Впорядкування територій виноргадників

Міністерство аграрної політики України

Одеський державний аграрний університет

Кафедра землевпорядкування

Курсова робота

з дисципліни: «Еколого-ландшафтне проектування» на тему: «Впорядкування територій виноргадників»

Виконав:

студентка 6-го ЗЕМ курсу

     з факультету: Землевпоряд-

кування і кадастр»

Корнійчук Любов Вікторівна

Перевірив:

    Доцент

Власова Олена Юріївна

Вступ

І. Огляд літератури

ІІ. Вишукувальні роботи

2.1. Характер об’єкту проектування

2.2. Геологія і геоморфологія та рельєф

території проектування

2.3. Складання картограми стрімкості схилів

2.4. Вивчення кліматичних умов

2.5. Складання картограми термічних ресурсів

2.6. Вивчення ґрунтів

2.7. Складання картограми ґрунтового покриву

2.8.Складання комплексної ампело-екологічної картограми

Висновки

Вступ

При розробці проекту багаторічних насаджень, основною задачею являється здійснення необхідних умов для організації сільськогосподарського виробництва, раціонального і ефективного використання землі.

Для впорядкування території багаторічних насаджень існують такі вимоги:

-          здійснення організаційно-територіальних умов для раціонального і ефективного використання земель, капіталовкладень на закладку і догляд за багаторічними насадженнями;

-          захист ґрунтів від ерозії і охорона навколишнього середовища;

-          покращення умов для росту і розвитку насаджень, трудових ресурсів, ефективного використання сільськогосподарської техніки.

Для збільшення виробництва плодово-ягідної продукції необхідно збільшувати урожайність садів та виноградників, правильно вибирати ділянки під багаторічні насадження і обґрунтовано розміщати всі елементи впорядкування території.

І.Огляд літератури

Виноградарство та виноробство в Україні завжди були важливою галуззю агропромислового комплексу. Займаючи незначну питому вагу в площі сільськогосподарських угідь (від 0,9% в Миколаївській і Херсонській областях, до 4,4% - в АР Крим), ця галузь суттєво впливає на рівень соціально-економічного розвитку регіонів. 

Продукція виноградарства та виноробства має виняткове значення для підвищення якості життя населення  України. До того ж, галузі виноградарства і виноробства були і є важливими бюджетоутворюючими складовими агропромислового комплексу України.

Сучасний стан виноградарства та виноробства характеризується скороченням загальних площ насаджень виноградників, зменшенням їхньої урожайності. Спостерігається загальне падіння економічної ефективності виробництва винограду та виноробної  продукції.

Сьогоднішній стан виноградарства не сприяє розвитку вітчизняного  виноробства.

В умовах глобалізації ринку вина та вступу України до СОТ конкуренція загострюється, що потребує перебудови  галузі таким чином, щоб її продукція відповідала високим вимогам ринку.

В межах України промислові насадження винограду культивують на чорноземах (легких, середньо- та важко суглинистих), каштанових, буроземних і шиферних ґрунтах, пісках та інших. Не росте виноград на засолених і заболочених ґрунтах , на яких не сприятливі умови для росту і розвитку коренів.

При проектуванні багаторічних насаджень велику увагу слід приділяти таким показникам : гранулометричному складу, вмісту активних карбонатів і поживних речовин в метровому шарі ґрунту. Ці показники в комплексі з іншими природними умовами визначають умови вибору сорту, оброблення ґрунту, вибору підщепи, силу росту кущів, а звідси і схему садіння.

Головними показниками агрокліматичних ресурсів є сонячне світло, тепло і волога, які дозволяють вирішувати ряд питань по агрометереологічномуобґрунтуванні технології вирощування сільськогосподарських культур, вивчення багаторічних характеристик метеорологічних і агрометеорологічних елементів, які також мають місце при розміщенні виноградних насаджень. Кліматичні умови або термічний режим також визначають набір сортів, систему ведення культури, технологію вирощування, врожайність винограду, напрямки його виробництва та якість виноградно-виноробної продукції, економічні показники галузі. Згідно цього виділено дві життєво важливі умови для винограду - тепло забезпеченість та морозонебезпека території.

Рельєф, як один з важливих екологічних факторів проявляє свій вплив на сільськогосподарське виробництво трояко:

1)створює фізичну поверхню, на якій проходять всі технологічні процеси виробництва. Від вирівнювання цієї поверхні та її стрімкості відносно горизонтальної поверхні залежить спосіб освоєння території (прямолінійний, контурний чи терасування);

2)рельєф перерозподіляє кліматичні ресурси. Абсолютна та відносна висота являються основними для визначення активних температур. В залежності від рельєфу змінюється гідротермічний коефіцієнт. Сонячна радіація, гідротермічні ресурси, вітровий режим переміщується в просторі в залежності від стрімкості, довжини та експозиції схилів. Це положення попереджує розподіл угідь та специфіку технологій.

3)рельєф обумовлює характер структури ґрунтового покриву, створюючи в гірських умовах вертикальну зональність, в умовах розвинутого мезорельєфу вертикальне диференціювання ґрунтового покриву.

Питання сучасного стану, перспектив економічного розвитку підприємств агропромислового комплексу України втілені в роботі М.Б. Зубця, де наведенні рекомендації щодо підвищення родючості ґрунтів, зростання врожайності та отримання сталих валових зборів основних сільськогосподарських культур, в тому числі виноградарства.

Виноградарство і виноробство - це прибуткові і пріоритетні галузі економіки, які не тільки забезпечують потреби населення , але й дають можливість одержати кошти від експорту продукції. Для ефективного ведення виноградарства необхідно вивчити нові підходи в комплексному вивченні екологічних ресурсів, складання і використання у виноградарстві карт рельєфу , ґрунтового покриву, термічних ресурсів, а також комплексних ампелоекологічних карт.

ІІ.Вишукувальні роботи

2.1. Характеристика об’єкту проектування

Господарство Дальницької сільської ради знаходиться у західній частині Овідіопольського району Одеської області на відстані 7 км від районного центру - м. Овідіополь і 43 км від обласного центру - м. Одеси. Адміністративним, культурним і виробничим центром господарства є с. Дальник.

Територія Дальницької сільської ради, має сприятливі грунтово-кліматичні умови, що сприяє збільшеню в перспективі виробництва винограду і винопродукції в цьому районі. В господарстві більша частина господарства відведена під ріллю але переважає такий напрямок господарювання, як рослинництво.

2.2. Геологія і геоморфологія та рельєф території проектування

Виноградні насадження – найбільш відома історична культура, вона характеризується багато численністю сортів, які можна згруперовати в технічні і столові: білі і червоні. Виходячи із цього, кожна група сортів вимагає своїх екологічних умов.

Технічні червоні сорти, як правило розміщенні на південних схилах, в той час як білі добре себе почувають і  на північних схилах. Виноградні насадження добре переносять карбонатність, вони досить слабо реагують на еродованість, за гранулометричним складом.

Значення рельєфу у формуванні ґрунту і розвитку ґрунтового покриву різностороннє.

Рельєф виступає перш за все, як фактор переросподілу сонячної радіації та опадів, вказує на дію водного та теплового режиму.

              Характер території господарства водно-ерозійний широко-слабохвилястий-рівнинний. 

              Формування сучасного рельєфу відбувалося в основному в четвертинний період і знаходилось в залежності від коливань південно-західного крила Причорноморської впадини.

Північна частина представляє собою плато, розчленоване в направленні з півночі на південь двома балками. Рельєф цієї частини рівнинний, схили до балок  в основному пологі 1-3˚і тільки окремі ділянки крутизною 3-5˚. Балочки не глибокі врізані, вузькі.

Південна частина, невелика за площею, представлена ділянкою плато і схилом крутизною 3-5˚ та 1-3˚. Ґрунтовий покрив північної та південної частини зформований на лессах (лише в балочках грунтоутвореними породами служать лессовидні суглинки-делювіальні відкладення) в умовах вологості лише за рахунок атмосферних опадів.

Ґрунтовий покрив центральної частини - пойми р.Барабой формувався на аллювіально (річкових) – делювіальних відкладеннях під впливом грунтових вод (в гігроморфних умовах). Найбільш цінними ґрунтоутворюючими породами являються лесси, потужність яких на плато досягає 15-20 м. Лесси верхнього ярусу, відповідають ґрунтоутворюючим породам, характеризуються світло бурою і буровато-палевим забарвленням, тонко-пористим складом без при знаків шаруватості.

З глибини 60-70 см збагачені карбонатами у вигляді білоглазки. Для лессов характерна вертикальний поділ, що обумовлює легкість їх розмиву і схильність до просаду, особливо при середньо-суглинковому механічному складу в умовах зрошення. Лесси господарства важко суглинкові з об’ємною вагою 1,6-1,8/ м 3 з пористістю, яка складає 42%, коефіцієнтом фільтрування 0,05 м/с що свідчить пониженню фільтрування. Коєфіцієнт вологовіддачі близько до 41%. Ґрунтоутворюючі породи визначили механічний склад ґрунту та вплинули на їх фізико-хімічні властивості.

2.3. Складання картограми стрімкості схилів

Екологічна картограма стрімкості схилів — спеціальна картограма, на якій виконано розподіл території на ареали, які різняться за стрімкістю схилу, як екологічні фактори росту, розвитку і плодоношення багаторічних насаджень. Основою для складання картограм стрімкості схилів служать топографічні карти і аерофотоплани, на яких рельєф зображено горизонталями. На цих картах проводять лінії тавельгів і вододілів. Далі виконують поділ території на ареали , в залежності від їх  стрімкості.

По стрімкості схилів територія поділяється на шість видів ареалів: 0-3˚, 3-5˚, 5-8˚, 8-12˚, 12-17º, які на карті відображаються різними видами штрихування.

Легенда картограми стрімкості схилів

Складена картограма стрімкості схилів використовується для вивчення рельєфу та є складовою агроекологічної карти. Розподіл території за стрімкістю схилів.

Отже можна зробити таке проектне рішення, що на території із стрімкістю схилів 0-3˚ буде застосовуватись прямолінійне розміщення всіх елементів, 3-5˚ - прямолінійне розміщення рядів, контурне розміщення кліток і кварталів.

2.4. Вивчення кліматичних умов

Землекористування господарства розміщені в центральній сильно теплій, з недостатньою вологістю, агрокліматичному районі Степу. Сума річних опадів по середнім багаторічним даним агрометеорологічної станції, складає 377 мм (по Овідіополю 370 мм) з значним коливанням по рокам. Так наприклад, в 1968 році річна кількість опадів складала 524 мм.

Територія господарства знаходиться в зоні недостатньої вологості гідротермічний коефіцієнт (показник вологозабезпеченості району) 0,7 -0,8. Максимум опадів приходить на травень - червень, але в цей період перевищують зливи, що негативно впливають на вологозабезпеченості рослин. Нерівномірне випадання опадів значно знижує їх ефективність. Зливний їх характер, висока температура повітря, висока сонячна інсоляція, вітри, негативно впливають на вологозабезпеченість рослин.

Вплив атмосферних опадів на урожай сільськогосподарських культур не являється визначальним в умовах зрошення.

Сніговий покрив нестійкий, середня із максимальних декадних висот снігового покриву за зиму не перевищує 10 см. Із-за зміни морозів відлигами біля половини зимових опадів випадає у вигляді дощу та туману. Температурний режим загалом сприятливий для сільськогосподарського виробництва, середньорічна температура повітря дорівнює + 94°С. Похолодання інколи наступає в жовтні місяці, супроводжується першими замороками. Повернення тепла у другій декаді половині листопада відсовує настання стійких зимових холодів, які настають зазвичай у грудні, а інколи у січні. Різкий перелом в сторону тепла відбувається у другій половині квітня. Коливання температур на 10-15° в сутки при проходженні  тепла та холоду не являються рідкістю, особливо весною та взимку.

Пануючими повітряними течіями являються північні, північно-східні та північно-західні на протязі зими. Влітку перевищують вітри південні та південно-східнього направлення. Вітри зі швидкістю вище 15 м/сек визивають пилові бури. Особливо небезпечні вони весною, коли ґрунтовий покрив ще не покритий рослинністю.

Для складання мікрокліматичної картограми теплових ресурсів необхідно виділити схили із південною і північною складовою.

2.5. Складання картограми термічних ресурсів

              Мікрокліматичні карти є найкращою формою обслуговування сільськогосподарської та інших галузей виробництва. Вони дають наочне уявлення про просторову мінливість показників клімату на обмежених територіях під впливом неоднорідностей підстильної поверхні.

              Мікрокліматичні карти можуть складатися по окремим елементам клімату і бути комплексними. Мікрокліматичні карти по показникам, які характеризують умови перезимівлі та теплові ресурси території є однією із складових комплексної екологічної карти як всебічне наукове обґрунтування до розміщення багаторічних насаджень.

Перший етап. Аналіз фонових агрокліматичних умов території. На цьому етапі необхідно з різних довідників (кліматичних, агрокліматичних тощо) виписати дані показників перезимівлі і теплових ресурсів.

Отже на даній територій виділені мікрорайони із значеннями Тмін: -17,5 і вище- (рожевий) ; –17,5 - –20,0 (оранжевий); –20,0 - –22,5 (жовтий) ; –22,5 - –25,0 (зелений); -25,0 і нище (блакитний).

Показником теплових ресурсів є сума активних температур повітря за період з температурами вище 10 °С (УТ>10 °С). Зважаючи на те, що цей показник мало чутливий до мікроклімату (тобто мало змінюється в різних умовах підстильної поверхні), його треба доповнювати або замінити на суму температур за беззаморозковий період, або на суму денних і нічних температур повітря (УТб/п, УТд, УТн).

Другий етап. Інвентаризація території, тобто виділення місцеположень, які відрізняються по умовах формування мікрокліматичної різниці показників перезимівлі та теплових ресурсів.

Третій етап. На третьому етапі виконують розрахунки значень показників Тмін, УТб/п, УТд і УТн для кожного з виділених місцеположень. Четвертий етап. На цьому етапі відбувається саме складання картограми термічних ресурсів і визначається майбутній напрямок її використання. Для підготовки картограми термічних ресурсів як підстави до комплексної екологічної картограми, кроком районування Тмін може бути 2,5 °С, а теплових ресурсів — 50 °С.

Враховуючи механізм формування мікрокліматичної різниці умов перезимівлі, необхідно виділити вододільні плато, вододіли, верхні, середні та нижні частини схилів, дно долин і улоговини. При цьому треба зважати на тип рельєфу: пагорбкуватий, горбистий, низько гірський. Для складання мікрокліматичної картограми теплових ресурсів необхідно виділити схили із південною і північною складовою.

2.6. Вивчення ґрунтів

В результаті взаємозв’язку клімату, рельєфу, природної рослинності та ґрунтоутворюючих порід сформувався ґрунтовий покрив, який під впливом господарської діяльності людини потерпів деякі зміни.

              По ґрунтово-кліматичному районуванню СССР територія відноситься до сухостепової зони південно Української посушливої провінції. По агроґрунтовому районуванню Одеської області – до Степу південно Правоберегової, Овідіопольського підрайону Овідіопольського-Комінтерновеського агроґрунтового району. В результаті корегування матеріалів ґрунтового обстеження виділено 14 ґрунтових різновидностей.

Номенклатурний список ґрунтів

Номенклатурний список ґрунтів

Агровиробничі групи ґрунтів

Агрогрупам ґрунтів присвоєні номера, єдині для всієї країни. Назва кожної агровиробничої групи ґрунтів складається з показників генетичної назежності ґрунтів, варіанта механічного складу і показника місцезнаходження по рельєфу. Нумерація груп в відповідності з цим складається з трьох шифрів% порядкового номера агрогрупи, індекса, що показує механічний склад, і шифра умов залягання.

Згідно природно-сільськогосподарського районування території землекористування відноситься до степової засушливої зони, Овідіопольському природно-сільськогосподарському агрогрунтовому району. На основі польового обстеження і камеральної обробки територія Дальницької сільської ради представлена такими агро виробничими грипами ґрунтів:

71-е І - Чорноземи південні важко суглинкові широких водо роздільних плато 0-1°.

74-е VІІІ - Чорноземи південні слабозмиті важко суглинкові плато 1-3°.

209 е V – Чорноземи намиті важко суглинкові днищ балок 0-1°.

2.7. Складання картограми ґрунтового покриву

Неоднорідність, просторова мінливість ґрунтового покриву особливо на схилах, де головним чином розміщують виноградники, ускладнює процес розміщення плантацій. Ґрунтові карти лише в деяких випадках, при дуже однорідному ґрунтовому покриві, представлені крупними контурами, які можуть бути використані при проектуванні багаторічних насаджень. Традиційно складені для цих цілей карти агровиробничих груп ґрунтів ефективні лише при порівняно однорідному ґрунтовому покриві.

Крім цього, контури ґрунтових і агрогрунтових карт не завжди добре сфокусовані просторово з контурами інших екологічних факторів — рельєфу, мікроклімату. При проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити виноградо- і садоважливим властивостям: гранулометричному складу; кількості поживних речовин (гумусу); наявності активних карбонатів.

В виноградарстві використовується можливість добору сортів під підщепу на різних за карбонатністю ґрунтах. Так при запасах активних карбонатів рекомендують сорти підщеп:

10-15% Ріпарія глухар де Монпельє;

до 20% - Ріпарія * Рупестріс 101-14, Ріпарія * Рупестріс 3309;

до 25% - Рупестріс дю Ло;

30 – 40% - Берландієрі * Ріпарія Кобер 5ББ;

50 – 60% - Шасла * Берландієрі 41Б.

В залежності від кількості поживних речовин, а саме запасів гумусу, визначається сила рості рослин, відповідно і схема садіння. Гумус розраховується в тонах на гектар (сумуються значення гумусу у відсотках по всім інтервалам глибин взяття зразків, ділиться на відповідну суму інтервалів, цей показник множиться на коефіцієнт перерахунку (1,3) та на 100). В залежності від вмісту активних карбонатів та запасів гумусу в метровому шарі ґрунту залежить форма та залитість значка в чисельнику.

Наступним моментом, який відображується на картограмі грунтового покриву, є гранулометричний склад, значок якого розміщується в знаменнику і відповідає градаціям класифікації Качинського.

Характерною особливістю їх являється чергування шарів різного механічного складу. За механічним складом переважають легко глинисті фракції.

Делювіальні відкладення займають найбільші участки і розповсюджені в пониженнях балок. За механічним складом – це середні суглинки, покрашені гумусом на значну глибину. Рельєф має великий вплив на ґрунтоутворення. При рівних умовах рельєфу в межах одної рослинно-кліматичної зони, на різних ґрунтоутворюючих породах зустрічаються різні по генезису і агротехнічним показникам грунти. В залежності від крутизни схилів залягають слабо-, середньо- і сильнозмиті грунти. Слабо еродовані грунти займають в основному похилі схили стрімкістю 1-2°, 2-3°, середньо- і сильно еродовані грунти розміщені на схилах стрімкістю 2-3° до 10°.

В результаті взаємодії клімату, рельєфу, ґрунтоутворюючих порід і рослинності сформувався ґрунтовий покрив, який під впливом господарської діяльності людини зазнав деяких змін.

Ґрунтові карти виконуються на основі генетичної класифікації ґрунтів. При проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити таким властивостям як: гранулометричний склад, кількість поживних речовин (гумусу), наявність активних карбонатів.

Відсоток складу гумусу визначається в запасах по шарах. Питома вага гумусу менше питомої ваги води, тому вводиться коефіцієнт перерахунку – 1,3.

Формула перерахунку відсоткового значення гумусу в тони на гектар:

Г т/га = Г% * 100* 1,3

Ґрунтові карти лише в деяких випадках, при дуже однорідному ґрунтовому покриві, представлені крупними контурами, які можуть бути використані при проектуванні багаторічних насаджень. Традиційно складені для цих цілей карти агровиробничих груп ґрунтів ефективні лише при порівняно однорідному ґрунтовому покриві.