Заголовок,його роль в журналiстському творі

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний Авіаційний Університет

Інститут  міжнародних відносин

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГОЛОВОК, ЙОГО РОЛЬ В ЖУРНАЛІСТСЬКОМУ  ТВОРІ 

 

 

 

 

                         

                                      Курсова робота

                                              студентки 4-го курсу

                                                                 спеціальності «Журналістика»

                                                              Кожем’яко Уляни Геннадіївни

 

 

     Науковий керівник

  Професор  кафедри журналістики

                               Кривошея Григорій Петрович                 

 

          

 

 

 

Київ – 2011

З М І С Т

 

ВСТУП ………….………………………………………….………….…..стор.3

РОЗДІЛ І. Заголовок: основні поняття та структура…………….….стор.5

1.1.Особливості заголовку……………………..….………..………….….стор.5

1.2.Види газетних та журнальних заголовків ………………………...... стор.7

1.3. Призначення заголовків……………………...………………..….... стор.12

 

РОЗДІЛ ІІ. Особливості використання заголовків у журналістському творі……………………………………………………………………….стор.17

2.1. Експресія газетного заголовку…..……………………………….…стор.17

2.2. Аналіз газет "Україна молода", "Вечірній Київ"…………..…..….стор.24

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА..........………………………..……………стор.27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

  Заголовок прийнято вважати компасом, що орієнтує читача на газетній смузі. І це справедливо: без заголовку ми губимося в морі різноманітної інформації, змушені "йти сліпо", нерідко минаючи основне, затримуючись на другорядному. Але заголовок - це і політичне обличчя газети. Він покликаний нести мобилізуючий початок, пропагандувати краще, агітувати за передове. Заголовок формує наше відношення до виступу газети,  вказує на авторську позицію в тлумаченні того або іншого факту.

  Вдалий заголовок несе велике інформаційне навантаження. По заголовку читач складає загальне уявлення про матеріал, вибирає потрібне для більш докладного знайомства, одержуючи про інше інформацію, тільки на рівні заголовку.

  Назва будь-якого твору нагадує синтез думки, конкретизований і уточнений у наступному тексті.

  Мабуть, заголовок у перший момент не беззмістовний, а просто не розкритий для читача. Не прочитавши тексту, не можна пізнати все багатство "зворотніх" зв'язків і опосередкувань, що з'єднують назву книги або статті з їхнім змістом. До знайомства зі змістом книги читач вільний уявити всі можливі колізії, що виникнули в зв'язку з заголовком. Заголовок - своєрідна теза будь-якого виступу. Чим повніша теза, тим вона повніше виражає зміст, і, напроти, чим лаконічніше заголовок, тим у ньому вище концентрація теми.     У залежності від жанру співвіднесеність заголовка з змістом тексту виявляється по-різному.

  У світі немає жодної людини, яка б не мала справу з друкованими ЗМІ. Кожного ранку люди, поспішаючи на роботу, в газетних кіосках купують свіжий номер улюбленої газети. Відкриваючи газету, ми насамперед поглядом перебігаємо по заголовках і зупиняємось на найцікавішому. Адже через заголовок автор на одному чи кількох реченнях передає зміст статті, свою позицію, симпатії чи антипатії.

  Але що ж собою являють заголовки?

  Заголовки - це спеціальні засоби, які являють собою опорні точки, що показують найбільш важливу текстову інформацію. Саме ці «висунуті» елементи тексту служать опорою для читача в зрозумінні змісту. Назви різних типів і врізи передають зміст тексту в сконденсованій, стислій формі. Вони зберігають тематичні характеристики вхідного, передають у згорнутому вигляді його основні тези, епізоди. Таким чином, елементи заголовкового ансамблю газети, сегментуючи зміст, виступають у ролі засобів забезпечення комунікативних інтересів читачів. Виконуючи інформаційно-орієнтовну роль, вони є опорними пунктами, що виявляють зміст матеріалів газети.

  Заголовок допомагає скласти перший загальний прогноз про зміст публікації, визначає конфігурацію тексту номера газети. Наприклад, такий заголовок «Київський ЛІФТинг - хід пішака. Незабаром поверхи столичних «хмарочосів» доведеться долати на своїх двох», поданий у газеті «Україна молода», відразу інформує; що в Києві виникни проблеми з обслуговуванням ліфтів. І про це справді йдеться далі в статті.

  Є.О.Лазарева дослідила й експериментально довела два ефекти в читацькому спрйнятті заголовків. Ефект посиленого очікування, що виникає тоді, коли заголовок незрозумілий, але привертає увагу, й ефект обуреного очікування, коли заголовок за змістом не збігається з текстом. В обох випадках заголовки виконують експресивну та регулюючу функцію за рахунок інформативної, але в обурених чи здивованих читачів може бути непередбачена реакція на текст - від захопленого читання до відмови читати текст і негативної оцінки автора чи редакції.

  Заголовки, крім інформаційної, мають і іншу функцію - рекламно-експресивну. Матеріали, які виконують і ту, й іншу функцію, мають бути цікавими, в міру інтригуючими і привертати увагу.

 

 

РОЗДІЛ  І. Заголовок: основні поняття та структура

1.1.Особливості заголовку

  У кореспонденціях, статтях, нарисах зв'язок заголовка з текстом просліджується лише приблизно. Заголовок дає тут тільки контури, зразкову схему кореспонденції або статті: "Художник і критик".

  Не байдужний заголовок до тексту й у стильовому відношенні. Характер заголовка, його композиція, мелодика, ритм є важливими стилеутворюючими чинниками наступного виклада. У жанрах художньої публіцистики заголовок органічно вписується в стиль тексту, обумовлює собою емоційну і значеннєву спрямованість усього виклада.

  Структурно заголовок може бути самим різноманітним - однослівним і розгорнутим, підкреслено-стверджувальним лозунгово-призовним ("Зустріч". "Будинок будують на заводі", "Для ударної - по-ударному", "Так, це карно".)   Заголовок будується на значеннєвих контрастах і однолінійно: "Дитячий пайок дорослої школи" , "Сила мистецтва і безсилля хуліганів", "Відходи - у прибутки", "Митттєвості, роки, життя", "День, час, хвилина".

  Нерідко в якості заголовка публіцисти використовують прислів'я, приказки, крилаті слова, біблійні речення або їхні стилістичні варіанти, уживані з визначеним творчим завданням: "Життя прожити...", "Ліс рублять, мільйони летять".

  B заголовку доречні літературні ремінісценції типу "Тут загартувалася сталь", "Є на Волзі рідня", "Незвичайне літо", "Москвичам" - скрізь дорога.   Такі назви газетного виступу примітні не стільки своєю граматичною структурою, скільки специфікою словесного кліпу, від якого протягаються асоціативні зв'язки до літературно-художнього твору. Ремінісценція як би опромінює публіцистичний текст світлом першоджерела, додаючи у виклад елемент доброзичливості, ліризму або, навпроти, відтінки іронії, сарказму.

  Типовим для заголовка є еліпсис. Причому в заголовку опускаються не тільки окремі слова, але і прості пропозиції зі складу складного. "А відповідальність персональна". Автор веде докладну розмову про права й обов'язки комуніста, про важливість колегіально прийнятих рішень, про особисту відповідальність члена партії за доручену ділянку роботи. Назва легко моделюється в "Рішення колегіальне, а відповідальність персональна".

  3аголовок буває емоційно пофарбованим і стилістично безбарвним, наприклад, "Жаба", "Лукавство", "Щедре серце художника" і "Подорож на північ, до Білого моря". Це багато в чому залежить від жанру, теми, цілеспрямування виступу. Там, де емоційні "підсвічування" можливі, вона неодмінно повинна бути використана як активний початок драматизації, як засіб порушення інтересу до теми.

  У безкрайньому різноманітті форм і типів заголовків постійне одне: заголовок повинен бути точним, стислим, виразним, конкретним.

  Пошуки заголовка не можна вмістити в якісь разом назавжди дані канони. Це пояснюється ще і тим, що основні вимоги до заголовка діють часом "взаємовиключні". Буває, коли лаконізм, конкретність і промовистість назви не зливаються з текстом, не складають із ним єдиного цілого. Такий заголовок варто відкинути. Стилістична яскравість заголовка не завжди припускає лаконізм і точність. Точність і конкретність у свою чергу найчастіше виключають емоційну забарвленість і т.п. Єдино потрібний заголовок народжується з умілого сполучення основних ознак теми, логіки факту, стилю.

 

1.2. Види газетних та журнальних заголовків

  За способом поліграфічного виконання всі заголовки в газеті або журналі  поділяються на набірні та клішовані. У свою чергу набірні заголовки поділяються на ті, що виконуються шрифтами ручного і машинного набору. У великих друкарнях набір більшості заголовків здійснюється на великокегельних машинах.

  У газеті використовують декілька видів заголовків, що різняться за своїм призначенням, роллю, яку вони відіграють на полосі.

  Газетні заголовки поділяються на кілька типів:

— основні (або головні);

— підзаголовки;

— внутрішні підзаголовки;

— надзаголовки;

— рубрики;

— шапки.

  Основний (головний) заголовок є органічною частиною газетного твору, одним з основних засобів організації уваги читача. Він коротко і логічно характеризує зміст, ідею публікації, створює про неї у читача чітке уявлення.

  Основні заголовки можуть бути:

— привітальними ("З Новим роком!");

— закличними ("Більше світла!");

— узагальнюючими ("Спортсмени — гордість Вітчизни", "Досвід — наше багатство");

— інформаційними ("Плакат юної художниці", "Солодкий подарунок", "Кубкові вершини футбольної Європи").

  Вони мають такі форми:

— запитання ("Десять з медалями. З якими?", "Як вас тепер називати?", "Один раз одріж... А чим?", "За що ж премія?", "По силам ли ноша?", "Кто поспорит с чемпионом?", "Как найти миллион?", "Кто поможет "чернобыльцам" — самоубийцам?");

— оклику ("Зеленій, Тетянине поле!", "Хороший був день!");

— звертання ("Чекаємо на вас, випускники", "Прошу пана до пера!");

— ствердження ("Удивительные магниты", "Бетон сталь береже", "Зв'язок через Гімалаї", "Подземный поток усмирен", "Акція доброї волі");

— заперечення ("Ні, не господарі ви", "Покупатель не торопится").

  Підзаголовок має відношення до всього матеріалу.

Він частіше  тематичний — пояснює, уточнює, іноді  розвиває заголовок. Підзаголовок може бути і службовим; у цьому випадку  він указує на характер, спрямованість  газетного виступу, на його літературну  форму чи джерела інформації.

  Приклад. Заголовок: "29-й день уже начался". Підзаголовок: "Новое предостережение Римского клуба".

  Внутрішній підзаголовок використовують для розчленування значного за розміром суцільного тексту публікації на окремі частини (розділи), щоб допомогти читачеві краще орієнтуватись у великому матеріалі.

  Надзаголовок — завжди конкретний, деталізує основний заголовок, наголошує на основній думці публікації. Інколи стисло висловлює ставлення до повідомлюваних фактів, сповіщає адресність виступу.

  Установлюють надзаголовок, як правило, двома-трьома рядками, набраними видільним вузьким шрифтом, над основним заголовком.

  Рубрика — особливий різновид газетного заголовка, що визначає тематичний напрям або характер матеріалу, його жанрові особливості. Рубрика не розкриває змісту публікацій, а в найзагальніших рисах вказує на порушувані в них проблеми.

  Значення рубрики: вона виконує не тільки інформаційну функцію, а й звертає увагу читачів на матеріали, які відображають важливі теми сьогодення.

  Є кілька форм рубрик.

  Службові рубрики:

— вказують на жанр публікації (інтерв'ю, репортаж...);

— визначають джерело інформації ("Від власного кореспондента", "Повідомлення Укрінформ", "Читачі пишуть", "Прочитано в журнале "Шпигель" та ін.);

— уточнюють характер аудиторії, для якої призначено матеріал ("Куточок друзів природи", "Поради рибалкам", "Садоводам" та ін.);

— вказують на час події ("Учора в місті", "Сьогодні вранці", «Сьогодні», "Коли верстався номер");

— інформують про форми й методи редакційної  роботи ("Клуб ділових зустрічей", "Лист покликав у дорогу", "Виїзне засідання редколегії газети"...)- Усе це — службові рубрики.

  Тематичні рубрики визначають напрям, тему газетного виступу, його характер, інколи — позицію автора і редакції з тієї чи іншої проблеми. Тематичні рубрики супроводжують важливі розділи або відділи газети ("Редакційна пошта", "Вчитися демократії", "Мистецтво планети", "Турнірна орбіта").

  Одним із видів тематичних рубрик є рубрика-девіз. Це — заклик, під яким проводиться газетна кампанія ("Рідному місту — красу і нарядність", "Шляхами реформи", "Не хочемо бути заложниками"). Різновидом є і суперрубрика. Вона позначає тематичне спрямування публікацій усієї полоси, тому розміщують її не над окремими матеріалами, а над верхнім колонтитулом або ж одразу під колонлінійкою повним рядком на формат усієї газетної полоси.

  Суперрубрика допомагає читачеві орієнтуватись у публікаціях номера газети.

  Рубрики бувають постійні, тимчасові, епізодичні. Постійні живуть у газетах незмінно або тривалий час. Тимчасові потрібні лише на певний час, вони пов'язані з політичною або економічною кампанією або ж мають сезонний характер. Тимчасові рубрики з'являються тоді, коли починається кампанія, і зникають, коли вона закінчується ("Весна в полі і на фермі", "До Дня Перемоги"). Епізодичні уточнюють характер окремих публікацій і цим звертають увагу читача на порушуване газетою питання. З'явившись у якомусь номері газети, така рубрика, як правило, більше не повторюється.

  "Шапка" — один із типів заголовка, що об'єднує декілька газетних публікацій, кожна з яких має власне найменування.

  Призначення "шапки" — привернути увагу читачів до розвороту, полоси, добірки (блоку) матеріалів на актуальну політичну, економічну чи культурну тему, виразно й стисло висловити загальний смисл цих матеріалів.

"Шапки"  бувають: шрифтові — набрані  друкарським способом, штрихові  — намальовані художником, тонові  — фотографовані. За характером "шапка" може бути:

— привітальною — газета користується привітальною формою "шапок" у дні великих  свят, видатних подій, пам'ятних дат ("Слава вам, дочки Батьківщини!", "Привіт вам, відмінники навчання!");

 — закличною — газета звертається до всіх або окремих груп читачів із закликами політичного, господарського, культурного значення ("Пускові будови дострокові!");

— узагальнюючою — "шапка" висловлює головну ідею, сутність добірки матеріалів, об'єднуваних нею, а також зміст тематичної полоси, розвороту, цільового номера ("Зкологические хроники", "Под прессом бешеньїх цен");

— інформаційною (констатуючою) — повідомляє про певне явище, подію або місце, де вона відбувалася, може вказувати й на найважливіший факт (полоса: "Школа професіоналів управління. Розповідь ректора Київської школи господарського управління, виступи викладачів і випускників").

  Якщо у великому матеріалі, добірці цільової полоси треба дати відразу декілька підзаголовків, то їх можна винести на початок публікації та подати як єдиний блок — анонс. Він використовується для того, щоб посилити зорово-змістовий центр публікації, відразу подати читачеві головні теми і проблеми. Усе це враховується під час створення всіляких "афішок", блоків із підзаголовків, назв матеріалів, що виносяться на перші сторінки газет під рубриками типу: "Сьогодні читайте", "Сьогодні в номері" тощо.

  Безпосередньо примикає до тексту такий заголовний елемент, як епіграф. Він пояснює характер публікації, її головну ідею. Епіграфом можуть служити не тільки цитати, а й самостійні повідомлення, складені автором, редакцією (наприклад, епіграф, що коментує карикатуру).

  Газетна практика показала доцільність сполучення заголовків різних видів над одним текстом. Рубрика розкриває напрям і характер публікації, основний (головний) заголовок дає уявлення про зміст, ідею матеріалу, підзаголовок уточнює цей зміст. Отже, читач отримує той мінімум інформації, що викликає інтерес до тексту.

  Тобто йдеться про застосування комплексу заголовних відомостей: основного заголовка, підзаголовка, рубрики. Комплексні заголовки набувають у газетах все більшої популярності.

  Відмова від сполучення різних заголовків погіршує оформлення газети, позбавляє її додаткових можливостей впливу на читацьку аудиторію. Але, з іншого боку, не слід зловживати цим прийомом — занадто часте його застосування може призвести до нагромадження заголовків на газетній полосі. Найчастіше в газетах використовують сполучення двох видів заголовків — рубрики і звичайного заголовка чи заголовка й підзаголовка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Призначення заголовків

  Заголовки матеріалів у газеті — це один із найважливіших її елементів. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить обличчя газети.

  Найважливіша функція газетного заголовка — керувати увагою читача. Заголовки допомагають читачеві ознайомитися з номером, швидко отримати уявлення про зміст його матеріалів, вибрати головне й цікаве. Характер заголовків та їх оформлення значною мірою визначають, чи буде прочитано той чи інший матеріал. Газетна практика дає численні приклади того, як унаслідок невдалого оформлення заголовка різко знижується вплив важливих виступів на читачів: змістовну статтю з невиразним заголовком не помічають і, отже, не читають. І навпаки, яскравий та правильно оформлений заголовок підвищує ефективність сприймання статті.

  Коли читач відмовляється ознайомлюватися з газетним матеріалом?

1. Коли заголовок незрозумілий.

2. Коли заголовок виражає не головну думку автора, а відображає другорядні елементи змісту публікації.

3. Коли заголовок перетворився на штамп, трафарет, стереотип. Заголовок, насамперед, завдання автора, але разом з тим і редакції газети в особі:

— відділу, який готує матеріал до друку;

— секретаріату;

— чергової зміни, яка випускає номер (черговий редактор — член редколегії, черговий заступник відповідального секретаря, черговий співробітник відділу).

  Секретаріат редакції газети має створювати загальну атмосферу професійної невдоволеності заголовками і прищеплювати прагнення до пошуку кращих, виховувати в усіх журналістів відповідальне ставлення до заголовків, утверджувати високу культуру роботи над ними.

  Домагаючись на стадії підготовки номера від редакційних авторів і відділів найкращих варіантів заголовків, назв і "шапок , секретаріат повинен використовувати для цього різні засоби — в1# стислого колективного обговорення пропозиції до проведення невеличких конкурсів серед журналістів.

  При цьому головним предметом уваги співробітників, секретаріату, всіх працівників відділів залишається єдність змісту і форми в цілісній системі окремої полоси і всього номера.

  Не можна зловживати ні гучним закличним словом, ні рясністю метафор, ні повторами дієслівних заголовків.

  Почуття міри, вміння бачити кожну назву в загальній "оркестровці" газети — ось що тут особливо потрібне.

  За які якості цінують заголовки?

  Кращі газетні заголовки повинні мати такі властивості:

— максимальну інформативність;

— об'єктивне відображення тематичного змісту тексту;

— самобутність і оригінальність;

— публіцистичну гостроту і експресивність, виразність почуттів, думок;

— структурну завершеність та інтонаційну виразність;

— точність термінів.

  Заголовки значною мірою визначають ефективність, дієвість матеріалів газетного номера.

  Вони є постійним елементом газети, як і назва друкованого органу, як і полоси номера, що складаються з текстових колонок, як і текстові матеріали, ілюстрації, як і службові деталі — колонтитули та вихідні видавничо-реєстраційні відомості.

  Отже, заголовок — це складова частина, постійний елемент газети — незмінний, повсякденний, завжди присутній у газетному номері.

  Призначення газетного заголовка:

— зацікавити читача, бо найперше, що впадає в око читачеві, це заголовки;

— стисло й виразно донести до читача головну ідею публікації (повідомити основний зміст);

— привернути увагу читача до газетного матеріалу (тобто спонукати його прочитати надруковане під заголовком).

  Гарний газетний заголовок:

— виражає єдність форми і змісту матеріалу;

— забезпечує актуальність і конкретність публікації;

— передає ставлення автора і редакції до описуваних подій, процесів, явищ;

— підкреслює значення повідомлюваного факту і, отже, активно впливає на читача.

  Гарний газетний заголовок має впливати на читача, і тому в його основі завжди лежать відповідність змістові, ясність, точність, яскравість, виразність.

  Отже, гарний заголовок у газеті — це концентроване відображення головної ідеї твору, головної думки автора, але відображення лаконічне, максимально стисле, чітке, конкретне.

  Що значить конкретне?

  Ця важлива якість заголовка виявляється в різних формах, а саме:

— у формі чіткого і ясного гасла;

— у формі стислого узагальнюючого висновку ("Не конкуренти, а союзники", "Каскад набирає силу", "Рекордні кілограми");

— у формі влучної характеристики повідомлюваних фактів ("Дерева розповідають про клімат", "Питання стоїть, а будинок валиться", "Замість саду — терема", "Острова неряшливости в море чистоты");

— у формі стисло викладеного єдиного факту, який становить весь зміст замітки ("Діагноз за телефоном", "Перша продукція", : "Сільський завод", "Відкриється китайський магазин", "Динозаври на Чукотці");

— у формі якогось елемента, який з достатньою повнотою виражає сутність матеріалу, підсумкових даних, влучного висловлювання, характерного факту ("Гроші... за приписки", "Премія... з пальця", "Від простоїв до авралів", "Коса на камінь", "Сеанс, якого не було", "Шість пострілів завершили розмову").

  Отже, для заголовка кожного матеріалу доцільним є власний ступінь конкретності, тобто чим конкретнішим є матеріал, тим конкретнішим, точнішим, чіткішим має бути заголовок.

  Чи може бути той самий заголовок однаковим за побудовою для репортажу, інтерв'ю, фейлетону, нарису, звіту, замітки? Ні, бо особливості кожного газетного жанру обумовлюють і форми заголовків. І якщо, скажімо, заголовок буде вдалим для статті чи кореспонденції, то це аж ніяк не означає, що він буде виразним і точним для замітки чи репортажу.

  Візьмемо приклад короткої інформаційної замітки. Вона лаконічно, здебільшого без будь-яких коментарів, оперативно сповіщає тільки окремий факт. Тому невелика за розміром замітка вимагає найкоротшого заголовка (в одне-два, рідше в три слова), що передає сутність змісту.

  Приклади:

— "Телескоп дивиться в небо";

— "Новосілля у ветеранів";

— "Львівські сувеніри";

— "Рекорд штангіста";

— "Допомагає ультразвук";

— "Шкільний кооператив";

— "Санаторій змінює профіль".

  Важливою властивістю заголовка у фейлетоні є його оригінальність, образність, дотепність. Заголовок фейлетону має іскритися новизною, бути стислим і сатиричним. Адже фейлетон є літературно-публіцистичним газетним твором сатирично-гумористичного характеру на злободенну тему. Заголовок у фейлетоні незвичний, він одразу впадає в око, нерідко стає крилатим висловом. Такі заголовки взагалі несуть у собі елементи сатири, іронії, гумору, тобто елементи, які зовсім невластиві, наприклад, статті на економічну тему.

  Приклади:

— "Бабушка и управдом";

— "Песня в нагрузку";

— "Преміальна гарячка";

— "Ділове порося";

— "Електронна карамель";

— "Гусак у магнітному полі";

— "Службовий анонім";

— "Директорський віник";

— "Будяк у перспективі".

  Втім, якості газетного фейлетонного заголовка були б недоречні, наприклад, у відділі пригод, де потрібні винятково стримані, короткі, суто інформаційні заголовки.

  Приклади:

— "Несподівана знахідка";

— "Вогонь на балконі";

— "Ешелон зупинено вчасно";

— "Тяжке похмілля";

— "Нічна зустріч".

  Наведені приклади підтверджують думку про те, що зв'язок між заголовком і жанром, характером публікації існує. А втім, залежність ця надто умовна і стверджувати категорично, що, скажімо, жанрові кореспонденції властива тільки така інтонація заголовка, жанрові репортажу — зовсім інша, а заголовкові нарису потрібне зовсім не те забарвлення, не можна.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Особливості використання заголовків у журналістському творі

2.1. Експресія газетного заголовку

  Серед численних аспектів газетної журналістики, володіння якими в досконалості дозволяє стати професіоналом, особливе місце належить заголовку. Від того, як назвеш власний твір, багато в чому залежить успіх контакту між автором і читачем. Чим вдаліше підібрано заголовок, і чим більше експресії несе в собі авторське “я”, тим більше сила впливу матеріалу (при цьому не менш важливий зміст  основного тексту, який сприймається читачем слід за заголовком).

  В часи, коли назви публікацій на газетних смугах більше походили на гасла чи точні вказівки, журналісти в основному користувалися стереотипними заголовками (“На благо Батьківщині”, “Серйозні хиби” і т.п.), що в якійсь мірі позбавляли авторський матеріал експресивності й емоційності , робили його “сірим” і непривабливим для читача. У порівнянні з переодичними виданнями минулих десятиріч, сучасні газети  буквально насичені  емоційними заголовками: у них і абревіатури, і імена власні, і сленг, і фрагменти на іноземній мові, і т.д. Поява нетрадиційних для української преси моделей і тенденцій, спонукали автора цієї статті для їхнього розвитку звернутися до такої мало досліджуваної проблеми, як експресія газетного заголовку.