Заголовок как отражение журналистского текста

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І

Заголовок – дзеркало або візитівка тексту.

1.2. Види заголовків залежно від їх функцій. Назва публіцистичного тексту, як елемент цікавого у вивченні газети.

Розділ ІІ

Роль лексико-семантичних засобів у підвищенні інформативності заголовків:

2.1. Фразеологізм, як заголовок ;

2.2. Каламбур у ролі заголовка;

2.3. Агітаційні заголовки;

2.4. Заголовок-цитата;

Розділ ІІІ

Як дібрати якісний і доречний заголовок.

3.1. З чого почати;

3.2. Джерела.

Висновки

Література

Додатки

1

ВСТУП

На сучасному етапі журналістикознавства вчені приділяють особливу увагу заголовковому комплексу. Слід зазначити, що цей компонент публіцистичного твору відіграє важливу роль у сприйнятті читачами всіх матеріалів журналіста, тому останнім часом заголовок розглядається не тільки як назва, а й як обов’язковий елемент журналістського твору. Назва як лінгвістичне явище висвітлювалась у працях багатьох лінгвістів, а саме: І. Р. Гальперіна [10], В. А. Кухаренко [20] та інших. В наукових працях робилися неодноразові спроби аналізу функцій заголовків [9, 13]. Перелік цих функцій дає змогу вирішити, яку роль відіграють заголовки в ЗМІ. Є праці й загальнотеоретичного характеру, де переважно розглядаються питання, пов’язані із добором більш вдалого заголовка [11], його морфологічної та синтаксичної структури [2, 18], розподілу заголовків на класи, типи, види [9, 13], проблеми заголовка в аспекті текстознавства [4], оформлення заголовків та їх розташування [29, 14].

Кожен з дослідників заголовкового комплексу намагався підійти з різних сторін до вирішення кола проблем, інтегрованих з назвою тексту, її статусом, кількістю функцій, класифікацією заголовків тощо. Але, складність полягає в тому, що різнобічністю функцій хрематоніма, тексту він надає завершеності, підпорядковуючись певному задуму (концепту твору). Тобто назва виявляється в усіх конкретних формах реалізації способу інтеграції тексту. Аналізуючи ту чи іншу проблему , журналіст висуває якусь, з його точки зору, головну думку (ідею), тому у даному випадку заголовок може стати дзеркалом цієї головної тези. Саме заголовок інтегрує всі види текстової інформації.

Це зумовлює актуальність обраної теми: “ Заголовок, як стислий зміст журналістського матеріалу ”.

Метою курсової роботи є вивчення заголовків, як стислого тексту журналістського матеріалу (на прикладі луганської преси). Вона конкретизується у таких завданнях:

1) з’ясувати семантику таких понять як заголовок, заголовковий комплекс;

2)   описати залежність заголовка від тексту;

3)   проаналізувати журналістські матеріали щодо специфіки заголовків;

4)   вияснити як дібрати якісний і доречний заголовок.

Предметом даної наукової праці є заголовок, його комунікативна спроможність, прагматичний комплекс, семантика заголовків та їх інтерпретація. Об’єктом – заголовки з глибоким, неоднозначним змістом в друкованих ЗМІ Луганщини.

У дослідженні ми скористалися методами:

1)       відбір й систематизація прикладів заголовків;

2)       класифікація зібраного матеріалу;

3)      лінгвостилістичний коментар;

4)      порівняльно-типологічний метод.

РОЗДІЛ І.

ЗАГОЛОВОК – ДЕРКАЛО АБО ВІЗИТІВКА ТЕКСТУ

Перші спроби аналізувати заголовки, зокрема газетні, відносять до 20-30-х років ХХ ст., але на той час ці спроби не стали безпосереднім об’єктом лінгвістичних досліджень. Заголовок є частиною публіцистичного твору, яка “увиразнює специфічну природу” [8] твору. Категорія інформативності, як ознака тексту, виводить дослідника за межі суто лінгвістичних проблем, бо будь-яка інформація, яка повідомляє про щось досі невідоме не може розглядатися поза соціальними, психологічними, науково-теоретичними, загальнокультурними, віковими, часовими та іншими факторами. Джон Ґолсуорсі з цього приводу казав, що заголовки подвоюють розмір подій.

“Заголовок – це назва твору або його частини, що друкується чи пишеться над текстом”[16; 225]. Заголовок має перегукуватися з проблематикою, а значить містити в собі тему або ідею твору. Хрематонім дозволяє читачу зробити вибір, що саме він читатиме. Тому заголовок мусить бути виразним, цікавим, змістовним але стислим, легко вкладатися в пам’яті читачів, для того щоб спонукати їх до прочитання усього тексту. Наприклад: “211-Я ГОДОВЩИНА ГОРОДА ИЛИ ЛУГАНСК-2006.” (ХХІ век. – № 55. – 2006.), “Как сегодня оформить субсидию?” (ХХІ век. – № 64. – 2006.), “Новым автобусам – новый маршрут” (ХХІ век. – №21. – 2007.), “В Луганске эпидемии гриппа нет, а в Одессе уже умирают люди” (ХХІ век . – № 9. – 2008.)

Головна функція такого заголовка – інтригувати, дивувати, шокувати читача, змусити його читати подальший текст не заради цікавої інформації, а щоб розкрити якусь таємницю. Досить часто цей заголовок не містить головного повідомлення, але спонукає до прочитання тексту. Він інтригує читача, не надаючи одразу важливої інформації.

Текст можна розглядати принаймні у трьох аспектах: змістовому (яка ідея твору), структурному (яка його побудова, яка композиція, архітектоніка), прагматичному (з якою метою це було написано, сказано, повідомлено) [ 10; 27].

З погляду прагматики можна виділити кілька типів інформації у тексті:

а) змістовно-фактуальну (ЗФІ);

б) змістовно-концептуальну (ЗКІ);

в) змістовно-підтекстову (ЗПІ) [10; 27].

Змістовно-фактуальна інформація – це повідомлення про факти, події, процеси, які відбуваються у реальному чи віртуальному світі. Змістовно-концептуальна інформація повідомляє індивідуально-авторське розуміння відношень між явищами, описаними засобами ЗФІ. Така ЗКІ є творчим авторським переосмисленням того, що сприймається, відтворюється автором, тому що цьому передує аналіз цілого тексту. Цей тип потребує тлумачення, що стає можливим в разі глибокого занурення не лише у текст, а й у дискурс. Тому розкодування тексту потребує знання епохи, мовних особливостей жанру, стилю, індивідуальності автора. Змістовно-підтекстова інформація (ЗПІ) пов’язана з підтекстом, який криється у конотативних співзначеннях [16].

Серед конституентів тексту більшість дослідників називають заголовок. І це не випадково, заголовок є частиною системи тексту, тому що передає, як і будь-який словесний знак, змістовно-фактуальну інформацію (інформація, що містить повідомлення про факти, події, процеси, які відбуваються у реальному або віртуальному світі) [10; 27], виконуючи номінативну функцію [8]. Заголовок виступає найпершою ознакою творів різного характеру. Порівняймо:

“Луганский маршал” (ХХІ век. – № 5. – 2008.),

“Бюджет как он есть” (ХХІ век. – №4. – 2008.),

“Солдат Удачи” (ХХІ век. – № 45. – 2007.),

“Впервые за десять лет Луганск посетил министр здравоохранения. Итоги не слишком утешительны...” (ХХІ век. – № 14. – 2008.).

У творі “заголовок виступає своєрідною тезою самого корпусу тексту” [12; 55]. Тому інтерпретуючи твори, навіть коли потенційний читач може пропустити передтекстові відомості (автор, жанр, видавництво) через недосвідченість або неуважність, заголовок обов’язково візьме участь у створенні читацького ставлення – очікування на нову інформацію.

Ще не читаючи текст, заголовок здатен апелювати лише до попереднього досвіду читача. Для виконання прогнозної ролі заголовка потрібні зв’язки практично з усіма галузями читацького тезауруса – його “таблицею знань” [20; 93].

На нашу думку, заголовок не повинен повністю розкривати зміст журналістської публікації, навіть коли заголовок є цитатою. Бо це не гарантує прочитання публікації повністю. Хрематонім має інтригувати, містити елемент зацікавленості, що дає змогу привернути увагу та примусити читача прочитати весь текст, з метою віднайти відразу непомітний ключ до використання саме такого заголовка. Отже, назва – це скомпресований не повністю розкритий зміст тексту. А. Чехов писав, що “вся суть... у назві книги”, а С. Крижанівський вважає, що “заголовок – це те, що автор видає за головний зміст книги”. Л. Толстой вимагав, щоб “назва випливала зі змісту оповідання”. А.Євграфова зазначає, що у деяких творах “заголовок лише називає проблему, вирішення якої дається у тексті” [ 16].

Для багатьох творів характерна настільки глибоко закодована назва, що її декодування можливе лише після повного прочитання твору. Напр.: “ПЕРЕИМЕНОВАТЬ НЕЛЬЗЯ ОСТАВИТЬ” (ХХІ век. – № 64. – 2006), “ВСЕ ЕЩЕ (НЕ)ТЕПЛЫЙ ЛУГАНСК СТАРЫЕ НОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ” (ХХІ век. – № 66. – 2006.), “ЗДРАВЫЙ ВЗГЛЯД НА ЗДРАВООХРАНЕНИЕ” (ХХІ век. – № 66 – 2006.), “Кто “нагревает” “Термо”? ” (ХХІ век. – №18. – 2007), “Экономная” луганская экономика” (ХХІ век. – №29. – 2007.), “ДУССМАННА ОТПЕЛИ. КТО НА ОЧЕРЕДИ?” (ХХІ век. – № 33. – 2007.).

І навпаки. Є твори, де змістовно-концептуальна інформація очевидна. Напр.: “Свердловский рынок: зона отчаяния” (ХХІ век. – № 14. – 2008.), “Свердловский рынок – зона перспектив” (ХХІ век. – № 20. – 2008.).

Р. Будагов, наголошує на тому, що автор може використовувати і так званий “нульовий заголовок”. Дослідник надає цим заголовкам особливої уваги. “Це певний стилістичний прийом – розкрити те, що саме по собі очевидне, прийом певного відчуження”[3]. Читач не відразу розуміє про що йдеться, його цікавість гострішає, він неодмінно прагне прочитати такий текст. “Нульовий заголовок” не повідомляє про зміст, хоча функція заголовка полягає в тому, щоб натякнути читачеві завчасно, інформувати його про наступні події. “Нульовий заголовок” цього не може зробити, але він підсилює інтригу, й бажання прочитати твір і тим самим теж виконує свою цілком специфічну – “контактоутворювальну функцію” [3].

Безперечно, заголовок у тексті виступає однією з найсуттєвіших ознак, він є авторським концептом і конденсатом усього змісту. Заголовок співвідноситься з семантикою тексту, він є домінантою, яка утворює в публіцистичному творі смислову та емоційну єдність. Тому є всі підстави стверджувати, що заголовок актуалізує всі типи текстової інформації, він є водночас дзеркалом та завісою змісту тексту.

1.2. ВИДИ ЗАГОЛОВКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ ФУНКЦІЙ.

НАЗВА ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ТЕКСТУ,

ЯК ЕЛЕМЕНТ ЦІКАВОГО У ВИВЧЕННІ ГАЗЕТИ.

В газетній публіцистиці заголовку приділяється багато уваги, оскільки читач в першу чергу, як правило, проглядає назви статей та повідомлень, і тільки потім починає читати текст з тим заголовком, що його зацікавив. Для того щоб “зачепити” читача тобто привернути увагу, використовують яскраві, експресивні, ігрові – мотивуючі заголовки. В такий спосіб автор публікації прагне “завоювати” реципієнта, привернути його увагу, затримати її і досягти прочитання всього матеріалу.

В. Галич [8] заголовки поділяє залежно від цілей та способу вираження (Додаток А):

1)              за наявністю образного елемента (номінативні, образні);

2)              за актуальним членуванням вислову (тама, рема, дирема);

3)              за функціями (рекламні, інформаційні, номінативні);

4)              за наявністю наказової та спонукальної модальності (з дієсловом наказового способу, інфінітивні, еліпси);

5)              за присутністю синтаксичних засобів увиразнення (інверсія, еліпс, риторичні, опозиція);

6)              за структурою (одночлен, багаточлен).

Крім того, заголовки поділяються за типом постановки запитання, на яке вони відповідають. На сучасному етапі вивчення заголовкового комплексу виділяють багато видів, типів (номінативні, образні, рекламні, інформативні, риторичні та інші) та не менш багато функцій заголовка. Аналіз цих тем дає підстави говорити про їх невідмежованість. Від функції заголовка залежить його вид або тип (див. додаток А).

Так виділяють:

1. Інформативну та номінативну функції, що є найголовнішими ознаками журналістської публікації.

За М. Яцемірською [35;44] , інформативність – це насиченість інформацією, змістовність, значна кількість відомостей, знань. У взаємозв’язку “текст-аудиторія” діють три важливі чинники, які впливають на ефективність контактів із читачем, слухачем, глядачем і визначають високу інформативність журналістського тексту: не банальність (оригінальність відомостей, новизна інформації); декодування (доступність повідомлення, виразна, зрозуміла мова); релевантність (цінність, важливість для аудиторії поданої інформації).

Інформативний заголовок несе в собі головне інформаційне повідомлення й відповідає на запитання: що читач може дізнатись з даної статті? Такий заголовок одразу зрозумілий.

Заголовок, представлений одним словом, через можливу багатозначність лексичної одиниці значно ускладнює очікування змісту, бо не дає вичерпної уяви про реальний смисл. Заголовок-слово може створювати хибну пресуппозицію, провокуючи виникнення результату, на який читач не сподівався, що по-різному може позначитися на подальшому ознайомленні з текстом.

Спонукальний заголовок використовується тоді, коли ви прагнете щось з’ясувати, проаналізувати, прокоментувати.

Головна функція такого заголовка – інтригувати, дивувати, шокувати читача, змусити його читати подальший текст не заради цікавої інформації, а щоб розкрити якусь таємницю. Досить часто цей заголовок не містить головного повідомлення, але спонукає до прочитання тексту. Він інтригує читача, не надаючи одразу важливої інформації.

Спонукальний заголовок демонструє, як вправно журналіст володіє нюансами стилю. Автор може використовувати змінені назви книжок, фільмів, прислів'я, гру слів тощо.

Але спонукальний заголовок має своє значення та вагу, лише якщо подальший текст пояснює його. Сам спонукальний заголовок, вирваний з загального контексту репортажу, не має жодного сенсу.

Змішаний заголовок-підзаголовок. Перший – інформативний, другий – спонукальний або навпаки. Мета – заінтригувати не лише формою, а й інформацією, тобто подати інформацію так, щоб вона змогла не лише змістом, а й формою спонукати читача до прочитання.

Заголовок допомагає об’єднати весь текст, будучи ніби вступом у композицію тексту, у якій традиційно виділяються три частини: зачин, основна частина, кінцівка. Причому і зачин, і кінцівка мають не менш важливе значення, ніж основна частина.

Побудова заголовка проста: підмет → присудок → доповнення.

В заголовку також варто пам’ятати про теперішній час, активний стан, стверджувальну форму (запитання викликає почуття розпачу).

Багато журналістів “полегшують” свою роботу користуючись лише інформативною функцією заголовків, тим самим роблячи заголовки “сухими” та “блідими”. Це знижує статус домінуючого елементу журналістського тексту.

2. Рекламну функцію, до якої ми відносимо іміджування  видання.

Якщо заголовок інтригує, дивує, намагається принадити читача, впливаючи на нього емоційно – це мотивуючий заголовок. “Мотивуючий заголовок – це елемент тексту, що має своїм завданням вплинути на читача емоційно” [8; 67.]. Цей тип заголовків має місце майже в усіх жанрах журналістики. Для створення мотивуючих, або ігрових, заголовків можна використовувати практично будь-який мовний засіб, за умови, що цей заголовок має бути доцільним і експресивним.

“Реклама –це популяризація товарів, видовищ, послуг тощо за допомогою друкованих чи електронних органів масової інформації або поширення відомостей про кого-небудь чи про що-небудь з метою підвищення їхнього авторитету, привертання суспільної уваги.” [24; 122]. “Рекламне оголошення будується за такою схемою: слоган, або заголовок; зачин – невеликий текст, який розкриває заголовок; інформаційний блок з аргументацією на користь товару; довідковий матеріал” [6; 240]. Тому важливим носієм реклами у друкованих ЗМІ є заголовок, якому притаманні риси реклами. Та нажаль, зміст не всіх рекламних заголовків відповідає дійсності. Що порушує етику рекламодавця та шкодить іміджу видання. Наприклад так звана “джинса”. Під назвою “Здравствуйте, уважаемая редакция!” (ХХІ век. – № 47. – 2008.) опубліковано лист від вдячної шістдесятирічної пенсіонерки, яка купила машину в “Автоплані”, затративши при цьому малу суму грошей. У даній публікації наявна замаскована реклама фірми “Авто план”.

Правильно підібраний заголовок-слоган привертає увагу й наштовхує реципієнта на подальше прочитання реклами. Щоб заголовок привертав увагу, він має бути коротким, а щоб утримати її – винятковим. Головна функція слогана – вплив, “спрямований відкрито, але діє приховано” [2; 36]. Такий хрематонім завжди має певний елемент загадковості, несподіваності, навіть сенсаційності. Вдалий слоган – важливий чинник реклами, його легко запам’ятати, ніж перелік послуг, товарів в інформаційному блоці, якщо у заголовку є слово у лапках, назва товару, його торговий знак тощо. Напр., “Детям от “ВИКОТЕКА” (Восточный Экспресс. – №23. – 2008.), “ПРОВИДНА развеяла миф о том, что честных розыгрышей не бывает” (Восточный Экспресс. – №23. – 2008.).

Щодо рекламних заголовків, то вони часом виконують функцію деякої дезорієнтації, оскільки не дають читачеві точного уявлення про зміст публікації, спекулюють на його цікавості. Тобто для створення рекламної назви потрібен “кричущий” рекламний заголовок. Напр., “Сергей Кравченко: кинотеатр “Украина” откроется в этом году” (ХХІ век. – № 24. – 2007.).

Отже, на сьогодні маємо багато підстав щодо проведення паралелі між заголовком та рекламним салоганом. Суть рекламного заголовка полягає не лише в ознайомленні читача з рекламою продукції, а й перетворенні читача на постійного споживача цієї продукції.

Газета – це періодичне видання, що виходить від кількох разів на день до кількох разів на рік. Оперативно висвітлює суспільно-політичні, громадсько-культурні, науково-літературні, економічні злободенні події та факти, порушує важливі життєві проблеми. Це один з основних засобів масового інформування і пропаганди, який формує громадську думку.

Найголовнішими засобами формуванні іміджу газети є візуальні – дизайнерські прийоми – до яких входить розміщення та виділення заголовків.

“Імідж – це сталий образ газети, який вимальовується у читачів протягом тривалого часу. Його позв’язують з особливостями тематики та змістом публікацій у газеті, її дизайну –ілюстрування та оформлення” [26; 43]. Імідж – сприятливий образ, який має на меті підняти рейтинг видання. Візуальними атрибутами тієї чи іншої газети є назва видання, його кольорова гама, “фірмові” шрифти” [31; 39]. “Читач завжди може впізнати “свою” газету виключно за стилем заголовків” [8;66]. Напр., “МЭР ПЕРЕВАЛЬСКА ВЛАДИМИР ЕСАУЛЕНКО: “Я привык работать, я люблю работать” (ХХІ век. – № 25. – 2006.), “МЭР БРЯНКИ НИКОЛАЙ ГРЯЗЕВ: “Я зимой, когда ездил на работу, каждый день смотрел на котельные – слава Богу, выстояли” (ХХІ век. – № 25. –2006.), “МЭР СВЕРДЛОВСКА АЛЕКСАНДР ШМАЛЬЦ: “Никогда не обещаю того, чего сделать не смогу” (ХХІ век. – № 31. – 2006.), “МЭР РУБЕЖНОГО АНАТОЛИЙ БУСЕНКОВ: “Кандидаты, видимо, сочли нужным больше подчеркивать свои достоинства, чем недостатки других” (ХХІ век. – № 33. – 2006.), “МЭР ЛИСИЧАНСКА ЛЕОНИД КРЫСАНОВ: “Мы предлагаем инвесторам открывать новые производства на имеющихся свободных площадях” (ХХІ век. – № 33. – 2006.), “МЭР СЕВЕРОДОНЕЦКА ВЛАДИМИР ГРИЦИШИН: “Я не верю в то, что люди, которые сейчас управляют Украиной, способны отстаивать государственные интересы. Поэтому нас ждет тяжелая зима” (ХХІ век. – № 35. – 2006), “МЭР ПЕРВОМАЙСКА ВАСИЛИЙ МОЗАЛЕВ: “Я Томенко скоро достану. Когда он займет свое место в государстве, я его найду, привезу ему эти ключи и потребую машину “Скорой помощи”. Пусть хоть за свой счет теперь покупает!” (ХХІ век. – № 35. – 2006.) або “Юрий Зюков – генерал ГП “Ровенькиантрацит”: перезагрузка” (ХХІ век. – № 14. – 2008.), “Перезагрузка” (ХХІ век. – №22. – 2007.), “Биг-борды в Луганске. перезагрузка?” (ХХІ век. – № 25. – 2007.), “ТАРИФЫ. ПЕРЕЗАГРУЗКА” (ХХІ век. – №70. – 2006).

“Частини заголовкового ансамблю – знаки текстів – допомагають скласти перший, найзагальніший прогноз про зміст публікації. Саме прочитання заголовків визначає конфігурацію тексту номера газети. Журналісти, природно, прагнуть звернути увагу своєї аудиторії на заголовки. При цьому має силу така роль заголовків як рекламно-експресивна. Назви матеріалів мають бути цікавими, в міру інтригуючими, привертати увагу” [29; 193].

Отже, саме з заголовка починається ознайомлення читача з виданням, він “репрезентує твір” [18; 105]. Заголовкові комплекси свідчать не тільки, про що йдеться у тексті, а й про концепцію всього видання, його аудиторію. Тому заголовки є важливими чинниками у формуванні іміджу друкованого видання.

3. Регулюючу функцію або розділяючу. Заголовки, рубрики, підзаголовки слугують знаками тексту й саме з їхньою допомогою можна орієнтуватися в змісті. У сучасній журналістиці існує тенденція до оформлення заголовків як розповідних речень і перетворення їх на невеличкі ліди [24; 225]. Це є надзвичайно зручним для людей які читають лише заголовки, при цьому бажають бути в курсі подій, такі заголовки мають вигляд новин, це зовсім не гарантує прочитання тексту. Напр.,

“БОЛЬНОЙ ВОПРОС ДЕТСКОЙ БОЛЬНИЦЫ

Родители бьют тревогу:

“А об удобстве наших детей кто-нибудь подумал?”

(ХХІ век. – № 63. – 2006.),

“Нам обещают рай без коммунальных и прочих забот…

О том, как рождаются городские проекты

у новой команды единомышленников”

(ХХІ век. – № 48. – 2006).

Лише перелік функцій у працях різних науковців дає уявлення про ту роль, яку виконують хрематоніми.

Отже, заголовки свідчать про концепцію видання, та його направлення. Робота над ним – це широке поле для творчості журналіста. Мета хрематоніма – вплив, тому що в більшості випадків саме він маніпулює читачем: читати або не читати. Заголовок – це головна теза будь-якого журналістського матеріалу. Кожний заголовок виконує номінативну функцію. В хрематонімі виражається авторська позиція.

РОЗДІЛ ІІ.

РОЛЬ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ ЗАСОБІВ У ПІДВИЩЕННІ ІНФОРМАТИВНОСТІ ЗАГОЛОВКІВ:

2.1. ФРАЗЕОЛОГІЗМ, ЯК ЗАГОЛОВОК;

2.2. КАЛАМБУР У РОЛІ ЗАГОЛОВКА;

2.3. АГІТАЦІЙНІ ЗАГОЛОВКИ;

2.4. ЗАГОЛОВОК-ЦИТАТА;

2.5. ЯК ДІБРАТИ ЯКІСНИЙ І ДОРЕЧНИЙ ЗАГОЛОВОК.

Останнім часом дослідники приділяють багато уваги вивченню заголовка з боку психологічних, соціальних, культурних та інших умов. Та найважливішим є аспект інформативності. Для привернення уваги читача автори удаються до таких методів як перефразування, трансформація назви матеріалу у більш цікавий і виразний варіант. Аналіз періодичної преси Луганщини доводить, що найбільш поширеним засобом зацікавлення читача є каламбури. Вони творяться за допомогою різних лексико-семантичних засобів. Каламбур – це стилістичний прийом, в основі якого наявне використання різних значень якогось одного слова або кількох слів, які схожі своїм звучанням [19, 357]. Така постмодерна гра безперечно буде ефективною. О.О. Кулініч виділяє такі причини поширення каламбурів у заголовках: впевненість автора публікації, що гра слів приверне увагу читача; здатність функціонування такого заголовка як засобу гумору та сатири [19, 54].

Отже, використання каламбурів, як хрематоніма, дає підстави стверджувати про ефективність такого засобу експресії. Інформативність в такому гумористичному заголовку буде закладена у підтексті, розв’язання такої назви потребує переосмислення читачем змісту твору.

Ще одним з яскравих і дієвих засобів досягнення заангажованої інформативності в публіцистичних творах є фразеологізм. Важливу роль тут відіграє контекст. Фразеологічна одиниця є частиною асоціативного ряду, тому вони створюють образи які доступні пересічному читачеві. Напр.,“Против “Барса” нет приема!” (ХХІ век. – № 12. – 2004.), “Халява кончилась, господа! Отворяйте портмоне!” (ХХІ век. – № 18. – 2004.), “Кручу-верчу, захочу – отключу…” (ХХІ век. – № 43.– 2004.), “Тяните жребий, господа!” (ХХІ век. – № 2. – 2006.), “A воз и ныне там...” (ХХІ век. – № 59.– 2006.), “ПОНЕДЕЛЬНИК – ДЕНЬ ТЯЖЕЛЫЙ, или фиаско леди “Ю” в Луганском горсовете” (ХХІ век. – № 9. – 2007.), “Красиво жить не запретишь, или уровень жизни в Луганске растет!” (ХХІ век . – № 23. – 2007.).

У заголовках лаконічність, інформативність, а разом із тим експресивність досягаються залежно від мети та потреби за допомогою найрізноманітніших видів експресивно-емоційної обробки, оновлення та загострення тих чи інших загальновідомих стандартів, сталих словосполучень, фразеологізмів, оперуючи їх семантикою та структурою тощо.

Гумористично обігрують поєднання кількох фразеологізмів за допомогою їх часткової трансформації. Ці перетворення допомагають створити новий, більш сучасний фразеологізм, який приверне увагу своєю експресивністю. Поєднання такого заголовка з підзаголовком “полегшує сприйняття тексту з великою і складною інформаційною масою” [5; 27]. Напр.,

“РЕФОРМАТОРЫ-НОВАТОРЫ,

ИЛИ С БОЛЬНОЙ ГОЛОВЫ НА ЗДОРОВУЮ”

(ХХІ век. – № 33. – 2007.),

“А Васька слушает, да ест…”,

или очередная серия “уродов и пассажиров”

(ХХІ век. – № 16. – 2008.),

“НЕ хотели “ЗАПАДЕНЦа”?

ПОЛУЧИТЕ МОСКАЛЯ!”

(ХХІ век. – № 49. – 2005.).

В основі фразеологічних заголовків вживаються крилаті вислови з казок, віршів, пісень тощо. Напр., “Гладко было на бумаге, да забыли про овраги!” (ХХІ век. – № 50. – 2003.), “РОГА И КОПЫТА”. Кременской вариант” (ХХІ век. – № 17. – 2004.), “Рыбный день, или Не думай о природе свысока” (ХХІ век. – № 21. – 2004.), “Фабрика “Старт”: От “заката” до “рассвета” (ХХІ век. – № 26. – 2004.), “С ЧЕГО НАЧИНАЕТСЯ КОРПОРАТИВНОСТЬ?” (ХХІ век. – № 42. – 2004.), “Зимы ждала, ждала природа...” (ХХІ век. – № 6. – 2005.), “Ветер с моря дул...” (ХХІ век. – № 10. – 2005.), “КРЫЛАТЫЕ КАЧЕЛИ ЛЕТЯТ, ЛЕТЯТ...” (ХХІ век. – № 32. – 2006.), “Новый Год к нам мчится, скоро все случится...” (ХХІ век. – № 52. – 2007.), “БОЛЬШАЯ ПЕРЕМЕНА” ЛУГАНСКОЙ ВЕЧЕРНЕЙ ШКОЛЫ или ЗА ПАРТАМИ – ВЗРОСЛЫЕ” (ХХІ век. – № 53. – 2006.), “НО БЛИЗОК, БЛИЗОК МИГ ПОБЕДЫ.УРА! МЫ ЛОМИМ; ГНУТСЯ ШВЕДЫ” (ХХІ век. – № 65. – 2006), “Вставай, страна огромная...” (ХХІ век. – № 3. – 2008), “О бедном гусаре замолвите слово” (ХХІ век. – № 20. – 2008.).

Відбувається перефразування відомих прислів’їв, приказок. Напр., “Готовь сани летом, а телегу – зимой” (ХХІ век. – № 11. – 2005.), “МАЛЕНЬКАЯ ЛОЖКА ДЕГТЯ В БОЛЬШОЙ БОЧКЕ МЕДА” (ХХІ век. – № 59. – 2006), “Защита журналистов – дело рук самих журналистов?!” (ХХІ век. – №32. – 2007.), “Отопительный сезон 2007-2008: долг холодом страшен” (ХХІ век. – № 41. – 2007.), “Дорога ложка к обеду или Финансовая пропасть “теплокоммунэнерго” (ХХІ век. – № 43. – 2007.), “Игорь Жданов: по одежке протягивай ножки” (ХХІ век. – № 50. – 2007.), “Долг платежом… страшен” (ХХІ век. – № 3. – 2008.).

Фольклорна основа робить заголовки емоційними, колоритними, близькими читачеві. Тексти з такими назвами викликають різноманітні асоціації, і не викликають труднощів щодо їх розшифрування. Читач одразу може зрозуміти про що може йтися у творі.

Отже, для досягнення дієвості журналістського заголовка, з метою поставлених завдань автори використовують такий інструмент образного мислення, як фразеологізми. Використання фразеологізмів виправдана такими чинниками:

1)              проста, зрозуміла форма, що дає змогу просто говорити про складні явища;

2)              лаконічність фразеологічних одиниць, досить економних за складом і дуже вагомих за складом;

3)              образно-метафорична форма фразеологізмів допомагає не тільки створити певні картини, образи, й викликає емоційний відгук адресата;

4)              журналіст крізь призму фразеологічних засобів дає власну (суб'єктивну) оцінку інформації, спонукає читачів до вираження свого ставлення до зображуваного.

Як і каламбур, заголовки з елементами фольклору містять глибинний зміст, та невимушену, легку при запам’ятовуванні форму. Це дає підстави стверджувати про ґрунтовну загодованість ідеї публікації.

Останнім часом журналісти почали застосовувати такий, порівняно новий, різновид заголовка, як агітуючий. Доцільність використання саме такої терміну ми пояснюємо його функцією – агітація (відкрита та прихована). Використання такого хрематоніма прямо залежить від дати випуску газети. Під час роботи з луганськими газетами ми помітили таку залежність: коли починається передвиборча агітація, починають виникати нові друковані органи. При чому виникають вони не з першого випуску, звісно у кожній газеті є агітаційна публікація з різного роду назвами. Від політичної прихильності залежить і назва матеріалу. Напр., “Мы выбираем, нас выбирают, как это часто не совпадает…” (ХХІ век. – №32. – 2007.),“Передвиборна програма кандидата на пост президента України В.Ф. Януковича” (Моя Луганщина. – № 8. – 2004.), “Выборы – 2004. Симпатии тружеников – В.Ф. Якуновичу.” (Моя Луганщина. – № 9. – 2004.), “МОЛОДЁЖЬ – ЗА!” (Моя Луганщина. – № 10.– 2004.), “ВИКТОР ЯНУКОВИЧ: ДЕСЯТЬ “ЗА” (Моя Луганщина. – № 11. – 2004.), “ДВОЙНОЕ ГРАЖДАНСТВО И РУССКИЙ ЯЗЫК” (Моя Луганщина. – № 11.– 2004.) [Прихована агітація за “Партію регіонів”], “А В ПЕРЕДИ ШАГАЕТ ОТЕЦ” (Моя Луганщина. – № 11.– 2004.) [Стаття про родину політичного лідера. Прихована агітація за В.Ф. Януковича.], “Почему так быстро Виктор Янукович стал одним из национальных лидеров” (Моя Луганщина. – № 11.– 2004.), “Голосуйте за ЯНУКОВИЧА В.Ф. ” (Моя Луганщина. – № 12. – 2004.), “Результаты работы кабинета министров Украины во главе с Виктором Януковичем в 2002-2004 годах” (Моя Луганщина. – № 12. – 2004.), “Победа будет за нами”, “Всё лучшее детям”, “Жители Новопскова – за!” [У текстах наявна прихована агітація] (Моя Луганщина. – № 12. – 2004.), “Духовные приоритеты Виктора Януковича” [Православна сторінка] (Моя Луганщина. – № 12. – 2004.), “Оппозиция готовит “Каштановый переворот”, “Ющенко уничтожает материалы  предвыборной агитации оппонентов” [Прихована агітація досягається шляхом приниження противників] (Моя Луганщина. – № 12. – 2004.), “Корпорація “Майкрософт”: краснодонська версія” [Прихована агітація. Дезінформуючий заголовок. Повідомляється про депутата, який є ініціатором візиту представників компанії “Майкрософт” у одну зі шкіл м. Суходольська] (Молодая гвардия. – № 1. – 2004.)