Амортизаційна політика підприємства як складова фінансового менеджменту

Вступ

Забезпечення  певних темпів розвитку і підвищення виробництва можливе за умови  інтенсифікації відтворення та ліпшого  використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню  належного технічного рівня кожного  підприємства, а з іншого дають  змогу збільшувати обсяг виробництва  продукції без додаткових інвестиційних  ресурсів, знижувати собівартість виробів  за рахунок скорочення питомої ваги амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати  фондовіддачу і прибутковість. Але  це можливо лише за умов проведення ефективної амортизаційної політики підприємства.

Амортизаційна політика підприємства - це складова загальної  політики управління операційними не обіговими активами, яка складається  з сукупності методів управління порядком нарахування та використання амортизації в межах чинного  законодавства відповідно до обраної  підприємством фінансово-інвестиційної  стратегії.

Відповідно  до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну політику, яка складається із сукупності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, наскільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

 

 

 

 

 

 

 

1 Зміст амортизаційної політики  підприємства

Зміст амортизаційної політики підприємства складає взаємодія  економічних категорій та важелів, які виявляють свою дію через  сутність і функції амортизації.

Концепції амортизаційної політики:

Класична  концепція базується на принципах  теорії вартості та об'єктивних закономірних процесах обігу засобів праці. В  її основі лежить ідея постійної заміни основних засобів, їх відтворення в  любій новій натуральній формі, яка б відображала досягнення науково-технічного прогресу, а не забезпечення повернення авансованої вартості на створення засобів праці. Характерною  рисою є відсутність технічної  прив'язки заново створених основних засобів з їх попередньою натуральною  формою. Згідно цієї концепції амортизація  повинна забезпечити відтворення  основних засобів по вартості, яка  б відображала сучасні суспільно-необхідні  затрати праці на їх створення. Амортизаційний фонд формується в залежності від  потреб відтворення засобів праці. Тому нарахування амортизаційних відрахувань, в даному випадку, здійснюється з  відтворювальної вартості основних засобів, базою для визначення якої являється балансова вартість. Остання  приводиться у відповідність  грошовим потребам відтворення засобів  праці у новій натуральній  формі шляхом періодичних переоцінок. Це може бути як дооцінка так і уцінка.

На перший погляд, негативним моментом класичної концепції амортизації  можна вважати те, що у випадку  зменшення початкової вартості основних засобів, внаслідок морального зносу (проведення уцінки) буде мати місце  недонарахування амортизації. Таке явище не дає змоги акумулювати  в амортизаційному фонді такий  обсяг фінансових ресурсів, який би за своєю величиною відповідав розміру  раніше авансованих грошових коштів. Це в свою чергу змушує виробника  до прискорення обороту основних засобів та інтенсифікації процесу  їх відтворення, що характеризується вже  позитивно. Отже, класична концепція амортизації передбачає необхідність відтворення зношених засобів праці за однаковою відновлювальною вартістю.

Економічна (бухгалтерська) концепція  амортизації ґрунтується не на потребах відтворення, а на необхідності перенесення  частини вартості основних засобів  на вартість продукції, виробленої за їх допомогою у такій величині, яка б точно відображала втрату вартості засобів праці в процесі  виробництва та внаслідок морального зносу. Економічна концепція менш вимоглива  стосовно критеріїв ефективності використання амортизаційного фонду. Її завданням  є покриття затрат понесених на виготовлення продукції.

Фіскальна (податкова) концепція амортизації  передбачає звільнення від оподаткування  частини прибутку на суму нарахованої  амортизації. Норми амортизаційних відрахувань та методика їх нарахування  встановлюється податковим законодавством. Як правило, в такому випадку норми  амортизаційних відрахувань перевищують  економічно обґрунтовані норми. Даній  концепції більш притаманний  регулюючий характер.

Шляхом збільшення норм амортизаційних відрахувань можна посилити внутрішній інвестиційний потенціал та покращити  фінансове становище підприємств. А внаслідок їх зменшення будуть збільшенні надходження до державного бюджету. Таким чином, нарахування  амортизації в податкових цілях  регулює відносини підприємств  з бюджетом у відповідності з  державною політикою економічного розвитку.

Таким чином, враховуючи наявність  різних точок зору, розкритих в  економічній літературі, та узагальнюючи велику кількість поглядів на окремі сторони амортизації, можна відмітити  наступні її риси:

1. Амортизація являється найбільш важливішим моментом кругообігу основних засобів;
2. Одні автори ототожнюють поняття «амортизації» з поняттям «амортизаційні відрахування». Але ж амортизація представляє собою процес перенесення вартості засобів праці на заново створений продукт, а амортизаційні відрахування являються вартісним вираженням втраченої вартості основних засобів в процесі виробництва продукції та внаслідок їх морального зносу.
3. Амортизація одночасно поєднує риси статей витрат, які зменшують балансовий прибуток та риси статей доходу і при цьому не впливає на рух грошових засобів. В першому випадку амортизація виступає 
   елементом витрат на виробництво не пов'язаних з відтоком грошових засобів у вигляді амортизаційних відрахувань, які включаються у собівартість виробленої продукції. В другому випадку амортизація представляє собою частину виручки від реалізації продукції, яка не приносить додаткового притоку грошових засобів.
4. Завдячуючи амортизації як економічному процесу, втрачена вартість основних засобів в процесі виробництва продукції, не втрачається, а зберігається, акумулюючись в амортизаційному фонді.
5. Теорія амортизації не повинна протиставляти одну концепцію амортизації іншій. Кожна з них є важливою з точки зору забезпечення ефективної заміни засобів праці.

Амортизація виконує такі функції:

Економічна функція амортизації  виявляється через механізм економічної  амортизації і полягає в тому, що завдяки амортизації кошти  з необоротних активів перетворюються в оборотні. Ця функція амортизації  безпосередньо витікає з бухгалтерського (фінансового) обліку.

Інвестиційна функція амортизації  передбачає акумулювання в амортизаційному  фонді амортизаційних відрахувань  як фінансового ресурсу відтворення  основних засобів, тобто забезпечення процесу кругообігу засобів праці  грошовими засобами, необхідними  для їх відтворення. Інвестування може бути як на просте відтворення так  і на розширене.

Відтворювальна функція регулює  відповідність нарахованої амортизації  рівню зношення основних засобів. Вона виникає внаслідок втрачання  засобами праці в процесі виробництва  своєї вартості і має за ціль забезпечення подальшого процесу виробництва. Відтворювальна функція амортизації повинна  враховувати розвиток науково-технічного прогресу, оскільки останній збільшує розрив між фактично перенесеною  вартістю на заново створену продукцію  та моральним зносом.

Стимулююча функція проявляється в створенні умов для прискореного оновлення основних засобів. Ця функція  базується на тому, що амортизаційний фонд являється власним джерелом грошових засобів підприємства, яке  має своє цільове призначення  – відтворення основних засобів. Крім цього, на величину нарахованої  амортизації зменшується розмір отриманого прибутку, що підлягає оподаткуванню. Стимулююча функція знаходить свій прояв у застосуванні прискорених  методів амортизації та наданні  державою різного роду податкових пільг. Це дає змогу підприємствам акумулювати  в своєму розпорядженні більше грошових ресурсів, що покращує їх фінансове  становище та посилити виробничо-технічний  потенціал.

Інноваційна функція амортизації  забезпечує відтворення засобів  праці на новому технічному рівні  у відповідності із розвитком  науково-технічного прогресу. На сьогоднішній день, реалізація цієї функції вимагає, прискореного кругообігу основних засобів, оскільки за останні роки суттєво  зросли темпи розвитку науково-технічного прогресу.

Науково-технічна функція полягає  в сприянні розвитку та прискорення  темпів науково-технічного прогресу. Ефективний амортизаційний механізм та раціональна  амортизаційна політика забезпечують відтворення основних засобів на новій, більш досконалій основі, що в свою чергу сприяє подальшому розвитку виробничо-технічного потенціалу як окремих  підприємств, так і держави в  цілому.

Калькуляційна функція полягає  у визначенні витрат на виробництво  та реалізацію продукції. У собівартість виробленої продукції включається  частина вартості засобів праці, яка була втрачена в процесу виробництва  цієї продукції.

Податкова функція реалізовує взаємовідносини  підприємств та державної влади  з питань розподілу прибутку.

Правильне розуміння економічної  природи, концепцій і функцій  амортизації та усвідомлення її значення дозволить обґрунтовано вирішувати проблеми, які пов'язані з оцінкою  засобів праці, встановленням оптимальних  строків використання основних засобів, визначенням методів нарахування  амортизації, розробленням норм амортизаційних відрахувань, формуванням та використанням  амортизаційного фонду, тобто дозволить  проводити ефективну амортизаційну  політику.

2  Методи амортизаційної політики

Важливими моментами при формуванні амортизаційної політики на підприємствах є норма  амортизації та проблема вибору оптимального методу нарахування амортизації. Практика зарубіжного досвіду показує, що в світі існують певні закономірності при встановленні норм амортизації. Необхідно встановлювати таку норму  амортизації, яка буде враховувати  ступінь завантаження основних фондів, їх змінність, відповідати технічному рівню основних засобів і характеру  їх використання; розробити систему  граничної межі для норм амортизації, після чого підприємства самі собі будуть вибирати оптимальний термін використання основних фондів, враховуючи власні можливості, аналітичні прогнози та інші показники.

Методи нарахування амортизації  умовно можна поділити на два види:

• методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;
• метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.

Відмінність застосовуваних методів  амортизації полягає в різному  рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі  їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної  зношуваності підприємством на власний  розсуд застосовується найбільш економічно доцільний метод амортизації. Наприклад, метод прямолінійного списання характерний  рівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періоду  експлуатації. Цей метод найдоцільніше  застосовувати для пасивної частини  основних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо.

Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане стосовно активної частини, зокрема машин, механізмів, верстатів, іншого виробничого обладнання. Справа в тому, що при використанні цього методу амортизаційні відрахування в перші роки експлуатації, коли об'єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі, але  з часом знижуються. В результаті цього значна частина вартості основних засобів амортизується вже в  перші роки експлуатації об'єкта. Те ж саме стосується і кумулятивного  методу. [45]

Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом  амортизаційні відрахування мають  тенденцію до зменшення. Його використання з урахуванням умов та інтенсивності  експлуатації, морального зносу, інших  факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися.

Розглянемо особливості використання кожного з методів:

Прямолінійний метод. Прямолінійний  метод амортизації - річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Порядок нарахування амортизації  при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих  формул:

Річна сума амортизації визначається за формулою (1.1):

 

(1.1)

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- амортизуюча вартість об’єкту,  грн.;

Т – очікуваний період корисного  використання об’єкту.

Місячна сума амортизації визначається за формулою (1.2):

 

(1.2)

 

де В – місячна сума амортизації, грн.;

А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Недоліком такого методу є те що при  його використанні не враховується моральний  знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації.

Метод зменшення залишкової вартості

Суть даного методу полягає в  визначенні річної суми амортизації  об’єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об’єкту  на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року об’єктам. Нарахування амортизації проводиться щомісячно (1.3):

 

(1.3)

 

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

-залишкова вартість об’єкта  основних засобів, грн.;

-річна норма амортизації, частин.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою (1.4):

 

(1.4)

 

де  -річна норма амортизації (в частинах);

-термін корисного використання  об’єкта основних засобів, років;

-ліквідаційна вартість об’єкта  основних засобів, що визначається  підприємством самостійно, грн.;

- початкова (залишкова) вартість  об’єкта основних засобів, грн.

Даний метод нарахування амортизації  базується на припущенні, що амортизація  починає нараховуватися з початку  звітного року, хоча практично це буває  далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується  не з початку звітного року, залишкова  вартість наприкінці запланованого  строку експлуатації не досягає ліквідаційної  вартості. У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну  строку амортизації й до амортизувати частину вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення  залишкової вартості.

Норма амортизації в цьому випадку  розраховується аналогічно нормі амортизації  при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто  використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом  прямолінійного списання. При цьому  норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити  як:

 

(1.5)

 

де А – річна сума амортизаційних відрахувань за рік, грн.;

Са – вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

 

(1.6)

 

Даний метод нарахування амортизації  не припускає обов'язкової «наявності»  ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації  останнього року розраховується таким  чином, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці експлуатаційного періоду  була не менша його ліквідаційної  вартості.

 

 

Кумулятивний метод

Річна сума амортизації в цьому  методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:

 

(1.7)

 

де  – кумулятивний коефіцієнт;

– первісна вартість;

– ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного  використання цього об'єкта.

Кумулятивний коефіцієнт можна  розрахувати по формулі:

 

(1.8)

 

де  - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

– сума чисел років корисного  використання об’єкта основних засобів.

Сума чисел років – це результат  сумування порядкових номерів тих  років, протягом яких функціонує об'єкт.

Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел років  визначають по формулі кумулятивного  числа:

 

(1.9)

 

де N – строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки.

Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів  нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом за весь період його експлуатації у відповідних  одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного  обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням амортизуючої вартості об'єкта основних засобів і плануючого обсягу продукції (робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як ми вже  відзначали, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації  за цей методі можна розрахувати  за формулою:

 

(1.10)

 

де  – норма амортизації, частка;

– первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

– ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

– розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.

При використанні даного методу сума амортизації, що визнається витратами  звітного періоду, і балансова вартість об'єкта при використанні даного методу змінюються в порівнянні з попереднім періодом прямопропорційно обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг).

Підприємства самостійно, завдяки  амортизаційній політиці, встановлюють розміри економічної амортизації, від якої залежить розмір прибутку підприємства. Правильне розуміння  економічної природи, концепцій  і функцій амортизації та усвідомлення її значення дозволить обґрунтовано вирішувати проблеми, які пов'язані  з встановленням оптимальних  строків використання основних засобів, визначенням методів нарахування  амортизації, розробленням норм амортизаційних відрахувань, формуванням та використанням  амортизаційного фонду, тобто дозволить  проводити ефективну амортизаційну  політику.

3 Шляхи вдосконалення  амортизаційної політики на підприємстві

Важливим  фактором підвищення ефективності виробничо-господарської  діяльності підприємств, постійним  джерелом фінансування їхнього розвитку є амортизаційні відрахування. Відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну політику, яка складається із сукупності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, наскільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

 

 

 

 

Рис. 3.1 Результати, які можуть бути отримані підприємством  внаслідок методу амортизації.

Незважаючи  на наведені на рис. 3.1. типові результати, які можуть мати місце внаслідок зміни підприємством методу амортизації, слід пам'ятати про те, що на ціноутворення впливає попит і пропозиція. Тому при збільшенні норми амортизації можливе падіння ціни в результаті зниження попиту на продукцію підприємства. При зниженні величини амортизації можливе зростання ціни внаслідок зростання попиту. З огляду на це методи амортизації слід розглядати не як умову, а як інструмент впливу на ціноутворення і результати діяльності підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

До цього  часу в економічній літературі немає  єдиного підходу до визначення поняття  амортизація. Думки вчених і практиків  про термін “амортизація” розділились. Одні  вчені вважають, що амортизація  – це грошовий вираз зносу (К. Маттерн, Б. Райзберг, Л. Лозовський), інші, що амортизація - це не що інше, як процес перенесення  вартості зносу на собівартість продукції (П. Безруких, Л. Соріна, М. Молдованов). Враховуючи на неоднозначне трактування  поняття амортизації, єдиної точки  зору до цього часу не існує, враховуючи те, що вирішення цього питання  є досить важливим і принциповим.

Амортизаційна політика є важливою складовою фінансового  менеджменту і взагалі господарсько-фінансової діяльності підприємства. Вона дозволяє альтернативно підійти до визначення розмірів амортизаційних відрахувань, здійснювати управління витратами  і фінансовими результатами, накопичувати необхідні фінансові ресурси  і раціонально використовувати  їх на потреби відтворення необоротних  активів і т.д.

За допомогою  амортизації регулюється швидкість  обороту основних засобів, інтенсифікує процес їх відтворення, реалізується технічна і виробнича політика на підприємстві.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонов В. Фінансовий менеджмент: сучасні інформаційні технології: Навчальний посібник/ За заг. ред.  В. М. Антонова; М-во освіти і  науки України. - К.: Центр навчальної  літератури, 2007. - 431 с.

2. Єрмошенко М. Фінансовий менеджмент: Курс лекцій/ Микола Єрмошенко,  Сергій Єрохін, Олег Сто-роженко  та ін.; Національна академія управління (К.). - К., 2008. - 505 с.

3. Кузьменко Л. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник/ Людмила Кузьменко,  Володимир Кузьмін, Валентина  Шаповалова,. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. - 255 с. 

4. Фінансовий менеджмент: Навчальний  посібник/ С. Я. Салига, Н. В.  Дацій, С. О. Корецький та  ін.; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 273 с. 

5. Фінансовий менеджмент: Навчально-методичний  пос. для самостійного вивчення  дисципліни/ Анатолій Поддєрьогін,  Леонід Буряк та ін., Київський  нац. економ. ун-т. - К., 2004. - 535 с. 

6. Фінансовий менеджмент: Навчальний  посібник/ М. М. Александрова, С.  В. Бардаш, О. С. Бородкін, Т.  А. Бутинець та ін.; За ред.  Г. Г. Кірейцева; М-тво освіти  і науки України. - 3-є вид., перероб.  і доп - К.: Центр навчальної  літератури, 2009. - 530 с.

7. Шелудько В. Фінансовий менеджмент: Підручник/ Валентина Шелудько,. - К.: Знання , 2006. - 439 с. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УКРАЇНО-НІМЕЦЬКИЙ  ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ  ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КПІЗ

НА ТЕМУ:

АМОРТИЗАЦІЙНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОГО  МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала

Студентка групи МЕНМПм-51

                                         М. В. Брухаль

 

Перевірила

Білик С.В

 

 

ТЕРНОПІЛЬ2012

ПЛАН

Вступ

1 Зміст  амортизаційної політики підприємства

2  Методи амортизаційної політики

3 Шляхи вдосконалення амортизаційної  політики на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури