Воздушные линии электропередач

Вступ

Історія професії. 
Відповідно до Старого Завіту, перші слова, які сказав Бог, починаючи творити світ ні з "чого", були: "Та буде світло"! Як люблять говорити самі електромонтери, саме тому їх професія - найдревніша з усіх. Насправді історія розвитку цього технічного напряму налічує трохи більше 100 років. Та зате яким славним і стрімким було цей розвиток!.  
Соціальна значущість професії  в суспільстві. 
Значущість електрики для сучасної людини переоцінити складно. Клацання вимикача стало таким звичним і невід'ємним звуком, що уявити собі життя без цього "чарівного світла" просто неможливо. На сьогодні електромонтери незамінні на різних підприємствах народного господарства. Затребувана їх майстерність і в побуті. 
Масовость і унікальність професии. 
Перелік вимог, що висуваються до майбутнього електромонтера, переконливий. Оскільки молодому фахівцеві належить працювати в небезпечних умовах, то, передусім, увагу звертають на його фізичний стан. Витривалість, відмінний зір і почуття рівноваги - ось неодмінні умови успішної роботи електромонтера. Окрім цього, він має бути готовий приймати швидкі, обдумані рішення у разі виникнення позаштатної ситуації. 
Риски професії.

З кожним роком електромонтери стають усе більш затребуваними в  сучасному суспільстві. Саме тому і  відношення до них міняється рік  від року: ростуть зарплати, забезпечуються додаткові можливості для відпочинку фахівців. Але професія ця як і раніше залишається небезпечною і стресовою, особливо для молодих електромонтерів, що тільки закінчили училище. 
 
 
Електрик професія може і не така престижна у сучасному світі, але від цього її значення тільки зростає. Нестача фахівців, здатних вирішувати побутові проблеми, без необхідності займатися паперовою тяганиною створює гострий дисбаланс на ринку праці, що негативно позначається на економіці будь-якої країни. Помилкова думка про те, що основний обов'язок електрика - це укручування лампочок, дискредитує таку потрібну спеціальність в очах молоді, і вона поступово вимирає. Хоча, безумовно, професія електрика дуже цікава і різноманітна. Обширність необхідних навичок змусить докласти немало зусиль, перш ніжз'явиться досвід і вправність, які потрібні для якісного виконання узятих на себе обов'язків без загрози власному здоров'ю і життю. Жартівлива фраза, що електрик працює "під напругою" має цілком реальний сенс. Недотримання техніки безпеки при виконанні найпростіших операцій з електрикою може привести до катастрофічних наслідків. Варто тільки подумати про банальний стрибок напруги і стане відразу зрозуміло, наскільки важливо, щоб напруга в мережі була завжди однаковою, щоб гарантувати працездатність дорогих електричних приладів.

Перспектива розвитку енергетики 
 
В розвитку цивілізації і науково-технічного прогресу все зростаючу роль грає енергетика. При цьому енергетичне господарство, що швидко розвивається, складно і багатогранно, а основними видами палива залишаються такі непоновлювані джерела, як вугілля, сланці, газ і нафтопродукти. До недавнього часу вважали, що цих запасів вистачить на довгі роки. Лише у останні десятиліття з'ясувалося, що запаси цих ресурсів обмежені. Відомо, що одного разу використана енергія не може бути застосована повторно, і у будь-якій замкнутій системі, до якої відноситься і наша планета, ентропія безперервно зростає і навіть за допомогою механізму цін, до якого, як правило, прибігає людство, нестачу неможливо перетворити на достаток. 
Електрик друг і порадник. 
Електрик входить в штат будь-якої організації обслуговуючою житлові будинки, він виконує різні операції в міру сил і можливостей, допомагаючи населення вирішувати проблеми, що накопичилися. Дає він і ради, здатні позбавити від ще більших проблем. Наприклад, встановлювати стабілізатори напруги. Ці пристрої відомі досить давно, ще декілька десятиліть тому прості моделі використовувалися в сільській місцевості для того, щоб можна було дивитися телевізор при нестабільній напрузі в електричних мережах і він не виходив такий важливий і дорогий прилад не виходив з ладу. Через роки стабільності в мережі вдалося добитися, перепади напруги можуть бути пов'язані виключно з перевантаженнями. Уся побутова техніка споживає досить багато енергії, одночасне включення в мережу безлічі пристроїв приведе до перевантаження, яке може послужити причиною виходу багатьох електричних приладів з ладу. Уникнути цього, можна, якщо удатися до застосування стабілізаторів напруги, тоді і у електриків роботи буде не так багато. Розуміючи це, вони повинні виховувати у населення культуру використання побутових приладів і експлуатації електричних мереж.

                     Призначення повітряних ліній

Повітряною лінією називається  пристрій для передачі та розподілу  електроенергії по проводах, розміщених на відкритому повітрі й прикріплених за допомогою ізоляторів і арматури до опор або в окремих випадках до кронштейнів і стояків на інженерних спорудах.

Електропроводки  служать  для передачі електроенергії до споживачів.

Повітряні лінії електропередачі  поділяються на повітряні лінії  напругою до 1000В і понад 1000В.

Рис1 Воздушные линии електро  передач (угловые)

Лінії напругою до 1000В призначені для передачі й розподілу електроенергії на невеликі відстані всередині міст, селищ і сіл до вводів у будинки  або на підприємства.

Лінії напругою 2 – 110кВ використовують для передачі електроенергії від  районних підстанцій до населених пунктів  і підприємств, що розміщені на відстані 10 – 20 км.  Лінії напругою 110 -330 кВ, а інколи і 500 кВ призначені для передачі великих потужностей між електричними станціями і великими районними підстанціями для електропостачання великих міст або економічних районів на відстані від 30 до 600 км.

  Лінії напругою 500кВ  використовують для передачі  потужності до 1 млн кВт і служить  для  зв’язку різних енергетичних систем, які розміщені на відстані до 1200 км.

Лінії напругою 750 кВ служать  для передачі потужності  2 – 2,5млн  кВт на відстань до 2000 км.

Основною особливістю  ліній , що визначає їх конструктивне  виконання , є їх

підданість впливу вітру, температури, атмосферних випадів , ожеледі, грози.

За номінальною напругою  і категорією приєднаних до неї  споживачів повітряні лінії поділяються  на І , ІІ , ІІІ класи. Повітряні лінії  напругою до 1000 В  незалежно від  категорії  приєднаних до них споживачів належать до ІІІ класу.

                                      Типы опор Вл

Опоры ЛЭП предназначены  для сооружений линий электропередач напряжением 35 кВ и выше при расчётной  температуре наружного воздуха  до –65 °C и являются одним из главных  конструктивных элементов ЛЭП (линий  электропередач), отвечающим за крепление  и подвеску электрических проводов на определённом уровне.

В зависимости от способа  подвески проводов опоры делятся  на две основные группы:

• опоры промежуточные, на которых провода закрепляются в поддерживающих зажимах;
• опоры анкерного типа, служащие для натяжения проводов; на этих опорах провода закрепляются в натяжных зажимах.

Эти виды опор делятся на типы, имеющие специальное назначение.

Промежуточные прямые опоры  устанавливаются на прямых участках линии. На промежуточных опорах с  подвесными изоляторами провода  закрепляются в поддерживающих гирляндах, висящих вертикально; на опорах со штыревыми  изоляторами закрепление проводов производится проволочной вязкой. В  обоих случаях промежуточные  опоры воспринимают горизонтальные нагрузки от давления ветра на провода  и на опору и вертикальные —  от веса проводов, изоляторов и собственного веса опоры.

Промежуточные угловые опоры  устанавливаются на углах поворота линии с подвеской проводов в  поддерживающих гирляндах. Помимо нагрузок, действующих на промежуточные прямые опоры, промежуточные и анкерно-угловые  опоры воспринимают также нагрузки от поперечных составляющих тяжения  проводов и тросов. При углах поворота линии электропередачи более 20°  вес промежуточных угловых опор значительно возрастает. При больших  углах поворота устанавливаются  анкерно угловые опоры.

При установке анкерных опор на прямых участках трассы и подвеске проводов с обеих сторон от опоры  с одинаковыми тяжениями горизонтальные продольные нагрузки от проводов уравновешиваются и анкерная опора работает так  же, как и промежуточная, то есть воспринимает только горизонтальные поперечные и вертикальные нагрузки. В случае необходимости провода с одной  и с другой стороны от опоры  можно натягивать с различным  тяжением проводов. В этом случае, кроме  горизонтальных поперечных и вертикальных нагрузок, на опору будет воздействовать горизонтальная продольная нагрузка.

Промежуточные опоры устанавливаются  на прямых участках трассы ВЛ, предназначены  только для поддержания проводов и тросов и не рассчитаны на нагрузки от тяжения проводов вдоль линии. Обычно составляют 80—90 % всех опор ВЛ.

Угловые опоры устанавливаются  на углах поворота трассы ВЛ, при  нормальных условиях воспринимают равнодействующую сил натяжения проводов и тросов смежных пролётов, направленную по биссектрисе угла, дополняющего угол поворота линии на 180°. При небольших  углах поворота (до 15—30°), где нагрузки невелики, используют угловые промежуточные  опоры. Если углы поворота больше, то применяют  угловые анкерные опоры, имеющие  более жёсткую конструкцию и  анкерное крепление проводов.

Технічні характертистики  алюмінієвого проводу марки А.

Номінальний переріз  - 16 мм ² ;

Переріз – 15,9 мм ² ;

Опір постійному струму при 20 ^о С – 1,83763 Ом/ км ;

Розривне зусилля проводу  – 2670 Н ;

Маса алюмінієвого проводу ( без змазки) – 43 кг/ км.

Будова повітряних ліній

Повітряна лінія складається  з основних конструктивних елементів :

1. Опор різних типів – для підвішування проводів  і грозозахисних  тросів.
2. Фундаментів опор.
3. Проводів різних конструкцій і перерізів , які передають електричний струм.
4. Грозозахисних тросів, які захищають лінії від грозових розрядів.
5. Ізоляторів або гірлянд ізоляторів для ізоляції проводів від заземлених частин опор.
6. Лінійної арматури, яка служить для кріплення  проводів і тросів до ізоляторів та опор , а також для  з’єднання проводів і тросів.
7. Заземлювальних пристроїв і трубчастих розрядників, які забезпечують відведення струмів блискавки в землю.

Проводи для повітряних ліній  використовують одножильні та багатожильні з алюмінію і сталі. Багатожильні проводи виготовляють обмотуючим на центральний стальний дріт алюмінієвих  жил. Такі проводи називають сталеалюмінієвими. Згідно з умовами механічної міцності для повітряних ліній можна використовувати  проводи перерізом не менше, ніж 16 мм- алюмінієві; 10мм –сталеалюмінієві; 25 мм – стальні багатожильні; 5мм –  стальні одножильні.

Залежно від  призначення  та способу кріплення ізоляторів до опор розрізняють підвісні ізолятори і штирьові.  ( Рис 2)                     

Рис.2 . Підвісні ізолятори і штирьові

 Основними ізоляційними  матеріалами , з яких виготовляють  ізолятори, є фарфор і скло. В останні роки все ширше  використовують ізолятори із  загартованого скла, які дешеві  та зручні в експлуатації. Дефектний ізолятор із загартованого скла можна виявити безпосереднім оглядом, оскільки у нього руйнується скляна тарілка.   Проводи прикріплюють до штирьових ізоляторів за допомогою прив’язування м’яким дротом або спеціальним затискачем. Для кріплення ізоляторів на гаках або штирях внутрішня порожнина ізолятора має гвинтову нарізку. Ізолятор на штир або гак нагвинчують з паклею просоченою суриком. За призначенням лінійна арматура поділяється на натяжні та підтримуючі затискачі, з’єднувачі, зчеплювальні деталі, дистанційні розпорки, захисні кільця і роги та віброгасильники.

Для з’єднання проводів перерізом до 240 мм  використовують овальні й обтискні з’єднувачі, які монтують обтискуванням або  скручуванням. Захисні кільця та роги призначені для відведення електричної  дуги, яка виникає при перекриттях  гірлянд ізоляторів, від поверхні ізоляторів і поліпшення розподілу  електричної напруги по гірлянді.  Відстань від віброгасильника до підтримуючих або натяжних затискачів залежить від марки проводів лінії  і  кліматичних умов ройону . через  який проходить траса. Відстань від  віброгасильника до затискачів 50 – 65 см для проводів перерізом до 70мм  і 150 – 170 см для проводів більших  перерізів.

Опори ліній виконують  дерев’яними, металевими і залізобетонними. За приз-

наченням розрізняють  такі типи опор: проміжні, анкерні, кутові і спеціальні (перехресні, розгалужувальні, кінцеві).

За конструктивним виконанням опори можуть бути одноланцюгові, дво- і баготоланцюгові. Вони призначені для підвішування відповідно однієї, двох і більше паралельно прокладених  ліній.

Монтаж опор  повітряних ліній

Траса повітряної лінії повинна  бути прокладена на місцевості так,щоб  після спорудження лінії забезпечувались  нормальні умови руху транспорту та переходів, а також  зручність  експлуатаційного обслуговування й  ремонту всіх елементів повітряної лінії. 

Відстань від опор і  проводів до різних підземних комунікацій  та наземних споруд повинна дорівнювати: 1 метр – до підземних трубопроводів, каналізаційних труб і кабелів; 2 метра  – до пожежних гідрантів, водорозбірних  колонок, колодязів підземної каналізації; 5 метрів – до бензинороздавальних  колонок.                                                                                                                    Розбивку траси починають з визначення за допомогою теодоліта напрямку першої прямолінійної ділянки лінії, а потім за цим напрямком установлюють віхи: одну – на початку ділянки, а другу – на відстані 200 -300 метрів від неї. В місцях розміщення опор установлюють тимчасові віхи, вивіряють  їх, а потім замінюють пікетними  знаками. Такі знаки встановлюють в  центрі майбутніх котлованів.                                                                                                               Оскільки копання котлованів під  опори повітряних ліній вручну є  трудомістким, його використовують тільки тоді, коли неможливо застосувати  механізми. Після того ,як котловани  викопано, в них необхідно зразу  встановлювати опори, тому що відкриті котловани можуть стати причиною нещасних випадків з людьми та тваринами.  Глибина котлованів під опори  визначається проектом і залежить від  характеру грунту, висоти та призначення  опори, кліматичних умов району, кількості  розміщуваних на опорі проводів і  їх загального перерізу., а також  від особливостей траси. Котловани  в иісті установлення опор  слід копати , виконуючи заходи безпеки, особливо при досягненні глибини 0,4 метра, щоб уникнути пошкодження  в землі комунікацій або споруд.

Монтаж проводів повітряних ліній

До монтажних робіт  приступають після підготовки траси. Траса  лінії вважається підготовленою , якщо прорублені й прочищені від  дерев , пнів просіки та встановлені , вивірені й закріплені опори.

Монтаж проводів повітряних ліній до 1000 В складається з  таких операцій:

розкочування та піднімання проводів на опору: з’єднання , натягування  і закріплення проводів на опорах; виконання розгалужень, вводів і  заземлення.

Розкочування та піднімання проводів на опору виконують одним  із двох способів. Часто проводи  розкочують зі стаціонарного барабана, який встановлюють на козли на відстані 5 – 10 метрів від першої кінцевої або анкерної опори(рис 3)

Рис3 стаціонарний барабан, анкерна опора

 Інколи розкочують  з барабана , встановленого  на  спеціальному розкочувальному візку  чи автомашині. В цьому випадку  передовсім прикріплюють провід  до першої кінцевої або анкерної  опори. Підіймання проводів на  гаки або траверси при невеликих  їх перерізах і невеликих прольотах  відбувається за допомогою штанг.  В іншому разі підіймання здійснюють  з опор за допомогою мотузок.  З’єднують проводи зразу після розкочування так, щоб у цьому місці у проводу забезпечувався надійний електричний контакт та механічна міцність. Одножильні проводи з’єднують скручуванням або бандажним паянням. Під час з’єднання бандажним паянням два кінці з’єднівальних проводів накладають один на одного, обмотують на довжині 75- 100мм дротом діаметром 1,5мм і пропаюють.  Багатожильні алюмінієві проводи найкраще з’єднувати трубчастими овальними з’єднувачами.( Рис 2)

Рис. 2.  Трубчастий овальний з’єднувач.

Рис. 2. Пристосування  МІ-230А для скручування овальних з'єднувачів. 1 — рухливий зажим; 2 —  нерухома стійка; 3 — планшайба; 4 —  роз'ємна плашка; 5 — отвір для  комірчика;  6 — основа.

З'єднання дротів обкручуванням  овального з'єднувача виконується  в наступній послідовності. Перед  стисканням всі контактні поверхні зачищують та промивають бензином, після чого металевою щіткою усувають шари окислів і змащують ці поверхні технічним вазеліном. Потім кінці  дротів вводять в з'єднувач назустріч  один одному внахлестку, так щоб  вони виходили із з'єднувача на 40—60 мм. При з'єднанні дротів АС-185 між  ними встановлюють алюмінієву розпірку, заздалегідь протерту і зачищену до блиску. Дроти інших марок з'єднуються  без установки розпірки.

Натягування проводів проводять  між анкерними , розгалужувальними, кінцевими і перехресними опорами.  До початку натягування підіймають проводи на всі проміжні опори  і виконують їх кінцеві кріплення. Допускається  кінцеве з’єднання простим в’язанням, при цьому кінець проводу закручують не менше ніж на 10 витків. Натягують проводи вручну за допомогою лебідки або автомашини. Проводи натягують або почергово. Або відразу натягують декілька проводів, використовуючи різні пристрої. Натягують провід доти , доки його стріла провисання в прольоті між опорами не сягне значень , заданих в монтажних кривих або таблицях. Розгалуження і виводи роблять після монтування магістральної мережі .Розгалуження і вводи лінії в будинки виконують відповідно до типових креслень цих вузлів. З метою захисту від грозових перенапруг на опорах з розгалуженнями до будинків заземлюють гаки і штирі фазних проводів та нульовий провід.

Приймання в експлуатацію повітряних ліній

після їх спорудження

При огляді нових ліній  електропередачі комісія звертає  увагу на те, щоб опорам були присвоєні  порядкові номери, бо це виключає помилку  при експлуатації; на кінцевих опорах потрібно відмічати рік спорудження  лінії; опори повинні мати огорожу  із залізобетонних відбийних тумб, які захищають опору від пошкоджень транспортом; раковини і вибоїни  слід зацементувати; ізолятори на мають  мати тріщин, відколів або пошкоджень глазурі, а лінійна арматура –  тріщин, раковин або пошкоджень ошиновки;  опори мають бути без нахилів, які зменшують їх здатність протистояти  їх механічним навантаженням; положення  дії покажчиків розрядників мусить чітко читатися із землі; на опорах на висоті 2,5 – 3метра треба розміщати  плакати, які б попереджували  про набезпеку наближення до опори; відстань від проводів повітряної лінії  до землі має відповідати нормам ПБЕ.

Насамперед слід перевіряти стрілу провисання проводів і тросів, яка не повинна відрізнятися від  проектної більше ніж на  5%.  Далі  вимірюють відстань від  проводів лінії до землі і до різних інженерних об’єктів.

Опорні та підвісні одноелементні  ізолятори випробують підвищеною напругою промислової частоти.  Контролюють  також з’єднання проводів, проводячи зовнішній огляд і вимірюючи спад напруги в з’єднувачах.

Огляд повітряних ліній

Під час експлуатації повітряних ліній в них виникають різні  неполадки та пошкодження.  Щоб  раніше виявити неполадки, які можуть загрожувати нормальній експлуатації повітряної лінії, а також попередити розвиток неполадок, що виникли, повітряні  лінії піддаються систематичним  оглядам.  Такі огляди здійснює під  час періодичних оглядів  трас обслуговуючий персонал. Проміжки між  оглядами не повинні перевищувати  чотири місяці для ліній напругою понад 1000 В і два місяці для  ліній до 1000 В.  Огляди повітряних ліній відбуваються вдень, коли легше  виявити наявні неполадки і пошкодження.

Під час оглядів трас повітряних ліній слід звертати увагу на те, щоб на трасі підтримувалися чистота  і на ній не було сторонніх предметів. Проводи і траси не мають мати  обірваних дротів, що знижує механічну  міцність лінії, а опори – послаблених  гайок і заклепок, а також ненадійних зварювальних швів, недопустимих відхилень  від нормального положення. Грунт  поблизу опор не повинен мити просідань , на проводах і трасах не має бути накиданих

Матеріалів, на ізоляторах –  тріщин, сколів або проплавлень, бандажі  не повинні бути послаблені.

Крім таких періодичних  оглядів повітряна лінія неменше  одного разу на рік оглядається інженерно  – технічним персоналом . Під  час цих перевірок  визначають технічний стан повітряних ліній, необхідність та терміни їх ремонту, а також  обсяг ремонтних робіт.

Огляди, які проводяться  з землі , не дають змоги виявити  неполадки у верхній частині  повітряної лінії. Тому такі огляди доповнюються перевірками повітряних ліній за допомогою верхових оглядів. Верхові  огляди здійснюють без вимикання  лінії не менше одного разу на три  роки. Якщо в процесі експлуатації наявні повторні автоматичні вимикання  лінії, то проводять її позачерговий верховий огляд. Під час нього  ретельно оглядають проводи, ізолятори  та інші частини опори.  Одночасно  визначають придатність опори до подальшої експлуатації без ремонту.

Не менше одного разу на 6 місяців проводять вибіркове  витягування проводів із затискачів. Мета таких перевірок  - виявлення  пошкоджень, які без виймання проводів із затискачів залишаються непоміченими.

В осінньо – зимовий  період, коли випадає мокрий сніг, можуть утворитися снігові налипання і  обледеніння. Лід можна розплавити теплом електричного струму, для чого потрібно збільшити електричне навантаження на проводи. Потрібного ефекту модна досягнути швидше, якщо увімкнути лінію на коротке замикання.  Під час експлуатації повітряних ліній має місце ще одне небезпечне явище – вібрація проводів і тросів при сильному вітрові. Знизити небезпеку, пов’язану з вібрацією проводів, можна розмістивши на кожному проводі або тросі по обидва його боки спеціальні пристрої – віброгасники.

Віброгасники мають чугунці  вантажі, вага яких призводить до зменшення  вібрації. Використання цих пристроїв  продовжує терміни служби проводів і тросів на лінії.

Ремонт повітряних ліній.

Щоб усунути в повітряних лініях дефекти , виявлені під час  оглядів та перевірок , встановлюють графік вимикання лінії для проведення ремонту. В обсяг ремонтних робіт  входять такі роботи: заміна або  виправлення дере-     в’ яних опор ; заміна пасинків , стояків  і траверс, а також  повторне антисептикування деталей опор ; замащування тріщин  в залізобетонних опорах; заміна або  ремонт проводів;  заміна ушкоджених ізоляторів та лінійної арматури.

Ремонтні роботи  на повітряній лінії суміщують з капітальним  ремонтом лінії, щоб скоротити паузи  в нормальному енергопостачанні промислових підприємств.

При обриві проводів на повітряній лінії спосіб усунення обирають залежно  від характеру обриву. Якщо наявний  повний обрив проводів  або обривання  значної частини його жил, то ліквідують такий обрив  за допомогою з‘єднувача або вставкою проводу відповідної довжини. Вставка повинна бути з проводу тієї ж марки перерізу що і ремонтований. В тих випадках ,коли має місце обрив незначної частини жил проводів , в  місці обриву  накладають  дротяний бандаж. Накладений бандаж  перешкоджає подальшому  розплетенню жил , але  початкову міцність проводові не повертає. Заміна  штирьових ізоляторів  необхідна тоді, коли виявлено пошкодження  його фарфору або глазурі. Незадовільний стан ізоляції штирьового ізолятора  також є підставою для його заміни. Заміна штирьового ізолятора на проміжній опорі починається зі знімання його зі штиря . Встановивши на звільнений штир  новий ізолятор ,до нього за допомогою дротяного прив’язування прикріплюють провід. Заміну штирьових ізоляторів  на анкерних або кутових опорах проводять за допомогою поліспастів .При анкерному кріпленні для заміни ізолятора потрібно попередньо стягнути за допомогою поліспаста проводи, що знаходяться в суміжних прольотах. При кутовому кріпленні проводи за допомогою поліспаста підтягують до траверси або стояка опори .Після встановлення нового ізолятора  і закріплення на ньому проводу навантаження з поліспаста знімається.

Заміну ізоляторів, що входять  до  гірлянди , на повітряній лінії  при знятій напрузі зручно проводити перебуваючи  на траверсі  або стояку опори. З допомогою каната , перекинутого через нерухомий блок, провід підтягують до траверси . Монтер, який перебуває на траверсі або стояку , розщеплює  гірлянду  і замінює дефектний ізолятор на новий.

Під час експлуатації повітряних ліній можна спостерігати  відхилення опори від вертикального положення. Такі явища можливі через недостатньо  міцне їх закріплення в грунті  під час  встановлення, внаслідок  просідання грунту, після зіткнення  транспорту з опорами , послаблення  дротяних  бандажів  на опорах с  пасинками. Відхилення опори  постійно збільшується і через деякий час  вона може впасти. Тому ,після виявлення  відхилення опори від вертикального  положення, відновлюють її правильне  положення. Виправити положення  нахиленої опори  можна за допомогою  лебідку .Після того як опора прийняла нормальне положення,   грунт  навколо неї щільно утрамбовують . Якщо опора нахилилась від послаблення  бандажу, тоді його підтягують . Якщо замінюють  пасинок, то таку роботу виконують без  відключення напруги на лінії.   

У разі одно стоякової опори  новий пасинок  встановлюють  з протилежного боку опори ,  після  цього старий пасинок  видаляють .Заміну накладки у П-подібній опорі  можна виконати , використовуючи  металеву опору. Закріплення стояка опори  на вершині триноги  додає  стійкості опорі, у якої замінюють  пасинок. Замінений пасинок  зкріплюють  зі стояком  опори за допомогою  дротяних бандажів з м’якого оцинкованого дроту. Число витків бандажу приймають таким чином : при діаметру дроту 4мм-12; 5мм-10;   6мм -8.

Заміну траверси можна  виконувати без вимикання повітряної лінії, але дуже обережно , з дотриманням  правил техніки безпеки. Робота значно полегшується і стає набагато безпечнішою, якщо  з повітряної лінії попередньо знята напруга. Заміну траверси при  знятій напрузі зручно проводит из автовишки.  Траверсу за допомогою лебідки  автовишки зніма -

ють разом з проводами  опори і опускають на землю. Проводи  від’єднують від старої траверси  і приєднують до нової. Після цього нову траверсу за допомогою цієї ж лебідки піднімають на верх і прикріплюють до стояків опори. Коли необхідно поміняти опору , перевіряють можливість невеликого зміщення нової опори відносно старої. Якщо умови дозволяють провести зміщення, нову опору встановлюють так , як і при конструюванні нової лінії повітряної лінії. Необхідньо лише попередньо зняти напругу з лінії. Якщо умови не дають змоги  змістити опору , то робота починається з демонтажу старої опори . Для цього проводи знеструмленої лінії знімають з опори і опускають на землю , після чого звалюють стару опору і встановлюють нову . Встановивши нову опору піднімають проводи і їх закріплюють на ній.

Особливістю ремонтних робіт  є те ,що лінії перебувають під  напругою і те, що ремонтний персонал  може знаходитись на близькій відстані від проводів і деталей опор , дотик до яких  є небезпечним. Іншою особливістю ремонтних  робіт є те , що неправильні дії  ремонтного персоналу  можуть призвести  до аварійного вимикання ремонтної  лінії з перериванням живлення електроенергією  виробничих цехів.

Ці роботи повинні бути такими ,щоб імовірність контакту ремонтників з небезпечними частинами  повітряної лінії була мінімальною. До таких робіт належать : заміна й установка  пасинків;  виправлення  опор ,яке не потребує  укріплення відтяжок на висоті понад 3 метра від  землі ; підтягування й укріплення розірваних бандажів . 

Інструмент електрика

.

У комплект інструментів для  виконання електромонтажних робіт  загального призначення  входять: плоскогубці 200 мм універсальні, плоскогубці електромонтажні  з еластичними чохлами: гострогубці 150 мм із еластичними чохлами, викрутки слюсарно-монтажні різні ( з пластмасовими  ручками) -3 шт; молоток слюсарний  з ручкою масою  0,8кг, ніж монтерський, шило монтерське, показчик напруги, лінійка  метрова складна, окуляри захисні  світлі, гипсовка, гладилка, шнур кручений діаметром 1.5-2мм довжиною15м. Інструменти  розміщені в закритій сумці з  дерматину .

 Електровимірювальні  прилади використовуються  тоді , коли потрібно знати точні  значення напруги, струму та  опору. Зручні для цих цілей  комбіновані прилади, які є  малогабаритними та легкими   і дозволяють вимірювати значення  струму, напруги  чи опору. Одним  з таких приладів являється   прилад Ц 4352. Він працює при  температурі повітря  від +10 до + 35 градусів по цельсію, відносній  вологості 80% .

Для отримання правильних результатів вимірювань  необхідно  виконувати правила:

1. витримати прилад не меньше 2 годин у робочих кліматичних умовах, якшо прилад довгий час знаходився в інших умовах;
2. перевірити чи є  джерело живлення у камері приладу;
3. прилад установити в горизонтальне положення, а стрілку приладу установити на „0”;
4. проконтролювати справність джерела живлення.

Перемикач діапозонів вимірювань установити  у одне з фіксованих поло-, жень передбачаємого значення вимірюваня.                                       Мегомметр  складається з генератору постійного струму з ручним приводом та вимірювального приладу, розміщенних  в один корпус. Він використовується для вимірювання опорів постійного струму ізоляції електрообладнання, проводів  та кабелів.  Потрібно пам’ятати , шо вимірювання опорів в електроустаткуваннях треба проводити , зробив потрібні відключення  напруги, перевірив його присутність  перед підключенням приладу. З допомогою  мегомметра можна перевіряти цілість  кожної фазної обмотки двигуна та місця їх з’єднання, якщо обмотки  двигуна з’єднані  у звезду. При  з’єднані їх у трикутник  початки та кінці обмоток для цієї перевірки потрібно  роз’єднати.