Бухгалтерський баланс і його роль в управлінні підприємства

                                                                вступ 

     Відповідно  до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» усі підприємства та організації  повинні на основі даних бухгалтерського  обліку складати і подавати фінансову (бухгалтерську) звітність. Ця необхідність зумовлена тим, що користувачі фінансової звітності потребують систематизованої інформації про діяльність підприємства, інвесторами або власниками якого  вони є або бажають стати. Економічні рішення, які приймають користувачі  фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в  їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися із постачальниками, своєчасно повертати  позики, сплачувати дивіденди тощо.

     Користувачі можуть краще оцінювати здатність  підприємства генерувати грошові кошти  та їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні узагальнену та систематизовану  інформацію у вигляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому  стані та результатах діяльності підприємства. 

1.Визначення бухгалтерського балансу. Історія виникнення та розвитку 

     Бухгалтерія та звітність виникли тоді, коли почалась реєстрація фактів господарської  діяльності. Вже біля 4000 років до н.е. у Древньому Єгипті на папірусі складались звіти про рух цінностей. В Древньому Вавилоні суворої  регулярності в складанні звітів не було, але у Древні Греції звіти  подавались суворо періодично, контролювались, мали прилюдний характер.

     В епоху еллінізму (V ру. До н.е.) з появою окремо обліку хліборобства, тваринництва, виноградарства вимагалась і самостійна звітність з даних галузей. Вона передбачала відомості про стан запасів, доходів і видатків господарства. За періодичністю звітні форми поділялися на місячні, річні, трирічні. Звітність була обов’язковою та містила матеріал, який міг бути використаний для управління господарством. У Римі багато уваги приділялось письмовій звітності керуючого, висувались вимоги до письменності матеріально відповідальних осіб. Епоха середньовіччя передала в спадщину сучасній бухгалтерії не тільки Інвентаризацію, а й капітулярій Карла Великого, який вказує на необхідність один раз на рік подавати звіт про доходи. До звітності того часу ставилися вимоги щодо правильності та законності, чесності її складання.

     В побутовому розумінні баланс означає рівновагу, тотожність надходжень і витрат; балансувати – дотримувати відповідності наявних господарських засобів і джерел їх утворення.

     Зародження  капіталізму, застосування нових методів, прийомів у господарському обліку при  вели до якісного стрибка – виникнення подвійної бухгалтерії. В звітності  цей стрибок проявився у виникненні найважливішої її форми – балансу. В XIV ру. Баланс використовується не тільки для контролю оборотів, а й як знаряддя контролю та управління господарством. Щодо часу появи самого терміну «баланс» думки науковців розходяться. Р. Де Рувер вважав, що слово «баланс» вперше зустрічається в фінансових звітах у 1427 р. Незалежно від того, чи були на справді дані звіти балансами в сучасному розумінні цього терміну, А. Чмиреллі вказував, що термін «баланс» вперше зустрічається в звіті банку Медичі за 1495 рік. Типовим для того часу було те, що звітність складалась нерегулярно – від 1 до 5 років. Цікавим моментом середньовічної практики було те, що різниця між дебетовими і кредитовими оборотами, що виникала в результаті арифметичних помилок, списувалась на прибутки чи збитки. Лука Пачолі вважав, що баланс – процедура, пов’язана з встановленням тотожності обігів по дебету і кредиту рахунків Головної книги, а також зробив висновок, що баланс є наслідком подвійного запису.

     Розглядаючи історію розвитку бухгалтерії, доходимо висновку, що вперше поняття «звітність»  було застосовано А. Ді Пієтро (1586 р.) який розкрив суть бухгалтерської звітності та порядок її подання. Перші достовірні відомості про застосування терміну «баланс» в бухгалтерській практиці подаються в розрахунковій книзі певного італійського банкірського дому в 1408 р. У літературі слово «баланс» уперше з’являється в праці відомого італійського математика Луки Пачолі, що побачила світ в 1494 р., та в книжці Бенедикта Котрульї, яку було написано в 1458 р., але видано тільки в 1573 р. У Венеції. У законодавстві про баланс уперше згадує Торговий кодекс Наполеона, який було видано 1807 р.

     Щодо  виникнення та розвитку обліку і звітності  в дореформені й Росії, то основним його принципом була приблизність. Прибутком в Росії вважався приріст  майна за якийсь період і визначався він шляхом інвентаризації. При цьому  порівнювались обсяги майна на поточний момент та початок звітного періоду, причому облікові залишки звірялись  з натуральними. Взагалі, для господарств  Росії XVII ру. Характерно, що облікові регістри одночасно були і звітному документами. Реформи Петра І сприяли розвитку ринкової економіки. Почалась епоха запозичень: західноєвропейські економісти здійснюють суттєвий вплив на розвиток бухгалтерської думки в Росії.

     Наприкінці XIX – початку XX ру. Виникає новий напрям в обліку – балансоведення. Воно розвивається за трьома основними напрямами: економічний аналіз балансу, юридичний аналіз балансу та популяризація знань про баланс серед користувачів.

     У Росії розквіт науки про аналіз балансу припадає на першу половину ХХ ру. А.К. Рощаховський вважається першим бухгалтером, який зрозумів та оцінив роль економічного аналізу. Він підкреслював, що результат, виведений з балансу, з’ясовується лише при уважному вивченні балансу.

     Новим етапом розвитку вітчизняного обліку та звітності було видання ВРНГ від 6 квітня 1922 року «Положення про рахівництво  і звітність», яке з багатьма змінами  дожило до наших днів. Даний документ підкреслював необхідність ведення  бухгалтерського обліку подвійною  системою, встановлював нові форми  звітності, передбачав складання зведеної звітності.

     Правилами публічної звітності від 24 серпня 1926 р. Державні підприємства, акціонерні товариства, банки, спілки кооперативів були зобов’язані публікувати свої звіти в газеті «экономическая жизнь».

     Надбанням непу була вимога до всіх підприємств  складати та подавати щомісячний баланс та передбачено спеціальну звітність  про собівартість основних видів  продукції.

     В цей час здійснюються спроби реформації балансу: баланс перегруповують – міняють  місцями актив і пасив; пропонують заміну деяких понять у трактуванні  балансу – «основні засоби» на «засоби праці», «власні засоби»  на «внутрішні ресурси підприємства», пропонують введення поряд зі звітними показниками планових. Але більшість  науковців визнають головним балансом сальдовий баланс.

     У наступні роки методологія складання  звітності неодноразово змінювалася. У 1938 році була проведена балансова  реформа, під час якої з балансу  були вилучені деякі регульовані  статті – відхилення від планової собівартості матеріалів та готової  продукції.

     Основні новації 40-х років стосувались  зміни складу балансових статей та їх перегрупування: введено статті по переоцінці активів у зв’язку  з грошовою реформою 1947 року тощо.

     На  початку 50-х років науковці знову  зробили спроби вдосконалити форму  балансу, але внесених змін у діючу  форму балансу було небагато, і  схема балансу майже без змін проіснувала близько 20 років.

     Однак на цьому еволюція балансу не скінчилася і баланс 70-х років стає вже  повністю уніфікованим, в нього введено  додаткові показники, що розширило  його інформативну ємність.

     Звітність в Україні в рунтуєтьсяий період засновувалась на принципах, що значно відрізняються від прийнятих у більшості розвинених країн.

     Поширення зв’язків із зарубіжними партнерами показало, що бухгалтерська звітність, відповідна радянському законодавству, не давала необхідної вичерпної інформації для визначення реальної віддачі  від потенційних інвестицій в  діяльність підприємства. Першими відчули  потребу в переході до загальноприйнятих  принципів і стандартів бухгалтерського  обліку спільні підприємства, оскільки іноземний інвестор вимагав подання  звітності у прийнятному для  нього вигляді, та підприємства енергетики, тому що Світовий Банк Реконструкції та Розвитку вказав на обов’язкове подання їх звітності із загальноприйнятними принципами бухгалтерського обліку.

     В зв’язку з цим починається  новий етап розвитку звітності –  реформація її відповідно до прийнятих  у світовій практиці правил.

     Формування  бухгалтерського обліку пройшло  тривалий еволюційний шлях. Його зміст  і будова змінювались залежно  від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова балансу, який поділявся за відповідними ознаками. До найтиповіших ознак (починаючи  з 1925 року) в Україні відносять: джерела  складання; строки складання; обсяг  даних; зміст; форму.

     Весь  шлях розвитку бухгалтерської звітності  можна поділити на наступні періоди:

1. Зародження звітності та її перші кроки (4000 р. До н.е. – VІІ ру. Н.е.). звітність як завершальний етап реєстрації фактів господарської діяльності. Характерні риси: обов’язковість, поступовий перехід до суворої періодичності, орієнтація на інтереси державної казни.
2. Становлення звітності (VIII-XII ру., ХІІІ-XVІІІ ру.). Характерні риси: складання звітності на основі інвентаризації, нерегулярність. Виникнення та розвиток балансу як основної форми звітності. Виникнення передумов для виникнення вчення про бухгалтерський баланс. Розвиток вчення про звітність як наслідок її юридичної регламентації. Основні представники: Л. Пачолі, Ж. Саварі, Ж. Андре та ру.
3. «Народження» науки (ХІХ – початок ХХ ру.). Три напрями розвитку балансоведення, західноєвропейський вплив на розвиток балансоведення в Росії. Основні представники: Н. Д’Анастасіо, Р. Коффі, Ф. Віллє, Д. Чербоні та ру., в Росії: К.І. Арнольд, І.Б. Ахматов, Е.О. Мудров, П.Н. Худяков, Н.Р. Вейцман, А.П. Рудановський та ру.
4. Розвиток звітності в рунтуєтьсяий період (20 – 80і роки), поступовий перехід від «мистецтва» відображення, підсумовування діяльності підприємства (30 – 50і роки) до забезпечення інформації про економічні проблеми для прийняття економічних рішень (70і роки). Основні представники на Заході: Р. Антоні, Дж. Ріс, Б. Нідлз, Д. Колдуелл, Ч. Хорнгрен та ру. Підпорядкованість звітності державним інтересам – на терені колишнього СРСР. Основні вимоги – сувора уніфікація, орієнтація на показники, що відображали виконання держзамовлень, розрахунок бази оподаткування та інших відрахувань у бюджет. Вітчизняні науковці цього періоду – Б.С. Вайсбейн, С.Г. Струмілін, Я.М. Гальперін, В.А. Басманов, М.Г. Бєлов та ру.
5. «Переорієнтація» звітності (80і роки – теперішній час). Приведення якості звітної інформації у відповідності до фінансово-економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин. Звітність розглядається як засіб взаємодії підприємства та ринку і важливий інструмент для налагодження ефективного управління. Основні вимоги до звітності на цьому етапі – достовірність, доречність, порівнянність, зрозумілість та ру. Наукові представники цього періоду: П.Я. Хомин, В. Сопко, С. Голов, М.Г. Чумаченко та ру.

     Баланс – це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

     Слово «баланс» походить від латинського  слова «bilanx», що означає «двошальковий»; bilanx разом зі словом «libra» (терези) означало у римлян двошалькові терези (libra bilanx). Відтак у багатьох мовах з’явились слова, близькі до слова «bilanx», які означають «терези»: італійське – la bilancia, французьке – 1а balance, англійське – balance і т.д.

     Як  обліковий термін слово «баланс» має два значення:

• рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях: рівність сум чи кількості прибутку і витрат, дебету і кредиту, активу і пасиву. У цьому розумінні слово баланс зберігає близький зв’язок зі своїм первісним значенням: однакові підсумки ніби відповідають збалансованим шалькам терезів;
• таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, майновий стан підприємства в грошовій оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів.

     У своєму другому значенні, тобто як таблиця, що відображає майнову статику, а інколи й динаміку господарства, баланс є тісно пов’язаним із поточним обліком господарської діяльності, його організацією, формами і методами. Відомий український учений-економіст О.П. Рудановський більш ґрунтовно визначає поняття балансу, розглядаючи його не просто як таблицю чи форму вираження результатів облікової реєстрації, а як сукупність конкретних властивостей господарства, притаманних йому реально, незалежно від того, наскільки і як вони відображуються рахівництвом. Такий баланс репрезентує в кожному господарстві сукупність усього обчисленого, усього того, що в господарстві підлягає грошовій оцінці.

     Такій оцінці підлягають основні й оборотні засоби, самі гроші, що перебувають  на даний момент у господарстві, його юридичні відносини до третіх осіб і до власника господарства: інакше кажучи – це права й обов’язки господарства, його витрати й доходи. Сукупність виражених у грошовій формі матеріальних засобів, прав господарства і його витрат – з одного боку, і сукупність зобов’язань та доходів господарства з другого – на кожний момент перебувають у рівновазі, тобто балансуються, незалежно від того, як обліковуються ці об’єкти.

     Слово «баланс» має ще й третє – цілком інше значення, коли його застосовують для кількісних зіставлень певних економічних явищ. У таких балансах може і не бути рівності активу й пасиву: їх називають активними, наприклад, активний торговий баланс, коли вивіз перевищує ввіз, чи пасивними, коли потреби перевищують наявність відповідних ресурсів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів.

     Кожне підприємство повинно здійснювати  фінансово-господарську діяльність відповідно до свого статуту. Для цього йому необхідно мати основні й оборотні засоби, нематеріальні активи, певні  кошти, здійснювати фінансові вкладення  тощо. Інформація про наявність і  рух майна та джерела його утворення має надходити своєчасно, а періодично її треба узагальнювати для більш ефективного використання в управлінні, для здійснення контролю за збереженням засобів виробництва, вивчення складу та цільового використання господарських засобів. З цією метою засоби господарства та джерела їх утворення на підприємствах об’єднують в економічно однорідні групи, що знаходить відображення в бухгалтерському балансі.

     2. Бухгалтерський баланс і його роль в управлінні підприємства  

       Дані звітності використовується  зовнішніми користувачами для  оцінки ефективності діяльності організації, а також для економічного аналізу в самій організації. Разом з тим звітність необхідна для подальшого планування. Звітність повинна бути достовірною, своєчасною. У ній повинна забезпечуватися порівнянність звітних показників з даними за минулі періоди.

       Перехід до ринкових відносин  викликав появу різних форм власності і видів підприємницької діяльності. Відтворюється вексельний обіг, з’явилися акції та інші цінні папери, змінені принципи фінансування і кредитування, розширено коло операцій з іноземною валютою. У зв’язку з цим виникла гостра необхідність у зміну ситуації, що за багато років системи бухгалтерського обліку та звітності в нашій країні з досвідом провідних країн Заходу та міжнародними стандартами. Якщо в умовах централізовано-планової економіки,бухгалтерська інформація збирається, узагальнюється і раніше використовувалася в основному по візиток, тобто її користувачами були вищі організації

     (главки  і міністерства), то нова фінансова  звітність вже націлена на горизонтальне використання для залучення інвесторів та партнерів, для інформування засновників та акціонерів про стійкість фінансового положення і про найближчі перспективи підприємства.

       Інформація фінансової звітності  не користується зовнішніми користувачами,зацікавленими  юридичними та фізичними особами:  постачальниками,покупцями, справжніми  і потенційними кредиторами, кредитними установами, податковими та статистичними органами – а так само для економічного аналізу в самій організації. У результаті бухгалтерські звіти сприяють інформованості службовців про управлінських планах і політиці, спонукають що працюють в організації діяти відповідно до загальними цілями і завданнями.

       Все це дозволяє конкретизувати  цілі обліку та звітності на  рівні підприємства, які в загальному можна визначити як оцінку:

     - платоспроможності підприємства (забезпеченості його кредиторської заборгованості, ліквідності і т. П.);

     - рентабельності;

     - ступеня відповідальності осіб, зайнятих господарською діяльністю в рамках наданих їм повноважень – за розпорядженням засобами виробництва і робочою силою.

       Всі ці цілі досягаються за  допомогою інформаційного моделювання. 

     Найбільш  загальною моделлю, яка оберігає майно підприємства, його зобов’язання і фонди на певний момент часу, є бухгалтерський баланс.

       Дані бухгалтерської (фінансової) звітності  використовуються на рівні суспільства для статистичних зведень, зіставлень, а також для взаємовідносин з бюджетом.

       Виходячи з бухгалтерської (фінансової) звітності змінюється рішення  про розподіл інвестиційних ресурсів, визначається економічна політика в регіонах, виявляється вплив господарських процесів на соціальне становище окремих членів суспільства.

       Бухгалтерська (фінансова) звітність – сукупність підсумкових даних бухгалтерського обліку, виражена в певній системі показників,використовується для аналізу майнового стану господарських процесів,зобов’язань та фінансових результатів. Бухгалтерською інформації притаманна більш висока вірогідність, тому що вона базується на складному, документальному оформленні всіх здійснюваних господарських операцій і її дані підтверджуються матеріалами інвентаризації.

       Бухгалтерський баланс відрізняється  специфікою методології, особливими  цілями,характером використання  даних. Тільки за даними бухгалтерського балансу складаються, за встановленими формами, розрахунки за податками з бюджетом, з позабюджетними фондами.

       У бухгалтерському балансі не  допускається ніяких підчисток  і помарок. У випадках виправлення помилок робляться відповідні застереження, які запевняють особи, що підписують звіт, із зазначенням дати виправлення.

       Однією з неодмінних вимог  до бухгалтерської звітності  в ринковій економіці є її відкритість для всіх зацікавлених користувачів.

       Бухгалтерська (фінансова) звітність  підлягає обов’язковій аудиторській перевірки та підтвердження її достовірності незалежним аудитором.

       Бухгалтерський баланс – завершальний етап облікового процесу на підприємстві, в установі. У ній відображаються наростаючим підсумком майнове та фінансове становище підприємства, установи, результати господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік).

       Міністерства, відомства та інші  органи господарського управління складає зведену бухгалтерську звітність по підвідомчих їм підприємствам, установам. Звітним роком для всіх підприємств установ вважається період з 1 січня по 31 грудня включно.

       Інформація, що міститься в бухгалтерській  звітності, рунтується наданих синтетичного й аналітичного обліку. Основними вимогами,які пред’являються до звітності, є правдиве і точне відображення дійсних результатів діяльності підприємства, сувора ув’язка всіх показників. Викривлення звітності та оцінки статей балансу розглядаються як протидержавну дії, а керівники та головні бухгалтери,винні в цьому, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавством.

       Виправлення помилок у бухгалтерській  звітності підтверджуються підписом осіб, які її підписали, із зазначенням дати виправлення.

     Висновки

     Бухгалтерський  баланс як один з основних елементів  методу бухгалтерського обліку і найважливішої фінансової звітності, відображає вартість майна підприємства в цілому за активами і обсяги вкладеного в це майно власного та залученого капіталу за пасивами. Адресна частина балансу містить як мінімум назву компанії, її юридичний статус і дату складання звіту.

     Бухгалтерський  баланс базується на даних бухгалтерського  обліку як системи суцільного, безперервного, документального відображення фінансово-господарської  діяльності підприємства. Таким чином, бухгалтерський баланс є важливим інструментом управління. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Харківський національний аграрний

університет ім. В.В.Докучаєва 
 
 
 
 
 

Кафедра менеджменту та економіки 
 
 
 
 
 
 

Реферат з дисципліни бухгалтерський облік

 на  тему: “Бухгалтерський баланс” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                   Виконав: студент 3-го курсу, групи 2-ЕП

                                                                   Харківського національного аграрного

                                                     університету ім. В.В.Докучаєва

                                                                    Куролєс Василь Васильович

                                                                    Перевірив:  
 
 
 
 
 

Харків  – 2011 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Закон України  «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» від 16 липня 1999 р., № 996-XIV // Все про бухгалтерський облік. – 2000. – №11 (436), 7 лютого. –  С. 3-6.
2. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами КМУ) // Все про бухгалтерський облік. – 1999. – № 12, 8 лютого.
3. Постанова КМУ «Про затвердження порядку подання фінансової звітності» від 28.02.2000 р. № 419. // Нова бухгалтерія. Спец. додаток до тижневика Дебет-Кредит. Документи: усі нові документи про новий бухоблік. – 2000. С. 21-22.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджений наказом міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом міністерства фінансів України від 31.03.99. №87.
6. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений МФУ від 30.11.99 р. №291
7. П(С)БО

План

1. Вступ.

2. Визначення бухгалтерського балансу. Історія виникнення та розвитку.

3. Бухгалтерський баланс і його роль в управлінні підприємства.

4. Висновки.

5. Список літератури.