Взаємодія попиту і пропозиції

 

 

Зміст

Вступ ...........................................................................................................................3 

1.    Попит і пропозиція .............................................................................................5

1.1. Попит. Закон попиту. Крива  попиту. Крива попиту на товари Гіффена ......5

1.2. Пропозиція. Закон пропозиції. Крива  пропозиції ............................................9

2.    Чинники, які впливають на попит і пропозицію .............................................13

2.1. Нецінові фактори зміни в  попиті ......................................................................13

2.2. Нецінові фактори пропозиції .............................................................................16

3.    Ринкова рівновага ...............................................................................................19

3.1. Механізм взаємодії  попиту і пропозиції. Два підходи  до встановлення ринкової рівноваги. Роль ціни ..................................................................................19

3.2. Стала та нестала ринкова рівновага ..................................................................27

3.3. Державне регулювання  ринку та його вплив на ринкову рівновагу .............30

Висновок .....................................................................................................................36

Список використаних джерел ….............................................................................39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Аналіз попиту і пропозиції е функціональним і ефективним інструментом, який можна застосувати до широкого кола багатьох цікавих і важливих проблем, таких, наприклад, як розуміння й прогнозування того як, зміна економічних умов у світовому масштабі впливає на ринкову ціну і рівень виробництва; оцінка наслідків державного регулювання цін; визначення мінімальної зарплати, дотація цін і стимулювання виробництва; визначення того як впливають податки, субсидії, тарифи, та імпортні квоти, на споживачів і виробників. Всі мікроекономічні суб`єкти взаємодіють через ринок, а попит і пропозиція є його рушійними силами.

Криві попиту і пропозиції дають можливість зрозуміти цілий  ряд явищ: чому ціни на деякі основні товари стабільно знижуються протягом тривалого часу, тоді як ціни на інші коливаються вгору-вниз, чому на деяких ринках відчуваються дефіцити, чому повідомлення про плани урядових служб чи прогнози економічного становища можуть вплинути на ринок ще до того, як ці плани чи прогнози стануть реальністю.

З точки зору мікроекономіки ринок - це механізм взаємодії основних мікроекономічних суб'єктів - споживачів і фірм, завдяки якому відбувається реалізація господарських рішень та їх оптимізація.

Споживачі на ринку виступають як покупці, а фірми - як продавці товарів і послуг. Поведінку покупця описує категорія "попит", поведінку продавця - категорія "пропозиція" Ринкова ціна визначається як результат складної взаємодії продавців і покупців.

Рівень ринкової ціни відображає не тільки витрати виробництва, котрі  виступають визначальним фактором пропозиції, але й вплив багатьох факторів, які формуються на боці попиту Найважливішу роль для попиту відіграє суб'єктивно-психологічна оцінка споживачем корисності блага, яка на ринку проявляється як цінність товару.

Аналіз моделі попиту ї пропозиції дає можливість привернути увагу до особливої ролі ціни у ринковій економіці. Передусім якраз ціни передають ринковим агентам необхідну інформацію. Ціни як специфічні ринкові сигнали містять в собі практично всю мінімально необхідну інформацію для прийняття рішень домашніми господарствами та фірмами про скорочення чи збільшення виробництва і споживання того чи іншого блага.

З допомогою моделі попиту і пропозиції можна передбачити  наслідки різних програм регулювання  ринкових цін і витрат.

Три складові ринку – попит, пропозиція, ціна – тісно пов’язані між собою і взаємно впливають одна на одну, формуючи ринковий механізм саморегулювання.

Таким чином, викладене  вище зумовлює актуальність теми дослідження  курсової роботи.

Об’єктом дослідження  курсової роботи є теоретичні засади мікроекономіки.

Предметом дослідження  – механізм взаємодії попиту і  пропозиції в системі ринкової економіки.

Метою курсової роботи є  дослідження механізму взаємодії  попиту і пропозиції в системі  ринкової економіки.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Дослідити ринок як форму організації  суспільного виробництва;

Охарактеризувати взаємозв’язок  попиту і пропозиції та його роль в  механізмі досягнення ринкової рівноваги;

Дослідити види та зміни ринкової рівноваги.

 

 

 

1. Попит і пропозиція

1.1. Попит. Закон попиту. Крива попиту. Крива попиту на товари Гіффена

 

Що вчинить власник магазину хутрових виробів, коли з настанням весни виявить, що в ньому не розпродана велика кількість чоловічих і жіночих шапок. Адже весною люди не зацікавлені купувати подібні речі. Що усе ж таки зможе переконати покупців придбати весною ці зимові вироби? Напевне, знижені ціни. Хутрові вироби купуватимуть, якщо ціна на них буде значно нижчою порівняно з цінами зимового періоду. Отже, що таке попит?

Попит - це кількість продукту, яку споживачі бажають і мають можливість або спроможність купити на ринках за певну ціну за певний проміжок часу.¹

Якщо ви хочете придбати автомобіль, але не можете його купити через відсутність грошей, то економісти назвуть це бажанням, а не попитом. Але якщо у вас є гроші які ви готові витратити на купівлю автомобіля, то це вже попит.

Бажання, підкріплені грошовими  можливостями, перетворюються на попит. Попит - це потреби людей, представлені на ринку і забезпечені грошима; іншими словами попит — це платоспроможні потреби людей.

З цього визначення можна зробити висновок, що попит відображає ряд альтернативних можливостей, тобто показує на різну кількість продукту на яку буде пред'явлений попит при різних на нього цінах. Розрізняють індивідуальний попит – попит окремого споживача та ринковий попит який складається з суми індивідуальних попитів. У будь-якому випадку попит формується двома складовими: ціною та кількістю товару чи послуги, яку бажають придбати покупці.

Бажання покупців придбати будь-який товар залежить від низки чинників: від ціни даного товару і цін інших товарів і від доходів покупців, від смаків та переваг. Залежність величини попиту від чинників, що її визначають, називають в економіці функцією попиту. Ця функція може бути подана у такий спосіб:

 , де - обсяг попиту на даний товар;

 - ціни даного товару, товарів-замінників і доповнюючих товарів; - грошовий доход; - смаки та переваги споживачів; - об'єктивні умови споживання; - нагромаджене багатство; - очікування споживачів.²

Припустимо, що всі названі чинники, які впливають на попит, залишаються незмінними, за винятком одного - ціни даного товару.

Така залежність має назву функція попиту від ціни .

Іноді для аналізу використовується інша функція - функція ціни попиту. Яка встановлює залежність ціни товару від обсягу попиту на нього:

Функція попиту показує, яку  максимальну кількість товару бажає і може придбати споживач, якщо ціна однієї одиниці товару дорівнює . Функція попиту від ціни може бути подана одним із трьох способів

1) табличним, наприклад     Таблиця 1.1

(грн.)	(штук)
...	...
10	100
15	70
...	...
50	30
...	...

2) аналітичним, наприклад:

 ;

3) графічним. Графічне зображення цієї функції називають кривою попиту.

Крива попиту відображає кількість продукту, яку буде купувати споживач при різних на нього цінах. Кожна точка на кривій попиту показує на певну кількість продукту, яку бажатиме і зможе придбати покупець при певному рівні ціни на нього, а крива попиту являє собою сукупність комбінації кількості продукту, що купуватиметься, і відповідної ціни.

Рис 1.1. Крива попиту на товар

Згідно із законом попиту, чим вища ціна на продукт, тим меншу його кількість купуватимуть споживачі. І навпаки, чим нижча ціна продукту, тим більшу його кількість купуватимуть.³ Отже, закон попиту відображає обернену залежність між ціною продукту і величиною попиту на нього. Графічне зображення цієї залежності називають кривою попиту. Для її зображення по горизонталі відкладемо величину попиту , а по вертикалі — ціну . Криву попиту позначають великою буквою ; вона іде зверху вниз, зліва направо, тобто має спадний характер (рис 1.1.).

Конкретну кількість товару, яку покупці бажають і можуть придбати за кожного рівня ціни, називають обсягом попиту.

Ціна є основною детермінантою обсягу попиту. Зміна ціни спричиняє зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точками вздовж даної кривої попиту (рис 1.1.).

На (рис 1.1.) ціні відповідає величина попиту , ціні відповідає величина попиту . Тобто, чим більша ціна, тим менша величина попиту.

Обернена залежність величини попиту від ціни пояснюється ефектами "доходу" і "заміни" та дією закону спадної граничної корисності.

Ефект доходу полягає в тому, коли підвищується ціна, то реальна купівельна спроможність знижується, що зменшує величину попиту. І навпаки, зі зниженням ціни продукту купівельна спроможність грошового доходу збільшуватиметься, що дає змогу купувати більше певного продукту ніж раніше

Ефект заміни полягає в тому, що зниження ціни на продукт робить його більш привабливим для покупця порівняно з продуктами - замінниками, ціни на які не змінились, і спонукає споживача замінити цим продуктом продукти-замінники.

Ефект доходу та ефект  заміщення діють одночасно і  обидва змінюють величину попиту на продукт.

Іншим поясненням закону попиту є дія так званого закону спадної граничної корисності. Зміст закону спадної граничної корисності полягає в тому, що починаючи з певного моменту, додаткові одиниці конкретного продукту приносять споживачеві все менше додаткове (граничне) задоволення.

Визначають задоволення  в умовних одиницях (їх виражають  в "ютілях").

Отже, поведінку споживача  відображає закон попиту, суть і властивості якого пояснюються ефектами доходу і заміни та законом спадної граничної

 корисності.⁴

Існують також випадки, коли при зростанні цін на певні товари спостерігається зростання попиту замість очікуваного зменшення. Вперше на цю групу товарів звернув увагу англійський економіст Роберт Гіффен (1837-1910 рр.). Ці товари одержали назву благ нижчого порядку (Рис 1.2).

Рисунок 1.2. Парадокс Гіффена

Кількість блага повинна  була б скоротитись з Q₁ до Q₂, але попит виріс з Q₁ до Q₃.

 

1.2. Пропозиція. Закон пропозиції. Крива пропозиції

 

На ринку назустріч споживачам, які пред'являють попит на товари, виходять фірми, які забезпечують їх виробництво і пропозицію.

Пропозиція — це та кількість продуктів, яку виробник бажає та спроможний виробити і постачати для продажу на ринку за певну ціну впродовж визначеного проміжку часу.

Отже пропозиція відображає ряд альтернативних можливостей, показує на певну кількість продукту, яку зможе і захоче виробити підприємець, при різних цінах на продукт. ⁵

При всіх незмінних інших умовах величина пропозиції та ціни на товар знаходяться в прямій залежності: чим вища ціна продукту, тим більшу його кількість буде вироблено і запропоновано до продажу. І навпаки: чим нижчою буде ціна продукту, тим меншу його кількість буде вироблено. Ця пряма залежність між ціною та величиною пропозиції одержала назву закону пропозиції.

Функцією пропозиції називають  залежність обсягу пропозиції від чинників, що його визначають: від ціни даного товару і ціни інших товарів ; від характеру технології, податків, дотацій, природних умов, очікувань продавців. Загальний вигляді функції пропозиції такий:

, де  величина пропозиції даного товару за одиницю часу; - ціни даного та інших товарів; - витрати виробництва (що об'єднують в собі: а) вплив зміни цін ресурсів і б) вплив зміни технології виробництва); - податки і дотації; - природні умови; - очікування продавців.⁶

Якщо всі фактори, що визначають обсяг пропозиції, крім ціни товару , прийняти як незмінні, то від функції пропозиції можна перейти до функції пропозиції від ціни, яка характеризує залежність обсягу пропозиції даного товару тільки від його ціни:

Як і функція попиту, функція пропозиції від ціни може бути подана трьома способами:

1) табличним, наприклад:   Таблиця 1.2

(грн.)	(штук)
...	...
10	30
15	50
...	...
50	100
...	...

2) аналітичним, наприклад:

3) графічним.

Рис. 1.3. Зміни обсягу пропозиції зі зміною ціни

Графічне зображення цієї функції називається кривою пропозиції. Практика підказує, що за більш високою  ціною на ринку пропонується більша кількість одиниць товару, тобто обсяг пропозиції збільшується, коли зростає ціна. Це і є закон пропозиції.

Варто розрізняти поняття "пропозиція" та "обсяг пропозиції". Обсяг пропозиції відповідає конкретній кількості товару, яку фірма реалізує за певною ціною.

Зміни ціни спричиняють зміни в  обсязі пропозиції, що графічно відповідає руху між точками вздовж даної кривої пропозиції.

Рис. 1.3. демонструє лінію пропозиції S певного товару. Ціні відповідає обсяг пропозиції . Чим вища ціна товару, тим прибутковіше його виробництво, тим більшу його кількість виробники готові виробити і продати на ринку.

Крива пропозиції показує на ту кількість продукту, яка буде вироблена виробником при різних можливих цінах. Рух по кривій пропозиції, тобто перехід від однієї комбінації „ціна – кількість продукту” до іншої комбінації, показує зміну величини пропозиції причиною якої є зміна ціни продукту. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Чинники,  які впливають на попит і пропозицію.

2.1. Нецінові фактори зміни в попиті.

 

Попит залежить не тільки від ціни товару. Є ряд інших, нецінових, факторів, які формують попит споживачів і зміни в яких викликають зміни  в попиті при незмінному рівні  цін.

До нетипових факторів, які визначають попит споживача, належать: смаки і переваги споживачів; кількість споживачів на ринку; грошові доходи споживачів; ціни на інші товари (взаємозамінні і взаємопов'язані); очікування споживачів відносно майбутніх цін і доходів.

В результаті зміни нетипових факторів попиту відбуваються зміни в попиті тобто змінюють всю множину співвідношень цін і обсягів благ, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої попиту (рис 2.1.), що означає, що споживачі готові купувати більше або менше даного товару по кожній з можливих попередніх цінах. Дія цих нецінових факторів, зміна в попиті відображається на графіку зміщенням кривої попиту праворуч чи ліворуч. При дії нецінових факторів, які збільшують попит при кожному попередньому рівні цін, крива попиту переміщається вправо, займаючи положення кривої (рис 1.2.). І навпаки, при дії нецінових факторів в сторону зменшення попиту крива попиту переміщається вліво і займає положення кривої .

Розглянемо вплив названих вище нецінових факторів на зміну в попиті.

Сприятливі зміни в смаках, викликані, наприклад, рекламою, модою, спричинять збільшення попиту на даний товар, і  навпаки, негативна інформація може зменшити попит на товар. Смаки й  уподобання, залежать від віку, статі, історичних. національних, природнокліматичних умов, реклами, моди тощо. Їх зміна веде до зміни попиту та переміщення кривої попиту. Несприятливі зміни в уподобаннях споживачів зменшуватимуть попит, переміщуючи криву попиту вліво.

 

Рис 2.1. Вплив нецінових детермінант. Зміни у попиті⁷

При збільшенні кількості  споживачів даного продукту росте і  попит на нього. Наприклад, при зростанні  народжуваності збільшується попит  на пелюшки, "памперси", дитяче харчування тощо. І навпаки, зменшення кількості споживачів даного продукту викликає скорочення попиту наприклад, під кінець відпочинкового сезону зменшується попит на послуги туристичних фірм.

Певні особливості в зміні попиту на товари відбуваються внаслідок зміни  в доходах споживачів. Ця специфіка  пов'язана з поділом товарів на товари вищої категорії „нормальні товари”, товари нижчої категорії, та нейтральні.

До „нормальних товарів” відносять  такі, попит на які зростає із збільшенням доходів споживачів або знижується із зменшенням доходів (наприклад, товари довготривалого використання, нерухомість тощо). Гранично зростання доходу для нормальних товарів означає зрушення кривої попиту праворуч.

До товарів нижчої категорії  відносять товари, попит на які  зменшується із зростанням доходу або  збільшується із зменшенням доходу (наприклад, картопля, дешевий одяг і взуття). Це товари низької споживчої цінності, які споживач змушений купувати, оскільки його дохід не дозволяє купувати кращі і дорожчі товари. Крива попиту на нижчі товари зі зростанням доходу зміщується ліворуч.

Нейтральні товари — це товари, попит на які не змінюється зі зміною доходу споживачів. Зміни у доході не призведуть до зміщення кривої попиту. До таких товарів відносяться товари першої необхідності: сіль, сірники та інші, споживання яких залишається відносно стабільним незалежно від рівня доходу.

Якщо зниження ціни на один продукт  зменшує попит на інший, то такі продукти називають взаємопов`язаними. Наприклад, чай і кава, масло і маргарин, яблука і груші є прикладами взаємозамінюваних продуктів. Коли ціна на груші підвищується, споживачі купуватимуть більше яблук, і попит на яблука зростатиме. Якщо зниження ціни на один продукт збільшує попит на інший продукт то такі продукти називають взаємодоповнюваними. Наприклад, чай і цукор, магнітофон і касети до нього, автомобіль і бензин є прикладами взаємодоповнюваних продуктів якщо ціна на бензин зростає, люди звичайно купуватимуть менше автомобілів і попит на них зменшиться.

Очікування споживачів щодо зростання  цін викликає збільшення поточного  попиту на товари і навпаки. Зрозумілим стає, чому високі темпи інфляції і порожні полиці в магазинах завжди „йдуть в ногу”. Що торкається очікування росту майбутніх доходів, то воно проявляється в розширенні попиту, а очікування зменшення доходів ставить споживача в рамки жорсткої економії вже сьогодні.

Отже, збільшення попиту на продукт  може бути викликане наступними причинами: сприятливими змінами в смаках споживачів; збільшенням кількості споживачів на ринку; зростанням доходу, якщо продукт є нормальним товаром; зменшенням доходу, є товаром низької категорії; ростом ціни на взаємозамінний товар; зменшенням ціни на взаємопов'язаний товар; очікуванням підвищення ціни на товар ; очікуванням підвищення доходів. Причинами ж зменшення попиту на товар можуть бути: несприятливі зміни у смаках покупців; зменшення кількості споживачів даного товару; зниження доходу, якщо продукт є нормальним товаром; ріст доходу, якщо продукт є низької категорії; зниження ціни на взаємозамінний продукт; підвищення ціни на взаємопов'язаний товар; очікування зменшення ціни на продукт ; очікування зниження доходу споживача.

 

2.2. Нецінові  фактори пропозиції

 

Окрім ціни продукту на його пропозицію впливають і інші – нецінові фактори.

Дія нецінових факторів пропозиції викликає зміни в пропозиції даного товару при незмінності його ціни, що означає, що виробник буде випускати більше або менше цього товару при кожній можливих попередніх цінах. Зміни в пропозиції проявляються переміщенні кривої пропозиції вправо до кривої при дії нецінових факторів збільшення пропозиції і вліво до кривої . при дії нецінових факторів зменшення пропозиції (рис. 2.2.)

Рис 2.2. Вплив нецінових детермінант. Зміни пропозиції⁸

Виділяють наступні нецінові фактори пропозиції: зміна цін на ресурси; зміна технології виробництва; зміна в податках і субсидіях зміна цін на інші товари очікування зміни ціни на товар; зміна кількості виробників товару.

При зростанні цін на економічні ресурси зростають витрати виробництва продукту, а отже; знижується прибутковість його виробництва. При незмінності всіх інших умов (наприклад, стабільності ціни товару, фіксованій величині грошового капіталу тощо) ріст цін та економічні ресурси викликає зменшення пропозиції товару, а зниження цін - її збільшення і навпаки.

Поява нових високопродуктивних технологій приводить до зменшення витрат виробництва одиниці продукту, а отже, і до розширення пропозиції продукту, а використання застарілих (наприклад, "спрацьованого" обладнання) до зменшення його пропозиції.

Зміна в системі оподаткування  та дотацій також викликає зміни в пропозиції товарів. Оскільки виробник оцінює податки як частину своїх витрат виробництва, які він повинен покрити, то для нього ріст податків означатиме скорочення прибутків, що при незмінності всіх інших умов, спонукатиме підприємця до скорочення обсягів виробництва продукту. Зниження ж податків є стимулом для збільшення пропозиції продукту. Що торкається змін в дотаціях на виробництво товару, які надає держава, то їх збільшення викликає нарощування обсягів виробництва, а скорочення — зменшення пропозиції товару.

Певний вплив на зміну  в пропозиції товару чинять і зміни  в цінах на інші товари. Причини  цього зв'язку слід шукати в мобільності  економічних ресурсів — в можливості їх альтернативного використання. За умов, коли ціна на один товар зростає, а на інший залишається незмінною, виробник буде вважати доцільним, з точки зору своєї вигоди - одержання більшого прибутку - переключити використання ресурсів з виробництва товару, ціна на який не змінилась, на виробництво товару, ціна на який підвищилась. Тому при зростанні цін на інший товар пропозиція даного товару зменшується. Отже, зміни в пропозиції одного товару і зміни в цінах інших товарів відбуваються в протилежних напрямках.

Іншим неціновим фактором зміни в пропозиції товару є очікування зміни ціни на нього. Як правило, при очікуванні росту ціни товару його продавець буде зацікавлений в "притримуванні" цього товару, що викличе скорочення його пропозиції. І навпаки, при очікуванні зниження ціни товару, продавець буде прагнути "позбутися" товару, внаслідок чого пропозиція товару збільшиться.

Останнім неціновим  фактором пропозиції є зміна кількості  виробників товару: при збільшенні кількості виробників даного товару його пропозиція збільшиться, а при  зменшенні кількості виробників пропозиція товару знизиться.

Отже, причинами збільшення пропозиції певного товару при незмінності  цін на нього можуть бути: зменшення цін ресурсів, які використовуються для виробництва даного товару; застосування високоефективних технологій; зниження податків; збільшення дотацій; зниження ціни іншого товару; очікування зменшення ціни на даний товар; збільшення числа виробників даного товару.

Зменшення ж пропозиції певного товару може бути викликане ростом цін на економічні ресурси, які використовуються для його виробництва; посиленням податкового тиску; скороченням дотацій на виробництво товару; зростанням цін на інші товари; очікуванням підвищення ціни на даний товар; зменшенням кількості виробників даного товару.

 

 

 

3. Ринкова рівновага

3.1. Механізм  взаємодії попиту і пропозиції. Два підходи до встановлення ринкової рівноваги. Роль ціни.

 

Ринки надають можливість здійснювати операції між покупцями  й продавцями. Значні кількості товару продаються за особливими цінами. На ринку з чистою конкуренцією звичайно переважатиме єдина ціна - ринкова ціна.

На ринках, що не є ринками  з чистою конкуренцією, різні фірми  можуть встановлювати різні ціни на той самий товар, оскільки одна фірма намагається відвоювати покупців у своїх конкурентів або покупці віддають перевагу певній марці, що дає змогу деяким фірмам призначати ціни вищі, ніж у їх конкурентів. Ринкова економіка реагує на зміни ринкових цін, які у свою чергу відчутно реагують на зміну попиту і пропозиції. Ціну, що встановлюється на ринку під впливом взаємодії попиту та пропозиції, називають ціною рівноваги, або рівноважною ціною. За умов конкуренції на ринку будь-якого продукту існує багато покупців і продавців. Тому можемо перейти від індивідуального попиту і пропозиції до ринкового попиту та ринкової пропозиції, підсумувавши величини попиту кожного покупця та величину пропозиції кожного продавця. Сума величин попиту всіх покупців дасть нам змогу визначити ринковий попит, а сума величин пропозиції усіх продавців є не чим іншим, як ринковою пропозицією. Точка перегину ринкових кривих попиту та пропозиції і визначає рівноважну ціну (Рис 3.1.) У цій точці величина попиту дорівнює величині пропозиції . Величину рівноваги позначають через , а ціну рівноваги - через Проекція з точки перетину кривих попиту і пропозиції на горизонтальну вісь покаже кількість продукту, яку споживачі бажають купити, а виробники - продати. Ця величина дорівнює OQ*

Рис 3.1. Ціна рівноваги

Точка - це точка рівноваги величин попиту і пропозиції, в якій .⁹ І саме тут ринок перебуває у стані рівноваги між двома протилежними силами  попитом і пропозицією. Саме тут плани купівлі й продажу збігаються, а ціна не змінюється, перебуваючи на рівні . Отже рівноважна ціна - це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість продукту, яку хочуть придбати покупці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.¹⁰

Ринкова рівноважна ціна фактично виконує роль своєрідного  фільтра, який розподіляє обмежену пропозицію продукту між продавцями і покупцями.

Ринкова ціна допускає до участі в торгівлі не всіх покупців і продавців, а лише тих продавців, які згодні продати свій продукт за рівноважною ціною або нижчою за неї, і тих покупців, які можуть купити продукт за рівноважною ціною або вищою за неї. Всі інші, хто не погоджується з такими вимогами, виключаються ринком із процесу купівлі-продажу. Це видно на (Рис. 3.1.) обсяг ринку визначається величиною  ОQ*, де продукти продають і купують за ціною . Продавці перебувають на кривій , зокрема на тій її частині, що іде вниз від точки . Покупці зображуються кривою зокрема тією її частиною, як іде вгору від точки .