Аналіз фінансового стану підприємста

Зміст

 

Вступ

1. Сутність фінансових результатів у діяльності підприємства
2. Основні показники фінансових результатів
3. Діагностика фінансового стану
4. Основні проблеми фінансового стану підприємства та шляхи його оптимізації

Висновки

Список  використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У ринкових умовах виключно велика роль діагностики  фінансового стану підприємства. Це пов’язано з тим, що підприємства набувають самостійність та несуть повну відповідальність за результати своєї виробничо-господарчої діяльності перед власниками, робітниками, банком та кредиторами. Також ринкові умови  вимагають від підприємств збільшення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі втілення досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання та керування  підприємством, активізації підприємства та інше. Отже роль діагностики фінансового  стану достатньо велика.

Щоб забезпечити  виживаємість підприємства в сучасних умовах керівничому персоналу необхідно  перш за все вміти реально оцінювати  фінансовий стан як свого так і  існуючих потенційних конкурентів.

Фінансовий  стан – це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства, вона визначає конкурентоспроможність, потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якій мірі гарантовані  економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому  та виробничому відношенні. Але, це і зрозуміло, одного вміння реально  оцінювати фінансовий стан не достатньо  для успішного функціонування підприємства та досягнення ним встановленої цілі. Фінансовий стан підприємства – це ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами  для здійснення ефективної господарської  діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми забов’язаннями.

У фінансовому  стані знаходять відображення у  вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі  і роботи з управління фінансовими

ресурсами, тобто фінансової роботи.

Найбільш  зримо фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його економічної діяльності:

• прибутковість;
• наявність власних фінансових ресурсів;
• раціональне розміщення основних і оборотних коштів;
• платоспроможність;
• ліквідність;
• інше.

І, якщо підприємство досягає  у цих напрямках необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність фінансових результатів у діяльності підприємства

Фінансові результати діяльності підприємства відображають мету підприємства взагалі, її доходність і є вирішальними для підприємства. Окрім керівництва  підприємства і колективу організації  фінансові результати діяльності цікавлять  інвесторів, кредиторів, державні органи, в першу чергу податкову службу, фондові біржі.

Отже  взагалі можна сказати, що ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності фірми чи організації, чи підприємства відображається у фінансовому  результаті.

2. Основні показники фінансових результатів

Під фінансовим результатом  діяльності підприємства розуміється  дієздатність  підприємства  фінансувати  свою діяльність. Фінансовий результат  підприємства – це сукупність показників, які відображають його дієздатність погасити свої боргові зобов’язання.

Фінансова діяльність охоплює процеси формування, пересування та забезпечення сохранності  майна підприємства, контролю за його використанням. Фінансове становище  є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається сукупністю виробничо-господарчих факторів.

Від фінансових результатів діяльності підприємства складається його фінансове становище, яке може бути стійким, нестійким  та кризовим. Здатність підприємства своєчасно про ізводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчать про його відмінний  фінансовий стан.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства.

Основним  фінансовим результатом діяльності підприємства є його   прибуток

чи доход.

Доход –  це виручка від підприємницької  діяльності за врахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат. Практичне  значення показника доходу полягає  в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період.

Загальна  величина доходу підприємства включає:

• доход від реалізації продукції (робіт, послуг) – обчисляється як різниця між виручкою і матеріальними та прирівняними до них витратами у собівартості реалізованої продукції;
• доход від реалізації матеріальних цінностей і майна (матеріалів, основних фондів, нематеріальних активів) – це різниця між ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію;
• доход від позареалізаційних операцій (пайові участі у спільних підприємствах, здачі майна в оренду,    цінних паперів,              товарного кредиту,

надходжень  або витрат від економічних санкцій, тощо).

Прибуток  – це та частина виручки, що залишається  після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Ріст  прибутку создає базу для самостійного фінансування,             розширення

виробництва, рішення проблем соціальних та трудових конфліктів. За  рахунок прибутку виконується також частина обов’язків підприємства перед бюджетом, банками  та іншими підприємствами і організаціями.

Загальна величина прибутку підприємства (валовий прибуток) має  ті ж джерела, що і доход, тобто  вона включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) матеріальних цінностей і майна, позареалізаційних  операцій.

Прибуток  від реалізації є основною складовою  загального прибутку. Він обчислюється як різниця між обсягом реалізованої продукції (без врахування податку) та її повною собівартістю.

П р = Q р – С, де 

Пр – прибуток від реалізованої продукції;

     Qр – обсяг реалізованої продукції;

     С – повна собівартість реалізованої  продукції.

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком.

Здається, що прибуток показує абсолютний ефект  діяльності підприємства. Це так, але  він показує абсолютний ефект  діяльності підприємства без врахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності.

Рентабельність  – це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній  формі він обчислюється наступним  чином:

Р = П / В, де

Р – рентабельність;

    П – прибуток загальний (валовий);

    В – витрати.

Перед усім слід відрізняти рентабельність застосованих ресурсів і рентабельність продукції.

Рентабельність  застосованих ресурсів, залежно від  охоплення останніх може обчислюватися  як:

• рентабельність виробничих фондів;

(Р в)  – рентабельність виробництва;

Р в = П з / К о * 100, де

Пз – загальний валовий прибуток підприємства за рік;

     Ко – середня величина основних виробничих фондів і оборотних коштів підприємства за рік;

• рентабельність сукупних  активів (Р а) – характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства;

Р а = П з / К а * 100, де

К а –  середня сума активів балансу  підприємства;

• рентабельність власного (акціонерного) капіталу (Р в) – показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Р в = П ч / К в * 100,де

Пч – чистий прибуток за врахуванням сплати процентів за кредит;

     Кв – власний капітал.

Величина власного капіталу дорівнює сумі активів (за даними балансу) за мінусом всіх боргових зобов’язань.

• рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут:

Р п = П р / С р * 100, де

Пр – прибуток від реалізації за певний період;

     Ср – повна собівартість реалізованої продукції.

Отже  за допомогою наведених вище показників можна отримати загальну уяву про  фінансовий стан підприємства.

3. Діагностика фінансового стану

Безпосередньо оцінка або діагностика фінансового  стану та фінансової стійкості підприємства є важливим елементом управління.

Прибуток (доход) і рентабельність як основні  показники фінансових результатів  не можуть повністю характеризувати  фінансовий стан підприємства і можливі  тенденції його зміни, потрібні інші показники.

До основного  джерела інформаційного забезпечення діагностики фінансового стану  підприємства відносять бухгалтерський баланс підприємства (форма №1). Співвідношення між окремими групами активів  і пасивів балансу мають важливе  економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового  стану підприємства. Це співвідношення можна розглянути у різних аспектах, але основними показниками з  отриманих будуть ті, що характеризують ступінь заборгованості, ліквідності  та активності підприємства.

Отже  – ступінь заборгованості обчислюється шляхом ділення боргових забов,язань  на активи підприємства:

К заб = К б / К а, де

Кзаб – коефіцієнт заборгованості;

    Кб – боргові забов,язання підприємства;

    Ка – сукупні активи підприємства.

Якщо  К заб > 0,5, то сильно зростає ризик  щодо сплати боргів.

Аналіз  заборгованості, оцінка співвідношення зобов’язань дозволяє з, ясувати, наскільки  раціональною є структура капіталу і величину ризику для інвесторів і кредиторів.

Потенціальні  можливості підприємства розрахуватися  з боргами характеризується коефіцієнтом забезпеченості боргів:

К з. б. = К в / К б, де

К з. б. –  коефіцієнт забезпечення боргів;

К в –  власний капітал.

Якщо  К з. б. = 1, то це значить,      що      підприємство    може сплатити борги власним капіталом.

Ліквідність підприємства.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємства унаслідок їхнього  банкрутства, одним із найважливіших  показників фінансового стану підприємства є ліквідність.

Термін "ліквідність" (від латинского liquidus – рідкий, текучий) у буквальному значенні слова означає легкість реалізації, продажі, перетворення матеріальних цінностей у кошти.

Таким чином  ліквідність підприємства – це можливість використовувати його активи в якості наявних коштів або швидко перетворювати  їх в такі.

Під ліквідністю  підприємства розуміється його здатність  розраховуватися зі своїми зобов’язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення  боргів. Такі активи називаються ліквідними засобами.

Повсякденна робота підприємства по управлінню ліквідністю  спрямована на самозбереження організації, умовою якого висткпає безперебійне виконання забов,язань перед постачальниками, покупцями та іншими клієнтами. З  організаційної точки зору вона припускає  дотримання співвідношень окремих груп і статей пасивів і активів балансу, зафіксованих у відповідних показниках. Такі показники наведені нижче.

Ліквідність підприємства, як його здатність оперативно перетворювати активи у платіжні засоби для оплати короткострокових зобов’язань виражається двома  основними показниками:

1. коефіцієнтом поточної ліквідності;
2. коефіцієнтом термінової ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності (К п. л.) – обчислюється відношенням  поточних активів і короткострокових зобов’язань:

К п. л. = К а. п. / К б. к., де

К а. п. –  поточні активи підприємства;

К б. к. –  короткострокові зобов’язання.

Якщо  К п. л. < 2, то ліквідність підприємства невисока і воно має певний фінансовий ризик. При надто високому К п. л. (більше 3 – 4) може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.

Коефіцієнт  термінової ліквідності (К т. л.) –  це відношення активів високої ліквідності  до короткострокових зобов’язань, тобто

К т. л. = К а. л. / К б. к., де

К а. л. –  поточні активи високої ліквідності.

Не можна  плутати понять “ліквідність” підприємства і “платоспроможність” підприємства.

Платоспроможність – це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках, або у готівці. Для того, щоб підтримувати підприємство у платоспроможному стані, фінансова служба повинна дбати про те, щоб його чисто грошові активи відповідали потребам щоденних платежів. Вважається, що у підприємствах на розрахунковому рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства.

Фінансова активність підприємства характеризується такими показниками, як середній період оплати дебіторської, кредиторської  заборгованості та оборотність товарно-матеріальних запасів.

Середній  період оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства обчислюється за формулою:

t д = К д * Д к / П пр, де

tд – середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями, днів;

 К д – заборгованість покупців (дебіторська заборгованість);

 Дк – кількість календарних днів, у періоді, за який обчислюється показник;

   П пр – обсяг продаж за  розрахунковий період.

За період t д платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються у гроші. Його скорочення економічно вигідне.

Середній  період оплати кредиторської заборгованості постачальникам – визначається співвідношенням:

t к = К к * Д к / М, де

tк – середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам, днів;

     Кк – заборгованість підприємства постачальникам;

     М – обсяг закуцпки сировини  і матеріалів за розрахунковий  період.

 

Скорочення t к не є сприятливим для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів.

Оборотність товарно-матеріальних запасів обчислюється як відношення обсягу продаж до величини запасів

 

N об = П пр / М з, де

Nоб -  оборотність товарно-матеріальних запасів за певний період (рік, квартал);

     Мз – середня величина запасів за той же період.

 

4. Основні проблеми фінансового стану підприємства та шляхи його оптимізації

В умовах ринкової економіки основою стабільного  положення підприємства служить  його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при  якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного  їх використання забезпечити безперебійний  процес виробництва і реалізації продукції.

Визначення  меж фінансової стійкості підприємства належить до найбільш важливих економічних  проблем в умовах переходу до ринку, оскільки недостатня фінансова стійкість  може привести до відсутності в підприємства засобів для розвитку виробництва, його неплатоспроможності, та до банкротства, а «надлишкова» стійкість перешкоджатиме розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами.

У дослідженнях сучасних зарубіжних вчених відокремлюється одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - це стабільність діяльності фірми в довгостроковій перспективі. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, мірою його залежності від кредиторів і інвесторів. 

Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового  стану. Фінансовий стан є сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Це здатність підприємства фінансувати свою діяльність.    

Фінансовий  стан характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними  для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення і ефективністю використання, фінансовими  відносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю  і фінансовою стійкістю. Здатність підприємства своєчасно виробляти платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Головна мета діяльності підприємства – проаналізувати, де, коли і як використовувати фінансові  ресурси для ефективного розвитку виробництва і здобуття максимуму  прибули. Процес проведення фінансового  аналізу повинен мати свою технологію — послідовність кроків, направлених  на виявлення причин зміни стану  підприємства і важелів його оптимізації.

Основні проблеми, які з’являються у фінансовому  становищі організації мають  три основні напрямки прояву, до яких відносяться:

1. Низька  платежеспроможність та дефіцит  грошових коштів. Проблема полягає  у тому, що підприємство у певний  момент свого існування може  не мати достатніх коштів для  своєчасного погашення поточних  зобов’язань. Індикаторами низької  платоспроможності є нижчі за  нормативний рівень показники  ліквідності, прострочена кредиторська  заборгованість, заборгованості перед  бюджетом, персоналом і організаціями,  які кредитують.

2. Низька  рентабельність, недостатнє задоволення  інтересів власника, недостатня  віддача на вкладений у підприємство  капітал. Все це свідчить про  те, що власник капіталу отримує  значно менші кошти ніж він  вклав у розвиток підприємства. Як наслідок цього – вихід  власника з підприємства.

3. Низька  фінансова стійкість. На практиці  це передбачає можливі проблеми  в погашенні обов’язків у майбутньому,  залежність від кредиторів, втратою  фінансової автономії.

Можливо виділити дві основні причини  проблем і труднощів, що виникають  у фінансовому стані підприємства:

·  відсутність потенційних можливостей зберігати прийнятний рівень фінансового стану (або низькі об'єми отримуваного прибутку);

·  нераціональне управління результатами діяльності (нераціональне управління фінансами).

Потенційна  можливість підприємства зберігати  прийнятний фінансовий стан визначається об'ємом отримуваного прибутку. Основні  складові, від яких залежить сума прибутку підприємства, — це ціни і об'єми продажу продукції, рівень виробничих витрат і доходи від інших видів діяльності.

 

Висновки

Можна зробити  висновок, що найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими елементами чи показниками:

• прибутковість;
• рентабельність роботи підприємства;
• наявність власних фінансових ресурсіув;
• платоспроможність;
• показником прибутковості власного капіталу;
• показником валової прибутковості продажу товарів;
• коефіцієнтом фінансової незалежності;
• ліквідність;
• прибутковість власного капіталу;
• інші.

Тож, якщо підприємство досягає у  цих напрямках необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким.

Важливий  вплив на фінансовий результат роботи підприємства має розробка фінансового плану підприємства. Фінансовий план підприємства складається на кожний поточний рік з поквартальним відокремленням за двома розділами: перший – надходження; другий – витрати із загальним їх підсумком за кожний квартал. У першому розділі спочатку зазначаються залишки грошових коштів на початок розрахункового року. Потім до них додаються кошти, спрямовані у відповідних кварталах на збільшенні власного капіталу і реалізацію товарів на умовах тримісячного кредиту. Другий розділ може охоплювати кошти, призначені для збільшення товарних запасів у певному кварталі, щоквартальної закупівлі товарів, покриття щорічно відновлюваних постійних витрат, щоквартальну виплату відсотків за користування кредитом, придбання виробничого устаткування, платежів по банківській заборгованості у зазначеному кварталі, тощо. Причому фінансовий план будь-якого суб’єкта господарювання формується з дотриманням вимоги, відповідно до якої надходження коштів має перевищувати поквартальні витрати (платежі).

Також можна виділити два основних напрямки оптимізації фінансового стану — оптимізація результатів діяльності (підприємство повинне більше заробляти прибутки) і раціональне розпорядження результатами діяльності. 

Для запобігання  банкротству потрібно приймати, перш за все, наступні міри:

·        позбавлятися від збиткової продукції і підрозділів;

·        розробляти і здійснювати програму скорочення витрат;

·        покращувати управління активами. 

У кризисній  ситуації підприємству можна порекомендувати  капіталовкладення позиковим шляхом. Необхідне проведення роботи, направленої  на запобігання банкротству, збільшення власного капіталу, проведення правильної маркетингової політики, і забезпечення швидкої оборотності капіталу. Одна з поширених причин підприємств, які отримує невисокий прибуток, полягає в тому, що велика сума коштів є нерухомою. Не використовується устаткування на усі виробничі потужності, дуже великий запас сировини, все це означає недіючий капітал. Цінність устаткування залежить від його використання, а не від того, скільки воно стоїть. Вища швидкість оборотності капіталу допоможе уникнути банкротства та стати  фінансово незалежним від інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.Бандурка О.М. та ін. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.:, 1998. – 312 с.

 

2.Ганич Д.И. и др. Русско-украинский и украинско-русский словарь. – К.:, 1990. – 560 с.

 

3.Горфинкель В.Я. Экономика предприятия: Учебник. – М.:, 1996. – 367 с.

 

4.Калина А.В. та ін. Сучасний економічний аналіз і прогнозування: Посібник. – К.:, 1997. –272 с.

 

5.Качтарик Я.Д. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства: //Фінанси України. – 1999. -№10. – С. 138-140.