Перевірка організації руху дизельного тепловозу

ЗМІСТ

Реферат

1. Керування тепловозом

    1. Контроль за роботою агрегатів тепловозів
    2. Перевірка гідропередачі
  1. Керування електровозом
    1. Порядок огляду ТЕД
    2. Основні правила знаходження та усунення несправностей на електровозі
  2. Технологія роботи складача поїздів
    1. Додержування вимог плану формування та графіку руху поїздів
    2. Забезпечення потягів гальмами
  3. Правила технічної експлуатації
    1. Прохідний світлофор
    2. Тимчасові сигнальні знаки

4.3 Скорочене випробування автогальм

  1. Охорона праці
    1. Закон України "Про колективні договори"
    2. Обов’язки керівника підприемства,робітників щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта та інших дільниць
  2. Практичний розділ

Перелік посилань

1 КЕРУВАННЯ ТЕПЛОВОЗОМ
    1. Контроль за роботою агрегатів тепловозів

Перед початком руху тепловоза необхідно: прогріти дизель (температура води та масла повинна бути не нижче 40°С); накачати повітря в головні резервуари; перевірити дію автогальм, положення режимних перемикачів й вимикачів тягових електродвигунів на пульті керування; увімкнути пристрої АЛСН; відпустити автоматичні і ручні гальма, переконатися в тому, що помічник машиніста, складач або інший працівник, який здійснює маневри, знаходяться на своїх місцях; переконатися у дозволяючих показаннях вихідного (маршрутного, маневрового) світлофора і вільності колії; дати сповіщальний сигнал.

Отримавши по поїзному радіозв'язку від чергового по станції або парку вказівки на виробництво маневрової роботи, машиніст зобов'язаний повторити їх. Якщо в такій інформації міститься що-небудь незрозуміле для машиніста, він зобов'язаний перепитати всі неясності. При роботі без помічника машиніста, перед початком руху тепловоза машиніст повинен запалити відповідну сигнальну лампу СП або СЛ, встановлену на даху кабіни.

При русі тепловоза зі складом машиніст контролює роботу всіх агрегатів і систем по приладах, встановлених на пульті керування і розподільному щиті, звертаючи особливу увагу на показання кіло-амперметра, встановленого на пульті управління. З струмом навантаження, вимірюваним по червоній частині шкали приладу (2500-4000 А) дозволяється працювати не більше 30 хв, причому чим більше струм навантаження, тим менше допустима тривалість роботи. За амперметру, встановленому на розподільному щиті, машиніст періодично контролює струм заряду акумуляторної батареї.

На тепловозі ЧМЕ3Т машиніст також контролює за амперметром гальмівний струм, який не повинен перевищувати 1400 А. За манометром, встановленим на пульті керування машиніст перевіряє тиск повітря в головних резервуарах, урівнюючому резервуарі, гальмівної магістралі і гальмівних циліндрах. За вольтметру на розподільчому щиті перевіряє напругу допоміжного генератора (при працюючому дизелі) або акумуляторної батареї.

Під час зупинок у дорозі потрібно періодично контролювати роботу всіх агрегатів тепловозу візуально і на слух.

Тепловоз обладнаний світловою та звуковою сигналізацією про несправності. У разі спрацювання будь-якого захисного реле, машиніст, отримавши відповідну інформацію, повинен швидко вжити заходів для ліквідації несправності. Так, при перегріві води або масла через вихід з ладу термореле можна перейти на ручне управління холодильником. При короткочасному буксованіі колісних пар необхідно скинути одну-дві позиції (бо у схемі передбачено автоматичне пониження частоти обертання колінчастого вала дизеля при спрацьовуванні будь-якого з двох реле буксовання) і якщо дозволяють умови руху, подати пісок під колеса, після чого відновити колишню позицію. При тривалому буксованіі треба скинути дві-три позиції, а після припинення боксованія частіше подавати пісок під колеса і поступово набирати позиції. Якщо спрацювало реле заземлення, то необхідно переставити головну рукоятку контролера на нульову позицію, зняти з якоря реле механічну засувку і знову навантажити тяговий генератор. Якщо включення реле заземлення носило випадковий характер, то можно продовжувати роботу у звичайному режимі. У разі повторного спрацьовуванні реле заземлення почерговим відключенням груп тягових електродвигунів слід вивести з роботи ту частину силового ланцюга, де є пробої. При першій же наданою можливості треба уважно оглянути тяговий генератор (можливий перекидання дуги на корпус).

У будь-якому випадку про спрацювання реле заземлення має бути зазначено в журналі ТУ-152. [1, c. 64]

1.2 Перевірка гідропередачі

Гідравлічну передачу встановлюють на тепловозі і центрують з дизелем. При цьому допускається зміщення осей не більше 0,15 мм і перекіс не більше 0,3 мм на довжині 1000 мм. Для тепловоза ТГМ4 потужністю 750 к.с. з подовженою сполучної муфтою допускається зміщення осей не більше

0,5 мм і перекіс осей не більше 0,3 мм у діаметрі 225 мм.

Карданні вали, що з'єднують роздатковий вал гідропередачі, в нормальних умовах на прямій горизонтальній ділянці колії повинні розташовуватися в одній вертикальній площині і мати рівні кути нахилу до ведучого й веденого валів. Заливання гідропередачі робочою рідиною (маслом) здійснювати через сітчастий фільтр заливної горловини. Температура масла в картері повинна бути не нижче 5*C. При необхідності масло підігрівають маслопідігрівачем.

При працюючому дизелі перевіряють на уніфікованої гідропередачі:

- Тиск живильного насоса, який повинен бути не менше 100 кПа при частоті обертання колінчастого вала дизеля 800 об / хв і не менше 400 кПа при 1400 об / хв;

- Тиск у системі змазки гідропередачі, який повинен бути не менше 70 кПа при частоті обертання колінчастого вала дизеля 800 об / хв і 150 ... 200 кПа при 1400 об / хв. При перевірці тиску масла температура його повинна бути 60 - 98*C;

- Чіткість реверсування на режимах "Поїзний" та "Маневровий";

- Плавність зрушення "Вперед" і "Назад" на поїзному і маневровому режимах при ручному вмиканні гідроапаратів на першому і другому гідротрансформаторах й при управлінні гідропередачей.

На тепловозах ТГМ4 з гідромеханічною передачею перевіряють:

- Тиск масла насоса живлення гідротрансформатора, яке повинно бути 150 - 250 кПа при мінімальной частоті обертання колінчастого валу дизеля і 150 - 300 кПа при 800 - 1400 об / хв.

- Тиск живлення фрикційних муфт, яке повинно бути в межах 1,15 - 1,25 МПа. Регулювання тиску проводитися за рахунок зміни товщини регулювальних шайб, що підкладається під пружини клапана тиску;

Плавне рушання тепловоза з місця регулюється шляхом вкручування або викручування регулювальних болтів розподільної коробки. При цьому необхідно забезпечити час повного наростання тиску на першій фрикційної муфти протягом 3 - 4 с. [1, c. 98]

2 КЕРУВАННЯ ЕЛЕКТРОВОЗОМ

2.1 Порядок огляду тягового електродвигуна

Перед оглядом для видалення пилу електричні машини продувають сухим стисненим повітрям. Щоб уникнути попадання бруду всередину машини перед оглядом необхідно ретельно очистити поверхню близько колекторних люків. При обслуговуванні внутрішніх частин електричних машин забороняється користуватися брудним обтиральним матеріалом, наждачним папером, напилком.

При технічному обслуговуванні необхідно:

1. Перевірити справність ущільнень і дію замків колекторних люків.

2.Оглянути поверхню колектора і видиму частину якоря. Поверхня колектора повинна бути гладкою і глянсовою. Оплавлення і затягування колекторних пластин не допускаються. Оплавлення зачистити скляною шкуркою, після чого ретельно продути машину сухим стисненим повітрям. Пил з колектора видаляти сухою чистою ганчіркою. При виявленні слідів підгару або механічних пошкоджень на поверхні ізоляційних манжетів колектора пошкоджене місце зачистити і покрити рівним шаром ізоляційної емалі до отримання глянсової поверхні.

3. Перевірити стан кронштейнів щіткотримачів, їх кріплення.Ізолятори протерти, наявну на них кіптява змити бензином. Несправні ізолятори замінити. Поверхня пластмасових кронштейнів зачистити від подгара, відполірувати і покрити емаллю.

4.Перевірити натискання пружин щіткотримачів, стан гнучких струмоведучих проводів, зазори між корпусом і колектором, кріплення щіткотримачів на кронштейнах. Несправні щіткотримачі змінити.

5. Перевірити щітки. При зносі їх по висоті, ширині й товщині більше норми, а також при наявності відколів - замінити.

6. Перевірити укладання і кріплення перемичок і міжкатушечних сполук; стан вивідних кабелів. Пошкоджені місця обплетення ізоляції проводів відновити ізоляційною стрічкою. Кріплення проводів до скоб кіперному стрічкою забороняється.

7. Перевірити болтове кріплення головних і додаткових полюсів, підшипникових щитів, моторно-осьових букс, кріплення допоміжних машин до фундаментів. Ослаблі болти закріпити, пошкоджені змінити.

8. Перевірити ущільнення кожухів механічних передач, стан їх кришок, зварних швів. При наявності тріщин у листах, течі масла, несправностей ущільнень зробити заміну або відновлення.

9. Перевірити стан підшипників допоміжних машин і додати в них мастило.

10.Перевірити рівень мастила в масляній ванні моторно-осьових підшипників і при необхідності додати до нормального рівня для букс з польстером не менше 50 мм над спускною пробкою

11. У зимових умовах:

а) перевірити справність вентиляційних патрубків, у місцях їх з'єднань з тяговими двигунами не повинно бути щілин;

б) усмоктувальну воронку вентилятора затягнути мішковиною. Раз на 10 днів її необхідно очищати від пилу. У поїздках при снігопаді мішковину періодично очищати від снігу;

в) отвори для спуску води з кістяків тягових двигунів надійно закривати пробками. Після поїздки бригада електровоза зобов'язана спускати з остова накопичилася воду;

г) для усунення випадків примерзання щіток їх необхідно попередньо сушити в печі протягом 24 годин при температурі 100-200 ° С і зберігати в сухому місці. Перед постановкою щіток на машину їх бічні поверхні покрити тонким шаром мастила;

д) моторно-осьові підшипники заправити зимової мастилом. Необхідно періодично брати пробу мастила і при виявленні води в буксі мастило змінити, польстер просушити. Мастило додавати тільки в підігрітому стані;

е) після поїздки при снігопаді та введення електровоза в депо ретельно оглянути тягові двигуни, видалити з них воду, очистити від снігу мішковину на всмоктуючої воронці вентилятора, заміряти опір ізоляції. Замір ізоляції проводити не рідше одного разу на десять днів. Якщо ізоляція нижче допустимої, зробити сушку тягових і допоміжних машин;

ж) вводити електровози в тепле приміщення тільки з теплими моторними і допоміжними машинами;

з) сушку тягових двигунів виконувати постійним струмом 100-150 А, при послідовному їх з'єднанні. Кришки колекторних люків повинні бути відкриті. Щоб уникнути перевищення допустимої температури нагрівання колекторів тягових двигунів електровоз необхідно пересувати через 10-20 хв на 1-2 м з подальшим гальмуванням. Процес сушіння вважається закінченим, якщо ізоляція тягових двигунів буде не нижче 1,5-3 МОм, а допоміжних машин-5-10 МОм. Після закінчення сушіння варто зробити замір опору ізоляції і внести запис у книгу ремонту. [4, с.147]

2.2 Основні правила знаходження та усунення несправностей на електровозі

Основними причинами, що викликають ненормальну роботу схеми електровоза, є: порушення ланцюгів внаслідок обриву проводів або зламу шин, відсутність контакту на блокувальних і силових контактах; коротке замикання внаслідок заземлення ланцюгів, пробою ізоляції проводу електродвигуна або апарату; нечітка робота апаратів через пониження тиску в пневматичній ланцюга керування. Для виявлення та усунення несправності на шляху прямування:

- уважно перевірте горіння сигнальних ламп і приладів па пульті машиніста (і помічника машиніста), а також положення вимикачів, захисних автоматів ланцюгів управління і рукояток контролера машиніста;

- послідовною постановкою ланцюгів управління під напругу (включення кнопкових вимикачів або контролера машиніста) визначте можливу ділянку пошкодження;

- зовнішнім оглядом або прозвонки ланцюга за допомогою контрольної лампи визначте місце ушкодження. Джерелом напруги при перевірці ланцюгів управління служить напруга 50 В ланцюга, що перевіряється.

При прозвонці силових або допоміжних ланцюгів з метою виявлення обриву або порушення контакту контрольну лампочку вмикають одним проводом до плюса акумуляторної батареї, а другим кінцем по черзі торкаються точок окремих ділянок елементів ланцюга, що перевіряється, починаючи від заземленого ділянки. Якщо горить при торканні попередніх ділянок лампа при одному з приєднань гасне, несправність варто шукати на цій ділянці. Зазначений спосіб прозвонки придатний і для визначення короткого замикання в ланцюзі. Однак при знаходженні обриву в ланцюзі один кінець ланцюга, що перевіряється слід заземлити, а при знаходженні в ланцюзі короткого замикання проверяемую ланцюг слід ізолювати від «землі» та сусідніх ланцюгів з обох сторін за допомогою ізоляційних прокладок, які закладаються між контактами перемикачів, контакторів. При перевірці обриву котушки апарату, згоряння плавкої вставки, втрати контакту блокування контрольна лампа включається паралельно окремих елементах ланцюга, а напруга подається в проверяемую ланцюг.

При обриві проводу ланцюга управління і установці тимчасової перемички виняток з цього ланцюга будь-який з блокувань не допускається. Контакти реле і блокувальні контакти контакторів і перемикачів дозволяється зачищати сталевий загартованої полірованої пластиною (вимірювальним щупом), знежиреної в спирті чи бензині і протертою насухо дрантям. Контакти кнопкових вимикачів дозволяється зачищати особистим напилком або надфілем. Категорично забороняється зачищати зазначені контакти наждачним шкіркою.

Несправності ланцюгів тягових двигунів та їх усунення.

Замикання на «землю» в ланцюзі тягових двигунів визначте за допомогою контрольної лампи. Для цього один її провід підключіть до плюса батарей, а другим торкніться будь-якої оголеною струмоведучих частини силового ланцюга. Якщо лампа спалахує при торканні контакту контакторів (який повинен бути відключений), огляньте реверсор, перевірте відсутність замикання резистора ослаблення збудження на каркасі, розкрийте люки тягових двигунів і перевірте стан колекторів і відсутність сторонніх предметів, а також збереження ізоляції вивідних кабелів. Несправний двигун відключіть вимикачем двигуна (ОД1-ОД4). При вимкненні ножа вимикача двигуна (ОД1-ОД4) відключається ланцюг відповідного двигуна

з трьох сторін.

Ніж вимикача розриває коло з боку мінуса випрямної установки; один його блок-контакт відключає котушку електропневматичного клапана лінійного контактора, м. тобто ланцюг двигуна з боку плюса випрямної установки, а інший блок-контакт котушку реле часу. Контакт цього реле розриває ланцюг котушки реле боксованія, тобто від'єднує ланцюг якоря цього двигуна від ланцюга якоря сусіднього. При спрацьовуванні реле перевантаження хоча б одного з тягових двигунів відчувається поштовх електровоза, стрілки амперметра і вольтметра двигуна встановлюються на нулі, загоряється червона лампа ТД. У цьому випадку визначте, в ланцюзі якого двигуна спрацювало реле перевантаження (по сигнальному прапорцю реле). Якщо жодне з реле перевантаження не відключалася, то перевірте затягування пружини, стан власного замикаючого блок-контакту реле, а потім стан блок-контактів реле перевантаження РП1-РП4 в ланцюзі котушок реле. Якщо місце поганого контакту не виявлено, то вимкніть несправну секцію і продовжите рух однією секцією до найближчої станції, де з'ясуйте причину поганої роботи.

У разі відключення несправного двигуна, на найближчій станції огляньте його і спробуйте ліквідувати пошкодження. [4, c. 131]

3 ТЕХНОЛОГІЯ РОБОТИ СКЛАДАЧА ПОЇЗДІВ

3.1 Додержування вимог плану формування та графіку руху поїздів

Для додержання вимог плану формування та графіку руху поїздів складач поїздів зобов'язаний:

- довести план маневрової роботи до відома локомотивної бригади;

- точно та своєчасно виконувати завдання щодо виконання маневрової роботи;

- забезпечувати правильне розташування та узгодженість дій усіх працівників, які беруть участь у виконанні маневрів, на основі ознайомлення їх із планом та способами виконання майбутньої маневрової роботи;

- формувати поїзди в точній відповідності з вимогами ПТЕ залізниць України, Інструкції з руху і маневровоі роботи на залізницях України, відповідних інструкцій та вказівок Державноі адміністрації залізничного транспорту України, дотримуючись при цьому вимог безпеки;

- організовувати маневрову роботу так, щоб була забезпечена безпека руху, особиста безпека працівників, які зайняті на маневрах, збереження рухомого складу та вантажу;

- маневри з вагонами, що зайняті людьми, негабаритними й небезпечними вантажами, особливо з небезпечними вантажами класу 1 (вибухові матеріали), виконувати з особливою обережністю;

- застосовувати методи поєднання розформування составів поїздів з формуванням та підформуванням груп вагонів у процесі їх накопичення на склад поїзда;

- добиватися скорочення інтервалів між розпусками составів.[5, c. 202]

3.2 Забезпечення потягів гальмами

Після причеплення локомотива до складу до з'єднання кінцевих рукавів машиніст і помічник з'ясовують у працівників вагонного господарства особливості формування поїзда (наявність пасажирських вагонів, у тому числі західноєвропейських типів, вантажних порожніх вагонів, проведена чи зарядка гальмівної мережі і т.п.); встановлюють в гальмівній магістралі потрібне зарядний тиск, з'єднують рукави і відкривають кінцеві крани.

Якщо локомотив причеплений до пасажирського складу, РКМ короткочасно на 3-4 с переводять у положення I і потім встановлюють в поїзне положення, при вантажному складі із зарядженою гальмівний мережею завищують тиск в зрівнювальному резервуарі на 0.5-0,7 кгс/см2 вище зарядного перекладом ручки крана в положення I.

Після причеплення локомотива до вантажного складу з незарядженою гальмівний мережею або до складу, який перед цим вів інший локомотив, з метою прискорення зарядки гальмівної мережі до з'єднання кінцевих рукавів знижують тиск в зрівнювальному резервуарі до 1,5 кгс/см2.

Після з'єднання рукавів відкривають кінцеві крани і завищують тиск в зрівнювальному резервуарі становищем I ручки крана на 1,0-1,2 кгс/см2 вище зарядного, на який відрегульований кран машиніста.

Після зарядки гальмівної мережі машиніст перевіряє її щільність.Дуже важливо не допускати відправлення поїзда з витоками повітря в гальмівній мережі, що перевищують встановлені норми, так як такі витоку створюють самі несприятливі умови для роботи гальм. По-перше, вони призводять до значного перепаду тиску між головою і хвостом поїзда.При складі до 300 осей цей перепад може дорівнювати 0.5-0,7 кгс/см2, а при 300-400 осях-1 ,2-1, 5 кгс/см2. Різниця тиску збільшується ще більше, якщо витік відбуваються в останній третині поїзда У результаті зниження зарядного тиску в хвостовій частині поїзда при застосуванні повного службового або екстреного гальмування, а також при повторних гальмування не буде створювати в гальмівних циліндрах потрібного тиску. Тим самим знижується гальмівна ефективність поїзда. По-друге, при рівнинному режимі повітророзподільників витоку повітря сповільнюють процес відпустки і зарядки гальм хвостовій частині поїзда, чим створюється небезпека розриву поїзда і виснаження гальм на затяжних спусках при повторних гальмуваннях

Підвищені витоку повітря погіршують також роботу компресорів. збільшується періодичність їх включення, особливо при частих гальмуваннях;прискорюється знос деталей, виникає підвищений нагрів компресора і повітря, що нагнітається,, який, не встигаючи охолодитися в головних резервуарах, надходить в гальмівну мережу, де виділяє велику кількість конденсату,що при низькій температурі може призвести до замерзання елементів пневматичної системи.

У порожніх складах, що мають зарядний тиск 4,8 - 5.0 кгс/см2, щільність гальмівної мережі підвищується приблизно на 20% у порівнянні з щільністю при зарядному тиску 5.3-5,5 кгс/см2, прийнятому у вантажних навантажених поїздах. Таке знижений зарядний тиск можна встановлювати тільки в тому випадку, якщо тиск в магістралі хвостового вагона буде не менш 3.5 кгс/см2, що забезпечує максимальний тиск в його гальмівному циліндрі в межах норми (1,4 - 1,8 кгс/см2).

Нерідко витоку повітря в поїзді викликані пропуском манжет гальмівних циліндрів і авторежимом. При цьому погіршується керованість гальмами, їх відпуск буде уповільненим.

Для виявлення таких випадків витоку повітря в магістралі визначають не раніше ніж через 2 хв після виконаного гальмування в положенні IV ручки крапу машиніста але падіння тиску в головних резервуарах.При зменшенні часу падіння тиску в головних резервуарах в положенні IV в порівнянні з положенням II ручки крана машиніста більш ніж на 5 с необхідно виявити і усунути витоку повітря, особливо в хвостовій частині поїзда.

При випробуванні гальм у пасажирському поїзді щільність гальмівної мережі перевіряють тільки в пунктах формування та обороту поїздів.Якщо склад слід на електропневматичних гальмах (ЕПТ), повне випробування виконують з перевіркою відпустки гальм в положенні перекриші з вимиканням на 15 с. вимикача живлення ланцюгів ЕПТ. При дубльованому живленні пристроїв ЕПТ їх випробування проводиться тільки з вимкненим тумблером, що з'єднує дроти 1 і 2. При цьому визначається струм у ланцюгах ЕПТ в положенні перекриші для його контролю на шляху прямування.

Випробування гальм в пасажирських поїздах може додатково включати визначення чутливості повітророзподільників № 292.001 до гальмування шляхом розрядки магістралі на 0,3-0,4 кгс/см2.Гальмо, який не спрацював при такому зниженні тиску, може в шляху проходження викликати спрацьовування прискорювачів екстреного гальмування за рахунок швидкого переміщення магістрального поршня окремих повітророзподільників.Як наслідок, будуть відбуватися великі динамічні реакції в поїзді з наступним повним відпусткою гальм. Після виконання повного випробування гальм машиністу видається довідка форми ВУ-45, в правильності заповнення якої він повинен переконатися.

Нормативами встановлено наступне найменше гальмове натиснення на кожні 100 т маси складу або поїзди:

- навантажений вантажний потяг або рефрижераторний поїзд, такі зі швидкістю до 90 км / год, - 33 тс;

- поїзд, складений з порожніх вантажних вагонів, або рефрижераторний поїзд, такі зі швидкістю від 90 до 100 км / год, -55 тс;

- пасажирський поїзд, який прямує зі швидкістю до 120 км / год, - 60 тс.

Ряд поїздів, що складаються з вагонів збільшеної вантажопідйомності навіть при включенні гальм всіх вагонів буде мати натискання менше встановлених норм. Відсутня гальмове натиснення може бути компенсовано заміною чавунних колодок композиційними, гальмівна сила яких вище.

Якщо фактичного гальмівного натиснення не вистачає, визначають натискання на 100 т маси поїзда.

При підрахунку гальмівного натиснення, коли автогальма всіх вагонів включені, але не забезпечується норма натискання 33 тс на 100 т маси складу фактичне натискання беруть збільшеним на 1 тс при наявності в складі не менше 25% вагонів, обладнаних композиційними колодками, на 2 тс - 50% таких вагонів,на 3 тс-100% вагонів з композиційними колодками.Так, при натисканні 30 тс і наявності 50% вагонів з композиційними колодками фактичне натискання приймається 32 тс і виходячи з цього розраховується допускається швидкість.

Дозволяється відправляти:

- вантажні поїзди з натисканням менше 33 тс, але не менше 28 тс на 100 т маси складу, в які включені спеціальні вагони з прогоновими трубками, хопер-дозатори, хопер-цементовози та інші вагони з навантаженням на вісь більше 21 тс, а також збірні, вивізні та передавальні поїзда;

- вантажні поїзди з натисканням не менше 50 тс на 100 т маси поїзда, що складаються з порожніх вагонів, які звертаються зі швидкостями до 100 км / год;

- пасажирські поїзди з натисканням не менше 55 тс на 100 т маси поїзда, що мають у своєму складі вагони довжиною менше 20,2 м, спеціальні або вантажні вагони, які звертаються зі швидкостями до 120 км / год.

При гальмівному натисканні менше 33 тс на 100 т маси навантаженого вантажного складу і відсутності в них необхідної відсотка вагонів з композиційними колодками допускається швидкість прямування розраховується виходячи з швидкості 80 км / год шляхом зниження 2 км / год на кожну тонно-силу відсутнього гальмівногоnazhatiya з okrugleniem доІсла,кратного п'яти, у бік зменшення,т.е. при 31 тс допускається швидкість 75 км / год, а при 28 тс - не більше 70 км / год.

Аналогічно для порожніх складів: при натисканні 50 тс на 100 т маси поїзда допускається швидкість прямування повинна бути не більше 90 км / год (з розрахунку зниження швидкості від 100 км / год).

Для пасажирських поїздів швидкість прямування знижується на 1 км / год на кожну відсутню тонно-силу натискання при ухилі до 0,006 і на 2 км / год при ухилі більше 0,006, тобтодля поїзда, що звертається зі швидкістю до 120 км / год, швидкість прямування при нестачі гальмівного натиснення не повинна перевищувати відповідно 115 або 110 км / год. [5, c. 125]

4 ПРАВИЛА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

4.1 Прохідний світлофор

Прохідними світлофорами на ділянках, обладнаних автоблокуванням,

подаються сигнали:

Рисунок 4.1 Рисунок 4.2 Рисунок 4.3

Прохідні світлофори

Один зелений вогонь - «Дозволяється рух із встановленою швидкістю;

попереду вільні дві або більше блок- ділянки » (Рисунок 4.1);

Один жовтий вогонь - «Дозволяється рухуня з готовністю зупинитися; наступний світлофор закритий »(Рисунок 4.3);

Один червоний вогонь - «Стій! Рух заборонено »(Рисунок 4.4).

Рисунок 4.4 Рисунок 4.5

Прохідний світлофор Прохідний світлофор

На ділянках, обладнаних автоблокуванням з чотиризначною

сигналізацією, прохідними світлофорами, подаються сигнали: 

Один зелений вогонь - попереду вільні три або більше блок-ділянки

(Рисунок 4.1);

Один жовтий і один зелений вогні - попереду вільні дві блок-ділянки

(Рисунок 4.5);

Один жовтий вогонь - попереду вільний один блок-ділянку (Рисунок 4.3);

Один червоний вогонь - "Стій! Забороняється проїжджати сигнал"

(Рисунок 4.4).

Рисунок 4.6 Попереджувальні світлофори

На ділянках, обладнаних автоблокуванням з тризначної або

чотиризначною сигналізацією, на прохідних світлофорах, розташованих

перед вхідними світлофорами (предвхідних), застосовуються, крім того,

сигнали:

Один жовтий блимаючий вогонь - «Дозволяється рух із встановленою швидкістю; вхідний світлофор відкритий і вимагає проходження його з зменшеною швидкістю; поїзд приймається на бокову колію станції »

(Рисунок 4.6 а)

Один зелений блимаючий вогонь - «Дозволяється рух з

встановленою швидкістю;вхідний світлофор відкритий і вимагає проходження його зі швидкістю не більше 80 км / год; поїзд приймається на

бокову колію станції »(Рисунок 4.6 б).

На мачті предвходного світлофора встановлюється сповіщувальна, відсвітлююча табличка (Рисунок 4.6).

Прохідними світлофорами на ділянках, обладнаних напівавтоматичним блокуванням, подаються сигнали:

Один зелений вогонь - «Дозволяється рух з

встановленою швидкістю; перегін до наступної станції

(колійного поста) вільний » (Рисунок 4.1);

Один червоний вогонь - «Стій! Забороняється проїжджати

сигнал » (Рисунок 4.4)

На ділянках, обладнаних автоблокуванням з тризначної сигналізацією, на світлофорі (вхідному, маршрутному, вихідному або прохідному), що огороджував на головному шляху блок-ділянка довжиною менше необхідного гальмівного шляху, встановлюється світловий індикатор

білого кольору у вигляді двох стріл (див. рис. 2.3), а на попереджувальному до нього світлофорі такий же покажчик у вигляді однієї стріли (Рисунок 4.1). [2, c. 24]

    1. Тимчасові сигнальні знаки

У місцях, що не допускають проходження електрорухомого складу з піднятими струмоприймачами (при несправності контактної мережі, виробництві планових ремонтних і будівельних робіт, коли під час проходження поїздів необхідно опускати струмоприймачі),встановлюються тимчасові сигнальні знаки з відбивачами,які показують:

«Підготуватися до опускання струмоприймача;

«Опустити струмоприймач»

«Підняти струмоприймач»

Якщо на двоколійній ділянці ведуться планові ремонтні дорожні і будівельні роботи з пропуском поїздів по одному з шляхів і укладанням тимчасових з'їздів, не обладнаних контактною мережею, сигнальний знак «Опустити струмоприймач" встановлюється на відстані не менше 100 м від огородженої ділянки. У разі раптового виявлення пошкодження контактної мережі, що не допускає проходження електрорухомого складу з піднятими струмоприймачами, працівник дистанції електропостачання, який знайшов цю несправність, зобов'язаний відійти на 500м у бік очікуваного поїзда і подавати машиністу поїзда ручної сигнал «Опустити струмоприймач»:

Вдень - повторними рухами правої руки перед собою по горизонтальній лінії при піднятій вертикально лівій руці;

Вночі - повторними вертикальними і горизонтальними рухами ліхтаря з прозоро-білим вогнем.

Машиніст зобов'язаний: подати сповіщальний сигнал, при знеструмленої електричного кола опустити струмоприймачі і з особливою пильністю пройти місце пошкодження, переконавшись у справності контактної мережі, підняти струмоприймачі і продовжити рух.

На ділянках, де працюють снігоочисники, встановлюються тимчасові сигнальні знаки:

«Підняти ніж, закрити крила» - перед перешкодою (Рисунок 4.9);

Рисунок 4.7 Рисунок 4.8 Рисунок 4.9

Тимчасові сигнальні знаки

«Опустити ніж, відкрити крила» після перешкоди (Рисунок 4.7). На ділянках, де працюють швидкісні снегоочістітелі, перед знаками «Підняти ніж, закрити крила» встановлюються, крім того, тимчасові сигнальні знаки «Підготуватися до підняття ножа і закриття крил» (Рисунок 4.8). [2, c. 129]

4.3 Скорочене випробування автогальм

Скорочене випробування автогальм з перевіркою стану гальмівної магістралі по дії гальма у 2 хвостових вагонах проводиться:

— після зміни кабіни керування;

— після будь якого роз'єднання рукавів чи перекриття кінцевих кранів в поїзді;

— після зміни локомотивних бригад;

─ у вантажних поїздах після стоянки більше 30 хвилин;

─ після причеплення поїзного локомотиву до состава, якщо попередньо на станції було виконане повне опробування автогальм від компресора чи локомотива;

— після стоянки поїзда понад 20 хв., чи при падінні тиску в головних резервуарах нижче зарядного;

─ після відстою мотор-вагонного рухомого складу без локомотивної бригади менше трьох годин.

При скороченому випробуванні автогальм, бригада зобов’язана з робочої кабіни зарядити гальмівну мережу до встановленого тиску і перевірити роботу спочатку електропневматичних гальм, а потім автогальм по дії гальма у 2 хвостових вагонах.

Для цього необхідно в робочій кабіні включити електропневматичні гальма і по сигналу (дзвінок міжкабінний зв’язок) помічника машиніста чи провідника хвостового вагона провести гальмування. Машиніст повинен виконати ступінь гальмування до підвищення тиску в гальмівному циліндрі головного вагона на 1,0-1 5 кгс/см2. Помічник машиніста чи провідник вагона зобов'язаний перевірити дію гальма хвостового вагона по манометру гальмівного циліндра в неробочій кабіні та по спрацюванню лампи. Машиніст контролює роботу гальм по манометру гальмівного циліндра і сигнальним лампам в робочій кабіні.

Після перевірки дії гальма хвостового вагона на гальмування, помічник машиніста чи провідник подає сигнал про відпуск.

Для відпуску гальм машиніст переводить ручку крана машиніста спочатку в 1 положення. а потім - в положення 2. Помічник машиніста (провідник) повинен перевірити відпуск гальма хвостового вагона по манометру в неробочій кабіні або по згасанню лампи. При позитивному результаті перевірки машиніст відключає електропневматичні гальма і перевіряє роботу автогальм зниженням тиску на 0,5-0,6 кгс/см2.

Помічник машиніста чи провідник після перевірки дії автогальм по манометру хвостового вагона на гальмування подає сигнал про відпуск гальм. Машиніст по цьому сигналу переводить ручку крана машиніста спочатку в 1 положення, а потім в 2 положення. Якщо при скороченому випробуванні не спрацювало гальмо хвостового вагона, то працівник, який перевіряє гальмо цього вагона, зобов’язаний не допустити відправлення поїзда. Відпуск гальм по всьому поїзді контролювати по лампам сигналізаторів відпуску. Спрацювання і відпуск автогальм також контролювати по лампі гальма хвостового вагона.

Відповідальність за правильне випробування гальм в моторвагонних поїздах і достовірність даних журналу форми ТУ-152 по колу своїх обов'язків несуть машиніст, помічник машиніста, а також майстер чи бригадир при їх участі в проведенні випробування гальм

При причепленні до електропоїзду чи дизель-поїзду вантажного або пасажирського вагона оглядачем вагонів проводиться випробування автогальма цього вагона і видається машиністу довідка форми ВУ-45 на причеплений вагон. [6, c. 132]

5 ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1 Закон України «Про колективні договори»

Цей Закон визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників.

Стаття 1. Колективний договір і угода

Колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів.

Стаття 2. Сфера укладення колективних договорів, угод

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів. Угода укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.

Стаття З. Сторони колективного договору, угоди

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Сторонами генеральної угоди виступають:

професійні спілки, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди;

власники або уповноважені ними органи, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників держави.

Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії. Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

Стаття 4. Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод.

Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод від імені найманих працівників надається професійним спілкам, об'єднанням профспілок в особі їх виборних органів або іншим представницьким організаціям трудящих, наділеним трудовими колективами відповідними повноваженнями.

При наявності на підприємстві, державному, галузевому, територіальному рівнях кількох профспілок чи їх об'єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення угоди або колективного договору.

У разі недосягнення згоди у спільному представницькому органі угода вважається укладеною, якщо її підписали представники профспілок чи їх об'єднань або інші уповноважені трудовим колективом на представництво органів, до яких входить більше половини найманих працівників держави, галузі, території.

У разі недосягнення згоди щодо колективного договору у спільному представницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу приймає найбільш прийнятний проект колективного договору і доручає профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органу, який розробив проект, на його основі провести переговори і укласти затверджений загальними зборами (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу з власником або уповноваженим ним органом.

Стаття 5. Співвідношення законодавства і колективного договору, угоди, трудового договору

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Стаття 6. Неприпустимість заборони діяльності щодо укладення та виконання колективних договорів і угод

Забороняється будь-яке втручання, яке може обмежити законні права працівників та їх представників або заборонити їх здійснення, з боку органів представницької і виконавчої влади та господарського управління, політичних партій, власників або уповноважених ними органів при укладенні та виконанні колективних договорів, угод. Не допускається ведення переговорів та укладення колективних договорів і угод від імені працівників організаціями або органами, які створені чи фінансуються власниками або уповноваженими ними органами, політичними партіями. У разі коли інтереси трудового колективу представляє профспілковий орган, інтереси власника або уповноваженого ним органу не можуть представляти особи, які є членами виборного органу цієї профспілки. [7, c. 239]

5.2 Обов’язки керівника підприемства,робітників щодо

забезпечення пожежної безпеки об’єкта та інших дільниць

Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.

1. Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб (у тому числі заступників керівника) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

Обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов'язках, інструкціях, положеннях тощо).

2. На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі визначені:

- можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

- порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

- правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

- місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

- порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

- порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

- порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

- порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

- порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);

- порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

- дії працівників у разі виявлення пожежі;

порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.

Працівники підприємства мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму тощо, витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід вивішувати на видних місцях.

3. На кожному підприємстві має бути опрацьована загальнооб'єктова інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень (дільниць, цехів, складів, майстерень, лабораторій тощо) відповідно до додатка цих правил.

Ці інструкції мають вивчатися під час проведення протипожежних інструктажів, проходження пожежно-технічного мінімуму, а також в системі виробничого навчання і вивішуватися на видних місцях.

4. У будівлях та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.

5. Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будівель та споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду, виходячи з їх пожежної небезпеки, кількості розміщуваних людей, площі і т.ін.

6. У дитячих дошкільних установах, навчальних закладах, лікувальних установах із стаціонаром, будинках для людей похилого віку та інвалідів, санаторіях і закладах відпочинку, культурно-просвітніх та видовищних закладах, критих спортивних будівлях і спорудах, готелях, мотелях, кемпінгах, торгових підприємствах (два поверхи й більше) та інших аналогічних за призначенням об'єктах з масовим перебуванням людей (50 осіб і більше) на доповнення до схематичного плану евакуації адміністрація зобов'язана опрацювати інструкцію, що визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників.

Для об'єктів з перебуванням людей уночі (дошкільні заклади, інтернати, лікарні тощо) інструкції повинні передбачати два варіанти дій: у денний та нічний час.

7. У разі зміни планування або функціонального призначення будівель (приміщень, споруд), технології виробництва, штатного розкладу персоналу адміністрація зобов'язана забезпечити своєчасну переробку планів евакуації та інструкцій.

8. На підприємстві повинен бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працюючих.

У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежної охорони.

9. Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки.

10. У разі одержання речовин та матеріалів з невідомими властивостями стосовно пожежної небезпеки власник підприємства зобов'язаний заборонити їх застосування до з'ясування через відповідні установи та організації відомостей (показників) про їх пожежну небезпеку.

Застосування у будівництві й на виробництві матеріалів та речовин, на які відсутні дані щодо пожежної небезпеки, забороняється.

11. Власники підприємств, на яких застосовуються й переробляються сильнодіючі отруйні речовини (далі - СДОР) та джерела радіоактивного випромінювання, зобов'язані регулярно в погоджені з пожежною охороною терміни інформувати підрозділи Державної пожежної охорони про кількість таких речовин і матеріалів, їх токсичні властивості, особливості поведінки під час пожежі, повідомляти інші дані, необхідні для забезпечення безпеки особового складу, який залучається до гасіння пожежі та проведення аварійно-рятувальних робіт на цих підприємствах.

12. Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових тощо) адміністрацією повинна бути розроблена інструкція, в якій необхідно визначити їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння, а також вказати, хто з посадових осіб адміністрації має викликатися в нічний час у разі пожежі.

Працівники охорони повинні мати список посадових осіб підприємства із зазначенням їх домашньої адреси, службового й домашнього телефонів. Вони забов'язані знати порядок дій в разі виявлення пожежі, правила користування первинними засобами пожежогасіння та прийоми гасіння.

13. Робітники, службовці, інші працівники підприємства зобов'язані:

дотримуватися встановленого протипожежного режиму, виконувати вимоги правил та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, чинних на підприємстві;

у разі виникнення (виявлення) пожежі діяти відповідно до вимог розділу 9 цих Правил.

14. Керівник підприємства зобов'язаний вживати (у межах наданих йому прав) відповідних заходів реагування на факти порушень чи невиконання посадовими особами, іншими працівниками підприємства встановленого протипожежного режиму, вимог правил пожежної безпеки та інших нормативних актів, що діють у цій сфері.

15. З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дружини (ДПД) та команди (ДПК), діяльність яких повинна здійснюватися відповідно до Положення про добровільні пожежні дружини (команди), затвердженого наказом МВС України на підставі постанови Кабінету Міністрів України.

16. На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії (ПТК). Їх роботу необхідно організовувати згідно з Типовим положенням про пожежно-технічну комісію, затвердженим наказом МВС України.

17. У школах, дитячих таборах необхідно створювати дружини юних пожежників (ДЮП), що діють на підставі Положення, затвердженого Міністерством освіти України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України.

Такі служби необхідно також організовувати в апаратах об'єднань підприємств (асоціацій, корпорацій, концернів тощо) для виконання делегованих об'єднанню функцій у галузі пожежної безпеки.

Діяльність СПБ повинна регламентуватися положеннями, які розробляються відповідними міністерствами, відомствами, об'єднаннями підприємств.

19. Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки (далі - протипожежні інструктажі). Протипожежні інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий.

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік мають проходити перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки.

Порядок організації та проведення протипожежних інструктажів, навчання та перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму встановлюється Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим наказом МВС України.

20. Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки повинні проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

21. Місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого та регіонального самоврядування, установи та організації по забезпеченню експлуатації житла зобов'язані за місцем проживання організовувати навчання населення заходам пожежної безпеки в побуті та громадських місцях.

22. Програми навчання з питань пожежної безпеки повинні узгоджуватися з органами державного пожежного нагляду. [3, c. 349]

6 ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ

6.1 З’явлення на роботу

6.1.1 Час з’явлення на работу

Час з’явлення відбувається згідно наряду, про який сповіщає нарядчик депо. При данній поїздці час з’явлення 8:00 на ст. Запоріжжя Ліве.

6.1.2 Поїзд (№, рейс)

№ поїзда 3709, шлях прямування ст. Запоріжжя Ліве – ст. Запоріжжя II

6.1.3 № локомотива

ВЛ8-1069, приписки ТЧ-3 Мелітополь, Придніпровської залізниці.

6.1.4 Локомотивна бригада

Машиніст – Кірюшкін Д.В.

Помічник машиніста – Пісарев А.А.

6.1.5 Проходження медичного огляду

Перед початком роботи, локомотивна бригада, проходить медичний огляд в пункті предрейсового огляду локомотивних бригад - 7:45.

6.1.6 Проходження інструктажу

Після медичного огляду, локомотивна бригада проходе інструктаж з питань безпеки руху, охорони праці, змінів до наказів по безпеі руху, після ознайомлення машиніст та помічник машиніста ставлять свої підпису у відповідному журналі.

6.1.7 Перевірка наявності документів машиніста та помічника машиніста

Машиніст мав такі документи:

  • свідоцтво на право керування електровозом;
  • посвідчення особи;
  • особистий та технічний формуляр;
  • маршрутний лист ТУ-3;
  • талон попереджень;
  • посвідчення з електробезпеки;
  • витяг з встановленними швидкостями.

Помічник машиніста мав такі документи:

  • свідоцтво помічника машиніста;
  • особистий та технічний формуляр;
  • талон попередження;
  • витяг про швидкості руху;
  • посвідчення з електробезпеки;
  • посвідчення особи.

6.1.8 Маршрут руху до локомотиву.

Після проходження медичного огляду, проходження інструктажів – вирушаємо до локомотива згідно ТРА ст. Запоріжжя Ліве, дотримуючись правил безпеки знаходження на коліях.

6.2 Прийняття електровозу

6.2.1 Огляд електровоза

При прийманні електровозу локомотивная бригада оглядає локомотив за такою схемою, яка вказана на рисунку 6.1, у тому числі було перевірено:

  • виконання ТО-1 та відповідного циклу локомотивною бригадою, що здає електровоз;
  • машиніст зробив заправлення швидкостемірної стрічки та наявність всіх пісців в швидкостемірі, окрашення планки пісців v, t, TМ та заднього ходу;
  • помічник машиніста оглянув механічну частину локомотива, виконав продування ТМ та ПМ неодноразовим вікриттям кінцевих кранів;
  • перевірили наявність піска та роботу всіх пісочниць;
  • перевірили роботу звукових приладів, прожектору, буферних ліхтарів, освітлення;
  • перевірили показання електричних лічильників з записом в ТУ-152 попередньої бригади;
  • видалили конденсат з резервуарів неодноразовим відкриттям кранів;
  • переконались в справності контрольно-вимірювальних приладів та сигнальних ламп на пульті керування;
  • перевірили наявність усіх пломб, наявність протипожежного інвентарю та гальмівних башмаків, інструменту та інвентарю згідно опису, захісних засобів;
  • зробили вмикання АЛСН, переконались у справності приладів безпеки руху;
  • зробили перевірку радіостанції КВ та УКВ;
  • звірили с ДСП точний час, з часами на швидкостемірі.

При прийманні електровозу, наявностей несправностей не було виявлено.

Рисунок 6.1 – Схема огляду електровозу ВЛ8

6.2.2 Перевірка журналу ТУ-152

Локомотивною бригадою перевірено журнал ТУ-152, звернули увагу на запис про показання електричних лічильників, на зауваження попередньої бригади.

6.2.3 Перевірка наявності інструмента

Помічник машиніста перевірив наявність інструменту та іншого обладнання, а саме інструмент необідний для виконання робіт з технічного обслуговування електровозу.

Перевірив пломбування відділу де зберігається синалье приладдя, петарди, індивідуальні засоби захисту від ураження струмом. Наявність місткості з мастилом для змазування ходової частини.

6.3 Обов’язки помічника машиніста

Помічник машиніста зобов’язаний робити:

- виписки з бланка попереджень;

- відмітку часу проїзду місця зменшення швидкості у виписці з

бланка попередження.

Помічник машиніста зобов'язаний:

- знаходитися в кабіні і стоячи при русі:

- по станції;

- місцях зменшення швидкості руху;

- на заборонений сигнал.

При русі на забороненний сигнал помічник машиніста :

- переходить на сторону машиніста;

- контролює дії машиніста :

- по зниженню швидкості;

- своєчасної зупинки;

- а при необхідності сам вживає заходи до зупинки потягу.

6.4 Рух електровозу

6.4.1 Виїзд із депо (№ колії, швидкості, сигнали, регламент переговорів)

Приймання електровозу відбувалась на колії ст. Запоріжжя Ліве, тому руху по депо не відбувалось.

6.4.2 Під’їзд та причеплення електровозу до рухомого складу

Тепловоз знаходиться на другій колії праку А, ст. Запоріжжя Ліве, а складений рухомий склад знаходиться на четвертій колії парку А, ст. Запоріжжя Ліве.

ДСП ст. Запоріжжя Ліве докладає план маневрової роботи, після чого докладає готовність маршруту за М97 по радіозв’язку, машиніст зрозумівши готовність маршруту дублює по радіозв’язку готовність маршруту ДСП.

Після цього машиніст оголошує хвилину готовності, помічник машиніста доповідає машиністу:

  • АЛСН та Р/ст. включені та перевірені
  • В швидкостемір стрічка та пісці заряджені, годинники зверені
  • Тиск в ТМ 5.0 – 5.2, в головних резервуарах 8 атм
  • Маневровий сигнал з 4 колії білий, на локомотивному білий
  • Готовність маршруту за сигнал М97, та швидкість по стрілкам та коліях прямування – 25 км/год.

Машиність переконуючись у показаннях дублює хвилину готовності подає сповіщальний сигнал та рушає з міста. При швидкості 10 км/год машиніст пробую дію локомотивних гальм до з’явлення гальмівного ефекту, та опускає перший струмоприймач.

Після заїзду за сигнал М97, робимо повну зупинку, подаємо сигнал зупинки. Змінюємо кабіну керування, помічник залишається в другій кабіні керування поки машиніст не зробе зарядку ТМ з іншої кабіни, потоім йде в першу кабіну до машиніста.

Після цього машиніст сповіщає ДСП про готовність рушання від М97 на четверту колію, під склад. ДСП по приготуванні маршруту докладує його машиністу, машиніст повторює, помічник сповіщає машиніста про приготування маршруту, про швидкості руху по тсрілкам та колії, про показання маневрого сигналу М97. Машиніст переконується в показннях помічника, повторює їх, подає сповіщальний сигнал та рушаємо від білого сигналу М97 на четверту заняту колію виконуючи регламент переговорів помічника з машиністом.

При заїзді на заняту колію робимо повну зупинку за 5-10 метрів, та після команди ДСП про причеплленя починаємо рух зі швидкостью 3 км до повного причеплення до складу, потім машиніст пробує на розрив потягу короткочасним рухом назад від складу.

Після цього робимо перехід у іншу кабіну керування, після зарядки ТМ та дозволу машиніста – помічник йде з’єднувати гальмівні рукава та відкривати кінцеві крани, всі ці дії виконуються при опущенних струмоприймачах, після з’єднання машиніст перевіряє з’єднання. Помічник далі перевіряє випадання зубів автозчепних пристроїв на локомотиві та вагоні, перевіряє центра. Далі йде перші 5 вагонів та перевіряє целістність гальмівної мережі. Вертається до кабіни та сповіщає машиніста про стан та зауваження.

Після відкачки локомотивом складу, робітники вагоннох служби виконують продувку кінцевих кранів останнього вагону для перевірки целістність гальмівної мережі по всьому складу, після цього машиніст виконує повну пробу гальм в складі, отримує довідку про справні гальма форми ВУ-45. Машиніст сповіщає ДСП про готовність відправлення.

ДСП по радіозв’язку дає команду про відправлення з четвертої колії, про приготування маршруту до ст. Запоріжжя II, сповіщає машиніста про номер поїзда (№3709). Машиніст повторює команду, та оголошує хвилину готовності. Помічник машиніста сповіщає машиніста про:

  • Тиск в ТМ та ПМ
  • Наявність поїздних документів, попередження, виписку ВУ-45.
  • Про звіреність номеру хвостовогу вагону зі справкою ВУ-45 по натурному листу
  • Показання вихідного світлофору з четвертої колії, про показання локомотивного світлофору, швидкість по стрілкам, по перегону, наявність попередження, швидкість по перегону та місце й швидкість виконання гальм на ефективність на шляху прямуванні.
  • Про приготування маршруту в межах видимості

Машиніст переконавшись повторює, подає сповіщальний сигнал та починає рух. Помічник та машиніст після руху дивляться в вікно, та сповіщають один одного про відсутність перешкод ліворуч і праворуч поїзда. При швидкості 15км/год машиніст опускає перший струмоприймач. Помічник робить відмітку про години та хвилини відправлення.

При підїзді до місця випробування гальм, 5км перегону Запоріжжя Ліве – Запоріжжя ІІ, виконується випробування гальм при швидкості 50 км/год, до зменшення швидкості на 10 км/год.

На шляїу прямування при прослідуванні прохідних світлофорів помічник ії дублює, а машиніст дублює помічника.

При підїзді до вхідного сигналу ст. Запоріжжя ІІ помічник дублює показання «Два жовтих вогня». ДСП викликає машиніста по радіозв’язку і сповіщає про маршрут прийому на станцію. Помічник дублую при переконанні маршрут, швидкість по стралкам 25 км/год, та швидкість по колії. Прямуємо на заборонений вихідний сигнал ст. Запоріжжя ІІ з 8ї колії, помічник переходе на сторону машиніста та контролює його дії, сповіщає його про слідування на червоний, про положення крану машиніста у поїздній позиціі, про положення контролера машиніста, про тиск у ТМ, про швидкість за 400м – 20км/год, при 100м – 10км/год, дублює декілька разів до повної зупинки.

Після повної зупинки помічник машиніста робе відмітку про час прибуття на станцію та йде оглядати механічну частину електровозу та перевіряти нагрів буксових візулів.

6.4.3 Відчеплення від складу

В цьоме рейсі відчеплення від складу не відбувалося.

6.5 Здача електровозу

6.5.1 Огляд електровоза, перевірка ТУ-152

Бригада яка здає електровоз зобов’язана:

  • зробити, якщо необхідно, додаткову перевірку несправних пристроїв з метою уточнення характеру їх стану та причину ушкодження;
  • виконати відповідний цикл робіт та прибирання в кабіні електровозу, записати про виконання ТО1 та циклу у журналі ТУ-152;
  • Записати зауваження (якщо такі маються) про не вірну роботу приладів;
  • Поставити підпис.

6.5.2 Перевірка журналу ТУ-152

Локомотивною бригадою перевірено журнал ТУ-152, перевірені відповідні записи які відповідають вимогам.

6.5.3 Перевірка наявность інструменту

Помічник машиніста перевіили наявність інструмента та іншого обладнання, перевірили наявність при прийомці та здачі.

6.6 Екіпірування електровоза

При поїздці екіпірування електровозу не здійснювалось.

6.7 Зауваження по практиці

По поїздній практиці я не маю ніяких зауважень.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Д.Л. Лисенко Методичні рекомендації щодо виконання звіту з

поїзної практики помічника машиніста локомотива. ЗПЛЗТ, 2006 р. с. 36

2. Міністерство Транспорту України Інструкція з сигналізації на

залізницях України. Київ Транспорт 2010р. с. 255

3. Л. Е. Вінокурова, М. В. Васільчук Основи охорони праці 2005р. с. 72

4. М. Дубровский, В. А. Курчанова, Л. П. Томфельд Електровоз керування

і обслуговування 1979р. с. 229

5. Е. А. Сотніков Посібник складачу поїздів 1990р. с. 218

6. Правила технічної експлуатації залізниць України. Київ. 2004р. с. 133

7. Кодекс законів про працю України, затверджений Законом №322-VIII

Від 10.02.11 р. с. 458

8. С.І. Присяжнюк, Н.І Моторин, С.А. Крупеня Керування тепловозом,

дизель-поїздом, їх технічне обслуговування. М. Транспорт, 1987р. с. 312