано з перспективою зростання соціальних факторів у структурі виробництва, з удосконаленням як організації, так і умов праці. Від рівня оптимальності соціально-психологічного клімату кожного окремого трудового колективу багато в чому залежить і загальна соціально-політична, ідеологічна атмосфера суспільства, країни в цілому.

Ефективність спільної діяльності багато в чому залежить від оптимальної реалізації особистісних і групових можливостей. Сприятлива атмосфера в групі не тільки продуктивно впливає на результати її, але і перебудовує людини, формує його нові можливості і виявляє потенційні

Метою дослідження є  соціально-психологічного клімату  колективу.

Мета реалізується наступними завданнями:

- Провести теоретичний аналіз понять група, колектив, соціально-психологічний клімат;

- Визначити структуру  та чинники, що впливають на соціально-психологічний клімат колективу;

- Підібрати і застосувати  методики діагностики соціально-психологічного  клімату в колективі.

У роботі ми використовували методику «Експрес-діагностики соціально-психологічного клімату в колективі», розроблену санкт-петербурзьким психологами О.С. Михалюк і А.Ю. Шалито, методику «Соціометрія» Дж. Морено.

Об'єктом дослідження  став колектив ....

Всебічне вивчення природи  соціально-психологічного клімату  в колективі дозволить виявити  проблеми у взаємовідносинах членів колективу і підібрати методи розвитку сприятливого соціально-психологічного клімату.

Глава I. Теоретичні основи вивчення соціально-психологічного клімату колективу

1.1 Соціальна  група, колектив: сутність поняття, типи

Проблема груп, в які об'єднані люди в процесі своєї життєдіяльності - найважливіше питання соціальної психології. Логіка розвитку соціально-психологічної науки підвела дослідників до усвідомлення необхідності визнання того факту, що неможливо адекватно вивчити особистість, пояснити своєрідність складних її життєвих проявів поза того соціального та психологічного оточення, в якому вона живе і розвивається. А таким оточенням, або середовищем, є саме мала група.

Дослідження малих груп орієнтовані  на різні сфери соціальної практики, і, зокрема, покликані сприяти як підвищенню ефективності функціонування організації в цілому, так і безпосередньо управлінню людьми в них.

У сучасній соціальній психології термін «група» є чи не найбільш широким  і багатозначним. Його застосовують при характеристиці будь-якої людської спільності, яка може бути виділена на основі різних ознак. У більшості випадків мова йде про малу групі, до складу якої може входити від 2 до 30 чоловік, ступінь близькості її членів виступає в якості основного критерію для об'єднання людей в малу групу.

У вітчизняній та зарубіжній соціально-психологічній літературі терміну «мала група» дано досить різноманітні визначення. Проаналізувавши основні визначення малої групи в зарубіжній психології (Шоу М., Р. Бейлз, А. Харе, М. Дойч тощо) ^1, можна побачити, що її визначальними ознаками виступають психологічні особливості протікання комунікативних актів при взаємодії її членів. Навпаки, у вітчизняних дослідженнях малих груп, перш за все, основний акцент зміщений на виявлення специфічних особливостей малих груп як спільнот людей, де всі психологічні характеристики можуть бути зрозумілі і пояснені тільки з урахуванням впливу соціальних факторів, які і визначають сутність досліджуваного явища.

Найбільш  точний і ємний варіант визначення малої групи запропоновано Г.М. Андрєєвої: «Мала група - це група, в якій суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистих контактів» ^2. У ньому окреслено основні ознаки малої групи, що виділяються в системі сучасної соціально-психологічного знання, і разом з тим чітко проведена основна ідея розуміння групи в марксистській соціальної психології.

Характерним для вітчизняної соціальної психології є виділення найвищого рівня  розвитку групи - колективу. При цьому одним з найважливіших факторів перетворення групи в колектив, на думку більшості вітчизняних авторів, є «соціально значуща, що відповідає як потребам суспільства, так і інтересам особистості спільна діяльність членів колективу» ^3. У цьому дослідженні ми вживаємо терміни колектив і мала група в одному значенні, оскільки малі групи, що виступають об'єктами даного дослідження, мають характерні риси колективу, що дозволяє з високим ступенем ймовірності вважати їх такими.

Групи складаються з людей, суспільства - з груп. Індивіди, групи і суспільства - це три сучасні реальності, вони взаємозалежні. Всі групи більш-менш спеціалізовані. Їх спеціалізація залежить від потреби людей. Так, сім'я в промисловому місті має одночасно генетичну і виховну функції. Інші групи виконують інші функції. Індивіди беруть участь у багатьох групах.

Розрізняють групи первинні і вторинні. Первинна група складається з невеликого числа людей, між якими встановлюються взаємини, засновані на їх індивідуальних особливостях. Основа первинної групи - особисті взаємозв'язки між всіма її членами. Класичний приклад первинної групи - сім'я.

Предметом дослідження даної роботи є групи вторинні. Вторинна група утворюється з людей, між якими практично відсутні емоційні зв'язки, їх взаємодія зумовлена ​​прагненням до досягнення заданих цілей. Основне значення надається не особистісним якостям, а умінню виконувати певні функції. Принципова відмінність від первинної групи - можливість заміни практично будь-якого члена групи новим. Комунікація у вторинних групах носить більш формальний характер і здійснюється за допомогою письмових документів. Таким чином, характерна риса вторинної групи - деяка обез-личение відносин.

Основним типом вторинної групи  є організація - велика соціальна група, сформована для досягнення певних цілей. Організація здійснює з'єднання і координацію поведінки людей, що спеціалізуються в різних типах діяльності, включаючи їх у єдиний трудовий процес, програмуючи їх діяльність, коректуючи поведінку і контролюючи процеси і результати праці. Найбільш істотними характеристиками організації вважають такі: спеціалізацію кожного її члена на який-небудь трудової операції, синхронність і односпрямованість. Соціальна організація завжди прагне до стійкості, яка забезпечується єдністю і суворої ієрархічністю. Діяльність усіх працівників організації протікає в контактах різної тісноти з великим числом колег. Люди, які пов'язані спільними цілями діяльності і в ході виконання виробничих завдань перетинаються практично постійно, утворюють так звані малі групи.

Найбільш загальними якостями малої  соціальної групи можна вважати  наступні ^4:

- Спрямованість групи - соціальна  цінність прийнятих нею цілей,  мотивів діяльності, ціннісних орієнтацій  і групових норм;

- Організованість групи (як здатність її до самоврядування) та інтегративність її (як міра єдності, спільності членів групи один з одним на противагу роз'єднаності);

- Мікроклімат або соціально-психологічний клімат групи - визначає самопочуття кожної особистості, її задоволеність групою, комфортність перебування в ній;

- Референтність - ступінь прийняття  членами групи групових еталонів;

- Лідерство - ступінь провідного впливу якихось членів групи на групу в цілому для вирішення певних завдань;

- Інтелектуальна активність і  комунікативність - характер міжособистісного сприйняття і встановлення взаєморозуміння;

- Емоційна комунікативність - міжособистісні  зв'язки емоційного характеру, задоволення соціальної потреби в емоційно насичених контактах;

- Вольова комунікативність - здатність групи протистояти впливам інших груп, обставин, стресостійкість, надійність групи в екстремальних ситуаціях, її спрямованість і наполегливість у конкурентних умовах.

Ієрархія реальних контактних груп може бути представлена ​​наступним  чином:

1. Дифузна група - у ній взаємини опосередковуються не змістом групової діяльності, а тільки симпатіями й антипатіями.
2. Асоціація - група, в якій взаємини опосередковуються тільки особистісно значущими цілями.
3. Корпорація - взаємини опосередковуються особистісно значущими, але ассоциальности за своїми установкам змістом групової діяльності.
4. Колектив - взаємодії опосередковуються лічностнозначімим і суспільно цінним змістом групової діяльності (бригада, екіпаж, розрахунок). У них оптимально можуть поєднуватися особисті, колективні і суспільні цілі та цінності.

Помічено закономірність: чим ближче за рівнем свого розвитку група знаходиться до колективу, тим більше сприятливі умови вона створює для прояву кращих сторін особистості і гальмування того, що в ній є гіршого. І навпаки, чим далі група за рівнем свого розвитку відстоїть від колективу, (а ближче до корпорації), тим більше можливості вона представляє для прояву в системі взаємин гірших сторін особистості з одночасним гальмуванням кращих устремлінь.

У регуляції ефективності колективістської діяльності беруть участь самі різні системи факторів:

1. внегруппового (фізичні і соціальні)
2. внутрішньогрупові (норми, міжособистісні відносини)
3. внеособовий (однорідність - різнорідність по індивідуально-психологічним параметрами)
4. внутрішньоособистісні (індивідуально-психологічні особливості членів групи, їхній стан, вихідні думки, оцінки)

Фактором, що зв'язує всі перераховані системи, що пронизує їх, є фактор суспільної значимості, спільної діяльності групи  людей. Він є стрижневим, оптимально поєднує особистісно значущі і суспільно цінні орієнтації колективу.

1.2 Соціально-психологічний  клімат групи. Фактори, що впливають на соціально-психологічний клімат групи

Для того, щоб самим  загальним чином охарактеризувати умови діяльності тієї або іншої  групи, її внутрішню обстановку часто  використовують поняття "соціально-психологічний клімат", "морально-психологічний клімат", "психологічний клімат", "емоційний клімат". Стосовно до трудового колективу іноді говорять про "виробничому" або "організаційному" кліматі. У більшості випадків ці поняття вживають приблизно в ідентичному сенсі, що не виключає значної варіативності в конкретних визначеннях. У вітчизняній літературі налічується кілька десятків визначень соціально-психологічного клімату та різних дослідницьких підходів до цієї проблеми (Волков, Кузьмін, Паригін, Платонов та ін.)

"Міжособистісні відносини - суб'єктивно пережиті взаємозв'язки  між людьми, об'єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів людей у ході спільної діяльності і спілкування. Система установок, орієнтацій, очікувань, стереотипів та ін диспозицій, через котрі люди сприймають і оцінюють один одного. Ці диспозиції опосередковуються змістом, цілями, цінностями й організацією діяльності спільної і виступають основою формування соціально-психологічного клімату в колективі ". Так визначається поняття" міжособистісні відносини "у" Словнику практичного психолога ^"5.

У вітчизняній психології існує  безліч думок з приводу того, яке  місце займають міжособистісні відносини  в реальній системі життєдіяльності людей. І природно, в першу чергу необхідно згадати про В. Н. Мясищева, який вважав, що саме головне, що визначає особистість - "... її ставлення до людей, що є одночасно взаємовідносинами ..." ^6. Аналізуючи "місце розташування" міжособистісних відносин у соціально-психологічній літературі, Г. М. Андрєєва ⁷ зазначає, що їх розглядають перш за все щодо системи суспільних відносин: в одному ряду, у основі або на самому верхньому рівні суспільних відносин (Кузьмін, 1967); як відображення у свідомості суспільних відносин (Платонов, 1974). Сама ж вона стверджує, що: "... природа міжособистісних відносин може бути правильно зрозуміла, якщо їх не ставити в один ряд з суспільними відносинами, а побачити в них особливий ряд відносин. Виникають всередині кожного виду суспільних відносин, не поза ними .. . ^"8.

Будь-яка організація має в  своєму складі самі різні групи. У групах збираються люди, кожен з яких має індивідуальністю, має свій характер і темперамент, певний склад розуму і інтелекту, світ своїх цінностей та інтересів. Вирішуючи спільні завдання, спілкуючись, ці індивідуальності утворюють систему міжособистісних відносин, які будуються на сприйнятті і розумінні людей один одним. Сучасні наукові дослідження довели, що характер міжособистісних відносин і взаємодій робить істотний вплив на ефективність діяльності, як малої групи, так і організації в цілому. Життя групи не є нерухомою, і під впливом зовнішніх і внутрішніх причин в групі виникають різного роду зміни, які можуть бути невеликими, нездатними вплинути на існування групи, або значними, що ведуть до порушення рівноваги і, в кінцевому рахунку, до розпаду групи. У цілому життя групи з динамічною точки зору являє собою чергування станів рівноваги і його порушення. Практично в будь-якій групі можна виявити як сили згуртування, що роблять опір деформаціям групи, так і сили розпаду, що штовхають її до незворотних змін.

Групова динаміка - це процес взаємодії членів групи на основі взаємозалежності та взаємовпливу з метою задоволення як особистих, так і групових інтересів і потреб [3]. Характер групової динаміки істотним чином залежить від емоційного стану групи, від якості й обсягу взаємовпливів і взаємовідносин членів групи. Групова динаміка, таким чином, розглядає механізми взаємного впливу індивіда на групу в цілому, групових норм на індивіда, індивідів один на одного. Існування і значимість цих групових впливів доведені сучасної соціальної психологією.

Міжособистісні  відносини, що виникають внаслідок спілкування людей у їхній групі, визначають найважливіше явище, що отримало назву психологічної сумісності. Вона буває не тільки позитивною або негативною, але і з різними її ступенями і видами. Міжособистісні стосунки в групі і сумісність (фізіологічна і психологічна) її членів створюють те зовнішнє суспільно-психологічне явище, яке називається соціально-психологічним кліматом або атмосферою.

Соціально-психологічний  клімат - це настрій групи, визначається міжособистісними відносинами спільно  живуть, працюють або навчаються людей.

Соціально - психологічний клімат від грец. klima (klimatos) - нахил) - якісна сторона міжособистісних відносин, що виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, що сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі. Це система соціально - психологічний відносин, що відображають суб'єктивну інтеграцію окремих працівників і соціальних груп для здійснення спільних виробничих цілей. Це внутрішній стан колективу, який сформувався як результат спільної діяльності його членів, їх міжособистісних взаємодій.

Таким чином, соціально-психологічний  клімат групи являє собою стан груповий психіки, обумовлене особливостями  життєдіяльності даної групи. Це своєрідний сплав емоційного та інтелектуального - установок, відносин, настроїв, почуттів, думок членів групи, всі окремі елементи соціально-психологічного клімату. Стану психіки групи характеризуються різним ступенем усвідомленості.

Необхідно чітко розмежовувати  елементи соціально-психологічного клімату і чинники, що впливають на нього. Наприклад, особливості організації праці в будь-якому трудовому колективі не є елементами соціально-психологічного клімату, хоча вплив організації праці на формування того чи іншого клімату безсумнівно. Соціально-психологічний клімат - це завжди відбите, суб'єктивне освіту на відміну від відбиваного - об'єктивної життєдіяльності даної групи і умов, в яких вона протікає. Отражаемое і відбите в сфері суспільного життя діалектично взаємопов'язані. Наявність тісній взаємозалежності між соціально-психологічним кліматом групи і поведінкою її членів не повинно призводити до їх ототожнення, хоча при цьому не можна не враховувати особливостей даного взаємозв'язку. Так, характер взаємин у групі (отражаемое) виступає як фактор, що впливає на клімат. У той же час сприйняття цих взаємовідносин її членами (відбите) представляє собою елемент клімату.

При зверненні до проблем  соціально-психологічного клімату  групи одним з найважливіших  є розгляд факторів, які впливають  на клімат. Виділивши фактори, що впливають на клімат групи, можна намагатися впливати на ці фактори, регулювати їх прояв. Соціально-психологічний клімат будь-якої групи формується за рахунок безлічі різноманітних впливів. Розділимо їх умовно на фактори макросередовища і мікросередовища.

Під макросередовищем мається  на увазі велику соціальний простір, широке оточення, в межах якого знаходиться і здійснює свою життєдіяльність та чи інша організація. Перш за все, сюди входять кардинальні особливості суспільно-економічного устрою країни, а конкретніше - специфіка даного етапу її розвитку, що відповідним чином виявляється в діяльності різних соціальних інститутів. Ступінь демократизації суспільства, особливості державного регулювання економіки, рівень безробіття в регіоні, ймовірність банкрутства підприємства - ці та інші фактори макросередовища мають певний вплив на всі сторони життєдіяльності організації. До макросередовищі відноситься також рівень розвитку матеріального і духовного виробництва і культури суспільства в цілому. Макросередовище характеризується і певною суспільною свідомістю, що відображає дане суспільне буття у всій його суперечливості. Таким чином, члени кожної соціальної групи і організації є представниками своєї епохи, того чи іншого історичного періоду розвитку суспільства.

Мікросередовище підприємства, установи, школи, класу - це "поле" повсякденній діяльності людей, ті конкретні матеріальні і духовні умови, в яких вони працюють, навчаються. На даному рівні впливу макросередовища знаходять визначеність для кожної групи, зв'язок з реальністю життєвої практики.

Умови повсякденної життєдіяльності  формують світовідчуття і умонастрій первинної трудової групи, її соціально-психологічний  клімат. Перш за все, це фактори матеріально-речової середовища: характер виконуваних людьми трудових операцій, стан устаткування, якість заготовок або вихідної сировини. Велике значення мають також особливості організації праці - змінність, ритмічність, ступінь взаємозамінності працівників, рівень оперативно-господарської самостійності первинної групи (наприклад, бригади).

Іншу, не менш важливу  групу факторів мікросередовища, складають  впливу, що представляють собою групові  явища і процеси на рівні первинної  трудової групи. Ці фактори заслуговують на пильну увагу у зв'язку з тим, що вони є наслідком соціально-психологічного відображення людського мікросередовища. Для стислості назвемо ці фактори соціально-психологічними. Почнемо з такого фактора, як характер офіційних організаційних зв'язків між членами первинної трудової групи. Це і стиль діяльності колективу і відношення до нього членів колективу.

Поряд з системою офіційного взаємодії на соціально-психологічний клімат первинної трудової групи великий вплив робить її неофіційна організаційна структура. Це і особливості сприйняття членів групи один одним (оцінки, думки, реагування на слова і вчинки), взаімоіспитиваемих почуттів (симпатій, антипатій, співпереживання, співчуття). Безумовно, товариські контакти під час роботи, навчання і по закінченні її, співробітництво і взаємодопомогу формують інший клімат, ніж недоброзичливі відносини, які проявляються в сварках і конфліктах. Обговорюючи важливе формуючий вплив неофіційних контактів на соціально-психологічний клімат, необхідно враховувати як кількість цих контактів, так і їх розподіл. У межах однієї групи можуть існувати дві і більше неофіційні групи, причому члени кожної з них (при міцних і доброзичливих внутрішньогрупових зв'язках) протидіють членам "не своїх" груп.

Розглядаючи фактори, що впливають на клімат групи, слід враховувати  не лише специфіку формальної і неформальної організаційних структур, взятих окремо, але і їх конкретне співвідношення. Чим вище ступінь єдності цих структур, тим позитивніше впливу, що формують клімат групи.

Характер, стиль керівництва, що виявляється в тому чи іншому стилі взаємовідносин між безпосереднім керівником первинної трудової групи і іншими її членами, також впливає на соціально-психологічний клімат. Робітники, які вважають керівників цеху однаково уважними до їх виробничих і особистих справах, зазвичай більше задоволені своєю роботою, ніж ті, хто заявляв про неуважність до них з боку керівників. Демократичний стиль керівництва сприяє формуванню сприятливого соціально-психологічного клімату.

Наступний фактор, що впливає на клімат групи, обумовлений індивідуальними психологічними особливостями її членів. Кожна людина унікальний і неповторний. Його психічний склад являє собою поєднання особистісних рис і властивостей, що створює своєрідність характеру в цілому. Крізь призму особливостей особистості переломлюються всі впливи зовнішнього середовища. Відносини людини до даних впливам, які виражаються в його особистих думках і настроях, в поведінці, являють собою його індивідуальний "вклад" у формування клімату групи. Психіку групи не слід розуміти лише як сукупність індивідуально-психологічних особливостей кожного з її членів. Це якісно нове утворення. Таким чином, для формування того чи іншого соціально-психологічного клімату групи мають значення не стільки індивідуальні властивості її членів, скільки ефект їх поєднання. Рівень психологічної сумісності членів групи також є фактором, що обумовлює в значній мірі її клімат) - це психологічна єдність (спільність потреб, інтересів, смаків, ціннісних орієнтацій, рівень конфліктності, характер критики і самокритики) та ін

Резюмуючи сказане, виділимо наступні основні фактори, що впливають на соціально-психологічний клімат первинної групи.

Впливу з боку макросередовища: характерні особливості сучасного  етапу соціально-економічного та суспільно-політичного  розвитку країни; діяльність вищих  структур, керівних даною організацією, її власних органів управління та самоврядування, громадських організацій, зв'язку даної організації з іншими міськими і районними організаціями.

Впливу з боку мікросередовища: матеріально-речова сфера діяльності первинної групи, суто соціально-психологічні фактори (специфіка формальних і неформальних організаційних зв'язків у групі і співвідношення між ними, стиль керівництва групою, рівень психологічної сумісності працівників).

Ознаки сприятливого психологічного клімату: довіра і висока вимогливість членів групи один до одного; доброзичлива і ділова критика; вільне вираження  власної думки під час обговорення питань, що стосуються всього колективу; відсутність тиску керівників на підлеглих і визнання за ними права приймати значимі для групи рішення; достатня інформованість членів колективу про його завдання та стан справ при їх виконанні; задоволеність приналежністю до колективу; високий ступінь емоційної включеності і взаємодопомоги в ситуаціях, що викликають стан фрустрації у кого-небудь з членів колективу; прийняття на себе відповідальності за стан справ у групі кожним з її членів та ін Таким чином, характер соціально - психологічного клімату в цілому залежить від рівня групового розвитку

Істотним елементом  у загальній концепції соціально-психологічного клімату є характеристика його структури. Це припускає обчислення основних компонентів у рамках даного явища з якогось єдиного підставі, зокрема по категорії відносини. Тоді в структурі соціально-психологічного клімату стає очевидним наявність двох основних підрозділів - відносини людей до праці і їх ставлення один до одного.

У свою чергу ставлення  один до одного диференціюються на відносини між товаришами по роботі і відносини в системі керівництва і підпорядкування. У кінцевому підсумку все різноманіття відносин розглядається через призму двох основних параметрів психічного настрою - емоційного і предметного.

Під предметним настроєм мається на увазі спрямованість  уваги і характер сприйняття людиною  тих чи інших сторін його діяльності. Під тональним - його емоційне ставлення задоволеності або незадоволеності цими сторонами.

Основою міжособистісних  відносин в групі є, перш за все, емоційна міжособистісна привабливість членів групи. Привабливість - дуже важливий фактор людських взаємин. Характер спілкування та успішність спільної діяльності багато в чому визначаються рівнем привабливості партнерів.

У цілому, чим вище взаімопрівлекательность  партнерів, тим більше вони задоволені внутрішньогрупових міжособистісними відносинами. Разом з тим сфера людських взаємин значно ширше сфери емоційної привабливості людей. Було б неправильним думати, що поза взаємного тяжіння неможливо ні нормальне спілкування, ні успішна діяльність людей. Пов'язано це з тим, що задоволеність внутрішньогрупових відносинами може бути високою і при успішної спільної діяльності, навіть якщо при цьому не формуються близькі емоційні стосунки.

Прийнято вважати, що задоволеність міжособистісними відносинами  членів групи може регулюватися за допомогою двох різних феноменів: сумісністю партнерів, породжує міжособистісну привабливість, і спрацьовування, що породжує задоволеність результатами спільної діяльності.

Згуртування групи - це процес, що супроводжує її на всіх етапах розвитку. Суть згуртування - у формуванні особливого типу зв'язків в групі, які дозволяють формальну структуру, що задається ззовні, перетворити на психологічну спільність. Згуртованість має різні прояви. Вона виражається і в емоційній привабливості і взаімопрівязанності членів групи, і в прагненні їх до збереження свого групового членства, і в єдності цінностей і цілей учасників групового спілкування.

Психологічний клімат колективу, який виявляє себе перш за все у відносинах людей один до одного і до спільної справи, цим все ж таки не вичерпується. Він неминуче позначається і на стосунках людей до світу в цілому, на їх світовідчутті і світосприйнятті. А це в свою чергу може проявитися у всій системі ціннісних орієнтацій особистості, що є членом даного колективу. Таким чином, клімат проявляється певним чином і щодо кожного з членів колективу до самого себе. Остання з відносин кристалізується в певну ситуацію - громадську форму самовідносини і самосвідомості особистості.

У результаті створюється  певна структура найближчих і  наступних, більш безпосередніх  та більш опосередкованих проявів  соціально-психологічного клімату.

Та обставина, що ставлення  до світу (система ціннісних орієнтацій особистості) і ставлення до самого себе (самосвідомість, самоставлення і самопочуття) потрапляють у ранг наступних, а не найближчих проявів клімату, пояснюється їх більш складною, багаторазово опосередкованої залежністю не тільки від ситуації даного колективу , але й від цілого ряду інших факторів, з одного боку, макромасштабних, з іншого - суто особистісних.

Справді, відносини людини до світу формуються в рамках його

способу життя в цілому, який ніколи не вичерпується предметами того чи іншого, навіть самого значимого для нього колективу.

Аналогічним чином ситуація і зі ставленням до самого себе.