Беспосередній предмет та об’єкт злочину

Комунальний заклад

"Харківська гуманітарно-педагогічна  академія"

Харківської обласної ради

Кафедра соціально – економічних дисциплін

РЕФЕРАТ

з правознавства

на тему: Беспосередній предмет та об’єкт злочину

                                                                Студентки 3 курсу 311-к групи

                                                                   галузь знань 0101"Педагогічна освіта"

                                                                напрям підготовки 6.010105

                                                                  «Корекційна освіта(за нозологіями)»

Винник Дарини Андріївни                                                                                                                                         Керівник: викладач: Пироженко О.С.

Національна шкала________________________________________________

Кількість балів:_______________________Оцінка ECTS_________________

м. Харків- 2014 рік

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...3

1. ПОНЯТТЯ ОБ’ЄКТУ ЗЛОЧИНУ ………………………………….4
2. ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ ЯК ФАКУЛЬТАТИВНА ОЗНАКА

 СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ……………………………………………….7

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...14

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………….15

ВСТУП

Перш ніж говорити про поняття злочину, їх класифікацію, про те що є предметом того чи іншого злочину і хто при цьому страждає, потрібно зрозуміти всю важливість правильного визначення об’єкта. Адже проблема об’єкта злочину і досі залишається однією із основних в кримінальному праві як України так і закордонних держав. 

Якщо проаналізувати деякі статті Кримінального кодексу України, який дійшов до нас ще із радянських часів, то ми помітимо що деякі з них морально застаріли і потребують заміни.

Стаття 1 Кримінального кодексу України визначає його завдання, себто охорона суспільного ладу, його політичної і економічної систем, власності, особи, прав і свобод громадян і всього правопорядку від злочинних посягань. Як бачимо не всі об’єкти охорони є сталі. Вони розвиваються по мірі того як розвивається суспільство. Деякі об’єкти злочину з часом зникають або ж міняють свою форму, набирають або втрачають важливість, а щоб закон був гуманним,  відповідно з часом  потрібно вносити зміни і доповнення до відповідного законодавства.

Так, з того часу коли Україна стала незалежною суверенною державою з’явилося багато нових об’єктів, які потребують регулювання кримінальним законом. Тому зараз іде підготовка до прийняття нового Кримінального кодексу, який, на мою думку, буде більше відповідати сучасному суспільству. Взагалі то важко переоцінити важливість нововведень, оскільки це не тільки внутрішньо-державна потреба. Так, щоб Україну прийняли в Раду Європи, потрібно відмінити один із видів покарання – смертну кару. А для цього потрібно переглянути ті статті КК, які передбачають виключну міру покарання, досконало вивчити об’єкти злочину, їх вагомість і т.д. і т.п.. Це дуже складна процедура, яка потребує всестороннього розгляду, але без неї не обійтись. Оскільки членство України в Раді Європи є дуже важливим для Українського народу, а держава все робить для добробуту народу.

Далі в своїй роботі я намагатимусь більш повно висвітлити проблему об’єкта, і в деяких випадках запропоную шляхи її вирішення.

Поняття об'єкта злочину

Відповідно до першого Розділом КК України законодавчо визначено, що пріоритетним завданням Кримінального Кодексу є охорона прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства. Аналіз цього положення дозволяє зробити висновок про те, що в статті визначено перелік найбільш значущих суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом від суспільно небезпечних діянь. У вченні про злочин та склад злочину суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, визначаються як об'єкт злочину.

У ст. 1 КК дається приблизний перелік суспільних відносин, перераховуючи їх за ступенем значущості. З цього можна зробити висновок про те, що в системі соціальних цінностей українське законодавство визнає пріоритетне значення людини і громадянина в порівнянні з суспільними відносинами, що охороняють інститут власності або інтереси держави.

Однак очевидним є той факт, що не всі відносини, що складаються і існуючі в суспільстві в певний період часу, потребують захисту кримінально-правовими засобами. Більшість існуючих суспільних відносин регулюються і захищаються іншими галузями права. Так відносини між кредитором і боржником регулюються нормами цивільного права, відносини і між платником податків і державою - нормами податкового права. Тому законодавчо визначається і відповідно з цим обмежується коло суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом.

Як вже згадувалося вище, в частині I ст. 1 дається приблизний перелік найбільш значущих суспільних відносин: суспільні відносини, що охороняють права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадську безпеку, навколишнє середовище, конституційний лад України, мир і безпека людства.

Для того, щоб визначити вичерпний перелік суспільних відносин, регульованих КК, необхідно проаналізувати Особливу частину КК. Це дозволить встановити коло суспільних відносин, що утворюють об'єкт кримінально-правового захисту. Однак об'єктом злочину ці суспільні відносини стають тільки тоді, коли відбувається конкретне діяння, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди.

Таким чином, об'єкт злочину - це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які спрямовано суспільно небезпечне діяння і яким заподіюється шкода або створюється реальна загроза заподіяння шкоди.

Коло суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, динамічний. Він змінюється в часі залежно від того, які нові відносини складаються в суспільстві в сфері політики, економіки та інших соціальних сферах. А далі визначення об'єкта злочину залежить від того, які нові суспільні відносини потребують захисту кримінально-правовими засобами. Визначивши ці суспільні відносини, законодавець вводить до Кримінального кодексу відповідні норми. Цей процес у кримінальному праві називається криміналізацією. Якщо ж законодавець приходить до висновку, що склалися в суспільстві відносини не потребують більше у захисті саме кримінально-правовими засобами, то він скасовує кримінальну відповідальність за конкретні діяння і виключає з Кримінального кодексу відповідні норми (всю статтю або її частину). Це в кримінальному праві називається декриміналізацією діяння.

Об'єкт злочину не можна змішувати з предметом кримінального права як галузі права. Це - теж суспільні відносини. Проте виникають вони у зв'язку з вчиненням конкретного злочину між державою і особою, яка вчинила цей злочин. Це - кримінально-правове відношення, яке є предметом безпосереднього регулювання кримінального права.

Об'єкт злочину не можна змішувати з правовою нормою. Якщо ми звинувачуємо конкретну особу в тому, що воно порушило закон, то тут мається на увазі те, що вчинене цією особою діяння (дія або бездіяльність) суперечить конкретного закону. при цьому самої кримінально-правовій нормі шкоди не заподіюється. А об'єкту злочину завжди заподіюється шкода або створюється загроза заподіяння шкоди. У ст. 11 КК це визначається як критерій обмеження злочину від інших правопорушень, коли законодавець не визнає злочином дія (бездіяльність, хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не завдало шкоди і не створила загрози заподіяння шкоди особі, суспільству або державі.

Разом з тим кримінальний закон не тільки не завжди прямо називає суспільні відносини об'єктом охорони або злочину, але і не дає його визначення. До висновку про те, що об'єктом злочину є суспільні відносини, які кримінальний закон взяв під свій захист, щоразу приводять тлумачення закону із залученням положень науки кримінального права і суміжних з нею галузей знань. Так, про зміст поняття «власність» можна скласти правильне уявлення саме як про суспільний відношенні, спираючись на відомості про це з політичної економії, на аналіз правомочностей власника з області цивільного права та інші джерела знання. Разом з тим, охороні з боку кримінального закону підлягає не тільки державна власність, а й усі інші форми власності.

Загальне початкове уявлення про те, що об'єкт злочину є не що інше, як суспільні відносини, взяті під охорону кримінальним законом, потребує наступних поясненнях.

По-перше, законодавець з ряду причин при позначенні в статтях закону об'єкта злочину в одних випадках вказує лише на окремі елементи суспільних відносин. В інших випадках називає правову форму, за якою завжди слід бачити відповідні суспільні відносини. Так, за правом обирати і бути обраним викладеним в Конституції Україні передбачаються суспільні відносини щодо реалізації цього права. В окремих статтях закону названі державні інтереси або інтереси громадян. Кожен з названих інтересів, не представляючи собою суспільних відносин, тим не менш у поєднанні з іншими даними може вказати на суспільні відносини, які можуть стати об'єктом того чи іншого злочину, охороняються тільки кримінальним законом.

Багато хто з них охороняються нормами адміністративного та інших галузей права. Такі відносини державної та суспільної власності, управлінські та суспільні відносини, щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян та ін Специфічні правові засоби захисту суспільних відносин, що забезпечують честь, гідність, здоров'я особи, а також відносин власності, передбачені у ряді статей Цивільного кодексу України (ст.3 і ст. 647). По-третє, суспільні відносини стає об'єктом охорони кримінального закону з прийняттям норми, що встановлює кримінальну відповідальність за конкретний вид злочину.

Об'єктом ж злочину суспільні відносини стає в разі вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цією нормою. Тобто не завжди злочин можна відрізнити від проступку по об'єкту; характер і ступінь небезпеки діяння, яке визнається злочином, визначаються не тільки його об'єктом, але і характером і тяжкістю наслідків, способом та засобами вчинення, суб'єктивним ставленням до скоєного та іншими обставинами.

Предмет злочину як факультативний ознака складу злочину

Предмет злочину - це матеріалізований елемент матеріального світу, впливаючи на який винний здійснює посягання на об'єкт злочину. Так, при викраденні автомобіля об'єктом злочину є право власності, предметом - сам автомобіль. Якщо об'єкт злочину - це завжди будь-які соціально значимі цінності, інтереси, блага, то предмет злочину - завжди будь-яка матеріальна субстанція.

На відміну від об'єкта, який є обов'язковою ознакою будь-якого складу злочину, предмет злочину - ознака факультативний. Це означає, що деякі злочинні діяння можуть і не мати конкретного предмета посягання (наприклад, образу, наклеп, дезертирство). Якщо ж предмет злочину прямо позначений у законі чи очевидно мається на увазі, то для даного складу злочину він стає ознакою обов'язковим. Так, предмет злочину є обов'язковою ознакою будь-якого розкрадання (майно), хабарництва (хабар), фальшивомонетництва (підроблені гроші або цінні папери), контрабанди (товари чи інші предмети) та багатьох інших злочинів. У подібних випадках предмет злочину має важливе значення для кваліфікації діяння: немає предмету, відповідного його характеристикам, зазначеним у законі, - немає даного складу злочину.

У чинному Кримінальному Кодексі достатню кількість кримінально-правових норм містить як обов'язкової ознаки складу предмет злочину. Аналіз цих норм дозволив згрупувати предмети конкретних злочинів - це факультативний ознака складу злочину. Найчастіше це - майно.

Майно є обов'язковою ознакою у злочинах проти власності. При цьому предметом розкрадання та інших злочинів проти власності може бути різне майно: гроші, цінності, предмети розкоші і антикваріату, предмети, що мають звичайне соціально-побутове призначення, і т.д. Проте в певних випадках законодавець уточнює властивість і ознаки майна, яке може бути предметом розкрадання. Предметом конкретних злочинів можуть бути предмети, вилучені з обігу.

Наприклад, предметом контрабанди (ст. 201 КК) можуть бути наркотичні засоби, психотропні, сильнодіючі, отруйні, отруйні, радіоактивні або вибухові речовини, озброєння, вибухові пристрої, вогнепальна зброя або боєприпаси, ядерну, хімічну, біологічну та інші види зброї масового ураження, матеріали та обладнання, які можуть бути використані при створенні зброї масового ураження і щодо яких встановлено спеціальні правила переміщення через митний кордон України. Як видно, законодавець детально роз'яснює тут, які саме речі матеріального світу можуть бути предметом злочину. Зброя, боєприпаси, вибухові речовини і вибухові пристрої є предметом злочинів, передбачених ст. 263. Радіоактивні матеріали можуть бути предметом розкрадання чи вимагання (ст. 262). Наркотичні засоби є предметом злочинів, передбачених ст. 307 і ст. 308 і т.д.

Ст. 329 передбачає кримінальну відповідальність за втрату документів, що містять державну таємницю. Отже, предметом цих злочинів можуть бути документи, що містять таку інформацію.

Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України є предметом злочину, передбаченого ст. 338, у разі наруги над ними. Предметом злочину можуть бути транспортні засоби. Так, у ст. 289 передбачається відповідальність за угон повітряного судна, водного транспорту або залізничного рухомого складу.

У чинному Кодексі в якості новели з'явився розділ, в якому визначаються злочини у сфері комп'ютерної техніки та комп'ютерної інформації. Предметом таких злочинів можуть бути комп'ютерні системи та мережі з розташованої в них інформацією, а також вірусні комп'ютерні програми (статті 361-363УК).

Документи можуть бути предметом конкретного злочину, якщо вони містять відомості, що становлять державну таємницю. Предметом злочину можуть бути також офіційні документи, штампи, печатки, бланки у разі їх підробки.

Предметом злочинів можуть бути тварини у разі жорстокого поводження з ними, а також птахи і звірі при незаконному полюванні (ст. 248). У розділі про екологічні злочини в ряді складів предметом є дерева, чагарники і ліани (статті 245,246,247).

Предмет злочину слід відрізняти від знарядь і засобів вчинення злочину. Якщо матеріальна річ зовнішнього світу використовується при вчиненні конкретного злочину, то це - знаряддя чи засіб. Наприклад, знаряддя, яке використовується при бандитському нападі. Якщо ж відбувається розкрадання вогнепальної зброї, то це - предмет конкретного злочину.

Предмет злочину, будучи обов'язковою ознакою складу злочину, входить в підставу кримінальної відповідальності. У такому разі його встановлення обов'язково для притягнення особи до кримінальної відповідальності. В цьому значення розглянутого ознаки.

Предмет злочину має також значення для правильної кваліфікації вчиненого діяння, а також для розмежування схожих між собою злочинів. Предмет злочину - це матеріальна річ зовнішнього світу, з приводу якої скоюється злочин.

Розмежування об'єкта і предмета злочину має важливе значення для з'ясування і розмежування мети і злочинних наслідків. Якщо злочинний наслідок - це небезпечний шкоду у сфері суспільних відносин, то злочинна мета - це в багатьох випадках ідеальний образ реальної цінності (речі), за якою суб'єкт прагне заволодіти, пошкодити її чи знищити.

Характер і ступінь тяжкості злочинних наслідків в значній мірі визначаються особливостями і властивостями предмета злочину, так як позбавити життя можна лише жива істота, викрасти можна також майно. Властивості та особливості предмета злочину мають значення для багатьох інститутів кримінального права: для з'ясування і конкретизації об'єкта посягання, вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, кваліфікація діяння та призначення покарання. Практичне значення предмета полягає і в тому, що для багатьох складів злочину він є одним з основних, обов'язкових ознак.

На думку Н.А. Бєляєва, предмет злочину - це елемент об'єкта посягання, впливаючи на який, злочинець порушує або намагається порушити суспільні відносини.

Деякі автори висловлюються проти розмежування об'єкта і предмета злочину, мотивуючи свою позицію тотожністю понять "об'єкт" і "предмет" і відсутністю практичного значення такого розмежування. Б.С. Нікіфоров, наприклад, вважає, що предмет злочину - це лише складова частина об'єкта злочину - суспільних відносин - і приходить до висновку про відсутність потреби в самостійному дослідженні предмета злочину. Однак навряд чи можна погодитися з ототожненням предмета злочину з його об'єктом.

Розгляд сутності і змісту суспільних відносин (об'єкта) показує, що предмет злочину являє собою сукупність його сторін, властивостей. Практично важливим є також питання про те, в якій взаємозв'язку знаходяться предмет і об'єкт злочину, чи є предмет обов'язковим або тільки факультативним ознакою складу злочину. Далі важливо також з'ясувати, в якому співвідношенні і взаємозв'язку знаходяться предмет і з об'єктивною стороною злочину. Питання про те, до об'єкта чи об'єктивної сторони відноситься предмет злочину, довгий час дискутувалося в юридичній літературі, але не вирішено й досі.

Все розмаїття поглядів на предмет злочину і його співвідношення з об'єктом посягання можна звести до двох різновидів. Прихильники однієї з них, як було вже сказано, ототожнюють предмет і об'єкт, вважаючи, що безпосередній об'єкт і є предмет злочину. Інший погляд на предмет злочину, розділяється більшістю криміналістів полягає в їх відмінності, у визнанні предмета злочину субстратом суспільних відносин, що існує з приводу цього предмета.

Якщо виходити з того, що предмет злочину є сукупністю сторін, властивостей об'єкта злочину, матеріальним виразом суспільних відносин, що виступає об'єктом посягання, то обгрунтованою є друга точка зору. Ототожнення предмета злочину з його об'єктом викликає заперечення. На відміну від предмета, у якості якого виступають реальні матеріальні об'єкти чи істоти, конкретні речі реального світу, що мають вагу, колір, вартість, конкретне найменування та інші ознаки і особливості, об'єкт злочину є соціальною зв'язком, співвідношенням між людьми.

Предмет - це конкретна річ, об'єкт ж - соціальне ставлення з приводу речі. Ці особливості не дозволяють ототожнити ці два різних в своїй сутності явища. Вони не тільки не тотожні в своїй суті, але і, як було показано вище, мають різне кримінально - правове значення.

Перш за все відмінність предмета і об'єкта злочину полягає в тому, що вони різні за своєю природою. Об'єкт злочину - це певні суспільні відносини, які за своєю природою і суттю чисто соціальне явище. Вони виникають і існують тільки в суспільстві - як неодмінна умова існування суспільства. Громадська відносини неможливі поза суспільством і суспільство немислиме без цих відносин. Крім цієї соціальної природи та соціальної сутності суспільні відносини нічого не мають і ні в чому іншому не виявляються.

Предмет злочину за своєю природою характеризується фізичною, речовою сутністю. Це завжди певний матеріальний (речовий) об'єкт, але з приводу якого виникають і існують відносини між людьми.

Суспільні відносини певного виду як об'єкт кримінально-правової охорони характеризується стабільністю свого існування, певною сталістю, хоча в індивідуальному шарі прояви вони в багатьох випадках змінюються і ліквідуються. Наприклад, відносини власності як певний вид відносин незмінні, хоча окремі відносини цього виду можуть змінюватися, припинятися або виникати знову. Зміни в суспільних відносинах завжди носять тільки соціальний характер.

Предмет злочину, навпаки, може бути змінений тільки в своїй фізичній, речової суті, він може бути знищений або пошкоджений тільки фізично. Пошкодженням предмета злочину заподіюється соціальної шкоди тільки через зміну суспільних відносин, існуючих з його приводу.

Різниця між об'єктом і предметом злочину полягає і в тому, що злочинне посягання завжди заподіює шкоду об'єкту, тоді як предмет злочину в більшості випадків не пошкоджується. За винятком злочинів проти особистості, заподіяна предмету посягання шкода може бути усунутий або відшкодовано. Пошкоджену річ можна відновити, знищену замінити новою або відшкодувати її вартість. Утруднення в усуненні шкоди, що завдається предмету злочину, виникає тільки у разі знищення індивідуально визначеної або унікальної речі.

Заподіяна об'єкту злочину шкоду, навпаки, за загальним правилом неустраним або його відшкодування, вкрай важко. Неможливо, наприклад, усунути шкоду, заподіяну здоров'ю, честі чи гідності як неможливо відновити порушену статеву волю чи розголошення таємниці. Не можна також усунути шкоду, яку завдають злочином інтересам правосуддя і деяким іншим суспільним відносинам.

Якщо виходити з цього, то можна зробити висновок, що злочин заподіює чотири види соціально - небезпечного шкоди:

а) майновий;

б) фізичний;

в) моральний;

г) політичний

Але на рівні об'єкта злочину відшкодованим може бути тільки шкода майновий. Фізичний, моральний і політичний шкоду від злочину усунути або відшкодувати неможливо.

Предмет злочину не можна ототожнювати з суспільними відносинами (об'єктом), але їх не можна і протиставити, бо предмет є матеріальне вираження суспільних відносин, визначені їх сторони і властивості. Речі не існують поза відносин і їх не можна ізолювати від відносин.

М.А. Гельфер обгрунтовано зазначив, що хоча предмет злочину і є складовою частиною об'єкта, однак при кожному новому злочині предмет прийме новий вид, обросте новими ознаками, якими її наділяє законодавець при конструюванні того чи іншого складу злочину, а тому його не можна змішувати і ототожнювати з об'єктом, бо предмет є самостійним певним юридичним поняттям.

Таким чином, приходимо до висновку, що відрив предмета злочину від об'єкта не можна визнати обгрунтованим. Предмет і об'єкт злочину між собою тісно взаємопов'язані. Тісний зв'язок, який існує між цими двома явищами, показує, що шляхом зміни речі, предмета можна змінити і суспільні відносини. Соціально небезпечний шкоду в багатьох випадках може бути заподіяна шляхом впливу на певний предмет. Наприклад, при зазіханнях на особистість (вбивство, заподіяння шкоди здоров'ю тощо) діяння може бути абсолютно тільки шляхом певного впливу на людину як живе біологічна істота. Інакше ці злочини не можуть бути здійснені.

Взаємозв'язок предмета з об'єктом не однозначна і у всіх випадках не тотожна. Оскільки предмет злочину є сукупність сторін, властивостей суспільних відносин, то воно проявляється в окремих випадках різними сторонами. Іноді це матеріальна річ, об'єкт суспільних відносин, а в деяких випадках предметом злочину виступає суб'єкт суспільних відносин. Цим-то й визначаються різні види зв'язків предмета і об'єкта. Разом з тим все розмаїття зв'язків предмета з об'єктом злочину може бути зведене до двох різновидів.

1). Предмет злочину виступає  матеріальної речовій стороною  суспільних відносин. Такі, наприклад, відносини власності, що виникають  і існують з приводу речей (майна), відносини управління і використання  документів, земельних ділянок та  ін

2) Предмет злочину виступає в  якості суб'єкта суспільних відносин  і є однією з сторін цієї  соціального зв'язку.

У літературі було висловлено думку про існування трьох видів зв'язку предмета з об'єктом. Наприклад, автори підручника з кримінального права НДР вважають, що:

а) відношення предмета до об'єкта може полягати в тому, що він є матеріальним умовою існування суспільних відносин;

б) предмет може бути об'єктивним речовим вираженням існуючого суспільного відносини;

в) оскільки суспільні відносини являють собою відносини між людьми і під дією людей переходять у явища, то злочинець може заподіювати шкоду суспільним відносинам впливаючи на людей. Предметом злочину в окремих випадках може бути тіло і психіка людини (вбивство, опір представникові влади). Однак не важко побачити, що, по - суті, між зв'язком першого і другого виду немає відмінностей.

Деякі автори називають третім видом зв'язку предмета з об'єктом форму закріплення суспільних відносин (гроші, документи і т.д.). Проте уважний аналіз цього положення показує, що форма закріплення суспільних відносин сама по собі не є ні суспільними відносинами, ні його стороною і тому не може бути об'єктом злочину. Звідси випливає, що немає необхідності відшукувати і встановлювати зв'язок між предметами, в яких закріплюються суспільні відносини, і об'єктом злочину.

Разом з тим необхідно мати на увазі, що в грошах, документах проявляються суспільні відносини, в яких названі і інші подібні речі виступають в якості матеріального об'єкту. У таких суспільних відносинах гроші (щодо власності) та документи (щодо управління, господарювання) є матеріальним вираженням цих самих суспільних відносин. У цьому випадку предмет і об'єкт злочину знаходяться в зв'язку першого роду. Отже, все розмаїття зв'язків предмета злочину з його об'єктом може бути зведене до двох різновидів.

Тісний взаємозв'язок предмета з об'єктом злочину разом з тим не виключає відомої самостійності предмета. У цьому проявляється динаміка суспільного життя, постійна зміна, припинення і виникнення суспільних відносин. Суспільні відносини з приводу одного і того ж предмета, речі можуть часто змінюватися, навіть по кілька разів на день. Майно, наприклад, може переходити з особистої власності в державну або громадську і навпаки. У зв'язку з цим кримінально-правове значення має виявлення тих суспільних відносин, яке проявляється в даних умовах місця, часу і обставин у конкретному предметі, речі в момент скоєння злочину, так само як і встановлення конкретного предмета, впливаючи на який, винна особа завдала шкоди об'єкту злочину .

ВИСНОВКИ

Таким чином з всього сказаного ми бачимо, що такий елемент складу злочину, як об'єкт і предмет злочину має велике значення при кваліфікації злочинів.

Як вже говорилося, законодавчий перелік об'єктів злочину дається в ч.1 ст. 1 КК України. Це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом від злочинних посягань. Під суспільними відносинами розуміють відносини між людьми в процесі їхньої спільної діяльності або спілкування, що знаходяться під охороною правових або моральних норм.

Таким чином, об'єктом злочину слід визнати ті блага (інтереси), на які посягає злочинне діяння і яке охороняються кримінальним законом.

А предмет від об'єкта злочину відрізняється тим, що вони різні за своєю природою. Об'єкт злочину - це певні суспільні відносини, які за своєю природою і суттю чисто соціальне явище. Вони виникають і існують тільки в суспільстві - як неодмінна умова існування суспільства. Громадська відносини неможливі поза суспільством і суспільство немислиме без цих відносин. Крім цієї соціальної природи та соціальної сутності суспільні відносини нічого не мають і ні в чому іншому не виявляються.

Предмет злочину за своєю природою характеризується фізичною, речовою сутністю. Це завжди певний матеріальний (речовий) об'єкт, але з приводу якого виникають і існують відносини між людьми.

Суспільні відносини певного виду як об'єкт кримінально-правової охорони характеризується стабільністю свого існування, певною сталістю, хоча в індивідуальному шарі прояви вони в багатьох випадках змінюються і ліквідуються. Наприклад, відносини власності як певний вид відносин незмінні, хоча окремі відносини цього виду можуть змінюватися, припинятися або виникати знову. Зміни в суспільних відносинах завжди носять тільки соціальний характер.

Предмет злочину, навпаки, може бути змінений тільки в своїй фізичній, речової суті, він може бути знищений або пошкоджений тільки фізично. Пошкодженням предмета злочину заподіюється соціальної шкоди тільки через зміну суспільних відносин, існуючих з його приводу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кримінальний кодекс України. Харків: «Одиссей» - 2008, - 272 с.
2. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України от 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннов, 2001. - 1104 с.
3. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини. Підручник. Є.Л. Стрільців. Харків: ТОВ «Одіссей», 2002, - 672 с.
4. Харченко В.Б.. Кримінальне Право України. Загальна та Особлива частина. Конспект лекцій - К.: Атіка, 2005, - 272 с.
5. Навроцькій В.О. Теоретичні проблеми Кримінально-правової кваліфікації - К.: Атіка, 1999. - 464 с.
6. Курдін В.М. Наукове основи кваліфікації злочинів - К.: Юридична література, 1994 .- 112с
7. Кудрявцев Б.А Загальна теорія кваліфікації преступленій.-М. : Юридична література, 1992 .- 250 с.
8. Кримінальне право. Загальна частина: Підручник для вузів. Під. ред. А.В. Наумова.М.: МАУП, 2000. - 558 с.
9. Коржанський М. І. Об'єкт і предмет кримінально-правової охорони. К., 1990. - 244 с.
10. Тацій В. Я. Об'єкт і предмет злочину в радянському кримінальному праві. Харків, 1998. - 466 с.