Вплив чинників на здоров'я дитини

Зміст

Вступ            3

РОЗДІЛ 1 Основні складові здоров’я дитини

1. Фізичне здоров’я дитини       6
2. Психічне здоров’я дитини       7

РОЗДІЛ 2 ВЛИВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

НА ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

2.1. Вплив природних чинників  на здоров’я дитини    11

2.2. Вплив соціальних чинників на здоров’я дитини    17

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ

ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ   25

ВИСНОВКИ           28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ       29

ДОДАТКИ

ВСТУП

Здоров’я – безцінний дар, який людина інколи марно витрачає, забуваючи, що втратити здоров’я легше, а відновити його дуже важно.

Найкращий спосіб зберегти здоров’я – це не допустити розвитку захворювань.

В останні роки світова наука зарахувала проблему здоров’я в широкому розумінні до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює не тільки кількісні і якісні характеристики майбутнього розвитку людства, а й навіть сам факт його подальшого існування, як біологічного виду.

Стан здоров’я дітей та підлітків відноситься до важливих медико-соціальних проблем, тому що від нього залежить майбутнє держави, її трудовий та інтелектуальний потенціал. Статистичні дані свідчать про зростання за останні 10 років захворювань серед дітей України на 20%, поширеність хронічних захворювань в 2,87 рази, на 22,9% збільшився контингент дітей-інвалідів. Найбільш поширеними є хвороби ендокринної системи (збільшення в 3,5 рази), хвороби крові та кровотворних органів (в 2,8 рази), хвороби системи кровообігу (в 1,8 рази), вроджені вади розвитку зросли на 77,6%, хвороби нервової системи – на 43,4%. Залишається високою загальна захворюваність дітей. Аналіз захворювань учнівської молоді вказує на її зростання з кожним роком навчання: у дитячих дошкільних закладах 70% дітей мають порушення опорно-рухової системи і вже до першого класу приходить 44% дітей, що мають хронічні захворювання. Слід відмітити, що серед патології перші місця займають захворювання носоглотки (73 %), захворювання органів травлення (64,5 %), хвороби ендокринної системи (55 %).

Зростає загальна дитяча інвалідність. Серед випускників загальноосвітніх закладів, згідно із статистичними даними: 60% мають порушення постави, 50% - короткозорість, 40% порушення серцево-судинної системи та нервово-психічного відхилення, 60% порушення мови. Кожен 4 юнак за станом здоров’я не може проходити строкову службу в армії. Більш як половина дітей 12 – 14 років – 62% та більше як 72% молоді 15-20 років вживають алкоголь.

Кожна третя дитина 12 – 14 років і кожна друга після 15 років – курять. Кожний п’ятий підліток 15 – 18 років вживає наркотики. У віці 15 – 18 років 90,9% всіх вагітностей закінчилися абортом. Це набагато перевищує показник західноєвропейських країн. Медичне обстеження сексуально активних підлітків в одному з промислових регіонів підтверджує наявність ознак хвороб, що передаються статевим шляхом у 24% обстежених.

Все це зумовлює необхідність постійного дослідження впливу чинників на здоров’я дитини.

Метою даної роботи є аналіз впливу природних та соціальних чинників на здоров’я дітей.

Мета дослідження визначила постановку конкретних завдань:

• Розкрити поняття фізичного здоров’я дитини;
• Дати визначення психічного здоров’я дитини;
• Проаналізувати вплив природних чинників на здоров’я дитини;
• Висвітлити вплив соціальних чинників на здоров’я дитини ;
• Виявити шляхи зменшення негативного впливу оточуючого середовища на здоров’я дитини.

Об’єктом дослідження є чинники впливу на здоров’я дитини.

Предметом дослідження є вплив чинників на здоров’я дітей м. Кіровограда на основі результатів опитування батьків.

Одним з завдань нашого дослідження є виявлення природних чинників впливу на здоров’я дітей. Джерелом інформації стали результати проведеного опитування батьків, які мають дітей різного віку. Тому вирішено було провести анкетування батьків, діти яких відвідують дитячі садки, оскільки в такому разі ареал дослідження охоплював би дітей дошкільного та шкільного віку.

Окрім загальних питань батькам було запропоновано дати відповіді на питання стосовно впливу на здоров’я дітей як екологічних чинників так і соціально-побутових умов життя. В опитуванні прийняли участь 22 респонденти, яким було поставлено 29 запитань. Отримані результаті ще раз підтверджують дані наукових досліджень, з яких стає очевидним те, що дитячий організм є найбільш чутливим індикатором ступеню екологічних негараздів довкілля.

Серед опитаних переважають, батьки що мають 2 дітей (72,7%), з яких 75% становлять діти дошкільного віку. Це певним чином пов’язане з деяким зростанням демографічного показника народжуваності в Україні в останні роки та соціальними ініціативами уряду.

Оскільки опитування проводилося серед батьків дитячих садків, то брався до уваги їх вік на момент народження дошкільнят. 59% респондентів входить до групи з віковими межами від 18 до 35 років, хоча зустрічалися батьки молодші 18 років – 22,7%, та старші 35 – 18,2%.

Треба зазначити, що феномен здоров’я привертав увагу багатьох дослідників. Науковці використовували багато визначень і показників різного змісту. Існує понад 200 визначень здоров’я. Сучасні дослідження феномену здоров’я людини виявили обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров’я, як відсутність хвороби, якщо в людини, котра звернулася до лікаря, не виявляли симптомів захворювання, вона вважалася здоровою. За сучасними уявленнями здоров’я вже не розглядають як суто медичну проблему.

РОЗДІЛ 1

Основні складові здоров’я дитини

1.1. Фізичне здоров’я  дитини 

Як біологічна істота людина бореться за виживання. Основною умовою успішного існування в сучасному світі є здоров’я, бо повна або часткова його відсутність є перешкодою до здійснення життєвих планів людини.

Ознакою фізичного здоров’я є успішна робота фізіологічних систем організму людини — опорно-рухової, кровоносної, травної, нервової, видільної та інших. Коли людина фізично здорова, вона добре виглядає, а всі системи успішно виконують свою роботу.

На сьогодні можна визначити чотири фундаментальні процеси, які визначають стан здоров’я індивіда: відтворення здоров’я, його формування, споживання та відновлення. Серед цих процесів формування здоров’я особистості залежить виключно від неї. Спосіб життя, який веде людина об’єднує такі поняття, як особливості харчування, рухова активність, міжособистісні стосунки, наявність шкідливих звичок, у дорослих – особливості праці.

Зміна умов життя сучасних людей істотно змінила й структуру їх хвороб, коли почали переважати хронічні соматичні захворювання.

До них належать захворювання серцево-судинної, дихальної та ендокринної систем. Все частіше вчені біологи та медичні працівники говорять про актуальність вивчення механізмів підтримання фізичного здоров’я людини та профілактику хвороб, а не їх лікування. С. В. Попов визначає соматичне здоров’я як поточний стан органів і систем організму, основу якого складає біологічна програма індивідуального розвитку.

1.2. Психічне здоров’я дитини

Психічно здорова людина характеризується її можливостями адаптації, соціалізації й індивідуалізації. Ці можливості є в кожної людини, а ступінь їхньої реалізації визначається соціальною ситуацією, тобто тими щоденними умовами розвитку людини, в яких вона реалізує себе, свої думки, можливості, бажання, якості.

Кілька слів про духовне здоров'я людини. До основних його ознак і показників відносяться такі:

• сприймаючи життя як цінність, людина прагне до створення в ньому нових ціннісних якостей. Стан пошуку охоплює людину мимо її волі та індивідуальних зусиль, і людина шукає його джерела поза своїми силами, у сферах, що лежать вище неї;
• гуманістичні способи впливу на себе та на оточуючих (заохочення, покарання, прощення);
• цілісність внутрішнього світу, що задається системою правил і суджень, прийнятих для себе людиною усвідомлено (так звана «життєва філософія»);
• переживання постійної радості від життя як такого.

Духовне здоров'я проявляється у зв'язку людини з усім світом і виражається в:

• релігійних почуттях;
• почутті краси та світової гармонії;
• почутті замилування та благоговіння перед життям.

Найбільш плідні дослідження духовного здоров'я у представників гуманістичної психології. Так, А. Маслоу вважав, що люди, здорові духовно, мають особливі характеристики, які відрізняють їх від інших людей за низкою показників. Ці люди задовольнили свої потреби в безпеці, причетності, любові, повазі та самоповазі й тому можуть прагнути до самоактуалізації, тобто до здійснення своєї місії, покликання, долі, прагнення до єдності своєї особистості.

До характеристик здорових людей, підтверджених спостереженнями А. Маслоу, можна віднести такі:

Об'єктивне сприйняття реальності. Духовно здорові люди менш емоційні та більш об'єктивні у сприйнятті реальності, терпимі до суперечливості та невизначеності. Вони вітають сумнів і неходжені шляхи.

Повне прийняття себе, інших і природи. Духовно здорові люди приймають себе такими, які вони є як на психічному, так і на фізіологічному рівні, та відчувають при цьому радість життя (у них добрий апетит, сон, секс тощо). Із розумінням вони ставляться до основних біологічних процесів у організмі. Подібним чином вони сприймають інших і людство в цілому.

Безпосередність, простота та природність поведінки. Як точно помітив М. Литвак (1997), із цими людьми спілкуватись так само просто, як і з японською технікою. Однак ця простота спілкування не означає, що вони доступні для кожного в будь-який момент і що вони так само прості «всередині».

Захопленість і відданість будь-якій справі (сконцентрованість на проблемі, а не на собі). Духовно здорові люди прихильні до якогось завдання, обов'язку, покликання чи улюбленої роботи, що вважають для себе життєвою місією. Говорячи словами А. Маслоу, вони живуть, щоби працювати, а не працюють, щоб жити.

Незалежність і потреба в самоті. Вони мають велику потребу в недоторканності внутрішнього життя, самоті, спілкуванні із собою.

Автономія, незалежність від культури й оточення. Вони більше покладаються на свій власний потенціал і внутрішні джерела росту та розвитку. У цьому сенсі вони самодостатні, тобто незалежні насправді, а не в сенсі заяви своєї позиції.

Свіжість оцінки та сприйняття. Духовно здорові люди кожний день свого життя сприймають як захоплюючу та хвилюючу подію. Для них стократне сприйняття веселки так само прекрасне та чудове, як і сприйняття першої веселки в житті.

Верховні або містичні переживання. Ці люди здатні переживати моменти сильного хвилювання або високої напруги, екстатичні стани. Коли вони переживаються? У кульмінаційні моменти любові й інтимності, творчості, осяяння, відкриття та злиття із природою.

Суспільний інтерес, почуття причетності, єднання з іншими, доброзичливість. Це виражається в жалі, симпатії та любові до всього людства (часто у вигляді ставлення старшого брата до молодшого).

Глибокі міжособистісні відносини. У цих людей вузьке коло спілкування, тому що дійсне спілкування, стан духовної єдності з іншими вимагають часу та зусиль. Однак їхнє спілкування відрізняється глибиною пережитих почуттів. Крім того, для цих людей характерне високе почуття емпатії, співпереживання.

Демократичний тип характеру. У цих людей немає упереджень до іншого класу, раси, релігії, статі, віку, професії, сексуальної орієнтації, інших атрибутів статусу. Вони охоче вчаться в кожного, якщо тільки в нього можна чомусь навчитись. У той же час вони не вважають усіх без винятку рівними. А. Маслоу писав: «Ці індивіди самі по собі є елітою, вибирають у друзі також еліту, але це еліта характеру, здатностей і таланта, а не народження, раси, крові, імені, родини, віку, молодості, слави або влади».

Розмежування засобів і цілей. У повсякденному житті вони більш певні, послідовні та тверді, ніж інші, у відношенні того, що правильне, а що помилкове, добре чи погане. Вони дотримуються певних моральних та етичних норм, хоча деякі з них релігійні в ортодоксальному розумінні цього слова. У той же час для них часом сам процес означає більше, ніж мета, нехай і дуже гарна.

Філософське почуття гумору. Ці люди віддають перевагу доброзичливому, філософському гумору, що висміює дурість людства в цілому, на відміну від інших людей, які можуть одержувати задоволення від жартів, що висміюють чиюсь неповноцінність, що принижують когось чи непристойно ставляться до нього. Гумор духовно здорових людей викликає посмішку, а не сміх.

Креативність, творчий підхід до життя. Для них характерна природна та спонтанна креативність, що дозволяє буденну справу здійснювати щораз по-новому. Крім того, їхній творчий підхід проявляється насамперед у повсякденних справах, а не як у видатних талантів у поезії, мистецтві, музиці чи науці. Ось чому А. Маслоу якось помітив, що в першокласному супі більше творчості, чим у другосортній поезії.

Опір окультуренню. Вони в гармонії зі своєю культурою, разом з тим зберігають певну внутрішню незалежність від неї. Вони традиційні й нічим не відрізняються від інших, поки вимоги культури не зачіпають їх основні, базисні цінності.

Сказане вище може привести до висновку, що здорові духовно люди - ангели. У них є недоліки і, як інші люди, вони недосконалі. Однак вони нагадують нам, що потенціал психологічного росту людини, її можливості стати духовно здоровою набагато вище, ніж ті, котрих досягло людство.

Людина не є пасивною, цілком залежною від зовнішнього середовища істотою. Завдяки своїй унікальній тілесно-душевній організації вона спромоглася піднятися над світом тварин, стала суспільною особистістю, здатною планомірно і цілеспрямовано діяти, змінюючи навколишній світ, своє життя і власну сутність.

Духовно-культурне панування над природою (одночасно із залежністю від неї) вирізняє людину з-поміж живих істот, робить її творцем свого життя, його матеріальних, духовних та культурних реалій. Крім того, людина здатна відокремлювати значуще, ціннісне від корисного, доцільного, функціонального, що збагачує особливим змістом її життя і форми взаємодії з довкіллям.

Комплексним показником стану людського суспільства є рівень здоров'я самих людей. За сучасними уявленнями, здоров'я - це природний стан організму, що перебуває в повній рівновазі з біосферою і характеризується відсутністю будь-яких патологічних змін.

Отже, здоров’я визначають дуже різні складові. Вони взаємопов’язані, й кожна з них робить свій внесок у здоров’я людини.

РОЗДІЛ 2

ВЛИВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

2.1. Вплив природних  чинників на здоров’я дитини

Розвиток  цивілізації, особливо в останні десятиріччя, призвів до погіршення екологічної ситуації на нашій планеті та в Україні зокрема..

Дія різних шкідливих чинників забруднення навколишнього середовища, а нерідко їх поєднаний вплив, значно порушили екологічну рівновагу в системі «людина–довкілля». Особливою групою ризику при цьому стали діти, що пов’язано з незрілістю компенсаторно-пристосувальних та захисних механізмів дитячого організму до негативної дії екологічних чинників.

За останні кілька десятків років з’явилася значна кількість публікацій (наукових статей і монографій), присвячених порушенням стану здоров’я дітей внаслідок забруднення оточуючого середовища. Зараз число екологічно зумовлених захворювань дітей настільки велике, що стало загально визнаним.

До природно-техногенних чинників належать насамперед умови життєдіяльності дитини, що визначаються як місцем розташування дошкільного навчального закладу, так і природними геохімічними особливостями конкретної місцевості.

Як відомо, вплив екології довкілля на здоров’я дитини зводиться до впливу атмосфери, екологічної чистоти і природної біоенергетики продуктів харчування, в тому числі і якості питної води, фонових техногенних електромагнітних полів та інше.

Інтенсивний розвиток промисловості, хімізація сільського господарства, автомобільний транспорт у містах - все це приводить до того, що в оточуючому середовищі проявляються у великих кількостях хімічні сполуки, шкідливі для організму людини. Проте, успіхи науки дозволяють регулювати вміст цих шкідливих речовин і доводити їх концентрацію до безпечних речовин. Це стосується як всього оточуючого середовища, так і окремих харчових продуктів. Значна частина чужорідних речовин поступає в організм людини з їжею (важких металів до 70%).

Забруднюючі речовини можуть потрапляти в їжу випадково у вигляді контамінантів - забруднювачів, а зараз частіше їх вводять спеціально у вигляді харчових доданків. Все частіше саме зараз забруднюючі домішки стають причиною харчової інтоксикації. При цьому загальна токсикологічна ситуація ускладнюється вживанням інших продуктів, які не відносяться до харчових продуктів, наприклад ліків та інше. Саме хімічні речовини, які потрапляють в продукти харчування із оточуючого нас середовища, створюють проблеми для здоров’я, які сьогодні привели до виникнення нового напрямку - ендоекології людини, тобто проблеми чистоти зовнішнього середовища перейшли в проблеми екології внутрішнього середовища, коли чужорідні речовини суттєво впливають на функціональну активність всіх органів організму людини, що і веде до захворюваності організму в цілому.    

Зокрема, чинники оточуючого середовища впливають на організм дитини всередині тіла матері під час вагітності й підчас перинатального та неонатального періоду його розвитку. Крім цього, організм дитини, принаймні до семи-восьми років, ще не має надійних ферментативних систем дезінтоксикації й захисних компенсаторно-пристосовних механізмів. Організм дитини не має тягаря хронічних хвороб, серйозних травм, шкідливих звичок, безпосереднього впливу шкідливості виробничих чи вікових змін. Таким чином, відносно здоровий від природи, організм дитини в «чистому вигляді» дозволяє виділяти із складного комплексу діючих факторів патогенетичну складову, що у свою чергу пов’язана з ростом вмісту в оточуючому середовищі токсинів.

Сьогодні, за узагальнюючими даними, зробленими російським педіатром Ю.Е.Вельтищевим, характерний вплив екології оточуючого середовища дитини виявляється в зростанні частоти вроджених пороків розвитку, нервово-психічних розладів, у прогресивному рості хронічних захворювань, навіть відродженні таких «старих» інфекцій, як туберкульоз. 

 Саме для дітей виділено ряд екологічно детермінованих синдромів і хвороб: синдром екологічної дезадаптації, синдром хімічної гіперчутливості; синдром екзогенної інтоксикації.

Цілком закономірно, що зростання екологічно залежних захворювань серед дітей чітко фіксується у великих промислово забруднених регіонах і містах. Що стосується проявів імунних порушень і алергічних захворювань і реакцій у дітей, які підпали під негативний вплив різних забруднювачів оточуючого середовища, то вони все більше набувають рис закономірностей в тому, що зростають екологічно зумовлені порушення стану імунної системи. Відзначимо, що шкідливий вплив хімічних забруднювачів стосується фактично всіх ланок імунної системи.

Ускладнення, які породив Чорнобиль, спричиняються передусім рівнем радіоактивної забрудненості продуктів харчування. Йдеться про чистоту того чи іншого конкретного продукту, а рідше про ймовірність неконтрольованої і специфічної для кожного організму інкорпорації радіонуклідів з їжею і питною водою. Існує залежність між рівнем забрудненості ґрунтів важкими металами, радіонуклідами, ступенем забрудненості повітря і здоров`ям насамперед дітей. За визначенням як загрозливий рівень забрудненості ґрунтів, це коли захворюваність дітей зростає на 20-30%, проте подекуди ми маємо рівень забруднення, як надзвичайний, коли рівень захворюваності зростає у два рази. 54,5% батьків пов’язують погіршення здоров’я своїх дітей із проблемами забруднення саме ґрунтів.

Істотно впливає на здоров`я дитини стан атмосфери. Так діти в дошкільному закладі в зоні атмосферного забруднення в 1,4 рази частіше страдають від бронхо-легеневих захворювань. Американські вчені наводять дані, за якими підвищення рівня забрудненості повітря лише на 1% збільшує смертність населення на 0,094 – 0,126%. З числа опитаних батьків 40,9% вважає, що проблеми здоров’я дітей пов’язані із забрудненням атмосфери.

Особливо сьогодні непокоїть якість питної води. Нагадаємо, що організм людини на 70-80%, а мозок на 95% складається із води. Існування організму людини, всього живого на Землі неможливе без екологічно чистої, збалансованої за необхідними мікро і макроелементами питної води. На жаль, нині в багатьох регіонах України якість питної води загрозливо погана. За даними ВООЗ, саме 80 відсотків проблем здоров`я людини належить якості питної води, тієї води яку людина п`є сирою. 31,8% опитаних вбачають основну причину зростання захворюваності дітей з погіршенням стану питної води.

Великий ланцюг антропогенних впливів на здоров`я дитини є прямою загрозою її репродуктивної функції, спричинює зниження інтелектуальної активності, пригнічення імунологічної біоактивності, появи алергічних захворювань (54,5% опитаних), підвищує онкогенні ризики і ймовірність розвитку злоякісних утворень, а також нових захворювань, пов`язаних із невідомими генними мутаціями мікробів, вірусів, тощо.

Сьогодні ми маємо справу з екологічно зумовленими і раніше невідомими захворюваннями. Це такі хвороби, як: хімічна астма, Кіршський синдром (астма у дітей, сенсибілізована викидами заводів, що виробляють напівсинтетичні корма для тварин); синдром загальної стомлюваності або напруженої адаптації; діоксиновий синдром (пігментація шкіри, імунодефінація): «дивна» хвороба Мінамата (спазматичні паралічі, розумова відсталість, враження ЦНС метил ртуттю, що накопичується у морських продуктах харчування); хвороба Юшо (ураження шкіри полі хлорованими біофенілами, що поступають із забрудненими харчовими оліями); синдром токсичної іспанської олії (ураження сполучних тканин і м`язів гідантоїдами сурогатної рослинної олії); загальна депресія – «хімічний СНІД» (його викликають діоксини, важкі метали, токсичні радикали, гідразини та інші); хвороба інтактності (міопатії, викликані кадмієм); синдром чорних ніг (дистрофічні зміни шкіри ніг під впливом арсену (миш`яку)); акромідія, або хвороба Феєра (нейроалергічні реакції на ртуть);респіраторний дистрес – синдром «дорослого» типу (дія на легені токсичних радикалів кисню, сульфат-аніону); синдром «нездорових будинків» (стан хронічної стомлюваності під впливом родону, формальдегіду, тощо).

Найгірше те, що цей список екопатологій з кожним роком розширюється.

Поява такої кількості дитячих екопатологій породила цілий напрямок науки екопедології. Сьогодні ми є свідками суттєвого «омолоджування» багатьох нозологічних форм (виразкова хвороба. гіпертонічна хвороба, судинна і нейровегетативна дистонія, неврози, цукровий діабет, тощо). Так 45,4% батьків говорили про скарги дітей на неприємні відчуття  області серця, відчуття завмирання.

Відомо, що серед причин, що визначають рівень захворюваності, стан довкілля займає приблизно 20%, а якщо говорити в цілому про теперішню екологічну напруженість, маючи на увазі всю сукупність екологічних та професійно-виробничих факторів у поєднанні зі стресовими, нервово-психічними перевантаженнями, то, за даними ВООЗ, похідною від усього цього є більша частина хвороб – до 70–80%. Соціальні фактори та фактори середовища діють не ізольовано, а в поєднанні з біологічними (у тому числі й спадковими), що зумовлює залежність захворюваності людини як від впливу середовища, у якому вона знаходиться, так і від генотипу та біологічних законів його розвитку. З’ясування точного внеску того чи іншого фактора в етіологію захворювання нерідко є досить складним завданням, бо є понад 200 генів, що контролюють сприйнятливість людини до захворювань, пов’язаних із впливом факторів довкілля

Зростаюче антропогенне навантаження на об’єкти навколишнього середовища у вигляді мутагенно-активних сполук хімічної, фізичної й біологічної природи на сьогодні має достатньо серйозний характер. Спрямований вплив на один з об’єктів довкілля викликає зміну стану іншого. Це становить реальну загрозу для генофонду всього живого й може призвести до збільшення мутагенного тиску на людську популяцію. У свою чергу тотальне забруднення атмосферного повітря, ґрунту, питної води та продуктів харчування мутагенами може послужити причиною генетично обумовленої патології, що виражається вродженими вадами розвитку, цитогенетичними порушеннями в статевих і соматичних клітинах.

Медична статистика свідчить, що в цілому по Україні за даними 2010 р. захворюваність населення залишається високою. На 100 тисяч населення припадає 122,5 тис. звернень до лікаря у зв’язку з хворобами. Найбільше, як і в попередні роки, вражається населення на хвороби органів дихання (25,4%), хвороби системи кровообігу (20,9), хвороби нервової системи та органів чуття (10,5%). Лише за один рік розповсюдженість хвороб крові та кровотворних органів збільшилася на 9,2%, ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду – на 9,4, хвороб сечостатевої системи – на 5, системи кровообігу – на 4,5, вроджених аномалій – на 4,2%.

Вагоме збільшення розповсюдження хвороб крові, ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду, вроджених аномалій може бути пов’язане з забрудненим довкіллям.

До числа найбільш екологозалежних видів патології належать і захворювання алергічної природи. Встановлено, що на формування рівня розповсюдженості таких хвороб суттєво впливають атмосферні забруднювачі з вираженою алергенною дією – альдегіди, біопрепарати, формальдегід тощо. При цьому вірогідні порушення в рівні захворюваності дітей на хвороби цієї групи спостерігаються вже при 2-разовому перевищенні гігієнічних нормативів вмісту вказаних речовин в атмосферному повітрі. Розрахунок відносного ризику розвитку хвороб алергічної природи показав, що проживання в екологічно несприятливих умовах збільшує ризик розвитку даного виду патології у 3,5 разу. Збільшення, наприклад, концентрації формальдегіду в атмосферному повітрі на величину, що дорівнює 1 ГДК, обумовлює приріст захворюваності дітей хворобами алергічної природи на 5,9 випадку на 1000 дітей.

Вплив факторів навколишнього середовища на процес формування здоров’я може значно коливатися, досягаючи найбільших значень у екологічно несприятливих регіонах.

Аналіз даних Державної служби статистики та МОЗ України свідчить, що на початок 2011 р. чисельність населення України становила 45,779 млн. осіб. З 2006 р. по 2010 р. чисельність населення скоротилася на 1,151 млн. осіб, а протягом 2010 року – на 184,4 тис. осіб.