Бухгалтерський баланс як заключний етап облікової процедури

Зміст

1. Що таке бухгалтерський баланс як заключний етап облікової

процедури                                                                                                                           3

2. Сутність аудиту. Проблеми виникнення і становлення         7
3. Практична частина                      11

3.1. Згрупувати майно  підприємства за  видами і джерелами 

утворення в робочій таблиці  приведеної нижче  форми і на

  її основі скласти  баланс за типовою  формою № 1        11

3.2. Проаналізувати економічну  сутність наведених  в завданні 

господарських операцій та визначити  характер їх впливу на

  зміни в елементах  фундаментальної  облікової моделі                                  14

3.3.  Виконати основну  процедуру бухгалтерського                                               

обліку  за наведеними даними                                                                      15

4. Характеристика деяких рахунків           24

Список  використаної літератури           27 
 
 
 
 
 
 
 
 

Що  таке бухгалтерський баланс як заключний  етап облікової процедури.

  Баланс  — це не просто складова методу бухгалтерського  обліку, його елемент; це найважливіший  документ бухгалтерської звітності, суттєве  джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба  вміти читати і критично оцінювати  з погляду змісту, будови, раціонального  використання даних.

  Як  обліковий термін слово «баланс» має два значення: 
рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях: рівність сум чи кількості прибутку і витрат, дебету і кредиту, активу і пасиву.

  У своєму другому значенні, тобто як таблиця, що відображає майнову статику, а інколи й динаміку господарства, баланс є тісно пов'язаним із поточним обліком господарської діяльності, його організацією, формами і методами. Але існують ще й інші підходи  та погляди, коли баланс розглядають  як принципово незалежне від системи  бухгалтерського обліку поняття. Проте  в прихильників такого напряму втрачається  баланс як облікова категорія, як облікове поняття. 

  Бухгалтерський  баланс — це спосіб узагальненого  відображення та економічного групування засобів господарства за їхніми видами та джерелами утворення в грошовій оцінці на відповідний момент, як правило, на 1-ше число місяця. Баланс будується у формі таблиці, що складається з двох частин: ліва — актив, права — пасив (у перекладі з лат. слово «актив» означає дійовий, діяти, діяльний; слово «пасив» — утримуваний, бездіяльний). В активі наводиться склад і розміщення господарських засобів, у пасиві — джерела господарських засобів і призначення коштів.

  У порівнянні зі звітними формами баланс містить найбільшу кількість  показників. 

  Балансу відповідають такі вимоги:

• Своєчасність балансу — складання та подання балансу за призначенням у належний термін.
• Повнота балансу — відображення в ньому стану майна всіх структурних підрозділів, відділків, філій, що входять до складу підприємства. 
  Об'єктивність балансу — вірогідність балансу, що базується на даних поточного бухгалтерського обліку.
• Реальність балансу — відповідність його статей дійсності.
• Наступність балансу — зв'язок звітного балансу з попередніми балансами за формою, будовою, змістом, відповідністю кореспонденції та оцінки.
• Точність балансу — відповідність показників балансу показникам інших звітних форм.
• Ясність балансу — доступність для розуміння не тільки особами, що його складали та підписували, а й усіма спеціалістами, які його вивчатимуть.

  Кожна вимога відіграє важливу роль у системі  бухгалтерського обліку і назвати  якусь із них найголовнішою неможливо. Усі вони пов'язані між собою, доповнюють одна одну і націлені на забезпечення достовірного, доступного, об'єктивного і дійового бухгалтерського  обліку.

  Мета  балансу — відобразити стан господарських  засобів та джерел їх утворення на певну дату. Звідси випливає, що баланс є синтезом професійних дій фахівців з обліку, рушієм правильного ведення  обліку, інструментом визначення економічних, юридичних та господарських відносин підприємства, передумовою для ефективного  нормування, поточного та перспективного планування, найважливішим звітним  документом.

  Значущість  балансу важко переоцінити. Передовсім баланс є зовнішнім відображенням  тієї господарської єдності, яка  властива кожному підприємству. Діяльність підприємства є багатогранною, складною й динамічною; підприємство не має постійних зовнішніх меж, які б встановлювали реальні рубежі його діяльності та визначали її дійсний зміст.

  Такі  реалії змальовує тільки баланс, даючи  порівняльну грошову оцінку всім економічним, юридичним та адміністративно-господарським  відносинам підприємства на кожний даний  момент. Тільки баланс дає можливість наочно усвідомити обсяг і зміст  виконаної за звітний період роботи.

  Баланс  з особливою чіткістю відображає фінансовий стан підприємства, показуючи, чиї кошти вкладено в підприємство, як їх розміщено, чи є довгострокові  позики, чи забезпечено покриття зобов'язань  перед кредиторами і т. п.

  Користуючись  низкою щорічних балансів, можна чітко  уявити собі динаміку економічного розвитку підприємства та його господарської  діяльності. Порівнянням точних цифр балансових даних у належній обробці  з'ясовують, наскільки раціонально  й економно велася на підприємстві робота, якою ціною досягнуто кінцевих результатів, чи достатньо матеріальних запасів, чи надійні дебітори і т. п.

  Наявність своєчасних та правильно складених  балансів дає можливість кожному  керівникові, обмірковуючи всі позитивні  та негативні сторони діяльності підприємства, свідомо вести господарство, пошук внутрішніх резервів та запровадження  їх у дію.

  Баланс, як звітний документ, має неоціненний  практичний зміст. Цим документом підприємство звітує перед своїм керівним органом, податковою адміністрацією, статистичними  органами, кредитними установами. На підставі балансу та відповідних звітних  форм визначають правильність указаного  чистого прибутку, установлюють величину податків, обов'язкових внесків та платежів.

  Значення  балансів для наукових досліджень полягає  в тому, що вони дають у стислому викладі точні, систематизовані  дані про майновий стан і господарську діяльність, статику й динаміку окремих  господарств, їхніх об'єднань, цілих  галузей промисловості. Без ретельного вивчення й усебічного дослідження  таких балансів неможливе практичне  опрацювання дійових засобів  для розвитку та піднесення економіки  України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. Сутність  аудиту. Проблеми виникнення і становлення.

   Батьківщиною  незалежного аудиту вважається Шотландія, де наприкінці ХVII ст. був прийнятий  перший закон, яким заборонялось окремим  посадовим особам служити міськими аудиторами, а в 1853 р. були організовані інститути бухгалтерів в Единбурзі  і Глазго.

   У середині ХІХ ст. був прийнятий  закон про британські компанії, який передбачав обов’язковість перевірки  рахунків і звітів не менше одного разу на рік. Наприкінці ХІХ ст. були організовані інститут привілейованих бухгалтерів Англії і Уельсу та американський  інститут дипломованих присяжних бухгалтерів.

   Особливого  розвитку аудит, як інститут незалежного  фінансового контролю набув у  ХХ ст. Подібні інститути, які об’єднують професійних аудиторів, створені і  в інших країнах — інститут аудиторів Німеччини, інститут експертів-бухгалтерів Франції та ін.

   Термін  «аудит» у сучасному світі використовується в трьох значеннях, а саме:

• аудит — окремий вид підприємницької діяльності у сфері послуг економіко-правового характеру;
• аудит — окрема функція управління (складова загальної функції господарського контролю) — функція незалежного фінансового контролю (експертизи);
• аудит — економічна наукова дисципліна, яка досліджує функціонування інституту незалежного фінансового контролю в ринковій економічній системі

   Термін  «аудитор» використовується в таких значеннях:

• аудитор — фізична особа (громадянин України, якщо говорити про визначення цього терміна в українському законодавстві), яка має відповідний кваліфікаційний сертифікат — документ, що підтверджує її професійну придатність;
• аудитор — фізична особа (приватний підприємець) або юридична особа (аудиторська фірма), які надають аудиторські послуги (проводять аудит фінансової звітності або виконують супутні аудиту роботи).

   Найбільш  поширене у світовій практиці поняття  аудиту як функції управління таке.

   Аудит — системний процес одержання (збору) інформації про економічні дії та події з метою встановлення рівня  її (інформації) відповідності визначеним (установленим) критеріям та подання  результатів зацікавленим користувачам.

  Аудит як економічна наукова дисципліна належить до прикладних (функціональних) економічних  дисциплін, за допомогою якої реалізується на практиці одна з основних функцій  управління — контрольна функція, яка  виконується незалежними фахівцями (аудиторами).

  До  причин необхідності існування аудиту відносять:

1. Залежність управлінських рішень від якості фінансово-економічної інформації.
2. Достовірність фінансово-економічної інформації не може бути безпосередньо оцінена користувачами, необхідні спеціальні знання.
3. Фінансова звітність та інша економічна інформація схильна до викривлення, її достовірність не може бути автоматично досягнута.
4. Велика кількість користувачів інформації з різними інтересами.

  Особливу  увагу необхідно приділити предмету, методу і об’єктам аудиту. Предмет  аудиту необхідно розглядати в загальноекономічному і локальному розумінні у зв’язку  з тим, що аудиторська діяльність передбачає проведення аудиторських перевірок фінансової звітності та надання інших аудиторських послуг.

  Предметом аудиту в загальноекономічному розумінні  є фінансово-господарська діяльність суб’єктів підприємництва (стан суб’єкта як системи господарювання).

  Предмет аудиту в локальному (конкретному) розумінні  залежить від об’єкта, який визначає головну його (аудиту) мету. Так, предметом  аудиту фінансової звітності є фінансова  звітність суб’єкта господарювання, податкової звітності — податкова  звітність. Предметом аудиту господарської  діяльності (аудиту ефективності) є  господарська діяльність суб’єкта або  його окремих підрозділів, видів діяльності, функцій управління.

  Метод аудиту являє собою сукупність прийомів і способів, за допомогою яких ведеться дослідження предметата об’єктів аудиторської діяльності. Передусім це загальні методичні прийоми, такі як індукція, дедукція, документація (документування), оцінка, групування і узагальнення інформації (підготовка звітності).

  Об’єктом  дослідження в аудиті, як і в  інших економічних науках, є взаємопов’язані  складові (сторони) функціонуючої господарської  системи. Об’єкти аудиту конкретизують  його предмет і можуть мати різні  характеристики, тому їх вирізняють за окремими видами та критеріями.

  В Україні необхідність аудиту виникла  з переходом на ринкові відносини. Спочатку послуги з аудиту надавалися спільним підприємствам на вимогу іноземного інвестора про підтвердження  аудитором достовірності показників фінансової звітності. Аудит із залученням іноземних інвестицій став необхідним для кожного підприємства незалежно  від форми власності. Основні  види послуг перших на Україні аудиторських фірм - це надання консультацій з  питань бухгалтерського обліку, права, оподаткування, безпосереднього ведення  бухгалтерського обліку, складання  звітності тощо.

  У 1992 р. законом України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» (ст. 24, п. 3) окремих платників податків було зобов'язано звітувати лише після аудиторської перевірки. Законом України «Про аудиторську діяльність» визначена обов'язковість аудиту з метою підтвердження показників річної фінансової звітності підприємств усіх форм власності за незначними винятками. Пізніше кількість підприємств, що підлягають обов'язковому аудиту, була зменшена. Цим законом аудит визначається як перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

  У 2008 р. виповнилось 15 років як в Україні був легалізований аудит. Попри всі негаразди та спроби його скасувати, зробити додатком до ревізії, зобов'язати всіх проходити аудит, відмінити або зменшити поле обов'язкового аудиту - все це свідчить про те, що аудит склався як професійна діяльність і в нього є історична перспектива. Український аудит системно поки що нічим «не гірший» за пересічний аудит у США, Великій Британії чи Франції. Внаслідок входження України у систему світо-господарських зв'язків посилюється завдання виходу національного аудиту на міжнародний рівень. Переклад Міжнародних стандартів аудиту (МСА) державною мовою здійснено аудиторською палатою України (АПУ) згідно із Меморандумом про порозуміння з Міжнародною федерацією бухгалтерів (МФБ) у 2004 р. Стандарти аудиту видання 2004 р. призначені для використання в Україні як посібник для аудиторів, бухгалтерів, керівників фінансових установ та підрозділів. Однак Міжнародні стандарти аудиту дослівно переведені з англійської мови на українську без урахування нашого національного досвіду та специфіки ведення бухгалтерського обліку в Україні. 

6. Практична частина.

3.1. Згрупувати майно  підприємства за  видами і джерелами  утворення в робочій  таблиці приведеної  нижче форми і  на її основі  скласти баланс  за типовою формою  № 1.

Таблиця 1

Баланс  на 31 грудня 2009 року

     3.2. Проаналізувати економічну сутність наведених в завданні господарських операцій та визначити характер їх впливу на зміни в елементах фундаментальної облікової моделі.

3.3. Виконати основну процедуру бухгалтерського обліку за наведеними даними.

     На  основі вихідних даних слід побудувати вступний баланс на 1 квітня.

Таблиця 3

Вступний  баланс станом на 01.04.2011

     Серед вихідних даних була відсутня сума статутного капіталу. Розподіливши всі  рахунки в активі та пасиві, отримали загальну суму активу ― 22800 грн. і пасиву ― 9700 грн. Шляхом віднімання суми пасиву від суми активу отримали величину статутного капіталу.

      Подані  господарські операції слід внести в  журнал реєстрації. 

Таблиця 4

Журнал  реєстрації господарських операцій за квітень