Аудит грошових коштів в касі

МІНІСТЕРСТВО АГРАННОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА імені ПЕТРА ВАСИЛЕНКА

 

 

 

ННІ дистанціонного і                                                                 Кафедра

 заочного навчання                                                                Обліку і аудиту                                   

                                                      

 

                                                      

 

 

Реферат

з дисципліни: «Аудит»

на тему: «Аудит грошових коштів в касі».

 

 

                                      Виконала: студентка

                                                          V – курсу 52- ЕП групи

                       з/к № 08002

                                         зочної форми навчання

                                                  Жеребор Вікторія Сергіївна

                                                        ___________________________                                                                                                            

                                                   ________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків – 2012 р.

План 

 

 

Тема 2. Аудит  грошових коштів в касі

Вступ

 

1. Аудит в системі контролю. _______________________________4-11ст.
2. Інформаційне забезпечення аудиту грошових коштів в касі.__11-13ст.
1. Нормативно-правове забезпечення аудиту грошових

коштів в касі. _________________________________________13-15ст.

2. Фактографічне забезпечення аудиту грошових

              коштів в касі. ________________________________________16-17ст.

3. Методика проведення аудиту грошових коштів в касі. _______17-20ст.
4. Оформлення підсумків аудиторської перевірки. ____________21-29ст.
5. Аудит в умовах застосування комп’ютерних технологій. ____29-40ст.

Висновки _____________________________________________________41ст.

 

Список літератури ______________________________________________42ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити. Проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб’єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Слід погодитись, що аудит в Україні відбувся. Він виник на соціальне замовлення і, ще не маючи глибокої теорії, почав виконувати практичні завдання щодо підтвердження відповідної фінансової інформації. В своєму арсеналі аудитори, що прийшли на ринок серйозно і надовго, мають теорію і практику зарубіжного аудиту та вітчизняну методику проведення різного роду ревізій і перевірок.

Процес аудиту – це процес пізнання істини, який полягає в ретельному вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження фактів минулого. Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі: власника, адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, - суперечливі, і ці суперечності неминуче знаходять своє відображення в облікових регістрах.

Кваліфікований аудитор повинен пам’ятати, що істина одна, а викривлень її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити викривлені тенденції, закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких обставин встановити об’єктивну істину щодо відображених в обліку і звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації. 

Реформування форм власності в Україні та створення нового механізму господарювання викликали суттєві зміни в організації та методах контролю. Аудит і аудиторські фірми є новим явищем в економічній практиці нашої держави, однак вони, як важливі елементи ринкової економіки, набувають дедалі більшого поширення. 
З 1993 р. після прийняття Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит набув законодавчого оформлення і почав інтенсивно розвиватися в Україні. 
Мета дисципліни - допомогти студентам опанувати теоретичні основи та практичні навички аудиту, що сприятиме підготовці фахівців високої кваліфікації, здатних виконувати аудит у різних галузях народного господарства. 

1. Аудит в системі контролю.

 

Фінансовий  контроль - складова частина, або спеціальна галузь, здійснюваного в країні контролю. Наявність фінансового контролю об'єктивно обумовлена тим, що фінансам як економічній категорії властиві не лише розподільна, але і контрольна функції. Тому використання державою фінансів для вирішення своїх завдань обов'язково припускає проведення з їх допомогою контролю за ходом виконання цих завдань. Фінансовий контроль здійснюється у встановленому правовими нормами порядку усією системою органів державної влади і органів місцевого самоврядування, у тому числі спеціальними контрольними органами за участю громадських організацій, трудових колективів і громадян.

Значення фінансового  контролю виражається в тому, що при його проведенні перевіряються, по-перше, дотримання встановленого правопорядку в процесі фінансової діяльності державними і громадськими органами, підприємствами, установами, по-друге, економічна обгрунтованість і ефективність здійснюваних дій, відповідність їх завданням держави.

 

Найважливішими  принципами фінансового контролю є:

- незалежність;

- гласність;

- превентивна(попереджувальний  характер);

- дієвість;

- всеосяжний характер.

- регулярність;

- об'єктивність;

Залежно від  суб'єктів, які здійснюють фінансовий контроль, розрізняють наступні його види :

 

1. Державний фінансовий контроль проводять державні органи влади і управління. Увесь державний контроль ділиться на загальнодержавний і відомчий.

- загальнодержавний контроль має надзвичайно велике значення, від його організації і дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку громадського виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація і Державна контрольно-ревізійна служба, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет та ін.;

- відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств і організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. Останніми роками у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств, появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.

2. Громадський фінансовий контроль - здійснюють громадські організації(партії, рухи, профспілкові організації).

3. Аудит - новий вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, грунтований на комерційних основах.

В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші господарюючі об'єкти вступають у договірні відносини по використанню майна, грошових коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій. Довірчість цих стосунків повинна підкріплюватися можливістю для усіх учасників угод отримувати і використати фінансову інформацію. Достовірність інформації підтверджується незалежним аудитором.

 

Поява і розвиток аудиту в сучасних умовах переходу до ринку  обумовлена наступною:

 

- відмиранням неефективного  відомчого контролю;

- наявністю підприємств нових форм власності, для яких немає поняття "Вищестояща організація", яка здійснює контроль за їх діяльністю;

- неможливістю загальнодержавними  органами фінансового контролю  охопити регулярними і глибокими  перевірками усі суб'єкти господарювання, що і покладається на аудиторські фірми.

Власники, і, передусім  колективні власники - акціонери, пайовики, а також кредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тому, що усі численні операції підприємства, частенько дуже складні, законні  і правильно відбиті в звітності, оскільки зазвичай не мають доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і тому потребують послуг аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для ухвалення рішень в області економіки і оподаткування.

Аудиторські перевірки  потрібні державним органом, судам, прокурорам і слідчим для підтвердження  достовірності фінансової звітності, що цікавить їх.

Потреба в послугах аудитора виникла у зв'язку з наступними обставинами:

1) можливість необ'єктивної  інформації з боку адміністрації  у випадках конфлікту між нею  і користувачами цієї інформації(власниками, інвесторами, кредиторами);

2) залежність наслідків  прийнятих рішень(а вони можуть  бути дуже значні) від якості інформації;

3) необхідність спеціальних  знань для перевірки інформації;

4) часта відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Усі ці передумови привели  до виникнення громадської потреби  в послугах незалежних експертів, що мають що відповідають підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг.

Аудиторські фірми - це комерційні організації, і тому усі свої послуги вони виконують за плату, розмір якої обумовлюється в договорі між замовником і аудиторською організацією.

Витрати на проведення аудиторських перевірок суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції, робіт, послуг.

Виходячи з  визначень аудиту - основним завданням аудиторської діяльності є визначення достовірності звітності економічних суб'єктів. Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської(фінансовою) звітності економічних суб'єктів і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам, що діють в Україні. Основні показники(зміст, об'єм і форми) прийнятої в Україні бухгалтерської(фінансовою) звітності економічних суб'єктів визначаються відповідним законом України, нормативними актами Верховної Ради України, а в частині бухгалтерської(фінансовою) звітності банків і кредитних установ - нормативними актами Національного банку України.

Аудит - це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує і оцінює свідчення про інформацію, що піддається кількісній оцінці і що відноситься до специфічної господарської системи, щоб визначити і виразити у своєму укладенні міру відповідності цієї інформації встановленим критеріям.

І в теорії, і на практиці украй важливо розглядати аудит  як:

а) процес захисту інтересів  власників, пригнічуюча частина яких не складає бухгалтерську звітність, але для яких украй важливо, щоб вона не містила істотних спотворень, а тим більше зловживань з боку найнятої ними адміністрації;

б) процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інших користувачів такої звітності, що публікується різними економічними суб'єктами (хоча повне усунення інформаційного ризику за допомогою аудиту неможливе і така мета (завдання), якщо вона буде однозначно поставлена перед аудиторами законодавцем, просто нереальна.

Розрізняють внутрішній і зовнішній аудит:

Внутрішній  аудит - невід'ємним і важливий елемент контролю в процесі безпосереднього менеджменту. Потреба в нім виникає у великих організаціях у зв'язку з тим, що верхня ланка керівництва не займається повсякденним контролем діяльності нижчих управлінських структур.

Внутрішній аудит потрібний  для відвертання втрати ресурсів, локалізації недоліків, своєчасного  попередження фінансових труднощів. Іншими словами - це поточний контроль за здійсненням економічної політики і якістю управління підприємства.

Зовнішній аудит проводиться на договірній основі аудиторськими фірмами або індивідуальними аудиторами з метою об'єктивної оцінки достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності організації, що перевіряється. Виконання такої незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності одночасно припускає і розробку рекомендацій по поліпшенню фінансової стратегії організації, підвищенню ефективності її господарювання, а також оцінку платоспроможності, фінансової стійкості і наявних резервів.

Зовнішній аудит покликаний:

- перевірити повноту,  достовірність і точність відображення  в обліку і звітності витрат, доходів і фінансових результатів  діяльності організації;

- проконтролювати дотримання  законодавства і нормативних  документів, що регулюють правила ведення обліку і складання звітності, методологію оцінки активів, зобов'язань і власного капіталу;

- виявити резерви кращого  використання власних основних  і оборотних засобів, фінансові  резерви і можливість використання  позикових джерел.

Основна мета аудиту може доповнюватися  обумовленими договором з клієнтом завданнями аналізу правильності числення податків, розробкою заходів по поліпшенню фінансового положення організації, оптимізації витрат і результатів  діяльності - доходів і витрат.

В ході аудиту перевіряється  правильність складання балансу, звіту  про прибуток і збитки, достовірність  даних пояснювальної записки. При  цьому визначається:

- чи усі активи і  пасиви відбиті в звіті;

- чи усі документи  використані в звіті;

- наскільки фактична методика оцінки майна відхиляється від прийнятої при визначенні облікової політики організації.

Звіт про прибуток і збитки аудитор перевіряє для  встановлення правильності розрахунку балансового і налого-облагаемой прибутку.

Аудитори в процесі своєї діяльності вирішують також ряд інших завдань :

- допомагають в організації  бухгалтерського обліку;

- надають допомогу  у відновленні і веденні обліку, складанні бухгалтерської(фінансовою) звітності;

- беруть участь в  податковому плануванні і розрахунку податків;

- консультують з окремих  питань ведення обліку і складання  звітності та ін.

Аудит є одним з  видів фінансового контролю і  тому основні принципи у них загальні:

- незалежність;

- гласність;

- превентивна(попереджувальний  характер);

- дієвість;

- регулярність;

- об'єктивність;

- всеосяжний характер.

Існують певні норми  аудиту(стандарти). Аудиторські стандарти  формулюють єдині засадничі приписи, що визначають нормативні вимоги до якості і надійності аудиту і певні гарантії результатів аудиторської перевірки, що забезпечують, при їх дотриманні. Зі зміною економічних умов аудиторські стандарти повинні переглядатися для максимального задоволення потреб користувачів фінансової звітності.

На основі аудиторських стандартів формуються учбові програми для підготовки аудиторів, а також єдині вимоги для проведення іспитів.

Аудиторські стандарти  є основою для доказу в суді якості проведення аудиту і визначення міри відповідальності аудиторів.

Стандарти визначають загальний  підхід до проведення аудиту, масштаб перевірки, види звітів аудиторів, питання методології, а також основні принципи, яким повинні слідувати усі представники цієї професії. Аудитор, що допускає у своїй практиці відступ від стандарту, має бути готовий обгрунтувати причину цього.

Значення стандартів полягає в тому, що вони :

- забезпечують високу якість аудиторської перевірки;

- сприяють впровадженню  в практику наукових досягнень;

- допомагають користувачам  зрозуміти процес перевірки;

- створюють громадський  престиж професії;

- усувають контроль з боку держави;

- допомагають аудиторові  вести переговори з клієнтом.

З розвитком транснаціональних  корпорацій, інтеграції і перетворенням  аудиторських фірм на великі міжнародні групи з'явилася необхідність уніфікації аудиту в міжнародному масштабі. Проблеми в цій області практично однакові у всьому світі. Тому професійні організації якої-небудь країни, що вирішують чергову проблему аудиту, вивчають варіант її рішення в інших організаціях, розробляючих стандарти.

Створення стандартів аудиту стає необхідним і в Україні з урахуванням її специфічних особливостей і міжнародного досвіду.

Міжнародні стандарти  застосовуються у будь-яких випадках проведення незалежного аудиту. Проте  Міжнародні стандарти не переважають  над місцевими.

Існують так само етичні норми аудиторської діяльності, які можна сформулювати як незалежність; компетентність; сумлінність; об'єктивність.

На практиці професійні організації розробляють кодекси  професійної етики аудиторів  дуже детально і скрупульозно, намагаючись  передбачити усі можливі нюанси їх поведінки.

Дотримання етичних  норм професійної поведінки гарантується високими моральними якостями і професійною  відповідальністю аудиторів, об'єктивною необхідністю підтримати в громадській  думці повагу і довіру до професії аудитора.

Порушники етичних норм професійної поведінки проявляють неповагу до усього аудиторського співтовариства і завдають йому морального і матеріального збитку.

Співтовариство аудиторів  в цілому і кожен аудитор окремо засуджують неетичну поведінку окремих  аудиторів і вимагають їх покарання аж до виключення зі свого середовища, позбавлення кваліфікаційного атестата і ліцензії на проведення аудиторської діяльності.

2. Інформаційне забезпечення аудиту грошових

коштів в  касі.

 

Основна мета перевірки  грошових коштів полягає у встановленні законності, достовірності і доцільності здійснення операцій з грошовими коштами і правильності відображення їх в обліку.

У завдання аудиту грошових коштів входять:

3.1.  Ознайомлення з умовами зберігання готівки і забезпечення їх збереження.

  3.2.  Вивчення правильності документального оформлення операцій по приходу і витраті грошових коштів, веденню касової книги і обліку касових операцій.

  3.3.  Перевірка дотримання касової дисципліни, повноти і своєчасності оприбутковування готівки в касу.

  3.4.  Дотримання порядку видачі і повернення в касу підзвітних сум, цільового використання отриманих у банку грошових коштів.

  3.5.  Дотримання ліміту касової готівки і встановлених правил розрахунків готівкою з юридичними особами.

  3.6.  Визначення законності і доцільності операцій по вступу і списанню засобів з банківських рахунків підприємства, правильності відображення їх в обліку.

  3.7.  Перевірка стану розрахунково-платіжної дисципліни за укладеними договорами.

Основним нормативним  документом по обліку грошових коштів є "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні".

Джерелами інформаційного забезпечення для перевірки грошових коштів служать:

• прибуткові і витратні касові ордери з виправдувальними документами;
• журнал реєстрації;
• касова книга;
• журнал-ордер і відомість по рахунках 30 - 35;
• виписки банку з платіжними документами;
• Головна книга;
• баланс;
• звіт про рух грошових коштів.

Приступаючи до перевірки  операцій аудиторові доцільно провести тестування із заздалегідь підготовленого питання, за результатами якого дається оцінка стану обліку і внутрішнього контролю грошових коштів і складається програма аудиторської перевірки касових банківських операцій для цілеспрямованого збору документів.

Доказ аудитор  отримує за допомогою прийомів:

-  участь в інвентаризації  касової готівки;

-  спостереження за проведенням касових операцій;

-  усне опитування;

-  отримання письмового  підтвердження;

-  перевірка арифметичних  підрахунків;

-  аналіз отриманих  даних.

1. Нормативно-правове забезпечення аудиту грошових коштів в касі.

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативно-правовими  документами. Сукупність нормативних  актів складає нормативну базу аудитора. Вона поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, проведення аналізу та складання звіту і висновку.

Внутрішня нормативна база – облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.

 

З метою правильного використання нормативно-правових актів при проведені аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативно-правовий документ, що стосується операцій з грошовими коштами, то основним нормативним документом, що регулює касові операції є Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджений Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637 [6].

Крім цього Положення  існують ще декілька документів, які регулюють операції з грошовими коштами в касі підприємства та на поточному рахунку, відкритому підприємством в установі банку. До них належать:

1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Затверджене постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72.

2. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті. Затверджена постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135.

3. Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті. Затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. № 527.

4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

5. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України. Затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 69 (зі змінами і доповненнями).

6. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69. Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за № 202/412 (зі змінами і доповненнями).

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 р. № 137.

11. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.06.1995 р. № 88.

12. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку. — Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12. 2000 р. № 356.

(У цьому переліку  наведено не всю нормативну  базу, а лише основну.)

Аудиторська діяльність зокрема регламентується Законом  України «Про аудиторську діяльність». Цей закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю, з метою захисту інтересів власника [1].

Аналіз нормативно-правових актів з організації бухгалтерського  обліку грошових коштів в Україні, дозволяє зробити висновок, що на сьогодні нормативно-законодавча база щодо готівкового обігу, готівкових та безготівкових розрахунків в основному відповідає потребам підприємства.

 

 

2. Фактографічне забезпечення аудиту грошових

коштів в  касі.

До фактографічної інформації належать:

2.2.1. Первинні документи:

•прибутковий касовий  ордер ПКО1;

•видатковий касовий  ордер ПКО2;

•квитанція на внесок готівки до банку або на оплату послуг інших організацій;

•корінець чекової книжки;

•розрахунково-платіжна відомість на виплату заробітної плати, відпускних, матеріальних допомог, компенсацій, відрядних, стипендій та інших виплат;

•акт про результати інвентаризації наявних коштів;

•податкові накладні та інші підтверджувальні документи;

•трудові угоди на виконання і оплату певних робіт;

•договір про матеріальну  відповідальність;

•чеки, рахунки на придбання  матеріальних цінностей готівкою та накладні на отримання цінностей  і надання послуг та ін.

2.2.2. Облікові регістри:

•касова книга;

•журнал реєстрації прибуткових  та видаткових касових ордерів;

•звіт касира;

•відомість депонованої заробітної плати;

•журнал обліку грошових коштів та грошових документів;

•облікові записи на позабалансовому  рахунку 08 «Бланки суворого обліку»;

•відомості за дебетом  рахунків 30, 31, 33;

•Головна книга та інші.

3. Звітні документи:

•книга обліку розрахункових операцій (КОРО);

•розрахункова книжка (РК);

•авансові звіти;

•баланс підприємства (установи) та ін.

Щодо операцій на рахунках банку це можуть бути:

•виписки банку за відповідними рахунками (субрахунками) з додатками, що є підставою для проведення прибутково-видаткових операцій;

•копії платіжних  доручень, заяв на виставлення акредитива;

•облікові регістри за рахунками: 31 — «Рахунки у банках», 33 — «Інші  кошти»;

•Головна книга;

•баланс та ін.

3. Методика проведення аудиту грошових коштів в касі.

Для виконання плану  аудитор повинен підготувати  в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням в  ній конкретних завдань і  процедур для кожного об'єкту аудиту.

Програма аудиту – це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та рядових учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їх роботи. Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. У програмі аудиту види, зміст та час проведення процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Вона містить перелік об'єктів аудиту по його напрямкам, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторських процедур.