Адміністративна та бюрократична школа менеджменту:переваги та недоліки

ІНДИВІДУАЛЬНА

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Менеджмент»

на тему:

Адміністративна і бюрократична школа  менеджменту: основні  переваги і недоліки 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка

308-ОА  групи

Погорілець  А. Р. 
 
 
 
 
 
 
 

Львів – 2011 

Зміст 

    Вступ 

1. Загальна  характеристика класичної школи (школи «адміністративно-бюрократичного» підходу)

2. Адміністративна  школа менеджменту: основні переваги  і недоліки

3. Переваги  та недоліки бюрократичної школи  менеджменту

4. Власне бачення переваг та недоліків бюрократичної та адміністративної школи менеджменту, їх порівняльний аналіз

    Висновок

    Список  використаних джерел

     Вступ 

    Як відомо, для повноцінного та гармонійного розвитку підприємства, ефективного введення бізнесу необхідний певний підхід до управління як персоналом, так і діяльністю певного підприємства. Тому актуальним став розвиток управлінської думки, початок якого припадає на кінець 19 ст. – початок 20 ст.  В цей час сформувались такі підходи до менеджменту, як класичний, неокласичний та кількісний. Саме класичний підхід безпосередньо стосується теми мого дослідження, зокрема школа «адміністративно-бюрократичного» підходу.

    Отже, темою мого індивідуального науково-дослідного завдання є «Адміністративна і бюрократична школа менеджменту: основні переваги і недоліки».

    Метою моєї роботи є надання повної, конкретизованої інформації про формування та розвиток цих двох шкіл, відзначення головних представників, а також визначення їх недоліків та переваг, які стосуються подальшого розвитку управлінської думки.

    Головними завданнями моєї роботи є :

• подання загальної характеристики школи «адміністративно-бюрократичного» підходу;
• виокремлення адміністративної школи із класичного підходу і розгляд основних її теоретичних положень, концепцій та визначення головних її переваг та недоліків;
• загальна характеристика бюрократичної школи, її позитивні та негативні тенденції для розвитку управлінської думки;
• узагальнення результатів та подання висновків.

    У своїй роботі я використала такий  метод дослідження як аналіз (від загального до конкретного), тобто спочатку охарактеризувала адміністративну та бюрократичну школу як одне ціле в контексті класичного підходу, а в наступних пунктах роботи детальніше розглянула положення цих двох шкіл окремо, що дає можливість краще зрозуміти їх сутність та визначити їх переваги та недоліки.

    1. Загальна характеристика  класичної школи  (школи «адміністративно-бюрократичного»  підходу) 

    В 20-ті роки 20 століття виникла класична школа, яку ще називають адміністративною школою в управлінні, або школою адміністративно-бюрократичного підходу. Видатними представниками цієї школи були А.Файоль (Франція), Л.Урвік (Англія), Джеймс Д.Муні та А.К.Рейлі (США), М.Вебер (Німеччина). Слід відзначити, що з її виникненням спеціалісти почали вивчати процеси вдосконалення управління на рівні організації в цілому.

    Прихильники класичної школи намагалися знайти універсальні принципи управління, додержуючись яких можна досягти успіху організації. Ці принципи розроблялися ними у двох напрямах. По-перше, вони були впевнені, що, розробивши раціональну структуру організації, тобто здійснивши поділ її на підрозділи і робочі групи, можна завдяки цьому вже досягти успіху. Досягненням цього напряму досліджень було виділення функцій управління, вперше здійснене А.Файолем [4, с. 39].

    Другий  напрям досліджень «класиків» стосувався організації управління людьми. Наприклад, німецький учений М.Вебер у поняття бюрократизму не вкладав негативного значення, а розглядав його як ідеальний тип організації, що дає змогу досягти максимальної ефективності. Згідно з цією теорією, бюрократична організація управління повинна ґрунтуватися на системі чітко визначених правил поведінки суб'єктів управління, обов’язків, компетенції працівників, регламентації їх праці аж до докладного опису окремих управлінських операцій.

    Класична  теорія відіграла позитивну роль у пошуках способів раціональної організації виробництва, підвищення його ефективності. Вона вперше поставила питання про дві функції управління, пов'язані, з одного боку, з регуляцією психологічного процесу, а з іншого — з регуляцією людської діяльності.

     2. Адміністративна  школа менеджменту:  основні переваги  і недоліки 

    Засновником адміністративної школи менеджменту є французький адміністратор і підприємець Анрі Файоль. Він дотримувався раціоналістських поглядів, об'єктом своїх досліджень він обрав організацію в цілому, але не окремі напрями її діяльності. На основі своїх спостережень та досліджень вчений створив «теорію адміністрації».

    Головним  твором Анрі Файоля була книга «Загальне та промислове управління» (1916), в якій він сформував універсальні принципи управління, втілення в життя яких приведе організацію до успіху. Відомі також його твори «Наукова організація праці» і «Позитивне управління».

    Неабияку  увагу Файоль, у своїх спостереженнях, звернув на операції, які відбуваються на підприємстві. Усю їх сукупність він поділив на 6 груп:

    1.  Операції технічні  (виробництво, виготовлення, переробка);

    2.  Операції комерційні (купівля, продаж, обмін);

    3.  Операції фінансові (залучення капіталів та управління ними);

    4.  Операції з охорони (охорона майна й осіб);

    5.  Операції облікові   (інвентар, баланс,  витрати, статистика);

    6.  Операції адміністративні (передбачення, організація, розпорядництво,

    узгодження  і контроль).

    Важливим моментом у поділі цих операцій є те, що, на думку Файоля, яким би не було підприємство, ці групи операцій зустрічаються на ньому завжди. Щодо управлінської думки, Файоль дає наступне визначення управління:

    - управляти — означає вести підприємство до мети, стараючись найкраще

використати його ресурси. Управляти — означає  забезпечувати правильне

використання шести основних функцій.

    Адміністрування — лише одна з шести функцій, якими управління повинно забезпечувати правильний хід виробництва. Але воно займає таке велике місце серед обов'язків, які покладені на керівника підприємства, що може іноді здатися, ніби роль останнього виключно адміністративна. Адміністративна функція має своїм предметом передбачення, організацію, розпорядництво, узгодження і контроль.

    - передбачати — тобто вивчати майбутнє і встановлювати програму дій;

    - організовувати — тобто будувати подвійний організм підприємства: матеріальний і соціальний;

    - розпоряджатися — тобто приводити в дію персонал підприємства;

    - узгоджувати – тобто зв’язувати й об’єднувати, поєднувати всі дії і всі зусилля;

    - контролювати — тобто спостерігати, щоб усе відбувалося згідно з встановленими правилами і відданими розпорядженнями.

    Ще  одним важливим внеском Файоля у  розвиток теорії менеджменту є вироблення принципів управління, що, на його думку, повинні бути гнучкими і здатними пристосовуватись до будь-яких запитів. Таких принципів менеджменту він виділив 14 (табл. 1.1. ) [3, с.26]

                                                                   Таблиця 1.1.

    Цілком  очевидно, що практично всі названі  принципи є корисними для організацій  і сьогодні, незважаючи на зміни, що відбулися. Анрі Файоль стверджував, що сформульовані ним принципи управління придатні для використання не лише в економіці, а й в урядових закладах, в армії тощо.

    Послідовником ідей Файоля став Г. Емерсон який сформулював 12 принципів продуктивності:

1.Вихідний пункт  управління - це чітко поставлена  і сформульована мета.

2.Здоровий глузд  у визначені помилок і пошуку  їх причин.

3.Компетентне консультування на основі залучення професіоналів з метою удосконалення управління.

4.Дисципліна, забезпечена  чіткою регламентацією діяльності, контролем, своєчасним заохоченням.

5.Справедливе  ставлення до персоналу.

6. Швидкий, надійний, точний повний і постійний облік.

7.Диспетчеризація  робіт.

8.Складання і  використання норм, розкладів, що  сприяють пошуку і реалізації  резервів.

9.Нормалізація  умов праці.

10.Нормування  операцій, що полягає в стандартизації  засобів їх використання, у регламентуванні  часу.

11.Застосування  письмових стандартних інструкцій.

12.Винагорода  за продуктивність праці.

    Попри всі переваги адміністративної школи, можна виділити і певні недоліки. Модель, запропонована адміністративною школою, була відірваною від реального управління, тому що не враховувала проблем людського фактору. Була здійснена спроба підняти ефективність організації в обхід людини, за рахунок виконання адміністративних процедур, розроблених на основі наукових принципів управління. Основним недоліком адміністративного підходу є те, що статус працівника і його винагородження залежали не від результатів праці, а від займаної посади. 

    3. Переваги та недоліки  бюрократичної школи  менеджменту 

    Засновником бюрократичної школи управління є юрист і соціолог Макс Вебер, який розробив на початку 20-х років 20 століття теорію бюрократичного побудови організації і системи управління, зокрема. Він одним з перших звернув увагу на необхідність раціоналізації управління у великих господарюючих суб'єктах, що спеціалізуються на випуску окремих видів товарів і володіють високим ступенем концентрації виробничих процесів.

    Вебер вважав, що по своїй ефективності, стабільності, дисципліни та надійності бюрократична структура є кращою, ніж будь-яка  інша організаційна форма. Ідеальна бюрократія, згідно з Вебером, повинна  мати характеристики, що наведені в  таблиці 2.1.

                                                                   Таблиця 2.1.

    Характеристики  ідеальної бюрократії

    Бюрократична  організаційна структура характеризується високим ступенем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління, метою  команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, і  підбором кадрів за їх діловими та професійними якостями. Вебер називав таку структуру «раціональною», оскільки передбачається, що рішення, прийняті бюрократією, мають об'єктивний характер. Вебер вважав, що особисті примхи власників організації і її співробітників не повинні входити в протиріччя з цілями організації.[7]

    Видатний  фахівець у теорії управління Джон Чайлд відзначив: «Аналіз бюрократичних  структур, проведений Максом Вебером, продовжує залишатися унікальним і  найбільш значним описом суті сучасних організацій».

    Однак, бюрократичні структури піддавалися і критиці за їх нездатність до впровадження нововведень і відсутність достатньої мотивації співробітників. 
Одне з найважливіших критичних зауважень було сформульовано соціологом Р.К. Мертоном, який відзначив, що труднощі, що виникають в бюрократичних структурах, пов'язані з перебільшенням значущості стандартизованих правил, процедур і норм, що забезпечують належні виконання співробітниками своїх завдань, виконання запитів інших підрозділів цієї організації, а також взаємодію з клієнтами та громадськістю. Це призводить до того, що організація втрачає гнучкість поведінки, оскільки всі виникаючі тут питання і проблеми вирішуються тільки виходячи з прецедентів. Поступово ретельний пошук альтернатив починає скорочуватися. Клієнти та громадськість можуть відчувати неадекватність реакції на їх потребу, оскільки всі їхні проблеми будуть вирішуватися відповідно до встановлених правил, процедурами і нормами. Якщо співробітниками бюрократичних організацій вказують на неадекватність їхніх дій, вони, захищаючись, посилаються на відповідне правило або інструкцію. Це, в свою чергу, легко може зіпсувати взаємини з клієнтами або громадськістю. Однак бюрократ не може бути покараний, тому що з офіційної точки зору своєї організації він або вона діють правильно. Узагальнюючи це зауваження, можна сказати, що Вебер розглядає організацію як якусь безособову, механічну машину, повністю вільну від особистісних справ, інтересів і проблем членів організації, що знаходиться у владі вищого керівника.

    4. Власне бачення переваг та недоліків бюрократичної та адміністративної школи менеджменту, їх порівняльний аналіз 

    У попередніх питаннях я охарактеризувала адміністративну та бюрократичну школи менеджменту (як загалом, так і зокрема) на теоретичному рівні. Щоб конкретніше узагальнити викладену інформацію, на мою думку, буде кращим відображення теоретичних даних щодо теми мого дослідження у табличній формі, яка буде базуватись як на попередньо викладеному матеріалі, так і на інших фактах з різних інформаційних джерел, що безпосередньо стосуються теми моєї роботи.

    Таблиця 4.1.

    Порівняльна характеристика школи адміністративно-бюрократичного підходу

    Висновок 

    На  основі вище розглянутого можна зробити  наступні висновки.

    20 роки 20 століття ознаменувались  виникненням класичної школи,  що включала в себе адміністративний ( А. Файоль) та бюрократичний (Вебер) підходи.

Головними положеннями адміністративного  підходу є:

    1) Розгляд організації в цілому, а не по окремих її частинах  чи підрозділах;

    2) Поділ операцій на підприємстві  на групи;

    3) Формування 14 принципів менеджменту Файолем, що й до сьогодні відіграють важливу роль на багатьох підприємствах;

    4) Виділення 12 принципів продуктивності  Г. Емерсоном, що застосовуються  і в сучасній підприємницькій  діяльності.

    Головний  недолік адміністративної школи  – упущення людського фактору у функції управління.

    Концепція бюрократичної школи пов’язана  з раціоналізацією процесу управління. Важливим внеском у теорію цієї школи  є формулювання основних характеристик  ідеальної бюрократії, завдяки яким бюрократична організаційна структура характеризується високим ступенем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління, метою команд та ін.

    Проте головним недоліком цієї школи є те, що організація в розумінні Вебера – механічна машина, що функціонує на основі стандартизованих правил, що, в свою чергу, негативно відбивається на гнучкості підприємства, швидкого пристосування його до нових умов, які виникають у зовнішньому середовищі.

    Незважаючи  на певні недоліки цих шкіл, головних представників класичного підходу  еволюції управлінської думки, слід відзначити, що більшість сучасних розвинених підприємств формують основу своєї діяльності на певних положеннях цих підходів, що сприяє подальшому їх розвитку. 

     Список використаних джерел 
 

   1. Осовська Г.В. Основи менеджменту: [навчальний посібник] / Осовська Г.В. – К.: Кондор 2003, - 556 с;

   2. Пушкар Р. М. Менедмент: теорія і практика: [підручник] / Пушкар Р. М., Тарнавська Н. П. – Тернопіль: Карт-бланш 2003, - 490 с.;

   3. Рульєв В. А. Менеджмент: [навчальний посібник] / Рульєв В. А., Гуткевич С. О. – К.: Центр учбової літератури 2011, - 312 с.;

   4. Скібіцька Л. І. Менеджмент: [навчальний посібник] / Скібіцька Л. І., Скібіцький О. М. – К.: Центр учбової літератури 2007, - 416 с.

   6. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища школа, 2005. – 357 с.;

   5. Шегда А.В. Менеджмент: [підручник] / Шегда А.В. – К.: Знання 2004, - 687 с.

   7. Школа бюрократического менеджмента  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://reclama-line.ru/Princip_interaktivnosti/SHkola_bjurokraticheskogo_menedzhmenta/