Адміністративна реформа в Україні. 2

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Сутність адміністративної  реформи в Україні………………..……………...4

2. Напрями адміністративної  реформи…………………………………………..9

3. Перспективи адміністративної  реформи…………………………………….12

Висновок………………………………………………………………………….14

Список використаної літератури………………………………………………..15

Вступ

Проголошений Україною курс на інтеграцію до ЄС передбачає досягнення не тільки соціально орієнтованої економіки, а й високих стандартів, реальної демократії, побудови громадянського суспільства, дотримання верховенства права. Європейський вибір пояснюється високим рівнем життя, прав і свобод громадян, досягнутим розвинутими країнами.

Є різні точки зору щодо пріоритетності факторів, які повинні  діяти для досягнення соціально-економічного розвитку держави. Проте, очевидним фактором успіху є побудова прозорої та ефективної системи державного управління.

Створення такої системи, направленої на підвищення ефективності функціонування органів виконавчої влади, – один із напрямів реформи, яка реалізується спільно із міжнародними організаціями. Наряду із завданням зміцнення фінансового управління, більш ефективного використання державних ресурсів, стоїть завдання підвищення ефективності надання адміністративних послуг, піднесення на новий рівень системи державної служби.

Питаннями вдосконалення  діяльності органів державного управління, виконавчої влади в системі адміністративної реформи займалися такі вчені, як В. Б. Авер’янов, С. О. Кравченко, Л. А. Пашко, Ю. П. Битяк, Ю. П. Сурмін, С. В. Ківалов та інші. Проте новітній етап розвитку адміністративної реформи в Україні вимагає переосмислення наукових положень щодо сучасних напрямів її здійснення.

Дана тема є актуальною, тому що Україна потребує значного підвищення якості й ефективності управлінської діяльності, функціональності результатів діяльності органів влади. Також актуальним є аналіз сучасного стану та перспективи здійснення адміністративної реформи. Вирішення цього питання прямо пов‘язано із важливими науковими та практичними завданнями державного управління.

1. Сутність адміністративної реформи

Серед найважливіших проблем  розвитку держави важливим є становлення й розвиток сильної та ефективної влади. Державне регулювання є необхідною передумовою трансформації суспільства на засадах ринкової економіки. У даний час визначною є потреба істотних змін в організації та функціонуванні державної влади і місцевого самоврядування. Основною метою таких змін можуть бути: прискорення переходу від авторитарної до демократичної системи державного управління, модернізація державно-управлінських відносин, створення дієвої системи державного забезпечення та захисту конституційних прав і свобод людини, гідних умов її життя, наближення апарату управління до населення, пристосування його до потреб сьогодення.

Система державного управління в Україні на сьогоднішній день є не ефективною. Причинами низького соціально-економічного розвитку країни є те, що влада намагається поєднати колишні структури й елементи і ті, що формуються з часів незалежності країни. Тому для досягнення ефективності державного управління потрібні адміністративні реформи.

Одночасно зі здобуттям Україною незалежності постало питання побудови власної системи управління, розбудови органів влади. Але найбільшою проблемою було те, що в Україні не було самостійного центру прийняття політичних рішень. Незважаючи на всі недоліки існуючої системи влади, головним мотивом ініціатив Президента та виконавчої влади були не реформи, а намагання ще більше посилити президентську владу.

Центральні органи виконавчої влади переважно утворювалися безсистемно, часто під впливом конкретних осіб. Що відповідно спричиняло дублювання у функціях, а тому – безвідповідальність та бездіяльність. Зростала кількість органів з контролюючими функціями, а розробкою політики ніхто не займався [6].

Адміністративна реформа  – це вид політико-правової реформи, яка здійснюється у сфері виконавчої влади і торкається як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з місцевим самоврядуванням.

Правовою передумовою  для адміністративної реформи в  Україні стала Конституції України, прийнята 28 червня 1996 року. Починаючи з цього періоду центральними органами виконавчої влади вживалися заходи щодо визначення мети та завдань адміністративного реформування в Україні.

Метою адміністративної реформи  є поетапне створення системи  державного управління, що забезпечить  становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим  чинником у світі та Європі. Її метою є також формування системи державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересом [7].

Адміністративна реформа  передбачає суттєву зміну спрямованості  й змісту адміністративно-правового  статусу людини. Перш за все реформа повинна забезпечити реалізації прав і свобод громадян в їх взаємовідносинах з органами виконавчої влади на основі непорушності конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Реформа націлена на становлення правового стандарту взаємовідносин публічної адміністрації і людини, основою якого є сприйняття особи таким суб'єктом, перед яким  влада відповідальна за свою діяльність. У зв'язку з цим у змісті адміністративно-правового статусу людини перевага має надаватися визначенню не тільки її обов'язків перед державою, а насамперед її прав, за забезпечення реалізації і захист яких держава несе всю відповідальність.

Таким чином, змістом адміністративної реформи є комплексна перебудова існуючої в Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. Також розбудова деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава [7].

Для досягнення мети адміністративної  реформи в ході її проведення

має бути вирішено такі завдання:

- впровадження ефективної організації виконавчої влади на центральному та місцевому рівнях;

- формування сучасної системи місцевого самоврядування;

- запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян;

- надання державних та громадських послуг;

- організація на нових засадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;

- створення сучасної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів;

- формування раціонального адміністративно-територіального устрою.

Реформування органів виконавчої влади здійснюється у два етапи: перший – це реформа центральних органів виконавчої влади; другий пов’язаний із оптимізацією влади на місцях.

Перший етап розпочався Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», відповідно до якого поєднаний галузевий і територіальний принципи управління.

На другому етапі здійснюватиметься  оптимізація органів виконавчої влади та місцевого самоврядування на місцях, при цьому більшість  представництв міністерств у  регіонах ліквідовуватиметься, а їхні функції передаватимуться органам  місцевого самоврядування.

Отже, за своїм змістом  адміністративна реформа є цілісним комплексом узгоджених заходів, спрямованих  на суттєве підвищення рівня керованості  життєво важливих процесів у суспільстві  шляхом науково обґрунтованого створення ефективного механізму державного управління, розвитку адміністративного законодавства, поліпшення кадрового, інформаційно-технічного і фінансово-економічного забезпечення організації виконавчої влади та місцевого самоврядування [1].

Необхідність створення  нової, ефективнішої системи державного управління шляхом адміністративної реформи  вже не лише визнана фахівцями, а  й закріплена національними НПА.

Основним документом, який містить вихідні положення щодо системного реформування механізмів державної влади є Концепція адміністративної реформи в Україні, яка втілюється в життя згідно із Указом Президента України від 22.07.1998р. «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні».

Реформа не зводиться лише до оптимізації структури державного управління та скорочення управлінського аппарату, вона націлена, насамперед, на поглиблення демократизації всіх ланок суспільного життя, передусім економічної системи, зміцнення зв’язків громадянського суспільства, забезпечення реального розмежування влади і власності

Дану концепцію було видано з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їхніх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його  утримання, підвищення ефективності   державного управління.   Цим

указом розпочинається перший етап адміністративної реформи [1].

Адміністративна реформа, згідно Концепції, розрахована на відносно тривалий період її реалізації і включає три етапи.

На підготовчому етапі реформи розроблялися та були офіційно схвалені Концепція адміністративної реформи та Програма здійснення адміністративної реформи. На цьому етапі розв'язуються першочергові питання, пов'язані з поточним удосконаленням елементів існуючої системи державного управління.

На другому етапі запроваджуються  організаційно-правові засади реформування основних елементів системи державного управління.

На    третьому    етапі    поглиблюються    трансформаційні     процеси,

формуються нові інститути, організаційні структури та інструменти  державного управління.

На всіх етапах реформи  вживаються заходи щодо її законодавчого, кадрового, наукового та інформаційного забезпечення, зміцнення та оновлення  нових фінансово-економічних основ  державного управління [4].

Ця реформа вносить суттєві зміни у структуру виконавчої влади, відбувається її модернізація, реорганізація та реформування. Наприклад, можна навести такі цифри і факти щодо адміністративної реформи на її перших етапах:

- зменшено кількість центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) з 111 до 75;

- затверджено нові положення  про ЦОВВ;

- ліквідовано 46 урядових  органів в системі ЦОВВ;

- реформовано систему прийняття урядових рішень;

- внесено зміни до Закону  України «Про Кабінет Міністрів  України»;

- зменшено кількість працівників Кабінету Міністрів України з 36 до 18;

- скорочено чисельність  працівників Секретаріату Кабміну  на 50 %;

- ліквідовано урядові комітети;

- скорочено кількість  заступників міністрів та керівників  ЦОВВ з 5-10 до 2-3, запроваджено в міністерствах посаду заступника міністра – керівника

апарату (має статус державного службовця);

- реформовано систему  контролю і нагляду;

- кількість контролюючих органів скорочено з 69 до 11;

- розпочато реформу системи  технічного регулювання;

- закладено основу для  оптимізації системи контролю  за безпечністю харчових продуктів [5].

Для реформування адміністративної системи в нашій державі, потрібно враховувати досвід зарубіжних країн, які вже проводили реформи  державного управління (табл. 1) [5].

Таблиця 1. – Адміністративні реформи зарубіжних країн

2. Напрями адміністративної реформи

В умовах розвитку суспільних відносин виникає необхідність розробки новітніх напрямків адміністративної реформи.

Напрями адміністративної реформи  – це шляхи діяльності публічної  адміністрації, що здійснюються з метою  реалізації мети та завдань адміністративної реформи – дієвого забезпечення прав і свобод людини та громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства та держави.

Адміністративна реформа повинна здійснюватися у таких напрямах:

1. Створення нової правової бази, що регламентуватиме державне управління в Україні.

2. Формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного управління.

3. Кадрове забезпечення нової системи державного управління.

4. Зміцнення   та   формування   нових фінансово-економічних  основ

функціонування державного управління.

5. Наукове та інформаційне забезпечення системи державного управління, формування механізмів наукового та інформаційного моніторингу її функціонування [2].

Центральне місце у  Концепції посідає викладення основних напрямів розвитку і реформування державного управління України. Значна увага також приділяється реформуванню законодавства про державну службу, про органи виконавчої влади. Також важливим напрямом адміністративної реформи є реформування міністерств та інших ЦОВВ.

Реформування організаційних структур виконавчої влади є найбільш складною проблемою адміністративної реформи в Україні. Після проголошення державної незалежності в Україні  обсяги управлінської діяльності зросли у деяких сферах у 20 - 30 разів. Тому характерний для радянських часів метод реформування апарату управління шляхом його скорочення сьогодні не можна розглядати як ефективний. У сучасних умовах потрібен, системний підхід, що дозволив би визначати оптимальні для потреб України кількість та структуру органів виконавчої влади [4].

Визначені у Концепції  заходи реформування грунтуються на вироблених світовою практикою принципових  засадах функціонування виконавчої влади у демократичній соціальній, правовій державі, серед яких ключове  значення мають такі:

1) пріоритетність законодавчої регламентації функцій;

2) повноважень та порядку діяльності органів виконавчої влади;

3) незалежність здійснення функцій та повноважень виконавчої влади від органів законодавчої і судової влади у межах, визначених Конституцією і законами України;

4) здійснення внутрішнього та судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади та їх посадових осіб, насамперед, забезпечення поваги до особи та справедливості, а також підвищення ефективності державного управління;

5) відповідальність  органів  виконавчої  влади, їх посадових осіб  за

прийняті ними рішення, дії чи бездіяльність перед громадянами, права яких було порушено;

6) запровадження механізму контролю за функціонуванням виконавчої влади зі сторони суспільства через інститути демократії, передбачаючи, що вищі посади в органах виконавчої влади є політичними посадами;

7) принципи ефективності, відкритості та доброчесності в роботі уряду та інших органів виконавчої влади [7].

Сучасні напрями розвитку адміністративної реформи в Україні можна охарактеризувати трьома рівнями:

- основоположний;

- загальний;

- спеціальний.

Перший визначає, що адміністративна реформа в Україні має здійснюватись у трьох взаємопов’язаних напрямах:

1) реформи виконавчої влади;

2) реформи місцевого самоврядування;

3) реформи адміністративно-територіального устрою України.

Другий рівень дає відповіді на питання пов’язані з розв’язанням проблеми законодавчого супроводу та загальних організаційних шляхів її забезпечення.

На третьому рівні визначаються конкретні пріоритети здійснення адміністративної реформи:

1) розвитку засад громадянського суспільства;

2) забезпечення прав і свобод людини та громадянина;

3) забезпечення прогресивного розвитку сфери господарювання,  місцевого самоврядування;

4) розвитку міжбюджетних відносин;

5) запобігання та протидії корупції, забезпечення профілактики правопорушень [2].

3. Перспективи адміністративної реформи.

Безпосереднім початком проведення в Україні адміністративної реформи  стало прийняття Указу Президента України від 2 жовтня 1997 р. No 1089 «Про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи».

Сама Концепція адміністративної реформи була схвалена Указом Президента України 22 липня 1998 р. № 822 та передбачала виконання цілісного комплексу заходів, спрямованих на формування ефективної системи державного управління.

Вона торкнулася переважної більшості проблем побудови і  функціонування цієї системи. Концепція, фактично, стала документом, який у довгостроковій перспективі визначав державну політику України щодо реформування.

На початковому етапі  здійснення адміністративної реформи  перетворення зачепили не тільки центральний, але й регіональний та місцевий рівні  влади. Були ухвалені закони України  «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» та «Про службу в органах місцевого самоврядування», якими визначено правовий статус, компетенції та засади діяльності місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Важливе значення для розвитку адміністративної реформи на регіональному  і місцевому рівнях упродовж перехідного  періоду мали такі акти законодавства:

1. Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, схвалена Указом Президента України від 5 березня 2004 р. № 278/2004.

2. Концепція розвитку законодавства про державну службу, схвалена Указом Президента України від 5 січня 2005 р. № 1 та її нова редакція, схвалена Указом Президента України від 20 лютого 2006 р. № 140.

3. Концепція державної регіональної політики, схвалена на засіданні

Уряду 22 липня 2008 р.

4. Концепція реформи місцевого самоврядування, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України 29 липня 2009 р. та інші [3].

Сучасний стан здійснення адміністративної реформи з позитивного  боку характеризується тим, що сьогодні в Україні сформовано більшість  інститутів публічної адміністрації, створено нову правову базу, що регламентує  державне управління та місцеве самоврядування. Порівняно з 1998 р., коли була схвалена Концепція адміністративної реформи, кількість центральних органів виконавчої влади значно зменшилася.

Для ефективного здійснення реформи потрібно приймати низки відповідних законів, які нададуть системності, комплексності і забезпечать успішне її проведення.

Здійснення адміністративної реформи на місцевому та регіональному  рівнях дасть змогу забезпечити:

- створення ефективної системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- належний та оптимальний розподіл функцій між центральним, регіональним та місцевим рівнем публічної адміністрації;

- фінансову самодостатність громад, спроможних надавати необхідний обсяг якісних публічних послуг [3].

Висновок

Основними засадами адміністративної реформи з часів незалежності України є, перш за все, зміна системи органів виконавчої влади. Тобто значне скорочення чиновників, а також посилення ролі і збільшення повноважень органів місцевого самоврядування, але не за рахунок кількості, а за рахунок якості. Основною метою адміністративної реформи є створення ефективної системи державного управління, підвищення добробуту людей, виходячи з інтересів суспільства, а не чиновників.

Таким чином, проведення адміністративної реформи є одним з найважливіших  напрямків розвитку державних інститутів. Сучасний стан ефективного розвитку держави пов'язаний з реорганізацією структури центральних органів виконавчої влади. Зокрема, завдяки затвердженню Концепції адміністративної реформи в Україні.

Отже, на даному етапі реформа скоротила кількість організацій, чиї функції повторюються, і покращила систему управління всередині уряду. В результаті тепер в Україні інституційно виділені ті органи, які будуть наділені контрольно-наглядовими функціями (інспекції), і ті, які повинні здійснювати управління об'єктами державної власності (агентства).

Список використаної літератури:

1. Бандурка, О. Реформа системи органів виконавчої влади [Електронний ресурс] / О. Бандурка // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2011. – № 1. – С. 12-17. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnapu/2011_1/02BAND.pdf

2. Галунько, В. В. Напрями адміністративної реформи [Електронний ресурс] / В. В. Галунько // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 199-205. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/fp/2011-1/11gvvrvu.pdf.

3. Гончарук, Н. Т. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та перспективи [Електронний ресурс] / Н. Т. Гончарук // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані». – 2012. – № 11. – С. 116-119. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/grani/2012_11/27.pdf

4. Концепція адміністративної реформи в Україні [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://kr-admin.gov.ua/Reforms/Ua/div1.html.

5. Нагребецька, І. Управління підштовхне суспільний розвиток [Електронний ресурс] / І. Нагребецька // Урядовий кур’єр. – 2012. – № 96 (4740). – С. 2-3. – Режим доступу: http://ukurier.gov.ua/media/documents/2012/05/30/adminspez.pdf.

6. Тимощук, В. П. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи [Текст] / В. П. Тимощук // К: Факт, 2002. – 100 с. – ISBN 966-664-046-5.

7.Указ Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні [Електронний ресурс] : затверджена указом Президента України № 810/98 від 22.07.98 р. : [у редакції від 28.05.06 р.] / офіційний сайт Верховної ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/810/98.