Аналіз ринку похідних цінних паперів

3

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Сутність похідних цінних паперів

2.  Правові основи регулювання похідних цінних паперів

3. Статистичний аналіз

4. Проблеми недостатку похідних цінних паперів та світовий досвід

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Похідні фінансові інструменти є важливою частиною міжнародних валютно-фінансових відносин, зокрема світових фінансових ринків. З їх допомогою процес керування ризиками став більш досконалим, що дозволило вивести світові валютно-фінансові відносини на більш високий рівень розвитку. Світова торгівля похідними фінансовими інструментами виконує функції інтеграції регіональних ринків капіталу, допомагаючи учасникам світової економіки зменшувати існуючі ризики та, таким чином, зосереджуватися на подальшому розвитку міжнародних торговельних та валютно-фінансових відносинах та робити міжнародний рух капіталу менш ризикованим і більш збалансованим. Як наслідок, світова строкова торгівля похідними фінансовими інструментами є однією з найбільш динамічних у світі та навіть вже зараз за номінальними розмірами перевищує ринки базових фінансових інструментів.

Завдяки глобалізаційним тенденціям в світовій економіці, стало можливим впровадження похідних фінансових інструментів у регіональні і національні фінансові ринки країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою.

Проте в багатьох країнах, зокрема в Україні, у досвіді використання деривативів має місце хаотичність за відсутності системного підходу як у формуванні ринків похідних інструментів, так і в спробах впровадження окремих видів деривативів. Сучасні тенденції світового строкового ринку не завжди знаходять втілення на ринках похідних фінансових інструментів країн з перехідною економікою. На державному рівні різні офіційні органи по різному оцінюють необхідність і перспективи розвитку деривативів у країні.

Дуже актуальними залишаються питання імплементації світового досвіду в розвиток деривативів у країнах з перехідною економікою; аналіз структури бірж, що торгують похідними фінансовими інструментами; створення цивілізованої законодавчої бази торгівлі деривативами; стимулювання ліквідності торгівлі похідними фінансовими інструментами; створення можливостей хеджування ризиків учасниками валютно-фінансових відносин за допомогою стандартних інструментів, представлених існуючою гамою деривативів і стандартних стратегій керування ринковими ризиками або ж створення спеціальних гнучких фінансових інструментів для забезпечення максимальної ефективності використання деривативів в умовах фінансових ринків, що розвиваються; нарешті використання похідних фінансових інструментів для стимулювання інвестицій в економіки країн, що досліджуються, зокрема в Україну.

Проблематиці розвитку світових ринків похідних інструментів присвячено чимало праць зарубіжних вчених. Суттєвий внесок у розробку та дослідження цих питань був зроблений такими вченими, як Ю. Брігхем, Ф. Блек, Р. Гєскє, Н. Калдор, Дж. Кейнс, Р. Клемковські, Дж. Кокс, Р. Колб, Дж. Маршал, Р. Мертон, Ф. Модігліані, Ж. Перер, В. Перло, Г. По, М. Портер, М. Рубінштейн, Г. Столл, Ф. Фабоззі, Дж. Халл, Дж. Хікс та іншими видатними науковцями.

Метою дослідження є визначення світових закономірностей розвитку ринків похідних фінансових інструментів та обґрунтувань необхідності стимулювання використання похідних фінансових інструментів в Україні та інших країнах з перехідною економікою.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання:

визначити сутність похідних цінних паперів;

оцінити правове регулювання похідних цінних паперів;

привести статистичні дані щодо розвитку похідних цінних паперів в Україні;

проаналізувати проблеми та недоліки похідних цінних паперів в Україні та з’ясувати світовий досвід в цьому питанні.

Об’єктом дослідження є валютно-фінансові відносини в сегменті ринків деривативів.

Предметом дослідження є похідні фінансові інструменти, як спосіб хеджування ринкових ризиків.

Методи дослідження базуються на системному аналізі процесів, характерних для комплексного розвитку міжнародних ринків похідних фінансових інструментів у складі світових економічних відносин.

1. Сутність похідних цінних паперів

Похідні цінні папери (деривативи) – ЦП, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом та / або зобов’язанням на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного контрактом, цінних паперів, інших фінансових та / або товарних ресурсів.

Розрізняють валютні, товарні та фондові деривативи.

Валютні деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є валютні ресурси.

Товарні деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є товарні ресурси.

Фондові деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є цінні папери, а також відокремлені права на одержання та передплату акцій. [5, С.89-93]

До фондових деривативів належать:·  опціони;  ф’ючерси (ф’ючерсні контракти);  фондові варанти;  депозитарні свідоцтва ( розписки).

Оскільки деривативи будуть детально розглянуті в окремому спецкурсі, обмежимося лише їх визначенням.

Опціон – стандартизований терміновий біржовий контракт, що засвідчує право однієї особи придбати у іншої особи чи продати іншій особі визначену кількість цінних паперів у визначений в контракті строк у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Продавець опціону несе безумовне і безвідкличне зобов’язання щодо продажу (придбання) ЦП протягом строку дії опціону.

Покупець опціону має право на відмову від придбання (продажу) ЦП.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Ф’ючерс (ф’ючерсний контракт) – стандартизований терміновий біржовий контракт, що засвідчує зобов’язання щодо придбання (продажу) визначеної кількості цінних паперів у визначений в контракті час у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Покупець (продавець) ф’ючерсу має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.

Ф’ючерс не може вільно обертатися поза біржею.

Форвард (форвардний контракт) – стандартизований терміновий позабіржовий контракт, що засвідчує зобов’язання щодо придбання (продажу) визначеної в контракті кількості цінних паперів у визначений в контракті час у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Покупець (продавець) форварду має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони. [5, С.89-93]

Організація обігу форвардів на вторинному ринку здійснюється на фондових біржах шляхом відкритої пропозиції до продажу цих контрактів.

Фондовий варант – різновід опціону, який випускається емітентом щодо власних цінних паперів і дає його власникам право на придбання акцій чи боргових цінних паперів цього емітента у визначений строк за певною ціною.

Порядок емісії та обігу фондових варантів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Контроль за обігом фондових варантів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особам, які не зареєстрували жодного випуску своїх акцій чи боргових цінних паперів, здійснювати емісію фондових варантів забороняється.

Фондові варанти випускаються у документарній формі.

Депозитарне свідоцтво (розписка) є похідним цінним папером, випущеним учасником Національної депозитарної системи України, що встановив кореспондентські відносини з іноземною фінансовою установою, який свідчить про право власності інвестора – резидента України на певну кількість депонованих в цій іноземній фінансовій установі акцій чи облігацій емітента, що не є резидентом України.

Додаткові вимоги щодо емісії та обігу депозитарних свідоцтв (розписок) можуть встановлюватися нормативними актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на підставі відповідних правил, визначених міжнародними договорами за участю України та чинним законодавством.

Таким чином, за своїм призначенням похідні інструменти спрямовані на створення механізмів захисту виробників і споживачів від ризиків з погляду умов придбання та реалізації товарів і фінансових інструментів, дозволяючи уникати цінових ризиків тим суб'єктам господарювання, які не бажають ризикувати. В цілому строкові угоди дають змогу розділити на складові ті ризики, які притаманні базисним інструментам, і одночасно перерозподілити їх між учасниками угоди. Це дозволяє торгувати ризиками окремо від базисних інструментів, тобто здійснювати трансферт цінових ризиків. Ринок похідних фінансових інструментів як складова частина фінансового ринку.

За економічним змістом ринок похідних фінансових інструментів - це сукупність економічних відносин щодо перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими інструментами чи товарами. Призначення та основна функція строкового ринку полягає у формуванні механізмів хеджування (мінімізації) цінових ризиків. Як довела практика, з розширенням ринків потреба у зниженні ризиків, а отже, проведенні операцій з деривативами значно зростає. В цілому процедура трансферту ризиків через деривативи дозволяє згладжувати ризики, внаслідок чого підвищується ефективність фінансової та виробничої діяльності суб'єктів ринкових відносин. [10, С.111-113]

Основними видами похідних фінансових інструментів є форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони та свопи.

Опціон на відміну від ф'ючерсної та форвардної угод є угодою «несиметричною». У той час, коли ф'ючерсні та форвардні угоди є обов'язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає власнику право виконати чи не виконати угоду, а для продавця є обов'язковим для виконання. Опціон виконується, коли ситуація на ринку сприятлива для покупця опціону і несприятлива для продавця. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов'язані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отримує від покупця винагороду — премію, яку називають ціною опціону. Ціну активу, зафіксовану в опціонному контракті, за якою буде продано цей актив, називають страйковою ціною, ціною виконання. [10, С.111-113]

Біржовий опціонний контракт — це дериватив, згідно з яким на біржовому ринку одна сторона контракту (покупець опціону) має право, але не зобов'язання, купити чи продати фіксовану кількість відповідних базових активів за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладання угоди (ціна виконання опціону). Інша сторона контракту (продавець опціону) зобов'язується продати чи купити фіксовану кількість відповідних базових активів за ціною виконання, якщо покупець виявить бажання реалізувати своє право на купівлю — продаж базового активу. Покупець опціону сплачує продавцю премію у грошовій формі за дане йому право реалізації опціону.

Основні відмінності опціонів, що перебувають в обігу на біржовому ринку, від тих, які перебувають в обігу поза біржею такі:

біржові опціони мають стандартизовані страйкові ціни та дати виконання;

при торгівлі опціонами на біржі, як і при торгівлі ф’ючерсами, значну роль відіграють клірингові палати (гарантують виконання сторонами зобов'язань за контрактом; забезпечують виконання контракту через проведення офсетної угоди з виплатою різниць між ціною продажу та ціною купівлі опціону без поставки реального активу; здійснюють облік всіх укладених угод; проводять експертизу документів, що надходять; реєструють угоди);

витрати на проведення операцій на біржовому ринку значно менші від витрат на ведення операцій поза біржею;

опціони, як і інші цінні папери, що перебувають в обігу на біржі, більш ліквідні, ніж позабіржові;

вторинний ринок позабіржових опціонних контрактів досить обмежений.

Механізм торгівлі опціонними контрактами на біржі дуже схожий на механізм торгівлі ф'ючерсами: можливість укладання офсетних угод, маржинальні вимоги, участь клірингових палат, стандартизація біржових контрактів.

Однак існують і суттєві відмінності:

в опціонних контрактах один з учасників (покупець) має право не виконувати умови контракту;

покупець опціону при укладанні контракту обов'язково сплачує продавцю винагороду — премію;

стратегія хеджування за допомогою опціонного контракту суттєво відрізняється від хеджування ф'ючерсними контрактами. [10, С.111-113]

Ф'ючерси є біржовими угодами, високоліквідними фінансовими інструментами, стандартизованими щодо кількості, якості базового активу, дати поставки. Форварди — це позабіржові угоди зі значно нижчою ліквідністю. Базовим може бути будь-який актив, обсяг якого та дата поставки обумовлюються самими учасниками угоди.

Менше ніж 2 % ф'ючерсних угод закінчуються поставкою; форварди, навпаки, орієнтовані на реальну поставку активу.

У результаті щоденного котирування ф'ючерсних контрактів на біржі існують тимчасові грошові потоки, пов'язані з нарахуванням або зняттям коштів з рахунків учасників ринку. У форвардах подібний режим може встановлюватися за домовленістю партнерів, але частіше режим поточних розрахунків не встановлюється, а отже, не виникають тимчасові грошові потоки, як на ф'ючерсному ринку.

2.  Правові основи регулювання похідних цінних паперів

Закон України «Про похідні цінні папери» визначає основні умови та порядок випуску похідних цінних паперів, а також встановлює основні засади здійснення посередницької діяльності в організації обігу похідних цінних паперів на території України.

Похідні цінні папери - особлива група цінних паперів, які мають встановлені законодавством реквізити та засвідчують зобов'язання, внаслідок виконання яких відбувається перехід права власності на базовий актив та/або проводяться розрахунки на підставі ціни (величини) базового активу.

Законодавство про похідні цінні папери складається з цього Закону, Законів України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та прийнятих відповідно до них актів законодавства України.

Завданням законодавства про похідні цінні папери є регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з випуском та обігом похідних цінних паперів, забезпечення захисту прав та законних інтересів учасників ринку похідних цінних паперів. [10, С.111-113]

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

базовий актив - майно (товари, кошти, валютні цінності), його ринкові характеристики, майнові права, на підставі ціни (величини) яких виконуються зобов'язання за похідними цінними паперами;

відкрита позиція за похідними цінними паперами - наявність у особи похідних цінних паперів, зобов`язання за якими ще не виконані;

випуск похідних цінних паперів - сукупність похідних цінних паперів певного класу, зареєстрованого в установленому законодавством порядку в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку;

клас похідних цінних паперів - сукупність похідних цінних паперів певного виду на купівлю (продаж) одного базового активу з однаковим строком дії та строком їх виконання;

організатор торгівлі - біржа або торгівельно-інформаційна система, зареєстровані в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку;

клірингова палата - підрозділ організатора торгівлі або юридична особа, що здійснює кліринг та облік прав власності за угодами з похідними цінними паперами, укладеними під час торгів, проведених організатором торгівлі;

котирувальна ціна - ціна (величина) базового активу, визначена на певний момент відповідно до правил торгівлі, за якою здійснюються клірингові розрахунки;

премія - кошти, що сплачуються покупцем опціону його продавцю;

розрахунковий банк - банк, з яким організатор торгівлі або клірингова палата уклали договір про грошові розрахунки за операціями з похідними цінними паперами, що здійснюються під час торгів, проведених організатором торгівлі;

специфікація похідних цінних паперів - встановлені стандартні умови виконання зобов'язань за похідними цінними паперами, що запроваджуються організатором торгівлі;

ціна виконання - ціна базового активу, за якою під час виконання зобов'язань за похідними цінними паперами здійснюються розрахунки;

фінансовий інструмент - оформлений відповідно до вимог законодавства документ (у тому числі цінний папір), який підтверджує право власності або є підставою виникнення зобов`язання щодо базового активу.

До похідних цінних паперів можуть бути віднесені фінансові інструменти, закріплені в документарній чи бездокументарній формі незалежно від їх найменування, умови виникнення і обігу яких відповідають критеріям, установленим цим Законом. [12, С.147-149]

Віднесення фінансових інструментів до похідних цінних паперів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Похідні цінні папери вводяться в обіг юридичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які зобов'язуються виконувати всі умови, передбачені в інформації про випуск похідних цінних паперів.

Похідні цінні папери, що утворюються шляхом надання пропозиції щодо провадження певних дій, спрямованих на встановлення зобов'язань, умови виконання яких передбачені у специфікації похідних цінних паперів, можуть бути утворені лише організатором торгівлі.

Випуск від імені держави похідних цінних паперів, базовим активом яких є державні цінні папери, здійснює за рішенням Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів України. У рішенні Кабінету Міністрів України повинні визначатися основні умови випуску та обігу таких похідних цінних паперів. Випуск та інформація про випуск таких цінних паперів не підлягають реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. [12, С.147-149]

Для введення в обіг похідних цінних паперів емітент або організатор торгівлі повинен узгодити можливість використання базового активу з:

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку - якщо базовим активом є цінні папери (крім державних цінних паперів), фондові індекси чи ставки прибутковості за цінними паперами; Міністерством економіки України - якщо базовим активом є товарні ресурси; Національним банком України - якщо базовим активом є кошти, їх ринкові характеристики та банківські метали; Міністерством фінансів України - якщо базовим активом є державні цінні папери.

Міністерство економіки України та Національний банк України можуть встановлювати квоти на обсяги використання відповідного базового активу.

Випуск похідних цінних паперів здійснюється відповідно до Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Введення в обіг похідних цінних паперів у порядку, передбаченому частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється виключно в бездокументарній формі.

Випуск та інформація про випуск (або специфікація) похідних цінних паперів підлягає обов`язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Обіг похідних цінних паперів без реєстрації їх випуску та інформації про випуск (або специфікації) забороняється.

Специфікація похідних цінних паперів, введених в обіг організатором торгівлі, прирівнюється до інформації про випуск цінних паперів, крім випадків, передбачених актами законодавства України.

Порядок реєстрації випуску та інформації про випуск похідних цінних паперів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. [12, С.147-149]

Регулювання випуску та обігу опціонів

Опціон - похідний цінний папір, що засвідчує право однієї особи придбати в іншої особи чи продати іншій особі базовий актив у визначений строк з фіксацією ціни під час укладення угоди.

Продавець опціону несе безумовне зобов`язання щодо продажу (купівлі) базового активу, а покупець опціону має право на відмову від купівлі (продажу) базового активу.

В Україні можуть випускатися опціони:

на купівлю - опціони, що засвідчують право власника на купівлю базового активу в продавця опціону;

на продаж - опціони, що засвідчують право власника на продаж базового активу продавцю опціону;

з поставкою базового активу;

без поставки базового активу.

Фондовий варант - це опціон на купівлю, базовим активом якого є акції або облігації. Фондовий варант надає його власнику право на купівлю базового активу за ціною виконання у будь-який час до закінчення строку дії варанту.

Опціон може бути:

з виконанням протягом строку його дії - опціон, який може бути виконаний у будь-який момент до завершення строку його обігу;

з виконанням в обумовлену дату - опціон, який виконується в день, визначений у ньому.

Опціони випускаються в обіг:

у порядку, передбаченому частиною другою статті 6 цього Закону;

шляхом здійснення випуску опціонів емітентом.

Опціони, які випускаються в обіг в порядку, передбаченому частиною другою статті 6 цього Закону, можуть існувати виключно в бездокументарній формі. Опціони, що випускаються емітентом, можуть існувати в документарній та бездокументарній формах. [12, С.147-149]

Покупець опціону для набуття права власності на опціон повинен сплатити його продавцю премію.

Обіг опціонів, які випускаються в обіг в порядку, передбаченому частиною третьою статті 6 цього Закону, здійснюється відповідно до правил, що розробляються організатором торгівлі та затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Правила торгівлі опціонами, базовим активом яких є кошти, їх ринкові характеристики та банківські метали, затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України. Контроль за діяльністю на ринку похідних цінних паперів здійснюють державні органи в межах, визначених цим Законом.

Національний банк України здійснює контроль за діяльністю комерційних банків на ринку похідних цінних паперів відповідно до законодавства України.

Національний банк України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку встановлює відповідні правові вимоги щодо участі нерезидентів в обігу похідних цінних паперів.

У разі порушення законодавства особами, які здійснюють діяльність на ринку похідних цінних паперів, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може застосовувати до них санкції, передбачені Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та іншими актами законодавства України. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює вимоги та порядок звітності учасників ринку похідних цінних паперів, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів відповідно до законодавства України.

3. Статистичний аналіз

Станом на 01.01.2010 загальний обсяг випусків цінних паперів, зареєстрованих державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), становив 577,38 млрд грн, що в 1,36 раза більше, ніж аналогічний показник попереднього року (Мал. 2). [9, С.205-207]

Мал. 1. Динаміка обсягу випусків цінних паперів в Україні протягом 2006-2010 рр. [7]

У 2010 р. загальний обсяг зареєстрованих ДКЦПФР випусків цінних паперів становив 153,05 млрд грн, із них:

акцій – 46,14 млрд грн;

облігацій підприємств – 31,35 млрд грн;

облігацій місцевих позик – 974,00 млн грн;

опціонів – 0,27 млн грн;

інвестиційних сертифікатів компаній з управління активами (КУА) пайовими інвестиційними фондами – 65,37 млрд грн;

акцій корпоративними інвестиційними фондами – 8,89 млрд грн;

сертифікатів фонду операцій з нерухомістю – 54,5 млн грн;

звичайних іпотечних облігацій – 270,00 млн грн.

Серед фінансових інструментів найбільшу частку становили інвестиційні сертифікати КУАП ІФ – 42,71 %, акції – 30,15 %, облігації підприємств – 20,48 % від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів у 2010 р. Станом на 01.01.2009 ДКЦПФР зареєструвала випусків акцій на суму 292,08 млрд грн. У 2010 р. ДКЦПФР було зареєстровано 1161 випусків акцій на загальну суму 46,14 млрд грн, що на 3,86 млрд грн менше ніж у 2009 р. Спостерігається тенденція щодо регулярного спаду випусків акцій кожні три роки, а потім їх зростання майже однаковими темпами (Мал. 2).

Мал. 2. Динаміка обсягу випусків акцій (наростаючим підсумком у 1998-2010 рр.) [7]

У 2010 р. найбільші обсяги випусків акцій зареєстровано комерційними банками (ВАТ) на суму 17,7 млрд грн, а також відкритими акціонерними товариствами на суму 9,86 млрд грн (Мал. 3).

Мал. 3. Обсяги зареєстрованих ДКЦПФР випусків акцій у 2010 р. (за видами учасників ринку цінних паперів) [7]

Досвід розвинених країн свідчить, що найкращим інструментом інвестування є звичайні акції. Якщо курс випуску швидко підніметься, то інвестиції в акції можуть бути способом "добре заробити", а також забезпечити певний рівень поточного доходу. Що стосується облігацій підприємств, то у 2010 р. ДКЦПФР було зареєстровано 912 їх випусків на суму 31,35 млрд грн, що на 13,13 млрд грн менше ніж у 2009 р. (Мал. 4).

Мал. 4. Динаміка обсягу випусків облігацій підприємств у 2006-2010 рр. [7]

У структурі обсягу зареєстрованих випусків облігацій підприємств значна частка належала банкам, а саме 22,7 % від загального обсягу випуску облігацій, що у 2,5 раза менше, ніж у 2009 р. (табл. 1).

Табл. 1. Обсяги зареєстрованих ДКЦПФР випусків облігацій підприємств за видами емітентів у 2006-2010 рр., млн грн [7]