Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Аудит финансового состояния предприятия

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯАУДИТУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА…………….

1.1.Економічна сутність та облік об’єкту аудиту

1.2.Нормативно-правове забезпечення аудиту

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСВОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1.Організаційно-економічна характеристика

підприємства

ВСТУП

Аудит фінансового стану передбачає оцінку облікової та іншої економічної інформації через вивчення реально існуючих зв'язків та взаємозв'язків між показниками.

Метою аудиту фінансового стану клієнта є:

• визначення суті та змісту ділової активності;

• виявлення зон можливих навмисних помилок у звітності

• оцінка фінансово-господарських перспектив клієнта,

його функціонування в майбутньому;

• оцінка стану бізнесу.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю, від правильного вирішення яких залежать його подальший розвиток і удосконалення.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ АУДИТУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Економічна сутність та облік об’єкту аудиту

Підприємства, які працюють в умовах ринку, несуть повну відповідальність за своїми зобов'язаннями перед ланками фінансово-кредитної системи, постачальниками, власними працівниками, а також за результатами виробничо-фінансової діяльності. Здатність підприємства своєчасно погашати свої боргові зобов'язання характеризує його фінансовий стан.

Під фінансовим станом підприємства розуміють також рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Фінансовий стан — одна з найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємств. Він може бути стійким або нестійким.

Кожне підприємство намагається досягти стабільного фінансового стану, тобто створити достатній обсяг фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості, рентабельності та платоспроможності.

Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансове становище суб'єктів господарювання.

До основних показників, що, характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі:

• прибутковість (рентабельність);

• оптимальний розподіл прибутку;

• оптимальні розміри власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;

• наявність власних джерел формування оборотних активів в обсязі, достатньому для їх покриття;

• платоспроможність підприємства.

Якщо підприємство досягає у вказаних напрямках необхідних оптимальних параметрів, його фінансовий стан є стійким. Якщо ж воно не отримує, скажімо, прибутку, який би забезпечував необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку вказаних показників, їх взаємозв'язку і впливу на фінансовий стан дуже важливий для підприємства.

Прибутковість — це дохідність, окупність вкладених витрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

Сума отриманого прибутку — показник, який найбільш повно характеризує результативність діяльності підприємства, рівень його дохідності.

Прибуток хоч і є результатом діяльності підприємства, однак не характеризує рівень ефективності його діяльності, витрат, використаного майна. Тому у практиці господарювання для якнайповнішої оцінки ефективності діяльності підприємства, здійснених ним витрат, використання майна застосовується відносний показник —рентабельність.
Рентабельність — це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

У практиці господарювання обчислюються показники рентабельності продукції, виробництва, продажу, виробничих фондів, вкладень (капіталу) у виробництво та інші.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується рентабельність вкладень усіх коштів у виробництво, власних вкладень, вкладень в акції інших підприємств тощо.

Рентабельність вкладень у підприємство (рівень рентабельності) у загальному вигляді визначається за вартістю всього майна, яке є в розпорядженні підприємства, шляхом ділення загального прибутку на середньорічний загальний підсумок балансу за формулою
де П — загальний прибуток, грн; ПБ — підсумок балансу, грн.
Рентабельність вкладень відображає ефективність

використання всіх вкладень підприємства у виробництво і показує, скільки копійок прибутку припадає на кожну гривню фінансових вкладень.

Рентабельність власних вкладень визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахованої за балансом (без інвестицій і незавершенного будівництва).

Рентабельність довгострокових фінансових вкладень підприємств (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді пайової участі в інших підприємствах) визначається відношенням суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.
Розрахунок вказаних показників рентабельності, їх аналіз дають змогу керівникам суб'єктів господарювання і підприємцям орієнтуватися у вирішенні економічних питань, веденні господарства та вжитті необхідних заходів поліпшення господарювання.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними обіговими коштами та ефективність їх використання.

1.2.Нормативно-правове забезпечення аудиту

Правові засади здійснення аудиту, спрямованого на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника, визначають: Закон України "Про аудиторську діяльність" (далі Закон), Національні нормативи аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів України, інші законодавчі та нормативні акти України. Положення Закону чинні на території України й поширюються на всі господарчі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат відповідної серії на право аудиторської діяльності на території України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог Закону та інших законів України.

Аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.

Аудиторська палата України формується через делегування до ЇЇ складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів, Головної державної податкової адміністрації, Національного банку. Міністерства юстиції та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб. Термін повноважень членів палати не може перевищувати п'яти років. Персональний склад Аудиторської палати України підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів. Члени палати виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Аудиторська палата України створює на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України.

Повноваження Аудиторської палати України визначаються Законом та Статутом палати. Статут Аудиторської палати підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.

Аудиторська палата здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які особисто надають аудиторські послуги. Затверджені Аудиторською палатою стандарти і норми аудиту є обов'язковими для дотримання всіма підприємствами, установами та організаціями.

Право на отримання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, мають певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту. Особи, які не склали іспиту, мають право скласти його повторно не раніше, ніж через рік. Не може бути аудитором особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Кваліфікаційний сертифікат вважається офіційним документом, що засвідчує право громадянина України на заняття аудиторською діяльністю на території України з аудиту підприємств і господарських товариств (серія А), банків (серія Б) або підприємств, господарських товариств і банків (серія АБ). Сертифікація громадян України, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, проводиться Аудиторською палатою України з серій А, Б і АБ та її регіональними представництвами з серії А. Клопотання про отримання сертифіката аудитора України подаються в Аудиторську палату або ЇЇ регіональні представництва особисто з пред'явленням паспорта, офіційно засвідченої копії диплома про вищу освіту, виписки з трудової книжки та документа про сплату внеску за сертифікацію. Видача сертифікатів проводиться в централізованому порядку секретаріатом Аудиторської палати не пізніше ніж через п'ять днів після здачі екзамену. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років.

Аудиторська фірма — це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг. Такі фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності. Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність за умови, якщо в ній працює хоча б один аудитор, що має чинний сертифікат. Кількість засновників такої фірми, які не є аудиторами, не може перевищувати 30%. Керівником аудиторської фірми може бути лише аудитор.

Клопотання про отримання ліцензії подається до Аудиторської палати України після державної реєстрації аудиторської фірми як суб'єкта підприємницької діяльності. За видачу ліцензії стягується плата, яка направляється до державного бюджету.

Рішення про видачу ліцензії чи мотивована відмова в її видачі здійснюються в строк, який не перевищує 40 днів з дня подачі клопотання та у разі представлення необхідних документів до Аудиторської палати. Термін чинності ліцензії не може перевищувати трьох років.

Аудитор має право індивідуально надавати аудиторські послуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинного сертифіката.

Аудиторам та аудиторським фірмам забороняється безпосередньо займатися торгівельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким Законом України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Аудитори й аудиторські фірми України під час виконання перевірок мають право:

Самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, чинних стандартів і норм, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб. Треті особи, що мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора.

Отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника.

Перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб'єктів підприємницької діяльності проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів.

Залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Під час здійснення перевірок аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку та звітності, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявленні під час проведення аудиту порушення;

зберігати в таємниці інформацію, отриману під час аудиту; не розголошувати відомості, які є комерційною таємницею і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України;

обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до аудиту, у формі консультацій, перевірок або експертиз.

Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством.

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) Аудиторською палатою можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та ліцензії на строк до одного року або анулювання сертифіката та ліцензії.

Призупинення дії сертифіката або ліцензії здійснюється у випадках:

- установлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

- систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та стандартів аудиту.

- Рішення Аудиторської палати щодо припинення чинності сертифіката та ліцензії можуть бути оскаржені в суді або арбітражному суді.

- Відповідно до світової практики аудитори, здійснюючи перевірку, мають керуватися аудиторськими стандартами і нормами.

Стандарти аудиту — це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх професійних обов'язків з аудиту. Вони визначають основні принципи діяльності, яких мають дотримуватися аудитори в процесі здійснення аудиторських процедур.

За своєю належністю вони підрозділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні стандарти визначають організацію аудиторської діяльності, вони є основними елементами її нормативного регулювання. Зовнішні аудиторські стандарти можуть бути як міжнародними, так і національними. Внутрішні стандарти розробляються в аудиторських фірмах і використовуються в їх практичній діяльності. Кожна фірма повинна самостійно визначати, в якій мірі зовнішні аудиторські стандарти сумісні з метою її діяльності та поставленими завданнями.

Зовнішні аудиторські стандарти не є прямими директивними документами, вони не обмежують ініціативу аудитора і потребують від нього висловлення власної думки. Але як офіційні документи, аудиторські стандарти можуть бути використані юридичними і судовими органами під час розгляду роботи аудиторів. У зв'язку з цим, коли аудитори відхиляються від норм аудиторських стандартів, вони завжди мають бути готові пояснити причини їх недотримання. Стандарти аудиту необхідні для підтримання аудиторської діяльності на високому професійному рівні, вони забезпечують порівняння якості роботи окремих аудиторських фірм, раціоналізують та спрощують організацію аудиторських перевірок.

Аудитору потрібно мати достатню уяву про структуру внутрішнього контролю для того, щоб скласти план своєї роботи, визначити характер і кількість перевірюваних показників та строк перевірки.

У ході аудиту засобами інспектування, спостережень, опитів, вивчення документів має бути зібраний матеріал, який в достатній мірі підтверджує наявні дані для складання висновку про фінансову звітність.

Вимоги до висновку аудитора:

У висновку має бути вказано, чи відповідає фінансова звітність загальноприйнятим стандартам обліку.

У висновку відображаються обставини, які зумовили неможливість використання загальноприйнятих стандартів обліку у звітному році, на відміну від попереднього періоду.

Інформація, яка включається до фінансової звітності, вважається такою, що відповідає встановленим вимогам, якщо інше не вказано у висновку аудитора.

У звіті аудитора дається висновок про фінансову звітність в цілому або розробиться заява, що висновок не може бути складено, і вказуються причини цього. У всіх випадках, коли фінансова звітність підтверджується висновком аудитора, має бути чітко визначений ступінь відповідальності та характер аудиторської роботи. Міжнародні норми аудиту (МНА) розробляє Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC — international Federation of accountants), до якої входять національні бухгалтерські та аудиторські організації більш ніж 90 країн. Перші міжнародні стандарти було розроблено у 70-ті р. XX ст., але вони часто змінювалися. Остання їх редакція вийшла в світ у 1994 р, та на цьому робота не закінчилася: до них майже щорічно вносяться зміни незначного характеру.

Національні нормативи аудиту обґрунтовуються законодавством України щодо аудиторської діяльності й міжнародними стандартами, а також професійною термінологією, прийнятою у світовій практиці. Ці норми передбачають основні принципи виконання аудиту та аудиторських послуг, але вони не є інструкціями щодо застосування конкретних методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Затверджені Аудиторською палатою України норми аудиту не мають законодавчого характеру, тому не є обов'язковими для застосування у практичній аудиторській діяльності. У зв'язку з цим разом з ними розробляються окремі методичні рекомендації та інші нормативні документи, які сприяють поглибленому дослідженню окремих питань, поставлених на вирішення аудиту. Так, Аудиторська палата України розробила методичні рекомендації, які стосуються питань перевірки балансу та річної фінансової звітності, Державна комісія цінних паперів та фондового ринку затвердила вимоги щодо аудиторської перевірки акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій.

Отже, застосування зовнішніх (міжнародних і національних) норм аудиту, внутрішніх стандартів окремих відомств та аудиторських фірм має сприяти поліпшенню якості перевірок та достовірності бухгалтерського обліку та звітності.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСВОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1.Організаційно-економічна характеристика

підприємства

Аудит финансового состояния предприятия 📙 Реферат → 🆔 32270