Золотовалютні резерви розвинених країн світу та України, їх характеристика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ   

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                              ФАКУЛЬТЕТ ФІНАНСІВ

                                                               Кафедра міжнародних фінансів

 

 

 

 

 

 

КПІЗ

з дисципліни: Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини

на тему:

 

«Золотовалютні резерви розвинених країн світу та України, їх характеристика»

 

 

 

 

                                                                           Виконала:

                                                                          студентка групи ФУПС- 41

                                                                           Гавенда О. М.

                                                                           Перевірила:

                                                                           викладач: Пода А. С. 

 

 

                                   ТЕРНОПІЛЬ- 2012

 

                                           Зміст

          Вступ…………………………………………………………………….…3

1. Золотовалютні резерви в системі державного регулювання……..……4
2. Структура золотовалютних резервів України……………………….….6
3. Характеристика золотовалютних резервів розвинених країн світу…..13

Висновки……………………………………………………………….....18

          Список використаних джерел…………………………………….……..21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      ВСТУП

В умовах фінансової глобалізації гарантією стабільності в періоди 

світових фінансових криз є формування золотовалютних резервів, адекватних масштабам національної економіки і рівню її  інтегрованості в процес міжнародного руху капіталу. Важливими проблемами при цьому є визначення ступеню їх забезпеченості та достатності, а також оптимізація структури та ефективне управління ними. Останнє набуває особливої ваги в ситуації нестійкості світової валютної системи та значного впливу на Україну ризиків світового масштабу.

Метою є обґрунтування золотовалютних резервів розвинених країн світу і України.

Завдання:

–визначити сутність і значення золо валютних резервів як інструменту валютної політики НБУ;

– охарактеризувати структуру  золотовалютних резервів України;

– визначити заходи, що реалізуються Національним банком України  з   формування та управління золотовалютними резервами;

– охарактеризувати світові тенденції акумулювання та використання міжнародних золотовалютних резервів;

– здійснити аналіз формування та використання золотовалютних резервів України;

– провести аналіз платіжного балансу та золотовалютних резервів в механізмі валютного регулювання  Національного банку України.

Об’єктом дослідження  є  золотовалютні резерви України та розвинених країн світу.

 Предметом дослідження є   механізм  управління  золотовалютними резервівами.

 

 

 

1. Золотовалютні резерви в системі державного регулювання.

В Розділі I загальних положень Закону України “Про Національний банк України” записано, що золотовалютний резерв - резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків;

   В Ст.7 п.15 цього закону записано, що  накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами забезпечує Національний банк України.

   Для регулювання  курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти  регулювання грошової маси в обігу.

   Для забезпечення  внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв, що складається з таких активів:

  монетарне золото;

  спеціальні права запозичення;

  резервна позиція в МВФ;

  іноземна  валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном;

 цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;

   Поповнення  золотовалютних резервів проводиться  Національним банком шляхом:

   1) купівлі  монетарного золота та іноземної  валюти;

   2) отримання  доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами;

   3) залучення  Національним банком валютних  коштів від міжнародних фінансових  організацій, центральних банків  іноземних держав та інших кредиторів.

   Використання  золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі:

   1) продаж  валюти на фінансових ринках  для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу;

   2) витрати  по операціях з іноземною валютою,  монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами.

   Не допускається  використання золотовалютного резерву  для надання кредитів і гарантій  та інших зобов'язань резидентам  і нерезидентам України.

   Національний  банк є зберігачем державного  золотого запасу, а    також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей.

   Національний  банк України зобов'язаний підтримувати  валютний курс української гривні у межах валютного коридору, використовуючи засоби проведення грошово-кредитної політики і золотовалютні резерви.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Структура золотовалютних резервів України.

Необхідним елементом  валютної політики центрального банку, пов’язаної з формуванням та управлінням  офіційними золотовалютними  резервами країни, є визначення їх оптимальної структури.

Актуальність цього  питання особливо підвищується у зв’язку з останніми тенденціями розвитку провідних світових економік, нестабільністю фінансових ринків, значною волатильністю валютних курсів, що змушує центральні банки диверсифікувати свої золотовалютні резерви і ставить проблему вибору резервної валюти.

Структура офіційних  золотовалютних резервів – це сукупність підібраних у певній пропорції валютних активів, використання яких дає змогу  центральному банку забезпечувати  регулятивний вплив на валютні відносини й організацію зовнішньоекономічної діяльності в країні [1].

На даному етапі розвитку структура золотовалютних резервів  більшості країн і рівень її диверсифікації залежать від економічного положення  країни, її місця у світовій економіці, стійкості національної валюти, тієї ролі, яку відіграє валютно-курсова політика країни у регулятивному впливі на зовнішньоекономічну діяльність і динаміку експортно-імпортних операцій.

Ст. 47 Закону України «Про Національний банк України» передбачає

структуру золотовалютного резерву, який складається з таких активів:

«монетарне золото;

 спеціальні права  запозичення; 

резервна позиція в  МВФ;

іноземна валюта у  вигляді банкнот та монет або  кошти на рахунках за кордоном

Монетарне золото

Іноземна валюта

Спеціальні права запозичення (СПЗ)

Цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; будь- які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності» [2].

Розглянемо склад та особливості кожного з активів, що формують золотовалютний резерв України.

Монетарне золото (золотий  запас) – високо чисте золото у формі монет, зливків або брусків не нижче 995 проби, що перебуває у власності або під

контролем центрального банку або інших державних  органів [1].

Золотий запас виконує роль страхового фонду для отримання, у разі необхідності, міжнародних платіжних засобів у формі вільно конвертованих

валют (золото можна продати  на відповідних спеціалізованих  ринках). Крім того, золотий запас  може використовуватись і як застава для отримання зовнішніх кредитів в іноземній валюті.

Важливою складовою  золотовалютних резервів є  запаси іноземної валюти, що перебувають, як правило, у безготівковій формі  і зберігаються на кореспондентських  рахунках і короткострокових депозитах  у зарубіжних банках, а також у формі різних цінних паперів, виражених у валюті, що обертаються на міжнародному фінансовому ринку. До цих паперів належать, в основному, казначейські векселі та урядові облігації як найбільш надійні види фондових інструментів. Певна частка запасів іноземної валюти може зберігатися також у вигляді готівки в касах центрального банку.

Основними валютами, що виконують  роль резервних, виступають: долар США; євро; японська єна; англійський фунт стерлінгів; швейцарський франк.

Резервна позиція в МВФ – це особлива форма активів, що означає право країни-члена автоматично отримувати від нього кошти в іноземній валюті у межах 25% квоти, а також суми, що раніше була надана в кредит Фонду. У зв’язку з тим, що квота в Міжнародному валютному фонді, яка визначає частку кожної країни в капіталі МВФ, на 75% вноситься у національній валюті, а на 25% – у вільно конвертованій валюті, визначеній Фондом, то саме на цю суму може претендувати країна як на кредит на першу вимогу без будь-яких застережень. Для використання цих коштів, на відміну від кредитів МВФ, не встановлюються часові обмеження і не потрібно попередньої згоди з боку Фонду. Отже, резервна позиція в МВФ є, за своєю сутністю, тим лімітом, у межах якого країна автоматично отримує від Фонду необхідну їй іноземну валюту [8].

Спеціальні права запозичення (СПЗ)  – це компонент золотовалютних резервів, який складається з запасів коштів у емітованих МВФ міжнародних резервних і платіжних засобах, які розподіляються між країнами-членами  пропорційно до їхніх квот. Угода про емісію СПЗ набула чинності 1 січня 1970 року. Їхнє основне призначення  – регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів, вимірювання вартості національних валют тарозрахунки з МВФ. СПЗ функціонують лише на міждержавному рівні у вигляді записів на спеціальних рахунках МВФ. Фактично, СПЗ  – це штучна  «колективна» грошова одиниця МВФ, курс якої встановлюється на основі середньозваженого спеціального набору валют. До 1999 року вартість СПЗ визначалася Фондом на основі середньозваженого курсу п’яти провідних світових валют, які складали «валютний кошик» СПЗ: долар США, японська єна, німецька марка, французький франк, англійський фунт стерлінгів. З 1 січня 1999 року (тобто із запровадженням євро у безготівковий обіг) визначення курсу СПЗ проводиться за кошиком у такому складі: долар США, євро, японська єна й англійський фунт стерлінгів [1].

Маючи актив у СПЗ, Національний банк України може купувати в обмін на них вільно конвертовану валюту, яку може використати для  інтервенцій на валютному ринку або для врегулювання сальдо платіжного балансу. У зв’язку з тим, що СПЗ використовуються лише для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках МВФ, то як компонентміжнародних ліквідних коштів СПЗ можна використовувати лише на рівні урядів, центральних банків і міжнародних валютно-кредитних організацій, приватні особи та банки не можуть бути власниками СПЗ [9].

Для цілей формування золотовалютних резервів СПЗ можуть бути досить важливим компонентом з огляду на можливості їх обміну на вільно конвертовану валюту для врегулювання зобов’язань щодо сальдо платіжних

балансів.

Таким чином, з огляду на специфіку складу і структури  офіційних

золотовалютних резервів можна виділити ряд характерних  для них рис:

– золотовалютні резерви  повинні мати у своєму складі абсолютно  ліквідні активи, які Національний банк України може використати у  будь-який момент для реалізації тих  чи інших цілей валютної політики;

– золотовалютні резерви  мають включати вимоги до нерезидентів і частково утримуватися за кордоном (у банках-нерезидентах) з метою реалізації можливості використання в разі виникнення валютно-фінансових криз;

– золотовалютні резерви  мають перебувати під повним контролем Національного банку України.

Формування належної структури офіційних золотовалютних резервів Національного банку України  дає йому змогу належним чином виконувати власні функції з регулювання валютних відносин, передусім, у плані підтримання зовнішньої стабільності національних грошей і рівноваги

платіжного балансу.

Проведемо аналіз ЗВР  України. Для цього структуру  та динаміку золотовалютних резервів України відобразимо в таблиці 2.1 [2, с. 77]. Як видно із таблиці 1, починаючи з 2005 року ЗВР України зростали і на кінець 2007 року склали 32,5 млрд. дол. США. Така динаміка пояснюється стабільним економічним зростанням і, на фоні цього можливістю Національним банком поповняти офіційні резерви. У кризові 2008-2009 рр. у зв’язку із зростанням дефіциту платіжного балансу та різкими коливаннями курсу гривні, Національний банк змушений був проводити інтервенції на валютному ринку, що призвело до падіння рівень ЗВР до 26,5 млрд. дол. США. Починаючи з 2010 р. економічна ситуація в Україні почала стабілізовуватись, економічне зростання відновилось (4,2% росту ВВП), що спричинило збільшення золотовалютних резервів до 34,5 млрд. дол. США станом на кінець 2010 р., і перевищує докризовий рівень.

                                                                                                      Таблиця 2.1

Золотовалютні резерви України у 2005 – 2011 рр. Млн. дол.США[2, с. 77]

Період	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Резерви в іноземній  валюті	18987	21843	31783	30792	25493	33319	36884
Монетарне золото	403	513	693	713	948	1249	1364
СПЗ	1	1	3	9	64	8	105
Резервна позиція в МВФ	0,004	0,004	0,01	0,03	0,03	0,03	0,03

Протягом усього періоду  діяльності Національного банку України включно до 2008 року  спостерігалася чітка тенденція до нарощування обсягів золотовалютних резервів.

В 2011 році тенденція зростання  ЗВР продовжилась і тривала по серпень місяць, коли їх рівень досягнув 38,2 млрд. дол. США. Однак, у вересні-жовтні відбувається різке скорочення ЗВР до 34,1 млрд. грн., що пов’язано із зростанням дефіциту по поточному рахунку платіжного балансу країни. Останній раз зниження валютних резервів такими темпами спостерігалось в січні-лютому 2009 року і було зумовлено глобальною фінансово-економічною кризою.

У  2010 році Національним банком України було продано іноземної  валюти на міжбанківському валютному  ринку України в обсязі 7,4 млрд. дол. США (в доларовому еквіваленті).

У 2010 році  золотовалютні  резерви зберігались на рахунках банків-кореспондентів, а також у  фінансових інструментах із довгостроковим

кредитним рейтингом  не нижчим, ніж рівень  «А». У процесі управління золотовалютними резервами Національним банком України використовувались такі основні фінансові інструменти, як цінні папери нерезидентів та короткострокові депозити в іноземних банках.

Переважна частка монетарного  золота Національного банку України зберігалася в сховищі Державної скарбниці, решту було розміщено в довгострокові депозити.Загальна середня дохідність операцій з управління  золотовалютними резервами за 2010 рік становила 1,4 %.

Управління золовалютними резервами залежить від їхньої структури, оскільки у випадку коли переважають запаси іноземної валюти,  то вважається, що це відповідає дотриманню принципу ліквідності, тому головним завданням валютної політики центрального банку є вибір конкретної валюти або групи валют для формування валютних резервів.

В розрізі даного питання  необхідно проаналізувати оптимальне співвідношення резервних активів  в Україні, що наведено в таблиці 1.2.

Таблиця1.2 – Структура  офіційних золотовалютних резервів НБУ за

2010 р – І півріччя 2011 р., % [10]

Резервні активи	І кв. 2010 р.	ІІ кв. 2010 р.	ІІІ кв. 2010 р.	ІV кв. 2010 р.	І кв. 2011 р.	ІІ кв. 2011 р.
Монетарне золото	3,50	3,58	3,99	3,97	4,09	4,16
Валюта та депозити	41,11	40,47	37,43	39,07	38,98	40,16
СПЗ	0,17	0,02	0,02	0,04	0,03	0,04
Цінні папери	55,23	55,93	58,56	56,92	56,90	55,63

 

Управляючи резервними активами залежно від їх структури найбільшучастку в даних резервах займають цінні папери по всіх кварталах, валюта та депозити – на 2 місці і найменшу частку у структурі займають СПЗ.

Управління оцінюється в залежності від раціональності розміщення активів за кордоном, оскільки держава може зберігати офіційні золотовалютні резерви не лише  в Центральному сховищі НБУ, а й на рахунках іноземних банків. В залежності від того настільки надійний банк оцінюється ефективність управління, тобто вміння центрального банку розмістити резервні активи.

В Україні заборонено використання золотовалютного резерву для  надання кредитів і гарантій та інших  зобов'язань резидентам і нерезидентам держави [12].

Отже, щодо ефективності управління  резервними активами, то по різним позиція вона проявляється по-різному. Оскільки виходячи  з  оптимальної структури для дотримання принципу ліквідності найбільший обсяг  повинні складати запаси іноземної  валюти, в Україні ж найбільший обсяг структури займають цінні папери, а валюта та депозити на другому місці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Характеристика золотовалютних  резервів розвинених країн світу.

Значення міжнародних  золотовалютних резервів підвищується у зв’язку зі зростанням ступеня нестабільності світової валютно-фінансової системи та виникненням на цій основі  валютних і фінансових криз глобального масштабу.

Протягом останніх сорока років фінансові кризи в десятках країн призвели до втрати 10-30 % національних фінансових активів. Останнім наразі епізодом фінансової дестабілізації є світова фінансова криза, що розпочалася на локальному іпотечному ринку у 2007-му  році  та триває, вражаючи світову фінансову та банківську системи.

У відповідь на зростання  ризику валютних дестабілізацій, пов’язаних з ними, більшість центральних банків розпочали застосовувати політику накопичення значних золотовалютних резервів.[6].

В таблиці 3.1 розглянемо динаміку збільшення золотовалютних резервів.

Обсяги та структура  міжнародних золотовалютних резервів, млрд. дол. [13]                                                

                                                                                                                Таблиця 3.1.

Види резервних  активів	1960	1970	1980	1990	2000	2005	2008	2011
Валютні резерви, з них:	15,0	22,1	56,1	409,7	932,4	20022,4	4244,3	6782,6
Іноземні національні  валюти	13,3	18,5	45,3	373,2	869,7	1936,6	4174,8	6711,3
спеціальні права  запозичень, СДР	–	–	3,1	15,0	28.9	24,1	28,7	32,6
резервна позиція в  Міжнародному валютному фонді	1,7	3,6	7,7	21,5	33,8	61,7	40,8	38,7
офіційна ціна	33,4	37,9	37,1	42,7	46,8	43,4	43,9	45,7
ринкова ціна	33,2	38,5	39,6	563,4	361,7	261,5	450,6	737,8

 

Таким чином, 4,2 % номінального світового валового продукту було спрямовано центральними банками різних країн для формування власних золотовалютних резервів. У 2005 році уже 6,32 % світового валового продукту було  спрямовано на формування золотовалютних резервів, а у 2008 та 2011 роках частка міжнародних золотовалютних резервів у світовому валовому продукті сягнула 9,43 та 12,3 % відповідно.

Зауважимо, що темпи приросту міжнародних золотовалютних резервів є значно вищими ніж темпи приросту світового валового продукту. У 2008-2011 роках темп приросту міжнародних золотовалютних резервів склав 59,8%, а темп приросту світового ВВП – 22,2 % .

Отже, незважаючи на кризовий стан світової економіки,  до 2011  року збереглася тенденція до нарощування міжнародних золотовалютних резервів.

Проведемо дослідження  формування золотовалютних резервів у розрізі окремих країн станом на 01.07.2011 порівняно з аналогічним періодом попереднього року.

Загальний обсяг міжнародних  резервів розвинених країн станом на 01.07.2011 складає 4607,4 млрд. доларів США, або 44,3% від сукупного обсягу резервів країн вибірки.

У регіональному розподілі  міжнародних резервів частка активів, що знаходяться в розпорядженні  лідерів світової економіки, залишається  відносно невисокою. Обсяг резервів країн економічного і валютного  союзу  (далі – ЄВС) (включаючи  Європейський центральний банк  – далі  ЄЦБ) становить 840,1 млрд. доларів США (18,2% авуарів групи), Сполучені Штати Америки –525,5 млрд. доларів США (11,4%).

Японія, будучи винятком, володіє 1137,8 млрд. доларів США, або  близько чверті сукупних авуарів  розвинених країн, представлених у вибірці.

Серед країн, що розвиваються, основна частина резервів (4135,6 млрд. дол. США) зосереджена в азіатському  регіоні. Ця величина

відповідає приблизно 39,7% сукупних світових резервів і порядку 71,3 % резервів країн з ринками, що формуються.

Відносно невеликі міжнародні резерви у європейських країн  з перехідною економікою (без урахування Росії)  – 411,4 млрд. доларів США, або 7,1 % резервних активів групи, а  також у держав Центральної і  Південної Америки (646,9 млрд. доларів  США, або 11,1 %). Резерви Російської Федерації (524,5 млрд. доларів США) становлять 9 % авуарів ринків, що  формуються, та 5 % сукупних світових міжнародних резервів.

Структура резервів розвинених країн станом на 01.07.2011 відрізняється  порівняно значною питомою вагою монетарного золота. Частка металу в офіційних авуарах країн ЕВС (включаючи ЄЦБ) оцінюється, в середньому, в 62,3 %, у тому числі в Португалії – 85,1 %, Греції – 79,1 %, Німеччини – 71,4 %.

Найбільш значними запасами золота володіють Сполучені Штати Америки.

У складі резервів країн, що розвиваються, частка золота незначна (в середньому, – 3,1 %), дещо вищою  є питома вага металу в резервах золотодобувних країн і деяких держав СНД. Частка металевого компонента в  структурі резервних активів  Російської Федерації зросла до 7,7 %. Частка запасів золота, якими володіють країни розвиненого світу, в сукупних офіційних авуарах країн вибірки склала 85,3 %. Протягом періоду дослідження золотий запас лідерів світового господарства майже не змінився, незначно знизилися лише авуари Німеччини (на 5,9 тонн) та Чехії (на 0,4 тонни), Бельгія ж, навпаки, наростила запаси на 9,7 тонн.

Більшість країн, що розвиваються, і країн з ринками, що формуються, навпаки, значно збільшили заощадження  в золоті. Найбільш активно 28 нарощували офіційні авуари в дорогоцінних металах Росія  – на 127 тонн, Мексика – на 98 тонн (тільки в травні 2011 року було куплено золота більш, ніж на 4 млрд. дол. США), Таїланд збільшив золотий запас на 42 тонни, Білорусія –на 11 тонн. У цілому, обсяг офіційних авуарів в металі цих країн виріс на кінець першого півріччя 2011 року щодо аналогічної дати попереднього року на 267,6 тонн, їх частка в загальносвітових запасах підвищилася з 13,8 до 14,7 %.

На тлі зростання  світових цін на золото в 2010 року на 29 % (з 1092,5 до 1411,5 доларів за тройську унцію), а з початку 2011 року  – ще на 7 %, у першому півріччі 2011 року центральні банки купили дорогоцінного металу більше, ніж за весь 2010 рік. Приріст офіційних золотих запасів у 2010 році склав 156 тонн, у першому півріччі 2011 року – 186 тонн. Нарощення золотих авуарів, поряд з позитивною курсовою переоцінкою, зумовило збільшення золотого компонента в складі сукупних міжнародних резервів до 12 %.

Рівень достатності  резервів, виражений в місяцях  імпорту товарів і послуг, в середньому по вибірці країн становить 6 місяців, тобто вдвічі перевищує міжнародно визнаний критерій (3 місяці).

Найбільшим рівнем достатності  володіють великі країни, що

розвиваються, з високою  схильністю до заощаджень і низькою  залежністю від імпорту  – Китай, Росія, Тайвань (Китай), Бразилія, Перу, Аргентина, а також Японія. Найвищий показник достатності у Китаю  – більше 2-х років.

Золотовалютні резерви  Китаю перевищують державний  бюджет. Це зумовлено значно заниженим  валютним курсом китайського юаня до долара США, а також дешевизною праці, як фактору виробництва, що надає товарам китайської економіки підвищену конкурентоздатність на світових ринках.

Рівнем достатності  понад рік мають 6 країн, від півроку  до року  – 26 країн.