Банк міжнародних розрахунків

ЗМІСТ

Вступ 
1. Необхідність створення та етапи розвитку Банку міжнародних розрахунків

2. Організаційна структура Банку

3. Основні операції та механізм  їх здійснення Банком

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Банк  Міжнародних розрахунків є найдавнішою  міжнародною організацією, основною функцією якої є регулювання платежів центральних банків та розроблення  нормативних документів з банківського нагляду. Банк було засновано у ході реалізації плану Юнга після Першої світової війни 20 січня 1930 р. відповідно до міжурядових угод. Одна з основних цілей міжнародної діяльності Банку  полягає в зміцненні міжнародної  фінансової стабільності. Особливої  актуальності така діяльність набуває  в сучасних умовах інтеграції світових фінансових ринків. Це визначає місце  і роль банку в системі міжнародних  відносин: БМР є місцем зустрічі представників центральних банків; є банком центральних банків - зберігає їх депозити, які становлять значну частку світових валютних резервів, здійснює розрахунки між ними на кліринговій  основі; є агентом або довіреною  особою з різноманітних міжнародних  фінансових домовленостей. За правовим статусом БМР є компанією з  обмеженою відповідальністю, що має  випущений акціонерний капітал.

БМР - це своєрідний форум, що сприяє міжнародному співробітництву банків. Він регулярно  організовує у себе зустрічі (Базельські зустрічі) представників центральних  банків країн-членів та інших центральних  банків, співпрацює з Групою десяти. Головна мета цих зустрічей - досягнення високого ступеня взаєморозуміння  з питань грошово-кредитного й економічного характеру, функціонування світової валютної системи тощо.

БМР створює  можливості для роботи різноманітних  комітетів (як постійних, так і спеціальних), що вивчають і обговорюють конкретні  питання: проблеми міжнародної заборгованості; упровадження фінансових інновацій, удосконалення  фінансових інструментів, структури  фінансових ринків, банківського нагляду, забезпечення ефективності і стабільності систем внутрішніх і міжнародних  платежів і розрахунків тощо. 
1. НЕОБХІДНІСТЬ СТВОРЕННЯ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ БАНКУ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ

Найстарішою кредитною інституцією регіонального  типу є Банк міжнародних розрахунків (БМР). Основна мета його створення  полягала у врегулюванні проблем  платежів Німеччини. Засновниками БМР  стали група із шести центральних  банків (Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції та Японії) і група  банків США на чолі з Банкірським  домом Моргана. За згодою сторін Банк був розташований у Швейцарії, яка  надала йому Установчу хартію, але  його діяльність регулюється міжнародним  правом. Нова міжнародна організація  повинна була сприяти співробітництву  центральних банків країн-учасниць і надавати додаткові можливості щодо здійснення міжнародних фінансових операцій (стаття 3 першого Статуту). БМР розпочав свою діяльність 17 травня 1930 р. у Базелі. До 1932 р. його учасниками стали ще 19 країн Європи.   
 Саме Банкові міжнародних розрахунків були надані права генерального агента з даного питання, тобто він узяв на себе функцію ,яку раніше виконувала берлінська інституція, що мала назву Центральна агенція з операцій. Згідно зі Статусом БМР міг виконувати також інші функції, наприклад брати участь у колективних валютних інтервенція з метою захисту валют, здійснювати депозитні операції та перекази за дорученням центральних банків, сприяти розвиткові кооперації між центральними банками в цілому. Але основним завданням певний час залишалися інкасування та передача німецьких репарацій за призначенням.

Коли  проблеми репарацій платежів відійшли на другий план, постало питання  доцільності існування БМР.

В перші  повоєнні роки БМР виконував роль технічного агента в межах укладеної  в 1947р. угоди про багатосторонні взаємні розрахунки, якої згодом дотримувалися  всі країни, що брали участь у  програмі відбудови Європи. До функцій  БМР входили насамперед допомога в технічному здійсненні компенсацій угод, включаючи дебетування і кредитування рахунків компенсаційних платежів за угодами із взаємних розрахунків, а також збір та аналіз відповідної статистики. Пізніше, в 1948р.,на прохання Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС) БМР погодився виконувати аналогічні функції технологічного агента в межах планової угоди про внутрішньо-європейські платежі та взаємні розрахунки. В 1950-х роках з його допомогою здійснювалися клірингові операції в Європейському платіжному союзі. Поряд з агентськими функціями постійно розширювалися й інші напрями діяльності БМР.

Сьогодні  членами Банку міжнародних розрахунків  є 49 центральних банків різних країн. Це більшість країн Західної Європи, Північної Америки, деякі країни Східної Європи, Азії, Латинської Америки, а також Росія, Саудівська Аравія та Південна Африка.

Акціонерний капітал Банку становить 1,5 млрд. золотих франків. Він поділений  на 600 тис. акцій рівного номіналу, з яких 530 тис. акцій уже емітовано. Відповідно до Статусу Банку емісія акцій здійснюється траншами. 
 Перший транш у 200 тис. акцій був поділений між центральними банками держав-спонсорів. Центральні банки-учасники мали можливість вибору між власною підпискою на акції БМР чи їх реалізацією на ринках у своїх країнах.

Акції, надані США (частка США становила 9,9%),не були придбані ФРС, тому що американський  уряд не міг дозволити американському представникові офіційно брати участь в отриманні репараційних платежів з Німеччини. Тому акції розповсюджувалися  через підписку серед комерційних  банків та під спільні гарантії приватних  банків. Певні частки акцій, що належали Японії, Бельгії, Франції були продані  на внутрішньому ринку приватним  організаціям та особам. Наступні емісії використовувалися як для збільшення частки банків-засновників у статутному капіталі, так і для залучення  нових акціонерів до БМР. Наприклад, у 1996р. у межах підписки на четвертий  випуск третього траншу, за яким емітувалось 44 тис. нових акцій, новим членам БМР стали центральні банки Бразилії, Китаю, Гонконгу, Мексики, Росії, Саудівської Аравії та Сінгапуру.

Майже 14% акцій БМР належало до останнього часу приватним власникам. Після  позачергових Загальних зборів акціонерів, проведених 8 січня 2001р.,до Статуту БМР  було внесено зміни, які заборонили приватним особам володіти акціями  БМР. Лише центральні банки можуть бути його акціонерами. Приватні акціонери  отримали отримали за них у цілому 16 тис. швейцарських франків, премія становила 95-155%.

Одна  з основних цілей міжнародної  діяльності Банку полягає в зміцненні  міжнародної фінансової стабільності. Особливої актуальності така діяльність набуває в сучасних умовах інтеграції світових фінансових ринків. Це визначає місце і роль банку в системі  міжнародних відносин: БМР є місцем зустрічі представників центральних  банків; є банком центральних банків - зберігає їх депозити, які становлять значну частку світових валютних резервів, здійснює розрахунки між ними на кліринговій  основі; є агентом або довіреною  особою з різноманітних міжнародних  фінансових домовленостей.

2. ОРГАНІЗАЦІЙНА  СТРУКТУРА БАНКУ

Основними органами управління БМР є: Загальні збори акціонерів та Рада директорів у складі управляючих 17 центральних  банків.

Загальні  збори акціонерів

За Статусом Банку Загальні збори акціонерів проводяться щорічно в дати, які  визначаються Радою директорів та припадають на останні 4 місяці до закінчення фінансового  року(до 31 березня).

Право голосу і представництва на Загальних зборах акціонерів мають 50 інституцій (49 центральних  банків країн-учасниць та Європейський центральний банк).Право голосу надається  відповідно до частки інституцій в  капіталі БМР. Голосування за дорученням (через представника) забороняється. Головує на Загальних зборах голова Ради директорів ,а в разі його відсутності -його заступник.

Як правило, на щорічних Загальних зборах розглядаються  такі питання:

- схвалення  щорічної доповіді, балансу, рішення  аудиторів, звіту про прибутки  та збитки;

- внесення  будь-яких змін до розмірів  винагороди, оплати, компенсації, грошового  утримання членів Ради директорів;

- асигнування  сум у резервні та спеціальні  фонди;

- оголошення  дивідендів та їхнього розміру;

- вибір  аудиторів на наступний рік  і фіксація їхньої винагороди.

Можуть  також скликатися позачергові Збори  акціонерів, на яких ухвалюються рішення  щодо пропозицій Ради директорів про  внесення змін та доповнень до статусу  БМР; збільшення або зменшення капіталу Банку;ліквідації Банку.

Рада  директорів

Це адміністративний та виконавчий орган БМР. Рада директорів складається з 17 членів. До неї входять  управляючі центральних банків Бельгії, Франції, Німеччини, Італії, Великої  Британії та США, які є за посадою  директорами. Кожен із них призначає  ще по одному члену Ради тієї ж національної незалежності з числа представників  фінансового бізнесу, промисловості  чи торгівлі.

Статут  БМР передбачає, що ці особи можуть обирати інших членів Ради з-поміж  управляючих тих центральних  банків-членів, представники яких ще не входять у Раду, але не більш  ніж 9 осіб. Управляючі центральних  банків Нідерландів, Швеції, Швейцарії, а також Канади та Японії є такими членами Ради директорів. Усі директори  Ради, окрім за посадою директорів, обираються на строк до 3 років, але  він може бути продовжений. Директорами  не можуть бути особи, які є членами  або офіційними особами урядів чи законодавчих органів, якщо вони не є  управляючими центральних банків.

Рада  представляє БМР у відносинах з третіми сторонами і має  виключне право брати на себе зобов'язання від імені Банку. Засідання Ради проводяться не рідше за 6 разів  на рік.   
 Рішення ухвалюються простою більшістю присутніх на засіданні Ради(директорів чи їхніх довірених осіб). У випадку рівності голосів Голова має другий - вирішальний голос. Процедура засідання Ради підсумовується у протоколі, який підписує Голова.

Рада  директорів обирає зі свого складу Голову та одного чи більше його заступників. Вона також призначає Президента Банку. Строк перебування на цих  посадах-3 роки, але він може бути продовжений. З 1948р. функції Президента Банку та Голови Ради директорів виконує  одна особа.

Рада  директорів за рекомендацією Голови призначає також генерального менеджера  та його заступника, які звітують Президентові Банку про операції банку та керують  діяльністю операційного персоналу. Керівники  департаментів та інші виконавчі  директори подібного рангу також  призначаються Радою за рекомендацією  Президента Банку, після консультації з генеральним менеджером. Інший  персонал призначається генеральним  менеджером за погодженням із Президентом  Банку.

Кількість департаментів та їхня структура  визначаються Радою. Серед основних: Генеральний секретаріат, Монетарний і економічний департамент, Банківський  департамент, а також створена Генеральна Рада.

Сьогодні  в БМР працює понад 500 осіб, які  є представниками 37 країн світу.

Центральний офіс (штаб-квартира) БМР розташована  в Базелі(Швейцарія). Представницький  офіс Банку для Азії й Тихоокеанського  регіону розташовано в Гонконзі.

Суперечки, які виникають щодо інтерпретації  та застосування договорів чи Статуту  БМР, передаються на розгляд в  арбітражний трибунал, як передбачено  Гаазькими домовленостями. Уряди  Бельгії, Франції, Німеччини, Італії та Великої Британії призначають 5 членів трибуналу. Суперечки з питань зайнятості між БМР та його персоналом чи колишнім службовцями або особами ,через яких вони здійснюють претензії, розглядаються адміністративним трибуналом Банку.

Міжнародні  розрахунки являють собою систему  механізмів реалізації грошових вимог  і зобов'язань, що виникають між  різними суб'єктами міжнародних  економічних відносин. Еволюція міжнародних  розрахунків відображає розвиток міжнародних  відносин, валютних систем, фінансових ринків, у тому числі ринку фінансових послуг. Необхідність міжнародних розрахунків  обумовлена міжнародною торгівлею, вивозом капіталу, міграційними процесами  та ін.

На умови  та ефективність міжнародних розрахунків  впливає багато чинників: кон'юнктура  внутрішнього та зовнішніх ринків, характер міжнародних зв'язків країн—учасниць розрахунків, стан їх платіжних балансів, золотовалютних резервів, оборотності  валют, динаміка курсів національних грошових одиниць та ін. Існує і зворотний  зв'язок: стабільні міжнародні розрахунки позитивно впливають на внутрішню  економіку та міжнародні економічні відносини країн—учасниць розрахунків. На сучасному етапі міжнародні розрахунки є об'єктом державного регулювання, яке здійснюється по декількох напрямах. Держава впливає на систему розрахунків, оскільки нерідко сама бере в них  участь; законодавчо їх регламентує, періодично вводячи певні валютні  обмеження, створюючи органи валютного  контролю тощо; впливає на розрахунки через систему міжнародних організацій.

Міжнародні  розрахунки здійснюються переважно  у безготівковій формі шляхом відповідних записів на банківських  рахунках в уповноважених банках; вони безпосередньо пов'язані з  обміном валют на валютних ринках.

Міжнародні  розрахунки – являють собою систему  регулювання платежів за грошовими  вимогами, які виникають між державами, організаціями, громадянами різних країн. Міжнародні валютні розрахунки здійснюються в основному через  банки.

Форми міжнародних  розрахунків:

100% аванс(авансові  платежі, передоплата) –дуже рідкісне  явище у нормальних міжнародних  відносинах.

Акредитивні розрахунки – це доручення банку(клієнтом якого є імпортер) одному або декільком  банкам здійснити платежі фізичній або юридичній особі в межах  визначеної суми на умовах, указаних в  акредитиві.

Акредитив – це платіжний документ за яким банк дає розпорядження іншому банку  за рахунок спеціально заброньованих  коштів оплатити товарно- транспортні  документи за відвантажений товар  або виплатити пред”явнику акредитива визначену суму грошей.

Акредитив є вигідним для експортера, бо забезпечує надійність платежу і швидке його отримання, захищаючи експортера від  валютних і політичних ризиків.

Інкасо  – це банківська операція, коли банк за дорученням свого клієнта і  на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця  з подальшим зарахуванням цих  сум на рахунок свого клієнта. Для експортера все-таки інкасо є  вигідною формою розрахунків, так як такі операції до певної міри гарантують до того моменту, як імпортер отримає  товар.

Розрахунки  при відкритому рахунку – це форма  розрахунків, при якій відсутні надійні  гарантії для експортера, котрий направляє  на адресу покупця товар і товарні  документи, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок  експортера гроші. Відкритий рахунок  використовують при розрахунках  між: фірмами пов’язаними традиційними торговими відносинами; транснаціональними корпораціями та їхніми закордонними філіями при експортному постачанні.

Розрахунки  з використанням векселів і чеків  – застосовують розрахунки чеками і переказними векселями.

Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошових зобов’язань, надходжень і платежів між країнами за певний проміжок часу. До балансів міжнародних  розрахунків відносять - платіжний баланс.

Для здійснення міжнародних розрахунків уповноважені банки використовують свій закордонний  апарат (філії, дочірні банки) та кореспондентські відносини з іноземними банками. Для налагодження кореспондентських  відносин банки обмінюються листами, домовляючись про рахунки, за якими  будуть здійснюватися взаємні розрахунки (кореспондентські рахунки), тарифи та інші умови. Після досягнення згоди  банки укладають кореспондентські договори, тобто угоди між двома  або декількома банківськими установами щодо здійснення платежів і розрахунків  однією з них за дорученням і за рахунок іншої.

Адміністративна структура БМР має три органи: загальні збори акціонерів, рада директорів і правління.

Загальні  збори скликаються щороку, як правило, у другий понеділок червня з представників  центральних банків-акціонерів, голоси яких розподіляються пропорційно до кількості їх акцій.

До складу Ради директорів входять шість керуючих центральних банків. Крім того, кожний із них назначає ще одного члена, який представляє його країну. Сьогодні членами ради директорів є керуючі  центральних банків Бельгії, Німеччини, Італії, Великобританії, Франції і  голова Ради керуючих ФРС США. Положення  Статуту передбачає вибір у Раду ще не більше дев'яти керуючих інших  центральних банків-членів. Зараз  вибраними членами є Канада, Нідерланди, Швейцарія, Швеція та Японія. Із числа  членів Ради директорів обирається голова і призначається президент банку (з 1948р. ці дві посади виконує одна особа). З 30 червня 1997 р. ці посади обіймає  керуючий Національним банком Бельгії  Альфонс Верплатсе.

Рада  директорів призначає головного  менеджера (нині ним є Ендрю Д. Крокетт) та інших членів правління, яке здійснює оперативну діяльність з керівництва банком.

Членами БМР нині є 41 центральний банк країн  Європи, Азії, Африки та США, ряд країн  очікують рішення щодо включення  їх до БМР. США представлені у Банку City Bank Corp, а не Федеральною Резервною  Системою (ФРС). Однак остання тісно співпрацює з Банком: на щомісячних нарадах у Базелі (Базельський клуб) і загальних зборах засновників БМР завжди присутній член Ради керуючих ФРС. Пріоритет в управлінні діяльністю БМР належить країнам Західної Європи.

За правовим статусом БМР є компанією з  обмеженою відповідальністю, що має  випущений акціонерний капітал. Статутний акціонерний капітал  банку міжнародних розрахунків  становить 1500 млн золотих франків  у вигляді 600 000 акцій з рівною номінальною вартістю (2500 золотих  франків за акцію). Відповідно до статті 7 Статуту БМР, акції, що випущені (517 125 акцій), повністю оплачені з розрахунку 25% їх номінальної вартості (625 золотих  франків за акцію). За станом на 31 березня 1997 р. оплачена частина акціонерного капіталу БМР становила 323,2 млн золотих  франків.

3. ОСНОВНІ  ОПЕРАЦІЇ ТА МЕХАНІЗМ ЇХ ЗДІЙСНЕННЯ  БАНКОМ

Як банк центральних банків, БМР виконує  важливу функцію координатора діяльності банків. Водночас не тільки центральні банки-акціонери, а й інші центральні банки (близько 120), а також різноманітні міжнародні фінансові установи використовують БМР як банк. Крім здійснення взаємних міжнародних розрахунків, він надає  усілякі фінансові послуги щодо управління зовнішніми резервами центральних  банків.

Крім  того, БМР приймає від центральних  банків короткострокові вклади (до трьох місяців) в іноземній валюті або золоті. На кінець березня 1997 р. загальна сума депозитів у БМР  становила близько 113,1 млрд. дол. США, що становить близько 7% світових валютних запасів. Із цими коштами БМР виконує  такі операції:

- операції  з валютою і цінними паперами (в основному короткострокові  державні цінні папери);

- депозитно-позичкові  операції (надає центральним банкам  забезпечені золотом або депозитами  кредити, іноді надає незабезпечені  (резервні) кредити на надто короткі  строки);

- приймання  урядових вкладів за особливими  угодами (БМР не дозволено надавати  кредити урядам або відкривати  їм поточні рахунки);

- інвестиційні  послуги управління портфелем  цінних паперів;

- операції  з купівлі-продажу і зберігання  золота;

- інші  послуги на світових ринках  як агента або кореспондента  центральних банків (проміжне фінансування).

ВАТ «КБ  «Експобанк» має великий досвід роботи у сфері міжнародних розрахунків.

Формування  кореспондентської мережі - один з  важливих принципів довгострокової політики банку. Мета - надати клієнтам можливість оперативно і найефективніше управляти своїми фінансовими ресурсами, отримувати максимальний прибуток.

Серед банків-кореспондентів ВАТ «КБ «Експобанк» є відомі українські банки, першокласні банки  країн ближнього і далекого зарубіжжя.

Банк  здійснює взаємовигідну співпрацю  з такими банками-партнерами: Unicredit Bank Austria AG, м. Відень, Австрія; Commerzbank AG, м. Франкфурт на Майні, Німеччина; ВАТ  «Білоруський Індустріальний Банк», м. Мінськ, Республіка Білорусь, Citibank N.a., м. Нью-Йорк, США, ВАТ «Собінбанк», м. Москва, Російська Федерація, ВАТ  «Альфа-банк», м. Москва, Російська Федерація; VTB Bank Deutschland AG, м. Франкфурт на Майні, Німеччина.

Банківський переказ є однією з найбільш популярних форм міжнародних розрахунків і  являє собою перерахування грошей з банківського рахунку платника на рахунок отримувача на підставі платіжного доручення. Економічний  зміст цієї форми розрахунків  залежить від того, чи відбулася  передоплата товарів або послуг(авансові платежі) до їхньої поставки, чи розрахунок здійснюється після їх отримання  імпортером (на основі відкритого рахунку).Згідно з міжнародною практикою, авансові платежі дорівнюють 10-33% суми контракту.

Сучасні економічні відносини неможливі  без використання клірингу, який являє  собою систему розрахунків на основі зарахування взаємних вимог. Міжнародний кліринг залежно  від кількості учасників може бути двосторонній або багатосторонній. В основі організації клірингових  розрахунків лежать банківські угоди  про відкриття кореспондентських  рахунків та проведення операцій взаємозаліків. Угода міжнародного клірингу містить  інформацію про термін погашення  сальдо, правила і терміни оформлення документів, назву валюти, порядок  конвертації, інформацію про звітність. Сучасні банківські технології базуються  на використанні електронних клірингових  систем. За участю центральних банків створені спеціальні клірингові центри. Наприклад, у Великій Британії під  контролем Банку Англії функціонує 13 розрахункових палат, у США діють  міжбанківські платіжні системи  розрахункових палат Нью-Йорка  та 32 автоматичні розрахункові палати Федеральної резервної системи. У Німеччині функціонує система  розрахунків на основі клірингових  центрів Бундесбанку.

Значна  кількість аналітичної та оперативної  інформації вимагає використання переваг  міжнародних автоматизованих систем міжбанківських розрахунків: CEDEL - з  торгівлі цінними паперами, REUTERS monitor service -з валютних операцій та інформаційних  послуг. Мережа CWIFT забезпечує автоматизацію  міжнародних фінансових операцій.

За понад 70 років існування БМР значно розширилася сфера його діяльності, змінилося його завдання. Відповідно до Статусу Банк сьогодні виконує  дві основні функції:

1) сприяти  міжнародній монетарний та фінансовий  кооперації між центральними  банками;

2) діяти  як банк-агент чи банк-депозитарій  при проведенні міжнародних фінансових  операцій своїх членів.

Виходячи  з цих функцій, БМР веде діяльність за такими основними напрямами:

- є банком  для центральних банків;

- є форумом  для міжнародного валютного та  фінансового співробітництва;

- виступає  як агент чи довірена особа  при здійсненні міжнародних кредитних  угод та у зв'язку з іншими  міжнародними фінансовими операціями;

- проводить  та поширює інформацію про  численні наукові дослідження,  передусім економічного та монетарного  характеру. Банк центральних банків

БМР є  банком центральних банків. Майже  всі європейські центральні банки, а також центральні банки США, Канади, Японії, Австралії та Південної  Африки беруть участь або тісно пов'язані  з різноманітною діяльністю БМР. Банк надає широкий спектр банківських  послуг:

- відкриває  рахунки та приймає депозити;

- надає  позики та кредити;

- здійсює  операції з золотом, валютами  та цінними паперами;

- виступає  як фонд-менеджер, допомагаючи центральним  банкам в управлінні активами  та золотовалютними резервами;

- здійснює  інші операції.

Банк банків БМР виконує широкий спектр операцій. Водночас деякі операції заборонені Статутом: не дозволено випускати векселі на пред'явника, акцептувати векселі, купувати контрольний пакет акцій у будь-якому виді бізнесу. Обмежуються також операції з нерухомістю.

 
 
 
 
    ВИСНОВКИ

Як уже  зазначалося, БМР - це своєрідний форум, що сприяє міжнародному співробітництву  банків. Він регулярно організовує  у себе зустрічі (Базельські зустрічі) представників центральних банків країн-членів та інших центральних  банків, співпрацює з Групою десяти. Головна мета цих зустрічей - досягнення високого ступеня взаєморозуміння  з питань грошово-кредитного й економічного характеру, функціонування світової валютної системи тощо.

БМР створює  можливості для роботи різноманітних  комітетів (як постійних, так і спеціальних), що вивчають і обговорюють конкретні  питання: проблеми міжнародної заборгованості; упровадження фінансових інновацій, удосконалення  фінансових інструментів, структури  фінансових ринків, банківського нагляду, забезпечення ефективності і стабільності систем внутрішніх і міжнародних  платежів і розрахунків тощо.

Під егідою БМР і за його підтримки працюють три комітети з розроблення та погодження нормативних банківських  стандартів:

1) Базельський  комітет з банківського нагляду  - розробляє мінімальні принципи  ефективного банківського нагляду;

2) Базельський  комітет з систем платежів  і розрахунків - здійснює нагляд  за міжнародними розрахунками  і розробляє нові механізми  міжнародних розрахунків. Найбільш  значущими є його рекомендації  щодо розрахунків за фінансовими  деривативами, урахування системних  ризиків тощо;

3) Постійний  комітет з євровалют - вивчає  і надає рекомендації щодо  удосконалення банківського регулювання  ринку євровалют.

За роки свого існування БМР перетворився на провідний інформаційно-дослідницький  центр з монетарних і фінансових проблем. Він збирає і публікує інформацію про стан на міжнародному ринку банківських  і фінансових послуг. Дослідження банку мають прикладний характер. БМР готує міжбанківську базу даних, доступ до якої мають центральні банки. Вона містить інформацію про діяльність центральних банків на зовнішніх валютних ринках та про стан цих ринків.

БМР своєю  діяльністю сприяє виконанню міжнародних  фінансових угод, надаючи з цією метою посередницькі і довірчі  послуги. При цьому він діє  як фіскальний агент або банк-депозитарій  з міжнародних угод про позики. Так, БМР виконував роль агента приватної  системи клірингових платежів і  розрахунків в екю при Банківській  асоціації екю (БАЕ). Нині він є  агентом щодо клірингових платежів у євро. Крім того, Банк може виконувати інші різноманітні функції, наприклад  агента з гарантування повернення боргу.

Міжнародні  банки обслуговують у менших обсягах  товарообмін і більшою мірою - обмін капіталу. Якщо раніше їхня діяльність обмежувалася купівлею-продажем вальти за дорученням клієнтів, то сьогодні вони контролюють усю складну систему  міжнародних розрахунків компаній, управляючи їхніми внутрішніми потоками і відносинами з іноземними партнерами. Тому роль ТНБ у мобілізації капіталу важко переоцінити.