Аудит обліку праці

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ 1. Законодавчо –  нормативні та теоретичні основи аудиту обліку розрахунків з оплати праці…………………………………………………………..5.

1. Законодавчо – нормативне регулювання аудиту обліку розрахунків з оплати праці на підприємствах…………………………………………5
2. Теоретичні аспекти аудиту обліку розрахунків з оплати праці на підприємствах…………………………………………………………...8

РОЗДІЛ 2. Організаційно – економічна характеристика та визначення основних зон аудиторського ризику ПП «Методист»………………………….…18

2.1.    Організаційно  – економічна характеристика ПП «Методист» …..….18

2.2.    Визначення  основних зон аудиторського ризику  згідно з МСА……20

РОЗДІЛ 3.  Організація  і методика аудиту розрахунків з  оплати праці на ПП «Методист»……………………………………………………………….……24

3.1.    Планування  аудиту  розрахунків з оплати  праці на підприємстві….24

3.2.    Перевірка обліку  розрахунків з оплати праці  в ПП «Методист» ……27

3.3.    Узагальнення  результатів перевірки обліку  розрахунків з оплати праці            на підприємстві…………………………………………..…………………….32

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………37

ДОДАТКИ………………………………………………………………………40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах подальшого розвитку економічних відносин, вступу України до Світової організації торгівлі та, у перспективі, до Європейського Союзу надзвичайної актуальності набуває рівень оплати праці, який зростає занадто повільно. Аудит розрахунків з оплати праці є однією найважливіших і складних ділянок аудиторської роботи, оскільки безпосередньо зачіпає економічні інтереси усіх без винятку працівників підприємства, що перевіряються. Крім того, відіграє важливу роль у системі як внутрішнього, так і зовнішнього аудиту. Це пов’язано з тим, що облік праці і заробітної плати є трудомістким, потребує уваги і сконцентрованості, оскільки пов’язаний з обробленням великої кількості первинної інформації, має багато однотипних операцій, здійснення яких потребує багато часу.

Дані обставини обумовили  вибір, актуальність проблеми, її теоретичну і практичну вагомість, а також  визначили мету і основні задачі дослідження.

Об’єктом дослідження  є Приватне підприємство «Методист» , яке було засновано у 2002 році.

Метою курсової роботи є  вивчення теоретичних і практичних аспектів аудиту розрахунків з оплати праці на ПП «Методист» і розробка пропозицій,  рекомендацій та шляхів по вдосконаленню аудиту розрахунків з оплати праці на підприємстві.

Визначити підходи до удосконалення організації та методики аудиту розрахунків з оплати праці згідно з останніми змінами у трудовому законодавстві, а також розкрити роль, місце і значення аудиту при вирішенні сучасних загальнодержавних питань з оплати праці. Удосконалити діючу модель бухгалтерського аналітичного обліку рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», узагальнити законодавчу,нормативну та фактографічну інформацію щодо аудиту трудових ресурсів і заробітної плати, розробити модель аудиту операцій щодо оплати праці та її розрахунків і процедуру поточного контролю табеля обліку використання робочого часу на підприємстві у вигляді оперограми перевірки.

Курсова робота складається  із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел і додатку.

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, визначена мета та об’єкт дослідження.

У першому розділі «Законодавчо – нормативні та теоретичні основи аудиту обліку розрахунків з оплати праці» розкрито законодавчо – нормативне регулювання аудиту обліку розрахунків з оплати праці на підприємствах та теоретичні аспекти аудиту обліку розрахунків з оплати праці .

У другому розділі «Організаційно – економічна характеристика та визначення основних зон аудиторського ризику»  розглянута   організаційно –  економічна характеристика ПП «Методист» та визначено основні зони аудиторського ризику згідно з МСА.

У третьому розділі «Організація і методика аудиту розрахунків з  оплати праці» присвячено вивченню питань з планування аудиту розрахунків  з оплати праці на підприємстві, перевірки обліку розрахунків з  оплати праці в ПП «Методист», узагальненню результатів перевірки обліку розрахунків з оплати праці .

У висновку сформульовані  основні пропозиції щодо удосконалення  аудиту розрахунків з оплати праці  на підприємстві.

Курсова робота складає    40 сторінок ,   5 таблиць, 31 літературних джерел та 6 додатків.

 

 

 

 

          

РОЗДІЛ 1. Законодавчо –  нормативні та теоретичні основи аудиту обліку розрахунків з оплати праці

 

1. Законодавчо – нормативне регулювання аудиту обліку розрахунків з оплати праці на підприємствах

 

Питання заробітної плати  регулюються досить широким колом  нормативних  документів, основні  з яких:

• Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV;
• Кодекс законів про працю України від 10.12.1997 №322 – визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, у тому числі норми тривалості робочого часу для різних категорій працівників, оплати роботи в святкові та неробочі дні;
• Закон України «Про оплату праці» від 23.01.97 №29/97  - визначає економічні, правові та організаційні умови оплати праці працівників, які знаходяться в трудових відносинах з підприємствами всіх форм власності та господарювання, а також окремими громадянами та сфери державного та договірного регулювання оплати праці;
• Закон України «Про охорону праці» від 21.11.02 №229 – визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя, здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює з участю відповідних державних органів відносини між власником та працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничої атмосфери, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні;
• Закон України «Про відпустки» від 14.02.1996 № 504/96 – ВР  - встановлює державні гарантії права на відпустку, визначає умови, тривалість і порядок надання її робітникам.
• Закон України «Про аудиторську діяльність»   від 14.09.2006 №140 - визначає  правові  засади  здійснення  аудиторської  діяльності   в   Україні   і   спрямований  на  створення  системи  незалежного  фінансового контролю  з  метою   захисту   інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.
• Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755 - регулює   відносини,   що виникають у сфері справляння податків і зборів,  зокрема, визначає  
  вичерпний перелік податків та зборів,  що справляються в  Україні,  
  та  порядок їх адміністрування,  платників податків та зборів,  їх  
  права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження  
  і  обов'язки  їх  посадових  осіб  під  час здійснення податкового  
  контролю,  а  також  відповідальність  за  порушення   податкового  
  законодавства;
• Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 09.10.1995 №253 – затверджені типові форми первинного обліку особового складу;
• План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій та інструкція із його застосування, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 №291 – визначені рахунки для накопичення інформації щодо виплат працівникам та порядок їх застосування;
• План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва (далі - спрощений План рахунків)від 19.04.2001року;
• П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджені Наказом Мінфіну України від 31.03.1999   - визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів;
• П(с)БО 2 «Баланс» затверджені Наказом Мінфіну України від 31.03.1999 - визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей;
• П(с)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»  затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 р. N 137 - визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності;
• П(с)БО 16 «Витрати» затверджені Наказом Мінфіну України від 31.12.2000 №318 – визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності;
• П(с)БО 26 «Виплати працівникам» затверджені наказом Мінфіну України від 28.10.2003 №601 – визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати( у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності;
• МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до МСА»  - визначають цілі та загальні принципи , які регулюють аудит фінансової звітності;
• МСА 220 «Контроль якості аудиторської роботи» розглядає два напрямки контролю якості виконаних аудиторських послуг. По-перше, це вимоги до контролю якості в самій аудиторській фірмі. По-друге, забезпечення необхідної якості роботи під час конкретної аудиторської перевірки;
• МСА 300 «Планування аудиту фінансової звітності» розкривають, головним чином, основні рекомендації по плануванню аудиту фінансової звітності при виконанні повторних аудиторських перевірок, так як у випадках проведення перших аудиторських перевірок фінансової звітності економічного суб’єкта може виникнути необхідність в розширенні питань планування, які не розглядаються в даному Стандарті;
• МСА 500 «Аудиторські докази» - установлення стандартів і надання керівництва відносно кількості і якості аудиторських доказів, необхідних у ході аудиту фінансової звітності;
• МСА 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності» надають інформацію за результатами аудиторської перевірки фінансової звітності суб’єкта , яка проведена незалежним аудитором;
• МСА 705 «Модифікації думки у звіті незалежного аудитора»                

 

2. Теоретичні аспекти аудиту обліку розрахунків з оплати праці на підприємствах

 

Поняття "заробітна плата" трактується науковцями і практиками по-різному. Зокрема, в Законі Україні "Про оплату праці" терміном "заробітна  плата" позначається винагорода, обчислена, як правило, у грошовому ви­разі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу" [1].

Класики економічної теорії А.Сміт та Д.Рікардо у своїх наукових дослідженнях пропонують своє визначення поняття "заробітна плата". Так, А.Сміт зазначає, що "заробітна плата  включає в себе вартість життєвих засобів людини, щоб вона могла "працювати", а Д.Рікардо вважав, що "заробітна  плата є грошовим виразом "мінімуму засобів існування" [4, с.114]. 

Вітчизняні економісти досліджуючи  поняття "заробітна плата", також  пропонують свої визначення поняття "заробітна  плата". Зокрема, С.Ф. Покропивний вважає, що "заробітна плата як економічна категорія відображає відносини між найма­ними працівниками і роботодавцями щодо розподілу новоствореної вартос­ті (доходу). Якщо для перших заробітна плата є основною формою доходу, то для інших - елементом витрат на виробництво, чинником конкуренто­спроможності продукції, складовою доходу підприємства" [5, с. 409].

Ще одне визначення поняття "заробітна плата" запропоноване  М.Д.Ведерниковим. З його точки зору, заробітна плата є первинним доходом домашніх господарств, який передбачає винагороду в грошовій або натуральній формі, що має бути виплачена роботодавцем найманому працівнику за роботу, виконану у звітному періоді [2, c.75].

Проте найбільш повне визначення даного поняття пропонує О.А. Грішнова, яка розглядає поняття "заробітна плата" з кількох позицій: з позицій економічної теорії, з позицій ринкової економіки, з позицій економіки праці, з позицій найманого працівника та з позицій підприємця. Так, з позицій економічної теорії, заробітна плата - це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості. В умовах ринкової економіки заробітна плата - це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і вира­жає ринкову вартість використання найманої праці. 3 позицій економіки праці, заробітна плата - це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано. З позиції найманого працівника, заробітна плата - це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили. 3 позицій підприємця, заробітна плата - це елемент витрат виробництва і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості пра­цівників у досягненні високих кінцевих результатів праці [3, с.274].

Сутність заробітної плати  варто розглядати ще і в соціально-правовому (нормативному) і економічному аспектах. У соціально-правовому аспекті  сутність заробітної плати характеризується тією роллю, що вона повинна виконувати в реалізації соціальних прав людини і, насамперед, її правом на працю. Економічна сутність заробітної плати в різних літературних джерелах трактується по-різному. Існують, однак, три основні точки зору на роль заробітної плати в системі економічних відносин. Заробітна плата представляється як перетворена форма ціни робочої сили, як виділювана державою частина національного доходу і як ціна робочої сили.

У країнах з ринковою економікою більшість економістів розглядає  заробітну плату як ціну, що виплачується за застосування праці. Відпо­відно  трактується поняття "праця". У  широкому розумінні праця - це застосування фізичних і розумових здібностей людей у виробництві товарів  і послуг [7, с.182-183].

Заробітна плата, скорочено зарплата — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

З точки зору відносин розподілу  заробітна плата — це грошове вираження частини необхідного продукту, яка надходить в індивідуальне споживання робітникам фірми згідно з кількістю і якістю затраченої ними праці у виробництві.

Організації і фірми виплачують заробітну плату в грошовій формі, це обумовлено наявністю товарно-грошових відносин і ринку. В цивілізованій  економіці виплата зарплати не може проходити в натуральній формі. Грошова заробітна плата — найбільш гнучкий засіб обліку затрат і результатів праці. Регулювання заробітної плати здійснюється фірмою і державою. Перш за все встановлюється міра праці. Вона відбиває кількість праці (величина затраченої мускульної і нервової енергії), інтенсивність праці і якість праці (ступінь складності і значення роботи). В результаті з'являються норми виробітку, норми часу, норми обслуговування на тих чи інших роботах. Підприємства і держава проводять нормування праці. Виконана норма — це перш за все кількість праці певної якості, яку віддав робітник фірмі чи державі протягом певного часу. За це він отримує грошову винагороду в формі заробітної плати.

Держава і підприємство встановлюють такі принципи диференціації заробітної плати працівників: величина заробітної плати залежить від складності праці, професійних навичок і кваліфікації робітника; величина заробітної плати залежить від умов роботи, від її важкості, шкідливості для здоров'я. Праця у важких і шкідливих умовах оплачується вище; величина заробітної плати залежить від результатів виробничої діяльності фірми в цілому. Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну та відрядну. Погодинна зарплата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується для оплати праці тих робітників: 1) виробіток яких неможливо чітко нормувати; 2) в роботі яких головним є не зростання продуктивності праці, а підвищення якості продукції; 3) виробіток яких в основному залежить не від їх індивідуальних трудових зусиль, а визначається технологічним процесом.

Функції ж робітника зводяться  тільки до налагоджування, спостереження  і контролю за роботою обладнання. При погодинній формі величина заробітної плати обчислюється як добуток погодинної ставки і кількості праці. Погодинна  оплата передбачає просту погодинну  систему, що обумовлює оплату за фактично відпрацьований час та погодинно-преміальну, яка враховує ще й інші моменти: виконання  норми, ріст продуктивності праці, якість робіт і продукції, економію ресурсів. Відрядна форма заробітної плати  застосовується на роботах, де праця  піддається точному і повному  обліку, де широко використовуються норми  виробітку. Величина заробітної плати  при ній обчислюється як добуток  розцінки одиниці виробу і кількості  виробів.

Згідно з податковим кодексом заробітна плата - це основна  та  додаткова  заробітна  плата,  інші  заохочувальні  та компенсаційні   виплати,  які  виплачуються  (надаються)  платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Мета аудиту розрахунків  з оплати праці — встановити дотримання підприємством чинного законодавства  з оплати праці та правильність відображення господарських операцій в обліку [2, c. 78]; отримання достатніх доказів  упевненості в ефективності їх використання, достовірності відображення та розкриття  інформації відповідно до діючих принципів  та тверджень (якісних аспектів) подання  фінансової звітності та оцінка здатності  підприємства забезпечувати відтворювальну, стимулюючу, регулюючу та соціальну  функції заробітної плати для  забезпечення подальшої безперервної діяльності підприємства.

Завдання аудиту розрахунків  з оплати праці встановити: дотримання законодавчо нормативної бази із питань виплат (КЗпП, П(С)БО); ефективність внутрішнього контролю витрат на оплату праці; правильність розрахунків виробітку за виконані роботи та надані послуги та їх відображення в обліку; обґрунтованість виплат заробітної плати за трудовими угодами та достовірність відображення в обліку; дотримання встановленого порядку віднесення витрат на оплату праці та собівартість продукції; правильність визначення розміру сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню; відповідних нарахувань чи утримань; своєчасність перерахувань до бюджету утриманих сум податків та обов’язкових платежів; дотримання встановленого порядку депонування заробітної плати та своєчасності перерахування депонованих сум після закінчення строку позовної давності; резервування коштів для оплати відпусток [1, c. 115].

Аудит дотримання трудового  законодавства і розрахунків  з оплати праці може проводитися  суцільним способом, вибірковим або  комбінованим. Як правило, така перевірка  проводиться вибірковим способом, при  якому перевіряється інформація менше ніж 100% генеральної сукупності.

Перевіряючи правильність оплати праці, аудитор повинен перевірити:

- наявність і відповідність  законодавству первинних документів  по обліку робочого часу, об'єму  виконаних робіт, послуг, випущеної  продукції;

- відповідність показників  аналітичного обліку з рахунку  661 із записами в Головній Книзі  і бухгалтерського балансу на  одну і ту ж дату.

При перевірці використання фонду оплати праці, аудитор повинен  перевірити:

- дотримання встановлених  штатним розкладом посадових  окладів працівників підприємства;

- своєчасність їх індексації  з урахуванням зростання цін  в умовах інфляції;

- чи затверджений штатний  розклад керівниками підприємства;

- правильність оплати  праці по відрядних нарядах  робочих, чи були випадки приписки  невиконаних робіт;

- правильність виплати  премій працівникам підприємства (на підставі затвердженого положення  або вольових дій керівника)

Основними джерелами інформації для контролю оплати праці є:

- заяви про прийом, звільнення;

- трудова угода;

- акт виконаних робіт;

- накази:

про прийняття на роботу;

про відпустки;

про переведення;

на відрядження;

про роботу у вихідні і  святкові дні;

про премії;

про доплати;

про звільнення;

про утримання із заробітної плати;

про підвищення заробітної плати;

- особиста картка у  відділі кадрів;

- трудова книжка;

- табель обліку виконання  робочого часу;

- наряд;

- особовий рахунок робочого;

- лікарняний лист;

- записка про надання  відпустки;

- штатний розклад;

- Положення про премії;

- розрахунково-платіжна  відомість;

- розрахунковий листок;

- платіжні відомості про  видачу авансу, заробітної плати;

- дані і оборотно-сальдові  відомості по рахунках:

23 « Виробництво»      30 «Каса»      

377 «Інші дебітори-кредитори»

39 «Витрати майбутніх  періодів»

641 «Розрахунки по податках  і платежах»

654 «Розрахунки по індивідуальному  страхуванню»

661 «Розрахунки по оплаті  праці»

91 «Загальновиробничі витрати»  92 «Адміністративних витрати»

93 «Витрати на збут»

- Головна Книга.

Таблиця1.1

Цілі та методи аналітичних  процедур на різних етапах аудиту розрахунків  по оплаті праці

Етап	Періодичність	Мета	Методи
1	2	3	4
Підготовчий	На початку  аудиту при плануванні та протягом усієї перевірки при коригуванні  планової документації	Краще розуміння  системи трудових відносин підприємства-клієнта. Виявлення незвичних (неправильно  відображених) фактів у звітності. Визначення потенціальних сфер підвищеного  ризику. Оцінка ефективності	Найбільш  цінні методи, не пов’язані з  розрахунками, які допускають використання загальних знань у сфері бухгалтерського  обліку, поряд з достатнім розумінням системи контролю та обліку у клієнта, а також специфіки політики управління трудовим потенціалом клієнта, що дозволить  зробити попередні ви сновки про повноту, точність та законність розрахунків по оплаті праці   Продовження таблиці 1.1
1	2	3	4
Детальна  перевірка	В процесі  здійснення незалежних тестів по суті	Отримання аудиторських доказів, які забезпечують необхідний рівень впевненості в ефективності систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю розрахунків, на основі яких аудитор може зробити висновок про  зниження загального аудиторського  ризику до допустимого  рівня	Взагалі методи порівняння показників клієнта з  розрахованими аудитором, процентні  методи та метод балансового зв’язку: шляхом співставлення з іншими відомими показниками. Як тест на недооцінку зобов’язань  по оплаті праці внаслідок упущення даних які не виявлені іншими незалежними  тестами. Як тест на правильність забезпечення розподілення витрат на оплату праці на відповідні рахунки  витрат
Кінцевий	При аналізі  виявлення відхилень, виконання  аналізу ефективності та підготовки аудиторського висновку	Підтвердження висновків, сформульованих за результатами аудиторських процедур по суті на етапі  детальної перевірки; визначення показників ефективності використання трудових ресурсів підприємства	Логічний  аналіз та оцінка отриманої аудитором  інформації, яка може підтвердити  попередньо зроблені висновки або виявити  сфери для здійснення додаткових процедур.  Облік важливих показників ефективності.

 

Аудит розрахунків з працівниками охоплює практично усі елемента трудових відносин, що пов’язані з  необхідністю розширення функцій аудитора. Тому наука про аудит ніколи не стоїть у своєму розвитку, вона постійно у пошуках більш досконалої та ефективної методики проведення аудиту і не тільки в глдузі розрахунків по оплаті праці.

Олена Петрик та Наталія  Шульга у своїх статті [25] визначають мету своєї роботи як: визначення підходів удосконалення організації та методики аудиту розрахунків з оплати праці  відповідно до останніх змін у трудовому, бухгалтерському та податковому  законодавстві, а також посилення  значення аудиту у вирішенні загальнодержавних  проблем з оплати праці.

Досягнення цієї мета пов’язано: по-перше, з чітким окресленням предметної області аудиту; по-друге, визначення критеріїв перевірки , за якими йде  вибір завдань, прийомів, об’єктів аудиту, їх схему ми розглянули у  першому розділі цієї роботи.

Для вдосконалення методики аудиту не менш вадливим моментом є  вибір об’єктів аудиту, що передбачає не тільки їх відбір, а й визначення джерел інформації, в яких містяться  данні про досліджувані об’єкти (табл. 1.2)

 

Таблиця 1.2.

Об’єкти і джерела аудиту розрахунків з оплати праці

 

Об’єкти аудиту		Джерела інформації
1		2
Трудова дисципліна та дотримання трудового  законодавства	Колективний договір, табель обліку робочого часу, графік змінності, положення про  робочий час, особові картки
Політика оплати праці та стимулювання	Колективний договір, положення про  оплату праці, положення про преміювання
Первинні документи з обліку праці та її оплати	Наказ про облікову політику, графік документообороту, первинні документи з обліку виробітку, табель обліку робочого часу
Зобов’язання з оплати праці	Розрахунково-платіжні відомості, накопичувальні картки виробітку та заробітної плати  та виробітку, книги аналітичного обліку видів оплати праці, бухгалтерські  довідки з розрахунку середньої  заробітної плати, роздрібнювальні  таблиці, синтетичні регістри за рахунком 66, журнали 5 і 5А, Головна книга, реєстр депонованої заробітної плати тощо
Витрати на оплату праці	Первині документи з обліку робочого часу, виробітку, відхилень від нормальних умов, бухгалтерські довідки з розрахунку середньої заробітної плати, журнали 5 і 5А, розрахунково-платіжні відомості, роздрібнювальні таблиці
Розрахунки з бюджетом по ПДФО	Розрахунково-платіжні відомості, особові  рахунки, заяви на отримання податкових соціальних пільг, документи, що засвідчують  право на одержання підвищеної податкової соціальної пільги, платіжні доручення, відомість 3.6.

Визначившись з об’єктами  аудиту, відбирають нормативні документи, що регулюють трудові відносини  та порядок здійснення та відображення в обліку та звітності розрахунків  з оплати праці. Це завдання для вітчизняних  аудиторів ускладнюється надзвичайно  великою їх кількістю і постійною  змінюваністю.

Однак основні з них повинні  бути згруповані в окремому розділі  методики, оформлені відповідним  робочим документом довгострокового  досьє (файлу) аудитора і постійно оновлюватись розробником.

Знання нормативної бази аудиту, враховуючи всі її особливості  для конкретного підприємства, і  аналіз положень внутрішніх регламентів  забезпечать виконання оцінки стану  системи оплати праці та управління трудовими ресурсами підприємства.

Запропоновані нами підходи  до удосконалення методики організації  аудиту заробітної плати, повинні скоротити  час, який знадобиться для перевірки, сприятимуть орієнтації аудитора у  обліковій системі суб’єкта господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Організаційно –  економічна характеристика та визначення основних зон аудиторського ризику

 

2.1.    Організаційно  – економічна характеристика

 Найменування Підприємства:

Повна назва українською мовою - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «Методист»;

Скорочена назва українською мовою - ПП " Методист ";

Скорочена назва російською мовою - ЧП " Методист "

  Місцезнаходження: Україна, місто  Миколаїв 54003,  вул. Котельна, 2 Iдентифікаційний код: 32003788.

 Метою створення і діяльності  Підприємства є одержання прибутку  на вкладений капітал шляхом  здійснення виробничо-господарської  та іншої діяльності, згідно з  цим Статутом, а також задоволення  на основі одержаного прибутку  соціально-економічних інтересів  Власника та членів трудового  колективу Підприємства.

Предметом діяльності Підприємства є:

Основна діяльність:

- освіта дорослих та інші види освіти (80.42.0);

- медична практика (85.12.0);(Реєстраційне досьє від 26.02.2007 N 2602/33М Видано ліцензію  на  провадження  господарської  діяльності з медичної  практики   за   спеціальністю   терапія,   фізіотерапія, лікувальна  фізкультура,  медична  сестра  з  масажу,  народна  та нетрадиційна медицина,  ендокринологія,  психотерапія, неврологія, педіатрія.

Організаційна структура  підприємства наведено у Додатку 1.

На підприємстві «Методист  » працює 13 чоловік (в тому числі 6 за сумісництвом), тому ПП «Методист» знаходиться на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок), який становить 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Форма бухгалтерського обліку – журнально-ордерна.

 

Таблиця 2.1.

Аналіз фінансового стану  ПП «Методист»

Показники	2010 рік	2011 рік	Оптимальне значення показників	Відхилення (приріст)
Дохід від реалізації продукції з ПДВ, тис грн..	372,1	485,7		+113,6
Чистий  дохід, тис грн..	387,7	485,7		+ 98,0
Собівартість  реалізації. продукції тис грн..	229,3	281,2		+51,9
Чистий  прибуток, тис. грн.	50,9	1,0		49,9
Коефіцієнт  покриття.	0,8	1,4	1-2	0,6
Коефіцієнт  абсолютної ліквідності	0,56	0,47	0,25-0,5	-0,09
Коефіцієнт  платоспроможності	0,2	0,2	0,25-0,5	-

По таблиці 2.1. ми чітко  бачимо, що тенденція є позитивною – тобто усі показники мають  тенденцію до підвищення. Коефіцієнт покриття становить на 2010 рік 0,8, а на 2011 – 1,4. даний показник знаходиться у межах норми (1-2), це свідчить про те, що підприємство в цей звітний період може, без залучення додаткових ресурсів та достатньо швидко, погасити свої поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності так, як і коефіцієнт покриття  знаходиться у межах оптимального значення, а це говорить про те, як миттєво ПП «Методист» може розрахуватися з поточними зобов’язаннями за рахунок високоліквідних коштів. Коефіцієнт платоспроможності знаходиться майже в межах норми і не змінився. Проте чистий прибуток значно зменшився в порівнянні з минулим роком.

 

 

 

 

2.2.    Визначення  основних зон аудиторського ризику  згідно з МСА

 

Аудиторська діяльність – це один із видів підприємницької діяльності. Як відомо, здійснення підприємницької діяльності завжди пов’язане з певним рівнем комерційного (підприємницького) ризику, який залежить від виду та умов конкретного бізнесу. Цей ризик проявляється, наприклад в тому, що покупці вчасно (або зовсім) не розрахуються за придбаний товар, внаслідок конкуренції будуть втрачені ринки збуту, хронічна нестача грошових коштів вимусить кредиторів ініціювати процедуру банкрутства і т.д.

Отже, аудиторській діяльності також властиві певні види підприємницького ризику. Але аудиторська діяльність характеризується тим, що це виключна, тобто особлива діяльність. Результатом  проведення аудиту є висновок про  достовірність інформації, яка міститься  у фінансовій звітності. Інформація, яку перевіряє аудитор і щодо якої формує своє судження, є наслідком  функціонування системи внутрішнього контролю підприємства. Ефективність системи внутрішнього контролю підприємства може бути різною і тому завжди буде існувати вірогідність того, що фінансові  звіти будуть мати суттєві помилки, які і повинен виявити аудитор.

Концептуальною основою  МСА визначено, що аудиторський висновок надає користувачеві лише обґрунтовану впевненість про те, що фінансові  звіти не містять суттєвих помилок. Разом з тим завжди аудиторській діяльності властивий професійний  ризик того, що під час проведення аудиту ним не будуть виявлені суттєві  помилки, внаслідок чого він зробить  невідповідний висновок про фінансову  звітність. Такий ризик отримав  назву аудиторського ризику.

Міжнародні стандарти  аудиту, надання впевненості та етики  розкривають поняття та основні  елементи аудиторського ризику. Стандарти  визначають правила та процедури, за допомогою яких аудитор проводить  дослідження складників аудиторського ризику, які потім формують основу для прийняття рішення щодо порядку проведення аудиторської перевірки. Дослідження аудиторського ризику повинно здійснюватися з урахуванням положень таких МСА:

- Міжнародний стандарт  аудиту 200 «Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів» – надалі МСА 200. В цьому

MCA дається визначення  поняття аудиторського ризику, називаються  основні його складники.

- Міжнародний стандарт  аудиту 240 «Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиту фінансових звітів» – надалі МСА 240. Цей МСА наводить поняття того, які викривлення в інформації фінансових звітів кваліфікуються як помилка, а які визнаються шахрайством, а також визначає процедури, які повинен виконати аудитор щодо ризиків суттєвих викривлень внаслідок шахрайства .

- Міжнародний стандарт  аудиту 315 «Розуміння суб ‘єкта господарювання та його середовища і оцінка ризиків суттєвих викривлень» — надалі МСА 315, розкриває зміст процедур та порядок оцінки ризиків суттєвих викривлень, які можуть існувати у фінансовій звітності, щодо якої необхідно сформувати аудиторський висновок.

- Міжнародний стандарт  аудиту 320 «Суттєвість в аудиті» – надалі МСА 320, надає рекомендації щодо поняття суттєвості та її взаємозв’язків з аудиторським ризиком .

Аудиторський ризик —  це ризик того, що аудитор висловить  невідповідну аудиторську думку, коли фінансові звіти суттєво викривлені.